disgusting imp

з новим роком, дорогенькі!🎉

“you’re my friend now”.

father, save me from myself.

i don’t wanna die sometimes wish i’d never been born at all

2:45

віддалення запилених бажань, відлуння невідомого благання, я проживаю часу благодать: прискорення, сповільнення, стояння. реальність сповнилась сльозами, прогалина у спогадах рясна, мрії, що розірвані руками… моїми? суть давно ясна. переведу дзвінок в беззвучний - оплакую забуті знов часи, я - не тихий і не милозвучний - я - розʼятрений, загублений в пітьмі. я є поранений у клітці звір, поранений і запхнутий за ґрати, мене ніколи не хвилює вітру дзвін, я закарбований своїми же думками. я вбивця вбивць - своїх благань до себе, відкинутих собою ж, я пил на своїх ранах і страждань поглинутих я всотую мінори. порадами я дихаю, у тузі сплю - свого не маю вже нічого, я зліплений людьми зразок, експеримент невдалої епохи.

спустошення: “дещо„ пожирає нутрощі. це поселилося в мені, заполонивши розум. це “щось„ не дає спати уночі, не дає побачити в небі ясність, як і у думках. “воно„ поглинає, руйнує, метаморфозує, створюючи інверсію реальності (може ні?), це не дає мені зрозуміти де саме є ця реальність. це таке дивне і незнайомо-знайоме “щось„ ламає мене, розбираючи на молекули думки, інфікуючи новими відростками старих, болючих, створюючи їм шляхи, проклинаючи. “воно„ змушує мене гальмувати, бажаючи смерті і я, в нездатності опиратись, лягаю спати з відсутністю бажання прокинутися вранці. це “щось„ не має назви. “воно„ є рутина, відсутність майбутнього, відсутність поваги, відсутність безпеки, прогалини в памʼяті. рушійна сила відчаю, безпорадності, смутку, туги, огиди.

примари вирують, пробираючи до кісток, розум безжально тріщить думками. безсонні ночі заполонили теперішнє, й без того, гидке життя. моя аксіома – смуток і гнів, наслідки – розчарування.

спустошення, що знищує сон, поглинає ночі та надає байдужості переваги.

усі можливі відтінки неспокою, смутку й гніву підкорюють розум.

у думках голос наставляє відʼїбатися від себе, але все, що можеш – займати себе будь-яким справами, аби ні про що не думати.

знеболення стає причиною, причина - наслідком, наслідок руйнує перетравлене горе.

00:59

подрібнені людиною думки, знебарвлені людиною пороки, людина постає з жадібності і брехні, проїдаючи отрутою незгоди. людина від природи надсумна, людина закарбовує бажання, людина тужить і ненавидить до дна своє єство, створені людиною страждання. і тугою повиті мрії гинуть, здобутки знов палають у вогні, людина топить у ночі вбачання, свого майбутнього топить кораблі. найщасливіші дні людина відторгає, найяскравіші спогади людина проводжа, людина та, хто знає і гріха страждання й найбажаніші солодом уста.