Хижабосоркані

За чим я дійсно шкодую з Києва і чого мені не вистачає тут - мій холодильник і пралка 🤷🏻‍♀️. Отак приземлено. Колись би поміняти, але ж моделі старіють, знімаються з виробництва. А то було дуже вдалою покупкою.

Ок, тоді ще трохи про мою відповідальність. Так, з роками це навіть трохи як душніла )). Але воно ні на кого не направлено, тож мені так простіше живеться. Бо на багато чого я вже не полягаюсь. Хоч як не роби вигляд, що роки проходять мимо, але ніт. Вони своє беруть, особливо стосовно памʼяті. Так от, події цього тижня. Дуся напісяла на диван. Можливо, комусь тут «ну і що тут такого?», але не в нашому випадку. За півтора роки такого не було ні разу! Навіть маленьким цуценям. А потім на мою кровать. А головне, що це мало такий запах, що хоч з хати тікай. І я зрозуміла, що щось не так. Стала дзвонити по клінікам - аналізи, УЗД, обстеження. Звісно, паралельно я згадала про ще одну свою приблуду - мийку диванів. Все відіпралось, запахів немає (це для мене просто капець - запах). Але мій відповідальний внутрішній дорослий сказав - проблему треба не маскувати, а прибирати ). Тож ми пустились по лікарям. Тут має бути довга історія з походами і розмовами по клінікам, лікарям і тд і тп. Не хочу всіх втомлювати. Скажу тільки, що нас виручила і на зараз моя дотошність )). І відповідальність. Дякую своїй внутрішній Діві на асценденті )). Мені щось з однієї консультації здалось дуже знайомим. Я поставила собі галочку в голові, нічого нікому не сказала, але ж я знала! що вела всі записи історії їх хвороб )). Так ось я підняла ці зошити (в мене на кожну тварину окремий зошит), перечитала. І так! Там написано, що рік тому в липні в нас була схожа ситуація. Без обпісяних диванів, але зі схожими аналізами і питаннями. Там записано буквально все - реакція на препарати, послідовність лікування, обстеження… що допомогло в результаті. І що ви думаєте? Це те саме! Загострення. Ті самі яйця, тільки інакше проявилося. Тож завдяки своєму внутрішньому задроту я зараз маю схему лікування без додаткових експериментів над собакою. Отаке. Відповідальність, навіть коли здається, що занадто, іноді економить здоровʼя, час і гроші, виявляється.

Готуюся до зими. Коли в Києві вперше були блекаути, я накупила зарядних станцій, акумуляторних ліхтарів, лед-лампи, туристичну плитку, балони газу до неї. Антон мені купив такий само туристичний обігрівач на газових балонах. Я купила всім по спальнику. І їжу, яку можна розігрівати. Спальники не пригодились. Обігрівачем не користувались. Все інше було в ходу постійно. Але, наприклад, інтернет залежав не від нас. В наш дім неможливо було протягнути оптоволокно. І це була проблема. Бо повна темрява з повною відсутністю будь якого звʼязку зі світом напружувало найбільше. Коли я переїхала в Ужгород, перше, що я встановила, - це сонячні батареї. Щоб бути максимально автономною. Перша зима не була показником. Бо і батареї не встигли накопичити багато, і зима була тепла. І відключень багато не було. Але показала, що не така вже я й автономна - насос скважини з водою і ворота на вʼїзд і виїзд залежали не від моїх батарей. Тож доводилось сидіти без води, а значить і без опалення під час вимкнення світла. А найстрьомніше було не виїхати або навпаки виїхати з дому і не мати можливості повернутись ). Сусідів тоді було мало, відкрити майже не було кому. Ну і не накопичений заряд з середини січня вже не підтримував мій інтернет і звʼязок і часи відключень. Що капець для тих, хто працює з інтернету. А в моєму домі як в бункері. Навіть мобільний сигнал не пробиває стіни. Друга зима все це тільки підтвердила. Хоч заряду вистачало на більше і довше. Але в часи відключення також сиділа і без опалення (тепла підлога не підключена до панелей), а зима була холодніша. І без води і з зачиненими воротами. Але таки такого було менше, хоч зима була холодніша і блекаутів більше. Та вилізло інше - 15 тисяч в місяць комуналки при 19 градусах тепла в будинку. Що ми зробили в цьому році. Всіма сусідами скинулись на установку сонячних батарей на насос в скважину. І на ворота. Тепер навіть коли світло вимикають, в нас є вода і електрика в тих, хто встановив сонячні панелі. Зараз вирішили додати панелей до зими, щоб вже напевне бути повністю автономними. Враховуючи помилки минулих зим, я подала документи на пільгове нарахування за електрику. Виявляється, якщо дім повністю на електриці і з опаленням разом, маю право на пільговий тариф. Я не знала цього. Чекаю документів. Замовила встановлення автоматичного регулювання на котел опалення. Він буде вимикати котел при досягненні заданої температури і вмикати його знову, коли охолоне нижче. Тобто, працюватиме не добу, а частково. Це також зменшить рахунок за електрику. І дозамовляю панелі. Щоб генерувати трохи більше в накопичення. І взагалі не мати перерв в електропостачанні. Дрова буде замовляти сусід і попередить мене, щоб я до його замовлення додала свою частину. Привезуть разом. Перший поверх в мене може отоплюватись ще й дровами від каміну. Розводка, на жаль, тільки по першому поверху. Але другий в мене більш-менш теплий і я люблю спати в прохолоді. Якщо вмикати тільки опалення котлом, то батарей там вистачить. Ну і, звісно, я постійно думаю про те, що це не просто житло, а це інвестиція. Це і спадок також. І якщо хтось зайде сюди жити після мене, в них не буде вже таких побутових питань. Все буде облаштоване і максимально незалежне від інших великих систем. А ви готуєтесь до зими? Як? Може я не все знаю і у вас піддивлюсь. Бо все це - підказки Макса і Юлі, нових сусідів. І вкотре дякую долі, що вони тут оселились! 🙏

Потягала переноску з Гаврилом - зірвала спину. Прийшла лягла, це дурбецило вирішило стрибнути з другого кінця дивану на мене і не долетів, але дуже чіплявся, щоб не впасти на підлогу…. за мою ногу. З дивану! Не з другого поверху 🤦🏻‍♀️. Нога роздерта трьома куновськими кігтярами. Ой всьо… день не склався. Сподіваюсь, завтра буду вже нормально рухатись. Гімно мале.

Хлоя стала вже ширша, ніж довша )). Така собі груша. Хоч і від мене йшла вже товстою. Але що ж… в дівчинки тільки дві мети в житті - вижити і наїстися. Котенята не її ). Це ще двох взяли в цю сімʼю ). Буде на дві грілки більше для Хло ).

Аліна називає наш дім «пасхалка» )). Питаю - чому саме пасхалка? - не знаю, каже, просто в кожному кутку може чекати якийсь сюрприз ))

Памʼятник моїм садоводчєскім талантам

Я бачила зайця знову!!! Він бігав там, біля нової розбудови. Там, до речі, всі дерева і кущі знесли, територію розчистили, обнесли парканом і все. Вже місяць нічого не роблять. Може тому і заєць знову став бігати. Але не думаю, що заячі сімʼї там залишаться, коли буде 9-поверхівка, машини, купа народу (. До речі, ні з водоканалом, ні з дорогами, ні з парковками рішення там немає ще (. І це пряма загроза нашим комунікаціям. Як кажуть. Хоч забудовник каже, що з водоканалом наче вирішив. Подивимось. Фазанів також давно не бачу. Ось думаю, куди ми все це витіснимо, коли буде забудова йти далі? В результаті пересушена земля, зміна клімату… бляха, це жах. І причина всьому один божевільний. Він як той «взмах крила метелика» (сорі, не памʼятаю як буде українською «взмах») Дівчата змінюють поведінку. Це ж півтора роки - солідний вік вже. Марусю-Марфусю постійно хочеться назвати Марфа Василівна ). Дякую вашій кішці (в коментах було) і радянському дитинству )). Ну, власне, так і зву. В перемішку з Марусею. Вона стала як мʼячик на коротких ніжках. І ледача, що капець. Лишній раз на другий поверх вона не підніметься. А на вулиці вмикає режим «віслючок» вже за сто метрів від дому. Гуляння перетворюються на сміх для всіх, хто зустрічається по дорозі. Дуся вже не настільки тривожитися, але тривожиться )). Думаю, що це вже назавжди. Садочок мій трохи виглядає інвалідіком. Реабілітую. Такі справи. Сьогодні чекаю гостей. Потім через два майже тижні знову чекаю.

Читаємо ). Власне, так і спимо і читаємо і все інше, якщо не рухатись )).

Ще одна «моя прєлєсть» ). Нові і нові квітки розпускає вже три тижні. Вранці встаєш, йдеш поливати - о! Знову бутон новий! А в минулий рік тільки одна була. Взяла стільчик, дотягнулась понюхати ). Супер! Медовий такий з лимоном чай!

Дім - це така система, що постійно потребує якогось підживлення. Ось знову під фільтрами калюжі в санвузлі, відвалились світильники на стінах… тож знову викликала майстра Володю до світильників. Заодно і картини повісили. Тепер закінчена композиція, яка має великий сенс для мене. Тут не тільки українська символіка в вишиванках і мотанках і в гуцульських доріжках, які в мене на другому поверсі ). Вона трохи і босорканська, магічна. І естетика своя. І сенси глибші. Ось три етапи життя жінки - молода дівчина на своєму приданому, доросла зріла жінка, трохи відьма, травниця зі своїми пляшечками, як в мене на другому поверсі в кабінеті ), і третій період життя - ця гуцулка вже зрозуміла це життя і просто спостерігає його. Чим не Геката трилика? Ну і сиву мотанку, яка живе між поверхами/світами ви вже бачили ). Вона вже близько до Вирію. А в кухні ще одна мотанка ). Картина називається «чекаю». І там дійсно фото дітей і ще по кольорам все вписалось ідеально, я вважаю ). Як я тримаю свою зозуленьку? - отак і тримаю. Шукаю собі хобі ). То дім прикрашати, то садочок. То мопси )). Так і живемо ).