книжкова душніла

коротше ситуація наступна постаралась підтримати якомога більше видавництв, які постраждали від їбаної русні. тепер підтримувати треба мене 😃

Пєтровка, епітафія книжковий ринок я пам'ятаю саме як Пєтровку, а не Почайну. частково бо застала його у часи до перейменування, частково бо цьому місцю набагато більше личить саме російська мова - так якось чесніше. при всій спірності її статусу, саме Петрівка у свій час стала одним з факторів, який сформував у мені любов до книг та читання. в дитинстві похід сюди був не просто святом, а буквально подорожжю у Дивокрай. в часи, коли книжкових магазинів ще майже не було, ти потрапляв у світ, де книги - скрізь. на полицях, вітринах, підлозі; в коробках, ящиках і возиках; акуратними стосиками і хаотичним насипом; розкладені напоказ і приховані в таємних закутках; книжкові стіни формували книжкові коридори і вели у книжкові кімнати. це паперове місто викликало якийсь сакральний, благоговійний захват. окрім очевидних візуальних див Петрівка мала і власну особливу атмосферу. дядечки пили дешеву каву з пластикових стаканчиків і вели дискусії про літературу, струшуючи попіл з цигарок прямо поміж фоліантів; хтось з них міг непомітно нагріти тебе на страшну націнку, а хтось пожартувати і віддати дорогуще видання ледь не задарма. тітоньки захекано ганяли між різними точками на ринку, в пошуках саме того, про що спитав черговий шукач скарбів, вели напружені перемовини і зрештою видавали тобі папірець, де від руки було написано ряд, місце і чарівний "пароль", який треба сказати продавцю. я досі вірю, що тут можна було знайти все: здається, навіть якби ви попросили Некрономікон з автографом Лавкрафта або папірус зі спаленої Александрійської бібліотеки, якийсь дідусь точно заліз би під прилавок, відсунув убік підручники ГДЗ і "Майкрософт для чайників" і гордо віддав би вам в руки запилюжене видання. а ще тут було те, без чого важко уявити підлітковий вік: футболки з нірваною і сліпкнот (ну і з усякими КіШами, куди без цього), значки з аніме (коли за їх носіння тебе могли відпиздити в школі), постери і блокноти з Ксеною чи ранєтками (кому що). тоді ще ніхто не знав слова "мерч", та і про авторське право сильно не думав, тож надруковані піксельні фоточки любімої зірки на будь-якому носії вважались скарбом. у мене досі є блокнотик з рамштайн - завжди боялась писати у ньому, щоб не спаскудити. коли у мене з'явились перші скарбнички (спочатку у вигляді порцелянового коника, потім товстого ховрашка), я витрачала зібрані гроші лише на Петрівці. досі пам'ятаю, як довелося майже годину чекати, поки ошелешений продавець розкладав мій дріб'язок на купки, не повіривши на слово тій сумі, яку я озвучила (не засуджую, мої успіхи з математики тоді були досить помірні). лише з часом і дорослішанням (а найбільшою мірою з запізнілим прозрінням 2022-го) стали помітні очевидні риси Петрівки, які були притаманні їй завжди. стійкий консервований дух радянщини - у книгах, людях і розмовах; розквіт піратства і порушення авторських прав як абсолютна норма; ввезення і друк російських книг, які видали вже після початку повномасштабки; загальна маргінальність, русофільство і застрягання в минулому - з невеликими крихтами українського книговидання. не пам'ятаю, коли була на Петрівці востаннє, але там вже точно не жила магія казкового книго-міста з дитинства. дивлюсь на фото знищеного сьогодні вночі ринку і маю змішані почуття: і жаль, і тріумф, і ностальгію, і прикрість. і ще багато думаю про те, що все ж такі місця не мають гинути від ракет. вони мають трансформуватись або в'янути від відсутності попиту на весь той непотріб, яким характеризувалась Петрівка в останні роки: радянщини, репринтів, рос новинок і книг про велич російської імперії. сподіваюсь, що постійним споживачам цього всього буде принаймні певний час важче дістати свої маленькі збочені радощі, але дуже хотілося б, щоб на заваді їм ставала зміна позиції, а не лише російські ракети.

лайфхак: не можна впасти в депресію, якщо ти вже в ній 😏😏😏

НЕшановна тупорила довбограйка-русофілка на ім'я оля полякова нещодавно сказала, що у нас тут, бачте, концтабір. чим нагадала мені, що я давно налаштовувалась на читання цієї книги Станіслава Асєєва - людини, яка дійсно пройшла концтабір, причому сучасний і найбільш промовистий в цьому контексті. Асєєв майже 3 роки провів у в'язниці "Ізоляція" на вулиці Світлого Шляху в Донецьку - садистичній катівні, яку створили росіяни (і яка, до речі, працює і досі). прочитала 70 сторінок, і от що хочу сказати: - книга надзвичайна. надзвичайно важка, надзвичайно глибока і надзвичайно важлива. - хотілося б йобнути нею пані олю по її тимчасово безкокошечній голові - смачно, з розмаху, з усієї сили.

забула ще поділитись прикольним тестом (я люблю всі тести 🤤) який ти читач з 7 архетипів - можна пройти ось тут. мені сподобалось, що це не про те, ЩО ти читаєш, а про те, ЯК ти читаєш. ну я понятно хто, душний онаніст аналіст 🤓 хто пройшов - кидайте в коменти, що вийшло і чи згодні з результатами

аестетік-хвилинка подивіться, будь ласка, які неймовірно гарні ілюстрації до Гамлета зробив Джон Остін 🤌🖤 John Archibald Austen, 1922

у чаті книжкового клубу спитали, чи є аудіоверсія книги "Над Чорним морем" Нечуя-Левицького я сказала, що можу начитать 😎

📘 "Бідолашні створіння" 👤 Аласдер Ґрей ⭐️ оцінка: 5 мсьє Ляподупів з 5 💬 враження: готична сатира на неготичні проблеми і знову мені трапився автор, який робить все, щоб ти йому повірив, а сам тихенько хіхікає і дивиться, чи це спрацювало. на перший погляд "Бідолашні створіння" - це прекрасно стилізована під готику історія: Глазго кінця 19-го століття, оповідь про лікаря-дивака, розказана невиразним спостерігачем, наука на межі з містикою і дивні експерименти над людьми. Мері Шеллі, Стокер, Едгар По - несіть їх всіх, але готуйтесь, що буде легше і веселіше. дивакуватий, але прогресивний лікар Богвін Бакстер отримує для своєї анатомічної практики свіженький труп 25-річної дівчини. чи то з наукової допитливості, чи то граючись в Бога, БОГвін (😏) пересаджує їй дитячий мозок та створює абсолютно нову особистість: Беллу Бакстер. Белла проходить шлях дорослішання, заново і вже інакше дивлячись на всі приколи своєї епохи: дискримінацію жінок, британський імперіалізм і колоніалізм, заміну релігії на праці Дарвіна, а пуританства - на сексуальну просвіту Фройда. от тільки після легкої трепанації черепа Белла вже не схожа на слухняну жінку-іграшку 19-го століття, життєва місія якої -"кивай гривою і мовчи", вона прагне небезпечного: чесності, активності і свободи. окрім влучної та місцями болісної сатири, автор (чи то оповідач, чи то Белла) встигає майстерно сплутати нам карти: що в історії справжнє, а що є домислом? чиїй версії варто вірити, а хто намагається обілити себе? чи є серед справжніх фактів підтасовані, або ж навпаки, частка правди серед вигадок? не знаю, як у інших, але я настільки повірила цій книзі, що після прочитання пішла гуглити деякі події та прізвища, абсолютно впевнена, що вони історичні. Ґрей навмисно заплутує нас, змішує і розпорошує реальність та вигадку, не забуваючи при цьому розповісти захопливу трагікомічну історію. кожен персонаж справді виявляється бідолашним створінням - як зрештою і всі ми, закинуті у цей світ без згоди і бажання, без вибору часу і місця, статі і соціуму. ми збираємо і вибудовуємо себе по частинках, але, на жаль, скоріше як бідолашна істота лікаря Франкенштайна, який, на відміну від Белли, не отримав другого шансу. #душніла_прочитала

донжуан, ловелас, серцеїд, бабій, ...

походу лишився тільки Злий 2026(((

до речі читаю книгу про всіх, хто теж працює у цю спеку

вся моя стрічка: - а я в горах - а я на морі - а я в басейні - а я на Бестселер фесті я, пензлюючи зі зйомки:

сьогодні знову розчулили мене насмерть 🤧 мені завжди незручно, коли отримую щось від військових, бо це ми маємо їм віддавати і віддавати. але втішає те, що це зайвий привід подякувати кожному, хто підтримує збори. тож дякую вам! 🫂 і звісно дякую кожному, хто захищає нашу країну ❤️‍🩹 русня-хуйня - еврідей, еврінайт, еврімінут, еврісеконд 🤝

бачу багато хто з книгоблогерів пише про новий вид шахрайства, коли людям телефонують від каналу, кажуть про виграш в розіграші, а потім зламують акаунт. кицюні, якшо шо, щоб я комусь зателефонувала це треба вивезти мене у Сахару, прикувати там, поставити поряд магнітофон з російським репом і давати їсти лише курячі хрящики, а пити тільки узвар з чорносливом 🤢 затія це дороговартісна, тож майте на увазі, що скоріш за все я нікому з вас ніколи не зателефоную 😆 якщо ви щось у мене виграєте - то дізнаєтесь про це більш гуманним способом)