22 Енергії Всесвіту💞💞💞

Чому дорослій жінці соромно попросити грошей у власного чоловіка? 💭 До мене приходять жінки, які прожили в шлюбі десять, п’ятнадцять, двадцять років , і досі не можуть просто сказати чоловікові, що їм потрібні гроші. Знаю, у більшості зараз йокнуло, бо впізнала себе. (Скажу більше, колись я була в цій самій категорії, і точно знаю, про що говорю. ) Вони можуть керувати відділом, вести бізнес, приймати рішення на мільйони, але в момент, коли треба вимовити цю фразу вдома, всередині все стискається: горло перехоплює, плечі підтягуються вгору, тіло стає маленьким і незручним, ніби воно просить вибачення за сам факт свого існування. Причин цьому може бути кілька, і сьогодні я хочу назвати лише одну з них - ту, яка найчастіше спливає на консультаціях. 👶 В більшості це зовсім не про гроші і не про чоловіка Це про дуже давній досвід, у якому дитина вперше зрозуміла, що просити — марно, а іноді ще й небезпечно. Бо у відповідь на прохання вона чула, що грошей немає, що вона забагато хоче, що вона витрачає на всяку дурню, що батьки й так на неї працюють. І психіка дитини зробила єдиний доступний їй висновок: прохання не приносить бажаного, зате приносить сором, провину й відчуття, що ти обтяжуєш собою інших. 🧠 І тоді дитина знаходить обхідний шлях Багато жінок згадують той самий епізод: як вони брали гроші з маминого гаманця чи з батьківської кишені - тихо, потроху, так, щоб не помітили. Не тому, що були нечесними, а тому, що це був єдиний спосіб отримати потрібне, не проходячи через приниження відмови. Мозок запам’ятав цю стратегію як таку, що працює, і поклав її на найглибшу полицю. А через двадцять років ця сама стратегія тихо вмикається в дорослому житті: жінці простіше зазирнути в чоловікову кишеню, взяти з його гаманця, зняти з картки, домовитися з собою, ніж підійти й сказати вголос «мені потрібні гроші». І потім вона ще й почувається винною за те, що взяла без прохання, хоча насправді просто повторила дитячий сценарій, у якому пряме прохання ніколи не було безпечним. 🗯 Що з цим робити? Перший крок - не змінити поведінку, а зізнатися собі: так, мені справді важко просити гроші, і це не риса характеру, а вивчений колись спосіб виживання. Спробуйте зробити маленьку вправу. Сядьте, покладіть руку на місце, де відчувається стиснення, коли ви уявляєте цю розмову з чоловіком, і поставте собі одне запитання: скільки мені років у цей момент? А потім згадайте, у кого ви просили найперше в житті і що вам тоді відповідали. Часто вже сама відповідь на це запитання дає тілу можливість видихнути, бо стає видно, що ви захищаєтеся не від свого чоловіка, а від дуже старої відмови. Ця практика не замінює терапію, вона лише відкриває двері. А сам сценарій - той, що тягнеться з дитинства й досі керує вашими грошима і вашими стосунками - ми знаходимо і розбираємо за одну сесію на консультації. Якщо ви впізнала себе напиши ✍️ мені.

Знаю, ви це любите 😎 Задай собі питання, де ти себе зараз втрачаєш і обирай карту Розшифровка в коментарях👇

Розповіла про те, у що потрапляють люди, що займаються саморозвитком Погоня в буденному житті за станом , який відчули в практиках

Сьогодні я обираю ЖИТИ ♥️

Текст для проговорювання в Сонячне затемнення Сьогодні, коли Місяць закриває Сонце і світ на кілька хвилин завмирає між тим, що було, і тим, що буде, я зупиняюся разом із ним і промовляю це вголос для себе, до себе, від свого імені. Я звертаюся до тієї частини себе, яка виживала. До тієї, що навчилася бути напоготові, читати чужий настрій із півпогляду, замовкати вчасно, терпіти, тягнути, не просити, не показувати, як боляче. До тієї, що не спала ночами, поки я спала. До тієї, що трималася, коли не було за що триматися. Я бачу тебе. Я не відвертаюся від тебе і не соромлюся тебе. Я дякую тобі за все, чого я досягла завдяки тобі. Дякую за те, що я жива , бо ти зробила все, що вміла, щоб я дійшла до цього дня. Дякую за мою силу, за мою витривалість, за мою чутливість до найтоншого, за все, що я збудувала на твоїй енергії, за кожен раз, коли ти піднімала мене, коли я вже не могла. Ти не була моєю помилкою - ти була моїм захистом у той час, коли мені справді потрібен був захист. І сьогодні я кажу тобі чесно: я знаю, що ти в мені є. Я знаю, що ти мені допомагала. Ти залишаєшся зі мною. Але сьогодні я обираю ту свою частину, яка живе. Ту, що дихає повно, що дозволяє собі хотіти, помилятися, відпочивати, любити відкрито, бути видимою і не платити за це болем. Я не відрікаюся від тебе. Я забираю тебе з передової , ти більше не мусиш стояти на варті кожну секунду мого життя. Я братиму від тебе твої ресурси тоді, коли вони мені справді знадобляться, і я вмітиму тебе покликати. А зараз ти можеш відпочити. Твоя зміна закінчилася. І все, що жило в мені болем , усе, що я носила замість тих, хто не доносив, усе, що я тримала, бо більше не було кому, я віддаю на трансформацію. Хай воно перетвориться на любов. Не зникне, не забудеться, не знеціниться , а перетвориться. Хай мій біль стане моєю глибиною, мій страх - моєю обережною мудрістю, моя настороженість - моєю чутливістю до життя. Я обираю життя. Я обираю любов. Я обираю себе - цілу, з усіма своїми частинами, жодну з яких я більше не виганяю. Так є. Так буде.Та є так

Сьогодні Сонячне затемнення. Ділюсь з вами тим, що зробила в цей день я. Якщо вам відгукується- беріть собі

Продовження 👇

Послухай, якщо ти відчуваєш стан «наче все добре, але чогось не вистачає» . Коли ти відчуваєш сум, але не знаєш, за чим ти сумуєш. Коли цей стан стає перманентним в твоєму житті. Насправді ти сумуєш за іншим. Послухай, і напиши, якщо відгукується

Я сьогодні в ударі 😂 Ще одне послання вам