ЄСПЛ адвокат 🇪🇺 ⚖️

⚖️ Чи є в ЄСПЛ «судові канікули»? У серпні в календарі Європейського суду з прав людини зазвичай менше публічних подій: немає активного графіка слухань, рідше з’являються анонси, а частина суддів і працівників Секретаріату перебуває у відпустках. Але важливо: це не означає, що ЄСПЛ «закривається на канікули» у звичному для національних судів розумінні. ЄСПЛ працює як постійний міжнародний суд. Його процедура переважно письмова, тому відсутність публічних слухань у певний період не означає, що Суд повністю зупиняє роботу. ❓ Що варто знати заявникам і представникам? 1️⃣ Строки не “йдуть у відпустку” Чотиримісячний строк для звернення до ЄСПЛ після остаточного національного рішення залишається чинним. Не варто розраховувати, що літній період, вихідні чи свята автоматично продовжать строк подання заяви. 2️⃣ Форма заяви має бути повною Щоб заява перервала перебіг чотиримісячного строку, вона має відповідати вимогам Регламенту Суду: бути поданою на офіційному формулярі, належно заповненою, підписаною та з необхідними додатками. 3️⃣ Термінові запити не чекають осені Запити про тимчасові заходи за правилом 39 Регламенту Суду розглядаються у виняткових ситуаціях, коли є неминучий ризик непоправної шкоди, наприклад загроза життю чи здоров’ю. 4️⃣ Пауза в публічних слуханнях ≠ пауза в роботі Суду ЄСПЛ може продовжувати адміністративну обробку заяв, комунікацію зі сторонами, підготовку рішень та інші процесуальні дії. Тому «канікули в ЄСПЛ» — це радше умовна назва літнього зниження публічної активності, а не юридичний режим, який зупиняє строки чи дозволяє відкласти подання заяви. 📌 Практичний висновок простий: якщо строк звернення до ЄСПЛ спливає влітку — діяти потрібно так само швидко, як і в будь-який інший період року. ✍️ Адвокатське об’єднання Mitrax 🗃 Послуги в ЄСПЛ

ЄСПЛ: неналежна реакція на домашнє насильство змусила матір із дітьми понад три роки жити у притулку Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі Ubeda and Others v. Italy 📍 Обставини справи Заявницями були Одрі Кармен Мануела Убеда та двоє її неповнолітніх дітей. У квітні 2021 року жінка звернулася до поліції із заявою проти батька дітей і колишнього співмешканця. Вона стверджувала, що під час їхніх стосунків він застосовував до неї та дітей фізичне й психологічне насильство. У травні 2021 року на прохання жінки її разом із дітьми поселили у притулку. Там вони залишалися понад три роки. Паралельно заявниця звернулася до суду у справах неповнолітніх, вимагаючи одноосібної опіки над дітьми, позбавлення батька батьківських прав, дозволу виїхати до Франції та призначення аліментів. Лише у травні 2024 року суд позбавив батька батьківської відповідальності. При цьому питання про дозвіл сім’ї залишити притулок і переїхати до Франції окремо так і не було вирішено. 📝 Позиція ЄСПЛ ▪️ Початкова реакція була швидкою, але подальші дії — недостатніми ЄСПЛ визнав, що одразу після звернення жінки влада відреагувала оперативно: було відкрито кримінальне провадження, а матір із дітьми вже наступного місяця розмістили у притулку. Однак надалі саме сім’я фактично несла найбільший тягар захисних заходів, тоді як до ймовірного кривдника жодних порівнянних обмежень не застосували. Органи влади також не переглядали регулярно, чи залишається тривале проживання у притулку необхідним і пропорційним. Не були належно розглянуті альтернативи — наприклад, передача сімейного житла матері з дітьми або дозвіл їм переїхати до Франції. ▪️ Розслідування не відповідало стандартам Конвенції ЄСПЛ дійшов висновку, що провадження щодо ймовірного кривдника не було достатньо швидким, ретельним та ефективним. Особливу увагу Суд звернув на формулювання прокурора, який у 2021 році просив закрити провадження. Один із інцидентів він охарактеризував як «невдалий жарт», а оцінюючи заяви щодо сексуального насильства, використав міркування, засновані на гендерних стереотипах щодо поведінки жінок. ЄСПЛ визнав, що такі аргументи відображали сексистський і стереотипний підхід, здатний призводити до вторинної віктимізації постраждалих від домашнього насильства. ▪️ Суд дійшов висновку, що влада не врахувала складної динаміки домашнього насильства та не забезпечила відповідь, пропорційну серйозності заявлених обставин. Тому було порушено статті 3 і 8 Конвенції. Суд у справах неповнолітніх проігнорував заяви про насильство Розгляд питання про батьківські права тривав понад три роки. ▪️Інтереси дітей залишилися без належної уваги У 2022–2024 роках соціальні служби неодноразово повідомляли суду про негативний вплив невизначеності та тривалого перебування у притулку на дітей. Попри це, рішення про позбавлення батька батьківської відповідальності ухвалили лише у травні 2024 року. При цьому в ньому навіть не було належного аналізу найкращих інтересів дітей. ЄСПЛ також врахував реальні наслідки життя у притулку. Майже три роки діти були змушені жити разом із матір’ю у кімнаті площею близько 15 м² та дотримуватися значних обмежень, встановлених внутрішніми правилами установи. Це негативно вплинуло на їхнє психологічне й фізичне благополуччя та суттєво обмежило їхні права і свободи. ⚖️ Рішення ЄСПЛ Європейський суд одноголосно встановив: - порушення статті 3 Конвенції через неналежне реагування на заяви про домашнє насильство; - порушення статті 8 Конвенції у зв’язку з неефективною реакцією держави; - окреме порушення статті 8 через бездіяльність суду у питаннях опіки та тривале перебування сім’ї у притулку. 💰Італія має виплатити по 15 000 євро кожному із трьох заявників як компенсацію моральної шкоди, а також 15 000 євро спільно на відшкодування судових витрат ✍️ Адвокатське об’єднання Mitrax 🗃 Послуги в ЄСПЛ

⚖️ Що ЄСПЛ вважає «покаранням» у розумінні статті 7 Конвенції? Не кожен захід, який держава називає адміністративним, превентивним чи іншим, автоматично перестає бути «покаранням». У практиці ЄСПЛ поняття «покарання» має автономне значення. Тобто Суд самостійно оцінює сутність конкретного заходу, незалежно від того, як його визначає національне законодавство.  Відправною точкою є питання: чи застосували захід після визнання особи винною у кримінальному правопорушенні? Однак навіть відсутність формального обвинувального вироку ще не означає, що захід не може бути «покаранням» у розумінні статті 7. ЄСПЛ також аналізує: ▪️характер і мету заходу — зокрема, чи має він каральну або превентивну мету; ▪️його кваліфікацію у національному праві; ▪️процедуру призначення та виконання; ▪️суворість наслідків для людини. При цьому суворість сама по собі не є вирішальною. Навіть дуже серйозне обмеження може мати не каральну, а, наприклад, превентивну чи терапевтичну мету.  Так, у різних справах ЄСПЛ визнавав «покаранням» не лише позбавлення волі, а й, зокрема: 🔸 конфіскацію майна або злочинних доходів за певних обставин; 🔸 окремі адміністративні штрафи, що мали каральну та превентивну мету; 🔸 десятирічну заборону на в’їзд, якою було замінено покарання у вигляді позбавлення волі; 🔸 постійну заборону займатися певною професійною діяльністю, призначену як додаткове покарання. Водночас не кожен несприятливий для людини захід є «покаранням». Наприклад, ЄСПЛ за певних обставин не відносив до нього превентивний поліцейський нагляд, внесення інформації до спеціальних реєстрів, збереження зразків ДНК, адміністративне вислання чи окремі заходи конфіскації. Отже, визначальним є не те, як держава назвала захід, а його реальний характер, мета, спосіб застосування та наслідки. Саме такий підхід дозволяє запобігти ситуації, коли гарантії статті 7 можна було б обійти, просто назвавши фактичне покарання «адміністративним» або «превентивним заходом» ✍️ Адвокатське об’єднання Mitrax 🗃 Послуги в ЄСПЛ

ЄСПЛ комунікував Росії справу про утримання цивільних у підвалі школи в Ягідному Європейський суд з прав людини повідомив Уряд Росії про заяви у справах Menyaylo and Others v. Russia та Lepekha and Others v. Russia, які стосуються подій у селі Ягідне Чернігівської області під час російської окупації у березні 2022 року. Заявниками є 111 громадян України, які стверджують, що російські військові майже місяць примусово утримували їх у підвалі місцевої школи в нелюдських умовах та використовували цивільних як «живий щит». 📍 Обставини справи 3 березня 2022 року Ягідне було окуповане російськими військами. За твердженнями заявників, протягом наступних двох днів російські військовослужбовці захопили понад 360 цивільних, серед яких були заявники, їхні родичі та інші мешканці села. Людей під погрозами змусили перейти до підвалу школи. Будівля фактично використовувалася російськими військовими як військова база, а цивільні — як «живий щит». До 30 березня 2022 року людям практично не дозволяли залишати підвал. На одну особу припадало близько 0,5 м², доступ до їжі, води, денного світла, туалету та медичної допомоги був суттєво обмежений. Серед утримуваних були діти, літні люди, особи з тяжкими захворюваннями, вагітна жінка та люди з обмеженою мобільністю. За твердженнями заявників, під час такого утримання померли 11 осіб. 📍 На що скаржаться заявники Усі 111 заявників стверджують, що російські військові: ▪️ незаконно позбавили їх свободи майже на місяць; ▪️ створили загрозу їхньому життю, зокрема через використання цивільних як «живого щита»; ▪️ утримували їх у нелюдських та таких, що принижують гідність, умовах; ▪️ систематично принижували та залякували; ▪️ не забезпечили ефективного розслідування цих подій. Заявники також зазначають, що пережите спричинило тривалі психологічні наслідки. Окремі заявники повідомили й про інші ймовірні порушення прав людини російськими військовими під час окупації Ягідного, зокрема загибель і зникнення людей, насильство, знищення та розграбування майна. У своїх заявах вони посилаються, зокрема, на: статтю 2 — право на життя; статтю 3 — заборону нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження; статтю 5 — право на свободу та особисту недоторканність; статтю 8 — право на повагу до приватного і сімейного життя та житла; статтю 13 — право на ефективний засіб юридичного захисту. Також заявлено скарги щодо свободи пересування, захисту власності та права на освіту. 📍 Що наразі зробив ЄСПЛ 10 червня 2026 року ЄСПЛ комунікував заяви Уряду Росії та поставив сторонам відповідні запитання. ❗️ Важливо: Суд ще не встановлював порушень Конвенції і не вирішував питання про відповідальність Росії у цих індивідуальних справах. Комунікація означає, що заяви перейшли на наступний етап розгляду, а держава-відповідач має надати свої пояснення. Хоча Росія більше не є стороною Європейської конвенції з прав людини, вона продовжує нести відповідальність за можливі порушення, які сталися до 16 вересня 2022 року. Саме до цього періоду належать події в Ягідному. Справи також пов’язані з подіями повномасштабного вторгнення, які ЄСПЛ уже розглядав у міждержавній справі Ukraine and the Netherlands v. Russia. ✍️ Адвокатське об’єднання Mitrax 🗃 Послуги в ЄСПЛ

Смерть ромського чоловіка після поліцейського втручання: ЄСПЛ встановив порушення права на життя Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі S.T. v. the Czech Republic. 📍 Обставини справи Брат заявниці, ром за походженням, помер 19 червня 2021 року після поліцейського втручання на вулиці в районі, де переважно проживали представники ромської громади. На відеозаписі було видно, що чоловік лежав обличчям донизу із руками, скутими за спиною. Один із поліцейських понад 4 хвилини утримував його. Коли прибула швидка допомога, чоловік уже не реагував і не дихав. Початкове розслідування проводив підрозділ поліції, безпосередньо пов’язаний з правоохоронцями, які брали участь у затриманні. Експертиза дійшла висновку, що смерть настала виключно внаслідок інтоксикації метамфетаміном і не була пов’язана з діями поліцейських. Провадження закрили. Заявниці відмовили у проведенні повторного посмертного дослідження. Жінка звернулася до ЄСПЛ, стверджуючи, що її брат помер унаслідок непропорційного застосування сили, а влада не провела ефективного розслідування та не перевірила можливий дискримінаційний мотив. 📝 Позиція ЄСПЛ ▪️ Розслідування не було незалежним та ефективним ЄСПЛ встановив, що Генеральна інспекція фактично спиралася на матеріали, зібрані кримінальною поліцією, яка не мала необхідної незалежності від правоохоронців, чиї дії перевірялися. На думку Суду, використання висновків залежного органу як підстави для відмови у відкритті повноцінного розслідування не відповідало вимогам незалежності. Особливе занепокоєння викликала судово-медична експертиза. Експерти не оцінили потенційної небезпеки тривалого утримання людини обличчям донизу. Слідство також не усунуло суперечності між показаннями поліцейських і медиків щодо моменту втрати свідомості. Не було належно перевірено й те, чому один із правоохоронців не ввімкнув нагрудну камеру. Тому ЄСПЛ встановив процесуальні порушення статей 2 і 3 Конвенції. ▪️ Поліція не захистила життя людини, яка перебувала під її контролем Поліцейські утримували чоловіка обличчям донизу понад 11 хвилин. Протягом більш як 4 хвилин один із поліцейських додатково тиснув на верхню частину його тіла. ЄСПЛ наголосив, що таке положення може бути небезпечним для життя, особливо щодо вразливої людини у збудженому або сп’янілому стані. Проте правоохоронці не контролювали належним чином життєві показники чоловіка та не відреагували достатньо швидко, коли він перестав рухатися. Швидку допомогу також можна було викликати раніше. Отже, було порушено матеріальний аспект статті 2 Конвенції — право на життя. ЄСПЛ також визнав застосовану силу непропорційною, встановивши порушення статті 3 Конвенції. ▪️ Можливий расистський мотив не перевірили ЄСПЛ не встановлював, що дії поліцейських обов’язково були спричинені расизмом. Однак за обставин справи влада мала ретельно перевірити таку можливість. Поліція свідомо проводила втручання щодо представника ромської громади у ромському районі. Крім того, невдовзі після події кілька високопосадовців публічно заперечили відповідальність поліцейських ще до завершення розслідування. Це посилило сумніви громадськості та ромської громади щодо його неупередженості. Органи влади мали перевірити не лише можливу пряму расову упередженість, а й вплив інституційних або неусвідомлених упереджень. ЄСПЛ встановив порушення статті 14 у поєднанні зі статтями 2 і 3 Конвенції. ⚖️ Рішення ЄСПЛ ЄСПЛ встановив: - матеріальне та процесуальне порушення статті 2 Конвенції; - матеріальне та процесуальне порушення статті 3 Конвенції; - порушення статті 14 у поєднанні зі статтями 2 і 3 через непроведення належної перевірки можливого дискримінаційного мотиву. Чехія має виплатити заявниці 20 000 євро компенсації моральної шкоди, а також 4 260 та 6 400 євро на відшкодування витрат.

⚖️ Що означає поняття «право» у статті 7 ЄКПЛ? Стаття 7 Конвенції забороняє визнавати особу винною та карати її за діяння, яке на момент вчинення не було кримінальним правопорушенням згідно з правом. Але що саме ЄСПЛ розуміє під словом «право»? 📌 Це поняття не обмежується лише законами, ухваленими парламентом. У розумінні статті 7 воно може охоплювати: 🔶 національне законодавство; 🔶 судову практику та прецеденти; 🔶 підзаконні й інші нормативно-правові акти; 🔶 некодифіковані конституційні звичаї; 🔶 міжнародні договори, ратифіковані державою; 🔶 норми міжнародного звичаєвого права. Тому ЄСПЛ оцінює внутрішнє право в цілому, а також те, як воно тлумачилося і застосовувалося на момент вчинення діяння. Водночас будь-яке правило, на підставі якого особу притягають до відповідальності, має відповідати двом ключовим вимогам: ✅ доступність — людина повинна мати можливість ознайомитися з відповідною нормою; ✅ передбачуваність — особа повинна мати змогу зрозуміти, яка поведінка може спричинити кримінальну відповідальність. При цьому стаття 7 не вимагає, щоб кожне кримінальне правопорушення обов’язково було прямо закріплене в окремій нормі закону. Воно може випливати і з усталеної судової практики, якщо така практика є достатньо чіткою та передбачуваною. ⚠️ Однак практика державних органів, яка прямо суперечить чинним правовим нормам або фактично позбавляє їх змісту, не може вважатися «правом» у розумінні статті 7. Це особливо важливо у справах, пов’язаних із діями авторитарних режимів, коли державні органи формально посилалися на закон, але на практиці грубо порушували власний правопорядок і фундаментальні права людини. 📖 Отже, для ЄСПЛ важливо не лише те, чи існувала певна норма формально. Суд також перевіряє, чи була вона реально доступною, передбачуваною та чи застосовувалася відповідно до принципу верховенства права. ✍️ Адвокатське об’єднання Mitrax 🗃 Послуги в ЄСПЛ

⚖️ Верховний Суд опублікував огляд практики ЄСПЛ за травень 2026 року Верховний Суд підготував новий огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими у травні 2026 року. В огляді зібрано справи, які стосуються різних аспектів застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 📍 Серед них справа Miladze v. Georgia, яка стосувалася притягнення заявника до адміністративної відповідальності за відео в TikTok із критикою транспортної політики Тбілісі, мера міста та поліції. Суд врахував, що TikTok має високу швидкість поширення контенту та значну аудиторію неповнолітніх. У підсумку ЄСПЛ не встановив порушення статті 10 Конвенції, зазначивши, що свобода вираження поглядів не захищає безпідставні персональні образи. 📍 Ще одна справа — Idris Akhundov v. Azerbaijan — стосувалася припинення виплати пенсії колишньому офіцеру поліції. Національні органи посилалися на те, що заявник нібито отримав політичний притулок у Німеччині. ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки держава не навела належної правової підстави для припинення виплат. 📌 Такі огляди корисні для юристів і суддів, адже показують, як ЄСПЛ оцінює баланс між свободою слова, захистом репутації, правом власності та вимогою законності втручання держави. Джерело: Верховний Суд. ✍️ Адвокатське об’єднання Mitrax 🗃 Послуги в ЄСПЛ

Заборона партнеру відвідувати вагітну в СІЗО та бути присутнім на пологах порушила Конвенцію 23 липня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі A.G. v. Switzerland 📌 Обставини справи Заявниця — громадянка Іспанії, яку у грудні 2019 року затримали у Швейцарії за підозрою у злочині, пов’язаному з незаконним обігом наркотиків. На той момент жінка перебувала на пізньому терміні вагітності, а пологи очікувалися наприкінці березня 2020 року. Її взяли під варту через ризики втечі, змови з іншими особами та повторного вчинення злочину. Заявниця стверджувала, що до затримання проживала зі своїм новим партнером, який був біологічним батьком майбутньої дитини. Протягом січня та лютого 2020 року жінка неодноразово просила дозволити їй телефонувати партнеру, приймати його в установі виконання покарань, а також допустити його до пологів. Прокуратура відхилила всі прохання, посилаючись на ризик того, що під час спілкування вони можуть узгоджувати позиції у кримінальному провадженні. 20 березня 2020 року Федеральний суд Швейцарії визнав повну заборону будь-якого контакту надмірною і дозволив заявниці один контрольований та записаний телефонний дзвінок. Водночас суд залишив чинною заборону на особисті побачення та присутність партнера під час пологів. 1 квітня 2020 року жінка народила дитину без присутності партнера. 📍 Позиція ЄСПЛ Насамперед ЄСПЛ підтвердив, що між заявницею та її партнером існувало реальне сімейне життя. Вони проживали разом до її затримання та очікували на народження спільної дитини. Тому відмова в особистих зустрічах становила втручання у право заявниці на повагу до сімейного життя. Водночас обставини пологів та можливість присутності батька дитини стосувалися як її приватного, так і сімейного життя. Суд погодився, що обмеження мало правову основу та переслідувало законну мету — запобігання змові й забезпечення ефективності кримінального розслідування. Проблема полягала у пропорційності такого втручання. Суди не врахували вразливе становище заявниці Національні органи зосередилися майже виключно на ризику змови. Водночас вони не надали достатньої ваги особливим обставинам заявниці: її вагітності на пізньому терміні, перебуванню під вартою та психологічним стражданням. Заборона тривала близько трьох із половиною місяців. З огляду на наближення пологів і вразливий стан жінки ЄСПЛ визнав цей строк значним. Відмову допустити партнера до пологів належно не обґрунтували ЄСПЛ нагадав, що народження дитини є унікальним і надзвичайно чутливим моментом у житті жінки. Проте швейцарські суди фактично не пояснили, чому ризик змови унеможливлював присутність партнера саме під час пологів. Вони не довели, що таке обмеження відповідало нагальній суспільній потребі. Держава не розглянула м’якші заходи Швейцарське законодавство прямо дозволяло проводити побачення під наглядом та припиняти їх у разі неналежної поведінки. Органи влади не довели, що така зустріч була б складною, небезпечною або надто витратною. ⚖️ Рішення ЄСПЛ ЄСПЛ одноголосно постановив, що швейцарські органи: ▪️ не провели належного балансу між інтересами слідства та правами заявниці; ▪️ не врахували її особливого становища як вагітної жінки під вартою; ▪️ не обґрунтували заборону партнеру бути присутнім під час пологів; ▪️ не дослідили можливість застосування менш обмежувальних заходів. Отже, втручання не було необхідним у демократичному суспільстві, а тому мало місце порушення статті 8 Конвенції. Швейцарія має виплатити заявниці: 1 730 євро компенсації моральної шкоди; 4 000 євро на відшкодування судових витрат. Перебування під вартою неминуче обмежує сімейне життя, але не позбавляє людину його захисту. ✍️ Адвокатське об’єднання Mitrax 🗃 Послуги в ЄСПЛ

⚖️ Що ЄСПЛ вважає «кримінальним правопорушенням»? Чи достатньо того, що національне законодавство називає певне діяння адміністративним або дисциплінарним, щоб на нього не поширювалися гарантії статті 7 Європейської конвенції з прав людини? Ні. ЄСПЛ використовує автономне поняття «кримінальне правопорушення». Це означає, що Суд не обмежується тим, як діяння класифікує національне законодавство. Щоб визначити, чи є правопорушення «кримінальним» у розумінні Конвенції, ЄСПЛ застосовує три критерії: 🔸 Кваліфікація у національному законодавстві. Як саме правопорушення визначене у внутрішньому праві. 🔸 Характер правопорушення. Це найважливіший критерій. Суд оцінює мету відповідальності, коло осіб, на яких вона поширюється, та її зміст. 🔸 Суворість можливого покарання. Враховується не лише фактично призначене покарання, а й те, яке може бути застосоване відповідно до закону. Саме сукупність цих критеріїв дозволяє визначити, чи поширюються на особу гарантії статті 7 Конвенції. 📌 Водночас ЄСПЛ неодноразово зазначав, що не всі дисциплінарні чи спеціальні процедури є «кримінальними» у розумінні Конвенції. Наприклад, Суд не відносив до кримінальної сфери: • окремі порушення військової дисципліни; • дисциплінарні проступки студентів; • процедуру імпічменту Президента; • окремі обмеження щодо працевлаштування колишніх працівників спецслужб. Тому для ЄСПЛ вирішальним є не назва процедури, а її реальний зміст, характер і можливі наслідки для людини. Саме такий підхід забезпечує однаковий рівень захисту прав людини в усіх державах-учасницях Конвенції. ✍️ Адвокатське об’єднання Mitrax 🗃 Послуги в ЄСПЛ

⚔️ Тримання під вартою у справах про нацбезпеку: два різні рішення ЄСПЛ щодо України 23 липня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив два рішення щодо тримання під вартою осіб, підозрюваних у злочинах проти національної безпеки в умовах повномасштабної війни. Попри схожий контекст, висновки Суду були різними. 🔸 Derevyanko and Tarasova v. Ukraine Анатолія Дерев’янка та Юлію Тарасову затримали у 2023 році за підозрою у пособництві державі-агресору через господарську діяльність. Дерев’янко працював керівником заводу, а Тарасова - торговельною представницею виробника лікарських засобів. Обоє скаржилися, що їхнє тримання під вартою було надмірно тривалим і недостатньо обґрунтованим. Тарасова також стверджувала, що на момент затримання проти неї взагалі не існувало обґрунтованої підозри. ЄСПЛ встановив: ▪️ порушення статті 5 § 3 Конвенції щодо обох заявників через тривале тримання під вартою; ▪️відсутність порушення статті 5 § 1 щодо Тарасової — тобто Суд визнав, що для її первинного затримання існувала достатня підозра. ▪️Україна має виплатити Дерев’янку 1 000 євро, а Тарасовій — 600 євро компенсації моральної шкоди. 🔸 Kolesnyk and Smelnytskyy v. Ukraine Павла Колесника та Сергія Смельницького затримали у липні 2022 року. Їх підозрювали у зйомці українських військових укріплень і техніки в Харкові та поширенні відео через Telegram-канали, які використовували російські спецслужби. Заявники також скаржилися на необґрунтованість і надмірну тривалість тримання під вартою. ❌ Однак у цій справі ЄСПЛ дійшов протилежного висновку: порушення статті 5 § 3 Конвенції не було. ❓ У чому різниця? Ці два рішення демонструють: воєнний стан і тяжкість підозри не звільняють національні суди від обов’язку щоразу належно обґрунтовувати тримання людини під вартою. Для початкового арешту може бути достатньо обґрунтованої підозри. Проте зі спливом часу цього вже замало. Суд має перевіряти, чи залишаються реальними ризики втечі, впливу на свідків, знищення доказів або продовження злочинної діяльності та чому їх неможливо усунути м’якшим запобіжним заходом. Водночас справа Колесника та Смельницького показує, що ЄСПЛ не визнає порушення автоматично лише через тривалість арешту. Коли національні органи наводять конкретні й достатні підстави, а обставини справи підтверджують необхідність запобіжного заходу, тримання під вартою може відповідати Конвенції. У справах про національну безпеку вирішальне значення має не лише тяжкість обвинувачення, а якість та індивідуальність судового обґрунтування. ✍️ Адвокатське об’єднання Mitrax 🗃 Послуги в ЄСПЛ