Why are you so sad, Morty?

серденько - всі шляхи до тебе вистелені солодким ознобом памʼяті, лоскоче ступні, гірко під язиком. не вимовити уголос - ні найліпшого, ні найгіршого. був час - грались як кошенята; був - осілого у кістках холоду; був - ранкової млості, вуст, стиснутих ниточкою, нервового мугикання, за пазухою дряпалося прийдешнє. серденько - ніжности моєї узвишшя цієї днини напрочуд самотнє. проте, знаєш - кроки твої час од часу чуються. будуть часи - тілом до тіла, мурашиного пальцями доторку, а до того - збережу твій подих на шибці, поливатиму орхідею, один крок та й за іншим.

ми всі прокидаємось над водами Варанасі. попіл заносить вітром, присмак на губах знайомий, майже не згірклий; дорога в’ється замшілою заводдю, заходиш по кісточки, нерішуче; темрява заспокоює, огортає, назавжди ріднить з глибиною. пронизаний нитками, міцно вплетений в тканину світобудови; от би знати вузлики й огріхи вивороту. / усі кола замикаються у Варанасі / // усі кола починаються у Варанасі // з кожним переродженням болісна потреба забувати рясніє проріхами минулого. короткометражка під назвою «життя»: вдивляюся, мружуся в титри у пошуках свого імені. усе переходить у сублімований концентрат, концентрат радості й успіху. його не виміряти, не зачерпнути; але ми вперто винаходимо нову, неметричну систему — так само, як довелося вигадувати неведичне жіноче право бути, і свободу бути; неведичне чоловіче право бути, і свободу бути. забуваючи, що все завжди закінчується — попелом у водах священної ріки у Варанасі.

місяць без спогадів породжує внутрішню ніжність. ти стоїш у тій самій позі, наче гаком зачеплена, поміж люду і гамору - подалі від можливостей, подалі від вибору, подалі від буття / ким? / втуплюєшся у прожите кимось минулим, сценарій позичено десь під ранок опісля вечірки - прокурена кухня те свідчення не понесе до суду. хіба до якогось внутрішнього, на ньому не стануть питати зайвого, прокурор очевидно підкуплений, провина сумнівна, докази надумані... давайте зупинимо сю безглузду процесію. кам'ятниця серця більше не мусить берегти у собі притлумлене, "бе-ре-гти" значить щось у собі роз'ятрити раз у раз, себто по факту - суцільно втрачений час. кутки пам'яті обнишпорені. всі стежки можливого пе-ре-раховані. внутрішній аудит нарешті вдало зійшовся! ось моя ліва рука, і вона надміру реальна, ноги уперті в твердь, нарешті вони мої? праве плече більше не тягне лямку, тіло легке і розпружене, внутрішнє вухо не вловлює зайвої частоти. отож, кодую новий сигнал: радість і захват буттям нехай завжди в тобі прибудуть, крига скресне на серці, і буде тобі і тихо, і млосно, ласкаво, і чисто і трепетно-справжньо.

словотвором тіло твоє подвоєно, дрібними часточками букви тріщить, перемелює. словами сказаними, і ділом здіяним - світ починається. світ починається першою голосною сказаним - зроблене, мірилом зміряне, кохане голосом твориме позіром вузликом перевʼязане дійсністю - подароване. отож залишається годувати тіло: світлом теплом полуднем зібрати, наче фіалок букет, всі весняні світанки, закоркувати в пляшки всі до одної літні ночі - на горищах свідомості нехай забродять, заповнять усі внутрішні простори. розіпʼємо з тобою разом на узбіччі часів.

якісно різні форми болю пізнаєш почергово, знаєш: (і те знання завжди було у тобі присутнє) трава завжди була зеленою, вітер завжди буде північним, серце завжди буде розбитим, біль ніколи не перестане. але що в мені ще, окрім нього? ось це головне питання життя, всесвіту і взагалі. крига тріскається поволі розмерзається наче несміло; ти промовиш: «нема ліпшої правди за безтінний полудень, тіні пішли за деревами кудись у краще місце і нас залишили днювати» та твій голос вкрадуть, а очі втупляться в голограми - станеш вознесеним, як нас навчили машини; тіло ж сухою грушкою лежатиме в лоні безмовности. дельфіни співатимуть тужливих пісень за братами старшими; брами сходу і заходу розтріскаються наостанок. ділити спільний дім (на шмаття) не надто вдала ідея (хто б знав) забути наділене спільністю, воювати - проти спільного ворога (себе) що дасть тобі виграш?

пісні риб море глибоке і синє набуває різної форми, хвиль замореність тяжіє спокутою по потрощених палубах. лише рибам відомі рифи, а я не риба - може достаʼ картати себе випалювати провиною... берег рівнодалекий, попри оптичні ілюзії, важить лиш факт припливів. з морем не борються, не осушити, не випити, не переплисти із тягярем. і нема у тому пошани, як йдеш під воду. немає пошани у потопельників, хіба похмурий погляд рибалок нагородить ранкові сіті. досить вже щеміти за прожите послухай музику риб - їм у своїй простоті відомо більше вчених мужів.

📜 Морті Блек (Олеся Бедзвін) — поетка, перекладачка, мелодекламаторка, художниця. Авторка віршованої збірки «В місто повертається магія» (2022 рік). Співорганізаторка та проєктна менеджерка в мистецькому об’єднанні “Плем’я Тверде”, мелодекламаційному проєкті «Трансфіґурації». Дописувачка матеріалів літературного журналу «Горілиць вночі». В 2023 році також стала однією з авторок проєкту #FREEALLWORDS, в межах якого її поезії були перекладені іспанською, данською та литовською мовами. Поезії також публікувались в циклі антологій воєнної поезії «Перший поетичний фронт», «Другий поетичний фронт», «Третій поетичний фронт» та англомовній версії «First poetry front» в 2022-23 роках. Підбірка віршів «Досвід горіння» отримала відзнаку журі в конкурсі від «Смолоскипа» за 2025 рік. 💬 З Олесею, чи то пак — Морті, я бачився щонайменше раз на слемі в покійному ДК "Назва" в 2022 році. Тоді, якщо я не помиляюсь, ми жодного разу не говорили, хоч у мене з того слему й лишився запис її вірша на першому етапі. А вірші в Морті — насичені емоційно, подекуди різкі та жорсткі, з частими вкрапленнями прожитого і пережитого, і це передається в її живих виступах також, де вона чітко артикулює та передає написане, що, як на мене, є однією з основ голосової подачі вірша. #WikipediaPoet

Отаке файне вийшло ✨

цвітуть терновії віти на вітрі майоріють ніч сивочола тягнеться у майбутній ранок мені б у твоїй вірі в завтрашній день набутися

Voyage dans la nuit obscure розповідаючи комусь про себе вперше – завжди намагалась видати все за жарт, дотепну історію; ні слова не зронити про внутрішню слабість, не оголити ні сантиметру пошрамованості, рубцьованої тканини спогадів. та більше не тягну лямки випещувати старі означення травми. визнаю - зцілення неможливе без прямої мови, близости не зростити без щирости і вразливости. отож запрошую на екскурсію до внутрішньої пітьми: ось тут – емоційні гірки із самовбивчою амплітудою, погодо-залежний змутнілий гірський потік. праворуч можете оцінити сталактити деструктивної критики, будьте обачні, не заступайте за огороджене, вони гострі та злі. а що за відлуння шириться – передмова до голосу? то вістря відлюдного птаха надії, він ще тільки встав на крило. далі по курсу ліворуч - озера страху, голодного сумніву. зверніть увагу, проводиться планова реконструкція, наразі рекомендуємо надміру не задивлятися в них. презентуємо нове освітлення, воно нещодавно змонтоване кращими майстрами афірмацій, медитацій, психологічних технік; містиками - дірки у небі, щоби впускати зоряний пил. чому із печери доноситься рев та гарчання? наша Тінь розважається, не зважайте, вона не лиха. щодо поодиноких чуток, наче з наших екскурсій не всі повертаються, хочемо їх розвіяти: після модернізаційних процесів системи технічного обслуговування відсоток зниклих безвісти спав до статистичного нуля. якщо вже квиток виявився тобі по кишені - ласкаво просимо, грішнику, ти тут свій, і земля твоя.

Запрошую!)

ТРАНСФІҐУРАЦІЇ повертаються знову. запрошуємо ще раз пережити з нами цю емоційну пригоду у формі музичнопоетичного концерту. ми ділимося своїм відчуттям часу, в якому доводиться жити, болем втрати дому, досвідом долання страху і переживаннями майбутнього, існування якого тримається радше на вірі, аніж на певності. концерт відбудеться 16 листопада (неділя) о 17:00 в арт–центрі Дзиґа учасни_ці/ки: Морті Блек Оля Гонтар Левіза Нікуліна Сергій Чорновіл естер невінчаний віолончель: Воло Бедзвін гітара: Макс Дмитришин перкусія: Василь Войтик фортепіано: Марина Радіоновська афіша: Левіза Нікуліна квиток можна буде придбати на вході. вартість — 250 грн. побачимося!

Запрошую!)