Реляційний аналіз в Україні. Офіційний канал УАРПП та ІРППГП

❓❗️ Як проводити перше інтерв'ю? Як слухати пацієнта? Як отримувати оплату за свою роботу? - якщо ти починаючий психолог чи психотерапевт, такі питання неминуче будуть хвилювати 🤔 Звісно, в Реляційному аналізі єдина відповідь - "Залежить від контексту") ☝️ Але на початкових етапах це додає ще більше тривоги. Тому запрошуємо почитати книгу Шелдона Баха про такі нагальні питання. Разом ми будемо читати, обговорювати клінічні ситуації, співвідносити поради Баха з власною практикою. А також подискутуємо, подивимося, що в таких випадках пропонує Реляційний аналіз і на прикладах відчуємо різницю між підходами. 🔸 Чому в групі, а не наодинці? Тому що читання абзац за абзацом дає те, чого не отримаєш самотужки. Ти чуєш, як колеги застосовують ці поради у власній практиці, і бачиш конкретні приклади на загальні правила, які описані в тексті. Складні місця краще розбирати спільно. Своє питання можна поставити одразу, і отримати кілька різних відповідей замість однієї. А регулярні зустрічі щотижня і відчуття, що тебе чекають в групі, задають ритм, який утримує від спокуси відкласти книжку на потім. 🔸 Кому це потрібно: Тим, хто робить перші кроки в психоаналітичній практиці; студентам і кандидатам; усім, хто намагається знайти на що спертися, поки йде процес напрацювання власного досвіду. 🔸 Деталі: 🖥 Online, платформа Zoom 📅 Щоп'ятниці, 16:00–17:30 👉 Початок орієнтовно 4 вересня 💰 500 грн/зустріч 📌 Ведучі: Анна Зозуля – навчаючий психотерапевт та супервізор в методі "Реляційний аналіз", Альона Бартош – психологиня психоаналітичного напряму, консультантка в методі "Реляційний аналіз". ✅ Години сертифікуються Інститутом реляційного психоаналізу, психотерапії та групових процесів як години теорії в Реляційному аналізі. Заповнюйте заявку https://forms.gle/4hVTHpuaxwvj73At8. До зустрічі 💞

🔸 Розігрування Розігрування — це неминучі процеси, у яких беруть участь дисоційовані (позасвідомі) частини пацієнта та аналітика. Найбільше розігрування помітні у порушеннях рамки, створенні нетипових ситуацій. Але у реляційному підході на будь-що можна дивитися як на розігрування. Наприклад, коли терапевт добре виконує роль матері, це може бути униканням ролі батька; даючи генетичну інтерпретацію, аналітик може уникати обговорення актуальної ситуації у процесі терапії тощо. Якщо у традиційному підході розігрування намагаються звести до мінімуму і дивляться на них як на невдачу вербалізації, то у реляційному їх визнають корисними, адже вони дозволяють отримати доступ до дисоційованого матеріалу, який неможливо висловити. Розігрування є важливою частиною, а зазвичай і рушійною силою терапії. 🔸 Афективна регуляція, прив’язаність і тіло. Афективна регуляція є основою виживання. Вона розвивається через взаємодію між дитиною/пацієнтом та опікуном/терапевтом. Це дає змогу пацієнтові навчитися витримувати напругу та регулювати свої афекти у спільно створеному безпечному просторі. Теорія прив’язаності надає шаблон для розуміння того, як ранні моделі стосунків відтворюються у аналітичному процесі. Тіло розглядається як соціальний продукт і речник психічної правди, через який виражаються соматично закодовані спогади та емоції. 🔸 Раса, стать і сексуальність Реляційний аналіз досліджує інтерсекційність — те, як раса, клас, стать та сексуальність перетинаються і впливають на особистий досвід людини. Це створює різні контексти життя, досвіду і сприйняття світу. Психоаналіз довгий час ігнорував ці питання, в той час як расові та сексуальні травми розігрувалися у переносі та потребували визнання з боку терапевта. Реляційний підхід враховує різноманітність контекстів, визнає та досліджує їхній вплив на аналітичні стосунки, а також на малі та великі групи. Підбиваючи підсумок, можна сказати, що реляційний підхід більше відповідає сучасності, а також є більш людяним та відкритим до потреб та особистих проявів і пацієнта, і терапевта. Він дає право кожному залишатися собою, проявляти свою суб'єктність і при цьому взаємодіяти з іншими, торкаючись один одного різними гранями особистості. А як на вашу думку, що є важливим у терапії? Які поняття можна вважати основоположними? 🧐 Якщо вам був корисний цей допис, поділіться з друзями та напишіть у коментарях, чи хотілося б читати більше про Реляційний аналіз 💞 Більше наших ресурсів та проєктів ви знайдете тут https://linktr.ee/uarpp?utm_source=qr_code

При цьому не існує єдиної уніфікованої теорії, "правильної" техніки. Стиль роботи реляційного аналітика залежить передусім від того, ким він є. Але про все по порядку. 🔸 Суб'єктивність аналітика У традиційному психоаналізі еталоном вважався нейтральний та абстинентний терапевт, "чистий лист" або дзеркало. Аналітики намагалися давати якнайменше особистої інформації, вважали себе відстороненими спостерігачами. Ідея полягала у тому, щоб дати пацієнтові місце проявити своє несвідоме та внутрішні конфлікти. У моделі ізольованого індивіда виглядало так, що треба лише не заважати все це розкрити. Проте, навіть з точки зору здорового глузду, неможливо взаємодіяти з кимось і при цьому не впливати. Особистість терапевта розкривається неминуче: в інтер'єрі кабінету, стилі одягу, інтонації, інтерпретації чи мовчанні. Стани пацієнта впливають на стани терапевта, і навпаки. Внутрішні об'єкти пацієнта і терапевта взаємодіють між собою. Такі реакції досліджуються та проживаються. Реляційники розвінчують міф про ідеально проаналізованого психоаналітика. Пацієнти часто прагнуть пізнати суб'єктивність свого терапевта, це є необхідною умовою для розвитку їхньої власної агентності та незалежності. 🔸 Саморозкриття Інструмент, який викликає багато заперечень і критики з боку традиційного підходу, адже перекреслює поняття "чистого листа". У реляційному аналізі для терапевта припустимо розкривати деяку особисту інформацію, почуття, ревері, міркування... Це використовується вибірково і має допомагати у розв'язанні терапевтичних тупиків та зміцненні автентичності стосунків. Є багато дискусій, пересторог та роздумів, як і коли доречно використовувати цей інструмент. Також реляційні аналітики визнають, що на рішення ділитися особистою інформацією впливають і потреби аналітика. Використання цього методу допомагає пацієнтам побачити людяність терапевта. Це поглиблює емоційний контакт та сприяє змінам. 🔸 Інтерсуб'єктивність У реляційному підході описується взаємний вплив двох суб'єктивностей, які створюють унікальну третю сутність — "аналітичне третє". Реальність конструюється обома, терапевтом та пацієнтом. Інсайти є результатом спільної творчості діади, а не продуктом об'єктивного знання всезнаючого аналітика. Терапевт не може повністю поручитися за свої реакції та контрперенос, знати їхній сенс та істину — він має власні непізнані частини психіки. Тоді як він може знати абсолютну істину про пацієнта? У реляційному аналізі терапевт позбавляється ролі всезнаючого. 🔸 Дисоціація, множинні селф-стани та травма У традиційному підході було прийнято більше фокусуватися на витісненні — захисті від небажаних переживань. У реляційному як центральний механізм захисту від травми розглядається дисоціація. Так чи інакше, кожен має дисоційовані частини чи селф-стани. "Я" не є унітарним, воно складається з множини різних частин. Їх неможливо об'єднати в одне ціле, проте можна знати про свої частини та мати здатність швидко перемикатися з однієї в іншу, не застрягаючи в жодній. Це описується як здатність “стояти у просторі між” (ними), що є одним із визначень психологічного здоров'я. Робота з травмою також відрізняється від класичного підходу. Там аналітик залишався нейтральним, сприймаючи розповіді про травму символічно, не уточнюючи для себе: це фантазія, бажання чи реальна історія. Такий підхід викликав повторну травматизацію, адже травма — не у самій події, а у тому, що її неможливо опрацювати без визнання та допомоги іншого. У реляційному підході аналітик більш активний і визнає, свідчить травму, щоб вона могла бути опрацьована в інтерсуб'єктивному полі, у взаємодії між двома людьми.

Що таке реляційний аналіз? 🤔 Чим він відрізняється від інших підходів? Ми часто чуємо такі запитання, тож вирішили написати про основні концепції ☝️ На початку 1960-х традиційний психоаналіз входить у кризу. Його критикують ззовні та навіть зсередини професії. З'являються нові течії, які неможливо вписати у традиційний підхід: постмодернізм, квір-дослідження, фемінізм. Отже, уявіть, як частина психоаналітиків, незадоволених "психоаналітичною батьківщиною", сідають на корабель та вирушають до Нового світу. Вони висаджуються на берегах Реляційного повороту. Ці емігранти оселяються у "великих наметах", кожна течія у своєму. Серед них представники інтерперсонального психоаналізу, теорії об'єктних стосунків, селф-психології, теорії інтерсуб'єктивності. Їх об'єднує погляд на людину не як на ізольованого індивіда, як було у традиційному підході, а як на частину широкого соціального та інтерсуб'єктивного контексту.

Втручання штучного інтелекту в психотерапевтичну роботу? Чи припустимо це? Нещодавно психотерапевтичну спільноту сколихнуло нововведення однієї з платформ для пошуку фахівців з ментального здоров'я. Платформа, яка вимагає проведення онлайн-зустрічей лише у їхній програмі, під'єднала до програми штучний інтелект. Що він робить: 🔸 автоматично записує сесії; 🔸 підбиває підсумки; 🔸 надсилає людині опис того, про що йшлося на сесії; 🔸 виділяє головні інсайти; 🔸 підсвічує ключові моменти; 🔸 дає рекомендації. Звісно, це викликало хвилю обурення. Психологи та психотерапевти казали, що ніхто не може вирішувати, які моменти були ключовими, які висновки з цієї зустрічі зробить людина, а, тим паче, надавати рекомендації. Чому це не ок? 🔸 це втручання в психотерапевтичну роботу; 🔸 позбавлення людини можливості самій розставити акценти; 🔸 крім того, в психодинамічному підході, який спрямований на роботу з несвідомим, це позбавляє свободи забувати, плутати, по-своєму запам'ятовувати певні моменти зустрічі, що також проявом несвідомих конфліктів та бажань. Після цього платформа трохи відкатила оновлення. Тепер терапевт матиме змогу переглядати нотатки перед їх відправленням клієнту, жодні моменти не позначаються, як важливі тощо. Проте терапевт все одно не може самостійно вимкнути ШІ в програмі для проведення зустрічі. Насправді це говорить про більше, ніж про одну проблему. В роботу платформ насамперед покладена комерційна мета. І це передує етиці, побудові психотерапевтичних стосунків, конфіденційності та власне проведенню психотерапії. Наприклад, для кожного терапевта вираховується "коефіцієнт утримання клієнтів" (тобто, якщо терапевт бачить, що клієнту краще б підійшов інший метод чи терапевт, йому вигідно "утримувати" клієнта ще кілька сесій для покращення своїх показників, а не просто одразу скерувати до колеги). Тому ми зробили на нашому сайті Української асоціації реляційного психоаналізу та психотерапії сторінку для пошуку психотерапевтів. Нашою найбільшою цінністю є людський стосунок. І ми бережемо його від втручання і з боку сторонніх осіб, і з боку нейромереж. Ми переконані, що терапевтичний простір має створюватися між двома людьми, і він не потребує резюмування та верифікації штучним інтелектом. Ця сторінка повністю безкоштовна для пацієнтів та фахівців. Фахівці, які сертифіковані у відповідному статусі (консультант, психотерапевт, навчаючий психотерапевт, супервізор) пройшли відповідне навчання, виконали необхідні норми, мають вищу психологічну освіту. Ви можете звернутися як за консультуванням та психотерапією в методі "Реляційний аналіз", так і за навчаючою психотерапією та супервізією. Вартість зустрічі орієнтовно корелює з кількістю років досвіду. У вас є можливість звернутися до психолога в навчанні і отримати допомогу за невисоку ціну. Переходьте на https://www.uarpp.org/relational-psychoanalysts обирайте фахівця та проходьте терапію у спеціалістів, які на перший план ставлять професійність, етичність та конфіденційність.

Побачити себе у стосунках з іншими Ми постійно перебуваємо у стосунках — з партнерами, батьками, дітьми, колегами, друзями. І часто саме в них найгостріше відчуваємо: щось повторюється знову і знову, ніби по колу. Ця група — простір, де можна зупинитися і подивитися на себе у стосунках уважніше. Не поодинці, а разом з іншими людьми, які проходять через щось схоже, і під супроводом психотерапевта. Мета групи: Допомогти учасникам краще розуміти свої патерни поведінки у стосунках — звідки вони беруться і як впливають на теперішнє життя. Що ви отримаєте в результаті: — зрозумієте, чому одні й ті самі сценарії стосунків повторюються; — навчитесь помічати й вибудовувати особисті межі без почуття провини; — зміцните довіру до себе та здатність довіряти іншим; — отримаєте живий досвід підтримки групи — те, чого часто бракує в реальному житті; — побачите себе очима інших і зможете глянути на власні стосунки під новим кутом. Групова терапія — це не про "полагодити" себе, а про можливість краще себе пізнати у контакті з іншими. Часто саме там, у групі, стає видно те, що наодинці не помічаєш. Участь безкоштовна. Старт у вересні. Раз на тиждень, 1.5 год, Zoom, 10 зустрічей. 📞 Записатися: 050 463-41-75 (Telegram, WhatsApp, Viber)

Черговий блок великої аналітичної групи у форматі «сендвіч» ​Шановні колеги! Київська школа групового аналізу запрошує долучитися до практичної зустрічі, де сесії великої аналітичної групи чергуються із паралельною роботою малих груп. ​🎙 Ведучі великої групи: Таммі Елад і Тарас Левін ​🗓 30 липня 2026 року (четвер) ⏰ 18:00 – 21:30 📍 Zoom 💰 Безкоштовно (за умови реєстрації) ​🗓 Програма зустрічі: • 18:00–18:15 Відкриття, сетинг • 18:15–19:10 Велика аналітична група • 19:10–19:25 Перерва • 19:25–20:30 Малі аналітичні групи • 20:30–21:20 Велика аналітична група • 21:20–21:30 Закриття ​(Наступна зустріч запланована на 17 вересня) ​🔹 Як долучитися: ​1️⃣ Заповніть форму реєстрації: 📝 Зареєструватися 2️⃣ Авторизуйтесь у своєму акаунті Zoom перед входом. 3️⃣ Перевірте ваш підпис у Zoom — обов'язково Прізвище Ім’я латиницею. 4️⃣ Підготуйте відеозв'язок -- камера має бути увімкнена протягом усієї роботи. ​Після модерації вам на пошту надійде посилання для входу (нагадування надішлемо також за день до події).