Alpha Centauri | Космос

🏁 Небесні об'єкти — чарт заповнено! середнє + миттєва смерть — Пан В. Деревянко, Європа красиве + умовно — Tigtinc, Земля середнє + умовно — ✙ Error Error ✙, Марс сіре + умовно — Artem, Енцелад красиве + миттєва смерть — Пан В. Деревянко, Чорна діра красиве + можна жити — 834t w45t3r, Житомир середнє + можна жити — Natalia Virnina, МКС сіре + можна жити — Władysław Wasyłyew, Місяць сіре + миттєва смерть — V, Графік випромінювання пульсара Дякую всім, хто малював, шукав і голосував. #вибори

Сьогодні на каналі пройде інтерактивне голосування. Будемо обирати космічні об'єкти за двома характеристиками: краса і гостинність. В коментарях ДО НАСТУПНОГО допису потрібно буде надсилати фото об'єктів-кандидатів. А решта учасників обговорення будуть ставити оцінки за допомогою емодзі 👍 / 👎 Переможець кожного раунду піде в залікову таблицю. Всього буде 9 раундів. Оцінювати будемо такі характеристики: красиве / середнє / сіре × вижити можна / умовно / миттєва смерть Буде весело, можете поки підготувати картинки ваших космічних об'єктів — туманностей, зірок, чорних дір, планет.

🔥Удар крилатими ракетами FP-5 "Фламінго" по РКЦ "Прогрес", Самара, 15.08.2026 У ніч на 15 серпня Сили оборони уразили ракетно-космічний центр «Прогрес» у Самарі - єдине в Росії підприємство серійного складання ракет-носіїв сімейства «Союз-2». Влучання, імовірно, прийшлось по корпусу 106А - 53.217623,50.303163. Він входить до виробничого масиву РН «Союз». Корпус 106А працює у високому класі чистоти: тут монтують бортову електротехніку, прилади та друковані плати - фактично «нервову систему» носія: систему управління, кабельну мережу, приладовий відсік. Без цього етапу ракета не збирається, навіть коли корпус і баки готові. Поруч також знаходиться корпус 106Б, що є корпусом кінцевого складання. Такий об'єкт відновлюється довше за звичайне виробництво. Пожежа, кіптява й вода пожежогасіння у приміщенні високого класу чистоти означають не ремонт даху, а рекваліфікацію чистих зон, ресертифікацію техпроцесу та повторний контроль запиленості - місяці, а не тижні. Додається санкційний контур: бортова електроніка «Союзів» зав'язана на імпортну та обмежену до постачання елементну базу, яку сьогодні не докупити. Стратегічна вага «Прогреса» - в його унікальності. Це єдина точка збірки всієї лінійки «Союз-2», якими Росія виводить і поповнення військового орбітального угруповання (радіотехнічна розвідка й цілевказання «Ліана», оптична розвідка «Персона»/«Раздан»), і власний «Старлінк» - супутниковий інтернет «Рассвет» від «Бюро 1440», що розгортається виключно носіями «Союз-2.1б». Дубля цьому виробництву немає. Масштаб ураження уточнюється за супутниковими знімками. Підтримати нас.

Дайджест головних космічних новин тижня вже вийшов на нашому каналі! Сьогодні у випуску багато цікавого — від новин астрофізики і до прикладних космічних технологій, що можуть покращити життя людей на Землі та на орбіті. А також величезний блок подій, що відбулися у SpaceX з моменту 13-го випробувального польоту, який ми розбирали минулого разу. Бажаю приємного перегляду і дякую нашим меценатам за підтримку :) https://youtu.be/iVfmH9eW3JI

Жарево в районі аеродрому Саваслейка після вибухів у Нижньогородській області.

Прямо зараз Сили оборони України атакують аеродром Саваслєйка в Ніжегородской області РФ. В населеному пункті оголошено ракетну та безпілотну небезпеку. Саме з цього аеродрому злітають МіГ-31К, що атакують Україну ракетами "Кинжал".

Якщо у відповідь на всрату крінжу ви генеруєте всрату крінжу, ви конкретно в цьому поєдинку вже програли.

Лід у реголіті працює як цемент: він заповнює пори між зернами пилу й робить усю масу жорсткішою. Сейсмічна хвиля проходить крізь такий мерзлий шар у 2–3 рази швидше, ніж через сухий пил чи пісок, а на межі мерзлого й сухого ґрунту частина енергії відбивається назад. Обидва сигнали ловить звичайний сейсмометр — і саме на цьому побудований метод, який геологи з University of Maryland, Lawrence Berkeley National Laboratory та University of Hawai'i опублікували в Science Advances 31 липня. За моделлю команди, сейсмометр у постійно затіненому полярному кратері здатен побачити лід на глибині до 800 метрів. Жодне бурове обладнання, яке зараз реально доправити на Місяць, туди не дістане навіть близько. Ніколас Шмерр з University of Maryland, співавтор роботи, каже, що відбиття показує і сам факт наявності льоду, і приблизну оцінку його кількості. Вулканічну породу з Арізони подрібнили до майже точного аналога місячного пилу, заморозили й просвітили рентгеном, щоб побачити, як лід сідає між зернами. Далі порахували температурні моделі південнополярних ділянок, де давній лід лежить у вічній тіні. Наостанок прогнали симуляції слабких місяцетрясінь. Усі три підходи дали в даних чіткі сліди льоду. Спектроскопія вже показує в місячному ґрунті від 100 до 400 мг води на грам. Питання тепер зводиться до того, де саме вода залягає достатньо концентровано, щоб мало сенс її добувати — на воду, кисень і паливо для Artemis. Бонусом іде наука: лід у затінених кратерах може зберігати недоторкані кометні речовини, а разом з ними — історію того, як вода взагалі розійшлася внутрішньою Сонячною системою. Перша практична перевірка близько. Chang'e-7 стартує вже цього місяця й до кінця року має сісти біля кратера Shackleton із сейсмометром на борту. NASA планує розгорнути станцію сейсмічного моніторингу LEMS у 2028-му. Якщо хвилі під Shackleton справді полетять швидше — майданчики для наступних посадок обиратимуть за сейсмічними профілями. https://phys.org/news/2026-08-moonquakes-reveal-lunar-ice-future.html Підпишись | Монобаза

Друзі, завтрашній дайджест вже вийшов в ранньому доступі для наших спонсорів та патронів! Переглянути його можуть меценати на: Монобазі Донателло YouTube Patreon Buy me a Coffee Нагадую, що спонсори з Монобази гарантовано отримують від нас 2 красиві кастомні скіни на карту в подарунок. А будь-які спонсори рівня "Десятник" і вище — доступ до секретного чату в Телеграмі ;)

Новий проєкт NASA зʼясує, як зорі змінюють екзопланети Місія ESCAPE має дослідити, як ультрафіолетове випромінювання та корональні викиди маси від червоних карликів руйнують атмосфери світів навколо них. https://thealphacentauri.net/168335/

Вражаюче випадкове відкриття: астрономи отримали безпрецедентне зображення процесу космічної переробки. 🔭 У листопаді 2025 року група астрономів тестувала 200 із запланованих 1140 телеоб'єктивів майбутнього інструмента MOTHRA. Він об'єднує зображення з окремих об'єктивів для виявлення дифузного іонізованого міжгалактичного газу. Для калібрування була обрана знаменита планетарна туманність Равлик (NGC 7293). Окрім добре знайомої картини (центральна кольорова частина — з "Хаббла"), вчені побачили надзвичайно протяжне мереживо дугоподібних структур, які досі залишалися непоміченими (чорно-білі). Дослідники виявили 22 повних або часткових ударних фронта. Збагачені металами зовнішні шари зорі руйнуються, відшаровуються і поглинаються міжзоряним простором. Далі від центру волокна і згустки від різко окреслених стають розмитими — розчиняються та змішуються з оточуючим газом. 🎇 Це пряме спостереження дає рідкісну можливість безпосередньо визначити часові масштаби захоплення зоряних залишків міжзоряним середовищем. За оцінками авторів дослідження, окремі фрагменти зберігають цілісність лише близько 10 тисяч років. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Підводні човни, антарктичні станції, тимчасове житло після катастроф — усе це проєктують під виживання. У космосі логіка та сама, тільки жорсткіша: обмежений об'єм, зв'язок із Землею із затримкою, довгий перелік способів загинути. Група з MIT вирішила додати до вимог ще один параметр — чи зможе екіпаж у такому приміщенні нормально жити місяцями, а не просто витримати їх. Робота вийшла в npj Microgravity, а її практичний результат — інтерактивна платформа HECIA, карта зв'язків між конкретними рішеннями в плануванні житла та стресом, тривогою, нудьгою, довірою, ностальгією й відчуттям спорідненості з колегами. Формат запозичений у NASA: агентство описує ризики пілотованих місій через орієнтовані ациклічні графи (DAG), де від обмеження місії на кшталт «відстань від Землі» тягнуться зв'язки до фізіології — якості сну, серцево-судинних ефектів, когнітивних функцій. «Ми вже далеко відійшли від людини в консервній банці», — каже Міч Лін, аспірант лабораторій Human Systems Lab та Engineering Systems Lab MIT і перший автор дослідження. Емоції для графа брали не з аерокосмічних довідників. Команда звернулася до книги «Atlas of the Heart» дослідниці Брене Браун, де описано 87 емоцій і переживань, і відібрала 14, які реально залежать від планування замкненого простору: тривога, автономність, ностальгія, цікавість, втома, спорідненість. Сотні досліджень зшили в одну мережу. NASA давно вимірює, як рівень освітлення керує сном, циркадними ритмами й продуктивністю — без земного неба 24-годинний цикл розсинхронізовується сам собою. Інші роботи стосувалися маршрутів пересування всередині модуля та їхнього впливу на приватність і згуртованість. Проєктувальник може рухатися в будь-який бік: натиснути «відстань від Землі» й побачити ностальгію серед наслідків, або почати з ностальгії й дійти до причин — реконфігурованості простору та приватності. Один із висновків, який видає атлас: коридори, сходи й входи формують дружні зв'язки, тож публічні зони варто з'єднувати так, щоб люди мимоволі перетиналися. Лін підкреслює, що готового рецепта немає — усе залежить від обмежень конкретного житла. Поведінкові контрзаходи досі перевіряють в аналогах: HERA, NEEMO, MARS500, антарктичній Concordia. Але на марсіанському перельоті не буде ні швидкого порятунку, ні розмови з Землею без затримки. Планування інтер'єру в такому рейсі працює на тому ж рівні відповідальності, що й система життєзабезпечення. https://phys.org/news/2026-08-space-habitat-residents-mental-health.html Підпишись | Монобаза

Зоря IRS 3 сидить майже впритул до Sagittarius A* — 0,55 світлового року від надмасивної чорної діри в центрі Молочного Шляху. І продовжує спокійно виробляти пил. Інструмент середнього інфрачервоного діапазону MIRI на телескопі James Webb побачив у її оболонці багатий на кисень силікатний пил, а разом з ним — уперше для цього об'єкта — воду. IRS 3 доживає свої дні на асимптотичній гілці гігантів: роздута, холодна, дуже яскрава зоря, яка потужним вітром здуває власну речовину в космос. Такі зорі — один з головних постачальників космічного пилу в галактиках. Питання було в тому, чи працює ця фабрика під жорстким випромінюванням галактичного ядра, чи там усе випалюється швидше, ніж встигає сконденсуватися. Webb уперше зняв для IRS 3 безперервний спектр у середньому інфрачервоному випроміненні — і знайшов дві сильні силікатні ознаки, тобто сполуки кремнію з киснем. Попередні дослідження зараховували зорю до вуглецевих. Тепер її хімічну особу переписали: киснево-багатий гігант на фінішній прямій. Поєднавши спектр із симуляціями проходження світла крізь різні моделі оболонки, команда Флоріана Пайскера з Кельнського університету відтворила її будову. Пил лежить шарами, як цибулина, і тягнеться приблизно на 10 000 астрономічних одиниць від зорі. Біля самої зорі — близько 1200 K, на зовнішньому краю температура падає до 100 K, тобто мінус 173 °C. Саме там і виживають молекули води — під боком у чорної діри. Зоряне моделювання дає масу близько шести сонячних і вік приблизно 72 мільйони років. IRS 3 інтенсивно втрачає речовину — це й формує таку розкішну оболонку. Спостереження зробили у 2025 році за програмою MICONIC, присвяченою середньоінфрачервоній характеристиці найвідоміших галактичних ядер поблизу, а результати опублікували в Astronomy & Astrophysics. Галактичні центри вважали місцем, де пилові процеси не мають шансів. Тепер моделі накопичення пилу в ядрах доведеться будувати з урахуванням того, що старі зорі там теж працюють. https://phys.org/news/2026-08-webb-reveals-oxygen-rich-surviving.html Підпишись | Монобаза

Hubble показав, як згасає Андромеда Астрономи простежили історію зореутворення в галактиці протягом півмільярда років – виявилось, що його темп скоротився приблизно вп’ятеро, а за останні 40 мільйонів років падіння стало ще стрімкішим. https://thealphacentauri.net/168319/

7 серпня адміністратор NASA Джаред Айзекман і заступник адміністратора Аміт Кшатрія приїхали в Idaho National Laboratory — лабораторію, яка будує реактор для місії Space Reactor 1 Freedom. Після екскурсії Айзекман сказав журналістам, що впевненість у старті до кінця 2028 року зросла «абсолютно». «Усі рухаються дуже швидко — і державні команди, і комерційні», — додав він. SR-1 Freedom — реактор електричною потужністю 20 кВт, який живить електроракетну рушійну систему, розроблену свого часу для місячної станції Gateway. Той самий Power and Propulsion Element NASA тепер переробляє під міжпланетний політ; агентство готує зміну контракту з Intuitive Machines на потрібні модифікації. Реактор має ввімкнутися протягом 48 годин після запуску. Переліт до Марса триватиме близько року. Там апарат скине SkyFall — три гелікоптери за зразком Ingenuity, з камерами й георадаром для картування підповерхневого водяного льоду й розвідки майбутніх місць посадки. Серце місії — реактор на основі концепту VALKRE, розробленого в самій INL, на паливі HALEU від Міністерства енергетики. Деталей майже не дають: журналістів у приміщення з апаратурою VALKRE впустили без камер, а частина співробітників лабораторії від розмов про нього ухилялася. Кшатрію вразив інженерний зразок і обсяг випробувань, які на ньому вже провели. Щоб полетіти в грудні 2028-го, реактор мусить бути готовий до весни 2028-го. Джастін Коулман, керівник напряму реакторних технологій INL і радник адміністратора NASA з космічних ядерних питань, називає графік «дуже агресивним», але виконуваним — за минулий рік малі комерційні реактори показали, що ланцюг постачання існує. Він же і головна проблема: Себастьян Корбісьєро з космічної реакторної програми DOE каже, що ті самі комплектуючі потрібні реакторним стартапам, і найважче — встигнути виготовити всі деталі. Попередній кошторис місії — 2,1 млрд доларів. Айзекман порівнює її з USS Nautilus, першим атомним підводним човном, і говорить про серію SR-місій у стилі Apollo, яка врешті дасть корабель для екіпажу до Марса. У конструкцію тому закладають масштабованість: газотурбінне перетворення за циклом Брайтона й теплові труби мають дорости до мегаватного рівня — саме такий закладають у Lunar Reactor 1 для місячної бази. За 60 років NASA витратило понад 20 млрд доларів на більш ніж десяток ядерних польотних програм — і має в активі один SNAP-10A, що відпрацював на орбіті 43 дні. https://spacenews.com/national-lab-visit-boosts-nasas-confidence-in-space-nuclear-propulsion-mission Підпишись | Монобаза

Подивився... Схоже, сама велика Персеїда в цьому каналі у мене.

Ну шо, скидайте ваші Персеїди в коментарі!