Петлюрівський Кіш

Про можливі наслідки Федеративної грамоти Скоропадського ⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯ Неймовірно популярною серед прихильників гетьманщини є теза, наче об'єднання з білими російськими силами було правильним рішенням Скоропадського і дозволило б зберегти українську державність, хай і у федерації з Великоросією. Навіть якщо не брати до уваги питання, чи вдалося би білим силам разом із Скоропадським здолати червоних у великій війні, сподівання на існування російської федерації з нормальними умовами для українців залишаються безнадійними. Це питання доволі чітко в своїй праці розкриває український історик, політичний діяч — Матвій Стахів: Але, вся ця проблема буде з'ясована всебічно щойно тоді з політичного становища, коли ми приймемо й такий випадок, що Український Національний Союз прийняв би мовчки цю грамоту Павла Скоропадського і рішив би не лише пасивно поводитися щодо нового вже цілком московського кабінету, але ще підтримав би його активно в рахунку, що гетьман, після перемоги білих московських армій над Совєтською Росією, повернеться до українства та покличе вже чисто український кабінет міністрів у сподіваній могутній всеросійській державі, збудованій на федеративних принципах. Весь політичний рахунок у тім випадку був би явно фантастичний, недійсний. Всеросійська політика, яку бралися відбудовувати московські білі генерали і політики, взагалі навіть чути не хотіла про якусь дійсну федеративну основу майбутньої "всеросійської держави". Вони не визнавали взагалі існування самої української нації і уважали її німецькою вигадкою при допомозі Грушевського. Тим то перемога цих генералів і політиків означала б також їх остаточну розправу з українською державністю навіть у федеративній формі. Для того, щоб могло бути будь-яке катування з протибольшевицькими московськими силами, треба було в Україні мати повну сконсолідовану владу в руках. Власне того в гетьманській пропозиції з 14 листопада не було. Він усю владу передав московським неділимцям. Як могла така влада витворювати українську національну силу для боротьби з пізнішою переможною московською реакцією? Зовнішні обставини та політичні погляди провідників білого руху дають мало підстав вважати, що союз із ними міг стати реалістичним шляхом до збереження будь-якої української автономії чи державності. Джерело: М. Стахів «Україна в добі Директорії УНР» #УД #Гетьманат #ПавлоСкоропадський #ФедеративнаГрамота

Про працю Симона Петлюри в УГВК зі спогадів В. Кедровського. ⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯ Одним із найбільш недооцінених періодів діяльності Симона Петлюри є час його праці в Українському Генеральному Військовому Комітеті. У той час робота була надзвичайно важкою. Тимчасовий уряд, Ставка та командувач Київського військового округу Оберучев усіма силами намагалися перешкодити стабільній діяльності УГВК. Попри це, під проводом Петлюри комітет вів складну внутрішню боротьбу за створення української армії. ⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯ Читаємо, як В. Кедровський характеризує Петлюру того часу: В протилежність своїм конкурентам С. В. Петлюра був відомий як давній національний робітник, як старий член української соціал-демократичної партії, визначався між ними широтою поглядів і умінням громадсько працювати. Крім того серед військових мас він уже набув собі певну популярність як на фронтовому з’їзді, так і на першому Всеукраїнському. І в усякому разі він у всіх відношеннях був людиною незрівнянно вищою від своїх опозиціонерів. С. В. Петлюра був одиничим з членів Військового Генерального Комітету, який міг вести військові маси за собою. Він завжди швидко й вірно оцінював обстановку і в кожних обставинах находив середню лінію поведінки. Так саме завжди накреслював схему праці в широкому, державному маштабі. Нижче Кедровський підкреслює, що Петлюра був не лише формальним головою УГВК, а й його фактичним лідером: Оцінюючи працю Генерального Комітету, треба завжди пам'ятати ті обставини, при яких вона проводилася. Треба завжди пам'ятати ті спочатку слабі українські національні сили, на які він спирався в боротьбі проти незмірно міцніших ворогів, що боролися з „сепаратизмом”. Якби Комітет не дав себе спровокувати й дійшов до того часу, коли перетворився у військове Міністерство та Генеральний і Головний штаб української армії, то він мусив завдячувати головне умілій та обережній, а разом з тим і послідовній тактиці, яку провадив його голова С. Петлюра, що увесь час був душею й мотором українського військового руху. Джерело: Володимир Кедровський «1917 рік» #СимонПетлюра #Кедровський #УГВК

Микола Ревуцький Скоропадський і Скоропадчуки Саскатун, Канада: Друком "Нового Шляху", 1938. – 18 с. Мова: українська Країна: Канада Документальний нарис, що викриває гетьмана Павла Скоропадського та його політику в Українській Державі (1918 р.) та в еміграції. Автор наводить численні свідчення, документи й цитати, щоб довести, що Скоропадський не був справжнім українським державником, а виконував роль московської агентури, оточивши себе вороже налаштованими до українства російськими чиновниками та генералами. У нарисі висвітлено склад гетманського уряду, репресії проти селянства, земельну політику, а також авантюрницькі методи скоропадського руху на еміграції, зокрема його зв'язки з білоеміграцією, масонами та польськими колами. ➕«Петлюрівський Кіш»➕

⏳ Без минулого немає майбутнього – провадить ґенерація істориків і доводить це своєю (не)науковою діяльністю. Ви – студент-історик, гуманітарій, чи просто людина, яка прагне глибоко розуміти історію та розуміти її складні процеси? Шукаєте затишний простір для вільного інтелектуального обміну? Представляємо спільноту Львівського історичного Клубу!💫 🖋 На їхньому каналі Ви знайдете дописи на довільну тематику з історії світу та України, студентські та й не тільки наукові публікації, а також актуальні думки про наше сьогодення. Звичайно ж, не наукою єдиною - тут також можна знайти контент для душі й посміятись із мемів різної тематики. ✨Кліо подає знак підписатися✨ | Львівський історичний клуб |

Ти не справжній гетьманець, якщо в тебе нема друга-п*дора

Хочу надати їжу для роздумів гетьманцям та іншим людям, які розмірковують про роль петлюрівців в історії української революції. До появи феномену бандерівців петлюрівці були для більшовиків їхнім найбільшим страхом; їх звинуватили в усіх проблемах та бідах України, а сам Петлюра поставав як головний лідер українського національного руху та найголовніший ворог радянської влади в Україні. Все те, що зараз розповідають про «Азов», бандерівців і так далі, було й раніше. Спочатку були Мазепа та мазепинці, після нього факел гуртування козацького українського руху та протистояння русизму перейняв Петлюра. Хочу відзначити, що саме Петлюра, а не якийсь Скоропадський, котрий в перший же момент пішов у федерацію з білою Росією (яка після окупації України почала білий терор). А після Петлюри факел націоналістичного ренесансу взяли в руки ОУНовці — Коновалець, Мельник, Бандера, Шухевич. І знову ж таки немає ні Павла, ні Данила Скоропадського, жодної гетьманської організації. Та чому ж так? Не розумієте? Поміркуйте, роздумайте: чому ж гетьманці були невідомими маргіналами, поки націоналісти, нащадки Петлюри, проводили національний тероризм на територіях України проти польського панування та радянщини? Чому ж гетьманці весь час були осторонь усієї бурхливої історії Другої світової, поки петлюрівці створювали цілі бригади та дивізії? Чому радянська контррозвідка вбивала Петлюру та Коновальця, а не Павла та Данила Скоропадського? Можливо, тому, що останні двоє просто не були загрозою для радянського ладу, тоді як перші двоє були символом Українського Руху? Можливо, тому, що Петлюра напряму очолив всеукраїнський фронт проти більшовицької орди, поки Скоропадський поїхав за кордон? Можливо, тому, що Петлюра породив покоління воїнів за незалежність України як в часи української революції, так і в часи Другої світової? Дуже добре обміркуйте ці питання та дайте самим собі відповіді на них. Зрозумійте це. ➕«Петлюрівський Кіш»➕

Наш світогляд, світогляд нашої організації «Петлюрівський кіш», — це безпосередньо всезагальна культурна революція, найбільш радикальна українізація, яку тільки можна собі уявити в цих умовах. Ми маємо не просто відкинути русизм із культури, мови, історії…

Поясніть мені, яким чином вже хтозна який раз абсолютно нехаризматична фігура Скоропадського, нудний Липинський та нецікава ідеологія українського монархізму приваблює якусь частину молоді. Що це за колесо генотьби в українській правиці.

Поясніть мені, яким чином вже хтозна який раз абсолютно нехаризматична фігура Скоропадського, нудний Липинський та нецікава ідеологія українського монархізму приваблює якусь частину молоді. Що це за колесо генотьби в українській правиці.

Наш світогляд, світогляд нашої організації «Петлюрівський кіш», — це безпосередньо всезагальна культурна революція, найбільш радикальна українізація, яку тільки можна собі уявити в цих умовах. Ми маємо не просто відкинути русизм із культури, мови, історії, пам'ятників та всього іншого, а здійснити повне переродження через самої себе, як фенікс вийти зі свого лона націоналізму, через найрадикальніше пекельне українство вичистити вогнем революції всю російську мову з наших земель та наших голів, знести кожен пам'ятник, який хоч якось пов'язаний із Росією, повалити та знищити кожен маркер великоросійського шовінізму на нашій території. Нам потрібна чиста, вільна, незалежна нація та держава, вільна від цього гнилого та гидкого русизму, який ми маємо добити до самого кінця, до смертельного фіналу цієї гнилої та психічно хворої культури. Україна — для українців і українською, і жодний інший компроміс із східним найгіршим ворогом нам не потрібен. Сатана Східної Європи, змій Північної Євразії, якого ми, нащадки Володимира, Богдана, Івана та Симона, маємо пронзити та вбити, як свого часу це зробив Юрій Переможець. Нам не потрібні на нашій землі ні Пушкіни, ні Булгакові, ні Кєвліни, ні Краснови, ні Сталіни, ні Царям. Питання щодо музею Булгакова взагалі не має стояти на денному порядку: увесь цей музей має бути спалений разом з усіма його прихильниками, котрі мають рівноправно розділити долю цього капища великоросів-білогвардійців, що прикриваються гетьманськими тризубами. У нас один дух, одна нація, один порядок, культура й мова. Не будьмо ж гноєм, на якому зростатимуть інші народи; будьмо ж як ГУНИ — розтрощимо все чужинське та вороже у нашому племені! ➕«Петлюрівський Кіш»➕

➕«Петлюрівський Кіш»➕

Петлюрівський Кіш pinned a photo

➕«Петлюрівський Кіш»➕