✙CONFLICT CAPITAL✙

❗️🛡Прізвище «Кузьмук» знову повилазило в новинах — тепер уже як «радник командувача Сил тероборони», у формі, з орденами, який вручає відзнаки бійцям і розповідає щось про «мужність» та «боротьбу». 📰Кузьмук — це не просто генерал із довгою біографією. Це міністр оборони, який керував армією двічі: спочатку у другій половині 90-х, потім у 2004–2005. Саме на цей період припадає масове скорочення частин, розпродаж і списання техніки, виведення зі складу ЗСУ сотень танків, БМП, ПЗРК, десятків літаків і вертольотів. 📰 ➡️Тоді це продавали суспільству як «реформи» й «оптимізацію», а по факту ми заходили в нове тисячоліття з армією, яку методично перетворювали на декоративний доважок до держави, що нібито «нікому не загрожує». І Кузьмук був не статистом у цій історії, а конкретним виконавцем — з посадою, підписами і можливістю сказати «ні». Він говорив «так». 🚀Окрема історія — передача стратегічної авіації та ракет Росії під виглядом «розрахунків за газ». Коли Україна віддавала Москві стратегічні бомбардувальники і сотні крилатих ракет в обмін на списання боргів, це вже тоді виглядало як політична капітуляція, а заднім числом — як відвертий злив майбутньої безпеки. ➡️І там теж є підпис міністра оборони Кузьмука. Це не історія про «ми були бідні, треба було якось крутитися», це історія про те, що люди на ключових посадах обрали найтупіший і найнебезпечніший варіант — розміняти оборону на короткострокову «економію» і спокій із Росією. І тепер ця ж Росія десятиліттями бомбить Україну ракетами й літаками, поки ми маємо з нуля відбудовувати те, що тоді так легко віддавали. ✈️До роззброєння додається ще й «фірмовий стиль» — катастрофи, які стали визитівкою того періоду. Ракета, що влучила у житловий будинок у Броварах під час навчань. Пасажирський Ту-154, збитий над Чорним морем нашою ж ракетою С-200 під час інших «навчань». У нормальній країні після двох таких історій міністр оборони просто зникає з політики назавжди. У нас же він спочатку відхрещується, потім визнає причетність, пише заяву, йде — а далі через деякий час абсолютно спокійно повертається в міністерське крісло. Тобто навіть дві трагедії з людськими жертвами не були «червоною лінією», яка б поставила на його кар’єрі хрест. ➡️Ще один шар — це не тільки армія, а й політика. Після всіх цих історій Кузьмук цілком комфортно заходить у Верховну Раду від Партії регіонів. Не як «технічний військовий радник», а як нардеп, член фракції, голова підкомітету з питань воєнної безпеки. Тобто людина, яка вже один раз «оптимізувала» армію, далі ще й допомагає будувати політичний курс Януковича — з позаблоковістю, з постійними заграваннями з Росією, із затягуванням рішення щодо НАТО. Він — регіонал, без будь-яких лапок. ➡️Паралельно із цим продовжувався розвал структур, які могли б стати основою сучасної оборони. Ліквідація Національної гвардії як окремого виду військ, переведення її функцій у внутрішні війська, тотальне скорочення боєздатних частин, перетворення багатьох підрозділів на «паперові» — усе це відбувалося в епоху, де Кузьмук посідав ключові ролі: спочатку як командувач Нацгвардії, потім як міністр. 🗣Можна крутити скільки завгодно формулювань, але по-чесному — це не герой і не «мудрий воєначальник», а політичний негідник, символ цілої епохи, коли нашу армію методично обрізали під нуль, щоб потім здивовано робити великі очі: «а як же так, ми виявилися неготовими до повномасштабної війни». І коли саме такі люди сьогодні знову лізуть у публічний простір, хочеться, щоб хоча б хтось прямо говорив: ми пам’ятаємо, що ви робили з цією армією всі ці роки. 🔫CGTAnalytics

Присутність Ван Ї… новини надають цій події історичність, але по факту нічого хорошого тут немає. Взагалі. Я не сильно вірю в збіги в міжнародній політиці, особливо після дзвінка Трампа Сі Цзіньпіну. Але тут треба дивитися. Візит Ван Ї в принципі є плановим, тобто узгоджений раніше. Але тут потрібно розуміти, що Ван Ї приїхав на запрошення Шойгу. Комунікація між Ван Ї та Шойгу не є сильно типовою. Але окей, зрозуміти це можна, щоб не розводити кулуарщину. Казати що Ван Ї приїхав допомагати росіянам вести перемовини - ну таке собі. Просто тому що до цього була зустріч премʼєрів ШОС, російська делегація зустрічалась з Лі Цяном та Сі. Також після цього ще був ряд консультацій. Тобто комунікація ой як дуже велась. Китай довів свою позицію, Росія довела свою. Трамп теж, в теорії, знав про візит Ван Ї, як і Рубіо. Тобто вони чітко знали хто коли куди летить. Тому досить ймовірно можна припустити, що Ван Ї може мати відношення до переговорного процесу. Але це поки не факт. Така активність є нетиповою для Китаю, адже він намагається триматися подалі від цього. Проте якщо Трамп все ж вирішив, що самі ці перемовини мають покласти кінець війні, то присутність Ван Ї там зрозуміла. Але яка його роль? Припинення війни не вигідно Китаю, це ясно як білий день. Все ж поки буду притримуватися думки, що це «збіг», або Ван Ї не буде присутній на перемовинах між американцями та росіянами.

Думав що вам описати й не можу оминути той факт, що Зеленський після зустрічі з Макроном поїхав до Ірландії. Сама по собі Ірландія звісно важлива для нас, але стратегічної ролі не відіграє. Але цікаво як країну ми використаємо як «штаб для перемовин». Тут очевидно, що ми відчули «напругу» після останніх перемовин й всього цього шуму, що несеться в ЗМІ, й спробували підійти до цього питання конструктивніше. Пояснюю: Зеленський поспілкувався з Макроном, потім вони разом з Стармером подзвонили Умєрову та Віткоффу. Чи була це спроба якось настроїти Віткоффа перед його візитом в Москву? Можливо. Чи мало це реальний ефект? Навряд чи. Тепер Зеленський летить до Ірландії де зустрінеться з Умєровим, а той зробить йому повну доповідь. Загалом єдине що радує, що питання перемовин зараз контролюється у нас на найвищому рівні. Також ми розуміємо, що з таким як Віткоффом потрібно працювати дуже уважно, тому наче фільтруємо його до візиту в Москву, а можливо і після (якщо він таки зустрінеться із Зеленським). Я не думаю що у нас є якийсь козир проти нього, але я думаю що ми хочемо уникнути перекручувань після того як він повернеться з Москви (як це було коли він видав російський план за американський так ще й такий, що затвердила Україна). Це просто, щоб ви розуміли що і як зараз відбувається. Всі намагаються тримати руку на пульсі, тому що кожна сторона трошки проявила свої козирі: міндічгейт, план Дмитрієва-Віткоффа, віткоффгейт, тощо.

🔽Ч.2 У цю конструкцію органічно вбудовується внутрішня дипломатія США. 🛑На вершині – Трамп як політичний режисер, для якого «мирний план» є виборчим трофеєм і способом швидко закрити війну, скоротивши довгострокові зобов’язання перед Європою. Звідси й типова поведінка: штучні дедлайни, публічне визначення 28-пунктового плану як "концепту", який ще буде «обтісуватись», і паралельні натяки, що військова допомога може бути обмежена, якщо Київ "не захоче миру". Формально він дистанціюється від деталей («цим займається команда»), але саме він ухвалює ключові рішення – від направлення Віткоффа до Москви та Дрісколла до Києва до наративу про «кілька пунктів розбіжностей, що залишилися».⤵️ 🛑Під ці політичні рамки підводиться ідеологічна база Трампа – Венс. Його публічна лінія про те, що критики плану "живуть у фантазійному світі" й що "ще більше зброї і санкцій не принесуть перемоги", пояснює, чому non-paper Кремля взагалі зміг стати стартовою точкою. 🛑Віткофф у цій архітектурі – неформальний куратор угоди. Те, що саме він разом із Кушнером та Дмітрієвим збирав початковий скелет плану в Маямі, логічно випливає з ролі Венса: хтось має перетворити ідеологічну формулу "реалістичного миру" на конкретні пункти, які одночасно влаштовують Кремль і виглядають привабливо для Трампа. 🛑Дрісколл – польове продовження цієї лінії, фактичний кур'єр Венса. Майже напевно, що через зв’язок із Венсом секретар армії опиняється в ролі не класичного військового чиновника, а політичного представника, завдання якого – продати рамку плану Києву та Європі. Це підтверджується його виступом перед європейськими чиновниками: "Росія виробляє стільки, що запаси далекобійної зброї тільки ростуть. Тому мирну угоду треба укладати швидко, бо висхідна ракетна загроза може завдати Україні нищівного удару й вихлюпнутися за її кордони". 🛑Рубіо в цій конструкції – інституційний запобіжник, який одночасно вимушено легітимізує процес. Формально він, як держсекретар, очолює "дипломатичний процес" та намагається зв'язати рамку з Європою та Києвом. За даними Reuters, Рубіо відверто називав початковий текст російською заявкою, а не "нашим планом", і намагався зафіксувати це як позицію Конгресу. Коли ж Білий дім публічно відмовився від такої інтерпретації (під тиском Венса та Віткоффа), Рубіо змушений перейти до захисту вже "переробленої рамки", фокусуючись на тому, щоб максимально викинути з неї пункти, які прямо підривають суверенітет України, не вступаючи при цьому у відкритий конфлікт із Трампом. 🇺🇦🇪🇺Тому у цій ситуації лінія України+Європи об’єктивно стає вимушеною грою «від рамки». Наш президент у виступі перед коаліцією союзників змушений принаймні публічно погоджуватися рухатися в межах запропонованого каркасу, одночасно фіксуючи, що всі чутливі питання мають проходити через стіл Трамп–Зеленський за участі європейських лідерів. ➡️ЄС, переходить у керування "шкодою". Зустрічі на полях G20, неформальний саміт у Луанді, постійна присутність у Женеві — спроба не допустити сценарію "зачинених дверей", де Вашингтон і Москва оформлять угоду. З позитивного вже зараз випливають важливі питання, зокрема: ➡️За результатами засідання "коаліції рішучих" у вівторок, 25 листопада, було домовлено просунутися у пошуку рішень на ц напрямках заморожених активів Росії та гарантій безпеки для України. ➡️26 листопада Франція та Великобританія створять робочу групу з підготовки гарантій безпеки для України в рамках "коаліції рішучих", до якої будуть залучені Сполучені Штати, НАТО та Туреччина Тому ми зараз переходимо у нову реальність, де план більше не мертвий папірець, а робоча рамка, навколо якої крутяться переговори трьох сторін. Її життєздатність у середньостроковій перспективі залежатиме від трьох чинників: 🛑чи зможе Європа вистояти єдиним фронтом й не допустити легалізації російських завоювань без жорстких гарантій; 🛑чи збережемо ми внутрішню стійкість, не погодившись на відверто неприйнятні умови; 🛑чи не вирішить Кремль, що вигідніше ще рік-два дотискати війну на своїх умовах, використовуючи весь цей переговорний хаос як фон. 🗞Conflict Capital |Підтримати

🔄🇺🇸"Рамка Трампа": як російський "non-paper" став основою американського мирного плану Протягом тижня спостерігав за ононвленим форматом "мирного плану", тому вирішив зробити оновлення минулого посту. Так от: 📼Припущення щодо оформлення "плану" виялись вірними. 26 листопада видання Reuters зазначило, що 28-пунктовий план спирався на російський "non-paper", переданий адміністрації Трампа у жовтні. Паралельно з цим у медіа з’явилися зливи про зустріч у Маямі між Кушнером, Віткоффом і Кирилом Дмітрієвим, де якраз і "збирали скелет цього плану". 📼Другий зсув – невипадковий витік дзвінка Віткоффа з Ушаковим з подробицями консульцій Кремля, як "правильно" продати цей план Трампу. З цього зрозуміло, що "спецпосланець-ріелтор" не просто прийняв російський non-paper, а фактично допомагав Кремлю упакувати свої вимоги так, щоб вони виглядали як "балансована ініціатива Трампа". 📼Водночас, повертаючись до тези з попереднього посту: нашій дипломатії залишається робити все те, що і раніше: спільно з Європою виступати єдиним фронтом проти очевидних проросійських умов та стримувати «миротворчість» Трампа. Був ініційований третій зсув – перехід від 28 пунктів до «переробленої рамки», а саме відкриття Женевського переговорного треку, де США, Україна та ЄС сідають за стіл і починають «чистити» документ. Як на мене, це одне з найкращих рішень, адже за такої умови, ми нівелюємо імовірність російських звинувачень у тому, що Україна "саботує мир" + залучаємо Європу. 📼Як наслідок, сформувався четвертий зсув – чіткий трикутник переговорів, який ми зараз бачимо. ➡️Вашингтон уособлений Трампом стає головним архітектором рамки й визначає сам факт існування процесу. ➡️Україна разом із ЄС перетворюються на блок, який намагається, по суті, конвертувати капітуляційний скелет у щось мінімально придатне з точки зору безпеки. ➡️РФ публічно хвалить план як «єдину змістовну основу», але паралельно дає зрозуміти, що їй більше подобається саме первісна, а не перероблена версія й що на великі поступки вона не піде. *Публічні заяви заступника голови МЗС РФ Рябкова про небажання «обговорювати деталі», посилання Лаврова на «дух і букву» попередніх домовленостей, скарги Пєскова на «інформаційну лихоманку» – все це елементи однієї тактики: виглядати більш гнучким, ніж Україна та ЄС, при цьому утримуючи максимальні вимоги й продовжуючи повзучий наступ на фронті під прикриттям триваючих переговорів.* 🗞Conflict Capital |Підтримати

🇺🇦🇺🇸Мирно-капітуляційний план 🛑20 листопада в ЗМІ почала з'являтись інформація про новий мирний план від США, який нібито був погоджений Трампом, а через пару днів NBC заявили, що над мирним планом працюють Віткофф, Венс, Рубіо та Кушнер. 🛑Це наштовхує мене на думку, що початковий план був оформлений виключно Віткоффом з подачі Дмітрієва «на швидку руку», щоб встигнути «впарити» цю ініціативу Зеленському в Туреччині, оскільки в Анкарі планувалась зустріч Зеленського та Віткоффа, яка зірвалась через відмову президента України приймати по суті капітуляційні умови. 🛑Згодом Рубіо написав в Х, що план буде узгоджуватись з обома сторонами, а Wall Street Journal повідомили, що Рубіо обговорить ініціативу з Європою, яка не була навіть проінформована про розробку такого плану. А вчора міністр Сухопутних військ США передав особисто план Зеленському, хоча мета його візиту в Україну взагалі полягала в обміні технологіями. 🛑Обговорювати зміст цього плану взагалі не має сенсу, він вчергове є мертвонародженим і взагалі не враховує об'єктивну реальність російсько-української війни. Але пункт про встановлення орендної плати за окупацію Донбасу вірогідно був «інновацією» рієлтора Віткоффа, на який не піде ні Росія, ні Україна. До речі, в останніх зливах ця ідея вже не фігурувала. 🛑Очевидно, внутрішньополітичний фон в Україні сприйнявся парочкою Віткофф-Дмітрієв як зелене світло задля протиснення Зеленського на зручні умови для РФ, але наскоком спрацювати не вийшло, тому план продовжують пропрацьовувати. ➡️Але на відміну від минулих планів та ініціатив, коли нам вдавалось стримувати тиск Трампа, цього разу ситуація є серйознішою: ❗️Враховуючи складну ситуацію зсередини, президент у своєму зверненні відверто наголошує на шаленому тиску та на тому, що «навіть найміцніший метал ламається». Паралельно цьому Путін скликає Раду безпеки РФ, де, ймовірно, буде обговорюватись цей мирний план. 🛑У підсумку, Трамп в черговий раз відкочується до базових налаштувань, а нашій дипломатії залишається робити все те, що і раніше: спільно з Європою виступати єдиним фронтом проти очевидних проросійських умов та стримувати «миротворчість» Трампа. Крім того, Рубіо нікуди не втратив свій авторитет перед Трампом, тому одним із ключових індикаторів для нас стане діалог між Рубіо та ЄС, де все-таки будуть обговорені адекватні пропозиції. 🚫Тому «співати поминальну» ще зарано, нам вже не раз вдавалось перехопити ініціативу та показати, що саме РФ не бажає миру. 🛑На мою думку, загальна геополітична картина майже не змінилась, тому наріжним каменем примарного примирення залишаються території, а саме Донецька область: поки російська армія просувається на цьому напрямку, єдиною прийнятною умовою для них буде добровільне виведення Сил оборони з Донбасу, що банально зекономить російські ресурси. 📊Адміністрація Трампа все ще намагається примирити обидві сторони за допомогою економічних перспектив і зовсім не розуміє реальну сутність цієї війни, тому я вважаю, що на даний момент будь-які ініціативи з Білого дому, особливо від такого фахівця як Віткофф, будуть по суті програшем війни для нас, незважаючи на їх зміст та політичні умови, за яких вони пропонуються.

🇮🇳🛢Індійський нафтовий ринок закривається для РФ? 🗓22 жовтня російські нафтові гіганти "Лукойл" та "Роснефть" були включені до санкційного списку США з терміном припинення постачання до 21 листопада. На цьому тлі, за даними Bloomberg, 5 великих індійських НПЗ відмовились від закупівлі партій на наступний місяць (грудень), з переорієнтацією на спотовий ринок із Перської затоки. ➡️Що необхідно розуміти у цьому контексті, так це "розкладку поведінок" усередині індійського ринку сигналізує, що Делі не обнулятиме російський напрям, однак постачання та російські доходи значно скоротяться. Індійська "Reliance" зупинила імпорт за довгим контрактом із "Роснефтью" і терміново замінила обсяги близькосхідними сортами, а HMEL (HPCL-Mittal Energy) публічно заявила про відмову від російської нафти. Водночас державна Indian Oil відновила покупки на грудень через посередників поза прямими списками. ➡️Крім того, у Азії розширився дисконт російських барелів до Brent, а в окремих оцінках — до найвищих рівнів року. Знижка на покупку Urals досягла $23,51 відносно бареля Brent. Звідси прямий висновок, російський бюджет поступово худнутиме, звідси доходи на продовження військових дій також буде менше. І тут з'являється "новий-старий" політичний трек Делі-Москва, котрий остання намагається стрімко відновити. Зокрема сьогоднішній візит Москви у Делі, котре слугувало, як на мене, для старту переговорів стосовно дисконту та варіантів диверсифікації постачань, адже: 💼1. Рівень візиту, міністр закордонних справ на міністра, що свідчить про зацікавленість обох сторін у встановленні комунікації на тлі санкцій. 📌2. Дата, 17 листопада входить у рамку (постачання до 21 листопада), що також наштовхує на думку, що Лавров приїхав задля того, щоб обговорити продовження експорту. До речі, в офіційній заяві МЗС Делі згадок про енергетику не було, однак російська сторона відзначила, що Індія продовжує експорт (згадок про збільшення дисконту не було). ➡️Окремої уваги заслуговує «вікно» саміту в Нью-Делі у перші тижні грудня, про який російські інформ. ресурси заявляли у травні та серпні цього року. Проте 12 листопада «Росконґрес» озвучив 5 грудня, як дату візиту Путіна в Індію. (згодом згадку прибрали). Це прямий індикатор того, що ця зустріч стане продовженням візиту Лаврова + акценти "розмови" будуть зміщені у бік продовження імпорту Індією нафти. Також цікаво поспостерігати за складом делегації, котра приїде з Путіним, а саме чи будуть присутні представники "Лукойла" та "Роснефти", аби ініціювати переговори з індійськими НПЗ. Що це означає в перспективі. Наразі найбільш імовірний сценарій для Делі: продовження офіційних відмов від потоків, котрі прямо зав’язані на "Роснефть"/"Лукойл" та докупівля нестачі на Близькому Сході.⤵️ Такий мікс уже частоково існує і дозволяє Індії тримати маржу й мінімізувати ризик удару по доступі на американський ринок. Тим паче, що в Конгресі вже активно просувається "тарифний важіль" законопроекту Грема щодо 500% для країн-покупців російських енергоносіїв, який Трамп учора публічно називав прийнятним. Поки що це не явний індикатор подальшого зрушення. Однак це може ініціювати новий важіль тиску, котрий Москві потрібно буде мінімізувати перед візитом Путіна до Делі, з метою уникнення додаткових складнощів у переговорному процесі. 👤Тому, на мою думку, а найближчий час Кремль почне чергову кампанію "Заспокоїти Трампа" з обіцянками розгортання мирних переговорів. У протилежному випадку, це дає нам козир, адже ми матиме змогу просувати ідеї на санкціями на 500% далі з допомогою Європи. Окрім того, слід тримати у голові, що, окрім Індії, Росії потрібно вирішувати аналогічні питання з КНР, виводити активи з Європи та Іраку. 🗞Conflict Capital |Підтримати

🇺🇦💵"Міндічгейт": які висновки має зробити суспільство Ч2. ➡️Так до чого ж я веду: створення та збереження самостійності цих органів — це не досягнення та подвиг влади, це здобуток звичайних українців, які спочатку «потом і кров’ю» вибороли незалежність, а через 11 років продемонстрували, що навіть попри війну сусппільство не забуде й не відмовиться від здобутої можливості бути самостійним та добиватися справедливості. 🛑Тому викриття та процесуальні рішення щодо всіляких Карлсонів, Рьошиків та Шугарменів є передусім заслугою суспільства, а не лише детективів НАБУ. Саме українці на мітингах надали антикорупційним органам величезний кредит довіри, який вони беззаперечно зобов’язані реалізовувати, тому сподіваємося, що «Мідас» — це тільки початок масштабного ланцюга операцій та судових вироків. 🛑Крім того, як і влітку біля ОП, українці довели, що ми все ще спроможні впливати на владу: президент та уряд хоч і несвоєчасно, але все-таки обрали правильний шлях, відхрестившись від учасників схем та анонсувавши відсторонення від посад і санкції РНБО. Звісно, навіть цього замало, зважаючи на втечу Міндіча та Цукермана, але давайте називати речі своїми іменами: якби не суспільний резонанс, ми би побачили другий раунд протистояння ОП — НАБУ та безкарність Міндіча та компанії. 🔈Отже, шановна спільното, я закликаю вас завжди дивитися на будь-які події та факти з різних сторін і робити всебічні висновки. «Міндічгейт» — це, звісно, ганьба та сором для країни, яка вже чотири роки веде виснажливу і криваву війну проти набагато більшого ворога та втрачає своїх найкращих синів і дочок, доки посадовці пиляють бюджет на помираючій енергетиці. Але сам факт проведення операції та її проміжні результати є великим досягненням українського народу, який власними силами прорубав шлях від «російського придатку» до сильного та самодостатнього суспільства, що здатне впливати на долю та справедливість у цій країні. Слава Україні! ❗️Дуже прошу вашої максимальної віддачі у коментарях щодо такого формату та справедливої оцінки думки автора. Чи хотіли б ви й надалі розбавляти контент міжнародного спрямування тематикою такого типу?❗️

🇺🇦💵"Міндічгейт": які висновки має зробити суспільство Ч1. 🗣Друзі, цей пост буде доволі специфічним та незвичним для формату нашого ресурсу, тому прошу вашої максимальної віддачі та оцінки такого контенту в коментарях. ⬅️З моменту оприлюднення операції «Мідас» під керівництвом НАБУ минуло вже майже чотири дні. Більшість деталей уже зараз відома, учасники викриті, схеми з’ясовані, судовий процес запущено. Тому зараз не хочеться в тисячний раз повторювати одне й те саме по колу і називати біле білим, а чорне чорним (це вже зробила більшість тг-каналів). Я хочу зосередитися на конкретних висновках та наслідках для суспільства і держави (не треба ототожнювати державу та владу). 👀«Мідас» — це, напевно, наймасштабніше викриття корупції на топрівні, де фігурували нинішні та колишні міністри й наближені до президента особи, а зазначені в розслідуванні грошові суми просто не вкладалися в голови. Крім того, оприлюднення розкрадання в енергетичній сфері якраз припало на час, коли звичайні українці через російський терор змушені сидіти по 10–12 годин без світла. 🛑Така вибухова суміш логічним чином призвела до вибуху суспільних настроїв і часом — до тотального опускання рук, що прямо впливає на ефективність протистояння з Росією: внутрішньополітичні скандали майже завжди зміщують суспільний фокус з війни, яка має бути головним пріоритетом. І, звісно, я не заперечую, що «Міндічгейт» — це повністю та беззаперечно логічний результат діяльності, а скоріше бездіяльності нинішньої влади в особі Офісу Президента. ‼️Але давайте згадаємо, що ще кілька років тому — чи в 2019 році, чи в 2015-му — ми не могли уявити, що українські правоохоронні органи здатні не те що розслідувати корупцію рівня Кабміну та оточення президента, а навіть банально виявляти її. 🛑У 2014 році Майдан довів, що українці здатні самостійно розпоряджатися своєю долею та обирати шлях у майбутнє. Результат — здобуття справжньої незалежності і, як один із наслідків, створення незалежних правоохоронних інституцій (НАБУ — САП — ВАКС). Але навіть після створення цієї системи вона працювала слабко, а гучні справи так і не доводилися до кінця. 🛑Уже в 2025 році, коли влада намагалася «під соусом» боротьби з російським впливом нейтралізувати єдині незалежні правоохоронні органи задля порятунку своїх друзів, люди не стерпіли такої нахабності та вийшли на «картонні мітинги». Результат — збереження самостійності НАБУ та САП.

🇨🇿🔫Коаліція Бабіша "закриває" снарядну ініціативу? ➡️Після проведення парламентських виборів, ми дійшли до думки, що хоч варіанти коаліції явно не проукраїнські, Прага інерційно утримуватиме курс допомоги Україні. Важливе уточнення — головним стабілізаційним чинником була позиція президента Чехії Петра Павела (продовження снарядної ініціативи, недопущення до мандатів популістів і тд). 🔄Однак, після проходження етапу "формування та погодження коаліції", ми спостерігаємо нові тенденції: ➡️6 листопада новообраний спікер парламенту Томіо Окамура (лідер антиукраїнської партії SPD) наказав зняти український прапор з будівлі Палати депутатів у Празі та заявив, що «українці поводяться як нацисти» і що уряд має «переглянути всю політику щодо українських біженців». ➡️5 листопада кандидат на посаду міністра закордонних справ Чехії Ф.Турек (про якого ми вже говорили) заявив про намір нової влади «перейти від військової допомоги з держбюджету до гуманітарної та зосередитись на безпекових потребах Чехії». ➡️Вчора перший віцепрем’єр ANO Карел Гавлічек заявив, що не виключає завершення «снарядної ініціативи», паралельно окресливши курс на де-символізацію підтримки (прибрання українських прапорів з держбудівель). Де факто, це не офіційне рішення уряду, а радше підгрунття для формування нового вектора політики. Коаліційна угода ANO зі SPD і Motoristé вже підписана. Тому можливий варіант через постанову уряду (не потребує голосування), яка змінює мандат МО і прямо наказує призупинити або завершити координацію закупівель у межах ініціативи. 📊Варто враховувати факт великих репутаційних та економічних втрат (визначення умов розірвання законтрактованих поставок, штрафи, страхування вантажів). Усе це означає або «доробити й закрити», або переговорне перенесення на іншого координатора. Однак на політичному тлі існує економічний парадокс: ринкова капіталізація чеського ОПК (CSG, STV та ін.) стрімко зростає (насамперед у виробників великого калібру). 📈Виручка в Україні зросла в чотири рази до 1,7 млрд євро. На ринках ЄС зафіксовано 90% зростання виручки до 1 млрд євро, а на внутрішньому ринку в Чехії майже подвоїла виручку до 0,5 млрд євро. Отже, навіть якщо уряд згортатиме координаційну роль держави як хабу, комерційний експорт і приватні ланцюги нікуди не зникають (левова частина котрактів лежить саме на них), вони лише втрачають швидкість та синхронізацію. 🇪🇪Крім того, чеські видання, зокрема Seznam Zpravy, розглядають Естонію як часткового наступника чеської координації. З огляду на панівні проукраїнські настрої, практичний досвід роботи (відправка снарядів) + неформальну підтримку від Лондона, Гельсінкі та Стокгольма (за інформацією тих же видань), цей варіант виглядає доволі імовірним та у випадку погіршення ситуації у Празі — бажаним.⤵️ Але це не «повна заміна». Чеська модель видалась успішною через різноманітність каналів, широку мережу кулуарних зв'язків, натомість естонська — централізованіша, закупівельна мережа вузькіша, тому навіть якщо і так, то це — часткове управління потоками. ⭐️До чого тут Вишеградська четвірка? 4 листопада Петр Павел приймав президента Словаччини Петра Пеллегріні (+ окремо відбулась розмова з Бабішем). Де юре це — спроба стабілізувати політичну геометрію у V4, де Прага змінює курс, Братислава дистанціюється від військових поставок (про що не одноразово заявляв Фіцо). Прямого зв’язку з продовженням боєприпасної схеми немає, але вони формують легітимне тло для «тихого» переформатування: чеська координація стишується, регіональні зв’язки зміцнюються. 🇺🇦Для нас же чеський "клубок" означає поступовий відхід від військової допомоги, котрий швидше за все і далі буде супроводжуватись заявами про пріоритет національних інтересів. Проте постачання снарядів нікуди не зникає, перш за все для Праги це потік коштів, від якого приватні компанії просто так не відмовляться. Ключове питання у існуванні та функціонуванні концепції хабу як такого. 🗞Conflict Capital |Підтримати

🇺🇸Рубіо вважає Венса фаворитом у боротьбі за висунення в президенти США — Politico ⬅️Кілька днів тому видання Politico опублікувало невелику статтю, у якій із посиланням на джерела, близькі до Рубіо, зазначалося, що нинішній держсекретар підтримає Венса на виборах президента 2028 року. 🛑Все ж таки Венс наразі має значно більшу популярність, ніж Рубіо, тому з боку Марко було б необачно зараз або в найближчому майбутньому виступати як конкурент Джей Ді: Згідно з опитуванням Politico, Венс є головним фаворитом серед тих виборців, які голосували за Трампа у 2024 році. 35% респондентів заявили, що саме він — людина, яку вони найбільше хотіли б бачити кандидатом у президенти у 2028 році. Натомість лише 2% назвали Рубіо. 👥Крім того, для американської політики тандем президента та віцепрезидента, які “врівноважують” один одного з погляду політичних орієнтацій, є доволі поширеною практикою для охоплення симпатій різних верств електорату, особливо коли йдеться про swing states: Байден / Камала (лівоцентрист і ліва), Обама / Байден (лівий і лівоцентрист), Трамп / Пенс (правий і правоцентрист). Венс, своєю чергою, є яскравим представником навіть ультраправого технократичного крила, на противагу правоцентричному Рубіо. 🚫З іншого боку, технократичні погляди Венса жодним чином не узгоджуються з поміркованою позицією Рубіо, адже наріжним каменем нової технократії є прихід до влади однодумців — таких, як, наприклад, Пітер Тіль, який повністю фінансував виборчі кампанії Венса, або Ілон Маск, чий світогляд збігається зі світоглядом чинного віцепрезидента. 🛑Ймовірно, Рубіо пам’ятає свій програш на праймеріз 2016 року проти більш популярного Трампа, тому не ризикне повторювати той самий шлях, але вже проти Венса у 2028 році. Приєднатися до команди Джей Ді стане значно раціональнішим рішенням. Умовно кажучи, якщо Рубіо стане віцепрезидентом у разі перемоги Венса, він зможе використати чотири роки для підвищення власної популярності та формування гучного імені, а у разі провалу Венса — вийти на передній план. 📊У такому разі стратегія Рубіо дійсно має сенс у контексті його політичної кар’єри, але довготривалий тандем Венс / Рубіо є малоймовірним варіантом ефективного керування Штатами через абсолютно різні політичні світогляди. 🗣Цікаво почути думку аудиторії — що ви думаєте з цього приводу? Діліться своїми міркуваннями в коментарях.

🇷🇸🔫Що криється за "заявою" щодо сербських снарядів? ➡️30 жовтня президент Сербії Александр Вучич публічно заявив про можливість продажу боєприпасів країнам Євросоюзу (зазначивши, що подальша доля після експорту йому не цікава). Сьогодні ж в інтерв'ю EuroNews він відзначив: «Нам потрібно продати це комусь, і ми продамо це кому зможемо, щоб заробити трохи грошей, але ми намагатимемося бути обережними і не допускати, щоб боєприпаси опинилися в зоні бойових дій. Але таке трапляється час від часу» 💬Прямий висновок, котрий напрошується на думку, — країни ЄС можуть реекспортувати снаряди для України. І дійсно такий варіант імовірний, особливо якщо згадати факт непрямого/сірого експорту боєприпасів з Сербії. 🔄Чому Сербія змінила позицію? Якщо відмотати час до черня 2025, то отримаємо попередні заяви Вучича про зупинку будь-якого продажу боєприпасів, далі зустрічі з Путіним на саміті ШОС та окремо нарікання російської "СВР" про постачання снарядів до України, котрі і стали причиною заборони на експорт. Нинішня позиція мала б формально "зіпсувати" стосунки з Кремлем, але логіка в кроках Вучича є. Белград демонстративно знімає з себе відповідальність, фразою "продаємо не Україні, а Євросоюзу". ➡️Перш за все, політично рішення швидше за все обумовлене тиском зі сторони ЄС. Єврокомісія в річному звіті знову нагадала Белграду про необхідність запровадження санкцій проти РФ та проведення реформ як умови щодо відкриття переговорних кластерів (сюди ж додається розмова фон дер Ляєн з Вучичем у жовтні). Заявою про боєприпаси, президент намагається нормалізувати відносини з ЄС. Паралельно Брюссель підтягує Сербію у свою енергетичну орбіту — аж до спільних закупівель газу, що зменшує залежність Белграда від російських поставок і створює нові точки взаємозалежності з ЄС. У такій рамці боєприпаси стають козирем на переговорах: ми — корисні Європі, тож і ви будьте гнучкішими до нас. 💬На інвестиційному форумі ЄС–Західні Балкани сербська компанія ElevenEs (виготовлення акумуляторів) підписала спільну декларацію про підтримку з представниками ЄК та Агентства розвитку Сербії. ➡️По-друге, сербський ОПК — великий роботодавець і важлива частина для формування "кредиту соціальної довіри" електорату (публічний наратив "ми завантажуємо заводи й продаємо Європі"). Після численних протестів та розмов про довгострокові вибори лідеру потрібні історії про контроль, стабільність і гроші для країни. 📼Тому пропозиція щодо снарядів — частина балансу: формально не проти Росії, по суті — в бік Європи. Якби Вучич хотів "різко перейти лінію", він би говорив про прямі контракти з Україною. Замість цього він дає ЄС продукт і знімає з себе відповідальність за кінцевий результат. Для Кремля це неприємно, але як виявилось не критично: 💬Пєсков визнав «безпрецедентний тиск» на Сербію, але висловив небажання бачити «сербські боєприпаси проти російських військових». (осуд без подальшого загострення). 🇺🇦Для нас же це позитивна історія з хорошим кінцем, адже у результаті, ми можемо формувати ще одну лінію експорту боєприпасів через, до прикладу Чехію. Імовірно, сьогоднішня розмова Володимира Зеленського з Вучичем стосувалась саме цього (це також позитивний момент, для звірення годинників).⤵️ Окрім того, якщо вірити словам Вучича щодо "160 тис. боєприпасів усіх калібрів на рік" та "переповнені склади", то навіть за умови постачання половини (50%) снарядів, ми отримаємо близько 6,6 тис щомісяця. Для загального розуміння, це не прям "вау" з урахуванням різних калібрів, але вони точно не будуть лишніми. 🗞Conflict Capital |Підтримати

🇭🇺Стратегія Орбана остаточно зазнає провалу? ⬅️Після запровадження американських санкцій на російські нафтові компанії, положення Орбана стало ще більш скрутним, оскільки санкційний пакет передбачає вторинні санкції на компанії, які співпрацюють з російськими "нафтовиками". 🛑Отже, якщо до цього моменту Орбану вдавалось уникнути тиску (постійни відмазки щодо неможливості використання альтернативних шляхів постачання через географічний фактор) завдяки дружбі з Трампом, то зараз після зміни "конфігурації" Дональда та офіційного тиску Орбан вимушений або відмовлятись від російської нафти, або ж підпадати під американські санкції. В обох випадках Угорщина зазнає суттєвих економічних збитків, що в черговий раз вдарить по стагнуючому рейтингу прем'єра та партії "Фідес". ➡️На внутрішньополітичному та економічному напрямку Орбан також зазнає суттєвих втрат: ВВП у першому кварталі 2025 року впав на 0,4%, хоча уряд обіцяв 4% зростання за рік, а за прогнозами МВФ та Єврокомісії загальний ріст ВВП на цей рік буде складати 0,7-0,8%. 🛑Також варто відзначити низку політичних скандалів та невдоволення населення: заборона щорічного ЛГБТ-параду фактично перетворилась на антиурядовий протест, а підтримка антиугорського кандидата в президенти Румунії Джордже Сіміоне викликала обурення в угорської діаспори. 📉Таким чином, на даний момент до квітневих парламентських виборів Орбан з "Фідес" підходить з комбінацією економічного регресу, негативних настроїв серед населення та 13-ти відсотковим відривом від опозиційної "Тиси", що посилюється можливими американськими санкціями. ➡️Тому робочим варіантом для прем'єр-міністра залишається використовувати зовнішньополітичний трек на свою користь: антиукраїнська та антибрюсельська позиція: 🛑Наприклад, Орбан намагатиметься сформувати антиукраїнський блок (Угорщина-Словаччина-Чехія) всередині ЄС задля посилення іміджу та демонстрації свого впливу у європейських політичних процесах, але ця ідея також може залишитись на рівні концепції: Фіцо переживає внутрішні труднощі та вже демонстрував готовність поступок щодо України, а майбутній чеський прем'єр Бабіш ще навіть не сформував уряд і має в опозиції чинного проукраїнського президента. ➡️Крім того, Орбан продовжує пускати "пил в очі" своєю "мирототворчою" позицією. Після скасування зустрічі Путін-Трамп в Будапешті, де угорський прем'єр хотів продемонструвати, що шлях до миру лежить через Угорщину, Віктор відвідає Штати задля відновлення ідеї зустрічі в столиці Угорщині та, в першу чергу, з метою скасування американських санкцій для країни. ❗️І тут, насправді, в Орбана є шанси: особиста зустріч стовідсотково буде супроводжуватись величезною кількістю маніпуляцій та лестощів в сторону Трампа, що може призвести до чергових "Віктор мій гарний друг" та "В них немає іншого варіанту, крім російської нафти", головне щоб після зустрічі Трампа миттєво переналаштували до минулих конфігурацій, як вже було після зустрічі із Зеленським. ➡️Також не забуваємо, що Орбан чинний прем'єр, який має в своєму розпорядженні величезний адмінресурс та сильні корупційні зв'язки. Так, наприклад, після оголошення іпотечної програми під 3 % для молодді, продовольчих талонів на 30.000 форинтів для пенсіонерів та зменшення податків для багатодітних матерів, відставання від "Тиси" скоротилось з 15-ти до 13-ти %. 📊Отже, незважаючи на усі труднощі та проблеми в діючого прем'єра та його партії, в нього все ще залишається певна низка інструментів для зміни ситуації, але все-таки ключовим моментом для нас залишається майбутня зустріч Орбан-Трамп та її результати, які будуть визначальними для подальшої угорської внутрішньополітичної боротьби.

⭐️За роки повномасштабного вторгнення про санкції говорили багато, та здебільшого без системи — фрагментами, які не давали цілісної картини. Тому, пані та панове, після тривалої паузи, презентуємо нове дослідження: «За кулісами санкцій: як Росія обманює світову систему» у співавторстві з аналітичною спільнотою "The Voicer". 🔽Посилання на Друкарню: https://drukarnia.com.ua/articles/za-kulisami-sankcii-yak-rosiya-obmanyuye-svitovu-sistemu-hVYGy 🇷🇺🛳Росія тримає війну на двох рівнях: угорі — «тіньовий флот» старих танкерів із вимкненим AIS та STS-операціями, унизу — мережа посередників, квазіклірингу й криптобірж. Попри експортний контроль, у збитій техніці й ракетах стабільно знаходять західні мікрочіпи, Китай покриває до ~90% критичного імпорту подвійного призначення, Іран і КНДР додають дрони, боєприпаси та ракети, а хаби на кшталт ОАЕ, Туреччини, Кавказу й Центральної Азії зшивають ланцюги постачання. 💬У дослідженні розбираємо: 🛑як працює «флот-привид» і змішування нафти; 🛑де саме прориваються платіжні коридори — від RCP до крипти й золота; 🛑що і як перекривати на практиці: порти, страхування, реекспортні хаби, серійники мікроелектроніки. 🗞Conflict Capital |Підтримати

🇺🇸🇷🇺Вояж Дмітрієва до США або чергова спроба Путіна перевернути гру ⬅️23 жовтня Білий дім анонсував санкційний пакет проти двох російських «нафтогігантів» — «Лукойлу» та «Роснафти», що стало першим самостійним запровадженням санкцій адміністрацією Трампа. А вже наступного дня до США прибув спецпредставник Путіна з економічних питань Кирило Дмітрієв. ⬅️Ще перед зустріччю Трампа та Зеленського в Білому домі 17 жовтня Путін шляхом телефонного дзвінка намагався провернути старий трюк із черговим переорієнтуванням Трампа — від погроз Росії до визнання її переваги та сили. Частково тоді йому вдалося це реалізувати: Зеленський повернувся до України без очікуваного рішення щодо отримання «Томагавків», а Трамп і Путін домовилися планувати зустріч у Будапешті. 🚫Проте Кремль прорахувався в тому, що потенційна зустріч мала розроблятися по лінії Рубіо — Лавров, а не Дмітрієв — Віткофф, наприклад. Тому держсекретар США швидко зрозумів відсутність зміни риторики РФ, а Лавров не зміг «пустити пил в очі». Результат — довгоочікувані санкції та скасування зустрічі в Будапешті. 🔥Тому Путін вводить у гру Дмітрієва для «гасіння пожежі», відсуваючи Лаврова на другий план на тлі його провалу та демонструючи страх перед американським тиском. ➡️Спочатку Дмітрієв прибув до Нью-Йорка, де дав інтерв’ю для CNN (демократичне ЗМІ) та FOX (республіканське ЗМІ), повторюючи старі тези про «геноцид російськомовного населення» й твердження, що «мир наближається». ➡️Другим кроком Дмітрієва стала зустріч із проросійською конгресвумен Анною Луною — очевидно, з метою мобілізації антиукраїнських настроїв серед ізоляціоністів та MAGA-руху в Конгресі для подальшого зриву корисних для нас ініціатив (наприклад, законопроєкту Грема — Блюменталя). ➡️25 жовтня Дмітрієв мав зустрітися з Віткоффом у Флориді, і тут варто відзначити деякі цікаві моменти. 🛑Під час приїзду до Флориди, де розташована резиденція Трампа, помірковані члени адміністрації (Бессент і Рубіо) перебували за кордоном. Тому Віткофф цілком міг просувати Дмітрієва до ближчого кола президента, таким чином підвищуючи і власну, давно втрачену, політичну цінність. 🛑Відсутність оприлюднення результатів зустрічі Віткоффа та Дмітрієва може свідчити про відсутність будь-якого прогресу, навіть умовного, який можна було б «продати» Трампу як прояв відданості миру з боку РФ. 🛑Реакція Бессента, який назвав Дмітрієва пропагандистом, чітко демонструє актуальну позицію Білого дому та його подальші наміри. 👥Зустріч Дмітрієва та Віткоффа мала лише одну чітку мету: РФ прагне повернути в гру спецпредставника Трампа, щоб «плутати карти», затягуючи війну та послаблюючи потенційний американський тиск. Це їм вдавалося протягом попередніх місяців, але перестало працювати після посилення адекватних голосів (Рубіо, Бессент) і послаблення неадекватних щодо України (Віткофф, Венс). 🛑Кремль в особі Дмітрієва намагався провернути комплексну покрокову операцію з повернення Трампа до проросійських позицій: інформаційна операція (трансляція російських наративів на американську аудиторію), лобіювання «хотєлок» РФ (зустріч із представницею Конгресу) та повернення у гру Віткоффа як «корисного ідіота» Кремля. 🛑Індикатором досягнення цілей цієї операції могла б стати спільна заява Віткоффа та Дмітрієва або, наприклад, зустріч Трампа з Дмітрієвим. Але, на щастя для нас, представник Путіна не дочекався повернення Дональда до США, а про досягнення «прогресу» не пролунало жодних заяв. 📊Отже, Дмітрієв повертається до Москви без успіхів для свого боса, і тепер ми будемо спостерігати, чи дасть Путін своєму спецпредставнику ще кредит довіри, чи ж дипломатична лінія знову повернеться в руки Лаврова.

🇷🇺🏦Російські активи = репараційний кредит Україні? ➡️Декілька днів тому на Politico з'явилась стаття "ЄС наближається до угоди про використання заморожених російських активів для фінансування України". 🔄Суть публікації — ймовірне зняття обмежень Бельгією на вивільнення 140 млрд євро з активів для України. Нагадаю, що саме у Бельгії знаходиться банк "Euroclear", де зберігається найбільша частина російських грошей (заморожені у наслідок санкцій з 2022 року). ➡️Ідея в тому, щоб перетворити «мертві» російські гроші на «заставу» під кредит для України. Технічно обговорюють механіку "заміни": "Euroclear" за приписом Ради ЄС інвестує заморожену російську готівку у довгі безкупонні папери ЄС. Тобто у заблокованому рахунку РФ опиняється не «кеш», а вимога до ЄС на таку ж номінальну суму — право власності РФ зберігається, тож імунітет суверенних активів формально не порушується. Чому саме зараз і чому не вчора? Відповідь: без цієї схеми ЄС "не витягне" середньострокові потреби України у 2026–2028 роках лише прибутками від активів (котрі вже надходять і так до нас) + несистемна підтримка США. Для нас це сигнал зміни масштабу: гроші не лише «на дірки», а на довгострокову військову перевагу, включно з дронами (окремо — front-load €6 млрд та «Drone Alliance»). Це суттєво відрізняє задум від будь-яких попередніх фінпрограм для України.⤵️ Отримані кошти Єврокомісія спрямовує у велику позику Україні, яку ділять на оборонний блок (усередині України та ЄС) і бюджетну підтримку (дозволяє закупівлі зброї за межами ЄС). Погашення з боку України відкладається до моменту, коли РФ сплатить репарації. ➡️Здавалося б реалізація — лише питання часу, однак 23 жовтня прем'єр-міністр Бельгії Де Вевер заявив: «Ми знаємо, що в інших країнах, які мовчать про це, є величезні суми російських грошей. Якщо ми щось робимо, ми повинні діяти всі разом. Це європейська солідарність». «Якщо ці три вимоги – які, на мою думку, цілком розумні – будуть виконані, тоді ми зможемо рухатися далі», – додав він. «Якщо ні, я зроблю все, що в моїх силах, на європейському рівні, а також на національному, політично та юридично, щоб зупинити це рішення». Тут потрібно звернути увагу саме на останнє речення, адже станом на зараз саме воно — індикатор того, що погодження не відбулось та все ще існує ризик (хоч і мінімальний), що ініціатива або сповільниться або ж взагалі не пройде. 📈Однак, схильний вважати, що рамка вже закладена й позитивні ключі вже реалізовані, зокрема: 🛑Сам той факт, що обговорення відбувається на рівні деталей (куди підуть кошти: на покриття держ. дефіциту України або ж на закупівлю озброєння (американського чи європейського). Трохи негативу: вирішення цих проблем — затягування часу отримання 140 млрд. 🛑Підтримка більшості країн ЄС (Франція, Німеччина, Фінляндія, країни Скандинавії, Польша, Італія) + Урсула та Кошта, котрі забезпечують легітимність процесу зі сторони європейських інституцій. Крім того, до ініціативи приєднались ВБ та Канада. 🛑Імовірна відсутність одностайного голосування, про що вже зазначив Мерц. На практиці це означає те, що амбіції Обрана (виступив проти використання активів) зійдуть на нівець. 🛑Підготовка до реалізації на технічному рівні, документи. Відповідно до публікації Politico, навіть без фінальної згоди Бельгії у четвер Єврокомісія все одно зможе почати готувати проєкт документа для реалізації рішення. 👤Отож, буду чекати на завтра, 24 жовтня саміт ЄС. Після нього зможемо вже робити висновки та розглянути варіанти як ми зможемо використати "репараційний кредит". А поки раджу приєднатися до чату та задати питання у коментарях. 🗞Conflict Capital |Підтримати

Вересневий «міст Фіцо» між Пекіном, Москвою та Брюсселем здався міцним лише здалеку

🇸🇰💩Вересневий «міст Фіцо» між Пекіном, Москвою та Брюсселем здався міцним лише здалеку Вирішив вичекати паузу перед тим як аналізувати зустрічі нашої прем'єр-міністерки з Фіцо. 🔗У попередніх постах я висував ідею про те, що вектор Брюсселя від «права одного ключа на 27 замків» до більшості рішень та поетапність + інфраструктурна страховка у вигляді хорватського JANAF — це єдина для Фіцо життєздатна траєкторія. Події жовтеня фактично ще раз це довели, й зараз Фіцо намагається ходити по канату: Інституційний європейський тиск, крихкість російської енергетики та внутрішня політика звузили йому коридор маневру до технічних жестів і обережних формулювань. 🔎🇺🇦Саме в цій рамці слід дивитися на епізод 17 жовтня — міжурядові консультації з Юлією Свириденко. Ось короткий виклад: публічна заява Фіцо "ми не будемо гальмувати" євроінтеграційний трек України, невеликі, але показові пакети допомоги, а також паралельне утвердження образу «балансувальника», який хоче добрих відносин і з Києвом, і з Москвою. ➡️Так от, риторика прем'єр-міністра Словаччини стала дисциплінованішою рівно там, де зростає тиск, водночас не торкається фундаменту енергетичних і китайських опцій. На поверхні це виглядає примирливо, але по суті є обороною позиції. Пакет у Кошице — €500 тис. на енергетичне обладнання та €300 тис. на укриття у школах прифронтових регіонів — став «маркером безпеки» для двосторонки та сигналом, що Братислава готова вкладатися у невійськовий сегмент підтримки. Водночас Фіцо підкреслено анонсує наступні консультації вже в Україні й говорить про бажання «гарних відносин з усіма», включно з РФ (експорт пом’якшеної форми без зміни ядра інтересів). ➡️Крім того, того дня ж Фіцо зробив ще один публічний крок: вступ України до ЄС «підтримає стабільність у регіоні» і стане імпульсом для двосторонки. Тим самим він намагався відвести підозру у свідомому блокуванні українського треку. Того ж дня партію SMER остаточно виключили з сім’ї європейських соціалістів, що підсумувало його поступову ізоляцію в "рідній родині" й різко підвищило трансакційну ціну будь-яких торгів у Брюсселі. Збіг не випадковий: як я писав раніше, Фіцо міг перейти від "соло-скепсису" до "керованої лояльності" рівно в той момент, коли вартість ізоляції перевищить вигоду від жорсткої позиції. ➡️Щодо енергетики, то Кошицький пакет про пункти пропуску, розширення пропускної спроможності на кордоні й «технічну координацію» — це та сама мова предметних протоколів, до якої я пропонував «перенести діалог»: не сварка про «винятковість» Словаччини, а розвиток потужностей, та газових сховищ. 🔄Тут важливий момент: хоч сам же Фіцо паралельно лишається «адвокатом реалій»: підтверджує інтерес до нормалізації економічної взаємодії з РФ і дякує за «регулярні поставки», але вже без ілюзії, що цей аргумент перекриє ризики зупинок труби. Пост вийшов завеликим тому, завтра очікуйте продовження, якщо цікаво ставте ✍️ І маленьке нагадування, пишіть коментарі. 🗞Conflict Capital |Підтримати

🇫🇷Два вотуми недовіри Лекорню. Чого очікувати? ➡️Опісля політичного рокірування нового-старого прем'єр міністра Себастьяна Лекорню, залишилось невирішене питання (радше основа — навколо якої і будувалась політична шахова партія Макрона). Мова йде за формування та прийняття бюджету на 2026 рік на тлі економічної кризи, обумовленої, простими словами, великим дефіцитом та видатками на соціальну сферу. 📼Критичний момент у цьому напрямку — 13 жовтня (з попередніх постів нагадую: до цього дня проект бюджету має бути поданий до Національних зборів, щоб Парламент встиг відпрацювати 70-денний дедлайн по законодавству). Формальне ж відкриття бюджетної процедури відбулося у вівторок (14 жовтня). Маленьке зауваження (повернемось до висновків з минулого посту): Лекорню де-факто викрутив ситуацію із залученням соціалістів (PS), котрі як вже зазначав раніше, матимуть ключову роль у питанні формування більшості. Це означає підтримку проєкту бюджету в обмін на тимчасові поступки. 🔗Як наслідок соціалісти можуть не підтримувати уряд, але й не валити його — просто не голосувати (або вийти із зали) на ключовому етапі — першому читанні. 🔄Сьогодні на порядку денному — ситуація з незгодою ультраправих партій. 16 жовтня, Асамблея розглядатиме одразу дві опозиційні спроби збити уряд до входу в «бюджетне вікно»: вотуми недовіри від «Нескореної Франції» (LFI) та «Національного об’єднання» (RN). ❗️Однак завдяки сигналу від соціалістів не підтримувати ці вотуми (в обмін на зупинку пенсійної реформи) уряд, швидше за все, вистоїть. Тому хвилюватися за вотуми у контексті зростання нестабільності у Франції не слід. Питання полягає лише в тому, як соціалісти (PS) та частина плавих (LR) намагатимуться підвищити ставки торгу під бюджетні правки. ➡️Далі у Національних зборах із 24 жовтня починається перше читання бюджету після роботи фінансової комісії. Формально уряд готовий приймати правки, але політично намагається тримати курс на дефіцит близько 4,7% ВВП. Після цього текст піде до Сенату (традиційно там позиції звужуються та «підсушуються» видатки). ➡️Далі або компроміс у спільній комісії, або, якщо не зійдуться, остаточне слово знову за нижньою палатою, але в межах конституційних 70 днів. ➡️Фініш — кінець грудня: голосування й перевірка Конституційною радою. 👍UPD: Національні Збори відхилили один з вотумів недовіри. 🗞Conflict Capital |Підтримати

🛡🇷🇺Тотальний план мобілізації Кремля? ➡️На фоні нещодавніх повідомлень про відчутні зміни у мобілізаційній стратегії РФ, вирішив пояснити декілька важливих для розуміння аспектів: 🛑Одна з тем дня в українському інфопросторі: зменшення виплат у декількох регіонах РФ, зокрема Марій Ел (було 3 млн руб.), Татарстан (було 3,1 млн руб.) та Чувашія (2,5 млн руб). У цих суб'єктах грошові виплати за підписання контрактів знизились до 800 тис. 🛑Крім того, учора з'явилась інформація про новий законопроект МО РФ про залучення резервістів для ведення бойових дій поза межами територія РФ. 💬Що це означає на практиці? ➡️По-перше, подібні сигнали свідчать про посилення й так глибоких кризових явищ в економіці Кремля, а саме у регіональних бюджетах, котрі не можуть продовжувати фінансування ожноразових грошових винагород. 📊Якщо поглянути на це зі сторони цифр, то тільки за І півріччя 2025 року, Москва витратила близько 2 трлн рублів, з яких 400 млрд пішли на виплати "контрактів-смерті", до цього додається зарплати та виплати за загиблих. У річній перспективі це 4 трлн (2% російського ВВП, 9,5% видатків федерального бюджету цього року та 5,5% видатків консолідованого бюджету минулого року). У випадку раніше згаданих регіонів, підтримка цих цифр спричиняє збільшення дефіциту та боргів. 👤Однак, для себе підмітив цікавий момент: наразі відбувається не скорочення, а радше диверсифікація місць набору "м'яса". Про що я говорю, на ряду зі зменшенням, відбулось і збільшення виплат (Ленінградська, Тюменська, Тамбовська та Воронезька області). Висловлю своє припущення: влада РФ намагається витягнути ресурс, звідки ще можна взяти населення, та скорочує фінансування там, де цінна одного контрактника не вигідна. ➡️По-друге, старт осіннього призову. Він почався з 1 жовтня та триватиме до 31 грудня. Це ще одна складова, навіть радше причина зміни розміру виплат, адже кількість населення, готового піти на смерть заради погашення кредиту, купвлі машини і тд не відповідає показникам потрібним аби підтримувати такий темп наступу. Завербувати призовників, котрі вже і так перебуватимуть у ЗС РФ легше (для цього і відбулось збільшення матеріального стимулу) + це буде додатковим джерелом добору особового складу. ➡️По-третє, новий закон про навчання резервістів, очевидно прийнятий для того аби наростити кількість осіб, залучених до бойових дій. Якщо навіть вони не братимуть участь безпосередньо (штурмові дії, закріплення на рубежах), то зможуть зняти тиск із частини контрактників і вивільнити їх на передову. Для Кремля це дешевше й політично безпечніше, ніж новий масовий призов: юридичний режим м’якший, а картинка — «добровільний резерв». 💬Як це виглядатиме восени. Швидше за все, у короткостроковій перспективі будуть точкові хвилі «спеціальних зборів» у пріоритетних округах і прикордонних регіонах із короткими циклами: 4–8 тижнів на бойове злагодження, логістику, охорону об’єктів і окопні роботи, щоб контрактників з цих задач перекинути на штурми. + продовження потоку підписання контрактів зі складу призовників та населення. До того ж, тиск на роботодавців і виші, «рекомендації» воєнкоматів, обмеження виїзду для окремих категорій у контексті створення окремої пропагандистської кампанії. Однак з огляду на втрати й брак інструкторів, якість таких хвиль сумнівна: частину резервістів використають як «піхоту підтримки» й на закриття дір у другому ешелоні, що не додає маневровості. 🇺🇦Що це означає для нас. У найближчі місяці РФ намагатиметься утримувати темп наступу за рахунок ротацій і підсилення «масою» з резерву, не оголошуючи загальної мобілізації. Це збільшує щільність о/с на ділянках тиску восени. Для нас практичний висновок подвійний: слід очікувати більше «сірої» мобілізації через резерв і короткі збори — і цілеспрямовано бити по трьох слабких місцях цієї моделі: 🛑фінанси (дискредитація виплат і компенсацій); 🛑навчання/медзабезпечення (перевантаження полігонів, медеваку, продовжити ураження живої сили); 🛑регіональна асиметрія (публічне підсвічування того, що бідні суб’єкти тягнуть непропорційний тягар). 🗞Conflict Capital |Підтримати