Шаг за Шагом

Покоління, яке ніколи не голосувало В українських університетах зараз сидять повнолітні, юні, свідомі люди. Вони ніколи в житті не брали участь у виборах. Жодного разу. Не тому, що не хотіли - тому, що виборів не було. Конституція не забороняє вибори напряму. Але з її тексту зрозуміло: поки діє воєнний стан, парламент, який існував на момент його введення, продовжує працювати. Вибори мають бути вільними, рівними, загальними. З таємним голосуванням. Забезпечити це в умовах воєнного стану неможливо. Вільний обмін думками означає можливість публічно критикувати владу - а в умовах війни це створює ризики для державного механізму. Тобто формально якесь голосування провести можна. Але це не будуть вибори. Це не буде те, що реально відобразить суспільні настрої. А тепер уявіть: війна ще 5 років. Або 10. Ціле покоління, яке у свідомому віці мало б вже кілька разів проголосувати, не має цього досвіду взагалі. Що ці люди відчувають? Що єдиний спосіб висловити владі свою позицію - вийти на протест. Бо іншого інструменту просто немає. Великобританія під час Другої світової теж не проводила виборів. Але демобілізація після війни зайняла часу приблизно 80% від тривалості самої війни. Британський уряд почав готуватися до демобілізації ще в 1942-му. А як виглядатимуть перші вибори після завершення воєнного стану - про це треба думати вже зараз. Пропозиція, яка заслуговує на увагу: спробувати місцеві вибори в безпечних громадах. Не парламентські - мерські, муніципальні. Нижчий рівень політичної дискусії. Локалізований масштаб. Спосіб дати людям відчути, що демократія існує, - не розхитуючи державу в розпал війни. Апробувати модель, поки вона не знадобилась по-справжньому. Бо відсутність демократичних інструментів - це теж загроза для безпеки держави. Чому Україна потребує виборів навіть під час війни і де шукати баланс - https://youtu.be/HgpaHunuh24

Президент захищений краще за конституцію Щоб змінити конституцію, потрібно дві третини парламенту двічі - на двох різних сесіях. Щоб усунути президента - спочатку дві третини, потім три чверті. Плюс процедурні хитрощі, які зроблено так, щоб до голосування в парламенті взагалі ніколи не дійшло. Подумайте про це. Основний закон країни поміняти легше, ніж одну людину на посаді. Але справа не тільки в імпічменті. Президент призначає голову СБУ - органу, який має реальну силу примусу. Призначає всіх голів обласних адміністрацій - тобто контролює, хто втілює рішення влади на місцях. Може призупинити будь-яке рішення Кабінету Міністрів, послався на "неконституційність". Конституційний суд потім буде розбиратися дуже довго, але рішення вже зупинене. Видає укази, які Кабмін зобов'язаний виконувати. У 2004-му після Помаранчевої революції спробували це виправити. Передали формування уряду парламенту. Але все решта - вето, СБУ, можливість блокувати Кабмін - залишилось. Виконавчу владу розрізали на дві частинки. Прем'єр з міністрами - і президент з головами ОДА. Кожна сама по собі - безсила. Разом - можуть працювати. Але тільки якщо президент цього хоче. Коли президентська партія має більшість у парламенті - вертикаль стає монолітною. Коли не має - починається хаос. Інструментів стримування президента від свавілля немає в жодному варіанті. Чому конституційна модель створює кризу за кризою і що з цим робити - https://youtu.be/HgpaHunuh24?si=A2V6e_YnWAZKZG_e

Чи знали ви, що читання книг може зменшувати рівень стресу? 🕺 Хобі, приємне проведення часу, втеча від реальності — це все про читання. Але воно також допомагає розслабитися: дослідження Університету Сассекса показало, що лише 6 хвилин читання можуть знизити рівень стресу до 68%. 🤓 Але ми подумали: а що, якщо книга може не лише допомогти втекти від реальності, а й зробити саму реальність трохи зрозумілішою? Бо коли ти розумієш, чому ростуть ціни, звідки береться інфляція, чому дорожчає кава і що взагалі відбувається з твоїми грошима, світ стає трохи менш хаотичним. А значить — і трохи менш стресовим. Саме для цього ми створили «Мемономіку» 📖 Це книга про економіку без нудних підручникових формулювань і відчуття, що ти знову на парі. Тут складні економічні явища пояснюються просто, зрозуміло й, іноді, через меми. «Мемономіка» створена нашим видавництвом «Капітал» у партнерстві з інвестиційною компанією @icukraine. Тож якщо хочеться не просто відволіктися від реальності, а нарешті розібратися, як вона працює, — саме час замовити свою «Мемономіку» 💳 🔗 Замовляйте за посиланням. P.S. Оскільки це передпродаж, усі деталі щодо виходу та отримання книги ближче до дати виходу надійдуть на вашу пошту📩

Чому міністра оборони в нас можна призначити, не голосуючи за нього? У новому випуску Шаг за Шагом зі Степаном Берком, академічним директором програми «Право» в KSE, розбираємо, як обходять голосування в Раді, і чому парламент не питає, за що звільнили попереднього міністра. Говоримо про те, як мала б виглядати країна, де партії є інструментом модернізації, а не бізнес-проєктом, чому за партію завжди заплатить дядько з чемоданом, якщо не заплатите ви, і як виборча модель дає партії з 20% підтримки 50% місць. Дивіться новий випуск Шаг за Шагом за посиланням: https://youtu.be/HgpaHunuh24?si=nIPgWavTU8lsXQMB

98% мучаються. Заради 2% Уявіть систему, де заради ручного контролю над двома відсотками справ - мучаться решта дев'яносто вісім. Так влаштована українська правоохоронна система щодо бізнесу. Стейкхолдери зберігають собі можливість напряму впливати на ДБР. ДБР може маніпулювати підслідністю, додаючи статті, щоб забрати справу у БЕБ. Допустимо, один-два відсотки справ справді мали державницьку логіку. Але ці самі канали використовують ті, кого називають вовками - люди всередині системи, які заробляють на тиску на бізнес. Результат - 90% економічних справ, які мали б вести БЕБ, розтягнуті між СБУ, ДБР і Нацполіцією. Кожен може забрати будь-яку справу, додавши потрібну статтю. Один підпис заступника генпрокурора - і підслідність змінена. Та сама логіка стратегічної сліпоти - скрізь. Два роки пробивали морський коридор для експорту. Пробили. Але ніхто не інвестував у план Б - сухопутні маршрути. Ринок вирішив - морем дешевше. Держава мала сказати: подождіть, не очевидно, що це буде вічно. Ніхто не сказав. Тепер Росія виносить порти. Метінвест сідає. Металургія сідає. Аграрії під ударом. Бо ніхто не дивився на два кроки вперед. Бажання керувати в ручному режимі - тягар, який з кожним днем тяжчає. Чому ручне управління вбиває і безпеку, і бізнес одночасно - https://youtu.be/IGQzclwvgUc?si=JD7H6YD5XEFmxAcT

📚 Мандруючі бібліотеки — хіба таке буває? Ще в середині XIX століття у Великій Британії книги завантажували у спеціальний віз і буквально везли до читачів. А під час Великої депресії в США працювали «бібліотекарі-вершники», які доставляли книги у віддалені села. Сьогодні цей формат нікуди не зник. У Таїланді курсує бібліотечний поїзд, а світом подорожує Logos Hope — найбільша плавуча бібліотека, яка вже відвідала десятки країн. Хтось скаже, що в епоху інтернету такі бібліотеки вже не потрібні. Але хороші книги ніколи не втрачають своєї цінності. Вони лише знаходять нові способи потрапити до читачів. Мандруючі бібліотеки привозили людям книги. Ми ж просто хочемо допомогти одній хорошій книзі знайти своє місце на вашій полиці. 📕 Якщо давно хотіли розібратися в економіці без нудних підручників і складних термінів — саме час додати «Мемономіку» до своєї домашньої бібліотеки. ✨ Передзамовлення вже відкрито, а до 15.08 книга доступна за спеціальною ціною. Книга створена нашим видавництвом «Капітал» у партнерстві з інвестиційною компанією @icukraine. 🔗 Замовляйте за посиланням

Бізнес знає тільки свій банк. І цього достатньо Раз на місяць підприємець приходить до свого банкіра. П'ють каву, обговорюють справи, потискають руки, розійшлися. Більше нічого. Бізнес може взагалі не знати про існування держави. Так працює 80% контролю за бізнесом у цивілізованому світі. Не обшуки, не арешти майна, не прокурорські повістки. Банківський фінмоніторинг. Усе, що робить бізнес, видно по транзакціях. Платить податки чи грає в сірі схеми - банк бачить першим. Якщо щось не так, банк набирає клієнта по-людськи. Каже - слухай, тут незрозуміло, давай розберемося, поки держава не прибігла з обшуками. Клієнт виправляється. Не виправився - банк передає інформацію у фінмоніторинг, той направляє вже в податкову або правоохоронний орган. Ланцюжок, у якому держава з'являється останньою. В Україні навпаки. Держава з'являється першою. Одразу з обшуком, арештом рахунків, кримінальною справою. А банківський фінмон і податкова, які могли б вирішити 80% питань без єдиного слідчого, стоять осторонь. Податкова з 2014 року не пройшла жодної реформи. Жодної. Навколо митниці хоч якісь розмови йдуть. Навколо податкової - повний штиль. Як фінмоніторинг може замінити силовий тиск на бізнес і чому система працює навпаки - https://youtu.be/IGQzclwvgUc?si=GlT_7eWkSXwcKzyH

Чому бізнес в Україні боїться не податкової, а ДБР? У новому випуску Шаг за Шагом з Євгеном Ріяко, адвокатом, який роками витягує бізнес з лещат ДБР і СБУ, розбираємо, чому близько 30% обшуків ДБР проходять без ухвали суду, і скільки треба часу, щоб закрити бізнесмена в СІЗО. Говоримо про те, як мала б виглядати країна, де бізнес спілкується лише зі своїм банком, а не зі слідчими, чому Єрмак душив бюджет БЕБ, і як одна людина на чолі відомства, здатна перезібрати цілу систему. Дивіться новий випуск Шаг за Шагом

Два з трьох. Як влаштовані університети насправді Коли ми щось купуємо, ми хочемо дешево, якісно, швидко. Можна мати два з трьох. З університетами та сама історія. Є три типи: прикладний - готує до ринку праці, дослідницький - двигає науку, світоглядний - формує еліту нації. Кожен може обрати два з трьох. Могилянка - це світогляд і дослідження, пофіг на ринок праці, бо з дипломом Могилянки ти і так знайдеш роботу. УКУ - це світогляд і ринок, про дослідження взагалі не йдеться. КПІ, Шевченка - дослідження і ринок. А що таке світоглядна освіта? Ще Цицерон казав: людина, яка знає лише одну практичну спеціальність, - раб. Бо мусить працювати за нею все життя. А вільна людина має широкий світогляд, розуміє міждисциплінарність, знаходить себе в різних аспектах життя. Маск не спеціаліст з ракетобудування, не спеціаліст з електромашин, навіть не фінансист. Але вміє подивитися на побутові речі з різних боків. В MIT і University of Waterloo - двох провідних технічних університетах Північної Америки - заборонено в аудиторії викладати будь-яку мову програмування. Бо мову програмування ти вивчиш сам. Якщо знаєш алгоритми і математику. Проблема України не в тому, що освіта погана. А в тому, що більшість університетів досі не визначилися, які два з трьох вони обирають. Стоять у вакуумі між усіма трьома - і не досягають жодного. Що таке світоглядна освіта і чому вона важливіша за практичну - https://youtu.be/rMQY7-rRoFc?si=v44vxe0mw95BTjOC

Чому випускник Кембриджа не відправив дітей до Кембриджа Людина захистила дисертацію в Кембриджі. Викладала там. Знає зсередини, що таке третьокурсник цього університету. Четверо дітей - всі вчаться в Україні. Шевченка, Могилянка. І каже прямо: я б у жодному поганому сні не влаштовував свою дитину на бакалаврат у Кембриджі. Чому? Тому що рейтинги брешуть. 60% рейтингу формується на базі наукових досліджень і цитувань. Не на якості викладання. Не на тому, що отримує студент за чотири роки. В Гарварді аспірантів більше, ніж бакалаврів - і це піднімає рейтинг. Для викладача найкращий час - травень, коли студенти їдуть додому і можна нарешті працювати. В Україні навпаки. Тут носяться з бакалаврами. Третьокурсник українського університету знає не менше за третьокурсника Кембриджа - це слова людини, яка викладала і там, і тут. Проблема не в якості навчання - проблема в дослідницькому середовищі, яке ми тільки починаємо будувати. І результат на фронті. Ті люди, які зупинили орду, пройшли цю саму "погану, неадаптивну, пострадянську" систему освіти. Захід каже "півроку будете освоювати" - а наші освоюють і впроваджують масово. Може, варто нарешті припинити з комплексом меншовартості. Чому рейтинги не показують реальну якість освіти і що з цим робити - https://youtu.be/rMQY7-rRoFc?si=v44vxe0mw95BTjOC

⚡️ 8 готових бізнесів, які можна придбати вже зараз Не бізнес-ідеї на папері, а діючі проєкти з командами, обладнанням, клієнтами та налагодженими процесами. ➡️ Мережа STEM-шкіл INVENTOR - $200 000 Львів. Три діючі локації, 560 учнів і середній прибуток близько $8 300 на місяць. Орієнтовна окупність - 2 роки. ➡️ Клініка естетичної косметології та дерматології - $130 000 Київ. Сформована команда, професійне обладнання та клієнтська база. Чистий прибуток - до $6 000 на місяць. ➡️ Гастробар BarOKO - $90 000 Київ, ЖК «Французький квартал 2». Площа 185 м², тераса 40 м², повністю укомплектовані кухня та бар. У запуск закладу вкладено понад $200 000, бізнес потребує активного власника для впорядкування процесів і подальшого розвитку. ➡️ Boss Fight Club - $77 000 Київ. Діючий клуб єдиноборств із командою, обладнанням і клієнтською базою. Прибуток - близько $3 500 на місяць. ➡️ Brooklyn Hub - $50 000 Львів. Кав’ярня, коворкінг і простір для подій площею 216,4 м². У вартість входять обладнання, кухня, команда та готова інфраструктура. Варіант для залученого власника, який посилить управління та продажі. ➡️ Trullo D’oro - $40 000 Київ. Італійське кафе, яке працює 8 років. Обладнана кухня, команда та напрям банкетів і фуршетів. Середній чистий прибуток - близько $1 740 на місяць. ➡️ Квітковий магазин Floramora - $30 000 Київ, поруч із ЖК «Французький квартал». Офлайн- та онлайн-магазин із командою, сайтом, обладнанням і клієнтською базою. Чистий прибуток - близько $1 500 на місяць. ➡️ G.13 Coffee - $25 000 Київ. Діюча кав’ярня площею 50 м² із чистим прибутком близько $1 230 на місяць. Залученість власників - до 5 годин на тиждень. Зацікавив конкретний об’єкт? Напишіть @mykhailo_karmazin і вкажіть назву об’єкта - надішлемо презентацію, фінансові показники та деталі продажу.

Українську освіту звикли ганьбити. Але чи справді вона така погана? У новому випуску Шаг за Шагом з Михайлом Винницьким, викладачем Києво-Могилянської академії і колишнім заступником міністра освіти, розбираємо, чому 20 з 130 українських університетів вже конкурентні на світовому рівні, чому Сумський університет платить викладачам більше за Шевченка, і як реформа держзамовлень змінить вступ у 2027 році. Говоримо про три типи університетів (прикладний, дослідницький, світоглядний), про Академію наук як радянський релікт, і про козацьку традицію освіченості як фундамент української нації. Дивіться новий випуск Шаг за Шагом

16 проти 51. Тисячі людей, яких ми ігноруємо. Зайнятість людей з інвалідністю в Україні - 16-17%. Середній показник по Європі - 51%. Втричі. Не порівняно з Данією чи Швецією - середнє по всьому континенту. Жінки у трирічних декретах, які втрачають кваліфікацію і повертаються на гіршу роботу з меншою зарплатою. Люди 50+, яких до війни не брали навіть на співбесіди. Ветерани, яким потрібне адаптоване робоче місце. Мільйони людей у країні, де зникло 30% робочої сили, - і їх ніхто не залучає. Це московська парадигма ставлення до людей. Безмежна кількість, якою закриваєш будь-яку дірку. Як на фронті - просто шлють масово людей. Так і в економіці - не вистачає, давайте завеземо. Замість того, щоб подивитися під ноги. Після Другої світової перед тим самим вибором стояли Нідерланди, Швеція, Норвегія. Не вистачало людського капіталу. Штати відкрили ворота і завозили - це шлях міграції. А північноєвропейці пішли іншим шляхом: залучили жінок через неповну зайнятість, інтегрували людей з інвалідністю, перебудували робочі процеси. Не шукали нових людей - побачили тих, хто вже є. І отримали одні з найбільш продуктивних економік у світі. Ми зараз стоїмо рівно на тій самій розвилці. Питання - в який бік повернемо. Детальніше в нашому випуску - https://www.youtube.com/watch?v=p71BIc824P4&t=10s Шаг за Шагом

В Україні дефіцит кадрів - 30%. Нам потрібні мігранти? У новому випуску Шаг за Шагом з Артуром Міхно, співзасновником і CEO work.ua, розбираємо, що робити з ринком, де 30% працездатних зникли: завозити мігрантів чи нарешті побачити тих, кого ринок роками не бачив — людей з інвалідністю (зайнятість 16% проти 51% у Європі), ветеранів і молодих матерів. Говоримо про 70-відсоткове зростання зарплат за три роки, нідерландську модель 4-годинного робочого дня, ТЦК і економічне бронювання, і про те, чому купуючи Pepsi та Райффайзен, ми фінансуємо війну проти нас. Дивіться новий випуск Шаг за Шагом

Чи знали ви, що прабатько ВВП має українську історію? А якщо прочитаєте фрагмент Мемономіки на сайті - то дізнаєтесь. 💸Ми відкрили перший уривок книги, щоб ви могли оцінити стиль, подачу і навіть меми. І переконаєтесь, що економіка може бути цікавою. Ми могли б написати, що буде "без складних формул". Та вони будуть! Проте академічної нудьги та канцеляризмів не буде. Лише зрозумілі пояснення, історії, меми та реальні приклади, які допомагають розібратися, як працює економіка. 📚Прочитати уривок можна вже зараз на сайті. А сьогодні — останній день передзамовлення за спеціальною ціною! Ви ще встигаєте!  💰Мемономіка створена нашим видавництвом Капітал у партнерстві з інвестиційною компанією @icukraine для всіх, хто хоче нарешті зрозуміти економіку без нудних підручників. Читайте уривок та оформлюйте передзамовлення, поки діє спеціальна ціна: https://kapitalbooks.com.ua/

Оборонка як лабораторія майбутньої економіки Офіційний оборонний бюджет України - понад 3 трлн грн, понад 70 млрд доларів на рік. Коли ти вбухаєш такі гроші в одну галузь, там автоматично народжуються інновації. Дрони - це як поява кулемета. Наступні 100 років воюватимуть саме так. І перші, хто це розуміє на практиці, - українці. Ми не завжди створюємо технології з нуля, але ми з'єднуємо, вдосконалюємо й адаптуємо світові технології під нову реальність війни. Цей досвід не купиш ні за які гроші. Цікавий приклад - система закупівель АОС. Замість класичної бюрократичної схеми, де все зациклюється на департаменті і відстає на рік-півтора, створили екосистему. Є виробники, є представники армії, а держава забезпечує прозорість і конкуренцію. Більше того, ведуть статистику: на 1000 закуплених інструментів - скільки зафіксованих уражень. І ті виробники, чия зброя працює ефективніше, отримують більше замовлень. KPI для зброї. Оце і є інституційний каркас у дії. Ресурси з податків і зовнішньої допомоги направляються до оборонців через конкурентну екосистему, яка стимулює інновації. Децентралізовано, з KPI, з конкуренцією. Питання - як натягнути цю модель на всю економіку. Бо якщо в оборонці ми вже будуємо працюючі інститути, то в цивільній економіці все ще живемо за логікою 53 ТОВок і 158 ФОПів. Модель інноваційності. Залишилося питання, чи можемо ми її масштабувати на всю економіку Шаг за Шагом

Чому в Україні неможливо інвестувати Співвідношення виданих банківських кредитів до ВВП в Україні - приблизно 15%. У розвинених країнах - 140%. На порядок більше. Десять разів. Чому банки не кредитують? Тому що вони кредитують лише тих, кого знають. А типовий український бізнес - це 53 непов'язані між собою ТОВки і 158 непов'язаних ФОПів. Спробуйте зрозуміти, куди тут інвестувати. Банк не може, інвестор не може, держава не може. Бізнес існує на рівні білборда і сайту. А юридично - це хаос з десятків осіб, жодна з яких не показує реальну картину. Але головне - в Україні немає фондового ринку. А фондовий ринок - це ключовий інститут, який перетворює заощадження на інвестиції. Банки кредитують, але не інвестують. Це різні речі. Справжнє масштабування бізнесу відбувається через акціонерний капітал, а не через кредит. І замкнене коло: у бізнесу немає мотивації виходити з тіні й структуруватися, бо це нічого не дасть. А це нічого не дасть, бо немає фондового ринку. Кернел пішов на Варшавську біржу, а потім, коли мажоритарному власнику набридло, він просто кинув міноритаріїв і пішов. Ось вам і весь фондовий ринок по-українськи. Будівельні компанії вже починають потроху об'єднуватися і "обілюватися" - розуміють, що без прозорої структури грошей на відбудову не отримаєш. Великий ритейл теж рухається, бо під час війни ховатися від податків стає репутаційно небезпечно. Процес іде знизу, повільно. Але без фондового ринку і мотивації для бізнесу стати прозорим він не набере потрібної швидкості. Шаг за Шагом

Три інгредієнти економічного дива Якщо підсумувати досвід Південної Кореї, Японії, Тайваню і навіть Польщі, вимальовується формула з трьох компонентів. Перший - зовнішня парасолька. Не стільки гроші, скільки доступ до ринків. Корейці й японці мали американську парасольку. Поляки - європейську. Без великого ринку збуту жодне диво не починається. Другий - екзистенційна мотивація. У корейців через кордон стояла Північна Корея. Японці побачили, що опіумні війни зробили з Китаєм, і почали модернізацію, яка тривала до 90-х років XX століття. Навіть поляки пам'ятали, що з ними зробила Москва, і цей страх підштовхував реформи. Третій - внутрішній інституційний каркас. Той механізм, який перетворює капітал і працю на зростання. Корейці зробили це через державні банки і патріотичних олігархів - не ідеально, але працювало. Там олігарх не купує найдорожчу квартиру в Монако - він будує в Сеулі, а для цього цеглу й робочу силу бере в Кореї. Поляки вибудовували свій каркас 20 років і отримали результат. Що маємо ми? Парасолька є - європейська, частково американська. Екзистенційна загроза - очевидна, більша за будь-яку іншу в сучасному світі. А от третій інгредієнт - інституційний каркас - ми все ще будуємо. І саме він визначить, чи стане Україна черговою Польщею, чи зробить стрибок до рівня Кореї. Шаг за Шагом

Як кубинські злочинці врятували економіку Маямі У 80-х Фідель Кастро вирішив насолити американцям. Спочатку випустив злочинців із тюрем, провів амністію, а потім на короткий час відкрив кордони. Хто хоче їхати - їдьте. Велика частина цих людей потрапила в Маямі, досить компактно. Економісти очікували катастрофу. Масовий наплив низькокваліфікованої робочої сили мав обвалити зарплати і підняти безробіття. Нобелівський лауреат Девід Карт дослідив, що сталося насправді. Нічого. Жодної кризи. Економіка Маямі поглинула цих людей і навіть не помітила. Механізм простий. Кожен мігрант - це плюс один споживач у барі, магазині, перукарні, на заправці. Це додатковий попит, який розкручує економіку і створює робочі місця, яких до того не існувало. Попит породжує пропозицію, пропозиція створює зайнятість. Тепер Польща. У 2022-му сотні тисяч українців приїхали до Польщі. Поляки розповідають, як вони нам допомагають, як годують і утримують. Але за фактом вони отримали потужний імпульс для власної економіки у вигляді додаткового попиту. Плюс - на відміну від Німеччини, у Польщі немає розкішної соціальної подушки. Мігранти змушені працювати, а не сидіти на допомозі. Тобто Польща отримала і споживача, і економічно активну робочу силу. Коли наступного разу почуєте, що "ми їх годуємо" - згадайте Маямі. Шаг за Шагом

⬇️Передзамовлення на нашу нову книгу «Мемономіка» офіційно відкрито! Ви постійно читаєте про «інфляцію», «ВВП», «ринок», «монетарну чи фіскальну політику» і не розумієте як це працює? Наше видавництво Капітал у партнерстві з інвестиційною компанією @icukraine - вирішують вашу проблему! Це не сухий підручник, але й не просто комікс. Це ґрунтовна, змістовна й водночас доступна книга, яка пояснює економіку людською мовою - цікаво, просто, а місцями навіть смішно. Це все ж таки Мемономіка 😉 ✨ А найприємніше - до 22.07 у вас є можливість оформити передзамовлення за спеціальною ціною, якої більше не буде! 🔗 Замовляйте вже зараз!