Хроніки Рідера

Топ книг по философской теологии: Бог, вера и рациональные аргументы | 📖 МиР книг #8 В свежем выпуске МиРа мы делимся топом книг по философской теологии — направлении, которое исследует вопросы о Боге, Его природе, атрибутах, отношении Бога к миру и других фундаментальных вопросах веры с помощью философского анализа и рациональной аргументации. Собрали для вас 7 книг, которые помогут познакомиться с философской теологией и постепенно перейти от вводных работ к более сложным академическим исследованиям. От анализа природы и атрибутов Бога до космологических, телеологических и моральных аргументов, проблемы зла, сознания, чудес и воскресения — эти книги позволяют увидеть, как современные философы обсуждают фундаментальные вопросы веры и существования Бога. Если вы интересуетесь философией, богословием, апологетикой или вопросами существования Бога, этот список может стать хорошей отправной точкой. Приятного просмотра! 😉 📺 https://youtu.be/q6PEvatzj9U

​«У часи миру та процвітання настрої держав і окремих людей поліпшуються, оскільки вони не стикаються різко з гострими потребами; натомість війна позбавляє людей легкого задоволення повсякденних потреб і тим самим виявляється суворим господарем, який зводить характер більшості людей до рівня їхньої вдачі». — Фукідід, Історія Пелопоннеської війни, книга III, розділ Х #цитатки_нотатки

​Як же без класики? Це неетично! Поки по свiту громихає «Одісея» Гомера Сімпсона, тобто Крістофера Нолана 🌊, ми можемо вам дещо розказати про свіжу класику 🌱 Точніше, про книжкову класику, яка виходить українською. Кілька тижнів тому українською з’явился інша, фундаментальніша і академічніша робота: 📌 Райнхольд Нібур, Моральна людина й аморальне суспільство: Розвідка з етики та політики, переклав з англійської Олексій Панич (Дух і Літера, 2026) Це – одна з найвплиповіших праць ХХ століття в царині богословської й соціальної етики. І не сказати нічого про неї було 💯 неетично! 🧐 Автор — 🇺🇸 протестантський богослов, політичний філософ, активіст, оратор і, що вже зрозуміло, спеціаліст з етики. Він — випускник Єльського університету, певний час був пастором євангеличної церкви у Детройті, а потім став професором практичної теології в Об’єднаній теологічній семінарії Нью-Йорку. ✝️ Книга Нібура — це міркування на основі запропонованої ним концепції «християнського реалізму». В ній він — цитую видавців — «докладно аналізує засадничу відмінність між моральністю індивідів 👤 та моральністю людських спільнот 👥, а також розглядає перспективні та безперспективні шляхи підвищення моральності політики» 🧐📈 Іншою мовою, в книзі йдеться про гріх, внутрішні мотиви і (а)моральну поведінку людей як окремих істот і людей як членів спільнот. А ще в ній можна знайти критику соціального євангелія, аналіз релігійних і політичних впливів та інші цікаві думки. ✅ Круто, що такі видатні роботі виходять українською, тим більше в перекладі знаного спеціаліста пана Панича. #нова_книжечка #філософія #теологія

Прихована, але… очевидна христологія? ❗️Продовжуємо наш огляд книг про високу христологію, які справді заслуговують на нашу увагу. Ця монографія проливає світло на одну з найвідоміших загадок Євангелій: чому Ісус не називає Себе Богом прямо, але водночас так часто справляє саме таке враження? 📍 Ісус і божественна христологія (Jesus and Divine Christology) 📚 Автор книги — католицький біблеїст Брант Пітре, відомий своєю здатністю вказувати на тонкі нюанси біблійних текстів. 📌 Ще у своїй більш популярній праці (на яку я вже робив огляд) Пітре стверджував, що причина, через яку Ісус не проголошував Себе відкрито Месією, є тією самою причиною, через яку Він не проголошував Себе відкрито Богом: ‼️ Оскільки істина про Його особу могла мати настільки вибухові наслідки (неминуча смерть), Ісус зберігає її в таємниці настільки, наскільки це можливо, аж доки не настає час привести Свою місію до її кульмінації. 📌 У цій монографії автор розвиває свою тезу вже на більш академічному рівні. Його головний аргумент можна сформулювати так: 🔴 Коли ми розглядаємо слова та вчинки Ісуса у контексті юдаїзму I століття, можна навести вагомі аргументи на користь того, що історичний Ісус справді заявляв про Свою божественність. Однак Він робив це дуже по-юдейськи — використовуючи загадки, запитання та алюзії на єврейські Писання, щоб водночас відкривати й приховувати апокаліптичну таємницю Своєї божественності. 📌 Спираючись на широку бібліографію сучасних досліджень, Пітре аналізує низку ключових текстів з усіх чотирьох Євангелій, показуючи, як вони вказують на те, що Ісус ототожнював Себе із Самим ЯГВЕ. 📌 Особливо цікавою ця праця є тим, що автор не обмежується захистом традиційних біблійних текстів-пруфів (наприклад, розповідей про ходіння по воді чи втихомирення бурі), а пропонує й доволі несподівані аргументи на користь божественності Ісуса. Наведу лише один приклад. 📌 Ісус закликає людей любити Його більше, ніж навіть своїх батьків (Мт. 10:37–39; Лк. 14:25–27). У контексті юдаїзму I століття це було надзвичайно сміливе твердження, адже біблійна заповідь шанувати батька й матір вважалася другою за значущістю після обов'язку шанувати Самого Бога. Так, Йосип Флавій пише: «Закон ставить шанування батьків на друге місце після шанування Бога», а Філон зазначає, що «обов'язок шанувати батьків… перебуває на межі між людським і божественним». Причина цього полягає в тому, що батьки є співучасниками Бога у даруванні життя своїм дітям. У цьому контексті сенс слів Ісуса особливо вражає: Він ставить Себе на один рівень із Богом Декалогу. ✅ Книга Пітре — одна з найкращих сучасних праць на захист високої христології. Автор ґрунтовно відповідає на найсерйозніші заперечення, пропонує ретельну екзегезу євангельських текстів і тим самим ставить під сумнів популярну думку про те, що високий статус Ісуса є лише пізнім продуктом розвитку християнської традиції. Однозначно рекомендую! #світ_Біблії #теологія

Пара цитаток і трохи бази стосовно пана Професора, який подарував нам світ Середзем'я :) #цитатки_нотатки #художка

​Більше теології — систематичної і не тільки! 📌 Книга Адама Гарвуда «Християнська теологія: біблійна, історична та систематична» справляє враження ретельно продуманого й структурованого дослідження. 👉 Автор одразу окреслює мету: представити християнську теологію як цілісну систему, що поєднує три виміри – біблійний, історичний та систематичний. Мені (Андрію) як читачеві особливо імпонує прагнення Гарвуда уникнути абстрактних узагальнень і натомість ставити конкретні запитання: ❔ Що відкриває Біблія про ту чи іншу доктрину? ❔ Що вірила Церква протягом століть? ❔ Які моделі допомагають зрозуміти складні богословські теми? Гарвуд не обмежується лише систематичним викладом – він прагне показати живий зв’язок між Писанням, історією богословських дискусій та логічною узгодженістю віровчення. Це робить книгу корисною не лише як підручник, але й як самостійне богословське дослідження. ✅ У результаті перед нами – динамічне бачення християнської теології, яке водночас вкорінене в біблійній традиції та відкрито до герменевтичного й історичного розвитку. Цікаво, що автор сам наголошує: іноді варто сказати, чим книжка не є, щоб краще зрозуміти її характер 📓🙅‍♂️ 🚫 Гарвуд підкреслює, що ця праця не призначена для надання вичерпних пояснень кожного біблійного уривку – для цього існують біблійні коментарі. Хоча біблійні тексти постійно згадуються й цілі розділи присвячені огляду певних доктрин, книга не є коментарем у традиційному сенсі. 🚫 Так само вона не є практичним посібником для служіння. Проте автор переконаний, що добра теологія завжди підтримує й зміцнює служіння. 🎯 Основна мета книги – допомогти читачам прояснити власні переконання про Бога, Його світ і Його шляхи. Гарвуд нагадує, що вивчення теології може й повинно бути актом поклоніння, який веде до зростання любові до Бога та ближніх 📈💚 Особливо запам’яталася думка: «Кожен, хто думає про Бога, займається теологією». 📊 Автор розрізняє народну, мирянську, пасторську, професійну та академічну теологію, але наголошує: питання не в тому, хто займається теологією, а як саме це робиться – чи використовуються надійні методи й ресурси. Гарвуд адресує книгу передусім 🧑‍🎓 студентам старших курсів і аспірантам богословських шкіл та семінарій. Водночас він сподівається, що вона буде корисною й для 🤓 пасторів, 😎 церковних лідерів та 👩‍🦰👨 всіх християн, які прагнуть пізнати Бога – для Його слави й для власного духовного зростання. #теологія

З ДН, Гаррі! 🎉 Сьогодні 31 липня! А це означає, що сьогодні подвійний день народження — авторки та її творіння. Сьогодні святкує 61-й день народження Джоан Ролінґ, авторка однієї з найвідоміших книжкових серій у світі — «Гаррі Поттера». І до речі, сьогодні в магічному світі у Гаррі теж ДН, йому вже 46. (Але ми завжди пам’ятатимемо його молодим, чи не так? 🙂) З цієї нагоди залишу добірку про її головний шедевр. 📕 Передусім, Поттера можна читати: 1️⃣ Просто (взявши будь-яку книжку в магазині). 2️⃣ У «дорослому» оформленні (щоб типу не було соромно). 3️⃣ З гарними малюнками (6 жовтня виходить вже шосте ілюстроване видання). 4️⃣ Онлайн (усі книги доступні українською безкоштовно на Pottermore як жест доброї волі від авторки українцям). 5️⃣ А можна навіть слухати (про фул-каст аудіокниги писав трохи тут). 🤓 По-друге, Поттера можна аналізувати з богословського та філософського поглядів. Тож для тих, кому цікавий цей аспект, я (Михайло) колись писав про дуже круту працю: 📍 Джон Грейнджер, Как Гарри заколдовал мир. Скрытые смыслы произведений Дж. К. Роулинг. А ще раніше (вже не я) писали про книжку: 📍 Дэвид Бэггет, Шон Клэйн, Философия Гарри Поттера. Если бы Аристотель учился в Хогвартсе. ✅ Ці дві роботи введуть в вас в духовний курс діла: звідки були взяті образи (християнству маємо багато в чому завдячувати!), чому книжка стала такою популярною та які уроки можна з неї винести. 📺 І наостанок, ми з Ростиславом також записували подкаст про магію, де говоримо, зокрема, про Поттера. Там ми обговорили вже, можна сказати, «класичне» питання в християнських колах: чи можна християнам читати книги, в яких є магія? І який взагалі задум праць Ролінґ, а також її попередників — Толкіна та Люїса? Це допоможе вам озброїтися аргументами для відповідей на всі заперечення фундаменталістів, які ви почуєте після того, як візьмете Поттера до рук. 😱 #художка

​«Перше слово “Іліади” Гомера — μῆνιν (mēnin), що у перекладі з грецької означає «гнів». Гнів, хіть, заздрість, гординя, жадібність... Гріхи й недоліки людства підсилюють усю драму Трої, але їх урівноважують любов, честь, мудрість, доброта, прощення та жертовність. Це, мабуть, як можна просто й очевидно помітити, ті самі нестабільні елементи, які утворюють людський світ і сьогодні. Ми живемо на тій самій гойдалці. Коли темні людські пристрасті егоїзму, страху та ненависті врівноважуються добротою, дружбою, любов’ю та мудрістю». — Стівен Фрай, Троя, пер. з англ. Олена Стрельбицька, Додаток: Міфи і реальність 1 #цитатки_нотатки

​Ще трохи Спроула. Більш практичного і неполемічного Не відходячі від каси, тобто «видачі» книжок від видавництва «Українська Реформація», хочу звернути увагу на ще пару відносно недавніх їхніх фоліантиків 👉 Маю на увазі книги того ж хайпового, впливового і просто цікавого Р. С. Спроула: 📌 Роберт Чарльз Спроул, Ти — богослов. Вступ до систематичного богослов’я (2024) 📌 Роберт Чарльз Спроул, Неодмінні істини християнської віри (2025) 📌 Роберт Чарльз Спроул, Наслідки ідей (2024) Ці роботи мають більш широкий масштаб і явно менш полемічний ухил. Бо тут Спроул намагається торкнутися фундаментальних і практичних питань: ❔ Хто і як стає богословом? ❔ У шо необхідно вірити справжнім християнам? та ❔ Як філософія впливає на наше людське життя? На питання 1️⃣ відповідає книга Ти — богослов. Тут автор стверджує, що «богословом є кожен з нас». І пояснює: «Щоразу, думаючи про біблійне вчення та намагаючись його зрозуміти, ми вправляємося в богослів’ї. Тому вкрай важливо систематизувати доктрини Святого Письма, послуговуючись належними, перевіреними часом, методами тлумачення, аби зробити богослів’я послідовним і правдивим». Питання 2️⃣ обговорюється у книзі Неодмінні істини. Спроул «доступно, системно та з натхненням роз’яснює понад сто основних доктрин християнської віри, допомагаючи читачам побачити гармонію й глибину біблійного вчення» 💯💭✝️📖 Як кажуть видавці, він «уміло поєднує богословську точність із живими аналогіями та прикладами з повсякденного життя. Він показує, як Божа справедливість і милість співіснують, як правильно тлумачити Писання, що означає передвизначення, і чому істини реформатського вчення мають практичне значення для кожного віруючого». Сама ж книга підійде «для особистого читання, навчальних груп і біблійних курсів». А питання 3️⃣ Спроул порушує у роботі Наслідки ідей. Тут він дає огляд історії та ключових ідей західної філософії і показує, як християни можуть побачити у вченнях Платона, Арістотеля, Августина, Аквіната, Декарта та іншіх «ключі для глибшого розуміння світу та поширення Божих принципів серед людей» 🧠🗝🚪🌏 Мета ж книги у тому, щоб читачі «відкрили, як ідеї філософів вплинули на богослів’я, мистецтво, культуру та світові події» і «дізналися, як філософські концепції формують Ваше мислення сьогодні». ✅ Коротше, «Українська Реформація» видала цілу купу книжок авторства доктора Спроула — можна сміло знайомитися з думкою цього впливового автора і проповідника. #нова_книжечка #протестантизми #філософія #теологія

То Іван мав рацію?! ❗️ Євангеліє від Івана, скажімо так, не користується особливою популярністю серед багатьох біблеїстів. Далеко не всі враховують його під час реконструкції історичного Ісуса, а дехто взагалі вважає його своєрідною історичною фальсифікацією. Проте чимало біблеїстів уже давно стверджують, що таке ставлення до Івана є вкрай несправедливим. Ось нова книга, яка наочно показує чому: 📍 Археологія, Ісус і Євангеліє від Івана: що показують нам нещодавні відкриття (Archaeology, Jesus, and the Gospel of John: What Recent Discoveries Show Us) 📚 Ця праця — результат роботи не одного автора, а понад двох десятків відомих археологів, які представляють різні наукові підходи. Разом вони поставили перед собою амбітне завдання: закласти основу для нового етапу пошуку історичного Ісуса — більш цілісного підходу, який повною мірою враховує свідчення Євангелія від Івана. Серед авторів — такі авторитетні дослідники, як Пол Андерсон (який виступив редактором), Крейг Еванс і Джоді Магнесс. 📌 У книзі аналізуються найрізноманітніші аспекти євангельської розповіді: від загальної структури тексту до дослідження місць і звичаїв, згаданих у Євангелії. Тут ви знайдете обговорення кам'яних посудин у Кані, рибальської галузі Галілеї, римських практик розп'яття та багато іншого. Звісно, усе супроводжується якісними ілюстраціями. (Куди ж без картинок! 😁) 📌 Висновок книги доволі сміливий: хоча Євангеліє від Івана часто називають «духовним», воно насправді містить більше археологічно підтверджених відомостей і топографічних деталей, ніж усі інші Євангелія разом узяті! ✅ Загалом книга виглядає надзвичайно цікавою і є, мабуть, одним із найважливіших доповнень до сучасних історичних досліджень євангельських текстів. Тож налітайте! 😱 #світ_Біблії #теологія #нова_книжечка

​«Ви ще молодий і можете вважати духовні муки чимось прекрасним, ознакою вищості натури. Але ви вже не юнак, а молодявий чоловік середнього віку, і час вам дізнатися, що вся ця духовна атлетика не веде до мудрості. Пробачте себе за те, що ви людина, Рамзей. Так починається мудрість, це частина того, що мається на увазі під страхом Божим, і для вас це - єдиний спосіб урятувати свій розум». — Робертсон Девіс, П’ята фігура, пер. з англ. Олена Оксенич — дяка за цитатку колезі по читанню і френду по Goodreads Романові Задорожному)) #цитатки_нотатки

​Реформатський класик ХХ століття про «вічне» питання Лютераністи і євангелісти, звісно, стараються, але кальвіністи публікуються більше. Принаймні зараз)) Ось, наприклад, видавництво «Reformed Press/Українська Реформація» видали чергову роботу впливого сучасного, хоча вже покійного, богослова — Р. С. Спроула: 📌 Роберт Чарльз Спроул, Бажання вірити. Роль людської волі у спасінні (переклад з англійської і видання — Українська Реформація, 2026) Як хто раптом не знає, то автор — випусник Піттсбурзької богословській семінарії 🇺🇸 і Вільного університету Амстердама 🇳🇱, доктор філософії Вайтфілдської богословської семінарії 🇺🇸, викладач кількох реформатських семінарій, служитель церкви «Сейнт Ендрюз Чепел» в м. Сенфорд, Флорида, радіоведучій та засновник руху «Ліґонір Міністріз» 🌎. Коротше, активний і відомий дядько 😎 📓 Книга, яку переклали в «Українській Реформації», є аргументацією Спроула на захист класичної реформаторської доктрини про спасіння тілько по благодаті і такого ж класичного реформатського тлумачення ролі Бога і людини у спасінні 🧍❌✝️♥️🌱 (👉 Зауважте різницю між поняттями «реформаторський» і «реформатський» — це не одне і те саме). Видавці кажуть: «У книжці “Бажання вірити” Р. Ч. Спроул розкриває питання, що стали причиною Реформації та відродили полеміку між Пелагієм та Августином. Автор ретельно досліджує взаємозв’язок між первородним гріхом і свободою волі людини, прояснює хибні уявлення про Божі дії у питанні визволення віруючого від гріха, висвітлює діяння Святого Духа у спасінні та переконливо доводить, що справа спасіння перебуває у Божих руках». А ось віковічне ❓, навколо якого крутиться думка Спроула (і не тільки): «Який внесок робить людина у власне спасіння? Можливо, Бог чекає на порозі нашого серця, потаємно сподіваючись, що Його впустять, коли ми вирішимо відчинити двері? Чи, можливо, Сам кличе та шукає нас так, що цьому неможливо опиратися? Суперечки щодо непереборного Божого покликання та свободи волі людини точаться сторіччями. То якою ж буде відповідь?» ✅ Якщо вам цікава ця тема і не надоїли розборки між типу-кальвіністами і типу-армініанами, то ця книга буде вам цікава)) #нова_книжечка #протестантизми #теологія

​​Листи. Багато листів! Але це корисно ⬇️ Чудовим завершенням тижня для мене (Михайла) стало прочитання цього масивного тому: 📍 Зібрання листів К. С. Люїса. Том II: Книги, радіопередачі та війна, 1931–1949 (The Collected Letters of C. S. Lewis. Volume II: Books, Broadcasts, and the War, 1931–1949) 📚 Хто не в темі: К. С. Люїс був досить плідним автором не лише книг, а й листів, яких за своє життя він написав тисячі. Його відданий фанат і соратник Волтер Гупер усіма силами намагався зберегти спадщину вчителя і виконав колосальну роботу, відредагувавши та видавши величезний тритомник листів. 📌 Перший том (1057 стор.) був присвячений переважно сімейним листам (включно з листуванням із близькими друзями, особливо з Артуром Ґрівзом) і закінчується наверненням Люїса до християнства (останні листи до Артура — одні з найвідоміших). Більша частина цього тому не надто актуальна для розуміння богослов'я та філософії автора «Нарнії». 📌 А ось другий том (1132 стор.) починається вже з християнського періоду, який зацікавить усіх його читачів. Тут ми зустрічаємося з його найвідомішими працями з богослов'я та літератури, Інклінґами та дебатами з іншими мислителями. Це період радіобесід, що лягли в основу «Просто християнства», написання «Листів Крутеня», першої частини «Нарнії», а також допомоги Толкіну з «Володарем перснів» і латинського листування з майбутнім святим Джованні Калабрією. 📌 Навіщо читати чужі листи? Хоча це правда, що багато листів більшості здадуться не надто цікавими, інші відкривають безліч деталей про особисте життя, розвиток думки та роздуми Люїса. Наприклад, вони проливають світло на те, як Люїс відповідав на заперечення; показують реалії його життя (я ніколи не замислювався, наскільки складним був повоєнний час 40-х, коли просто не вистачало їжі); а ще дають усвідомлення того, наскільки впливовим був Люїс і з якими видатними розумами він спілкувався (світовими світилами, святими, поетами, політиками) — тут величезна подяка Гуперу за детальні примітки про всіх і про все. ✅ Усі ці тексти показують нам щедру душу Люїса, який, здобувши популярність, щодня присвячував години тому, щоб бути на зв'язку зі своїми друзями, колегами та читачами в часи «безінтернетівщини». Незважаючи на ревматизм (через який писати було важко) і запої брата (який допомагав йому з листуванням), Люїс залишався надійним другом і наставником для сотень людей у сотнях питань (від богослов'я Данте до питань шлюбу та розлучення). Читання листів дійсно відкриває Люїса так, як не здатна жодна біографія. P.S. Про третій том розповім, якщо коли-небудь там вдасться його прочитати: він рекордсмен за кількістю сторінок (1840!!!). #теологія #біографія

​«Казки та міфи, як і решта творів мистецтва, повинні відображати й у, так би мовити, екстрагованому вигляді містити елементи моралі та релігійної істини». — Дж. Р. Р. Толкін, Лист до Мілтона Волдмена #цитатки_нотатки

Чому читати Толкіна, або дивитися фільми на основі його творів, цікаво й сьогодні? Чи говорить його творчість до сучасної авдиторії? Сьогодні на літературній зустрічі щодо творчості цього талановитого письменника говорили про це і не тільки про це…

Толкін, міфологія та істина: богослов’я Середзем’я (Д-р Остін Фрімен) ❗️Чи можна говорити про богослов’я Дж. Р. Р. Толкіна? І чи справді його можна знайти в Середзем’ї? Як міфологія може навчити нас істини про Бога і про нас самих? 📚 У цьому відео ми разом із Ростиславом спілкуємося з д-ром Остіном Фріменом — автором книги «Толкінівська догматика», у якій він створив ціле систематичне богослов’я на основі текстів Толкіна! ❓Ми обговорюємо, як християнський світогляд Толкіна проявляється в його художніх творах, чому він разом із К. С. Люїсом називав Євангеліє «істинним міфом», як розуміти магію в Середзем’ї і чи порушує вона біблійну заборону, а також що Толкін міг би думати про «Гаррі Поттера», «Гру престолів» і сучасні екранізації. Тож буде цікаво! 🤓 • Українська версія: https://youtu.be/R_kFpynl5N4 • На русском: https://youtu.be/bZE6pZmrxvw • English original: https://youtu.be/_3k7idaxIG8

​​Хто такий Ісус насправді? ❗️Питання про Ісуса з Назарету не зникає. Воно повертається в кожну епоху з новою силою – і щоразу вимагає відповіді не лише від богословів, а й від кожної людини, яка серйозно ставиться до власного існування. 📍 Саме це питання лежить в основі книжки британського апологета і проповідника Джона Бланшара «Meet the Real Jesus», яка вперше побачила світ 1989 року і нещодавно стала доступною українському читачеві у видавництві «Книгоноша» 2024 року – «Справжній Ісус. Знайомство з найвагомішою Особистістю». 📚 Джон Бланшар – автор понад тридцяти книжок, міжнародно визнаний апологет і проповідник, лауреат премії «Найкраща християнська книжка Великобританії» 2001 року за працю «Does God Believe in Atheists?». «Справжній Ісус» він сам вважає своєю найважливішою книжкою – і це невипадково: адже вся його апологетична праця, за його власним зізнанням, зрештою веде до однієї точки – до особи Ісуса Христа. 📌 Книжка побудована послідовно і прозоро. Бланшар починає з питання про достовірність біблійного свідчення, розглядає як новозавітні, так і позабіблійні джерела про Ісуса, а потім крок за кроком досліджує Його претензії на Божественність, Його вчення, чудеса, смерть і воскресіння. 📌 Логіка викладу нагадує судовий процес: автор збирає свідчення, цитує відомих і маловідомих богословів та філософів, зважує аргументи і приходить до висновку, що альтернативи – «брехун, фантом, божевільний або Син Божий» – не залишають місця для нейтральності. ❝Доктрина авторитетності (а це неминуче означає, що й достовірності) Біблії – це одна з власних доктрин Біблії. Біблія є Книгою, що говорить сама за себе. Коли вона це робить, вона показує себе як живе слово Бога❞. 📌 Одна з головних переваг книжки – поєднання інтелектуальних пошуків з живою, доступною мовою. Бланшар не спрощує складних питань, але й не дозволяє їм залишатися суто академічними, сухими. Кожен аргумент має практичний вимір: читача не лише переконують думати, а й спонукають до особистого рішення, до віри в Нього. У цьому сенсі книжка справді є тим, чим її вважає автор, – не просто апологетикою, а зустріччю з Ісусом. ❝Все це говорить нам, що Євангельська звістка – це не пропозиція легкого шляху до Неба, а безпосередній виклик нашому волінню: Бог наказує вам покаятися, змінити всю вашу моральну та духовну спрямованість. Він закликає до революції у вашому розумі, серці й волі❞. 🇺🇦 Україна, яка переживає екзистенційне випробування війною і заново шукає підстави для надії, ідентичності й смислу, потребує саме таких книжок – тих, що ставлять фундаментальні питання і шукають відповіді. ✅ «Справжній Ісус» – написана для кожного, хто хоча б раз запитував себе: а що, як це правда? І саме таким читачам вона адресована найбільш прямо і щиро. #світ_Біблії #теологія

А за кого Його вважали-то? ❗️ Як перші християни дійшли віри в те, що Ісус із Назарета був унікальним Сином Божим, та й Самим Богом? Це питання, що стоїть у центрі христології та полярно розділяє багатьох дослідників. Цій темі й присвячена ця невелика книжка: 📍 Коли Ісус став Богом?: Христологічні дебати (When Did Jesus Become God?: A Christological Debate) 📚 Якщо бути точнішими, це навіть не книга, а текст дебатів між двома відомими біблеїстами — Бартом Ерманом та Майклом Бердом, — які відбулися у 2016 році. До книги також включено корисний вступ до філософії історії від Роберта Стюарта, який пояснює основні принципи того, як історики приходять до своїх висновків (або, принаймні, як вони мають до них приходити 🙂). 📌 Д-р Ерман, автор відомої книги «Як Ісус став Богом», відстоює точку зору, згідно з якою ні Сам Ісус, ні апостоли під час земного життя Ісуса не вірили, що Він був Богом. Лише після того як Ісуса розіп'яли, а апостоли почали переживати певні видіння, вони дійшли переконання, що Ісус був богоподібною фігурою, посланою Богом. Протягом тривалого періоду рання церква закріпила свою віру в те, що Ісус був «Богом»: спочатку через твердження, що Ісус був піднесений (або «усиновлений») до божественного статусу (так званий адопціонізм; за Ерманом, це перспектива Марка), а пізніше — через уявлення про Нього як про предвічного ангела, який став людиною (за Ерманом, це перспектива Івана). 📌 Д-р Берд, автор книги «Ісус серед богів: рання христологія у греко-римському світі», категорично не згоден. Він аргументує, що Сам Ісус ще за життя заявляв про Себе як о божественного Сина, а Його учні вірили, що Ісус претендував на те, що розділяє ідентичність і прерогативи Ягве. Таким чином, рання церква з самого початку бачила в Ісусі предвічного Сина Божого, Який потім став людиною, виконав роль Месії Ізраїлю і був піднесений та прославлений після Свого добровільного самоприниження. 📌 Вступ д-ра Стюарта на початку книги дасть вам гарне уявлення про те, що таке історія взагалі, як працює абдукція (висновок до найкращого пояснення), що таке тягар доведення, критерії автентичності та багато іншого, важливого для розуміння того, як ведуться дебати між істориками. А наприкінці він пропонує список книг, з яких можна продовжити вивчення теми. ✅ Робота невелика (125 сторінок), але вельми змістовна. Тож для тих, хто не має часу на лонгріди, цей варіант просто шикарний. Хороші аргументи в простому викладі від двох профі — що ще потрібно для приємного та корисного читання на дозвіллі? 😉 #світ_Біблії #теологія

​«Зло — це не що інше, як позбавлення добра, позбавлення, поза яким уже взагалі нічого немає». — Августин Гіппонський, Сповідь, пер. з лат. Юрій Мушак, книга 3, част. 7. #цитатки_нотатки

​Що християни говорять і роблять в часи великих криз? Вони точно не ганяють вітра по світу. А про конкретні приклади етичних відповідей на серйозні випробування йдеться у свіжому числі іншого українського журналу—цього разу богословського—що вийшов без тижня день: 📌 Богословські роздуми: Східноєвропейський журнал богослов’я, весна 2026, головний редактор — Роман Соловій 👉 Тема числа: Герменевтика етичного життя: Християнська відповідальність в умовах кризи 🧾 Всередині: 7️⃣ наукових статей філософсько-богословського, політико-теологічного, місіологічного та прикладного спрямування, а також 1️⃣1️⃣ фахових рецензій на сучасні богословські видання 🖋 Моя (Ростіслава) стаття там теж є. Але і інших цікавинок як за гріш маку. Надаю слово директору-редактору: «Для цього номера Редколегія журналу запросила авторів підготувати наукові дослідження, присвячені аналізу розвитку богословської думки як відповідь на кризи. Йдеться про те, як складні обставини стимулюють переосмислення традиційних принципів і практик, а також призводять до появи нових рефлексій і підходів. Особливої уваги заслуговує те, що східноєвропейський контекст, до якого звертаються автори, осмислюється з різних культурних і географічних перспектив. 🇹🇿 Так, Альфред Себахене, уродженець Танзанії, спираючись на власний досвід життя як в Африці, так і в Європі, пропонує читачам осмислити соціально-політичну роль покоління Z у місії Церкви… 🇺🇸 Ендрю Вілліамс у своїй статті звертається до кризи, породженої Першою та Другою світовими війнами, яка стимулювала розвиток публічної теології та сприяла утвердженню ідеї прав людини… 🇷🇴 Натанаель Відоні продовжує тему політичної теології та публічної ролі Церкви в міжвоєнній Румунії, аналізуючи взаємозв’язок і протистояння між Румунською православною церквою та радикально-націоналістичним ультраправим рухом “Залізна гвардія”. 🇷🇴 Тоадер-Йонуц Рус, спираючись на румунський контекст, порушує питання церковної відповідальності та місії в умовах сучасних релігійних викликів, зумовлених постмодерністськими ідеями, зокрема релятивізацією поняття істини та кризою авторитетів. 🇸🇰 Альбін і Мілош Масарики пропонують емпірично-теологічний аналіз проповідей, виголошених під час похоронної літургії. Стаття висвітлює те, як проповіді можуть поглиблювати біль і переживання втрати… 🇺🇸 Браян Камбра звертається до теми подолання травми вимушеної міграції, спричиненої війнами, стихійними лихами чи переслідуваннями за релігійними, політичними, етнічними та іншими ознаками. 🇺🇦 Стаття Ростіслава Ткаченка присвячена тому, як українська богословська та релігійна спільнота, зокрема євангельське середовище, відкриває для себе новий напрям богословських досліджень – теологію травми – в умовах війни». Коротше, з девізом Схід і Захід разом українці, румуни, американці та інші цікаві люди аналізують відповідь теологій і теологів на війну, особисті втрати, політичні кризи та інші виклики сьогодення. Це має бути корисно. #журнальчик