Книжкове порося🐷

Гамнет - Меггі О'Фаррелл ⭐️⭐️⭐️⭐️ (бонус за гарний текст) Попередження: враховуючи анотацію, я не вважаю цей відгук спойлерним, але сюжет обговорюю досить детально. Книга мені сподобалася, хоч відгук може справити інше враження🤔 Гамнет - це така історична фантазія на тему родини Вільяма Шекспіра. Проте центральна фігура твору - не драматург, а його дружина Агнес. І авторка змальовує дуже цікавий образ жінки. Вільної, трохи-собі-на-умі любительки природи, яка тонко відчуває людей і, можливо, має навички чи то передбачення, чи то просто дуже розвинену інтуїцію. Тут вже можна подумати, що це якась дурня, але постривайте, це цікавий елемент🙂 Найбільша моя проблема починається після смерті Гамнета. Не тому, що реакція Агнес здається мені нереалістичною: втрата дитини цілком може зламати людину на роки. Проблема скоріше в тому, що в якийсь момент я перестала впізнавати саме Агнес. До трагедії це дуже конкретна жінка зі своїм характером, заняттями, незалежністю, дивним способом дивитися на світ і впевненістю, що вона добре відчуває людей. Після, все це ніби відходить убік, а сама вона дедалі більше перетворюється на архетип матері, яка втратила сина. Її майже не тішить справа, якою вона займалася все життя. Дочки, які теж переживають втрату, ніби відходять на другий план. І це навіть створює трохи неприємне відчуття особливої значущості саме Гамнета: ніби смерть сина забирає в Агнес усе життя, тоді як дві живі дочки не можуть повернути їй жодної опори. Водночас її "дар" тут цікаво грає проти неї самої. Агнес звикла довіряти власному відчуттю світу і ніби вірить, що може передбачати те, що відбувається. А коли реальність остаточно ламає цю впевненість, разом із нею ламається і сама Агнес. Це добре пояснює частину її реакції, але для мене все одно не пояснює, чому горе настільки її поглинає, що через роки від тієї жінки з початку роману майже нічого не залишається. Ще більше питань у мене викликали її стосунки з чоловіком. До трагедії роман малює майже ідилічний зв'язок двох людей, які нібито надзвичайно добре розуміють одне одного. Але потім раптом виявляється, що Агнес майже нічого не знає про його життя поза домом і часом ставиться до його роботи мало не зі зневагою. Фінал теж видався мені трохи штучним. Надто вже відчувається бажання авторки зв'язати Гамнета з "Гамлетом". Певний місток між персонажами він дає, але після всього, що сталося у другій половині книги, я все одно не дуже розумію, як має виглядати їхнє життя далі. При цьому саме те, скільки питань у мене виникло під час читання, багато в чому і зробило його для мене цікавим. Тож це той випадок, коли книга сподобалася мені не бездоганністю своєї конструкції, а тим, скільки думок вона після себе залишила. #відгук #гамнет #меггі_офаррелл

Нарешті настав час цієї книги. З моменту покупки я не чула жодного хорошого відгуку😅 Тож я хочу зрозуміти що з нею робити і чи треба мені продовження. Сьогодні я дочитала Гамнета від Меггі О'Фаррелл і мені треба щось емоційно легке, тож роментезі як раз в тему.

Продовжую підтримувати видавництва, що постраждали внаслідок обстрілів, тож пішла дивитися, що є у Ще одну сторінку Класику і занадто "високу полицю" я не розглядала, бо цей список у мене і так забитий на роки вперед 😅 Тож знайшла дещо інше. Найбільше мене цікавить 📚Наші дружини на дні морському. Мірі нарешті дочекалася свою дружину Лію з глибоководної місії, але під час неї сталося щось жахливе. Тож історія має два виміри: жахи - що ж там трапилося? - і проблематика інерції стосунків, коли поряд із тобою вже зовсім інша людина. Друга книга - 📚Прослуховування. Цей роман увійшов до короткого списку Букерівської премії 2025. Чула, що книга неоднозначна і викликає багато дискусій🤔 У нью-йоркському ресторані зустрічаються двоє. Вона — визнана акторка, що поринула в репетиції нової вистави. Він — привабливий молодий чоловік, який стверджує, що її син... У своєму романі Кеті Кітамура досліджує тему множинності ролей та образів, які ми втілюємо у стосунках із колегами, коханими чи рідними. Її герої змінюють маски — так авторка вдається до різкої трансформації сюжету: ніби глядач після антракту потрапляє на зовсім іншу виставу, де актори грають інакші ролі. Наступна історія - 📚Остання картина Сари де Вос. 50 років тому Еллі підробила картину відомої художниці. Це допомогло їй стати на ноги і побудувати кар'єру. Але зараз на виставку, якою вона керує, прямують дві картини: справжня і підробка. І якщо правда вирине, Еллі може втратити все, чого досягла за ці роки. І завершую цей список жахами-трилером-детективом - 📚Спи міцно. Історія про серійного вбивцю, якого стратили, а вбивства почалися знову. Один зі свідків минулого - пацієнт психіатричної лікарні, який намагається згадати, що ж насправді з ним трапилося. Від цієї історії я багато не очікую: хочу, щоб легко читалася і захоплювала. Плюс мене зацікавила тема хибних спогадів - подивимося, що з нею зробить автор👀

📕Найкраще подавати холодною ⏯️ 44% Поки писала цей пост, прочитала вже майже половину, тож враження не зовсім "перші" 😅 Загалом я дуже рада повернутися до Аберкромбі, бо стиль цього автора мені надзвичайно подобається. Брутальна реалістичність фентезійного світу, але розбавлена гумором. Ця одиночна книга - дуже непряме продовження трилогії Перший закон. Ми зустрічаємо деяких персонажів з минулого, згадуються певні події, але сама дія відбувається вже в іншій країні. Порівняно з Першим законом ця історія здається значно більш локальною і приватною, адже головна сюжетна лінія - помста однієї людини, а не доля світу. На початку мені це сподобалося, бо було легше прив'язатися до персонажів і їхніх проблем. А от зараз я вже очікую від історії чогось більшого. Десь на середині виникло певне плато: я все ще із задоволенням читаю окремі сцени, але загалом темп мого читання помітно знизився 🤔 #перші_враження #найкраще_подавати_холодною #джо_аберкромбі

Нарешті почала книгу, яка була в моїх планах уже вічність - настільки, що навіть фільм встиг вийти 😅 Гамнет - Меггі О'Фаррелл ⏯️ 109 / 347 Мені було б дуже важко читати цю книгу, якби я не читала ще щось паралельно. Починається вона дуже повільно, хоча саме письмо мені подобається. Пройшла вже майже третина книги, а ключової події - смерті Гамнета - поки так і не сталося. Натомість ми дізнаємося більше про його батьків і про те, як починалися їхні стосунки. І я розумію, навіщо це потрібно. Наскільки я бачу, одна з головних тем книги - проживання величезної травми всередині шлюбу, тож знати, якими ці стосунки були до, справді корисно. Але але... трохи повільно 😅 #перші_враження #гамнет #меггі_офаррелл

В підтримку видавництва Фабула придбала серію Беллман Нуар в електронному форматі. Мене привабило, що це історичний детектив з глибоким соціальним контекстом, і по відгукам історична складова на високому рівні. Розкриваючи історії чотирьох дійових осіб роману, Ніклас Натт-о-Даґ показує читачеві розкіш і занепад Стокгольму XVIII ст, торжество плотських бажань і кривавих злочинів, лиха й відчаю — але також і сподівань та прагнення змін, що заклали підвалини сучасного шведського суспільства. Судячи з опису, це саме те, що має мені сподобатися. Але є один ризик - наскільки автору вдалося втримати межу між зображенням темних сторін людської природи і суцільним песимізмом. Треба читати й робити висновки. Проте відгуки кажуть, що книга дуже жорстока і доволі графічна.

Обирати особливо ні з чого, жодної 5⭐️ книги в липні, тож обрала просто добрий варіант - 🐍 Серця нагів

Підсумки липня, дуже посередній місяць вийшов. 📗Моя темна Ванесса ⭐️⭐️⭐️ Роман. Важлива тема, але оповідь занадто занурена у минуле. Авторка досить чітко показує факт насилля від початку, тож кожний наступний спогад - варіація на ту саму тему. Десь від середини я почала пропускати глави минулого і читала тільки теперішнє. А ця сюжетна лінія - недостатня. 📗Память Вавилона ⭐️⭐️⭐️ Фентезі. Третя частина в серії і розчарування після сильних перших. Авторка зосередилася на світобудові, але не дуже вдало вплела це в сюжет. Навіть враховуючи хаотичність історії загалом. 📗The Ninth Rain ⭐️⭐️⭐️ Фентезі. Перша частина трилогії. Сподобалася, унікальний світоустрій, проте герої не викликають емоцій і кінцівка має непропорційно багато подій. 📗Ніщо не вічне 🛑 ⭐️⭐️⭐️ Гостросюжетний роман. Історія про трьох лікарок і як завжди у Шелдона - вбивста, мафія, драматичні події. Не можу сказати що книжка погана, вона не моя. 📗Ворог дуже близько ⭐️⭐️⭐️ Детектив. Перша частина в серії, розповідає про розслідування зникнення дитини. Цікаво, але кінцівка дуже не сподобалася. 📗Золотий син ⭐️⭐️⭐️ Фантастика. Дуже сподобалася перша частина і розчарувала друга. 📗Серця нагів ⭐️⭐️⭐️⭐️ Фентезі. Початок корейської серії, сподобалося, буду продовжувати. #підсумки #липень_2026

🐍Серця нагів ⭐️⭐️⭐️⭐️ Мені сподобалося, хоча це був не зовсім звичний читацький досвід. Це початок корейської фентезі серії, що складається з чотирьох частин. Перша книга переважно зосереджена на нагах: хто вони такі, як влаштоване їхнє суспільство, їхній культурі, політиці та інтригах. Паралельно розгортається цілком пригодницька сюжетна лінія, де група з чотирьох дуже різних істот намагається дістатися пункту призначення. Історія читається легко. Не було відчуття "затягнутості" чи довгих ліричних відступів, які не мають прямого стосунку до сюжету. Навпаки, книга досить конкретна і постійно рухається вперед. Всю книгу мені було стабільно цікаво, але не можу сказати, що я прикипіла до історії настільки, щоб одразу братися за другу частину. Все ж таки стиль автора створює певну дистанцію. Діалоги, стосунки між персонажами, їхні реакції - усе зрозуміло, але більше як для спостерігача, ніж для читача, який проживає ці емоції разом із героями. Втім, це моя типова реакція на азійські тексти🤷‍♀️ #відгук #серця_нагів #лі_йондо #той_птах_що_пє_сльози

До речі, я не планувала так швидко братися за 📕Найкраще подавати холодною, але ця книга мене змусила😅 Бо з Аберкромбі я впевнена, якщо ми почали грімдарком, то ним і закінчимо.

📚 Золотий син ⭐️⭐️⭐️ Враховуючи, наскільки мені сподобалася перша частина, ця стала великим розчаруванням. Моя основна претензія - автор змінив правила гри. У першій книзі він показав настільки ефективне та стабільне суспільство, що було взагалі незрозуміло, як головний герой має досягти своєї мети. І саме це мені найбільше подобалося. Я очікувала повільної інтеграції в керівні структури, точкових диверсій, багато політики і постійного відчуття, що система значно сильніша за одну людину. Автор пішов іншим шляхом. Не буду стверджувати, що він абсолютно неможливий, проте чим далі рухався сюжет, тим більше моральна неоднозначність перетворювалася на звичне протиставлення хороших і поганих. Золоті, які в першій частині здавалися розумною, політично підкованою та ефективною елітою, дедалі частіше переставали помічати речі, які мали б бути для них очевидною загрозою. А багато ризикованих рішень Дерроу просто не мали тих наслідків, яких я очікувала від настільки жорсткої системи. І от тут для мене зникло головне відчуття першої книги. Там не Дерроу змінював світ - світ постійно змушував Дерроу змінюватися самому. Тут же все частіше складалося враження, що вже сам світ починає підлаштовуватися під героя. Останню частину книги я читала по діагоналі, бо просто не вірила половині того, що відбувалося. Бо або система мала б убити головного героя значно раніше, або Золоті далеко не такі розумні, як нам показували на початку. І обидва варіанти для мене руйнують світ. Чи буду я завершувати трилогію? Так, але не одразу. Треба зробити паузу і трохи змінити очікування від історії. Якщо сприймати її як карколомно небезпечну пригоду, де події змінюються кожні п'ять хвилин, то книга працює. Але якщо чекати логічного протистояння із сильною системою, яка не пробачає помилок, то саме цього мені і забракло. #відгук #золотий_син #червоне_повстання #пірс_браун

Через такі книжки, як The Will of the Many, Червоне повстання чи дилогію про Сарантій зараз у мене з'явився підвищений інтерес до історій, натхненних античністю. Тож коли Апріорі анонсували 📚Брами Афін і 📚Римську кров, я одразу звернула на них увагу. Брами Афін - історичний роман про греко-перські війни. Римська кров - початок серії, яка звучить трохи більш розважально, адже це історичний детектив. Місце дії - Стародавній Рим. 📚Сильмариліон мені подарували і я вирішила, що буде доречно показати його в цьому пості, бо це теж свого роду "античність"😁

Закинула Ніщо не вічне від Сідні Шелдона і прочитала Ворог дуже близько від Кари Хантер. На жаль, 📚Ніщо не вічне не спрацювала для мене так, як я розраховувала. Книжки цього автора я зазвичай використовую як проміжне читання, щоб відпочити від довгих циклів, складних світобудов і тому подібного. Але ця історія побудована так, що від самого початку ми знаємо: одна з героїнь загине. Я можу читати значно жорсткіші книжки, ніж ця, але дуже не люблю відчуття невідворотності лиха. А ця історія точно не варта для мене підвищеної тривожності 😅 Тож я взяла детектив 📚Ворог дуже близько від Кари Хантер і загалом залишилася задоволеною. Його було легко читати, мені постійно хотілося дізнатися, що ж насправді трапилося, тож інтрига трималася до самого кінця. Втім, оцінила книжку на 3⭐️ через дуже дивну кінцівку. Вона залишила після себе багато запитань і відчуття незавершеності, а цього я зовсім не ціную в детективах. #відгук #сідні_шелдон #кара_хантер

Довго думала, чи треба мені ця дилогія в бібліотеці. З одного боку - культові книги, які досить довго було неможливо придбати українською. З іншого, тема патріархату для мене вже трохи вичерпала себе. У мене є сформована думка, яка хіба що доповнюється новими нюансами, тому проживати емоційно важку книгу, яка навряд чи щось кардинально змінить, не дуже хочеться. Але, повертаючись до їхньої культовості й того, наскільки довго вони були недоступні, вирішила, що нехай усе ж будуть у моїй бібліотеці.