Охват к подписчикам
161,6%
ERR
Реакции к просмотрам
5,23%
933 на 20 постов
Пересылки к просмотрам
0,49%
88
Постов в день
0,0
всего 20
Где отзываются чаще
доля реакций к просмотрам- 3 июл. 2025 г.Священні корови… це те, що я куштую з найбільшим інтелектуальним апетитом. Нарешті, дісталася до того, щоб трохи поміркувати про те, що зазвичай не прийнято обговорювати без особливого приводу, аж поки це само не станеться. Про смерть. Особливо, якщо мова йде власне про свою. Але чому ні? Хіба не все, що народжене у цьому світі, не має померти? А якщо додати до цього, що живу я у Києві, то вже не треба пояснювати, що порівняно з тими, хто живе в безпечніших місцях, маю більше приводів поміркувати про це. При цьому розповідати про страхи чи жалітися - не мій стиль. Поміркувала я про те, що буде після… І мова не про наступні переродження. Це надто тонкі речі… А про те, що хочу, щоб залишилося після мене – тут, у цьому світі. Про те, як я хочу залишити близьких людей. Отже, поперше, мені стає прикро, коли уявляю, як вони будуть з журитися з приводу моєї подорожі у наступне тіло, відмовляючись певний час від власних бажань. Бо ніби так заведено. Жалоба - як традиція… Але що там кажуть, воля того, хто йде – священна, то нехай це буде мій заповіт. Особливо – якщо піти доведеться не через старість, а через якісь інші обставини, скажімо, раніше, ніж буду нездатна до чогось цікавого. У такому випадку, дуже хочу, щоб мої близькі з цієї нагоди влаштували вечірку: підняли келихи вина чи чого іншого. Щоб танцювали, веселилися, кохалися та ще б поміркували про якісь бажання, які чомусь відклали. І – з нагоди моєї передвчасної втечі доклади зусиль до їх втілення. Авжеж, жодних християнських ритуалів – бо це надто сумно. Хтось, мабуть, запитає: «Ти вже готуєшся до тієї вечірки? Що трапилося?!» Відповім: так. Бо до такої вечірки слід готуватися все життя, бо ще ніхто не пішов звідси живим. Питання лише у тому - як виглядає ця підготовка? У святкуванні життя – у тому, щоб жити, не відкладаючи те, що хочеться зробити й пережити, поки хочеться і поки - можеш. От саме зараз захотіла написати цей пост. А ви коли-небудь замислювалися, якою має бути ваша вечірка після виходу зі сцени?10,91%
- 30 дек.Мене дивує, як ті самі люди, які колись перестали вірити в Діда Мороза ще в дошкільному віці, тепер цілком серйозно щось святкують, пов’язане з міфічним Миколаєм, уже в дорослому житті. Хоча насправді це й не дивує, адже сама по собі плинність часу не гарантує ускладнення свідомості: інколи відбувається й зворотний процес — її регрес до більш примітивного рівня. Так простіше, але, крок за кроком відмовляючись від ускладнення мислення, можна лише розраховувати на те, що краще для тебе зробить хтось інший — якийсь удавано добрий дід. Бажаю, друзі, в новому циклі оберту Землі навколо Сонця скоротити розмін себе на всіляку регресивну маячню 😉10,25%
- 19 дек.Є одна маленька, трохи нафталінова притча про Ходжу Насреддіна, яка, якщо її злегка струсити свіжим поглядом, раптом перестає бути олдскульною й стає напрочуд актуальною. Ось вона. Про те, як Насреддін ходив до лазні Насреддін вирішив скупатися в турецькій лазні. Оскільки був одягнений у лахміття, банщики дали йому старий таз і недогризок мила. Виходячи, Насреддін вручив здивованим банщикам золоту монету. Наступного дня, чудово вбраний, Насреддін знову з’явився в лазні, де йому, звісно, надали найкращий прийом. Після купання він дав банщикам найдрібнішу монету й сказав: «Це — за минулий раз, а золото ви отримали за сьогодні». І щоб трохи освіжити цю притчу, пропоную уявити себе в цій історії на місці не Ходжі, а банщика. А в образі Ходжі побачити не стільки людину, скільки самі життєві обставини. Ось життя дає шанс, але ти дивишся на нього зверхньо — і що це за шанс такий? І дієш абияк… Але все для тебе ніби обертається якнайкраще, життя ніби не помічає твоєї недбалої абияковості. Але відчуття боргу лишається. І десь потім міркуєш собі: треба схаменутися й постаратися, коли буде наступний шанс. І ось він — цей шанс. Ти вже такий розумний і дбайливий, а тут тобі — тримайте рахунок за попередні провтики. А за теперішню старанність, як з’ясувалося, вже розрахувалися. Тоді. Коли ти не дуже старався.9,43%
- 22 нояб.У всього привабливого є тінь. Те, що здається стійким і прекрасним, має свій брудний, неприємний бік. Це не прокляття — це просто конструкція світу. Хочеш захоплюватися — плати за це. Хочеш вірити в ідеальність — готуйся прийняти й те, що під нею сховане. Це правило працює завжди. Якщо сумніваєшся — достатньо трохи придивитися. Тінь є. Її не видно тільки тоді, коли ти сам вирішив її не бачити. Але вона рано чи пізно заявить про себе. Голосно. Так само й навпаки: у тому, що на перший погляд неприйнятне, теж є потенціал. Можливість зрушити, змінитися, ускладнитися. Просто ця можливість виглядає як гірка пігулка — а гірке проковтнути важко, навіть якщо знаєш, що воно може бути корисним. Пастка починається там, де хочеться прийняти рішення, ігноруючи цю іншу сторону. Де спираєшся тільки на те, що приємно. Але світ не працює за нашими вподобаннями: він більший за будь-яку принциповість і рано чи пізно розбиває те, що ми намагаємось оберігати від реальності. Єдине, що справді рятує, — чесність із собою. Поглянути на річ повністю, не тільки на її світлий бік. Тоді і рішення стають дорослішими, і наслідки — менше розчаровують.8,23%
- 19 нояб.Хтось скаже, що гордість за щось зроблене у минулому — це те, що об’єднує. Але це лише якийсь симулякр об’єднання, адже справжнє об’єднання виникає тоді, коли воно ґрунтується на вирішенні поточних питань, спільних інтересах і почуттях. Об’єднуватися навколо минулого справді легше. Це часто вигадані кимось історії — а самому нічого не треба робити: сиди собі й пишайся. Але якою є плата за користування таким інструментом? Це якраз і є відволікання від поточних справ, спрямованих у майбутнє, — тобто за пиху доводиться платити нерозв’язаними проблемами, а отже, і самим майбутнім. Як на мене, минуле варто використовувати не для пихи, а для роботи над помилками. Таке осмислення й обмін його результатами стане кращим способом об’єднання, ніж спільна пихатість.7,76%
- 17 июл. 2024 г.Міркую щоб змінити опис каналу на «не для втіхи пихи», як вам?7,16%
- 26 февр.Ерік Берн розглядав скандал, як одну з психологічних ігор, що замінює справжню близькість та сексуальне задоволення. Й можна вирішити, що вихід з неї буде полягати у виконанні побажання «кохайтеся чорнобриві». Але кроляча нора, як зазвичай — глибша, бо гра починається з того, що люди від початку не щиро висвітлюють свої бажання й потім — виносять один одному мозок щоб уникнути виконання нещирих «сексуальних» зобовʼязань.6,78%
- 24 февр. 2025 г.Три роки триває повномасштабне вторгнення. Це не означає, що внутрішні зміни слід відкладати. Навпаки, вони нам потрібні ще вчора. Йдеться про особисті зміни, що відображаються на суспільстві. Ми часто буваємо впертими, бо відчуваємо свою абсолютну правоту. Але ця правота ґрунтується на сумнівних засадах: "Я правий, тому що страждаю"... Сумнівних, бо якщо страждання стає основою буття, то все до нього й повертається. Чому ми знову і знову повертаємося до страждань? Наприклад, хтось страждає. І завжди знаходяться ті, хто відкритий до тебе, проявляє інтерес і готовий зробити крок назустріч, щоб допомогти. Але допомога — це не просто вкладення ресурсу у вирішення твого питання, а намір мати спільні інтереси з тобою в майбутньому. Проте, щоб врахувати інтереси того, хто тобі допомагає, потрібно докласти зусиль, змінитися, відволіктися від себе. Чи готовий ти до змін заради таких інтересів? Якщо ні, ти починаєш вимагати більше й більше для своєї боротьби до останнього. Ти вважаєш, що хтось має дійти з тобою до краю, терпіти заради тебе незручності. Але ти цього не помічаєш, бо надто зосереджений на своїй правоті, яка зростає через страждання. У цій впертості є уявлення, що або ти, або інші. Це негнучкість і принциповість: якщо поступишся чимось своїм, то ніби зникнеш як особистість. Хтось почав допомагати, бо мав бажання, бо його власні інтереси відгукнулися в цьому. Але що станеться, якщо ці інтереси не враховувати? Чомусь у такі моменти ніхто не думає: а що, якщо їм набридне, і вони відмовляться? І що тоді? Це й поверне до страждання, з підтвердженням ідеї страждання як основи всього. Зміна для нас означає перехід від страждання до бажання. Так, у стражданні є певна вигода: воно більш передбачуване, ніж співпраця у задоволенні спільних інтересів і бажань. Бажання ніколи не бувають однобічними — вони завжди взаємопов'язані. Це як сексуальне задоволення: якщо воно однобічне, то це вже насильство. Коли ґвалтівник агресивний, все очевидно, але чому ніхто не співчуває тому, хто займається сексом із жалості до когось журливого й ниючого? Жертва повторює зі співчуваючим партнером те саме, що й її кривдник — змушує терпіти, тільки в прихованій формі. Щоб перестати бути жертвою, важливо зайняти активну позицію, яка враховує як власні бажання, так і бажання інших.6,00%
- 19 дек. 2024 г.Склався ще один пазл щодо відлунь совка. Більшу частину часу спілкуюся з людьми які або здебільш контролюють свої емоції та розвивають культуру переживань, або - активно до цього прагнуть. В останні тижні з різних приводів спілкувалася з людьми поза своїм близьким колом, й дуже яскраво підсвітилася характерна звичка з будь-якого приводу висловлювати незадоволення чимось з якимось самонакрученням - таке собі взведення себе до специфічного обурення. Схоже на те, наче заводять ручкою двигун, а він гріється, торохтить але не думає нікуди їхати. На тлі цих спостережень й згадалися відомі у часи срср слова "Інтернаціоналу" (рос.) "Кипит наш разум возмущенный…." Еврика! Стало зрозуміло, що це був двигун не внутрішнього згорання, а більш архаїчний паровий двигун обурення, пар від цього кіпіння мав штовхати паровоз світової революції. Але ті, хто був помічений за киплячим обуренням, на мій погляд, не мав свідомого наміру робити революцію світового масштабу… Проте сталося те, що часто трапляється - той хто інспірував той намір пішов геть, а звичка лишилась.5,85%
- 24 авг. 2024 г.Вітаю нас з Днем Незалежності 💛 Це свято гарний привід для побажань до нас, як до суспільства, рухатися далі від совка, вичавувати його по краплі, не зупинятися з думкою “а може вже годі?”... Під совком маю на увазі - певні погляди та устрій, що підтримують зневажне ставлення до людини - її бажань, цілі якого заважають особистому та похідному від особистого - суспільному розвитку. Щоб цей совок у ніякому стані до нас не повертався ні ззовні, ні зсередини.5,77%
- 15 сент. 2025 г.На суспільство можна подивитися як на людську істоту: воно теж зростає, хворіє, переживає певні кризи. Ця метафора не нова, але дуже влучна, щоб підсвітити деякі речі. Як, наприклад, суспільний безлад може трапитися через нестачу необхідних напрацювань, які існують як на особистому, так і на суспільному рівні, що подібно до нестачі певного вітаміну. А "поживної речовини", якої хронічно бракує нашому суспільству — це здатності до діалогу. Чому так? Здавалося б: бери та обговорюй щось, слухай інші думки й дискутуй. Як не крути, невід'ємною частиною діалогу є зворотний зв'язок — через нього можна підживити власні ідеї, побачити якийсь досі неочевидний вимір, позбутися якихось хибних уявлень. Тобто зворотний зв'язок може дати поштовх для змін. Та здається, що саме навколо певних уявлень про зворотний зв'язок і відбуваються трабли. Мабуть, для когось він відчувається, як на цьому зображені.5,36%
- 19 июн. 2024 г.Дякую усім, хто проголосував! Це стане у нагоді для роздумів про українську ідентичність. Під час війни стало очевидно, що не можна ігнорувати питання: Хто такий українець? Яка має бути його ідентичність, щоб перемагати зараз та рухатися у краще майбутне? Як правильно пробудовувати себе та гідно нести себе у світ? Вважаю, що це не влучна ідея розглядати ідентичність саму по собі, а варто розглядати її у більш широкому контексті, як прояв світосприйняття - розуміння себе та світу, з якого вже зростають окремі риси, як наприклад, нам притаманно бути дещо принциповими. Нещодавно розповіли, що іноземці характеризують нас, як чесних, але хіба хтось принциповий робить поправку на витончену політкорректність таких натяків? Окремі прояви переплітаються та зумовлюють вибори та дії. Зростають вони з бачення світу і свого місця в ньому, де є орієнтири що мають особливе й поважне значення, а якісь - навпаки, не беруться до розгляду, оскільки сплавлені з неприємними емоціями, як наприклад, огидою чи соромом. Та ще маленька вишенька. Світосприйняття не слід плутати зі світоглядом. Останній потребує особистих ментальних зусиль для побудови, й тому він буде ідивідуальним. А світосприйняття формується стихійно з «нормальностей», які люди ковтають несвідомо. Останне ближче до того, що виноград чи кава формують свій смак з ґрунту, на якому вони зростають. Якщо у землю потрапляють речовини, що погано впливають на смак, то процесу зростання це байдуже. Поки людина просто живе зі своїм світосприйняттям, то не помічає пастки через емоції, які «допомагають» уникнути переосмислення себе. А безлад у упередженнях, що було увібрано, може стати помітним лише у плодах - тобто результатах багатьох виборів. Незадоволеність цим результатом часто супроводжується образливим до світу - чому хороші люди страждають? Але навіть ця емоційна завіса нам стане у нагоді. Як й відсутность індивідуального зусилля у побудові світосприйняття, тому що це відкриває двері, щоб дотягнутися до рис, що притаманні суспільству в цілому.4,63%