Український Iсторичний Фронт [УIФ]

Чи справді в УЦР не вистачало часу для виживання? 29 січня 1918 року, за 130 кілометрів від Києва, сталася трагедія на станції Крути. 300–400 юних студентів вирішили дати бій 5000-ій армії Муравйова, щоб у Центральної Ради з’явився час для організації хоч якогось війська для захисту столиці. Та була одна маленька проблема: у столиці сиділи політичні імпотенти, які робили абсолютно все можливе для поразки Української революції. Що, наприклад, робили УЦР та Генеральний Секретаріат із березня 1917 року по 29 січня 1918-го, окрім написання універсалів? Правильно — нічого. Абсолютно все, що було на благо України, творилося народом всупереч УЦР. Хто створив перший курінь Січових стрільців (офіційно — Галицько-Буковинський курінь)? Не УЦР. Якими територіями реально керувало УЦР? Тільки Києвом, і то частково, бо майже ніхто не визнавав влади УНР. Їхні універсали майже ніхто не виконував. Ті соціальні реформи фізично не могли запрацювати, адже вони навіть не знали, що коїться під Києвом, а вже про віддалені регіони годі й казати. Уряд УНР не тільки розформовував власну армію, але й давав їй абсурдні накази. Наприклад, візьмімо відправку мого улюбленого першого куреня Січових стрільців на Полтаву. УЦР надало наказ вирушати їм для протистояння Червоній армії на Лівобережжі. Перша проблема: для них не підготували елементарного потяга. До їхнього приїзду стався страйк залізничників через невиплату зарплати (платити було нічим). Тож війську довелося самостійно опановувати залізничну справу й рушати самим. Коли вони прибули на місце, прийшла телеграма: негайно повертатися, бо ті 300 студентів чомусь не змогли стримати 5000-ну армію більшовиків, і ті тепер безперешкодно рухаються на Київ. На Полтаві з залізницею була та сама проблема, тож знову довелося використовувати знання з залізничної справи та вирушати під Бровари. Приїхавши туди, вони знову не мали жодного розуміння, що робити, бо їхній командир, під чиє керівництво вони мали перейти, просто не знав про цей наказ. Зрештою, вони вирішили їхати в сам Київ для захисту столиці, дали бій (програли, але хоч затримали ворога, щоб УЦР встигла втекти з Києва та домовитися з німцями про захист). В УЦР навіть не мали інформації, скільки грошей було в їхньому бюджеті. На цьому я закінчу, хоча можу продовжувати цей список дуже довго. Я спробував розвіяти міф про те, що в УЦР не було часу на організацію. За те, що вони робили, я б їх усіх розстріляв на місці за державну зраду. Джерело: Курінь Січових стрільців. Воєнно-історичний нарис. P.S. пост був написаний добродієм Готом 🤩 Історичне крило ꑭ Політичне крило ꑭ Соціальне крило ꑭ УІФ ꑭ Відродження ꑭ Чат ꑭ Зв'язок ꑭ

VII. Інтернування в Ріміні та післявоєнні перевірки (1945–1986) Після капітуляції понад 10 тисяч українських дивізійників були переміщені до табору для переміщених осіб у місті Ріміні (Італія), де перебували під вартою британських військових до 1947 року. Совєтська місія вимагала негайної депортації бійців дивізії до ссср як "радянських громадян-зрадників" відповідно до угод Ялтинської конференції. Вирішальну роль у порятунку вояків відіграли: Ватикан та Папа Римський Пій XII, які за посередництва греко-католицького єпископа Івана Бучка виступили проти примусової репатріації. Генерал Павло Шандрук, який довів британській адміністрації, що більшість вояків дивізії були уродженцями Західної України (Галичини), яка до 1939 року належала Польщі, а отже, вони юридично є громадянами Другої Речі Посполитої, а не СРСР. Завдяки цьому статус дивізійників було змінено з полонених на переміщений ворожий персонал (Surrendered Enemy Personnel). У 1947 році більшість із них отримали дозвіл на розселення у Великій Британії, а згодом - у Канаді, США та Австралії. Питання діяльності дивізії неодноразово ставало предметом юридичного та історичного аналізу на міжнародному рівні. Під час судових процесів розглядалися злочини організацій СС. Однак вироком трибуналу 14-та дивізія як окреме військове формування не була засуджена за скоєння воєнних злочинів, а принцип колективної провини не застосовувався до тактичних підрозділів Waffen-SS, складених із залучених іноземних формувань. У зв'язку з інформаційною кампанією щодо наявності воєнних злочинців серед емігрантів, уряд Канади створив Спеціальну комісію з розслідування під головуванням судді Жюля Дешена. Аналізуючи діяльність дивізії Галичина, Комісія Дешена опублікувала офіційний висновок у грудні 1986 року: Членам дивізії не висувалися колективні звинувачення у воєнних злочинах. Сам факт приналежності до дивізії Галичина не є підставою для притягнення до відповідальності. Жоден із колишніх бійців дивізії, які проживали в Канаді, не був визнаний винним у скоєнні злочинів проти людяності або воєнних злочинів. 🤩 Історичне крило ꑭ Політичне крило ꑭ Соціальне крило ꑭ УІФ ꑭ Відродження ꑭ Чат ꑭ Зв'язок ꑭ

V. Відновлення, Словаччина та Словенія (осінь 1944 — початок 1945) Незважаючи на важку поразку під Бродами, німецьке командування ухвалило рішення не розформовувати, а відновити дивізію. У серпні 1944 року на полігоні Нойгаммер розпочалося формування нового складу. Основою стали 3 000 вцілілих під Бродами ветеранів, а також запасні батальйони, бійці розформованих поліційних полків та нові мобілізовані з числа українських юнаків, які перебували в Німеччині. Вже восени 1944 року чисельність з'єднання знову сягнула майже 14 тисяч осіб. Словацький етап (вересень — грудень 1944) У вересні 1944 року дивізію передислокували до Словаччини для придушення місцевого повстання. Перебування підрозділу в Словаччині характеризувалося відносно низькою інтенсивністю бойових дій. Українські старшини намагалися встановлювати нейтральні стосунки з місцевим населенням та словацькими партизанами, уникаючи зайвих каральних акцій.   Операції у Словенії (січень — березень 1945) У січні 1945 року дивізію було перекинуто до Словенії (район Любляни та Штирії), де вона вела бої проти комуністичних партизанських з'єднань Йосипа Броз Тіто та забезпечувала охорону стратегічних комунікацій німецьких військ, що відступали з Балкан. VI. Трансформація в 1-шу Дивізію УНА та кінцевий акт війни (Березень — травень 1945) На початку 1945 року, коли крах Райху став невідворотнім, українські політичні кола розгорнули активну діяльність для виведення дивізії з-під німецького підпорядкування. 17 березня 1945 року у Веймарі було створено Український Національний Комітет (УНК) під головуванням генерал-поручника Павла Шандрука - колишнього офіцера Армії УНР та штабного офіцера польського війська. УНК визнавався німецьким урядом як єдиний офіційний представник українського народу. Шандрук домагався об'єднання всіх українських формувань, що воювали на боці Німеччини, у складі новоствореної Української Національної Армії (УНА). Квітень 1945 року: 14-та гренадерська дивізія військ СС була офіційно виведена зі складу Waffen-SS і перейменована на 1-шу Українську Дивізію Української Національної Армії (1-ша УД УНА). 25 квітня 1945 року: На фронті в Австрії (район Фельдбаха) вояки дивізії урочисто склали присягу на вірність Україні. Вони змінили німецькі кокарди на українські тризуби. Командир дивізії Фріц Фрайтаґ був усунутий від фактичного керівництва, а 10 травня 1945 року, дізнавшись про капітуляцію Німеччини, застрелився. Генерал Павло Шандрук особисто прибув до розташування дивізії, щоб віддати наказ про організований відступ на захід. Завдяки чіткому маневру 1-ша УД УНА уникла зіткнення з Червоною армією і 8-10 травня 1945 року в районі Тамсвега та Юденбурга (Австрія) склала зброю перед військами 8-ї британської та 5-ї американської армій.

IV. Бойове хрещення, Бродівський котел (червень — липень 1944) Наприкінці травня 1944 року дивізія, яка завершила загальний вишкільний цикл під Нойгаммером була визнана боєздатною. У червні 1944 року дивізія у складі близько 15 000 вояків була перекинута ешелонами до Галичини і включена до складу 13-го армійського корпусу 4-ї танкової армії Групи армій "Північна Україна". Вона зайняла другу лінію оборони протяжністю близько 36 кілометрів у районі міста Броди. 13 липня 1944 року війська 1-го Українського фронту під командуванням маршала Івана Конєва розпочали масштабну Львівсько-Сандомирську операцію. Головні удари радянських танкових армій припали на фланги 13-го корпусу. 13-15 липня внаслідок прориву німецької оборони в районі колтівського коридору радянські механізовані корпуси швидко замкнули кільце оточення, 14-та дивізія була кинута в запеклі зустрічні бої для закриття прориву. 18 липня 13-й армійський корпус (включаючи німецькі 349-ту, 361-шу піхотні дивізії та українську дивізію) опинився у повному оточенні в Бродівському котлі - межиріччя Стиру та Західного Бугу. 19–22 липня протягом чотирьох діб точилися криваві бої на випередження. Позиції дивізії піддавалися масованому обстрілу радянської артилерії та безперервним ударам штурмової авіації. Командир дивізії Фрайтаґ у вирішальний момент втратив управління військами й усунувся від командування, тому тягар організації прориву ліг на командирів підрозділів та українських офіцерів (зокрема Дмитра Палієва, який загинув у цьому бою). 22 липня 1944 року Бродівський котел перестав існувати. З 15-тисячного складу дивізії: Близько 3 000 вояків під керівництвом майора Євгена Побігущого та інших старшин організовано вирвалися з оточення і дісталися збірного пункту в Стрию. Близько 7 000 осіб загинули, потрапили в полон або зникли безвісти. Близько 2 000-3 000 вояків уникли полону та із зброєю в руках приєдналися до загонів Української Повстанської Армії, значно підсиливши професійний рівень повстанських командирів.

III. Інституційна структура та вишкільний процес (літо 1943 — весна 1944) Відправка перших контингентів добровольців на навчальні полігони розпочалася в липні 1943 року. Основним центром вишколу став табір Гайделягер (Heidelager) поблизу Дембіци, а згодом вишкільний табір Нойгаммер (Neuhammer) у Нижній Сілезії. Німецьке командування зафіксувало структуру з'єднання як піхотну гренадерську дивізію зразка 1943 року: 29-й, 30-й та 31-й гренадерські полки військ СС; 14-й артилерійський полк; 14-й розвідувальний батальйон (фюзилерний); 14-й протитанковий дивізіон; 14-й саперний батальйон; 14-й батальйон зв'язку. Окрім того, надлишок добровольців, які не потрапили до основного складу дивізії, був використаний німцями для формування окремих добровольчих поліційних полків, які мали власну історію вишколу та залучення до охоронних служб різних регіонів. Найслабшою ланкою дивізії став її командний склад. Німецька сторона не довіряла українцям вищі командні посади. Командиром дивізії у листопаді 1943 року було призначено бригадефюрера СС та генерала-майора військ СС Фріца Фрайтаґа, який не мав симпатій до українського національного руху і часто вступав у конфлікти з підлеглими, але був педантичним. Майже всі посади командирів полків, батальйонів та штабні позиції обіймали німецькі офіцери. Українські старшини - здебільшого ветерани Армії УНР та Галицької Армії (такі як сотник Дмитро Паліїв або майор Євген Побігущий) посідали посади заступників командирів, командирів рот, капеланів і т.п. Для підготовки молодшого офіцерського складу сотні українських юнаків були направлені до шкіл у Ляуенбурзі, Брауншвейгу та Просечніцях. Паралельно в дивізії розгорталася діяльність капеланської служби на чолі з о. Василем Лабою. Капелани проводили богослужіння, щосуботи та щонеділі, підтримуючи духовний стан вояків.

II. Переговори, компроміси та квітневий зголос (березень — травень 1943) Навесні 1943 року між Вехтером та Кубійовичем тривали інтенсивні консультації. Ключовою фігурою у переговорах з українського боку став також Альфред Бізанц - колишній підполковник УГА австрійського походження, який очолював референтуру допомоги біженцям при УЦК. Українська сторона висунула низку принципових вимог, більшість з яких німецька сторона формально прийняла. Наприклад, з'єднання має формуватися як національне під назвою "Стрілецька дивізія Галичина" (SS-Freiwilligen-Schützen-Division "Galizien"), а символікою дивізії стане історичний герб Галичини - золотий лев із трьома коронами. Душпастирську опіку здійснюватимуть капелани Української Греко-Католицької Церкви і дивізія буде використана виключно на Східному фронті проти більшовиків. 28 квітня 1943 року у Львові було урочисто проголошено Акт про формування дивізії. Того ж дня відбулося засідання Військової Управи - громадського органу, створеного УЦК для сприяння комплектуванню підрозділу. Головою Управи став полковник Армії УНР Віктор Малець, а її фактичним рушієм - Альфред Бізанц. Реакція населення перевершила всі очікування як німців, так і самої Військової Управи. Протягом травня-червня 1943 року до вербувальних пунктів зголосилися понад 80 тисяч добровольців. З 84 тисяч заявників медичну та анкетну перевірку пройшли близько 13 тисяч осіб, які й склали першу хвилю мобілізації.

Історія 14-ї гренадерської дивізії військ СС "Галичина"🦁 I. Задум Берліна та витоки ідеї (кінець 1942 — початок 1943) Перелом у війні під Сталінградом взимку 1942-1943 примусив вище військово-політичне керівництво Третього Райху кардинально переглянути свою стратегію. Величезні втрати Вермахту на фронті вимагали залучення нових людських ресурсів. Рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер, який раніше категорично відкидав ідею озброєння слов'янських (і не тільки) народів, дав дозвіл на створення іноземних добровольчих формувань у складі військ СС. Втім, у випадку з Галичиною ключову роль відіграла ініціатива губернатора дистрикту Галичина докторa Отто Вехтера. Очоливши регіон у 1942 році, Вехтер прагнув виокремити його з загальної маси окупованих земель України (Райхскомісаріату Коха). Приналежність Галичини до Австрійської імперії давали Вехтеру підстави трактувати галичан як колишніх габсбурзьких підданих, більш лояльних і культурно близьких. З іншого боку українська сторона діяла в особі Українського Центрального Комітету - єдиної легальної громадсько-допоміжної організації в генерал-губернаторстві, яку очолював професор Володимир Кубійович. В основі української позиції лежав історичний аналог 1914 року, створення Легіону Українських Січових Стрільців у лавах австрійської армії, що згодом стало фундаментом для формування УГА. В УЦК розраховували, що формування регулярного українського з'єднання дозволить здобути повноцінний військовий вишкіл для десятків тисяч українців із використанням сучасної німецької зброї та інфраструктури, створити ядро майбутньої національної армії на випадок очікуваного краху Німеччини, як це сталося у 1918 році, врятувати українську молодь від примусового вивезення на роботи до Німеччини або від знищення в хаосі війни.

⚔️ CLASSIARIUS: сучасні війни без інформаційного шуму Минуле пояснює походження держав, конфліктів і міжнародних союзів. Але історія продовжується сьогодні — у війнах, технологічних перегонах, переозброєнні армій та боротьбі за вплив. CLASSIARIUS — український інформаційно-аналітичний канал про військову справу, безпеку й сучасну геополітику. Основні теми: ▪️ перебіг воєн і зміни оперативної обстановки; ▪️ озброєння, авіація, флот і системи ППО; ▪️ безпілотні комплекси та засоби протидії їм; ▪️ оборонна промисловість і нові військові розробки; ▪️ застосування штучного інтелекту у військовому управлінні; ▪️ міжнародна безпека та рішення, які змінюють баланс сил; ▪️ перевірка резонансних заяв і відокремлення підтверджених фактів від припущень. Кожна тема подається самодостатньо: що сталося, про яку систему чи подію йдеться, чому це важливо та до яких наслідків може призвести. Без переказу заголовків, зайвого пафосу й гонитви за сенсаціями. У центрі — факти, характеристики, контекст і причинно-наслідкові зв’язки. Історія пояснює, як сформувався сучасний світ. CLASSIARIUS показує, як він змінюється просто зараз. ⚔️ CLASSIARIUS https://t.me/classiarii 🇺🇦

Суецький канал: Як звели царину світової економіки? Будівництво Суецького каналу тривало з 1859 по 1869 рік під керівництвом француза Фердинанда де Лессепса. Штучний водяний шлях завдовжки понад 160 км з'єднав Середземне та Червоне моря, скоротивши шлях з Європи до Азії вдвічі. Проєкт реалізували за рахунок коштів Єгипту та Франції, але важкою ручною працею сотень тисяч єгиптян, десятки тисяч з яких загинули. Перед початком робіт спеціально створена міжнародна група інженерів у складі 13 осіб із 7 країн світу провела попередні розрахунки проєкту будівництва й оцінила орієнтовну його вартість у 200 мільйонів французьких франків, а тривалість робіт — у 6 років. Для фінансування будівництва у грудні 1858 року було створено акціонерну Компанію Суецького каналу, яка випустила та розмістила 400 тисяч акцій, вартість кожної з яких складала 500 франків. 53% акцій викупила Франція, 44% — Єгипет, 3% — інші акціонери. Прибутки мали розподілятися таким чином: 10% отримували ініціатори проєкту, 15% — уряд Єгипту, 75% — акціонери (учасники концесії). За умовами будівництва, через 99 років експлуатації канал мав повністю перейти у власність Єгипту. Але у 1875 році британський прем'єр-міністр Бенджамін Дізраелі викупив у єгипетського уряду його частку через величезні борги Єгипту. Ця частка становила 44% акцій. Та й простого викупу каналу британцям було мало. Вже в 1882 році Британська Імперія окупувала Єгипет, що означало, що тепер канал, разом з державою – це формально володіння лондноської корони. Але це не завадило Єгипту в 1953 році здобути реальну незалежність і пізніше націоналізувати Суец. 🤩 УІФ 🤩 |🤩ТНУ 🤩 | Чат | Підтримка | Зв'язок

Агов, шановний! Запрошую Підписатись на Telegram-канал "Вісник Неоцентризму", де грандіозна геополітика зустрічається з мемами! Високопрофесійна, глибока, диванна аналітика; політичні пости, які дуже надактуальні; спеціалізовані архівні надсекретні матеріали та права просвітницька діяльність! Також можуть бути окремі приколи, меми, особисті історії тощо – і все це з прекрасним гумором! Будь в тренді, смійся першим – заходь просто зараз! https://t.me/neocentrysm https://t.me/neocentrysm https://t.me/neocentrysm

У 1946 році колишній легендарний прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль дав промову у Цюриху, де закликав до створення "Сполучених Штатів Європи" та примирення між Францією та Німеччиною. Так зародилася ідея єдиного союзу європейських держав. У травні 1948 року у Гаазі зібралося понад 1000 політиків, мислителів і громадських діячів. Вони прийняли резолюцію про необхідність створення об'єднаної Європи зі спільним парламентом, судом прав людини та засадничим статутом. І вже після тривалих дипломатичних консультацій між західноєвропейськими країнами було сформовано остаточний текст документа. 5 травня 1949 року міністри закордонних справ Бельгії, Великої Британії, Франції, Данії, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії та Швеції у Сент-Джеймському палаці підписали Статут Ради Європи. І вже 3 серпня, рівно 77 років тому, Статут Ради Європи був ратифікований. Штаб-квартирою було обрано місто Страсбург, яке десятиліттями переходило з рук у руки Франції та Німеччини. Місто, через яке почалося чимало франко-німецьких воєн, стало місцем, де вся Європа має примиритися. Так і був затверджений один з найголовніших документів всієї Європи. На честь подій 5 травня відзначають День Європи. Документ, який поклав кінець війнам у всій західній Європі. І хто знає, можливо, він зможе зупинити війни не тільки на заході, а й на всіх землях, які кличуть Європою "Будь-яка війна між європейськими державами є громадянською" — Віктор Ґюго 🤩 УІФ 🤩 | Чат | Підтримка | Зв'язок

Конституція України - Розділ I ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу. 🤩 УІФ 🤩 | Чат | Підтримка | Зв'язок

🪶 «Deus, Historia, Praesens, Futurum» — вибито на наших мечах. Хоругва — історичний клуб для тих, хто прагне пізнавати справжню історію України, досліджувати її культуру, архітектуру, природу, естетику та духовну спадщину. 👉🏻 Історія. Культура. Естетика. Духовність. 🌾 Прославляємо Україну — минулу й сучасну, відкриваючи її велич через факти, дослідження та популяризацію історичної спадщини. 🟦🟨 Слава Йсу! Слава Україні! 🟨⬜️ https://t.me/KhoruhvaKlub

Черепи жертв сталінських репресій із масового поховвання в урочищі Дем'янів Лаз біля Івано-Франківська. Під час розкопок знайшли людські рештки і згодом ідентифікували 524 осіб, страчених у червні 1941 року. Місце: Дем'янів Лаз Дата: 1989 рік 🤩 УІФ 🤩 | Чат | Підтримка | Зв'язок

🏣 Історична бібліотека ім. Ярослава Мудрого 📖 🚀 НАЙБІЛЬШИЙ портал літератури та інших знань українського сегменту Telegram що щоденно поповнює свою колекцію. 📖 Книги — від фундаментальної класики до унікальних і рідкісних видань 📰 Статті — глибока аналітика без води 📕 Збірники — концентрат знань по темах 📼 Відео — складне простими словами 📚 Енциклопедії — системна база для розвитку 💡 Це більше, ніж бібліотека 📩 Надіслати матеріал | Співпраця | Пропозиції: @istbiblbot ⚡ Приєднуйся зараз — і стань частиною спільноти

Тіньова економіка: Як змусити підприємців зненавидіти державу? ​Думаю, вам добре знайома ситуація, коли ваші батьки або хтось із родичів отримує зарплату не на картку, а в конверті. Чи коли ви в юному віці йдете працювати на будівництво чи в кафе без підписання трудового договору. Скоріш за все, у вас не виникає емоцій із цього приводу, але в чому проблема? ​Річ у тім, що всі ці дії — це простий обхід податків. Коли ви отримуєте зарплату не на картку для виплат, а готівкою, чи офіційно взагалі не оформлені на робочому місці, роботодавець спокійно обходить сплату ЄСВ (22%), ПДФО (18%) та військового збору. 🤔​У нашій прекрасній державі бізнес задушений нескінченними податками, які відгризають більше третини доходу. Проблема в тому, що бізнесу вигідніше йти в тінь. А це, своєю чергою, означає, що білий бізнес, у якого все добре з документами і який не уникає сплати податків, неминуче програє в конкуренції сірому бізнесу. ​За оцінкою Міністерства економіки України, тільки на момент 2021 року відсоток тіньової економіки від загальної склав 31%! Сьогодні ж, на тлі посилення корупції та збільшення податків, обрахувати частку тіньової економіки важко, тому оцінки дуже різняться: від 15–30% до навіть 40–50%. ​Що це означає для держави? Ну, по-перше, офіційно ВВП рахується тільки за білою економікою, саме тому ми сидимо зі смішними 200 млрд доларів, хоча обсяг значно більший. Ну а по-друге, держава недоотримує гроші. А що це означає? Недофінансування війська, соціальна незахищеність працівників та інфляційний тиск. ​То як же вирішити цю проблему? Сплата податків має стати повністю цифровим процесом, наприклад, через Дію. Зробити так, щоб влаштуватись легально було простіше, ніж нелегально (так-так, знову цифровізація). Ну і, звісно, переглянути обсяг податків (що під час війни, звісно, складно). ​За роки незалежності урядовці так і не зрозуміли, що, окрім того, щоб прийняти закон (підвищити податки, щось заборонити), потрібно ще придумати, як це запровадити, щоб закон справді виконували, та які наслідки цей закон за собою потягне. 🤩 УІФ 🤩 | Чат | Підтримка | Зв'язок

🇺🇦 «Історія України та світу» — молодий канал, наповнений унікальними світлинами та історичними матеріялами Якщо ти хочеш дізнатися більше, перевірити факти чи просто цікавишся історією — тобі точно сюди «У XXI сторіччі корисно не тільки знати історію, але й робити якісні висновки з минулого, аби не повторити помилок у майбутньому. І це наші реалії.  Історію корисно знати усім, незалежно від освіти та професії, а особливо важливо — чинним та майбутнім політикам. Тож не шкодуйте часу на вивчення історії» , — зазначає автор каналу 👉 Підписуйся, аби не пропустити усе найцікавіше: https://t.me/istukrandworld

🕊 Ярослав Стецько після 1945-го: боротьба, що тривала все життя «Люди, переслідувані за віру в Бога, за прагнення свободи й національної незалежності, вірять у перемогу правди, справедливості, відновлення державної незалежності та свободи людини. Саме віра в Бога дає їм силу боротися. Хрест — символ Воскресіння. — ABN Correspondence»  Нам усім відома легендарна промова у Львові 30 червня 1941 року, коли з балкона було проголошено відновлення незалежності Української Держави під проводом Степана Бандери. Але не всі знають, хто саме зачитав Акт відновлення державності. Це був провідник ОУН(б) Ярослав Стецько — людина, якій судилося стати одним із найвідоміших українських політичних діячів антикомуністичного світу. Саме він через п'ять років після цієї події очолить Антибільшовицький Блок Народів і зробить його голосом поневолених націй. АБН був створений підпільно в Україні 21–22 листопада 1943 року в селі Будераж на Волині під час Першої конференції поневолених народів Східної Європи та Азії за підтримки ОУН(б). Через зрозумілі обставини організація офіційно вийшла з підпілля лише у 1946 році. Тоді її президентом став Ярослав Стецько, який залишався незмінним лідером АБН до самої смерті. Саме під його проводом організація перетворилася на один із найвпливовіших центрів антикомуністичного руху у світі. Головною метою АБН було визволення народів, поневолених Москвою, та ліквідація радянської імперії. Організація боролася проти російського імперіалізму в будь-якій його формі й виступала під гаслом: «Свобода народам! Свобода людині!» Штаб-квартира АБН розташовувалася в Мюнхені. Саме звідти Ярослав Стецько координував діяльність організації, видавав журнал ABN Correspondence, зустрічався з політиками різних країн і послідовно доводив Заходу, що Україна, Білорусь та інші поневолені народи не є частиною Росії, а мають право на власні незалежні держави. АБН співпрацював із західними спецслужбами та підтримував зв'язок із підпіллям у поневолених країнах. Після ліквідації збройного опору організація зосередилася на міжнародній політичній діяльності. Сам Ярослав Стецько зустрічався з Рональдом Рейганом, Чан Кайші, Франциско Франко та багатьма іншими світовими діячами, нагадуючи їм про боротьбу народів проти комунізму. Головною стратегією Стецька було постійно нагадувати західним державам, що співпраця з СРСР означає заплющувати очі на поневолення десятків народів. Саме завдяки цьому АБН здобув величезний авторитет серед політичної еміграції та української діаспори. Ярослав Стецько помер у 1986 році, так і не дочекавшись лише п'яти років до відновлення незалежності України. Його справу продовжила дружина Ярослава Стецько, яка очолила АБН, а після проголошення незалежності України стала народною депутаткою, головою Конгресу Українських Націоналістів та п'ятою головою ОУН. ⛨ @KhoruhvaKlub спільно з @Ukrainian_Historical_Front 🇺🇦 #НесемоХоругви

🕊22 липня 2012 року відійшов у вічність Богдан Ступка — один із найвидатніших українських акторів, людина, яка своїм талантом оживила на екрані героїв нашої історії та літератури. Серед його найсильніших образів — гетьман Богдан Хмельницький і Тарас Бульба. Саме в образі Бульби Ступка озвучив слова, які Микола Гоголь вклав у вуста свого героя як пророцтво про майбутнє відродження України – її незламність і силу духу: «Постане з Руської землі свій владар — і не буде у світі сили, що не скорилася б йому... Та хіба знайдуться на світі такі вогні, такі муки й така сила, що змогли б здолати руську силу!» Завдяки голосу й майстерності Богдана Ступки ці слова набули нового звучання для сучасних поколінь, ставши не лише кульмінацією кінокартини, а й нагадуванням про віру у відродження власної держави та її історичну долю. Світла пам'ять великому акторові, який назавжди залишився частиною української культури.🕯🙏🏻 ⛨ @KhoruhvaKlub 🇺🇦 #НесемоХоругви

Ми змогли! Вітаємо Драпатого з новою посадою. Він боровся за волю України ще з 2014 року. Михайло офіцер нової української школи, він гарно замінить колишнього совкового м'ясника Сирського