ТФП: новини, інформація

Чи може людина прожити все життя без сексуального бажання, фантазій і закоханості? Отто Кернберг у своїй книзі (Treatment of Severe Personality Disorders: Resolution of Aggression and Recovery of Eroticism, 2018) описує випадки повної відсутності сексуальної активності, сексуальних фантазій і сексуальних стосунків, що інколи настільки сильно впливають на соціальне життя пацієнта, що воно фактично зникає. На його думку ці випадки неоднорідні й потребують ретельної диференційної діагностики: Перший варіант — це синдром, характерний для найтяжчих випадків межової організації особистості, але без власне нарцисичного розладу особистості, при якому відбулося первинне, тотальне гальмування всього еротичного потенціалу. Йдеться про поєднання вкрай несприятливої темпераментної схильності та надзвичайно інтенсивної активації негативних афектів у контексті травматичного середовища розвитку, через що еротизація поверхні тіла й еротично стимулюючі аспекти нормальної прив'язаності так і не сформувалися. Негативні, передусім агресивні, афекти переважають настільки, що унеможливлюють первинну еротичну стимуляцію. Другий варіант пацієнтів із майже повною втратою здатності до еротичного реагування — це пацієнти з нарцисичним розладом особистості, які після багатьох років сексуальної проміскуїтетності втратили здатність до закоханості та сексуальної залученості, а їхнє сексуальне життя поступово майже повністю згасло. У таких випадках аналіз нарцисичної структури особистості може відновити еротичний потенціал пацієнта — здатність до сексуального збудження, переживання сексуального потягу та досягнення оргазму. Третій варіант — це синдром «мертвої матері». Йдеться про пацієнтів із тяжкою нарцисичною структурою особистості, у яких руйнування всіх інтеріоризованих об'єктних стосунків, включно з уявленням про власне Я, стало настільки домінуючим, що їхня внутрішня здатність до емоційних взаємин здається майже повністю стертою. Кернберг звертає увагу ще на одну надзвичайно важливу деталь. За всіх описаних обставин, коли сексуальність виявляється практично стертою, у контртрансфері терапевта також може бути відсутнім будь-який еротичний компонент. У нього може виникати тенденція повністю відмовлятися від будь-яких думок чи почуттів, що мають хоча б найменший еротичний відтінок стосовно цього пацієнта. Терапевт повинен уважно ставитися до повної відсутності будь-якого еротичного компонента у власній реакції на пацієнта й використовувати її як матеріал для дослідження разом із пацієнтом відповідного дефіциту в його житті — одного з головних питань, яке, якщо це можливо, має бути опрацьоване. Це настільки ж важливо, як і дослідження ставлення пацієнта до роботи, професійної діяльності, дружби та соціального життя. У таких випадках необхідно зберігати особливу чутливість до будь-яких, навіть найледь помітніших, проявів еротичної активації, які потенційно можуть з'явитися. Знову ж таки, така активація може виникнути лише в контексті активізації тяжких садомазохістичних проявів, що вже саме по собі є позитивним кроком у цій клінічній ситуації. Позиція Отто Кернберга розгортає нас інакше поглянути на випадки, які можуть здаватися «асексуальністю» чи просто «відсутністю інтересу до стосунків». За зовнішньо схожими проявами можуть стояти принципово різні психічні процеси, а отже — різні клінічні завдання й різний прогноз лікування. Саме тому дослідження сексуальності є для Кернберга не другорядною темою, а одним із центральних шляхів до розуміння структури особистості та можливостей її змін. Ці та інші клінічні аспекти компонентів Любові, Сексуальності й Агресії ми детально розглядатимемо на НОВОМУ клінічному циклі семінарів: Любов, Секс та Агресія: від норми до патології Викладач - Отто Кернберг Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Найхарактернішою проблемою нарцисичного розладу особистості є нездатність любити. Про це Отто Кернберг пише у своїй книзі "Treatment of Severe Personality Disorders: Resolution of Aggression and Recovery of Eroticism", 2018. Він зазначає, що: Цей дефіцит любові компенсується проміскуїтетною сексуальною поведінкою, для якої характерний нескінченний цикл швидкоплинних закоханостей, що змінюються швидким розчаруванням і знеціненням партнера. Наприклад, людина може вже через кілька днів або тижнів бути переконаною, що нарешті зустріла «ідеального» партнера, але так само швидко втратити інтерес, почати бачити лише його недоліки й перейти до пошуку нових стосунків.  За Отто Кернбергом, традиційно така модель поведінки частіше спостерігається у чоловіків із нарцисичною патологією. Д-р Кернберг вважає, що, однією з важливих причин цього є культурна подвійна мораль, притаманна патріархальним суспільствам, яка заохочує сексуальну свободу чоловіків і водночас обмежує жінок вимогами цнотливості та традиційної домашньої ролі.  Історично нарцисична патологія у жінок значно частіше проявлялася в інших сферах сімейного життя. Проте із розвитком руху за права жінок, поступовим вирівнюванням соціальних ролей, розширенням сексуальної свободи та активнішою участю жінок у професійній діяльності ця модель сексуальної поведінки дедалі частіше зустрічається і серед жінок. І в останні десятиріччя ми бачимо значну поширеність цього ж типу стосунків у жінок. Подібний вплив культури спостерігається й при інших розладах особистості. Домінуючі соціальні норми впливають як на формування характеру, так і на розвиток патологічних рис особистості.  Наприклад, мазохістичні любовні стосунки частіше трапляються у жінок, ніж у чоловіків. Натомість мазохістичні сексуальні перверсії (парафілії) частіше зустрічаються у чоловіків. Крім того, з характерологічної точки зору чоловіки частіше, ніж жінки, схильні добровільно залишатися в професійних ситуаціях, які хронічно приносять їм фрустрацію та страждання.  Часто тяжкість нездатності нарцисичного пацієнта встановлювати стабільні об'єктні стосунки призводить до того, що випадкові сексуальні контакти, сексуальне збудження та сексуальне задоволення стають для нього єдиним доступним способом підтримувати зв'язок з іншими людьми.  Водночас існують нарцисичні пацієнти, які, з погляду загальноприйнятих соціальних норм, перебувають у стабільних партнерських стосунках. Іноді це союз із нарцисичним партнером, якого цілком влаштовує такий формат взаємин. Однак Отто Кернберг акцентує увагу на тому, що за зовнішньою стабільністю таких стосунків приховується майже повна відсутність справжньої емоційної близькості та, як правило, дуже обмежене сексуальне життя. До цього можна додати, що особистості з вразливим типом нарцисичного розладу, можуть повністю уникати будь-яких інтимних стосунків, з одного боку соромлячись себе та свого тіла, а з іншого — вважаючи, що лише з абсолютно ідеальним партнером вони будуть готові розпочати стосунки. Запрошуємо вас глибше дослідити, як нарцисизм, любов, сексуальність, агресія та ранні об'єктні стосунки взаємопов'язані між собою в психоаналітичній концепції Отто Кернберга. Цим та іншим темам присвячений наш НОВИЙ цикл клінічних семінарів: Любов, Секс та Агресія: від норми до патології Викладач - Отто Кернберг Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Чи може людина навчитися любити, якщо все життя була самотньою? У клінічній практиці трапляються пацієнти, які ніколи не мали близьких стосунків або сексуального досвіду. Вони можуть бути успішними у професії, соціально адаптованими, але водночас глибоко самотніми. У цьому відеофрагменті Отто Кернберг наводить схожий клінічний випадок і розповідає як до нього ставитися терапевту, на що звернути увагу (відеофрагмент лекції програми «Любов, Секс та Агресія» (від 18.06.2026), прочитана для Українського інституту вивчення розладів особистості). В схожих клінічних випадках перед терапевтом постає непросте запитання: Чи можливо щось змінити? Чи не створюємо ми хибних очікувань, пропонуючи психотерапію людині, яка прожила десятки років без досвіду любові та інтимної близькості? Отто Кернберг пропонує дивитися на це інакше: Якщо людина не має тяжкого неврологічного або соматичного захворювання, саме по собі прожите життя не означає, що можливості для розвитку вже втрачені. Якщо попереду ще десятки років життя, то попереду можуть бути й десятки років нових стосунків, близькості та любові. Це не означає, що психотерапія може гарантувати людині появу партнера чи щасливі стосунки. Але вона може допомогти змінити ті внутрішні психологічні структури, які роками робили близькість неможливою. У психоаналітичному розумінні проблема часто полягає не у віці, а в тому, як організований внутрішній світ людини: які об'єктні стосунки вона інтерналізувала, як переживає залежність і автономію, як захищається від любові, втрати, сексуального бажання чи агресії. Саме тому терапевт працює не з календарним віком пацієнта, а зі структурою його особистості. Наприкінці свого виступу Кернберг нагадує про ще одну важливу річ: любов, сексуальність, професійна реалізація та близькі соціальні зв'язки належать до найважливіших сфер людського життя. Якщо одна з них тривалий час залишається недоступною, це не означає, що вона втрачена назавжди. Це означає, що вона потребує психологічного розуміння і, можливо, тривалої терапевтичної роботи. Саме ці питання — як формується здатність до любові, чому одні люди уникають близькості, а інші не можуть побудувати стосунки попри щире бажання, та які психоаналітичні механізми стоять за цими труднощами — стануть одними з центральних тем нового клінічного циклу семінарів: Любов, Секс та Агресія: від норми до патології Викладач - Отто Кернберг, M.D. Запрошуємо психологів, психотерапевтів і психіатрів долучитися до нового циклу, щоб глибше зрозуміти психодинаміку любові, сексуальності та близьких стосунків і навчитися використовувати ці знання у своїй клінічній практиці. Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Пацієнт і терапевт можуть формувати своєрідні «бастіони» мовчання — несвідому змову, спрямовану на уникнення сексуальної тематики. Часто сексуальна поведінка згадується настільки загальними словами, що будь-яка клінічно значуща інформація втрачається. Наприклад: «Учора ввечері у нас був чудовий секс. Було прекрасно, зовсім не так, як раніше»”. Здавалося б, це лише початок дослідницького діалогу. Проте саме наступні запитання дають змогу зрозуміти психологічний зміст цього досвіду. Саме вони відрізняють простий опис події від психоаналітичного дослідження сексуального функціонування. Таке дослідження потребує спеціальної підготовки. Недостатньо просто поставити запитання про сексуальне життя. Терапевт повинен розуміти закономірності психосексуального розвитку, природу сексуальних інгібіцій, конфліктів, перверсних рішень, а також уміти інтегрувати отриману інформацію в цілісне психоаналітичне розуміння особистості. Саме цим питанням ми присвятили НОВИЙ клінічний цикл семінарів: «Любов, Секс та Агресія».  Викладач - Отто Кернберг, MD Онлайн Протягом циклу учасники матимуть можливість детально розглянути психоаналітичне розуміння сексуальності, її розвитку, патології та ролі у структурній діагностиці особистості, а також побачити, як ці принципи застосовуються у реальній клінічній практиці під час розбору клінічних випадків і супервізій. Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Що втрачає терапевт, якщо не досліджує сексуальне функціонування пацієнта? Погляд Отто Кернберга представлений у цьому відеофрагменті лекції програми «Любов, Секс та Агресія» (від 18.06.2026), прочитаної для Українського інституту вивчення розладів особистості. Нижче ми коротко розглянемо основні ідеї, про які йдеться у цьому відеофрагменті. На думку Отто Кернберга, небажання досліджувати сексуальне функціонування пацієнтів є не просто прогалиною у зборі анамнезу, а клінічно значущою проблемою, яка може суттєво обмежувати розуміння особистості пацієнта. У своїй книзі (Treatment of Severe Personality Disorders: Resolution of Aggression and Recovery of Eroticism, 2018) він зазначає наступне: “Дедалі частіше проявляється суперечність між нашим переконанням у необхідності ретельно досліджувати любов і сексуальність, роботу та професійну діяльність, соціальне життя й творчість як важливі джерела задоволення життям, а також як джерела гальмувань, конфліктів і психопатології в житті наших пацієнтів, — і тим небажанням, яке психоаналітики та психоаналітично орієнтовані психотерапевти нерідко демонструють щодо дослідження й опрацювання цих сфер, особливо сексуальних проблем. Терапевти часто виявляють разючу неготовність детально досліджувати сексуальний досвід пацієнтів, їхні сексуальні фантазії та взаємодії, а також еротичні аспекти трансферу й контртрансферу, які можуть ставати очевидними вже з першої зустрічі з пацієнтом. У нашій клінічній роботі очевидно, що еротичні аспекти відіграють важливу роль уже на етапі первинного оцінювання пацієнта. Терапевти майже одразу відчувають, якою мірою пацієнт викликає еротичну привабливість, сексуальну загальмованість або відразу. Важливим аспектом труднощів пацієнта може бути також ступінь, у якому агресивна еротична демонстративність і спокусливість, ригідне сексуальне гальмування або виражене розщеплення між любов'ю та ніжністю, з одного боку, й еротичним бажанням і сексуальним збудженням — з іншого. Водночас відповідні контртрансферентні реакції терапевта можуть вказувати на важливу конфліктну сферу, яку необхідно дослідити в процесі лікування. Пацієнти можуть викликати еротичну привабливість або, навпаки, відразу, а інколи справляють настільки виражене враження асексуальності, що сама тема сексуальності навіть не спадає терапевтові на думку. Теоретично терапевти — і особливо психоаналітики — усвідомлюють важливість систематичного дослідження сексуальних фантазій і сексуальної активності пацієнтів, їхніх сексуальних уподобань і гальмувань, а також ролі, яку еротичні почуття та сексуальна поведінка відіграють у їхніх стосунках — як в інтимних любовно-сексуальних взаєминах, так і в їхній поведінці в соціальному середовищі. Певний рівень еротичної напруги завжди є складовою емоційної атмосфери, що характеризує взаємодію людей у соціальних групах і мережах. Дуже часто, навіть якщо на початку лікування анамнез виявляє значні труднощі у сексуальному функціонуванні, згодом сексуальний матеріал ніби відокремлюється від інших сфер досвіду пацієнта. Внаслідок цього його реальна сексуальна поведінка поступово «зникає» з психотерапевтичного дискурсу.

Чи існує любов без нарцисизму?  Зазвичай нарцисизм розглядають як протилежність любові.  Проте Отто Кернберг показує, що саме таке протиставлення є одним із найбільших спрощень у розумінні любовних стосунків. У своїй книзі “Love Relations: Normality and Pathology” він зазначає, що:  “Оскільки обраний партнер відображає власні ідеали людини, закоханість і любов безсумнівно пронизані виразним «нарцисичним» компонентом. І оскільки існує свідомий і несвідомий пошук комплементарності — від захоплення та задоволення тим, що інший здатний приймати й витримувати в собі, тоді як сама людина цього не може, до прагнення подолати обмеження власної статі через створення «бісексуального» союзу з партнером, — навіть така комплементарність служить «нарцисичним» цілям”.  Іншими словами,  партнер нерідко стає носієм тих якостей, які людина цінує, ідеалізує або прагне інтегрувати у власне психічне життя. Саме тому любовні стосунки майже завжди містять елемент нарцисичного задоволення. У психоаналітичному розумінні це саме по собі не є ознакою патології. Наприклад, людину може приваблювати партнер, який здатний відкрито проявляти агресію, витримувати конфлікт або переносити близькість без страху втрати автономії. Таке захоплення може відображати несвідомий пошук психологічної комплементарності, а не лише романтичний потяг. Водночас, тією мірою, якою інший задовольняє як потреби у турботі, так і едіпові потреби, а також виявляє вдячність за те, що отримує, любовні стосунки, безперечно, мають «об'єктний» характер. Вони містять альтруїстичні риси, які в незліченних формах інтегрують егоцентризм і самопожертву, відданість іншому та задоволення власних потреб.  Саме цей баланс між власним задоволенням і здатністю сприймати партнера як окрему особистість Кернберг вважає однією з характеристик зрілої любові.  Отто Кернберг наголошує, що нормальний нарцисизм і об'єктні стосунки взаємно доповнюють одне одного. З клінічної точки зору це означає необхідність окремо розглядати, з одного боку, той патерн взаємодії, на якому стабілізувалися або «застигли» стосунки пари, а з іншого — структуру особистості кожного з партнерів. Наявність нарцисичного розладу особистості в одного або обох партнерів, безсумнівно, накладає відбиток на характер їхніх взаємин, і в окремих випадках розв'язання глибоких, тривалих подружніх конфліктів залежатиме від модифікації структури особистості одного чи обох партнерів. У таких випадках зміна лише поведінкових патернів або комунікативних навичок може виявитися недостатньою. Стійкі зміни можливі лише тоді, коли терапевтична робота торкається організації особистості. Проте значно частіше розв'язання патологічної взаємодії за допомогою психоаналізу, психотерапії або ж через розлучення виявляє, що значна частина того, що здавалося проявами нарцисичної патології в одного чи обох партнерів, насправді була наслідком несвідомої взаємної змови, заснованої на взаємній експлуатації та агресії, які походили з інших внутрішніх конфліктів. Саме тому Кернберг пропонує аналізувати не лише особистість кожного з партнерів окремо, а й несвідому організацію їхніх взаємин. Те, що на перший погляд виглядає як прояв індивідуальної патології, нерідко виявляється продуктом специфічної взаємодії двох особистостей, у якій кожен із партнерів несвідомо підтримує патологічний баланс стосунків. Ці та інші аспекти любовних стосунків ми детально розглядаємо у НОВОМУ клінічному циклі семінарів: «Любов, Секс та Агресія».  Викладач - Отто Кернберг, MD Онлайн Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

нарцисична жінка, яка вийшла заміж за відому публічну особу, може й надалі насолоджуватися його суспільною популярністю. Проте в приватному житті вона може переживати глибоку нудьгу, окрім несвідомих конфліктів, пов'язаних із заздрістю. Відсутність спільних цінностей унеможливлює відкриття нових сфер інтересів, які могли б подарувати новий погляд на світ або на інших людей. Відсутність щирої цікавості до внутрішнього світу партнера, стосунки, у яких реакція виникає лише на безпосередню поведінку іншого, а не намагається зрозуміти його внутрішню реальність, становлять центральну проблему нарцисичної особистості. Вона пов'язана з дифузією ідентичності та недостатньою здатністю до глибокої емпатії, що фактично закриває шлях до розуміння життя іншої людини. У таких стосунках бракує справжніх джерел задоволення. Переважають нудьга, нездатність стримувати спалахи люті, хронічна фрустрація та відчуття ув'язнення у взаєминах. До цього додаються неминуча актуалізація несвідомих конфліктів минулого та спалахи фрустрації й агресії в інтимному житті пари. Найдраматичніше ці процеси проявляються у сексуальній сфері. Несвідома заздрість до іншого перетворює ідеалізацію його тіла на його знецінення, сприяє тому, що сексуальне задоволення замінюється переживанням успішного «вторгнення» та символічного привласнення іншого, руйнує багатство примітивних об'єктних стосунків, які активуються в нормальній поліморфно-перверсній сексуальності, і зрештою призводить до нудьги.» Цей уривок — лише невелика частина того, як Отто Кернберг пояснює природу любові, сексуальності та патологічного нарцисизму. Детально ці теми ми розглядатимемо на НОВОМУ клінічному циклі семінарів: Любов, Секс та Агресія Викладач - Отто Кернберг, MD Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Нарцисична організація особистості здатна докорінно змінити саму здатність любити. Те, що зовні може виглядати як сильне почуття, нерідко виявляється спробою подолати давню фрустрацію, привласнити якості іншого або втекти від нестерпного внутрішнього переживання. Саме тому психоаналітичне розуміння любовних стосунків нарцисичних особистостей виходить далеко за межі звичних уявлень про «егоїзм» чи «самозакоханість». Отто Кернберг показує, що відмінності між здоровою здатністю до любові та патологічним нарцисизмом стають особливо помітними саме у близьких стосунках. У своїй книзі “Love Relations: Normality and Pathology”, 1995 він зазначає: « Психоаналітичне дослідження любовних стосунків нарцисичної особистості можна розпочати з порівняння пар, у яких один або обидва партнери страждають на нарцисичний розлад особистості, з парами, у яких таких ознак немає. Людина з непатологічним нарцисизмом здатна закохуватися та підтримувати любовні стосунки протягом тривалого часу. Найважчі випадки нарцисичної патології характеризуються нездатністю закохуватися, і саме ця нездатність є патогномонічною ознакою патологічного нарцисизму. Навіть ті нарцисичні особистості, які здатні закохуватися на короткий час, істотно відрізняються від людей із нормальною здатністю до любові. Коли нарцисична особистість закохується, ідеалізація коханого об'єкта може зосереджуватися на фізичній красі як джерелі захоплення або на владі, багатстві чи славі як рисах, якими захоплюються і які несвідомо привласнюються як частина власного Я. Едіповий резонанс, притаманний усім любовним стосункам, спонукає нарцисичну особистість несвідомо прагнути до стосунків, у яких агресія домінує не менше, а іноді й більше, ніж любов. Причиною цього є глибока фрустрація та образа, що походять із минулого, яке у фантазії має бути магічно подолане завдяки сексуальному задоволенню, отриманому від нового об'єкта. Едіпове суперництво, ревнощі та невпевненість додатково посилюються доедіповою агресією, зміщеною в едіпову сферу. Нарцисичні пацієнти виявляють несвідомий страх перед об'єктом любові, пов'язаний із проєкцією власної агресії. Водночас вони демонструють разючу відсутність внутрішньої свободи по-справжньому цікавитися особистістю іншої людини. Їхнє сексуальне збудження визначається несвідомою заздрістю до іншої статі, глибокою образою через пережите в ранньому дитинстві фруструюче позбавлення задоволення, жадібністю та ненаситністю, а також надією привласнити те, чого вони були позбавлені в минулому, щоб назавжди позбутися болісного прагнення до цього. Для нарцисичного партнера життя перебігає в ізоляції. Залежність від іншої людини викликає страх, оскільки означає визнання як власної заздрості, так і вдячності за цю залежність. Замість залежності формується самовпевнена вимогливість і фрустрація, коли ці вимоги не задовольняються. Образи накопичуються й важко долаються навіть у моменти близькості; значно легше вони розв'язуються шляхом розщеплення різних переживань, що дозволяє підтримувати зовнішній мир ціною фрагментації самих стосунків. У найважчих випадках формується задушливе відчуття ув'язнення та переслідування з боку партнера. Невизнані й нестерпні аспекти власного Я проєктуються на партнера, щоб захистити ідеалізований образ себе. Несвідома провокація партнера поводитися відповідно до цих проєкцій поєднується з подальшими нападами на нього та його відкиданням як людини, яку тепер сприймають викривлено. Символічне привласнення захопливих рис іншої людини може слугувати джерелом нарцисичного задоволення. Наприклад,

Програма циклу: 26 Вересня 2026 - Патологія сексуального функціонування. Гомосексуальність. Нарцисизм. Перверсії. Зокрема, в межах семінару будуть розкриті теми: - Континуум сексуальної патології — від невротичного рівня до межового з кооптацією сексуальності агресією - Вплив дифузії ідентичності на сексуальну патологію - Психодинамика тривоги відкидання - Диференціація поліморфно-перверсної сексуальності та справжніх перверсій - Структурний підхід до перверсій: відмінність невротичних перверсій (як захисту від кастраційної тривоги) від важких перверсій при межовій організації - Агресія в перверсіях - Сексуальність на службі агресії - Специфіка нарцисичної сексуальності - Патологічне грандіозне Селф при нарцисизмі як структурна основа порушення любові - Нарцисична сексуальність: роль несвідомої заздрості та механізмів знецінення - Нарцисична фантазія про «двостатевість» та вибір партнера за типом «дзеркального близнюка» - Нарцисична фіксація на часткових об’єктах - Злоякісний нарцисизм та інфільтрація сексуальності агресією - Нарцисизм та стирання меж - Еротизація болю та ненависті - Гомосексуальність у нормі - Гомосексуальність на континуумі структурної організації: невротичний рівень, межовий рівень, нарцисичний спектр - Психодинамічний погляд на поліаморію, полігамію, відкриті стосунки, свінг та ін 24 Жовтня 2026 - Сексуальне гальмування у чоловіків та жінок. Сексуальний проміскуїтет. Серед тем семінару: - Первинне сексуальне гальмування - Вторинне сексуальне гальмування - Страх анігіляції в контексті сексуальності - Дисоціація ніжності та еротизму - Радикальне розщеплення - Сексуальне гальмування — континуум від невротичного до межового рівнів - Зниження або відсутність статевого потягу, аверсивний розлад сексуального потягу - Затримка або блокування стадій збудження - Труднощі з досягненням оргазму або його відсутність - Сексуальне уникнення та фобічні реакції - Синдроми чоловічого сексуального гальмування (еректильна дисфункція, передчасна еякуляція, відсутність еякуляції, аноргазмія) - Синдроми жіночого сексуального гальмування (розлад збудження, сексуальна ареактивність, затриманий оргазм, аноргазмія, диспареунія, вагінізм) - Важке сексуальне гальмування - Асексуальність - норма чи наслідок сексуального гальмування - Компульсивна мастурбація - Проміскуїтет у чоловіків і жінок – психодинамічні витоки - Природа сексуального проміскуїтету при нарцисизмі - Динаміка донжуанізму 21 Листопада 2026 - Терапевтичні виклики в лікуванні любові та агресії. У фокусі семінару: - Оцінка прогнозу терапії пари - Еротичний та еротизований трансфер і контртрансфер - Особливості нарцисичного трансферу - Спотворення вільних асоціацій при нарцисизмі - Синдром зарозумілості - Негативна терапевтична реакція - Управління афективними бурями - Управління контртрансфером - Перенесення сексуального відігрування в аналітичний простір - Стратегія інтерпретації - Показники структурних змін - Інтеграція кохання, сексуальності та агресії Час проведення семінарів: 15:40 – 22:00 за Києвом Формат та мова проведення навчання: Навчання онлайн українською.Синхронний переклад з англійської. Що включає в себе пакет учасника навчання? Участники отримують: – Доступ до української версії та оригіналу на англійській мові – Роздаткові матеріали для аналізу клінічних кейсів – Доступ до запису воркшопів на 12 місяців – Електронний іменний сертифікат. Поспішайте зареєструватися на навчання, яке зробить психотерапію ефективним інструментом у роботі з пацієнтами! Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Чи достатньо побачити симптом, щоб зрозуміти пацієнта? Часто, за схожими симптомами можуть стояти зовсім різні внутрішні конфлікти, різна структура особистості та різна психодинаміка. Саме тому клінічне мислення починається не з опису симптомів, а зі спроби зрозуміти психічні процеси, які стоять за ними. Саме цьому присвячений цикл із трьох клінічних семінарів: Любов, Секс і Агресія Викладач - Отто Кернберг, MD Протягом трьох семінарів доктор Кернберг розгляне, як взаємодія Любові, Сексуальності та Агресії допомагає зрозуміти психодинаміку найскладніших клінічних випадків — від сексуальних дисфункцій і нарцисичної патології до еротизованого трансферу, негативної терапевтичної реакції та психотерапії пар. Реєстрація на цикл можлива з розстрочкою від Українського інституту вивчення розладів особистості.

Чи справді нарцисична особистість здатна любити тільки себе? Таке уявлення є досить поширеним. Проте Отто Кернберг пропонує зовсім інше бачення цієї проблеми. На його думку: «Дилема полягає не в тому, чи інвестується психічна енергія у Я-репрезентацію чи в об'єкт-репрезентацію, тобто не в протиставленні Я-репрезентації та об'єкт-репрезентації.  Питання полягає в тому, яке саме Я є об'єктом інвестування: Я, здатне інтегрувати любов і ненависть під домінуванням любові, чи патологічне грандіозне Я» (Otto Kernberg, “Love Relations: Normality and Pathology”, 1995). Як зазначив ван дер Ваалс (1965), «справа тут не в тому, що «нарцис» любить лише себе і нікого більше, а в тому, що він любить себе так само погано, як і Іншого». Але Кернберг іде ще далі. Він ставить питання, яке стосується вже не лише нарцисичної патології, а й природи зрілої любові: Яким чином у стабільних любовних стосунках задоволення власного Я пов'язане із задоволенням від Іншого та внутрішніми зобов'язаннями перед ним?  Оскільки обраний нами партнер відображає наш ідеал, закоханість і любов мають виразне «нарцисичне» забарвлення. І оскільки існує свідоме й несвідоме прагнення доповнити себе — від захоплення й задоволення тим, що Інший приймає і навіть цінує в нас те, що ми самі в собі не могли прийняти, до подолання обмежень власної статі в «бісексуальній» єдності з партнером, — це доповнення служить «нарцисичним» цілям. Водночас, оскільки Інший забезпечує задоволення як потреб у прив'язаності, так і едіпових потреб, а також відповідає вдячністю за те, що сам отримує, любовні стосунки, безперечно, є «об'єктно орієнтованими». У них присутні альтруїстичні риси, які по-різному поєднують егоцентризм і самопожертву, відданість Іншому та власне задоволення. Саме тому Кернберг робить важливий висновок:  нормальний нарцисизм і об'єктна орієнтованість взаємно доповнюють одне одного. Ці ідеї мають і безпосереднє клінічне значення. Вони вимагають окремо аналізувати, з одного боку, той патерн взаємодії, у якому стабілізувалися або «законсервувалися» стосунки пари, а з іншого — структуру особистості кожного з партнерів.  Нарцисичний розлад особистості в одного з партнерів, без сумніву, накладає відбиток на їхні стосунки, і в деяких випадках розв'язання глибокого, тривалого подружнього конфлікту потребує модифікації структури особистості одного або обох партнерів. Проте значно частіше розв'язання патологічної взаємодії за допомогою психоаналізу чи психотерапії — або ж через розлучення — виявляє, що те, що здавалося нарцисичною патологією в одного чи обох партнерів, насправді було наслідком несвідомої взаємної мовчазної згоди на експлуатацію та вираження агресії, породженої іншими внутрішніми конфліктами. Іншими словами, далеко не кожна проблема в парі є наслідком нарцисичного розладу особистості. Нерідко джерело руйнівної взаємодії приховане у несвідомій динаміці, яку партнери спільно підтримують у своїх стосунках. Запрошуємо вас глибше дослідити ці питання разом із Отто Кернбергом на семінарі: «Едіпові конфлікти. Сексуальна мораль. Соціальний та політичний контроль (над еротичним життям)» 18 липня 2026 року Онлайн Під час семінару буде розглянуто, як едіпові конфлікти впливають на формування любові, сексуального бажання, нарцисизму, почуття провини, моральних заборон і партнерських стосунків, а також як ці несвідомі процеси проявляються у клінічній практиці. Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminars?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news