12 зірок

Live stream finished (1 hour)

Розпочали наш традиційний стрім. Приєднуємось за посиланням і запрошуємо друзів! 🇪🇺Європа завжди поруч

Live stream started

Директива фон дер Ляєн: Мігранти зруйнували ЄС? В четвер 13 серпня о 21:00. Черговий епізод голосового стріму з командою "12 зірок". В час коли порядні європейці віддають належне спекотному літу, відпочиваючи у непристойно довгих відпустках натовпи мігрантів руйнують ЄС. Проте європейські лідери не покладають рук в спробах зробити це швидше за непроханих гостей. Про євроінтеграцію та її ворогів будемо говорити цього вечора. Долучайтесь! 🖼 Європа завжди поруч

🇩🇪🇫🇷 Німецько-французькі відносини оживилися з приходом до влади на початку 2025 року Фрідріха Мерца. Але вже скоро опинилися перед викликом жорстої реальності – криза євроатлантичного простору поглибила суперечності, як всередині ЄС так і між цими двома країнами. Домовлятися стало складно – автопром, спільний борг, мита на китайські та американські товари. Тиха розгубленість французів на фоні колосальних бюджетів для відродження німецької оборонної індустрії. Однак, незважаючи на це обидві сторони знайшли простір для поглиблення співпраці – передусім в сфері нових технологій, космосу, енергетики, спрощення законодавства і не тільки. Отже, з далеких 1990х років Франція та Німеччина щорічно проводять засідання спільної Міністерської ради на якій намагаються узгодити спільне бачення європейської політики. Засідання Ради 2026 року стане останнім для Макрона і проходить в умовах серйозної внутрішньої турбулентності для Мерца. Про те що ми можемо прочитати у висновках цьогорічного засідання читайте в нашому матеріалі Китай. РФ. США. Внутрішня політика. Близький Схід. І звісно Україна. 🖼 Європа завжди поруч

🇸🇪 (НЕ)нова розвідка Швеції Рустема Умерова призначили на посаду голови Служби зовнішньої розвідки України. Не зовсім зрозуміло чим займається цей орган і чи є він важливий. Однак, якщо ми подивимося на приклади інших країн Європи які таких служб не мають стане все очевидно. Без розвідки країна не може повноцінно реалізувати свій суверенітет в прийнятті рішень. Отже, 5 травня 2026 року уряд Швеції буденно, майже непомітно за іншими новинами, оголосив про створення нової цивільної зовнішньої розвідки – агенції UND. Про це повідомили Reuters і Шведське суспільне мовлення SVT: міністерка закордонних справ Марія Мальмер Стенергард представила деталі на пресконференції, а уряд ухвалив направлення законопроєкту до Ради з питань законодавства. Формально це виглядає як рутинне адміністративне рішення – нове відомство, новий закон і новий брендинг. Але за цим технічним фасадом стоїть куди більша історія: про те, чому країна з давньою і сильною розвідувальною традицією раптом вирішила перебудувати саму її архітектуру. Ми розбираємо, що насправді стоїть за цим кроком, кому він вигідний і що він говорить про майбутнє шведської та європейської безпеки. Повний детальний аналіз читайте за посиланням: 🔗 Читати статтю на Substack 📩 Обов'язково вказуйте ваш email і тисніть Subscribe, щоб отримувати наступні європолітичні розбори першими прямо на пошту! 🖼 Європа завжди поруч

🇩🇪 Зважаючи на дуже хитке становище німецьких оборонних праймів новини про їх контакти з ультраправими рухами будуть зʼявлятися ще частіше. І це тенденція не лише Німеччини. Повʼязано це з тим, що національні прайми повністю залежать від національних політиків – чи отримають вони найбільші контракти через які і проходить все переозброєння. І що більш важливо, отримавши контракти чи не будуть вони скасовані, а як ми памʼятаємо, наприклад у Rheinmetall з цим вже є проблеми. Далі ці контракти складаються у великі суми замовлень обсягами в десятки мільярдів євро (80 млрд євро у Rheinmetall, 33 у KNDS). Які все ж таки є майбутніми платежами, а не передплатою. Тому розпочавши великий проект прайми зможуть його окупити лише поставивши продукцію. Все це прекрасно розуміє і відображає ринок. Прайми опинилися в заручниках – їх перегрів замовленнями змушує ринок сумніватися в їх спроможностях виконати взяті зобовʼязання і додатково – національний уряд лише підігріває ці сумніви, а що буде якщо він зміниться? Одним з яскравих прикладів переходу до прагматичної політики переозброєння є партія «Зелених», історично антимілітаристська і пацифістська партія змінила курс ще перебуваючи в коаліції уряду минулого канцлера Шольца. Всі ми памʼятаємо як їх лідер Аналіна Бербок добивалася підтримки України всіма можливими засобами. Далі цей стратегічний поворот поступово закріплюється і в політиці партії. Так наприклад, незалежна бізнес-асоціація, тісно повʼязана із партією «Зелених», опублікувала своє бачення процесу переозброєння. В цьому документі автори закликають до «надійного та економічно ефективного нарощування озброєнь». Вони стверджують, що це єдиний спосіб запобігти «перетоку сотень мільярдів євро витрат на оборону на імпорт або зникненню в існуючих структурах». Інвестиції мають стати масштабним державним венчурним фондом, який перезапустить високотехнологічну промисловість ЄС, створить нові екосистеми та забезпечить європейський технологічний суверенітет. – йдеться в документі. Для цього представники асоціації пропонують декілька рішень: – Зняти табу на спільні цивільні та військові дослідження. Сучасні критичні технології (ШІ, дрони) народжуються в стартапах, а не в закритих лабораторіях. Рішення – створення аналогу американської DARPA для фінансування технологій подвійного призначення. – Побудувати відкриту екосистему замість монополії гігантів. Традиційна модель, де всі ризики зав'язані на одному генпідряднику, веде до провалів. Держава має дати «карту технологічних потреб» та фінансові гарантії, щоб залучити у військові розробки малий та середній бізнес. – Перетворити оборону на індустріальну політику ЄС. Імпорт зброї дає міць, але вбиває технологічний суверенітет. Інвестиції мають йти в європейські ланцюги постачання. Головна перешкода – фрагментація ринку. Шкідливі «національні соло-проєкти» роздрібнюють ринок, руйнують сумісність та руйнують спільні розробки (як-от фіаско винищувача FCAS). Рішення – створення єдиних європейських закупівельних платформ (попит) та консорціумів з чіткими та прозорими правилами управління (пропозиція). Німеччина має політично тиснути на уряди країн ЄС, щоб припинити фінансування розрізнених національних проєктів. – Закріпити економічну стійкість як частину військової стратегії. Інфраструктура стає ціллю ще до початку бойових дій. Тому цивільну та військову складову більше не можна ділити – їх має координувати посилена Рада нацбезпеки. – Боротися з відтоком мізків як з «гібридною загрозою». Переманювання європейських розробників за межі ЄС – це не ринковий процес, а реальна загроза, що вимагає жорсткої політичної протидії. Коротко кажучи, документ пропонує сприймати оборонний бюджет не як «витрати на армію», а як масштабний державний венчурний фонд, який має перезапустити високотехнологічну промисловість країни та всього ЄС. Важливий цей документ і тим, що до складу цієї асоціації входять й оборонні компанії Heckler & Koch, Hensoldt тa Airbus Defence, які шукають всі можливі шляхи для того щоб закріпитися в побудові оборонної індустрії майбутнього. 🖼 Європа завжди поруч

🇪🇸🇪🇺 Сеута – продовження. Війна листів Хвиля від подій у Сеуті розійшлася по всьому Євросоюзу. Європейські політики мали достатньо часу, щоб обдумати позиції, і нарешті опублікували спільний лист до тріумвірату очільників ЄС – президентів Єврокомісії, Євроради та Ради ЄС. Перше, що читається в цьому листі – контрольована паніка, яка перейшла в типову європейську стурбованість. Підписанти (лідери 22 країн ЄС) наголошують на неприпустимості неконтрольованого перетину кордонів та використання міграції як інструменту гібридного впливу. На їхню думку, це делегітимізує всю спільну міграційну політику Союзу. Іспанія у листі згадується лише в контексті рішення суду та співпраці з Марокко для повернення всіх порушників назад. Далі лідери звертаються до Ірландського головування в Раді ЄС із проханням терміново скликати відеоконференцію міністрів внутрішніх справ для оцінки ситуації та узгодження спільних дій. Наголошується на необхідності швидкого залучення інструментів ЄС (зокрема агентства Frontex) для відновлення контролю. У документі зазначається готовність вжити всіх необхідних заходів для захисту громадського порядку, включно з можливим посиленням або відновленням тимчасового внутрішнього прикордонного контролю в Шенгенській зоні. Підписали цей лист лідери 22 країн ЄС, і тільки підписи лідерів Іспанії, Португалії, Ірландії, Люксембургу та Франції відсутні. Відповідь Мадриду Паралельно з цим листа до Єврокомісії направив і премʼєр Іспанії для того щоб викласти власне бачення ситуації. Попри кризовість ситуації, уряду вдалося повернути майже всіх порушників всього за 48 годин у тісній координації з Марокко. І це за майже повної відсутності допомоги від ЄС. Санчес нагадав, що Іспанія завжди виявляла солідарність у подібних ситуаціях (наприклад, під час міграційної кризи в Білорусі у 2021 році та на італійській Лампедузі у 2023-му). Посилаючись на дані Frontex, прем'єр стверджує, що кількість нелегальних перетинів в Іспанії вдвічі менша, ніж була зафіксована в Італії за 2021-2026 роки. Це при тому, що Іспанія єдина країна-член ЄС із сухопутним кордоном з Африкою. Заклики деяких урядів виключити Іспанію із Шенгену Санчес назвав «поляризуючими, егоїстичними та незаконними». Тим більше, що Сеута і так не входить до Шенгенської зони. Наприкінці листа Санчес, як і його опоненти, просить скликати відеоконференцію міністрів внутрішніх справ. Для того щоб узгодити спільну відповідь та нагадати, що захист зовнішніх кордонів – це спільна відповідальність усіх держав-членів ЄС, а не лише прикордонних країн. Очевидно, що ЄС найближчим часом скличе цю відеоконференцію. Сторони ще раз публічно запевнять одна одну в непорушності кордонів Союзу та, найімовірніше, виділять додаткові ресурси та сили для їхнього контролю. Однак, тест на солідарність країни ЄС поки провалюють. Чи зроблять вони висновки? І що буде якщо натовп марокканської молоді перетвориться на колони російської армії які будуть перетинати кордон в іншій частині континенту? 🖼 Європа завжди поруч

🇪🇸 Сеута тест єдності ЄС Ситуація в іспанському ексклаві на території Марокко сколихнула всю Європу своєю вибуховістю. За день майже 60 тисяч молодих громадян Марокко прорвали кордон Іспанії та заполонили вулиці Сеути. Всі ми бачили ці майже апокаліптичні кадри з вулиць міста якими бігали натовпи радісних і трохи розгублених молодих марокканців. Опустимо причини і передумови цієї події. Премʼєру Іспанію Педру Санчесу закидають сприяння мігрантам через його політику натуралізації до якої додався висновок суду про заборону депортації мігрантів виловлених в морі. Ми стали свідками як вибухова криза на території одного з членів Союзу відкритого зовнішнього характеру – з порушенням його територіальної цілісності призвела до неадекватної реакції інших країн Союзу. Замість єдиної і рішучої відповіді – як на власну кризу сусіди вирішили ізолювати «проблемного» сусіда. Кожен сам за себе! Опустимо ми й те, що Сеута ізольована від материкової Європи Середземним морем і не є членом Шенгенської зони. Замість підтримки премʼєр Італії оголосила про припинення дії Шенгенської угоди з Іспанією, що є між іншим юридично неможливим. Франція вирішила посилити кордон в Піренеях армією. Одним з небагатьох здорових голосів став, неочікувано, голос Держдепу США, який підтримав територіальну цілісність і недоторканність Іспанії. Європейських Союз не існує в правильній формі, він існує як солідарність країн незалежно від політичних ідеологій. Але як бачимо деякі політики готові пожертвувати крихкою єдністю заради своїх рейтингів. Водночас європейські антимігрантські сили отримали додатковий гучний кейс для того аби доводити своєму електорату раціональність своєї повістки. На практиці це виливається у розлом спільних європейських інституцій, попри те що джерелом кризи є все-ж не спільні норми ЄС, а національний рівень ухвалення рішень (як промігрантська політика уряду Санчеса, так і антимігрантська політика урядів інших країн ЄС). Так чи інакше ця розмова є ще однією дискусією на тему «навіщо існує наша єдність», де кожен з таборів буде апелювати до Європи, але до різних рішень і політик, які є одночасно неможливими і політично контрастними. Останній зріз європейського консенсусу в вигляді рішень до руху на користь більш суворих правил міграції та реалізації заходів з депортації виражений у літньому голосуванні Європарламенту, і станом на зараз Єврокомісія займає значно більш жорстку щодо міграції позицію ніж попередні ітерації європейських інституцій. Це є прямим наслідком довгої політизації теми з злочинністю мігрантів, масовими гучними інцидентами з проривами кордонів та неспроможністю локальних безпекових заходів. Втім, і цей консенсус є доволі хитким, адже базується на ситуативній згоді між ЄНП, ЄКР та іншими правими євроскептиками. Тим часом голодні і не виспані марроканці були випроваджені назад додому. 🖼 Європа завжди поруч

🇩🇪 Німецькі війни оборонних стартапів Німецька оборонна індустрія зараз переживає безпрецедентну трансформацію на фоні технологічної революції, що відбулася на полі бою російсько-української війни. Внаслідок цієї революції в Німеччині засвітилася низка стартапів, що працюють над передовими військовими технологіями, розробкою безпілотних системи, програмного забезпечення та штучного інтелекту. Ці стартапи підживлені сотнями мільйонів євро інвестицій та державних замовлень отримали назву «нео-праймів» – компаній, що мають потенціал у довгостроковій перспективі оскаржити ринкову домінацію класичних оборонних концернів, так званих «праймів», таких як Rheinmetall або Airbus. Так головними гравцями є Helsing, Quantum Systems та Stark Defence. Їх фінансові показники вражають – лише за останній місяць ці три компанії залучили понад 3,5 мільярди доларів. Helsing став найдорожчим стартапом Німеччини з оцінкою у 18 мільярдів доларів, Quantum Systems зібрав 1,2 мільярда, а Stark Defence – 500 мільйонів євро. За цими інвестиціями стоять глобальні гравці, такі як General Catalyst, Sequoia та Founders Fund. Серед інвесторів Quantum та Stark є й Пітер Тіль – що викликало занепокоєння уряду Німеччини і завершилося викликом обох стартапів до бюджетного комітету Бундестагу. Проте за фасадом такого карколомного успіху ховаються глибокі структурні проблеми – лідери галузі опинилися в центрі внутрішніх конфліктів, які аналітики називають «дитячим садком». Саме про цю проблему пише видання Handelsblatt Замість консолідації зусиль, засновники компаній загрузли в міжусобних війнах від судових позовів про порушення інтелектуальної власності до публічних звинувачень у «крадіжці ідей». Це створює токсичну атмосферу, яка вже викликала стурбованість серед інвесторів та політичних еліт. Експерти наголошують, що подібна «телекомедійна» поведінка дискредитує німецький ринок капіталу в очах міжнародних партнерів і суттєво відрізняється від професійного підходу американських оборонних компаній, таких як Anduril. У галузі це вже вважається «типово німецьким». Фундаментальна проблема полягає у конфлікті між амбіціями та реальністю. На фоні зростання оборонних витрат Німеччини (до 180 млрд євро до 2030 року) та колосального переозброєння Бундесверу кожен із стартапів намагається довести свою виключну роль «номер один». На думку інсайдерів, цей публічний бій може призвести до «самосаботажу», адже жодна з компаній наразі не має достатніх потужностей, щоб самотужки закрити потреби ринку. Європейська безпека вимагає системної співпраці, а не боротьби за статус. Поки що ця історія розгортається виключно в закулісному форматі і не має значного впливу на інвесторів і тим паче замовників. Навпаки, Міністерство оборони підтримує таку конкуренцію яка лише підвищує інноваційність, швидкість та гнучкість стартапів все те чого не можна було досягти працюючи зі старими концернами. Для цього вже змінено законодавство про ціноутворення та про прискорення закупівель. Варіантів розвитку подій може бути декілька. Переможе найсильніший – і сяде в один ряд разом зі старими концернами, які також поступово адаптуються до технологічної революції. Революція дійде до піку та перезбере всю індустрію наново вже під нових «праймів», залишивши старим концернам роль складальних цехів. Чи війна між німецькими стартапами відверне інвесторів і не дасть їм вирости в повноцінні зрілі компанії? 🖼 Європа завжди поруч

🇩🇪 Липень. Переозброєння Німеччини продовжується Фрагментація оборонного ринку ЄС хрестоматійний приклад конкуренції національних інтересів країн всередині ЄС. Оборонна політика разом з промисловою залишалися тими сферами в які країни намагалися не допустити Брюссель за будь-яку ціну. З початком російсько-української війни ситуація кардинально змінилася і Брюссель почав активно стимулювати країни грошима на виробництво військового озброєння та техніки. Це радикальне рішення лише загострило конкуренцію між країнами. Країни виробники побачили можливість нарешті захопити сусідні ринки, країни споживачі скептично поставилися до ініціатив – «краще лікарні та дороги ніж літаки та танки». Німеччина, яка довгий час вирішувала цю проблему шляхом її ігнорування також включилася в цю гру. І дуже активно – про це читайте в нашому матеріалі 🖼 Європа завжди поруч

🇺🇳🇪🇺 Ерозія Євроатлантичного простору Єдиний євроатлантичний простір є плоттю від плоті Холодної війни – ключовим консолідуючим фактором у його генезі була екзистенційна загроза з боку СРСР. Сучасне геополітичне розходження між США та Європою є наслідком тривалого дрейфу, що розпочався з Іракської війни 2003 року та закріпився американським «Поворотом до Азії» 2011 року. Вашингтон, керуючись економічним прагматизмом, остаточно переорієнтував інтереси на Тихоокеанський регіон та стримування Китаю. Лютий 2014, 2019 і 2022 – кожен з них є віхою на шляху України у Євроатлантику. Шляху, що зараз политий кров'ю. Але як сьогодні виглядає простір, із яким пов'язує своє майбутнє Україна? Що за загрози зріють з західного боку кордону, які їхні причина і що Київ може зробити? Читайте у статті Михайла Шершуна, аналітика Київського інституту національного інтересу спеціально для 12 зірок. 🖼 Європа завжди поруч

«Драма Європи полягає в тому, що вона зробила Жана Моне нудним» Чи любите ви дивитися німе кіно? Саме так виглядає справжня історія – чорно біла мовчазна картинка. Ситуація стає ще гіршою коли ми додаємо до неї багатотомники рішень урядів, генеологію королів та королев. Уявіть собі, що нашим онукам та праонукам прийдеться вивчати воєнні уряду України та їх стратегії, дорожні карти, закони. Саме до цього дійшла історія європейської інтеграції – нудні та одноманітні діафільми які крутять одні й ті ж самі картинки, цитують одні й ті самі тексти одних й тих самих авторів. Можливо тому, що європейська інтеграція вивчена досконало і повністю? І вже не приховує ні таємниць, ні несподіванок? Тоді б сьогодні в Європі не стояло питання як реформувати Європейський Союз і куди далі рухатися. Отже, вивчено або зрозуміло не все. Витоки європейської інтеграції пали жертвою історичного процесу. Історія вихолощує. Втрачає динаміку подій. Така її суть. Що ж робити? Необхідно повертатися, ставити питання і шукати відповіді. Чому європейська інтеграція призупинилася? Що її обмежує? Невже в 2026 році європейці більш незговірливі ніж в 1950 році, 5 років після найкривавішої війни в Європі? І чи справа в європейцях? Дивлячись на ті проблеми, які окутали Євросоюз і які з економічної точки зору детально описав в своєму звіті Маріо Драгі, очевидно, що потреба в поглибленні інтеграції не втратила своєї актуальності. Отже, давайте повернемося. Жан Моне один з батьків засновників Європейського Союзу. Заступник генерального секретаря Ліги Націй. Засновник та очільник Генеральної комісії з планування Франції. Президент прото-Єврокомісії. Виглядає як стандартний набір посад для відомого політика минулого. За виключенням того, що Моне не був ні політиком, ні бюрократом. Він був торговцем коньяку. Пригода на яку він зважився породила унікальний феномен сучасного Світу, якому поки що немає влучного визначення – Європейський Союз. Робота з Чан Кайші. Одруження в Радянському Союзі. Допомога Рузвельту, боротьба з Черчиллем за Європу. Французька «міністерська чехарда» – 8 урядів за 5 років. Прорив з Європейським Об’єднанням Вугілля та Сталі і на кінець провал Європейської армії. Секрет Моне виявився вкрай простим – у Світі хаосу і тотальної недовіри, банальні технічні процеси такі як оптимізація та раціоналізація несуть набагато більше політичних наслідків ніж політичний процес. Почавши з банального, опустившись на рівень де вже все було домовлено і само собою зрозуміле він підштовнув європейців до Союзу який дав їм другий шанс. Але це лише початок. Європа не просто стала нудною, вона опинилася перед загрозою, що йде від нових «хижаків». Як перебудувати Європу, щоб їм протистояти? Читайте переклад виступу Джуліано да Емполі в рамках проекту «Le Grand Continent au Panthéon». Циклу урочистих лекцій провідних мислителів, істориків та письменників сучасності, які звертаються до спадщини похованих у Пантеоні великих діячів минулого, щоб знайти відповіді на гострі політичні, інтелектуальні та геополітичні кризи сучасної Європи. 🖼 Європа завжди поруч

🇪🇺🇺🇦 Європейський Союз відкрив кластер 6 перемовин про вступ України до ЄС Кластер стосується питань «зовнішніх відносин» і встановлює як країни-кандидати узгоджують свою міжнародну, торговельну та оборонну політику з політикою ЄС. Україна має узгодити своє законодавство з торговельним законодавством ЄС, міжнародними зобов’язаннями та відповідними позиціями у сфері зовнішньої політики, а також з політичними деклараціями, санкціями та обмежувальними заходами. Крім того ЄС також визначив критерії для тимчасового закриття цього кластеру. Тимчасове закриття означає, що доки не закриті всі кластери і не сформована Угода про вступ навіть виконавши всі критерії кластеру його можуть знову відкрити і переглянути. Це робиться для того щоб у разі появи нових законів, вони теж були перенесені в законодавство країни-кандидата або щоб переглянути кластер в разі регресу у виконанні вже взятих зобов’язань. Отже, що написав в своїй позиції ЄС. Спільна торговельна політика – узгоджена частково. Відкритим питанням залишається адміністративний потенціал для ефективного виконання цієї політики, а також приведення міжнародних угод у відповідність до acquis ЄС до дати вступу. Протягом перемовин ЄС закликав Україну узгоджувати свою політику та позиції з політикою та позиціями ЄС. Україна буде зобов’язана розірвати всі діючі двосторонні угоди з третіми країнами, а також усі інші міжнародні угоди, які суперечать зобов’язанням членства у ЄС, зокрема щодо виключної компетенції ЄС у цій сфері. Особливу увагу ЄС звертає на законодавство щодо контролю за експортом товарів подвійного призначення яке приведено у відповідність лише частково. Гірша ситуація склалася в сфері перевірки прямих іноземних інвестицій – законодавство відсутнє, і водночас ЄС сам переглядає своє законодавство в цій сфері тому Україна має бути готовою до змін. Також не приведене у відповідність законодавство щодо боротьби з катуваннями. Політика зовнішнього розвитку – нова для України сфера відповідає принципам ЄС, але де-факто не працює – необхідно створити агенство з питань розвитку. У сфері боротьби з корупцією у зовнішніх відносинах Україна має відповідну нормативно-правову базу і національну стратегію боротьби з корупцією, однак бракує активних заходів протидії. Другий блок – Спільна зовнішня та оборонна політика ЄС. Україна ще у 2024 році досягла 95% узгодженості із заявами та рішеннями ЄС щодо обмежувальних заходів. Однак, потребує подальшого узгодження законодавство щодо обмежувальних заходів, запобігання конфліктів, нерозповсюдження зброї, стрілецької зброї та легкого озброєння, співпраці з міжнародними організаціями, гібридних загроз, маніпулювання інформацією та втручання з-за кордону. Також ЄС закликає Україну ратифікувати Договір про торгівлю зброєю та розвивати глобальні досягнення та роль Конвенції про заборону протипіхотних мін і привести правову базу контролю за експортом зброї у відповідність до Спільної позиції ЄС. Що стосується Спільної політики безпеки та оборони – Україна приймала участь у місіях та операціях ЄС з управління кризовими ситуаціями – зокрема в операції «EUFOR Althea» у Боснії та Герцеговині та операції «EUNAVFOR ATALANTA», участь у яких була призупинена після введення воєнного стану. Крім того система оборонних закупівель потребує інституційного зміцнення для підвищення прозорості, підзвітності та боротьби з корупційними практиками в системах виплати військових компенсацій. І до критеріїв тимчасового закриття цього кластеру: - Україна привела своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС щодо контролю за експортом товарів подвійного призначення, перевірки прямих іноземних інвестицій, боротьби з катуваннями. - Україна подала план дій із переліком міжнародних угод з метою приведення цих угод у відповідність до законодавства ЄС з дня вступу. - Україна ухвалює національну стратегію та план дій щодо протидії незаконному обігу та володінню вогнепальною зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами. Нагадаємо, що перемовини про вступ України до ЄС розпочалися 15 червня з відкриття кластеру 1. 🇪🇺 Підписуйтесь на 12 зірок

🇪🇺 Радіостанція «Директива фон дер Ляєн» Неочікуване загострення польсько-українських відносин сколихнуло наше суспільство. І приводом тому стали Волинські події минулого століття. Шлях України до Європи лежить через цю лісисту місцевість. Чи там, поміж безіменних могил, буде поховано нашу євроінтеграцію? Історична памʼять стала інструментом внутрішньопольської боротьби за владу, а також геополітичним інструментом для збереження впливу Польщі в Східній Європі. Чи є наша ситуація унікальною або особливою? Що говорить нам історичний досвід розширення ЄС? І чому Польща веде Східну Європу шляхом «балканізації». Шляхом якого уникнули в 1990-х не без допомоги зваженої політики Римо-Католицької Церкви. Про провінційність та трансцедентність, примирення та дорослішання нації. Про все це і набагато більше слухайте в нашому записі на Youtube а також на інших платформах. Хочеш розуміти Європу? 🇪🇺 Підписуйтесь на 12 зірок

🇩🇪 Дві сторони німецького переозброєння: держава проти ринку В кінці червня відбулися дві події які є важливими для розуміння процесу переозброєння який розпочав уряд Фрідріха Мерца. Проблема 1: Фрегат якого немає Міністерство оборони Німеччини скасувало закупівлю шести фрегатів класу F126 (вартістю 18 млрд євро) через значні затримки, зростання витрат та непередбачувані ризики. Натомість для потреб ВМС планується придбання восьми фрегатів класу MEKO A-200 DEU (вартістю 12 млрд євро), які мають забезпечити необхідні можливості для боротьби з підводними човнами. Незважаючи на те що ці фрегати втричі менші за розмірами ніж F126 їх головна перевага – реальність та терміни поставки (і що головніше – більш конкретні задачі які вони будуть виконувати). MEKO A-200 фрегат від компанії TKMS який виробляють з початку 2000-х років і який в різних модифікаціях стоїть на озброєнні ПАР, Алжиру та Єгипту. Однак, історія з фрегатами F126 цікава лише тому, що на початку року через проблеми початкового підрядника (DSNS), який зайшов у глухий кут через проблеми з програмним забезпеченням, бюджетом та термінами його місце вирішив зайняти Rheinmetall, який планував стати ще й великою суднобудівною компанією. Для цього він навіть придбав підрозділ Naval Vessels Lürssen (NVL) – великого німецького суднобудівника. Rheinmetall запропонував добудувати ці фрегати за 12 млрд євро з поставкою першого корабля у 2031-2032 роках. Таким чином вартість проекту вже підскочила до 18 млрд євро з ще пізнішим терміном поставки без жодної гарантії. Що повністю суперечить новій концепції Бундесверу «максимального переозброєння до 2029 року». Реакція ринку була миттєвою – акції Rheinmetall впали на майже 20% (зараз 50% падіння відіграли). Ринок засумнівався – наскільки реальними є всі ці мільярдні державні замовлення? Проблема 2: IPO KNDS в тіні «фрегатного фіаско Друга історія – пряме продовження першої. Ринкова хвиля пішла далі Rheinmetall і того ж дня зірвала спробу іншого оборонного гіганта KNDS вийти на IPO (первинне публічне розміщення акцій), який вирішив відкласти розміщення акцій через «несприятливі ринкові умови». Історія з KNDS є важливішою оскільки в її основі лежить спроба Німеччини та Франції поглибити співпрацю в оборонній сфері. KNDS є спільною німецько-французькою компанією якою володіють Франція та німецька сім’я Вегманн в рівних частинах. І яка виробляє танки Leopard та Leclerc. Угода яку досягнули обидві країни – 40/40/20 – тримати по 40% акцій, залишивши решту 20% на ринку. Для цього було домовлено, що Франція та Вегманни виставлять свої частки на ринок. Але продаж не відбувся – власники засумнівалася, що компанію оцінять хоча б мінімум в 12.5 млрд євро. Тому вирішили відкласти продаж до більш «сприятливих умов». Угода залишається в силі, однак її практична реалізація залежатиме від настроїв ринку який вже перегрівся через надмірні обіцянки великих оборонних компаній, які не поспішають перетворюватися в реальні грошові потоки. Німеччина увійшла в активний процес протистояння між двома своїми різними ролями - виробника та споживача. Питання оборони перемістилося в короткострокову перспективу і тому країна не може зволікати навіть ціною своїх довгострокових цілей. Проте без конкретної стратегії кожне неузгоджене рішення може призвести до непередбачуваних наслідків. Як у випадку з провальним проектом фрегатів який ланцюговою реакцією потягнув за собою перспективу франко-німецького оборонного виробництва. Нервування інвесторів ставить під загрозу всі плани щодо переозброєння. 🇪🇺 Підписуйтесь на 12 зірок

Live stream finished (1 hour)

🇪🇺Ми розпочали. Долучаємось до розмови за посиланням!

Live stream started