анархо-соліпсист 🇺🇦

У Львові активісту “Прямої дії” Максиму Шумакову вручили підозру: він пов’язує це з громадською діяльністю За словами Шумакова, правоохоронці запросили його нібито для оформлення повернення техніки, вилученої під час обшуку понад рік тому. Проте на місці повідомили про підозру за статтею про поширення комуністичної символіки. У повідомленні про підозру наведено лише дати публікацій у фейсбуці, у яких начебто є заборонена символіка. Водночас активіст стверджує, що йдеться про освітні матеріали, які він поширював під час навчання. Шумаков пов’язує кримінальне переслідування зі своєю громадською діяльністю. Він стверджує, що після того як “Пряма дія” активізувала кампанії на захист прав студентів, до активістів профспілки в різних містах почали проявляти підвищену увагу правоохоронці та спецслужбовці.

Люблю російську культуру аналітику

Вся ця історія обхаживанія Лори Лумер - приклад дуже якісної мʼякої гри. Так, все ще в парадигмі "амєріканский амєріканєц приїхав", але шо робити, коли реальність визначає нація тодлерів.

Забавный рейтинг - доверие к Федорову: 1) в конце прошлого года больше 60% не знали, кто это такой; 2) еще в начале июля Федорова не знали 45%; 3) сейчас большая часть этих людей наконец-то узнала, что есть такой человек, и сразу же начала ему доверять :) В итоге за пару недель доверие к Федорову взлетело с 35% до 65%. Вот так Зеленский одним росчерком пера создал перспективного политика.

І взагалі, липень - це свято протесту. Крім акцій проти подорожчання громадського транспорту, запрошую громадян висловити політичну позицію щодо останніх кадрових рішень президента. Біля театру Франка постійно ніби якийсь двіж. Побачимось.

Давайте про транспорт окремо. Наш суспільний дискурс з моменту долучення країни до класу капіталістичних (з вадами розвитку) країн отруєний логікою маржинальності. Будь-яка дискусія про принципи функціонування громади завжди упирається в аргумент прибутковості. Ні кроку назад, позаду собівартість! Від однієї думки, що великі інфраструктурні концепції можуть організовуватися навколо ідеї спільного блага, а не позитивного сальдо, людей кидає в піт. Привид комунізму броде по Хрещатику. Це буквально проблема травми, що набула політичної форми. Але муніципальне - це простір колективного. Суть господарчої діяльності міста в задоволенні потреб містян, а не окремо взятих прибуткових інституціях. Прибуток є лиш одним із механізмів, що дозволяє розподіляти ресурси між запитами. З цього виводиться ключове: не кожна інституція, що працює на благо міста, зобов'язана бути прибутковою; тим паче якщо в цілому бюджет наповнюється. А в цьому питанні Київ останні роки демонструє стабільну тенденцію - ближче до грудня на балансі міста постійно залишаються невикористані кошти, які доводиться терміново освоювати (часто в напрямку дивних інфраструктурних проєктів). Тобто критичної потреби вивести в нуль цифру оплати за громадський транспорт щодо собівартості, нема. Щобільше, доступність громадського транспорту - основа функціональності та комфорту жителів міста. А ще наша спільна соціальна відповідальність, бо найбільше страждають від росту плати за проїзд соціально незахищені верстви: студенти, пенсіонери, малозабезпечені. Враховуючи потяг Кличка до побудови розв'язок, складається враження, що він менеджить місто по корпоративному принципу, де наявність авто є ознакою залученості до клубу обраних. Але місто належить нам. І ми визначаємо логіку його функціонування. Хочу нагадати, як демагогією собівартості нищили муніципальний кінотеатр "Київ". Тепер замість унікальної локації ми отримали пустку. Мене жахає ця тенденція: на весь Київ, столицю великої європейської держави, маємо лише ОДИН фестивальний кінотеатр ("Жовтень"). Чи відповідає такий дизайн міста культурним потребам його жителів? Питання риторичне. Нині ми рухаємося в руслі такої ж історії. Тож відразу посилайте нахуй апологетів собівартості. Суть самоврядності в просторі для всіх, а не в поталі ОКР-обсесіям по зведенню циферок. п.с. Ну і просто, щоб ви розуміли. Згідно з проєктом рішення щодо підвищення оплати за проїзд, місячний квиток буде коштувати 3656 грн. Для порівняння, в Берліні це 63 євро (~3216 грн ). Як-то кажуть, Київ - новий Берлін. Але є нюанс.

Кампанія за доступний транспорт в Києві продовжується з новими успіхами 🚇 Вчора ми втретє вийшли під КМДА з вимогою переглянути рішення про підвищення цін на проїзд до 30 грн. Ми знову зібрали багато людей, а на відкритому мікрофоні висловлювались про наболіле: поки влада реалізовує непотрібні інфраструктурні проєкти за мільярди, ми переплачуємо за старі трамваї, відсутність графіків руху, необхідність у кількох пересадках тощо. 📝 Разом з тим, переговорна група, що була запрошена на засідання Громадської Ради при КМДА, добилася направлення звернення особисто до Кличка з вимогою призупинити підвищення тарифів на три місяці до винесення експертного висновку та нового раунду громадських обговорень. ✊ Ми не будемо наївно сподіватися на добросовісність Кличка. Ми розуміємо, що лише продовження тиску може змусити його дослухатися киян. 📢 Саме тому ми знову оголошуємо акцію протесту з вимогою до Кличка підписати прохання Громадської Ради та зупинити підвищення тарифів в нинішньому форматі. Долучайтесь та діліться вашим баченням майбутнього київського транспорту! 🕔 Час — 19 липня (неділя), о 19:00 📍Місце — КМДА (Хрещатик, 36) 🔗 Чат для координації — https://t.me/narodnainitziatyva Бунтуй, кохай, доступний транспорт вимагай!

Вже і Драпатий висловився в підтримку Федорова. Знаєте, є такий термін "самовтілюване пророцтво"? Це коли ти настільки сильно чогось боїшся, що заздалегіть починаєш боротьбу - і сам приносиш в семантичне поле відповідний дискурс. Нарощуєш мʼясом до того безплотну ідею. В РФ, наприклад, таким чином маргінальні і сутнісно не повʼязані з проблемою дитячих самогубств вк-групи типу "синій кит" перетворилися на реальну субкультуру - істерика моралізаторів запропонувала бажаний фреймінг та популяризувала відповідні мемні символи. А ще так тривожні партнери штовхають рідну людину до дистанції - бо апріорно сформоване звинувачення справді руйнує близькість. Потім завжди можна сказати "а я ж говорив"; та якби не страх, не було б і проблеми. До чого це я. Зеленському дуже важливо бути улюбленцем публіки. Хоча би в номінальному еквіваленті - підбити електоральні циферки і побачити, що у інших антирейтинг ще більше, ніж у тебе. Усвідомлення, що люди з картонками можуть виходити за когось іншого, президенту дається болісно. Результат - трагікомедія. Президент: прибирає популярну фігуру. Люди з картонками: виходять. Президент: