Дом Хамона🇺🇦🔱🔰

Прагнення України здобути незалежність за прикладом Нідерландів У Варшаві, в Архіві давніх актів, знайшли оригінал документа за квітень 1671 року. Польський єпископ Анджей Ольшовський писав канцлеру Міхалу Пражмовському, що представники гетьманського уряду Петра Дорошенка «хочуть зробити народ руський і край руський окремим і незалежним (udzielnie et indepenter) за прикладом Голландії». Документ був опублікований доктором наук Тарасом Чухлібом у Facebook. #україна #руськілюди Історія | Хамона 🔱

Універсал Юрія Хмельницького до воєводи, російських військ, козаків і міщан, що перебувають у Чигирині з закликом здати місто 3 Липня 1677 Ще один універсал Юрія Хмельницького, у якому тепер він має у своєму титулі «князь сармацкій». Що також цікаво — згадка Чигирина як «столный градъ», а також згадка «княжества нашего Украинного», а також підпис «князь Малої Росії України». #україна Історія | Хамона 🔱

Одне з листів Гадяцької комісії від 6 вересня 1658 року «Оцю комісію як їхні милості комісари, так і вельможний гетьман князівства Руського фактично підтвердили присягою і запис присяги виразно підписано рукою їхніх милостей. [...] Іоан Виговський, гетьман Війська Руського, рукою власною» #руськілюди Історія | Хамона 🔱

Источник Малороссийской истории. Часть 1 Списокъ съ прелеснаго листа Юраска Хмельницкаго, каковъ писалъ в Каневъ къ Каневскимъ жителямъ 1678 Августа 23 «Милостію Божіею, Георгій Гедеонъ Венжикъ Хмельницкій, Князь Малороссійской Украйны, Вождь войска Запорожскаго [...] Георгій Гедеонъ Венжикъ Хмельницкій, Князь.» #україна Історія | Хамона 🔱

Lutnia Appollinowa Лазар (Баранович) — український письменник, церковний і політичний діяч другої половини XVII століття. Архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський. Відстоював самостійність Київської митрополії. Автор проповідей, віршів, полемічно-богословських трактатів. Писав польською і українською мовами. СВІТ СТРЯСАЮТЬ ГРОЗИ НА ЛЮДСЬКІЇ СЛЬОЗИ «Пожалься, Боже, що світ закурився, Це за гріхи Бог на всіх нас озлився! Брат брату недруг, син батьку ворожий, Скрізь недовіра і всі насторожі. Своєї тіні жахаються люди — Гріхи це чинять, пануючи всюди! Прямуйте, люди, мерщій до покути, Не так боятись ви будете скрути. Бог любий мир вам почне посилати, Од вас не буде лиця одвертати. Немов на морі, так хвилі у світі, У тому морі нелегко вціліти. Щоб уціліти від лютої хвилі, Потрібно злості покинуть заїлі. Боже, дай людям святу твою згоду І по негоді подай нам погоду. На Україні Постійно гинуть, Вкраїна — це море! Воно червоне, Хто сам — потоне, в гурті переборе! Хай Україна Буде єдина, татарин хай згине, Нехай на згоду Візьме угоду, хай любить русина! Боже, дай згоди святої Вкраїні, Хай Україна у січі не гине! Вже Україну в крові покупало, Невинним людям надміру припало. Мед-молоко по землі хай поплинуть, Люди мечі хай покрушать і кинуть, Хай переплавлять гармати на дзвони, Щоб дзвоном славить тебе на всі гони, Як пожаданий ти мир подаруєш, Що завжди дітям своїм офіруєш. Дай, Пане, миру, дай конче святого, Так хочем того по довгому бою!» #руськілюди #україна Історія | Хамона 🔱

Руський Український народ, кордон України. Приказ Гетмана Петра Дорошенко послам в острог м. Вуяхевичу, генеральному писарю, и Г. Гапоновичу 1, бывшему военному судье от 10 мая 1670 года «Митрополиту Кіевского, аби того которого всѣ духовніи и свѣцкіи Руского православного Украинского народу, стани, зъ Гетманомъ и войскомъ Запорожскимъ, волною елекціею оберутъ пастиромъ—потверженно; иншого зась такого, на которого войско Запорожское и всѣ стани православно-Російскіе Украинскій не изволяють, жаднимъ обичаемъ на катедру митрополій Кіевской жеби не натручано, и за границею Украинскою зватися митрополитомъ Кіевскимъ никому не допущано: пилно коммисаромъ нашимъ умовлятися належить.» #руськілюди #україна #українці Історія | Хамона 🔱

Письма Гоголя к М. А. Максимовичу 2 марта 1834 «Что ж, едешь или нет? влюбился же в эту старую толстую бабу Москву, от которой, кроме щей да матерщины, ничего не услышишь» 2 июля 1833 г. «Бросьте в самом деле кацапию да поезжайте в гетманщину. Я сам думаю то же сделать и на следующий год махнуть отсюда. Дурни мы, право, как рассудишь хорошенько! Для чего и кому мы жертвуем всем? Едем!» 9 ноября 1833 «Теперь я принялся за историю нашей единственной, бедной Украины. Ничто так не успокоивает, как история.» #україна #московія Історія | Хамона 🔱

Нікітченко Фросина 1919 року народження, уродженка села Дубова Вінницького району Вінницької області. Пережила голод 1933 року «Були випадки людоїдства. Люди боялися по одинці відходити від села, бо то тут, то там були відрізані голови. Матері варили і їли дітей і цим самим рятували своїх менших. Навколо міста стояла охорона, яка не пускала людей з села у місто.» #ссср Історія | Хамона 🔱

Козаки та Смутний час Давно не секрет, що й козаки брали участь у Смутному часі в Росії, а точніше виступали як головний союзник Лжедмитрія, а лідером цих козаків був один із нащадків україно-литовських князів і запорозьких гетьманів — Роман Ружинський. Рід Ружинських веде свій початок від Гедиміновичів: у Гедиміна був син Наримунт, який був князем полоцьким, а згодом пінським. Також пізніше він отримав у володіння Новгород і Волинь, і саме від нього пішла гілка Наримунтовичів. Наступним із його роду був його син Олександр Наримунтович, який отримав у володіння від свого батька ті самі землі — Новгород і Волинь. Він був ключовою фігурою в появі, поширенні та зміцненні роду Ружинських на Волині й Поділлі (хоча деякі історики в цьому сумніваються), і саме за нього, ймовірно, було засновано Ружинське князівство, яке проіснувало до 1610 року. Його син Іван Олександрович був одним із перших, хто почав використовувати титул Ружинських, оскільки отримав у володіння Ружин на Волині. Далі його син Іван — про нього мало що відомо, він був типовим волинським князем, що служив Литві. Однак його син Остафій Ружинський став найвідомішою фігурою в історії козаків і загалом України. Він був черкаським і канівським старостою; саме він реорганізував запорозьке козацтво, запровадив полковий поділ і надав йому статус регулярного війська. У нього були діти, але ми розглянемо лише одного з них — батька Романа Ружинського. Кирило Ружинський був гетьманом козаків, воював із татарами, однак згодом більше займався політикою на Волині. Він був ревним захисником православ’я в період Берестейської унії. Його син, Роман Ружинський, був досить освіченим, перебував на службі Речі Посполитої, і, що цікаво, був одним із приборкувачів повстання Наливайка. Роман жив на широку ногу, як і личить князю, і до тридцяти років загруз у боргах, що й підштовхнуло його до авантюри в Росії. Поляки були проти цієї авантюри, адже не хотіли псувати відносини з Москвою. У 1608 році, в розпал Смути, Роман Ружинський прибуває до табору Лжедмитрія II. Він привів із собою 4000 досвідчених вершників, відсунув усіх найманців і фактично став гетьманом усієї армії самозванця. Його знаменита битва під Болховом у травні 1608 року — він повністю розгромив урядове військо Василя Шуйського яке описується в київській літописі 17 століття, під 1610 роком: «был гетманом княз Роман Ружинскии. На тот час воиска нашого, поляков, козаков запорозских так теж и донцов, всего было тисечен ЕІ. Споткалсе княз Ружинскии з братом цря Шуиского под местом Болховом, и поражена ест Москва през поляковъ, козаковъ и донцов, где воєвода болховскии сам из местом и з замком цареви Дмитру поддал» Це відкрило Ружинському шлях на Москву. Оскільки Ружинському не вдалося одразу захопити Москву, він заснував Тушинський табір, де поводився як правитель: приймав послів, розпоряджався скарбницею і навіть сперечався з Лжедмитрієм, простіше сказати, це була війна Ружинського а не Лжедмитрія. Цілих 2 роки Ружинський тримав Москву в блокаді, одні джерела повідомляють про те що Ружинський також розгромив лагерь Шуйського, і тим самим пройшов ще далі. Так як Шуйський нічого не міг робити, він висунув своїх послів до «німців» що б попросити допомоги, в тексті не говориться що за німці, скоріш за все просто іноземці. Серед цих німців був і Сигізмунд III, так як Сигізмунд на той час контролював Смоленськ він попросив Ружинського зі своєю армією відступити до Смоленська, на що Ружинський відповів добром і відступив, так як не хотів бути між двох вогнів. В результаті Тушинський табір і розпався, а зі смертю Ружинського розпалося і Волинське Князівство, адже воно було в боргах, а спадкоємця більше не було. #україна #українці Історія | Хамона 🔱

Список полонених запорозьких козаків. 1619 Цей список описує полонених козаків, які перебувають у московській в’язниці. В одному з імен полонених можна побачити, що він підписаний як «українець з Лукомля (Полтавська область)». У примітці до цього імені також зазначено, що він «вийнятий із тюрми». До інших імен козаків немає приписки «українець», а також примітки «вийнятий із тюрми». Інші козаки, як повідомляє примітка до списку, або померли у в’язниці, або на той момент ще перебували там. Можна вважати, що цей козак мав якийсь особливий статус.🧐 #українці Історія | Хамона 🔱

«А се æ * князь Левь сн҄ꙏ короля Данила згадавшися емꙏ снашими боæри æко прадѣдъ нашꙏ царь великый Володимирꙏ и ꙍтецꙏ нашь и придалꙏ митрополитомꙏ и епископомꙏ по всѣмꙏ землямꙏ роусскимꙏ. такоже и мы Богу и пресвѣтломоу преꙍбраженію. предаемꙏ к церкви святаго спаса монастырю; село страшевичи и созанꙏ манастырь святаго михаила. Даемꙏ и придаимꙏ поченши ꙍтꙏ Дистра по прорвоу, чресꙏ потокꙏ воладиславꙏ черезꙏ гороу по потокꙏ зовемый стынь а ꙍтꙏ врꙏхꙏ стаго по коблянкоу рѣчкоу до врꙏхꙏ. ꙍтꙏ врꙏхꙏ кобляныкы кременемъ по връхꙏ соутычкы и подзꙏоужца по врꙏхꙏ кольчина а ꙍтꙏ врꙏхъ кольчины раздѣляємꙏ на рѣкоу полисѣй бродꙏ. А на дроугоую сторону. по потокꙏ чирвоныи до врꙏхъ доубна даемъ приписоуемꙏ на вѣки. зданьми и зроботами и съ всѣми оужитки. и с приходы и справы всѣми и ролями лоуками польми и зрѣками и потокы. и съ всѣми пожитки. влѣсѣхъ и врѣкахъ и в ловищахъ ихъ и з млынми даемъ кцр҄кви святаго спаса манастыря. и владыце нашему епіскопу ефимію и понюмꙏ будоучимь. епіскопомꙏ кому Бог изволитꙏ и дасть на вѣкы дрꙏжати и поживати и цр҄кви святыѣ правити и рядити и за нашѣ предꙏкъ и за насъ Бога милого просити. а ктомоу еще придаем коуны врокъ споповь давати и соуды дх҄ныѣ цр҄кви соудить столечнаæ‌, а во то боæре нашѣ дѣти нашѣ и по насъ боудучиѣ да не оустоупаются адани и дѣсятини мѣдовые и звиноградовь. и змыты на вѣки вѣчныѣ да не оудалено боудить отъ црквіе выше писанов, а кто устоупить на мое слово соуть снимь предъ Богомь, и да боудеть клятва Божие на немъ. всей вѣкъ и въ боудучей, въ денъ страшнаго соуда Божие. На то єсмо грамоту нашю дали и печать привѣсили свою, а при томь были, митрополить галицкый скрылоса. и владыка перемыскый Ларионъ, и князь андреи ӕрославичь, и панъ васко, и иныхъ боерь много было притомъ, а писана и дана грамота въ Лвовѣ, въ пятокъ мця октовриа въ й день лѣта ≠ѕꙍгo. А писецъ Захария вихоть.» #мова Історія | Хамона 🔱

Лев Данилович, князь галицький, надає церкві святого Спаса село Страшевичі 1301 р. У тексті видно дуже багато українізмів, зокрема прийменники з, до, по. Також лексика — дуже багато українських слів. Зокрема дієслова на -ємо / -ем (придаємъ, даємъ), а також форма згадавшись. Закінчення -омоу / -ому (пресвѣтломоу, понюмъ) — у російській мові вони також закріпилися, однак у давальному відмінку це українська класика. Так само, як і зазначав Агатангел Кримський, спостерігається змішання -ы та -и, яке згодом дало українське -и. Текст 👇👇