Книжкова смакота

Мій книжковий липень Прочитала: •ДіБіСі Пʼєр «Світло згасло в країні див» Історія про пошуки сенсу життя із наркомансько-алкогольними пригодами. •Стівен Кінг «Темрява, як ви любите» Як завжди захопливо, моторошно та неможливо відірватись. •Майк Йогансен «Подорож вченого доктора Леонардо..» Очікувала більшого але і безумовні плюси в історії знайшла. •Ласло Краснагоркаї «Меланхолія опору» Депресивна та гнітюча книга, дуже атмосферна, символічна та нетривіальна. Сподобалась. •Герберт Веллс «Машина часу», «Війна світів», «Острів доктора Морро» Соромно але тільки зараз познайомилась із цими культовими історіями. Загалом сподобались, як для свого часу ідеї та деякі аспекти романів прямо проривні. #rorkсмакота

Ідемо із Таною Френч в Дніпро на пару днів✨ Взагалі не люблю детективи але про письменницю багато хорошого чула. Її книги в першу чергу фокусуються не на розслідуванні, а на психологічній складовій персонажів, їх внутрішньому світі, травмах та руйнівних наслідках. Ідеальне читання у дорогу👌🏻

Трохи нових книжечок у моїй бібліотеці •Біографія Бруно Шульца написана Андрієм Павлишиним. •Деніс Джонсон «Сни і поїзди» Медитативна та трагічна історія про втрату, час, памʼять. •Рафал Воячек «Санаторій» Напівавтобіографічний роман, депресивний, про психічні розлади, біль та ізоляцію. •Марек Торчик «Все трапляється щонайменше двічі» Роман про пошук себе, про спогади та травми дитинства які людина несе все життя. •Поль Клодель «Атласний черевичок» Містична та драматична пʼєса про кохання, з релігійними та філософськими мотивами. •Фрідріх Дюренмат «Вавилонська вежа» Збірка оповідань про людей та їх місце в історії. •Мюріел Спарк «Помічники та підбурювачі» Детективна трагікомедія про роздвоєння особистості. •Рейчел Каск «Контур» Експериментальний роман, який складається з десяти майже монологів, які розкривають природу людських стосунків. Ну скарби👌🏻✨ #куплене

Цікаві новинки у ЩОС Клаус Манн «Мефісто» Це політична та психологічна сатира. Головний герой амбітний актор, який заради слави та успіху продає душу дияволу нацистам та стає їх маріонеткою. Гішам Матар «Мої друзі» Це історія про дружбу, політичну боротьбу, національні коріння та еміграцію. Молоді студенти прийнявши участь у політичному мітингу накликають на себе та родини неприємні наслідки.

Майк Йогансен «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у слобожанську Швейцарію» Це найдовша назва книги, з тих, які я читала в своєму житті, а ще оформлення від Основ одне з найкрасивіших які я бачила у своєму житті. На цьому для мене рекорди книги закінчуються. Йогансен назвав свій роман «пейзажним» так воно і є. Книга насичена мальовничими описами флори та фауни, різних запахів, вражень чи відчуттів при взаємодії з природою. Сюжет умовно можна поділити на дві історії. У першій - іспанський пан Дон Хосе Перейра займається полюванням на тварин, яке обертається вже полюванням на нього. А у другій власне доктор Леонардо подорожує із Альчестою та втрапляє в різні гротескні пригоди. Думаю мої очікування від цієї книги були завищенні, а тому я трошки розчарована, очікувала більшого. Обʼєктивно розумію, що свого часу ця робота була новаторською, експерементальною, вона давала привід переосмислити свої знання про базову структуру сюжету. Йогансен зробив пейзаж та природу головним в своїх історії, а персонажі доповнювали його та рухали. Тут є гумор, є красивий, обʼємний текст, є ідея, є колоритні персонажі, є далеке історичне тло, є нелінійність оповіді, є трохи абсурду, проте все одно чогось мені та не вистачило. Буду знайомитись із автором далі та шукати свій найулюбленіший його твір. #прочитане

Я сьогодні почала читати «Пан» Кнута Гамсуна і так вже співпало, що сьогодні ж у автора день народження. Гамсун талановий і суперечливий автор, лауреат Нобелівської премії з літератури та в якийсь час прихильник нацистського режиму. Народився у бідній родині, в маленькому містечку Норвегії. Саме місце народження він обрав в якості псевдоніму - Кнут Гамсун, замість власного прізвища Педерсен. Працював чоботарем, кондуктором, швачкою, вчителем, збирачем на полях. Намагався знайти себе в Америці але не склалось. У старості діда трохи перемкнуло і він почав захоплюватись гітлером, навіть зустрічався із ним та подарував свою Нобелівську медаль. Після закінчення другої світової Гамсуна звинуватили у зраді, до тюрми не відправили через вік і хвороби. Але примусово спровадили до психіатричної лікарні та наклали дуже великий штраф, який розорив родину. Перед смертю автор написав книгу у якій впорядкував думки, спогади, враження про переслідування та суд, про життя загалом - «На зарослих стежках» (досі можна купити). Вона стала сенсацією та останньою його роботою. Видавництво Жупанського працює над його «Благодать землі», дуже чекаєм у цьому році🙌🏻

Чи міг уявити Толкін, пишучи свої романи, що у 2026 році можна буде купити румʼяна «Око Саурона»😸

Вперше зробила замовлення у Мегого Букс. Отримала бонус до книги і кошмари на пару найближчих ночей😬

Стівен Кінг «Темрява, як ви любите» Остання збірка, яка виходила у автора, вона включає 12 оповідань. Кінг назвав її так, бо знає наскільки читачі люблять темні, моторошні історії, а тут їх вистачає. Попри вік та чималий письменницький досвід дід все ще може гарненько налякати, осісти на нервових закінченнях та нагадати чому має титул Короля жахів. І страх цей не тільки від чогось невідомого чи містичного, що теж безумовно є. Часто саме персонажі, яких породжує фантазія Кінга лякають найбільше. Не всі оповідання мені сподобались. Наприклад, «Гримучі змії» яке є продовженням історії родини Трентонів із «Куджо». Якщо в романі з сенбернаром не було містичної складової то тут вона зʼявилась і трошки попсувала мої очікування. Плюс оповідання ховає посилання на «Острів Дума», тож перед цією збіркою краще спершу здолати ці два романи Кінга для більшого розуміння сюжету. Коротко розповім про оповідання, які сподобались. Найбільше певно «Страшний сон Денні Когліна», не могла від нього відірватись. Це історія про те як можна добрим вчинком заробити собі багато зла. Хлопець повідомляє про знайдене тіло дівчини проте ніхто не вірить що вбивця не він. Це по-кінгівські захоплива історія з прекрасно прописаними психологічними портретами та крихітною детективною складовою. «Пʼятий крок» неможливо моторошна історія, до мурах по шкірі. Будь яка людина на вулиці, якою б милою чи вразливою вона не здавалась може бути психопатом. «На Слайд-Інн-Роуд» це оповідання про родину, яка застрягає в авто посеред глушині, як раз в той момент коли там відбувається дещо злочинне. Знову такі прекрасні персонажі, які і роблять історію яскравою та цікавою. «Лорі» меланхолійна історія про втрату, самотність, старість. Чоловік переживає смерть дружини і сестра дарує йому песика. «Сновидці» абсолютно лавкрафтівська річ, я дуже була здивована тим як це написано, не в стилі автора. Це моторошна історія про вченого, який намагався зазирнути у інші виміри. Що цікаво Кінг написав цю історію, як він сам стверджує з думками про Кормака Маккарті - не уявляю чому так. «Той, що знає відповідь», це такий собі мікрокосмос, споглядання за життям однієї людини, зі злетами та падіннями, втратами та горем, щастям та надіями. Було справді цікаво. Все своє свідоме життя я читаю Кінга і взагалі не набридає. Навпаки змушую себе брати не більше чотирьох книг на рік, бо так можна загрузнути в нескінченних читаннях та перечитаннях і забити на інших авторів. Сподіваюсь дід проживе ще сто років і потішить ще сотнею захопливих книг, бо більшість із них саме такі. #прочитане