Рита читає, а Ада перекладає

Зранку приходить коректура до одного з перекладів, ти радієш, що він вже наближається до фінального етапу, а тоді згадуєш, що попередній переклад до цього етапу дійшов і згорів. Купіть що-небудь у видавництв, будь ласка. Електронну книжку, паперову книжку, книжку з розпродажу, з передпродажу. Я згадую уривок з автобіографії Хмелевської, де вона пише про дитинство в окупованій Польщі, і як мама її присоромила за погану оцінку з польської — "зараз, коли вони нас нищать, як ти можеш нехтувати своєю мовою". Мене вразило тоді. А останнім часом мскл нищать саме книжки, мову. Треба підтримати. Так, зрозуміло, що мене це все стосується зокрема й фінансово (хоча нетфлікс, гадаю, не розбомблять... але я люблю перекладати книжки!), але повірте, я не через те. Ще з самого сопливого дитинства, вперше прочитавши про загрожені мови в якомусь дитячому нонфіку про лінгвістику, я перейнялася цим питанням так, як інші діти хворими кошенятами (кошенят теж лікувала, звісно :) В Севастополі ми вилікували дворового кота від стригучого лишаю, що тоді вважалося неможливим. Іхтіолкою, якби що). І хоча українська мова, слава Богу, не загрожена, але й не в безпеці. Коротше, купіть що-небудь, будь ласка. Якщо книжки зараз не треба (як мені), купіть мерч. У Старого Лева акція 1+1=3 на все з відділу "сувеніри", там є купа всього по Сірому ордену, від дешевого до дорогого, свічки є, закладки, сумки для книжок. Я взяла сумку (багато не буває) і дві свічки, одну палитиму зранку, одну на ніч, побачите там в каталозі, яку коли :) А тепер попрацюємо.

Вчора #дочитала нове оповідання Лізи Унґер The Safe Room. Я завжди любила цю авторку, але це оповідання мене вибісило. Навіть не кажучи про те, що воно досить дурне, — в 2026 році робити головними лиходіями українців (банда наркоторговців!) і називати Україну THE Ukraine?.. Отакі ми, не догодиш нам: російська мафія в книжці — погано, українська — ще гірше :) Але серйозно, ну на якій планеті вона живе?

Перше знайомство зі спальнею. Але потім прийшла Маруся і повелася негідно, тому дитину поки що повернули до її кімнати.

Єсссс! Ідея з землею спрацювала! Могилу розрито сильніше ))) Тепер буду потихеньку домішувати туди тирсу.

Про Петрівку. Колись я їздила туди раз на місяць. Мій бюджет на книжки складав, здається, 20 гривень чи щось таке — можна було купити 2 книжки, якщо пощастить — три. Читала я, звісно, не три книжки на місяць, тому багато перечитувала + брала в бібліотеці під домом. Але пам'ятаю це вештання між яток годинами в спробах закупити якомога більше читального матеріалу за свої гримні. Тут сторінок більше, а тут шрифт дрібніший. Як обрати?.. Звісно, я не була там вже кілька років, та й до того ходила хіба купувати підручники взамін загублених дітьми або розшарпаних об однокласників (молодший був розбійник!). Петрівку все одно шкода. І знову пересвідчуюся: вони роблять це навмисно. Цілять саме в книжки. Купуйте, словом, книжки. А я піду ще вам їх поперекладаю, бо хіба знає фрілансер неділю? (вільна переробка татарського прислів'я Хіба знає собака п'ятницю?).

Прогрес, який зробила Орисія: (колись я так апдейтила по Моні, але його прогрес був набагато повільнішим) Зранку сказала мені няв і замурчала з-під батареї. Я сіла на матрас (необсцякану частину) і почекала, і вона таки вийшла і зі стражденним виразом мармизки дала себе погладити й почухати. Після цього я вирішила, що вона готова до наступного етапу, і відкрила її двері, перегородивши сходи, щоб не шукати потім по всій хаті. Це була помилка, бо після цього вона більше не виходить і перейшла до іншої схованки 😁 Прийшли її госптовари, і я насипала в новий лоток землі в надії, що вона зрозуміє, для чого він. Бо ж жила надворі й справи робила на землі. Новий лоток тепер виглядає і пахне як розрита могила. Сподіваюся, Орисі сподобається.

Перші враження від "Атласу хмар": звідки я взяла, що це складний текст?.. Ні фіга не складний і дуже цікавий. Для тих, хто, як я, заходить в цю книжку з морозу: це шість історій, які перериваються і продовжуються десь далі по тексту (до речі, що заважає видавництвам друкувати зміст?? Тим більше в книжці, де розділи мають назви, хоча я вважаю, що і з цифрами треба подавати зміст. Я хочу знати, скільки мені залишилося до наступного розділу). Я прочитала початки трьох. Перша — щоденник мандрівника 19 століття, друга — листи від композитора-початківця другу, третя — щось на кшталт шпигунського роману. Вони пов'язані, але поки що досить нещільно :) Побачимо, що буде далі. Стилізація прекрасна, переклад Остапа Українця і Катерини Дудки, як на мене, теж. Якщо хочете апдейт по Орисі, ставте 😈

Закладочка

Господи, як же ж добре, коли повертається здатність працювати нормально і з радістю, а не оце все. Ще виманити Орисю з криївки й навчити користуватися лотком - і зовсім прекрасно буде. Але я вирішила не тиснути поки що. Нехай звикає. Почала гратися = вже прогрес.

Одразу про дві книжки, одну #дочитала в дорозі, другу вже тут. "Гірашки", Вікторія Климчук-Длугач. Жанр визначити важко. Формально це, мабуть, трилер: роман починається з похорону, а далі ми дізнаємося, як і чому загинула ця дитина. Але детективним сюжетом це не назвеш: він не головне в книжці. Головне, мабуть, ностальгія за міленіальським дитинством, канікулами в бабусі в селі, місцевими друзями, річкою і "Злюками бобрами" по телевізору. Це не моє дитинство, як я писала в коментах раніше: останні мої родичі, які жили в селі, були пра- до революції, і то не всі. Я міський імплант у своєму обожнюваному селі :) Але я легко уявляю собі альтернативні життя, і завдяки цій книжці прожила одне з них, тим паче що описане воно дуже яскраво. Є певні стилістичні огріхи (наприклад, мені різало око слово "діти", яке не раз вживається щодо підлітків з POV - але не від особи! - підлітка, якщо я правильно зрозуміла), але вони нічого не псують. Обговорюється багато болючих проблем батьки/діти, не в лоб, а як треба. Словом, рекомендую всім, навіть якщо ви не проводили літо в селі на початку 2000-х. Чудовий дебют, стежитиму за авторкою. "Саги про Вінланд" у перекладі п. Кривоноса під редакцією п. Бондаря стояли в мене досить давно, і я вирішила їх швиденько прочитати, поки ви голосуєте за #ПолиціГаньби (до речі, на першому місці "Атлас хмар", балуєте ви мене 😁). Швиденько не вийшло, бо, як завжди, обклалася додатковими матеріалами, гуглила, заглядала в мапи й родоводи. В принципі всі саги й уривки розповідають одну історію — заселення Гренландії і Америки (Вінланда) вікінгами, десь однаково, десь розходяться в свідченнях. Не скажу, що ці саги стали моїми улюбленими, все ж таки вони вибрані за тематичним принципом, що є певним обмеженням, але, як вже писала, кілька своїх улюблених сюжетів про цицьки я там знайшла. Передмови дуже цікаві, навіть перечитала після власне саг. Переклад, як завжди, космос. Сподобалося хуліганство з непозбувною бентегою :) Якщо вас цікавить тема - це мастхев і мастрід. Якщо тільки починаєте нею цікавитися, краще почніть з інших саг (про Еґиля, наприклад), з Молодшої Едди тощо, а тоді вже зацікавитеся достатньо для Вінланду, я вам обіцяю :) Для зовсім початківців, звісно, рекомендую "24 години у світі вікінгів", хоча там будуть спойлери до саг :) Усім гарних вихідних, а мені — продуктивних.

Цей день приніс багато нової роботи, компот з аличою, яблуками і грушами, тазик абрикосів і яблук від сусіда. Наші знову не вродили. Орисія показалася двічі, з кожним разом стає круглішою. Сиділа на підвіконні й оглядала свій новий сад. Гралася з аптечним слоїчком. Від мене досі тікає. Про книжки завтра.

Світло вимкнулося! А я думаю: чого це мені бракувало весь цей місяць 😁 Ну нарешті світ встав на місце.

Можете не голосувати, читати не буде коли :( Жартую, але сумно. На фото Джон, перший з трьох Найкращих у Світі Котів.

Посилка обійшлася мені в чи то 300, чи то 450 гривень, я заплуталася 😀 Бо прийшла, коли мене не було, і довелося переводити на Київ і на чоловіка, а це все платно. Доведеться тепер читати!

https://www.facebook.com/share/v/1Dg7gRPhbD/ Жінка з Роменського району розповідає про очіпки. Навіть якщо вам нецікаво про очіпки, просто послухайте, як говорить :)

#котобазис Сьогодні вперше за рік+ виставила вранці на буфет дві миски, а не одну. Щоправда, другу поки що довелося нести з кухні в Орисіну кімнату. Бачила чорний хвіст і товстеньку білу дупку, які сховалися за шафою. Каки знайшлися там, де і сцяки - біля лотка, чиє призначення Орися ще не розгадала. Переклала в лоток, може, її таки осінить. Але добре, що вона не робить цього в шафі. #плани на сьогодні — далі вивчати нову програму для субтитрів, в якій я вчора, власне, вже переклала одну серію реаліті, але підозрюю, що ще не всі її можливості знайшла. Забрати посилку з речами для Орисі (я забула, що все Сиренине відвезла в Київ, щоб не тягати Марусині параферналії разом з нею, коли кудись їду). Дочитати нарешті саги про Вінланд (знайшла вже там всі свої улюблені історії з "24 годин у світі вікінгів" — Фрейдіс і цицька, Торґільс і теж цицька, я людина проста). Ну, з Богом.

З фото, мабуть, можна подумати, що Орися встигла до мене звикнути. Ні! Спершу вона здогадалася, що з переноски можна вийти, і, як я і писала, сховалася в шафі. Ховається вона добре. Оскільки баба — тривожниця, вона кілька разів заходила перевірити, чи Орися жива. Орися була жива, але приховувала цей факт як агентка Моссаду. Баба копалась у шафі, Орися вистрибувала з несподіваних місць і ховалася в інших. Дверцят у шафи нема. В проміжках Орися їла. Нарешті після роботи я вирішила полежати на старому матраці, який був на підлозі в Орисиній кімнаті, й почитати саги, щоб вона звикала, що я існую. І лягла в Орисині сцяки, бо я шлеміль. Орися злякалася і вибігла з криївки, я її спіймала, погладила і сфотографувала. Але вона сказала, що краще поживе поки що он в тій коробці від НП, і взагалі добраніч. Я поставила лоток на матрац і сподіваюся, що її осінить. Чисті штани, якими я лягла на сцяки, дала понюхати Марусі, щоб познайомити з Орисиним запахом. По науці. Але Марусія вирішила, що її хочуть притягнути до колективної відповідальності, і теж сховалася. Повна хата котів, усі справно й регулярно харчуються, а баба лежить сама з сагами, і нема кого погладити!

Апдейт про Орисю треба? Вона багато встигла 😀

Маруся вже лежить в напрямку саг про Вінланд, недочитаних вчора. Дуже сподобалися обидві передмови та Ейольв Гівнюк. В опитуванні передбачувано в лідерах Катабазис і Атлас, але чим всім так не подобається Глибше за мертвих? 😀

Рита читає, а Ада перекладає pinned «»