bookish escapism

Бувають дні, коли писати і ділитися чимось особистим складно, особливо хорошим. Бо в українському полі бачу надзвичайну кількість болю, смертей, хвороб, несправедливостей, економічних криз, руйнувань — особистих чи суспільних. Все здається неправильним, сюрреалістичним і до сліз болить. Іноді треба хвилина на це. Потім вдихнути, видихнути і насолоджуватися життям далі. Не тому, що війна не болить, а тому, що цей фоновий біль живе під шкірою і нікуди не зникає. Після поранення завжди лишаються шрами і ми з вами всі так чи інакше поранені війною. Не залежно від місцезнаходження. Ми вчимося жити з цією зміненою реальністю, де старе «до» вже неможливе, а нове «після» ще досі формується прямо зараз. Шрами не зникають, і не зникнуть в день, коли закінчиться війна. Це досвід, що назавжди з нами і що ми будемо передавати на певному рівні ще кільком поколінням. Я знаю, це звучить сумно, але це правда. Війна дала роботи психологам на сотню років вперед. Хтось зараз більше живе в цьому, чиясь психіка більше це витісняє. Немає правильно і неправильно, всі справляються, як можуть, аби тільки не вбивали інших людей та не порушували закон. Інше, то лише моральне питання і вибір. Мені дуже шкода, якщо на цій війні ви втратили близьких та рідних вам людей. Мені шкода, якщо через цю кляту війну ви втратили свій дім, роботу, друзів, можливості. Мені шкода, що з нами всіма це відбувається. Я сподіваюсь ви в безпеці.

подруга скинула, пишуть, що це для книголюбів, що думаєте?

😂😂😂😂😂😂

якби я мала книгарню, то в ній 100% жили б коти 🐈

цього разу я теж туди зайшла і вона така атмосферна, що складно і підібрати слова, щоб розповісти вам про це відчуття! так от, в цій книгарні живуть коти, буквально сплять на книгах, така їх фішка. і там багато котів, вони потім роблять фото і листівки/заладинки з ними продають. минулого разу з усіх котів я побачила саме рудого з білими плямами, і як так склалося життя, що через пару років я зустрічала цього самого кота? взагалі він сховався між полицями книг, але власник сказав мені, по-секрету, де його знайти 🤭

памʼятаєте, коли я вперше була у Венеції мене дуже вразила ця книгарня?

А ще, надто рандомне спостереження, але акторки в цих двох фільмах дуже схожі 🙃 Не лише зовнішньо, а ще й сама модель стосунків — тихий, правильний, соромʼязливий хлопець закохується в яскраву, авантюрну дівчину, яка не підкорюється жодним правилам і через це втрапляє в халепи.

Ще заодно подивилася «Паперові міста» 🏙️ Цей фільм набагато легший, простіший та місцями кумедний. Основні сенси, які я забрала для себе: 1. Складно бути разом з людиною, коли ви ну дуже різні. 2. Чоловіча дружба важлива — обійми, підтримка, місце, щоб бути вразливим, без цих усіх маскулінних штук. 3. Розчарування відбувається через ілюзію в голові. Закохуйтесь в реальних людей, а не у фантазії про них. 4. Ну і чи потрібна та любов, якщо заради неї треба відмовлятися від себе?

Мені дуже сподобалось. Є підліткові фільми, які такими і відчуваються. От дивишся і думаєш, що вже переросла це. Але тут зовсім не так. Це дуже дорослий та глибокий серіал(книжку я ще не читала). Насправді, я навіть рада, що подивилася його в дорослому віці, бо років у 16 я була б шокована тими питаннями і точно не змогла б осягнути всю ту глибину та філософію закладену в цій історії. Про життя, втрату, Бога, страждання, кохання, дружбу, принципи, віру, через історію підлітків з однієї престижної школи. Дуже-дуже раджу!