ваш Войт

Цікаво, що я багато чого пам'ятаю зі свого дитинства. Але є один яскравий момент який мені по особливому запамʼятався. Він прям, якось кольорово відклався в моїй пам'яті. Це було в 1991. Пам'ятаю, як тато якось ввечері попросив мене, щоб я приніс йому свою зірочку «октябрьонка». Він розтопив піч. І поки вугілля розгорялося до червоно-білого кольору, він розповідав мені про усі страждання та гоніння, які пережила моя родина від радянського союзу. І що, нарешті, цей велетень впав, і ми маємо надію на нове життя. Тоді він запропонував мені кинути зірку в саме вогнище. Досі дуже добре пам'ятаю, як на палаючому вугіллі розплавилася мерзенна голова малюка Ілліча. ⠀ Якщо ви підписані на мене не перший день, ви знаєте, що я завжди ненавидів комунізм та його будь-який сучасний прояв. І я вихований так, що з самого дитинства мене нудить від червоних зірок, колорадських стрічок, червоних прапорів, серпів-молотів та іншої комуністично-демонічної атрибутики. В принципі, як мало б нудити будь-якого добропорядного берлінця від свастик і портретів Гітлера на вулицях мирного Берліна. ⠀ Так ось. Я реаліст, який балансує на межі гнітючого песимізму і вимушеного оптимізму. Тому, намагаюся рідше ділитися своїми роздумами стосовно наших проблем, оскільки далеко не всім це сподобається. Але, коли я дивлюся на «родіну мать», з якою нарешті демонтують комуністичні знаки, моє серце дуже радіє. І ми усі чули, що воно прям не дешево коштує, але вважаю, що воно того варте. ⠀ Тому що, якщо б це бачили мої бабуся та дідусь або мої прабабуся та прадідусь, що настраждались від цього диявольського режиму. Напевно вони розплакалися б і на колінах дякували б Богу побачивши, як ці мерзенні символи в решті решт залишають нашу країну. ⠀ Тут згадався текст з Святого Писання, який нарешті оживає і на нашій землі. «Знищіть їхні жертівники, і потрощіть на скалки їхні кам’яні стовпи. Їхні священні дерева спаліть в огні, а подоби богів порубайте на тріски. Так ви зітрете імена їхні з місць цих». Біблія. Книга Повторення Закону 12:3

Друзі, дякую за підтримку! • Посилання на фонд інстаграм - https://instagram.com/well_foundation • Посилання на фонд фейсбук - https://m.facebook.com/wellfoundationUA Нижче додаю зображення та анімацію для сторіс в інсті та фб. Якщо зможете ще й від себе щось написати або відео в сторіс, то взагалі буде супер! 🔥

Досягнувши вершини, будь готовий опинитись на дні наступного рівня.

Боже, дай мені розум і душевний спокій, щоб змиритися з тим, чого я не можу змінити. Силу та мужність, аби змінити те, що я можу. І мудрість відрізнити одне від другого.

​​22.11.2022 У місті Нова Каховка в Херсонській області військові рф викрали диякона Церкви християн віри євангельської Прокопчука Анатолія 1970р.н. та його сина Прокопчука Олександра 2003р.н. Батько багатодітної родини, Анатолій Прокопчук, відомий в своєму регіоні доброчинністю, чуйністю, та добрим прикладом християнської віри. 26.11.2022 Їхні тіла були знайдені зі слідами тяжких тортур, понівечені до невпізнання. Весь час війни російські солдати вбивають християнських лідерів з особливою жорстокістю. І весь цей час російські пастори або підтримують, або мовчать і вдають, що нічого не відбувається. Помоліться сьогодні про втіху дружини Ірини Віталіївни, дочки, п'ятьох синів, трьох невісток та чотирьох онуків.

​​Я согласен, что сравнивать современную Россию с фашисткой Германией, не совсем справедливо и корректно. В те времена, у людей было меньше возможности узнать о злодеяниях, которые творит твой народ. ⠀ Эсэсовцы и немецкие солдаты не снимали видео с мест убийств, с мест насилия над женщинами, и не хвастались в сторис сколько награбили блендеров. И тогда, к примеру, из-за отсутствия интернета или независимых СМИ, лидерам мнений не была доступна вся информация и не было возможности так влиять, как сейчас. ⠀ Сегодняшнее, главное отличие России - там все и всё знают. И пока одни осознанно идут убивать, разрушать и насиловать, другие, каждый день, каждый час, закрывают на это глаза и принимают осознанное решение делать вид, будто бы ничего не происходит. ⠀ Они проводят свои конференции, снимают блоги и поют песенки про Бога. А их пасторы учат - "Смотрите на Иисуса!" - тогда вам не нужно будет видеть трупы детей, изнасилованных женщин и сожженые города". «Поднимите свой взгляд к небесам!» -тогда факт, что более 70% россиян, так или иначе поддерживают или оправдывают войну, не так колет глаза. А если кто-то, решил идти убивать в Украину, то осуждать его не нужно, пусть «поступает так, как подсказывает ему совесть» (цитата из оф. заявлений их епископов). ⠀ Это - историческое, моральное и духовное банкротство целой нации. Это - приговор на ближайшие несколько десятилетий для их социума и для всего народа. ⠀ И это падение не пришло за один день. Оно взращивалось поколениями преступников, с тихого одобрения импотентных псевдо-духовных лидеров. ⠀ И мне особенно горько и стыдно смотреть на молодых лидеров, моих бывших друзей. Кто по своей воле принял решение молчать, и переодически своими бесстыжими выбросами по типу «не всё так однозначно», «вы сами спровоцировали», «у нас нет национальной принадлежности», оправдывать все эти злодеяния. ⠀ Некоторые теперь начинают переобуваться. Особенно после новостей о «частичной» мобилизации. Понятное дело, что там есть люди, которые всё понимают и по-тихому мучаются. А также, есть совсем немного достойных людей, которые сразу заявили о своей позиции. Искренне уважаю и ценю их усилия и честь. Но ситуация зашла слишком далеко. И процессы пошли настолько необратимые, что уже ничего не вернёшь обратно. Ничего. И это, не времена 2й Мировой, когда можно было что-то скрыть. Нет. Мы всё видели, мы всё видим. Мы это чувствуем каждый день, мы всё помним, наши дети всегда будут помнить эту боль, ваше молчание, вашу хитрость и трусость. И именно поэтому, сейчас никто не готов собирать камни и не готов к диалогу. Потому что время ушло. Как недавно, нам писал один российский пастор - «ребят, давайте поговорим, но только без острых углов». Русские «братья», вы наверное ещё не поняли, что произошло и насколько всё пошло в трамтарарам в наших сердцах по отношению к вам. Даст Бог, прийдет время и вы осознаете, какой у вас впереди долгий, сложный, и мучительный процесс очищения. И он будет не менее тернистый, чем у Германии 77 лет назад. У вашего народа впереди время покаяния. И такого покаяния, что возможно и без надежды быть прощёнными. И ещё коллективное принятие себя, как нации породивших фашистов, убийц, животных. Впереди ваше время кричать и стонать за правду. И пока ваши глаза не наполнятся потоками от слез, пока ваше горло не охрипнет от стонов в молитве раскаяния. Пока ваши дети, следующее поколение, не возненавидят этот бесовский режим, и скорее всего и вас, за вашу беспринципность и псевдо-христианство. Действительно ничего не поменяется. И возможно когда-то, через десятки лет, Господь добрый, вернёт вашему народу остаток совести и разума, о чем я и молюсь, благословляя своих врагов, как заповедал мне Христос. И возможно тогда, мы сможем начать о чём-либо говорить. И с «углами» ребят, только с «острыми углами». А пока кровь невинных людей на ваших руках, на ваших церквях и кафедрах, на ваших детях и к сожалению, на целом этносе. И она кричит, вопит, ревет, и неистово взывает сегодня к вашей совести и к Богу. И если с совестью вы смогли как-то порешать, то с Богом так не получится. Нет.

​​Текст не мій, знайшов десь на просторах інтернету. Мовою сучасної притчі. ⠀ Якось йшов українець із СРСР до Європи, але напали на нього божевільні роZбійники, пограбували і залишили лежати ледве живим. ⠀ Тією дорогою їхав патріарх Кирил. Побачив і сказав: «а не треба було виходити з СРСР, ось воно йому і відгукнулося, розкольнику слов'янської єдності» — і поїхав до храму Христа Спасителя думати, як краще імітувати незалежність УПЦ МП. ⠀ А поряд проходив помазаник божий єпископ Ряховський, подивився, подумав «так йому й треба, майданутому безумцю, який підтримував антиконституційний переворот, покарав нарешті Бог нациста» — плюнув і пішов на роботу в РОСХВЄ, готувати проповідь для держдуми росії на тему «как убивать с любовью». ⠀ Потім дорогою проїжджав гейропеєць. Побачив побитого українця, шкода йому стало бідолаху — і забрав його до Європи, поселив до апартаментів і сказав: «Нехай живе тут безкоштовно, та ще й матеріальну допомогу йому виділимо, забезпечимо безкоштовною медициною, та потім спробуємо знайти роZбійників». ⠀ І запитав Ісус росіянина: «Хто з цих трьох, думаєш ти, був ближній до українця який попався роZбійникам?». І відповів росіянин: «Той, хто вчинив йому милість». Тоді Ісус сказав йому: «Іди, і ти роби так само».

​​Цієї ночі, у сні, я сперечався з Богом. Це була дуже погана розмова. Я кричав до Нього і, місцями, кричав на Нього. Мені було дуже страшно це робити. Я. Такий слабкий, маленький, тлінний, стою на схилі скелі, повертаючись у бік шторму, кричу. Він. Такий величезний, страшний, потужний, вічний, попереду у нічній бурі та вітрі, мовчить. Я. Знаючий зовсім трохи про наше минуле, гостро відчуваю сьогодення, і нічого не знаючий про майбутнє. Він. Знаючий абсолютно усе. ⠀ Після цих криків я впав на коліна від безсилля. Навколо все обдувало важким, темним, холодним вітром, висушуючи губи та сльози на моєму обличчі. ⠀ Тоді я запитав Його: «Скажи, як нам продовжувати жити, коли інші продовжують вмирати? Як відключити біль і всі ці почуття, коли ця Твоя емпатія, є частиною нашого єства? І як, взагалі, нам колись по-справжньому радіти, коли кожен Твій день вони позбавляють життя людей, ґвалтують жінок, вбивають дітей, катують, спалюють і ґвалтують полонених? Що означає фраза «Бог нас зберіг» для тих людей, кого Ти не зберіг? Чому ми? Чому знову? Чому це так боляче? Сподіваюся, Ти плануєш втрутитися?» ⠀ Він мовчав, нічого не відповідаючи. Ані слова. ⠀ Там на скелі я був дуже злий на все, що відбувається. Гнів був частиною мого єства. ⠀ Але я відчував, що Він був ще зліший. Він був у більш жорстокому гніві та страшній люті. Я відчував Його погляд на усіх нас, відчував Його всеосяжне всезнання. Відчував, що Він явно має план, Він знає, що робити. ⠀ Я відчував, як Він керує часом, народами, серцями, царями, морями, людьми, цілими поколіннями, епохами та всесвітом. І Він був дуже величний, сильний і страшенно справедливий. ⠀ Я прокинувся з криком, мокрий від холодного поту. У спальні була така ж атмосфера, що й уві сні. Все навколо було просякнуте божественним страхом і трепетом. Я розбудив Аню, хотів щось пояснити, але вона солодко спала, і я зрозумів, що немає сенсу її мучити цим. ⠀ Лежачи на ліжку, дивлячись у вікно на темні хмари, о 3 годині ранку, я згадав про книгу пророка Аваккума. Вона була написана за часів війни та окупації. Відкривши її, я став, захлинаючись, перечитувати питання Аваккума до Бога, бо вони були моїми на сто відсотків. Тож я процитую їх тут. Книга Аваккума 1:2-4 «Господи, допоки проситиму я допомоги, а Ти не слухатимеш? Допоки буду голосити про насильство, а Ти не рятуватимеш? Навіщо Ти наслав на мене такі страждання й лиха? Чому Ти все це спокійно спостерігаєш? Руїна й насильство переді мною, здіймаються розбрат і чвари. Тому й закон безсилий, і ніде вже справедливості немає. Праведність оточена нечестивістю, тож і справедливість виходить перекручена». ⠀ Я дочитав пророцтва Аваккума до кінця. І дуже рекомендую вам це зробити. Бо історія цієї книги дуже схожа на нас, на наш народ. І там наприкінці її, є проблиски надії. Євген Войт @voyte

Чему научила меня война. Делюсь своими размышлениями на этот счёт вот здесь ⚡️ А чему вас научила война? Напишите пожалуйста в комментах, очень интересно 🙌🏼

​​Пишіть, дзвоніть, освідчуйтесь у коханні своїм близьким. Дружинам, чоловікам, дітям та батькам. Це так важливо зараз! 🙌🏼❤️ Пишите, звоните, признавайтесь в любви своим близким. Женам, мужьям, детям и родителям. Это так важно сейчас! 🙌🏼❤️