Хлопоман

Група українських січових стрільців. Підписатися

Присуди смерті видатних діячів ухвалювала невелика група Крайової Екзекутиви — здебільшого Бандера, Микола Лебедь і Роман Шухевич. Після вбивства Перацького масові арешти фактично паралізували ОУН. Серед дванадцяти лідерів організації, яких судили у Варшаві в 1935–1936 роках, був і Бандера. Трьох засудили до смертної кари (згодом замінили на довічне ув’язнення), а інші отримали від семи до п’ятнадцяти років ув’язнення. Бандера і Лебедь відповіли на свої смертні вироки словами «Слава Україні!». Обвинувачені використали судовий процес для висловлення протестів проти кампаній пацифікації та полонізації. 15 грудня 1935 року польський журналіст описав у газеті "Літературні вісті" (Wiadomości Literackie) зміну суспільної думки, спричинену цим судовим процесом: "Ті люди вбили, — бажаючи служити справі свого народу. Ми не думаємо, що таким способом вони їй добре служили. Успішно служать вони їй щойно тепер: три четвертини польської преси, що протягом сімнадцяти років не хотіли знати слова "український", протягом цих трьох тижнів навчилися цього слова і вже його не забудуть […] 17 років товкмачили нам, що поширювання, навіть з допомогою насильства, на окраїнах польської мови є рівнозначним із поширюванням польськости, защіплюванням любови до Польщі. А ось тут ці люди, хоч знають польську мову, не хочуть говорити по-польськи. Їхня ненависть до польської держави, до польського міністра, публіциста й поліцая поширилася на польську мову. Вчили нас, що ціла та "Україна" є штучним творивом, яке зникне з останніми слідами австрійської держави, твором, якою вона була. А тим часом — це та "Україна" своєю ненавистю до нас бухає сьогодні сильніше, ніж за тих давніх, неспокійних часів". Підписатися

📖Дещо про Є. Коновальця, УВО, ОУН, діячів організацій, зокрема й С. Бандеру із тексту книги "Український націоналізм: політика, ідеологія та література" Мирослава Шкандрія: Безпорадність політичних партій дратувала не лише оунівську молодь, але й суспільство загалом. Осип Назарук, який у минулому працював в уряді УНР, у 1924 році зауважив, що майбутні науковці "скорше відтворять картину всіх політичних партій численних італійських держав і державок за “чінквічента” […] ніж партій українських". Він вважав, що нескінченні "непотрібні переговори й засідання" відвертають увагу суспільства від найважливіших завдань, і що багато партій діють неефективно і не мають чіткої програми. Саме це невдоволення партіями і використала Крайова Екзекутива. Однак ця група була значно радикальнішою за основну частину українського суспільства і не такою стриманою, як емігрантський провід. Молоді члени ОУН не брали участі в боротьбі за незалежність у 1917–1920 роках, не підтримували УНР і не намагалися піднімати українське питання у розмовах із міжнародними організаціями, урядами та іноземною пресою. Вони виступали проти будь-яких перемовин із легальними партіями Галичини, яких називали "опортуністами" та "примиренниками", і романтизували тероризм, притаманний радикалам ХІХ століття. Фактично вони перетворили організацію на розширену версію терористичного підпілля УВО. Під час конференції ОУН у Берліні 1933 року Коновалець намагався переконати Бандеру, що бойові акції є легітимними лише для захисту від держави, що безкарно застосовує терор. Останні дії галицького проводу, на його думку, годі було виправдати перед широкою громадськістю. Ба більше, масові арешти, що стали їх наслідком, завдали шкоди репутації організації. Коновалець також пояснював важливість контактів із парламентарями. Він стверджував, що революційна боротьба є багатогранною і що кожен чесний українець може знайти в ній своє місце; не можна знецінювати роботу тих, хто не належить до організації, адже успіх підпілля значною мірою залежить від успіху цих «опортуністів». Коновалець нагадав, що члени українських соціалістичних партій, як-от соціалісти Володимир Старосольський та Лев Ганкевич під час судових процесів над членами ОУН виступали адвокатами обвинувачених, і навіть будівля, в якій відбувалася конференція, належала Дмитру Левицькому, голові УНДО. До його слів не дослухалися. Навіть економічні успіхи кооперативного руху деякі «принципові» радикали прирівнювали до колабораціонізму. В ОУН спостерігалася тенденція до дедалі дужчого екстремізму, розриву зв’язків із соціалізмом (демократією та соціалізмом) як джерела геть усього зла. Виправдовуючи терор, люди з оточення Бандери в галицькому проводі висловлювали навіть суворіші, фанатичніші погляди і будь-яку критику власних методів називали зрадою нації. У 1936 році під час судового процесу над ним Бандера заявив: "Ми стоїмо на становищі, що обов’язком кожного українця є підпорядкувати свої особисті справи і ціле життя інтересам і добру нації. Коли ж хтось добровільно і свідомо співпрацює з ворогами в поборюванні, і то пориває українського визвольного руху, ми встоємо на становищі, що за такий злочин належиться лише смертна кара". Інтереси партії, звісно ж, ототожнювалися з інтересами визвольного руху та нації.

Жалобна процесія після загибелі Є. Коновальця у Содбері, провінція Онтаріо, Канада. 29 травня 1938 р. Оригінал світлини зберігається в Архіві Центру досліджень визвольного руху. Оскільки фото на просторах Інтернету знаходиться у поганій якості, то було застосовано ШІ для покращення його елементів. Підписатися

Потрібна ваша допомога 🙏 Планую написати статтю про поховально- поминальну обрядовість на Одещині, для чого збираю свідчення її мешканців. Якщо ви з Одеської області або ваші знайомі звідти, і вони погодилися б розповісти про поховальну процесію, то напишіть @ka_ri_sh_a Будемо вдячні за допомогу!

🎥"ДОВЖЕНКО. Перший погляд" переносить глядача до Одеси 1926 року, у час, коли українське кіно лише починає формувати власний голос. У центрі історії  — молодий Олександр Довженко, який приїздить до Одеси, щоб зняти свій перший фільм. Він мріє про кіно, яке буде мистецтвом, а не інструментом пропаганди, однак стикається з системою, що не готова дозволити митцю вільно говорити власною мовою. "ДОВЖЕНКО. Перший погляд" — це історія про момент, коли українське кіно лише народжувалося, а один молодий режисер наважився мріяти про нього по-своєму. Студія: Одеса Фільм Продакшен Режисер: Костянтин Коновалов Продюсер: Ганна Дочева, Юрій Калиновський, Вадим Махомед, Іван Ліптуга, Ярослав Пахольчук Актори: Григорій Бакланов Максим Самчик, Поліна Василина, Богдан Бенюк, Роман Ясіновський Режисер: Костянтин Коновалов 📍Старт в Україні: 1 жовтня 2026 https://youtu.be/VTZ8XwzsrXE?si=QFfoo7ZZ-xJbOzBv

🇺🇦Прах Євгена Коновальця повернено в Україну з Нідерландів 23 травня 1938 року в Роттердамі радянські спецслужби вбили Євгена Коновальця - провідника ОУН, полковника Армії УНР. Після вбивства його поховали на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі. «Наш Вожде! Звітую, що твір Твого Великого Духа, Організація Українських Націоналістів, – діє <…> В десяту річницю Твоєї геройської смерти ми прибули до нашого Святая Святих, Твоєї могили, щоб віддати Тобі наш глибокий, доземний поклін, скласти вислів нашого "вірую", що недалекий день, коли вернемося на рідні пороги, щоб поновити величний храм Української Держави і в ній здвигнути Український Пантеон, де б легше було Тобі спочити в рідній українській землі, ніж у цій землі голландській». І цей день настав. Євгена Коновальця перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. До слова, у травні цього року в Україну вже повернули останки другого очільника ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник. Підписатися

«Угадай, хто тя вдарив!» — дивна гра під час похорону   Здавалося б, що може бути недоречнішим за гру біля померлого? Але ще не так давно в селах Закарпаття та Прикарпаття однією з таких забав була гра «Лопатки»   Правила були прості: одному зав’язували очі, інший підходив, бив лопаткою по спині або підошві й тікав. Треба було вгадати, хто саме вдарив.   «Брали такі лопатки, вони були з ручкою. Сантиметрів на сорок. Із короткою ручкою. Щоб ударити і втекти».   🤔А якщо не вгадав?   «Як вгадає — то добре, а як ні — то присуджували йти там того цілувати. То можна присудити молодому якогось старого або наоборот».   В іншому селі згадували, що замість дерев’яної лопатки могли використовувати скручене полотно:   «Били “шийкою” з полотна чи рушника з вузлами скрученого. Тоді Дід бив того, кого він вгадав». І важлива деталь: біля самого покійника не грали.   «Там, де лежав мрець, не гралися. В хатині ніколи не гралися — хоч зима була, хоч літо».   А навіщо це було потрібно? Один зі спогадів пояснює дуже просто:   «Шоби не дрімати, шоби час проходив, аби домашніх не лишати самих».   А ви чули колись про «Лопатки» або інші ігри при померлому? Можливо, у вашому селі вони мали іншу назву? Пишіть у коментарях назву, місцевість і все, що про них розповідали ваші рідні👇   Підписатися

Поховання у селі Стеблівка на Хустщині, червень 1924 рік

🇺🇦🇷🇸Прагматизм та історичні символи: Україна-Сербія 7–8 серпня 2026 року Зеленський здійснив свій перший офіційний візит до Сербії. Сторони говорили про економіку, європейську інтеграцію, енергетику, продовольчу безпеку та безпекову співпрацю. Проте у цьому плані ключовими стали слова Президента України: Ми поважаємо територіальну цілісність наших партнерів, ми поважаємо міжнародне право, тому наша позиція щодо одностороннього проголошення незалежності Косова залишається незмінною. Ми завжди це підкреслювали, і політика України не змінилась. Взагалі, для Сербії проблематика щодо Косово — це питання, що напряму стосується сербського націоналізму та історії державотворення. У XIX столітті сербський національний рух отримав уже готовий історичний сюжет — Косовську битву 1389 р. Реальна військово-політична ситуація поступово відійшла на другий план, а натомість сформувався міф про жертовність князя Лазаря, героїзм Мілоша Обилича, зраду Вука Бранковича та особливу історичну місію сербського народу. Косово стало символічною "святою землею" сербської нації. У цьому міфі ключовим є не як питання перемоги, як поразки, при чому з цікавою інтерпретацією, що програли як серби, так і османи, але при цьому серби, посилаючись на православну традицію середньовіччя, мали моральну перемогу в особливості моделі "свій/чужий", адже Косово — це земля, де знаходиться значна кількість сербських духовних місць, сам Лазар став уособленням жертовності заради Небесного простору країни, а османи — відображенням злого. Та й загалом Косово як духовна частина державотворення сформована ключовими місцями для історичної пам'яті, зокрема Печська патріархія, Грачаниця, Високі Дечани тощо. Тому Косово у сербському національному наративі є землею, втрата якої сприймається не лише як територіальна, а й як символічна втрата. Тому так зване "Косівське питання" є частиною системи історичних символів для ведення міжнародної політики, а визнання незалежності Косово українською стороною може задати негативний прецедент, маючи при цьому проблему окупації росією значної частки територій ще з 2014 р. Тобто, у такому разі міжнародне право фактично перетвориться на систему виправдань і це порушує принцип територіальної цілісності держав зі створенням політико-правової конструкції щодо окупованих територій. ⛰️Крім того, важливим питанням щодо поліпшення відносин між Україною та Сербією є "Карпатська ініціатива", серед напрямків розвитку якої є нфраструктура, логістика, енергетична стійкість, цивільний захист, охорона довкілля, розвиток громад та економічна співпраця. Ця ініціатива має шанс задати тон гнучкості ведення політики у Східноєвропейському регіоні, незалежно від того які є відносини тих чи інших країн з росією, що своєю чергою міняє площину дій від обрання однією із двох сторін війни, до налагодження системи спільних інтересів, незалежно від відносин окремих держав з рф. Це змінює площину із розбіжностей до пошуку спільного. Підписатися

🏛До речі, наразі у Музеї історії Києва проходить досить цікава виставка "З краси Японії", де можна побачити частину матеріалу з японської культури. Серед артефактів цікавим екземпляром є броня "Tosei gusoku" XVII-XVIII ст. Якщо коротко, то її особливість у розвитку конструкції цілісного комплекту як відповіді на розвиток вогнепальної зброї, а також переходу на війни з відносно великими арміями. Окрім того, її особливістю є крок у розвитку індивідуалізації, зокрема за рахунок різноманітності елементів шолому: роги, півмісяці, диски, тварини, гребні, черепи тощо. Тобто, направлення стає на максимальній помітності індивідууму серед іншої маси. Підписатися

😕У ніч з 7 по 8 серпня 2008 р. розпочалась російсько-грузинська війна. Сам конфлікт визрівав ще з 90-х рр. XX ст. через проблему з абхазькою та осетинською автономіями. Сама рф використовувала це питання у свою користь у політиці щодо Грузії. Цікаво, що росія почала процес інтегрування Абхазії та Південної Осетії ще задовго до війни 2008 р. Зокрема, крім вище вказаної підтримки, російська сторона застосувала "паспортизацію" населення ще з 2002 р., а також російські війська вже знаходились там під егідою так званих "миротворчих сил". Також регіони набували економічної залежності від рф, вже не кажучи про місцевий склад еліти та культурні орієнтири проти Тбілісі. Підписатися

🍺До речі, сьогодні відзначається День пива. Насправді, культура солодово-хмільних напоїв сягає досить глибокої давними і навіть існує гіпотеза, що одним із двигунів розвитку цивілізацій стали напої створенні через процес бродіння. На українських землях пиво відоме ще з руських часів, про що свідчать згадки у Житії Феодосія Печерського. Більш обширний пласт знань дають уже Новгородські берестяні грамоти. Однак, одним із найцікавіших джерел повсякдення та господарського життя на межі Середньовіччя і Раннього модерного часу є Луцька замкова книга 1560–1561 рр. ✍️Процитуємо один із епізодів, що пов'язаний з пивом, згаданий у цій книзі: В небытности пана Бориса Ивановича Совы, подстаростего луцкого, на местцы его Василей Дешковский, писар замку Луцкого. Пришодчи до мене дворенин господарский пан Илъяш Богушевич Несвецкий восполок з шафаром Еска Шломича, мытника господарского, арандара корчом и солодовней места Луцкого, тоест с Перцом, жидом, з его товарышом, оповедал тым обычаем, иж, деи, господарь король его милость рачил розказати до мене лист свой господарский писати о домы корчомные места Луцкого, которые домы под присудом бискупим, проборщовским и плебанским, у которых домех бровары, абы через то в них пив не варено и медов не сычоно, а кроме тых шафаров арандаровых у броварех их, о што, деи, есми неподнокрот перед вижами враду замку Луцкого князя подяканего, проборща и князя прелата напоминал, абы болшей того в тых домех пив не варено и медов не сычоно, яко бы далей шкод скарбу его кролевское милости не было. На што, деи, и лист господарский, до мене писаный, перед ними есми показовал, у котором есть росказане его кролевское милости, иж бых я в тых своеволных у солодовнях горны, а в броварех печи поламал и побил. Они, деи, ничого не дбаючи на лист господарский, пред ся в тых домех своеволне пива варити и меды сытити казали. А я, хотечи росказаню господарскому досыт чинити, взявши з собою двох вижов врядовых, одного от пана ключника, а другого от пана подстаростего, шодчи на место до тых домов плебанских, позамыкал и позапечатовал. То пак, деи, князь подяканий и иншие вси викареи костела Луцкого, пришодчи моцно кгвалтом на завтрае, замки поотбивали и печати поотрывали, пива варити и меды сытити казали. Яко ж то и виж врядовый на имя Матыс, ставши передо мною, тыми ж словами сознал, иж при нем тые бровары были запечатаны, а теперечи уже печати поотрываны и пива в тых броварех варать. И просил пан Илъяш Несвецкий, абы то было записано. А так я тое оповедане его и вижово сознане до книг замковых записати казал. Підписатися

✨Меджліс кримськотатарського народу спільно з представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим, державним підприємством "Кримський Дім" та низкою громадських організацій і проєктів запрошують вас разом відзначити Міжнародний день корінних народів світу! 9 серпня відбудеться захід, присвячений трьом корінним народам України — кримським татарам, караїмам і кримчакам, чиї походження, історія та культура нерозривно пов’язані з Кримським півостровом. На гостей чекатимуть кримськотатарська, караїмська та кримчацька локації, де можна буде зануритися в історію, традиції та побут корінних народів народів України. 📍У програмі: - Панельна дискусія про збереження культурної спадщини та сьогодення; - Фотопростір «Обличчя і пам’ять Криму» — три виставки історичних світлин із кураторською екскурсією; - Ярмарок майстрів із унікальними виробами; - Автентичний фудкорт із традиційними стравами; - Дитяча зона з інтерактивними розвагами; - Святковий концерт за участі кримськотатарських виконавців і творчих колективів. ☺️Головна інтрига дня — виступ спеціального таємного гостя, ім’я якого поки тримається в секреті! ✉️Окремо працюватиме локація "Листи до вільного Криму", де кожен охочий зможе написати слова підтримки кримським політв’язням, яких незаконно утримує росія. Міжнародний день корінних народів світу — це нагадування про право кожного народу зберігати свою мову, культуру, пам’ять і зв’язок із рідною землею. Сьогодні, коли Крим перебуває під тимчасовою російською окупацією, особливо важливо говорити про його корінні народи, підтримувати їх та передавати ці традиції наступним поколінням. Це день про коріння, яке дає силу. Про пам’ять, яка об’єднує. Про культуру, що живе всупереч окупації та війні. Для безперешкодного проходу на захід потрібно обов’язково заповнити реєстраційну форму. Місце та час надійдуть зареєстрованим учасникам на електронну пошту за добу до початку заходу. 👤Організатори: Qırımtatar milliy Meclisi, Представництво Президента України в АР Крим, CrimeanHouse, Crimean National Welfare Fund, Кримський Фронт. Партнери: Арт-салон кримськотатарських виробів SANDIQ ТРОМЕДИА Духовне управління мусульман Криму Медіапартнери: Новини Криму, CrimeaVox

😔5 серпня — День пам'яті жертв Великого терору Хоч зазвичай цей день пов'язують з урочищем Сандармох, проте ще одним місцем, де було страчено значну кількість людей, стала Биківня. Взагалі, у рамках УРСР Київська область посідала друге місце за часткою репресованих. Перше займала Донецька. Пенсіонер НКВС М. Мусоргський, як очевидець подій, надавав наступні свідчення: ...ворогів народу відвозились в район селища Биківня, де, від траси вправо, у лісі, була огороджена велика територія лісової ділянки, яка ретельно охоронялась. Коли я привозив трупи в Биківню, то там ями були викопані. Трупи скидалися в ями навалом. Розстрілювали людей у підвалі внутрішньої тюрми і вночі грузили машини спеціальними кліщами. Ними брали за шию та ноги і закидали до кузова. Загрузивши повністю машину з бортами, покривали брезентом. А потім уночі вивозили в Биківню. Підписатися