Наталя, без «і», м’якого знаку та апострофа

Купіть сьогодні книжку. Собі, мамі, подрузі. Якщо не любите читати – купіть для бібліотеки. Якщо не знаєте що саме купити – запитайте у мене, в друга, в знайомого. Купіть книжку, щоб підтримати тих, хто в час війни творить нашу культуру, плекає мову, створює і леліє українське слово. Купіть книжку українського автора. Купіть собі художню книжку. Купіть нонфік. Купіть ромком. Фентезі. Детектив. Трилер. Просто купіть сьогодні книжку. Можна дві. Чи десять. Купуйте українське, щоб воно жило і розвивалось.

Як зробити гарну книжку На днях була на книжковому клубі, який нагадав мені про те, наскільки ж складно писати книжки, які принаймні подобалися б більшій частині читачів. З клубом обговорювали книгу, що не зайшла більшості учасників, і заразом згадували іншу книгу, яка теж не зайшла більшості, хоч і з кардинально інших причин. Ці книги були дуже різні, втім, все одно отримали від клубу однаково низькі оцінки. У підручниках з письменницької майстерності все ніби як розкладається на зрозумілі сутності. Щоб створити історію, треба: 🖋 написати сюжет, що складатиметься з певних частин 🖋 створити персонажів, що будуть відгукуватися 🖋 уявити світ, в якому вони існують, і переконатися, що не суперечиш його правилам сама собі 🖋 написати і описати все це так, щоб читач не спотикався при читанні Але якщо ви в своєму житті прочитали більше десятка книг, то знаєте, наскільки все насправді складніше, адже: ✏️ сюжет має дивувати читача і водночас не виходити за рамки того, що реально могло б статися за описаних обставин ✏️ персонажі мусять бути послідовними у своїх думках і рішеннях, при цьому маючи видимий розвиток впродовж свого сюжету ✏️ світ, хай яким би фантастичним не був, мусить зберігати верибільність, а для цього мати причиннонаслідкові зв'язки для всіх штук ✏️ спотикатися при читанні можна як об невдало побудтовані речення, так і об лексику, ритм тексту і ще купу штук І це я ще не перелічую проміжні речі, як взаємини між героями, ритм сцен, подача сцен, вибір наратора, вибір стартової і кінцевої точки, вибір сюжетних інструментів, частотність плоттвістів, етична сторона сюжету й ще купа штук, з якими письменниці і письменники думають від кількох місяців до кількох років роботи над своїми рукописами. Написання книжки — це величезний проєкт, більшу частину якого письменниці і письменники виконують самостійно. І при цьому ми маємо стільки історій, у яких це все вдалося! Це насправді надихає, адже попри всю складність процесу, є стільки підтверджень тому, що результат можливий і вартий того! Клуби, до речі, були прекрасні. Ніщо так не зближує, як спільний негатив в одному напрямі.

Між іншим, а ви бачили, що я матиму презентацію на фестивалі "Змістовно" у Черкасах? Вже за тиждень. Приходьте послухати, може переконаю вас купити книжку або почити читати вже куплену.

На сайтах Книголенду, Вівату і Ранку Апельсинового зілля вже немає😱 В інших книгарнях поки є, але оце думаю, може є сенс розіграти примірник? У мене є пара авторських в запасі, може саме час розпакувати на користь якогось важливого збору.

Хотіла сьогодні сісти пописати, а з'ясувалося, що поточна історія абсолютно не конектиться по настрою з FF16. І я не можу перемкнутися. Гра надто емоційна, перейти в стриманіший режим не виходить. Треба або відкладати гру і переналаштовуватися, або відмовитися від роботи з поточним рукописом, поки не закінчу проходження гри. Можна іншим зайнятися, звісно, але я не люблю кидати справи напів зробленими, а історії напів написаними. Отакі от несподівані творчі проблеми.

На днях відкрила для себе Final Fantasy XVI і... пропала Дуже рідко історія так глибоко чіпляє з самого старту, ще рідше незнання продовження заважає займатися побутовими справами. Тут все склалося, ще й змусило переосмислювати власний підхід до побудови сюжетів. Я взагалі не фанатка багатих на плоттвісти історій, але переважно тому, що мені не заходить реалізація. Коли заходить, я ними марю. Поки переказувала сюжет вступу (!) подрузі, вона спитала як довго я граю, бо лише він звучав, як повна історія. А там ще стільки... Коротше, цього тижня я знову не пишу, бо мушу дізнатися, що за звір такий той Клайв, що сталося з Джошуа, що там Сід надіслав Хьюго, що той лютує, і в чому власне проблема з кристалами. Ну звісно подивитися всі ці прекрасні файтинги і очевидно сперти сили ще кількох домінантів. Хтось тут грав у ігри серії? Знаєте, як жити, коли сюжет і DLC закінчаться?

Про відгуки і позиціонування Побачила у пані Корж на каналі цю кумедну ситуацію і пригадала, що десь перші пів року після виходу "Загубленого принца" у мене були прямо протилежні відгуки: основним недоліком вказували відсутність романтичної лінії у книзі. А це, до речі, одна з основних тез, якою книжку продавали на початку — відсутність романтики. Тож ані мою ситуацію, ані ситуацію з Променями Аласі ніяк не можна назвати проколом в позиціонуванні, так просто... стається. Я люблю читати відгуки на свої книги, читаю всі, що можу знайти, тому, в принципі, я усвідомлюю, що от такого фідбеку меншість. У більшості своїй люди отримали те, що очікували, і за це я можу подякувати своїй роботі, видавчиням, які створили потрібні очікування від книжки, оглядачкам, які звернули увагу саме на сильні сторони моїх історій. Коли ж очікування і реальність не збігаються, повірте, авторки засмучуються так само, як і читачки. Але так буває. Іноді це пов'язано з небажанням читачів дізнаватися щось про історію наперед, іноді — з виходом книги за межі бульки, де авторка відома, іноді — зі розбіжностями в поглядах читачок і авторок. Я не буду тут закликати до чогось, але хотіла б подякувати всім тим людям, які, попри те, що книга не потрапила в очікування, пишуть м'які відгуки і підсвічують те, що могло б сподобатися іншим читачам. Це важливо, це підтримує, будь ласка, продовжуйте. Я дуже поважаю читачок і читачів, які роблять саме так.

Сьогодні в Запоріжжі — день жалоби за вбитими росією 7-ма працівниками «Метінвесту». Ще 24 людини отримали поранення, — ОВА. Вчора вночі рашисти вкрили наше місто північнокорейськими ракетами KN-23, протикорабельними ракетами «Циркон» та КАБами. Більше новин: ЗАПОРІЖЖЯ 24/7

Стільки всього хочеться сказати про Запоріжсталь, але все тепер здається недоречним. Йобана русня.

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️ Книга: Апельсинове зілля Автор: Наталя Кош Видавництво: readberry Жанр: затишне фентезі Оцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ ✨вайби Попелюшки і Красуні та чудовиська ✨несподівана розв'язка ✨дракон ✨навчання магії ✨віднайдена родина Що ж, це було справді класно! Мені дуже зайшов стиль авторки, гумор і особливо вставки від персонажа, які час від часу переривали оповідь. Я взагалі дуже люблю таке, і, в цілому, з мемів, які я кидала на канал, можна зрозуміти наскільки мені зайшла книга.😁 Головний герой мені вайбить Попелюшкою (в гарному сенсі) він дуже працьовитий, тримає на собі хазяйство і мріє вступити до магічної академії. Принцеса в нас за чудовисько, дещо вередливе та місцями нестерпне, на превеликий жаль головного героя (а подекуди і мій). Якщо чесно, мені і наприкінці трішечки хотілося її прибити. Або не трішечки. Але і обійняти також. Ще є сувора служниця і дуже дотепний чарівник, такий типовий дивак-дослідник, зла королева і король, що дуже любить свою доньку, але не дуже вправляється із батьківством. Дуже сподобалися стосунки головного героя з родиною, хоча вони й не у всьому були ідеальні, але дуже міцні та теплі, коли по-справжньому потрібна підтримка. Його дружба з принцесою (хоча переважно я йому співчувала, бо це ж яке терпіння треба мати! Дайте і мені його!). А ще розвʼязка. Я щось взагалі іншого персонажа підозрювала, але мені сподобалося.😅 Якщо коротко: обовʼязково прочитайте 😼 До речі, в авторки є свій➡️ тг канал ⬅️

🥰🥰🥰🥰

Підсумки Bestsellerfest у Львові Це була моя перша поїздка на фест в іншому місті, й це виявилося виснажливо. Однак на цьому фесті несподівано опинилася вся моя києво-харківська компанія подруг, що зробило всі події в рази яскравішими. Обидві мої події не були супер-популярними, втім, активність відвідувачів дуже потішила. Приємно було попідписувати книги і тим, кого бачила вперше, і тим, з ким вже перетиналася раніше. Окреме місце в серденьку — це пані, що подарувала мені відгук на листівці, пін з котиком і закладинку з лапками, а також пан в костюмі Корвіна. Дуже сподобалася фентезі-вечірка, трошки шкодую, що не викликалася на ній виступати, втім, все одно гарно провела час і познайомилася ближче з творчістю Рогатої Жаби. А найбільше сподобалася "Республіка саду". Повечеряла там з колегами в п'ятницю, і ще раз, але з іншими колегами, перед від'їздом. Кращий ресторан при церкві, рекомендую! Загалом, учора цілий день відсипалася від вражень, але дуже рада, що з'їздила, що виступила, що купила книжок, і що на залишок коштів з поїздки передзамовила книжки колег по рідбері.

От висить ця моя цитата з події в каналі і провокує на вигадування цілком собі обґрунтованої романтичної взаємодії між людиною і чортом в сеттингу Демонсталі. Взагалі, дісталася дому, намагаюся зібратися на роботу і на пост про враження з фесту, бо їх неймовірно багато. Але в крові однозначно ще замало кофеїну для цього, тому поки притримаю той пост. І пост про тижневий прогрес у творчості, бо тиждень був напруженим і прогресу немає, звітувати нема про що. Хочеться трошки доспати, але поки лише буду робити справи і відволікатися на думки про сексуальних чортів...

"Дайте мені секс з водяниками"