Zorg Industries /documentation/

Огляд російської економіки та, можливо, навіть у більшій мірі — її фінансової системи. Modus operandi економіки РФ полягає у канібалізації капіталу. Заради грошей тут і зараз влада свідомо жертвує довгостроковими перевагами і наражається на системні негативні наслідки через кілька років. Азарт Кремля і особисто Путіна продовжувати війну у розрахунку на перемогу завдяки часу змушує спалювати все нові і нові ресурси заради війни. А сам обсяг жертв, які зробила російська економіка і Росія загалом створюють ідеальну пастку незворотних витрат, коли зупинитися дуже складно, бо зупинка означатиме фіксацію збитків та, що, вірогідно, більш неприємно для Кремля, — де-факто визнати власну помилку. Путін заявляє про готовність воювати ще 20 років. Але що насправді відбувається з федеральним бюджетом, ВПК та регіонами РФ під тиском санкцій і затяжної війни? Чому час грає проти Москви? Ось кілька цитат для тизеру: «За 2025–2026 роки ознаки фінансового виснаження почали демонструвати навіть найбагатші регіони-донори. Наслідком урізання видатків стане ризик інфраструктурного “дефолту” через знос труб, доріг та теплотрас». «Фінансові проблеми суб’єктів Федерації фактично є обміном майбутнього на ресурси в теперішньому». «Офіційним меседжем Кремля було зростання завдяки військовим видаткам. Проте працівники ВПК не створюють реальну вартість, натомість їхні доходи є серйозним проінфляційним фактором. Війна руйнує теперішнє Росії та забирає майбутнє». «ВПК підриває стійкість економіки РФ: рентабельність флагманів вимірюється всього в 1-1,5%, а оборонні підприємства масово накопичують токсичні борги». А в цілому, запрошую до прочитання повного тексту: https://lb.ua/world/2026/08/11/757854_sistemna_kriza_rosiyskoyi.html

Кілька цитат зі статті Блумберг за 07.08.2026, які добре лягають в канву тези про прогресуючу деградацію політичного режиму в РФ: ФСБ розширює свій вплив без очевидних обмежень на свою владу, тоді як високопосадовці, включаючи Сергія Кирієнка, впливового керівника внутрішньої політики Путіна, втрачають вплив, згідно з оцінками людей, близьких до Кремля та уряду. Кирієнка нещодавно звинуватили у невдачах у політичних операціях Росії у Вірменії, Молдові та Угорщині. Вибух бомби в центрі Москви минулими вихідними, ймовірно, лише посилив аргументи ФСБ з Путіним щодо посилення безпеки. Другому департаменту ФСБ, відповідальному за боротьбу з тероризмом та підтримання політичного ладу в Росії, було надано повну свободу розслідувати будь-кого, хто не має або не має жодної відповідальності. Бізнес-магнати також стають мішенню слідчих та прокурорів на тлі масштабного захоплення активів воєнного часу, в результаті якого майно перерозподіляється між людьми, близькими до влади або лояльними до неї. У випадку авторитарних режимів, як-от у РФ, діє загальне правило: посилення репресивного апарату, демонстративні посадки є ознакою не сили режиму, а слабкості. Розширення повноважень спецслужб також свідчить про страх у Кремлі, і бажання безпеки є антитезою до ефективності. "Нужны не умные, нужны верные". Маловірогідно, що у РФ знайдеться сила з-за меж силового контуру, яка б володіла ресурсами, аби зараз протистояти ФСБ і ФСО. Теоретично можливий внутрішній розкол, однак його ознак не спостерігається, або ж вони непублічні. А боягузливий характер Путіна є зручною точкою для впливу спецслужб, що будуть підживлювати його страхи, отримуючи більше повноважень для гарантій його безпеки. Вплив цих процесів на ведення бойових дій зараз відсутній, у перспективі неоднозначний, однак економічні наслідки безумовно негативні. Деградація управлінського контуру РФ означатиме гірше, менш ефективне використання тих ресурсів, що у них є. Занурена в хаос Росія — непогана, і куди більш реалістична запорука безпеки України, аніж демократична Прекрасна Росія майбутнього. Повний текст, раптом цікаво: https://www.bloomberg.com/news/articles/2026-08-07/putin-looks-to-fsb-hardliners-to-keep-his-wartime-elite-in-line

Війна з Росією наразі перейшла у стадію "війни економік" де кожна сторона намагається примусити другу до миру не лише, і навіть не стільки перемогами на полі бою, скільки системним знищенням економіки та інфраструктури ворога. Україна за рік кратно наростила спроможності завдавати далекобійні удари по РФ, натомість катастрофічний дефіцит на Заході протиракет до балістики внаслідок Спеціальної Військової Операції Трампа в Ірані дає РФ вікно можливостей для пробиття нашого ППО. У кращому випадку це вікно зберігатиметься до року, у гіршому — довше. 📌 Зараз найбільш реалістичні надії подає проект Freyja. Проект на ранньому етапі розробки, і, думаю, це хороша ілюстрація того, наскільки складним є питання протибалістичного захисту загалом. Російська економіка рухається по лише одному можливому для себе в дійсних умовах шляху — стиснення, примітивізації і кризи. Поки йде війна, уникнути цього вони не зможуть, лише обирати варіанти: які проблеми можуть дозволити собі сьогодні, а які краще відкласти на завтра. Наша економіка парадоксально стійкіша за російську, але лише допоки фінансова допомога з Заходу залишається стабільною. Останні тижні росіяни до певної міри дзеркалили тактику ударів України: кораблі, порти, склади. Результатом для нас стала зупинка торгівлі через чорноморські порти — найбільший і найдешевший канал вітчизняного експорту, імпорт постраждає у меншій мірі. Можливо, рішення росіян відповісти на наші дії дзеркально стали несподіваними для керівництва держави. Можливо, ніхто не передбачив, що таке можливо. Наслідки оцінити неможливо, бо все залежить від тривалості блокади. Дунайська торгівля чи залізниця здатні поглинути лише частину товарів. Це не так критично у випадку флагману нашого експорту, продукції агропрому, оскільки канали експорту через залізницю уже існували, зерно можна зберігати в елеваторах і продати пізніше, а також реалізувати на внутрішньому ринку. Однак, це б'є по маржинальності. 😬 Куди складнішою ситуація є для номеру 2 нашої економіки — металургії, чия продукція важка, об'ємна, і часто низькомаржинальна. Для металургії транспортування не морем — це у абсолютній більшості випадків чистий збиток внаслідок дорогої логістики. Дешевше і простіше зупинити виробництво. Ferrexpo уже оголосила про тимчасову зупинку своїх заводів. Профільні аналітики вказують на втрати галузі в 150-200 млн доларів на місяць. Ці цифри не враховують непрямі втрати: недоотримані доходи, втрату частки ринку, контрактів, тощо. Почастішали удари по складським терміналам, зокрема Нової Пошти, Rozetka, також по Епіцентрах. Rozetka i Prom займають близько 50% українського e-commerce. Втрати товарів, у разі продовження ударів, можуть дати результат у вигляді банкрутств малого та мікро бізнесу, що, однак, не загрожуватиме стабільності фінансової системи. Однак, збільшення ризиків, знищення терміналів, децентралізація складів призведе до здорожчання частини логістики, створюючи проінфляційний фактор для всієї економіки. Наразі ми ще не знаємо, які заходи уряд та політичне керівництво підготували заздалегідь на випадок російських ударів по нашим складам. Очевидно, що такий сценарій мав бути — маловірогідно, що хтось приймає рішення, не думаючи про наслідки. (Або приймає) 💳Сукупний ефект описаних явищ негативний. Опитування ЦЕС серед неурядових економістів демонструє зниження очікувань щодо росту ВВП в 2026 від 2,4% (грудень) до 1,1% (серпень) при одночасному посиленні інфляції. Різке падіння гривні малоймовірне — у НБУ сформовані великі резерви, однак ціна гривні далі буде знижуватися. 💰 Фактично, це не розмова, чи витримає наша фінансова система війну — поки будуть гроші з Європи, очевидно витримає (без них уже б завалилась). Це радше питання, які галузі потребуватимуть державної підтримки та зможуть знайти ефективні рішення щоб зберегти прибуток.

Друзі, зізнаюся, я...

🌎Піком сили, свого роду "золотим" віком Євроатлантики були дев'яності та, можливо, нульові роки. Україну в цей час хитало з боку в бік, поки врешті не була вигадана "багатовекторність", із якою хотіли як краще — а вийшло як завжди. Зараз західний вибір політичного курсу сумнівів не викликає у суспільній площині. Вибір Майдану 2013-2014 зацементовано діями ЗСУ з 2022. Відтак, ми віднайшли відповідь на питання, куди йти. Або доля рука долі зробила це за нас. 🌎Водночас, сама концепція єдиного "Заходу" давно критикується як атавізм Холодної війни (насправді навіть у її роки єдиного Заходу не було). Сучасна Євроатлантика — простір, де протистояння між макрогравцями стає більше, а співпраці — менше. Як виглядає криза Євроатлантики і, найголовніше, що за ризики й небезпеки це несе Україні — рекомендую прочитати. Стаття, звісно, моя https://lb.ua/world/2026/07/30/755234_maybutnie_yogo_obraz.html

Усе так, функціональність військового часу не досягнута і близько. Підходи до спорудження ліній укріплень з боку держав Балтії та Польщі залишаються за характером діями мирного часу, а не як у переддень можливої війни. Нагадаю, що балтійці також не ставлять мінні загородження на кордоні, плануючи замінувати лінію оборони в останній момент перед вторгненням, "коли буде зрозуміло напевне". Окрім неймовірності самої ідеї швидко замінувати кордон протяжністю 100-200 км (у кожної держави Балтії з РФ / РБ) силами сухопутних військ, чия чисельність у кожної держави Балтії не перевищує 2 дивізій, віра, що вторгнення буде гарантованим у якийсь час, крім самого моменту вторгнення, є руйнівним компромісом мирного часу

🇵🇱🇱🇹🇱🇻🇪🇪Польща та країни Балтії не створили цілісної системи фортифікації на кордонах з РФ і Білоруссю. Лінія укріплень залишається фрагментарною та не має достатньої глибини для захисту від можливого наступу Росії 👉 Все, що відомо читайте тут #Польща #Литва #Латвія #Естонія Підписатись на Мілітарний

Про перспективи експорту українського озброєння говорять не один рік. Нарешті у липні уряд запровадив режим для експорту, підв'язавши його до укладених із державами Затоки угод під час іранських обстрілів. Зараз таким чином експорт уже можливий до шести держав, переважно із Близького Сходу. Вважаю, що коло імпортерів буде розширюватися. А поки що розглянули, яку зброю ми готові продавати, навіщо її у нас купувати, та чому взагалі експорт важливий. Запрошую до читання

Це, звісно, нічого не гарантує, однак черговий елемент до сумнівів, чи будуть США виконувати зобов'язання по НАТО у разі нападу на Балтію.

США вивели більшість своїх військових з Естонії Більшість американських військ, розміщених в Естонії, покинули країну на тлі запланованого перегляду військової присутності США в Європі. Міністр оборони Естонії Ханно Певкур заявив, що влітку до країни має прибути новий американський контингент, який пробуде там до кінця року. Втім деталі цього досі невідомі. Більше тут: https://www.eurointegration.com.ua/news/2026/07/6/7241004/ Підписуйтеся на Telegram головного медіа про Європу

Написав третю частину циклу статей про Балтію для дружнього каналу. Який і вам раджу). ✅У першій статті дивились на те, як європейці намагаються повернути призов. У другій — як Росія створює інфраструктуру для можливого нападу на Балтію, а тепер зазирнемо з іншого боку і подивимось, що роблять держави Балтії. 🇪🇺А роблять вони багато, проте без НАТО або хоча б його частини не обійтися ніяк. P. S. Якщо є більше часу і цікавості, існує також ширша версія на Лівому Березі

Чи готова Європа до війни? А чи готова Балтія до нападу? Питання висить у повітрі європейських столиць. Росія розгортає нові військові частини біля кордону з Балтією у новоствореному Ленінградському військовому окрузі, поки європейські розвідки попереджають про атаку в 2027 році. Позиційний глухий кут в Україні та економічні проблеми можуть штовхнути Москву на останнє підвищення ставок – агресію проти НАТО, і очевидна ціль – ізольований Балтійський регіон. Держави Балтії є лідерами НАТО за видатками на оборону, їхні темпи мілітаризації найстрімкіші. Водночас, регіон критично вразливий до методів асиметричної війни через своє положення. Балтія може бути ключем як до поразки, так і успіху Кремля. Що формує безпековий і оборонний простір регіону – читайте у статті від аналітика Київського інституту національного інтересу. 🇪🇺 Підписуйтесь на 12 зірок

🇬🇧 Коментар щодо чергової відставки чергового прем'єр-міністра Великої Британії, цього разу, уперше за 10 років, — лейбориста, Кіра Стармера. Відставки, яка була давно очікувана і стала результатом впливу складного конгломерату соціально-економічних проблем: від нелегальної міграції та епідемії сексуального насилля і грумінгу з боку мігрантів до спроб забрати у пенсіонерів субсидію на паливо. Не обійшлося і без Епштейна, чий вплив досі не відпускає західний політикум. Для України зміна влади у Британії наврядчи обіцяє будь-які зміни двосторонніх відносин — врешті, мало хто відданий підтримці України зараз так, як Лондон в усіх кольорах свого політичного спектру. Чи означає зміна прем'єра зміни для Британії? Час покаже, я ставлю на те, що значних змін не буде, як і не буде повноцінного повернення у ЄС, на що сподіваються деякі прихильники Бернема, майбутнього прем'єра. 🌹Можливо, у майбутньому буде більш детальний огляд Британії і проблем, які змушують звучати фразу "Britain is a joke" актуальною. А поки що — запрошую до прочитання

російське політичне керівництво планує подальші наступальні операції та готується залучити більше особового складу, і зокрема за рахунок розширення мобілізаційних процесів у Росії.

Усім добрий вечір, з кінцем робочого тижня 🍻 У першому кварталі 2026 статей не було через певні обставини у моєму житті, але зараз я повернувся до аналітики. І одразу до справи). У попередній статті я розглядав, як на загрозу російської агресії проти Європи реагують уряди та суспільства держав Центрально-Східної Європи, як неспішно і недостатньо обертаються коліщата законодавчої машини у питанні відновлення механізмів призову та мобілізації у регіоні. Сьогодні ми звертаємо увагу на Балтію і Росію. На ворога навіть у більшій мірі — чому, попри равликове просування фронту в Україні, зменшення темпів рекрутингу у першому кварталі 2026, скорочення нафтогазових доходів бюджету РФ — європейські розвідки продовжують говорити про наростання загрози вторгнення ЗС РФ у Європу? Яке місце Балтія займає у планах Путіна та що є кінцевою метою Кремля? Врешті, поглянемо, які ознаки вказують на можливу підготовку і створення інфраструктури для подальшої атаки. Про все це тут.

🇩🇪🇵🇱🇷🇴🇨🇿 Війна у воріт, вже давно і ще надовго Нарощування оборонних бюджетів важлива і необхідна передумова розбудови збройних сил, однак постає більш важливе питання — а чи є найголовніший елемент — людський ресурс? Який стан людського потенціалу в країнах центрально-східної Європи? І що ці країни вже зробили чи планують зробити для того щоб вирішити свої найболючіші проблеми. Танки будуть, а люди? Коротко про ситуацію розповість запрошений автор Михайло Шершун, учасник аналітичної групи KINI Читайте в нашому матеріалі 🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Сомалі уже тривалий час залишається у масовій свідомості радше як синонім явища неспроможної держави та осередку піратства. Держава де-факто фрагментована на окремі регіони з різною степеню підзвітності федеральному уряду. Однак, загострення американо-китайських протиріч може віщувати як новий подих для регіону, так в чергову політичну кризу на фоні можливого визнання Сомаліленду з боку США. У статті представлено огляд, чому Сомаліленд важливий сьогодні світовим лідерам, і що може статися далі. https://kini.institute/article/a-new-state-on-the-map-the-interests-of-the-us-and-somaliland/

Одразу у день моєї публікації на ЛБ на Політіко вийшла стаття з аналогічними тезами, яка дозволяє поглянути на феномен поляризації у США на основі найсвіжіших жовтневих опитувань. З цікавого: 61% респондентів заявили, що більшість їх друзів поділяє їхні політичні погляди. Цифра не суттєва, однак 41% при цьому відповіли, що не мають жодного друга, що підтримує іншу партію. Цей показник важливіший, при тому що частка ідеологічно обособлених груп спілкування вища серед молоді. У цілому суспільство має досить значний запит на зміни (46% у виборців Трампа у 2024 та 58% — у Харріс), причиною чого є погіршення економічної ситуації і відчуття нерепрезентативності своїх інтересів у політиці. Звісно, сам запит не гарантує змін, лише політизацію теми. Ознайомитись можна тут: https://www.politico.com/news/2025/11/02/poll-american-dream-polarization-00632538

10 років тому, спостерігаючи за президентською кампанією Дональда Трампа і американським суспільством загалом, не було навіть припущень у бій тої дійсності, яка визначає політичний порядок денний США зараз. Спробував розкласти у деталях, у чому критичні точки вразливості американського суспільства, і які цьому причини. Зазвичай аналітика передбачає рекомендації, однак цього разу — виняток, оскільки описані суспільні трансформації, поляризація і деградація політичної культури, на мою думку, є невідворотними для США. У менш радикальному форматі подібне явище існує і у Європі, хоча по рівню сектантського запалу Старому світу далеко до Нового. https://lb.ua/world/2025/11/02/704533_amerikanskiy_vavilon_prichini_i.html