Метафізика & Металірика

Основною мірою „Шрек“ побудований на субверсії казково-диснеївських канонів. Основним зруйнованим каноном є, безумовно „жили й поживали, добра наживали“, зруйноване сумнівними сиквелами. #сестра_таланту

”І карнавал і досі щоріч повертається до міст Європи та світу, у різних подобах, відмінний від своїх попередників. Карнавал точно повернеться до Венеції, повернеться після чуми, виганяючи людей на вулиці та п’яцци вславляти початок новго життя.“ Текст про меми, чуму, міфи, вічність та сьодення.

https://telegra.ph/Vіchne-povernennya-v-kanali-Venecіi-04-08

Попередній текст у зручнішій формі телеграф-простирадла. Далі буде.

https://telegra.ph/Pro-zhіnochu-emansipacіyu-grotesk-shodzhennya-na-nebo-ta-іnіcіacіyu-04-08

Повертаючись до Юдіт, чий образ став надзвичайно популярний в європейській культурі, є хороша відео-інтерпретація: https://www.youtube.com/watch?v=AZ_5RN8JTRk

Архетип, що стоїть за цими двома рядками подібний, але дещо інший. Тут героїня, здійснивши подвиг та сакральний акт сходження на небо отримує фалічну владу від напівбога, що вже зробив цей подвиг раніше і пройшов ініціацію. Ґаґарін в колективному несвідомому — Енох чи Ілія на вогняній колісниці ”Восток“. Міфологічний сюжет сходження на небо дівиці з набуттям нею статусу Цариці Небесної присутній у шумеро-аккадській, мандейській та, звісно ж, християнській міфології, і певно, не лише. У більшості випадків, цей сюжет увінчується та супроводжується hieros gamos із Богом Неба, але тут цього не відбувається — цариця стає емансипованим, самодостатнім андрогіном. Внебоприйняті молоді Боги, зазвичай, не отримують здатності брати участь у процесі творення, що вже завершився, але часто отримують функцію законодавців, суддів чи управителів, стаючи сакральними прототипами земних царів, узаконюючи та благословляючи їх. Саме це звернення до архетипу зв’язку небесної та земної влади й відбулося нещодавно, у час, коли офіційна церква спрофанізувалася та перетворилася на бюрократичну структуру, а загроза з боку духовних лідерів, зокрема шаманів — гостра та відчутна.

Про жіночу емансипацію, гротеск, сходження на небо та ініціацію Вчора-позавчора відгриміло бучне свято Пурім, що вшановує героїзм, жертовність та винахідливість дівчини, а згодом — цариці — Естер в порятунку юдеїв та винищення. Події описуються в Книзі Естер, що входить у пізніший пласт біблійного корпусу. Книга, як і більшість текстів цього пласту (ктувім в контексті Танаху) є доволі незвичною порівняно з рештою за стилістикою та вмістом. У тексті очевидним чином не згадується Бог, він рясніє гротескними дотепами. Саме таким є і свято Пурім порівняно з рештою юдейських свят, набуваючи яскраво карнавальних, у всій бахтінській широті, форм. За сюжетом, царева дружина Вашті відмовляється явитися перед царським почтом на бенкеті, останній гнівається, відсторонює Вашті та починає агресивно шукати нової дружини. До вподоби йому стає Естер, якою опікується дядько Мордехай. Тим часом радник перського царя Ахашвероша, Гаман, підмовляє царя наказати знищення євреїв у всіх своїх володіннях. І саме на Естер випадає завдання врятувати свій народ і покарати Гамана. У сьомому розділі, кульмінації книги, Естер переконує царя звершити ці дві благі справи. Обурений цар виходить подихати свіжим повітрям у сад; наступна сцена відбувається у покоях Естер, куди повертається цар. Він застає на ложі цариці Гамана, що вимолює прощення, припускає найгірше і наказує стратити Гамана ще й за ґвалт. Приходить євнух на ім’я Хербона, ім’я його пов’язане із коренем ”х-р-б/חר'ב“ та словом ”меч“ (”херев“), й повідомляє, що між іншим, у Гамана вже є 20-метрова наточена паля, на якій він збирався стратити Мордехая. На ній цар і наказує Гамана стратити. Що ж відбулося у цій бурлескній сцені? Цар вважає, що Гаман намагався зґвалтувати Естер, євнух звинувачує його в спробі настромити Мордехая на палю. Натомість, з подачі Естер та євнуха, на палю настромлюють самого Гамана. Так. Так, тут ідеться про фалічні символи, обернені гендерні ролі, здобуття влади й емансипацію та карнавальну субверсію. Естер переходить зі статусу дівчини у статус цариці, здобуває, опосередковано, через царя, владу і фалос. Лиходій, натомість, що мав владу і 20-метрову палю, їх втрачає і сам помирає від них. Текст книги Естер — карнавально-театральний, це також текст-фантазія, про визволення, силу та фізичну перемогу. Символізм слабкої жінки, що не має фалічної влади характерний для текстів з тематикою визволення і поневолення. У апокрифічній/второканонічній книзі Юдіт, головна героїня, єврейка, що потрапляє до шатра ассирійського полководця бере його власний меч і відрубує йому голову. Молотом розчереплює голову Сисері Яель у Книзі суддів 5:24-26. Маруся Богуславка викрадає ключ і визволяє бранців. Запам’ятали? Усвідомили? А тепер перескакуємо деінде, до Валентини Терешкової, про яку нещодавно згадав фейсбук, особливо, сусідньої країни. Згадав, чи не в першу чергу, в осудливому, карнавальному контексті радянської частівки: ”Валентине Терешковой За полет космический Сам Гагарин подарил Хуй автоматический“

Channel photo updated

Channel created