Шкарпетки північної міфології

Слейпнір та його родичи А ви думали, з Локі всьо? Ніт. Є таке прикольне дослідження від Анн Монікандер Sleipnir and his Siblings: Some Thoughts on Loki´s Monstrous Offspring. Там вона міркує, до чого коні в міфах Півночі. Кінь для вікінгів був максимально важливий, як і для усіх індоєвропейських гілок вірувань. Наприклад, в Еддах бачимо буквально довгі списки, кому який кінь належав, і кожний скакун мав промовисте ім'я. Зірочка в нас, звісно, Слейпнір, кінь Одіна. В нього є своя історія народження, пов'язана з Локі. ▪️▪️▪️▪️▪️▪️ Коротко нагадаю: якось в гості до асів завітав майстер й запропонував побудувати стіну навколо Асґарду, таку класну, що жоден йотун не зможе пройти за неї. За це він запросив собі сонце, місяць і Фреїю. Локі порадив висунути умову: це якщо побудуєш за одну зиму без допомоги кого б то не було. Ну ладно, кінь Свадільфарі буде мати допуск. Несподівано майстер впорався. Залишилось три дні до кінця зими і до завершення стіни. Боги такі: Локі це запропонував, Локі хай й розбирається. Ну, вночі з'явилась якась гаряча кобилка та увела Свадільфарі, тож майстер не міг нічого робити. Й так продовжувалось три дні. Майстер впав в ярость і прийняв свою справжню форму йотуна. В асів розмова коротка: якщо ти йотун, тобі в лоба летить молот Тора. Тор вбив йотуна. А Локі народив восьміногого коня Слейпніра. ▪️▪️▪️▪️▪️▪️ Дослідниця каже: дуже цікаво, що народження коня пов'язане саме з будуванням стіни, яка має розділити дві раси, богів та йотунів. А ми знаємо, що кінь це транспорт, засіб подолання кордонів та переходу в інші світи. Друга цікава деталь: стіна Асґарду, виходить, не завершена. Не завершено повне розмежовування божеств та йотунів. ▪️▪️▪️▪️▪️▪️ Локі в нас чоловік, але він саме мама Слейпніра, всіх чаклунів та монстрів світу, якщо вірити Еддам. І він же батько ще 5 дітей: ▫️вовка Фенріра, змія Йормунґанда, богині Хель — від йотунки Анґрбоди, ▫️якогось Нарі, якогось Валі — від асіньї Сіґюн. До речі, коли карали Локі, боги перетворили Валі саме на вовка, щоб той вбив Нарі. Отже, половина родичів Слейпніра — йотуни, половина — аси. Але ці йотуни самі по собі лімінальні: вони, звісно, прояв хаосу та руйнівних сил. Разом з цим, вони охороняють усталений порядок. ▫️Хель тримає мерців, які підуть на Раґнарьок, і поки мерці під контролем Хель, то все в порядку. ▫️А змій лежить кільцем у водах океану навколо кордонів Мідґарду, і тим самим відділяє його від інших світів. Всі діти плюс Локі зрештою зв'язані. А вільний лише Слейпнір. ▪️▪️▪️▪️▪️▪️ В Залізну добу кінь був одною з найважливіших тварин при жертвоприношеннях та похованнях. Коли археологи знаходять їх останки, то зазвичай інтерпретують це як вказівку на високий статус похованого. Кінь слугує транспортом для подорожі в Хель чи Вальхалу. Тож він всяко може долати межі світів, від живих до мертвих та обратно. Коней також часто розміщували по краях поховань. А ще археологи знаходили їх, похованих окремо на кордоні всього кладовища. В такому випадку їх розглядають як охоронців кладовища — таку ж роль грали песелі. До речі (1), луна цієї традиції в Скандинавії продовжувалась аж до пізнього 19 століття. На півдні часто розміщували один чи кілька черепів коня під токовищем або гумном. Це такий майданчик для молотьби зерна. Десь в сорокових 20 століття дослідники пропонували таке пояснення: черепа покращували акустику, через що легше молотити зерно. Зараз думають, що це лише раціоналізація старого звичаю, покликаного приносити вдачу й захист дому та врожаю. До речі (2), в Швеції так само було розповсюдженим звичаєм ховати гадюку під порогом, щоб відвернути зло та хвороби. Тут теж таки лунають відголоски вірувань у змія Йормунґанда. ▪️▪️▪️▪️▪️▪️ Щодо святості коней та частин їх тіла, варто згадати історію Völsa þáttr. Там серед іншого хуторяни організувала міні-культ навколо зав'яленого фалосу коня. І також варто згадати історію з Hákonar saga Góða. Ось тут прям окремий уривок про цей інцидент на йольскому бенкеті. Наступного дня, коли люди сіли до столу, бонди обступили короля й сказали, що він мусить з’їсти конини. Король нізащо не хотів цього робити. Тоді вони просили його випити юшки, звареної на кінському м’ясі, але він відмовився і від цього. Потім вони запропонували йому скуштувати розтопленого кінського жиру, проте він не захотів і цього. Тоді справа мало не дійшла до нападу на нього. (Король був християнин) І цей текст, окрім іншого, показує важливість конини як жертвоприношення. Настільки важливим було це ритуальне поїдання, що короля ледь не скинули, і той врятувався лише завдяки мудрому ярлу Сіґурду. Цікаво, що останки коней рідко находять в поселеннях ранньої Залізної доби, але дуже часто — в ритуальних контекстах. Тож, виходить, до конеї ставились інакше, ніж до інших тварин. ▪️▪️▪️▪️▪️▪️ Отже, що маємо: Слейпнір — найкращий з коней, їх квінтесенція. В той же час він породження монстрів, йотуна, який був водночас батьком і матерью, який міг змінювати подоби як заманеться. В міфах Слейпнір пов'язаний з будівництвом кордонів та їх доланням. Дослідниця каже: всі ці контексти пов'язані з лімінальністю. Поховання та будівництво — справи небезпечні, і навіть зараз можна відловити відлуння старих звичаїв, коли хтось кладе монетку у фундамент дома. Чому існує такий зв'язок? Бо поховання, по суті, будівництво дому для мерця, створення нового простору. Вбивство Іміра для створення нового простору — вбивство коня для нового простору... є деякі схожості в цьому. Пожертва коня, метафоричного Слейпніра, то є спосіб зв'язати небезпечний межевий хаос, підтримка кордонів між різними світами та сутностями. І безпека нового простору. Все що озвучено, можно віднести й до Локі, як матері Слейпніра. Лімінальність, хаотичність, долання будь-яких кордонів — і водночас підтримка існуючого порядку. #боги

Руни знають усі — як загадкові знаки на каменях, амулетах і зброї, пов’язані з вікінгами, богами та магією. Але чим вони були насправді: звичайним алфавітом, таємним знанням, способом звертатися до надприродного чи всім цим водночас? Гостя четвертої камерної зустрічі — Марина Люта, журналістка, радіодокументалістка, незалежна дослідниця мантичних практик. Разом з нею простежимо історію рун від найдавніших написів і скандинавських міфів до магічних амулетів, ворожіння та сучасних рунічних практик. Поговоримо про футарк і його різновиди, Одіна та міфічне походження рун, віщунок і знавців рунічного письма, археологічні знахідки — зокрема на українських землях — та про те, як руни пережили світ вікінгів і отримали нове життя через багато століть. Запрошуємо всіх спонсорів «Пороблено», які підтримують нас від 10$ (від рівня «Мольфари-хмаридники» і вище). 🔸Посилання на зустріч надішлемо окремо. Якщо раптом не знайдете його у повідомленнях — напишіть нам у приватні. Доєднуйтеся до нашої спільноти! До зустрічі 💛

Корабельні поховання й каїрни бронзової доби Science Norway опублікували цікаву знахідку в Grønhaug на острові Karmøy. Це поховання розкопували ще в 1902 році і тоді знайшли 15-метровий корабель. Нинішня експедиція відкрила траншею, щоб перевірити збереженість поховання. Сам по собі корабель датований 864 роком. Під кораблем археологи знайшли рукотворний каїрн з каменю — скоріш за все, сліди старішого кургану бронзової доби. Схоже, що скандинави використали старий могильний насип як платформу для нового. Хто саме був похований в кораблі, невідомо, бо скелетів не знайшли. Або поховання облутали з виносом останків, або занадто кислий ґрунт розчинив кістки. Але загалом курган приписують якомусь морському конунгу чи предку короля Гаральда Світоволосого. 15 метровий корабель це карв, щось середне між господарськими човнами та великими морськими довгими кораблями. На думку дослідників, довжина близько 15 метрів — межа, після якої судно вже класифікували як повноцінний корабель. Так, не пафосний лонгшип, але карви використовували як для торгівлі, так і для війни. Маленький рейд влаштувати на карві можна, ну такий, на сусідів. Тож скоріш за все, тут дійсно поховали місцевого ватажка. Деталі: 1. Покриття з берези всередині корабельного поховання. Раніше думали, що то зробили по 2 причинам: або для зручності робот, або щоб не турбувати похованих в старому кургані. Тепер думають, що то частина самого корабля. Вікінги широко використовували бересту як міцний матеріал із природними водовідштовхувальними властивостями: з неї виготовляли посудини для зберігання їжі та металевих речей, устілки для взуття, використовували для герметизації човнів і виробництва дьогтьового клею. Завдяки природним речовинам із консервувальними властивостями, зокрема бетуліну, береста стійка до гниття. Супер матеріал, коротше. Якщо це частина самого поховання, то мабуть цей корабель спочатку був "робочим" й деякий час ходив по морю перед тим як спочити в похованні. Бо під час укладання обшивки будівельники часто прокладали між стиками шари берести. У воді деревина й береста набухали, й так виходило надзвичайно щільне водонепроникне з’єднання. Це не в новині написано, це моє припущення. 2. Щодо каїрну бронзової доби, то по ньому мало поки що відомо. Його будуть досліджувати далі. Зате вже наразі знаємо наступне: у насипу над каїрном збереглася поверхня землі настільки добре, що археологи побачили верес і чорничні рослини, деякі ще з листям. Це дозволяє припускати, що корабель поставили в теплу половину року. Дуже цікаво, чи зможуть якось визначити, кого саме там поховали. Ну типу, прошерстити різні там саги та хроники, місцеві легенди тощо. #цікаве

Зустріч з паном Семеном Тисячолікий Ніхто пройшла вельми плідно, як в ментальному плані, так і в матеріальному. Обогатилась на 5 книжок, які мені потрібні як по роботі, так й для саморозвитку 😌 Пане Семене, максимально вдячна за прекрасні рекомендації! Нафоткала собі всі запропоновані книжки на майбутнє 😈 З куплених особливо цікава Джвандзі. Перший же шматочок на пробу надав ту саму "тотальну зупинку мозку", яка відбувається по прочитанні коанів. Довго шукала собі підбірку коанів українською, і ось нарешті. Хеееехехехехехех 😈

Як кістяні гребінці допомагають сучасним історикам Зробила я собі щоденні огляди від Чату джпт, і скажу вам, непогана штука. Наприклад, він сьогодні приніс новину про новий проект Університету Йорку. RANGIFER: reindeer antler and outland connectivity in Viking-Age Europe Ну як новина, опубліковано 23 липня 2026 року. Команда з Йорку буде досліджувати торговлю та подорожі в епоху Європи часів вікінгів. Вони досліджуватимуть зв’язки між містами та віддаленими гірськими районами, застосовуючи ZooMS-аналіз до виробів із кістки й рогу та відходів їхнього виробництва. Проєкт «RANGIFER: оленячий ріг і зв’язки з віддаленими районами в Європі доби вікінгів» має на меті поглибити наше розуміння комунікацій та обміну в добу вікінгів. У межах проєкту використовуватимуть біомолекулярні методи — палеопротеоміку, — щоб з’ясувати, як ріг північного оленя (Rangifer tarandus) почали використовувати для виготовлення предметів, широко розповсюджених у всьому світі вікінгів. Рога північного оленя привозили від фіннів та саамі, народів, які проживали далеко на північ від міст вікінгів. Міста будувались на півдні напівострова, наприклад Бірка в Швеції та Хедебю в Данії. А хутро, ріг, тюленячий жир — то було даниною чи торгівельним обміном від північних сусідів. Археологи знаходять безліч кістяних гребенців та інших виробів з кістки в південних містах за багато миль від саамі. Тож вони хочуть з'ясувати за допомогою цих об'єктів, як саме скандинави взаємодіяли з народами Півночі. Ми проаналізуємо велику кількість гребенів для волосся та виробничих відходів, щоб визначити масштаби використання, територію поширення і способи переміщення оленячого рогу. Чи доправляли матеріал із гір для подальшої обробки в інших місцях, чи самі гребені виготовляли у високогір’ї? Як осмислити це у світлі новітніх досліджень, що докорінно змінили наші уявлення про полювання, звіроловство, подорожі й торгівлю в гірських районах? Цікаво! Подивимось, що з цього вийде)) #цікаве

ЯК ПІДТРИМАТИ УКРАЇНСЬКІ ВИДАВНИЦТВА 💔? Знаю, що ви, можливо, вже трохи втомилися від подібних дописів і здається, ніби їх зараз занадто багато у стрічці. Але я знову й знову натрапляю на дописи про те, що маленькі та середні видавництва залишаються в тіні - про них мало інформації і їм дістається найменше підтримки. ​Тому я постаралася зібрати в одному місці всю інформацію, яку мала, яку знаю та яку відстежила в телеграм-каналах самих видавництв. ​Я розумію, що тут зібрано далеко не всі способи й не всі наші видавництва, яким зараз важко. Тому якщо ви знаєте про якесь маленьке, середнє чи велике видавництво, яке також постраждало і потребує допомоги — будь ласка, напишіть про це в коментарях. Я доповню цей допис. ◼️УНІВЕРСАЛЬНІ СПОСОБИ ПІДТРИМКИ: 1. Купуйте паперові, електронні та аудіокнижки на сайтах видавництв або у партнерів. 2. Оформлюйте передзамовлення - це дає обігові кошти на друк. 3. Купуйте подарункові сертифікати. 4. Донатьте на офіційні рахунки та фонди. ЯК ДОПОМОГТИ КОНКРЕТНИМ ВИДАВНИЦТВАМ: 🔷 «Ранок» (Ранок, Readberry, Фабула) ⚫️купувати дитячі книги, фентезі/новели та художню літературу на ranok.com.ua та knigoland.com.ua ⚫️у них є подарункові картки ⚫️сайт «Фабула» теж працює, зараз діє знижка -20% на електронні книги ⚫️донат у БФ «Ранок-Україна»: UAH IBAN: UA263052990000026009035907860 АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 39332040 ⚫️швидкий донат: https://next.privat24.ua/env/donate/fd860515 Обов'язкове призначення платежу: Благодійна допомога на усунення наслідків ракетного обстрілу російської федерації для ТОВ «Ранок» 🔷Видавництво «Жорж» ⚫️купувати наявні книги, робити передзамовлення ⚫️прямий донат: IBAN: UA5630529900000260045929569 (Отримувач: ТОВ ВИДАВНИЦТВО ЖОРЖ, ЄДРПОУ 40301707, АТ КБ «ПРИВАТБАНК») ⚫️видавництво на своїй сторінці в інстаграм запустило челендж «Книжці «Жоржа» безпечніше вдома» 🔷«Книголав» ⚫️їхнє прохання: донатити на ЗСУ та підтримувати українських авторів, купуючи їхні книги на сайті чи в книгарнях ⚫️можна купити електронні книги 🔷«Ще одну сторінку» ⚫️придбати сертифікат на 500 грн (можна обміняти на книги після 1 листопада) ⚫️передзамовити новинки 🔷Varvar Publishing ⚫️купити щось в них на сайті ⚫️донат на Банку: https://send.monobank.ua/jar/8Z7DpCKzW9 картка: 4874 1000 3143 8677 🔷Korali Books ⚫️купувати наявні книги у книгарнях-партнерах 🔷Мережа «Книголенд»: ⚫️приходьте у фізичні магазини - там є спеціальні стенди з книгами постраждалих видавництв (Ранок, Фабула, Readberry, Ще одну сторінку, Varvar, Korali). ⚫️сайт працює, асортимент обмежений ⚫️можна купити електронні книги ⚫️прямий донат: https://next.privat24.ua/env/donate/c4588210 🔷в книгарнях-кав'ярнях Старого Лева розміщено спеціальні викладки книжок видавництв, які постраждали від російських атак. 🔷«BOOKCHEF» ⚫️прямий донат: 🌟найменування отримувача: ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «БУКШЕФ» 🌟код отримувача: 42514554 🌟рахунок отримувача: UA09 305299 00000 26004026247136 🌟назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» #підтримка_видавництва

Хільдольв, син Одіна Лейв Равнсен, студент і дослідник в Utah Valley University, має всього 1 роботу на Academia.edu, зате яку. Він пише про сьомого лебедя в тринадцятом ряду, тобто, про Хільдольва, сина Одіна. Він починає з того, що Едди головним чином розповідають про Одіна, Локі та кількох інших богів, забуваючи про таких як Улль, чий культ засвідчений багатьма назвами місць в Швеції та Норвегії. Тож, Хільдольв теж десь з цієї опери, на думку Лейва. Хільдольв згадується в пісні Hárbarðsljóð та у списку імен синів Одіна. Цього достатньо, щоб окреслити персонажа та роль у міфах. "Пісня Харбарда" каже наступне: Тор мовив: Прав-но сюди, скажу, де пристати, — чийого човна тримаєш на суші? Перевізник мовив: Хільдольвом зветься хазяїн човна, герой, що замешкав у Радсейярсунді, казав не возити бурлак й конокрадів, лиш добрих людей і тих, кого знаю; скажи своє ймення, як хочеш протоку здолати". (с) Переклад В. Кривоноса З цього Лейв робить висновок, що Хільдольв діє як охоронець межі між йотунами на сході та Асгардом на заході. Його Ráðseyjarsund перекладається приблииииизно як "Протока центра прийняття рішень Острова Ради". Само ім'я перекладається як "Вовк Битви". Я особисто вважаю, що то міг бути якийсь місцевий ватажок, на честь котрого автор поставив цю п'єсу про Одіна та Тора. Або, обожнений місцевий ватажок — випадки возведення звичайних смертних ярлів у статус божества досить часто зустрічаються в джерелах. Сова на глобус? Можливо. Ладно, все одно Лейва цікаво читати. Де ж розташований цей острів та протока? Тор їде додому, в свій Трудванґ в межах Асґарду. Харбард вказує кружний шлях до Асґарду, на кшталт: "Поверни наліво до Верланду, де зустрінешся із матерью". Тор каже: "Я був на сході, я бився з йотунами". Тобто, якщо він поверне наліво, він поїде на південь. Йотунхейм розташовують найчастіше на півночі та сході. Мать Тора то Йорд, Земля, і скоріш за все, Одін каже про зустріч з персоніфікованим Мідґардом. Тож Асґард лежить на захід від загадкового Острову Ради. Мідґард — на південному заході. Йотунхейм відділяється від Мідґарду віями Іміра та багатьма ріками. Наприклад, є така ріка Іфінґ, яка розділяє ці два регіони, як сказав Одін у Промовах Вафтрудніра: Іфінґом зветься ріка між йотунів землями та володіннями богів; вільно біжить, ніколи її мороз не скує. (с) Переклад В. Кривоноса Тор, конешно, може пересікати ріки пішки, але тут щось він звертається до перевізника. Ймовірно, Іфінґ досить жорстка ріка, щоб йотуни чи Тор не могли її просто так перейти. Отже, виходить, що якщо Хільдольв тут має човна, то він та його острів репрезентує собою буквальну межу, лімінальний простір між йотунами та богами. І сам він може нести роль охоронця та медіатора між двома світами. Що й відображається в його імені "Вовк битви", яке може вказувати на його межову природу берсерка — людини, яка водночас є вовком. Отака історія на сьогодні. Донатимо на русоріз і будемо живі ❤️ #боги #міфологія

Про троллів Джерело: Cursing with trolls in Njáls saga. Раціоналіст 21 століття може вимовити вголос ім'я диявола, і це нічого не буде означати для нього. Проте у світі фольклору та чарівних казок є правило — заклик здатний спричинити появу. Вагома причина ніколи не згадувати диявола. Це дослідження присвячене випадкам, коли знатна ісландська жінка X століття закликає злих тролів. На перший погляд, нічого не відбувається. Але середньовічний читач або слухач так не думав. ______________________ Одне з таких проклять — предмет цього дослідження — міститься у «Сазі про Ньяла». Герой Гуннар із Хлідаренді повернувся додому й необачно одружився з Галльгерд. Коли він вирушає на щорічний літній альтинг (імовірно близько 975 року), то наказує своїй новій дружині поводитися чемно й не нападати на його друзів. Порада зовсім не подобається Галльгерд, і вона негайно відповідає: «Troll haf þína vini» — «Нехай тролі заберуть твоїх друзів». Гуннар бачить, що сперечатися марно, і просто їде. Галльгерд, однак, зовсім не збирається поводитися мирно. Вона організовує вбивство одного з місцевих працівників, що призводить до багаторічної кровної ворожнечі між Хлідаренді та сусіднім Бергторсхваллем. ______________________ У середньовіччі слово troll мало кілька значень, і одним із них було використання у прокляттях. У своєму попередньому дослідженні (Ármann Jakobsson, 2008) автор виділив 13 значень. У сагах XIII–XV століть слово troll застосовується щодо: — язичницьких напівбогів (Jómsvíkinga saga); — берсерків (Sörla saga sterka); — людожерів (Orms þátr Stórólfssonar); — язичників (Óláfs saga Tryggvasonar); — єретиків (у правових текстах); — одержимих тварин (Hrólfs saga kraka); — силачів із далеких країн (Kjalnesinga saga); — асоціальних осквернювачів криниць і джерел (Hálfs saga ok Hálfsrekka); — велетнів (Gunnars saga Keldugnúpsfífls); — вампірів (Harðar saga); — чаклунок (Eyrbyggja saga); — невідомих ворожих істот, що чинять різанину (Hrólfs saga Gautrekssonar). І, нарешті, люди називають тролями своїх ворогів (Grettis saga), навіть не уточнюючи, яке саме з перелічених значень мають на увазі. ______________________ Отже, троль не є окремим біологічним видом чи расою гуманоїдів. До цієї категорії належать: — тварини; — надприродні істоти; — люди інших народів; — самі ісландці. Тролі згадуються у кількох шляхетських родоводах Landnámabók та «Саг про ісландців». Тролем може бути саам чи фін, але не обов'язково. Тролем може виявитися ожилий мерець, який колись був вашим сусідом. А може — й привітна на вигляд жінка, що живе поруч із вами. Сьогодні дехто вважає, що тролі живуть у горах. Проте у середньовічних сагах вони можуть стояти просто біля вашого порога, роблячи щоденне життя трохи небезпечнішим для всіх. Єдине, що об'єднує всіх цих істот, це зв'язок із магією та їхня фундаментальна ворожість. Середньовічні тролі не обов'язково великі, дикі чи фізично сильні. Але всі вони небезпечні — або самі практикують магію, або є породженням чужої магії. ______________________ Правові кодекси кінця XIII століття містять заборону на: — пробуджувати або «підіймати» троля; — вечеряти з тролем. Перша заборона явно стосується викликання надприродного духа або оживленого мерця за допомогою магічного ритуалу. Друга, схоже, має на увазі відьму або, можливо, єретика чи язичника, який живе неподалік. Отакий простий язичник, який зраночку підіймає мерців, а ввечері запрошує сусідів в гості. Не, ну а шо. __________________________ Чи справді Галльгерд закликає злих духів? Після її слів трапляється безліч лих, але жодне з них прямо не приписується тролям. Так само ніде прямо не сказано, чи мають тролі таку силу. Вона така не одна в цій сазі. Читач з самого початку бачить, що її родина проблемна. Одним із перших персонажів саги є дядько Галльгерд по материній лінії — Сван, який живе у Вестфірді й є чаклуном. Він проводить магічний ритуал, щоб допомогти втікачу Тйостольву, слузі Галльгерд, і створює справжній туман, який збиває переслідувачів зі сліду. Цей надприродний туман є гарним прикладом того, що може статися, коли закликають тролів. Отже, вже на самому початку саги читач зустрічає небезпечного троля і розуміє, що з ними жартувати не варто. Злий дядько Сван — далеко не єдиний троль у сазі. Тут також є привиди, серед яких сам Гуннар після своєї смерті. Таки так, цей шляхетний і добрий чоловік постає як привид у власному кургані. Ще в сазі з'являються: — демонічні круки; — валькірії, що співають; — зловісні постаті у снах; — примара, яка спричиняє пожежу; — а також бачення демонів пекла, які намагаються затягнути одного з воїнів у прокляте місце. ______________________ Отже, цілком природно розуміти прокляття Галльгерд як щось значно більше, ніж просто слова. Смілива байдужість Гуннара до її відповіді видається необачною, адже в цьому світі тролі буквально ходять землею. Деякі з цих надприродних істот з'являються людям, лякають їх, а іноді й завдають шкоди. Людей звинувачують у взаємодії з тролями — сексуальній та іншій — а також у чаклунстві й інших огидних діях. Саме такі звинувачення стають причиною битв і кровопролиття, бо персонажі саги сприймають їх абсолютно серйозно. Вони живуть у світі, де тролі існують, і ці тролі становлять небезпеку як для фізичного, так і для духовного благополуччя. Тому закликати чи викликати їх слід з великою обережністю. Отака історія, малята. Не водитесь з тролями. Якщо водитесь, соблюдайте техніку безпеки ❤️ #цікаве

Одін і Локі у кельтів Підвезли чергову індоєвропейщину. Я не знаю, наскільки туго натягнута сова на глобус, може й не натягнута зовсім. А може до стану тоненької плівки. Як мінімум, це цікаво спостерігати. Отже, письменник John Thor Ewing (на Академії немає його наукових регалій, схоже що він ентузіаст типу мене) написав статтю The Birth of Lugh: Óðinn and Loki among the Celts. Автор знаходить структурні паралелі між трьома традиціями: 〰️кельтською (валлійською) — історії про Мата, Гвідіона та Ллеу, 〰️гельською (ірландською) — історії про Луга, Кіана та Балора, 〰️та германо-скандинавською — історії про Одіна, Локі та Тора. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠 По-перше: 〰️Лугоса і Одіна римляни ототожнюють з Меркурієм (про Одіна пише Тацит, про Лугоса — Цезар). 〰️Одін має одне око, як Балар, батько Луга, а Луг промовляє закляття перед битвою, закривши одне око. 〰️Лугоса, Луга, Одіна асоціюють з воронами. 〰️Брати Гвідіон та Гільвайтві народжують тварин (оленів, свиней, вовків), як і Локі стає батьком/матірью Слейпніра і батьком вовка Фенріра та змія Йормунґанда. 〰️Схоже, що імена Локі та Лугос споріднені, а ім'я Одіна можна споріднити з Гвідіоном (довгий ланцюжок лінгвістичних перетворень та теорія взаємопроникнення культурного контексту). 🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Далі автор дослідження наводить довжелезний список паралелей, який можна згрупувати таким чином: 1⃣Космічна війна та порушення кордонів 〰️Війна: У всіх трьох міфах відбувається фундаментальне зіткнення племен чи богів (Мат проти Прідері, Туата Де Дананн проти Фоморів, Аси проти Ванів). 〰️Полонена діва / Зваблення: Сексуальне порушення або проникнення до замкненої жінки є каталізатором сюжету. Гільвайтві ґвалтує Гоевін, тоді як Кіан та Одін таємно проникають до доньок велетнів (Етне та Гуннльод відповідно) і спокушають їх. 2⃣Спадковість від велетів та приховане батьківство 〰️Велети-антагоністи: Батьки дівчат (Балор, Суттунг) є велетами, у яких викрадають сакральні блага — чарівну корову чи мед поезії. 〰️Матроніми та йотунське коріння: Луг, Одін та Локі мають безпосередній родовий зв'язок із велетами по материнській лінії (матері Етне, Бестла, Лаувейя). Також батьки-велети з іменами «сильно-б'ючий» чи «жорстоко-б'ючий»). 3⃣Трансформація в тварин та водна стихія 〰️Народження тварин: Гвідіон і Гільвайтві народжують звірів у якості покарання, Локі сам народжує Слейпніра та стає батьком вовка Фенріра й змія Йормунганда. 〰️Перетворення на риб/морських істот: Ділан пливе рибою в море, сини Кіана стають тюленями, а Локі ховається в річці лососем і б'ється з Геймдаллем в образі тюленя. 4⃣Роль коваля-опікуна (Магічне виховання) 〰️Після таємного народження дитину виховує брат батька або коваль (Гофаннон/Гоібніу), який має сакральні знання та захищає героя (Ллеу / Луга). У скандинавів Регін коваль виховував героя Сіґурда, який напряму походить від Одіна. 5⃣Отримання імені та зброї через обман 〰️Ллеу має назвати мати, Луга — дід. Обидва отримують імена («Спритна Рука» / «Довга Рука») за демонстрацію неймовірної влучності/швидкості. Локі в нас відомий спритник. 〰️Щоб обійти заборони, батьки/боги маскуються під ремісників (Гвідіон — швець/бард, Кіан — садівник, Одін — жнець у міфі про викрадення меду). 6⃣Неможливість виплати та допомога доньки 〰️Коли приходить час платити за службу, Балор та Баугі відмовляються або кажуть, що це не в їхніх силах. Але закохані доньки (Етне у ірландців, Гуннльод у скандинавів) самі віддають героям корову чи мед. 7⃣Смерть, пов'язана зі списом, деревом та птахом 〰️Дерево та Орел: Ллеу, вражений списом біля річки, стає орлом на дереві. Одін, пронизаний списом, висить на світовому дереві, де на верхівці сидить орел (і сам Одін в іншій історії перетворюється на орла). Голова Балора після вбивства списом також опиняється на дереві. 〰️Дядько-рятівник: Ллеу на дереві рятує магією його дядько/опікун Гвідіон; Одін на дереві отримує магічні знання та мед від свого дядька-велета (ймовірно, то був Мімір). 8⃣Втрата руки (Жертвоприношення) 〰️Балор позбавляє руки Нуаду, а син Локі (Фенрір) відкушує руку Тюру. 9⃣ Вбивство через камінь / Пробивання каменю 〰️Ллеу вбиває Гронву списом, що пробиває кам'яну брилу. Луг вбиває Балора (або каменякою, або списом), і передсмертна сльоза Балора розколює валун навпіл. Локі після спіймання так само приковують до трьох кам'яних брил. 1⃣0⃣Отрута, якої вдалося уникнути 〰️Балор намагається пролити на Луга отруйну сльозу (або погляд), але його випереджають. Над зв'язаним Локі вішають змію, що капає отрутою, але його дружина Сігюн підставляє чашу, мінімізуючи шкоду. 1⃣1⃣ Соціальний статус героя (Чужинець серед своїх) 〰️Ллеу відкинутий матір'ю, але вирощений богами. Луг здобуває авторитет серед Туата Де Дананн виключно завдяки володінню всіма ремеслами. Локі не належить до Асів по крові, але стає названим братом Одіна, перш ніж його остаточно виженуть та покарають. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Звісно-зрозуміло, що паралелі не тотожні. Але міфи сусідних але різних культур і не мають бути абсолютно однаковими. Автор доходить до наступних висновків: 1⃣ Концепція "магічного партнерства" Сенс і функція міфологічного персонажа розкриваються не в його ізольованих характеристиках, а в його взаємодії з іншими. Фокус зміщується з індивідуального бога на динамічну групу: 〰️Скандинави: Одін не існує у своїй міфологічній повноті без Локі (і навпаки). Вони є ментальними та сюжетними контрагентами — порядок і хаос, воля і хитрість. 〰️Валлійці: Ллеу неможливий без фігури Гвідіона (батька/дядька-захисника) та Мата (верховного мага/впливового патріарха). 〰️Ірландці: Луг існує лише всередині тріади: його приховане походження (Кіан) та його генетичний ворог/дід (Балор). Головні паралелі криються не в іменах чи атрибутах, а в сюжетних паттернах (структурних матрицях), де окремі боги просто виконують певні ролі, які в іншій традиції можуть частково перерозподілятися. 2⃣Спільна спадщина проти запозичення Автор рішуче відкидає теорію про те, що одна культура просто скопіювала сюжети в іншої ("дифузіонізм"). На його думку, на користь версії про спільну індоєвропейську (кельто-германську) праматрицю свідчать два факти: 〰️ Глибока інтеграція: Ці сюжети не виглядають як штучно «прищеплені» до релігійних систем скандинавів чи кельтів. Вони проросли крізь архетипи їхніх героїв настільки органічно, що видалення одного елемента руйнує всю картину. 〰️Заплутаність паттерну: Якби це було банальне запозичення, ми б бачили чіткий копіпаст (як це відбулося з римською рецепцією грецьких богів: Зевс — Юпітер, Афродіта — Венера). Тут же ми маємо справу з калейдоскопом, де ті самі елементи (око, дерево, спис, камінь, коваль) переплітаються у неповторних, але структурно споріднених конфігураціях. 3⃣Динаміка архетипів Автор каже, що міф — це жива екосистема. Коли кельтські та германські племена "терлися плечима" протягом століть, їхні спільні ментальні корені (спадщина праіндоєвропейців) дозволяли міфам еволюціонувати паралельно, зберігаючи прадавній сакральний код: конфлікт між поколіннями, здобуття сили через ініціацію та магічне трюкацтво. #боги #міфологія

Локі в Павії або Лангобардський демон Дослідник Alberto Aldrovandi розглядає паралелі історії Локі з історіями ломбардців. Для справки: Historia Langobardorum — труд, написаний у 8 сторіччі Павлом Дияконом. Він був бенедиктинським чернецем з аристократичним походженням і записав себе в історію як історик ломбардців / лангобардів. Лангобарди — це германське племя, яке в 1 сторіччі мешкало на нижній Ельбі. Потім пішли на території Північної Італії і заснували в Північно-центральній Італії своє королівство. Відповідно, в їх історії простежуються мотиви германської міфології, такі як звернення до Одіна та Фріґґ (дуже прикольний міф з цією парочкою, як-небудь розповім). Сучасні вчені вважають, що назва племені пішла від Langbarðr, що є хейті меча та одне з імен Одіна. Таким чином, в історії північних італійців можна знайти відлуння міфів, спільних з германськими. Важливо розуміти, що це відлуння древніше за міф, який сформувався у скандинавів. Отже! В "Історії Лангобардів" є такий фрагмент: Після цього король Кунінперт радився в Павії зі своїм зброєносцем, або марпахісом (marpahis), як кажуть їхньою мовою, про те, як убити Альдо та Ґраузо. Раптом на підвіконні поруч з'явилася величезна муха; Кунінперт спробував убити її своїм ножем, але спромігся лише відсікти їй одну лапку. Тим часом Альдо та Ґраузо йшли до палацу, не знаючи про королівський задум. Коли вони були вже поблизу базиліки святого мученика Романа, раптом побачили кульгавого чоловіка, який ішов їм назустріч. Він сказав їм, що якщо вони підуть до Кунінперта, король накаже їх убити. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Alberto Aldrovandi пише: Злий дух, який набуває подоби мухи, щоб шпигувати, а потім знову з'являється у вигляді кульгавого чоловіка — це персонаж ломбардської традиції, що має багато спільних рис із Локі зі скандинавської міфології. Ось основні збіги: 〰️Подоба мухи: Локі з'являється в багатьох подобах у скандинавських міфах, але образ мухи пов'язаний із ним найтісніше. 〰️Моральна неоднозначність: Моральна двозначність ломбардської легенди, яку Павло Диякон не може повністю раціоналізувати, є типовою для розповідей про Локі. 〰️Відсутність мотивів: Брак очевидної мотивації для дій "злого" духа нагадує поведінку Локі. У "Молодшій Едді" є дуже схожий міф, де Локі прилітає на підвіконня, щоб зазирнути всередину будинку з чистої цікавості. Це історія про "Подорож Тора до Гейррьодового обійстя", де Локі літав у соколиному вбранні Фрейї та й залетів у чертог йотуна, за що й поплатився. 〰️Незворотні наслідки: Перманентні наслідки ушкоджень, отриманих у зміненій подобі, зустрічаються також і в "Молодшій Едді" в оповідях, які мають певну схожість із ломбардською історією. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Якщо під "перевертнем" ми розуміємо істоту, яка може перетворюватися на іншу, то це визначення дуже розмите. Всі боги в такому разі перевертні. Унікальна риса Локі — в тому, що він використовує цю здатність для дій, які... ну, можна назвати "в сірій зоні")) Хоча кінцевий результат буває позитивним, і найчастіше для асів. Одна з "форм" Локі то муха, її він приймає кілька разів: 〰️В історії про створення неймовірної зброї для асів (Мьольнір, Ґунґнір та інших), він перетворюється на ґедзя та кусає дверґа, щоб виграти парі. 〰️В історії про намисто Брісінґамен він перетворюється на муху, проникає до покоїв Фрейї та кусає її, щоб схопити намисто та віднести його Одіну. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Щодо невідворотних наслідків, то історія про перетворення Локі на лосося має таке. Там, як пам'ятаємо, Тор схопив рибу за хвіст, і тому всі лососі мають вузький хвіст. В історїї лангобардів дух, покалічений королем в образі мухи, з'являється вже як кульгава людина. Спостерігається схожа модель: перетворення та незворотні наслідки покарання. А в міфі про Гейррьода Локі — як і його відповідник у Павії — прилітає на підвіконня виключно заради шпигунства. Де його й хапають за ноги. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Дослідник каже, що така схожість вказує на спільне походження двох наративів. Або на спільне походження персонажа-перевертня в них. Порівняння між двома незалежними скандинавськими джерелами та лангобардським джерелом вказує на праобраз духа, який уособлює шкідників, шкідливих комах, — духа, чиє найбільше задоволення полягає в шпигунстві та мученні людей. Важливо, що цей дух НЕ є еквівалентом скандинавського Локі, а скоріше одним із його попередників. Бо скандинавський Локі також має якості демона вогню. Імена його родичів можна прив'язати як до комах, так і до вогню. Наприклад, брата Локі звуть Бюлейст (Byleistr), що може означати «бджолина блискавка». 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Отже, схоже, що персонаж Локі виник у результаті злиття різних традицій. Цілком можливо, що Локі, дух вогню, та Лофт (Loptr), дух повітря та літаючих комах, спочатку були різними персонажами. Тож лангобардська традиція зберігає базового персонажа, який згодом у скандинавській традиції злився з більш складним образом Локі. Наскільки нам відомо, у лангобардів не було точного еквівалента Локі/Лофта. Персонаж Локі сформувався у скандинавській культурі, причому, ймовірно, у значно пізніші часи, ніж лангобардське вторгнення в Італію, і під впливом різних традицій, серед яких і християнська. Немає нічого дивного в тому, що, особливо в холодному кліматі, тепло та комахи асоціюються між собою. І духа комах майже немінуче демонізують у християнському контексті, зважаючи на очевидне ототожнення з Вельзевулом, володарем мух. Відповідно до цієї схожості та своїх власних лихих вчинків, Локі був демонізований у скандинавській культурі так само, як і його анонімний лангобардський попередник в Італії («antiquus hostis» — «давній ворог»). Так само, як Локі хапають за хвіст чи ноги, лангобардський король у розповіді Павла відрубує мусі ноги. Ймовірно, ми маємо тут залишки спільного міфу. Якось так)) Хвала Локі! #боги

Красивий собака хорт Vilkat goð geyja, grey þykkjumk Freyja. [æ mun annat tveggja Óðinn grey eða Freyja.] (с) На богів не смію тявкати, Фрейя видається мені grey. Адже неодмінно одне з двох: або Одін — grey, або Фрейя. Слово "grey" зазвичай перекладають як "сука". Але є нюанс, тому я спеціально залишила це слово в перекладі українською. Технічно цей нахаба ну не зовсім ображав богів, в чому і розкіш ситуації. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Почнемо зі скандального поета. Хьялті Скеґґ'ясон був такий собі ісландський вождь, і в історії він залишив слід як активний християнізатор Ісландії. Невідомо, чи дійсно він був скальдом, адже після нього (наскільки я зрозуміла) залишився єдиний цей вірш. Зате який. Тут (на базі опису з Njal's Saga, а також з Íslendingabók Арі Торґільсона) є коротка оповідь, як проводилась християнізація Ісландії. Отже, новонавернений Хьялті промовив цей вірш на Альтінгу, за що його засудили до меншого вигнання (тобто, провести кілька років за кордонами країни). Він зі своїм тестем Ґізурром Тейтсоном вирушили до Норвегії, щоб перебути там строк. А там в цей момент християнізатор Танґбранд (Þangbrandr) набідкався королю Олаву Трюґґвасону, що погані язичники ісландці жахливо до нього ставилися, особливо наголошуючи на язичницькому чаклунстві, через яке сама земля розверзлася під копитами його коня. Тому розгніваний Олав наказав ув'язнити всіх ісландців, які перебували в Норвегії. Він навіть погрожував стратити їх усіх. Але саме в цей напружений момент Хьялті та Ґізурр прибули до його двора та вмовили не робити цього. Навзамін, вони погодилися повернутися до Ісландії й сприяти поширенню нової віри. Прибувши до Ісландії, Ґізур і Г'яльті зустріли багатьох інших християн, і великою озброєною групою вирушили до Альтингу. Здавалося, що між двома сторонами ось-ось спалахне велика битва. Але завдяки язичницькому жрецю Торґейру (Þorgeir Ljósvetningagoði) цього не відбулося. Мудрий жрець оголосив політичний компроміс: офіційно всі сповідують християнство, але те що ви робите в себе вдома потай, те не буде покарано. Хоча через кілька років і приватне язичництво заборонили. Ну, не суть. Повертаємось до того самого віршу. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Слово grey то не лише "сука". Воно також означає greyhound, хорт. Ось цитата з наукового дослідження Three Dogs from the Late Iron Age Boat Grave Cemetery at Gamla Uppsala Prästgården, Sweden: Хортів регулярно виявляють у високостатусних похованнях по всьому регіону Меларену, часто разом із хижими птахами — соколами, яструбами, совами та орлами. Таке характерне поєднання зазвичай розглядають як свідчення елітарної мисливської культури, у межах якої вершники використовували собак і ловчих птахів у складній та добре скоординованій взаємодії для полювання на різну здобич — птахів, зайців, а також оленевих, зокрема оленів і лосів. Хоча у похованнях доби вікінгів хижі птахи трапляються значно рідше, ніж у похованнях періоду Венделя, рунічні камені, старонорвезькі правові кодекси та еддична поезія (наприклад, Rígsþula) свідчать про те, що ця давня мисливська традиція зберігалася й протягом доби вікінгів. Отже, нахаба Хьялті порівняв Одіна і Фрейю з аристократичними собаками. Якщо згадати про вовків, котів, кабанів та інших тварин в скальдичній поезії, то в цілому поет обрав той же напрям символики благородства, войовничої натури та сили. Тож він дійсно не смів тявкати на богів. Технічно. І якби поет хотів прям обізвати Фрейю шльондрою, він би порівняв її з блудною козою, як то вже робила йотунка Хюндла в "Пісні Хюндли". Але ж ні. Аристократичний хорт. Дуже красивий собака. Проблема в тому, мабуть, що слово таки вже устоялося як ганебне "сука", на позначення труса або подлеця, на що вказує наш любий словник Клісбі-Віґфуссона. Отаке воно, мистецтво вікінгівського níð 🤷‍♂️ Хвала Фреї! Хвала п'ятниці! ❤️ #боги

Тисячоликий Ніхто відкриває збір 150% на захист неба від ворожих крил. Нехай «Азов» і далі нищить нашого ворога — бо ж мир це не відсутність війни, а відсутність Москви! Тож влаштуємо ворогу «Дронопад»🔥 @atlasweekend та @tylovyky об’єдналися, щоб зібрати 150 млн грн і підсилити бригади, які збивають ворожі БПЛА. МОЯ МЕТА: 15.000 грн! Цей збір про тих, хто викладається не на 100, а на всі 150%. Про тих, хто жме до останнього і робить більше, ніж може. Я і є 150%. А ти? 👉 Долучайся донатом або відкривай Конверт за посиланням в описі профілю @tylovyky та @atlasweekend Також адміністрація розігрує примірник непокірної академіки — книгу «Індоєвропейці» Жана Одрі, яку може підписати на правах редактора! Донать 100 грн, і свій профіль телеграм в коментарі під цим дописом — а Доля вирішить, кому бути кшатрієм і брахманом! Посилання на конверт: https://next.privat24.ua/env/donate/7256b386 PayPal для закордонних: somaneroandalek@gmail.com

Алкоголь, Одін і жінки Джерело: Drinking with Óðinn: Alcohol and Religion in Heathen Scandinavia by Joshua Rood Алкоголь відігравав надзвичайно важливу роль у дохристиянському суспільстві. Правові кодекси показують, що аристократія використовувала його у політичних і релігійних обрядах. А Едди сповнені змагань між богами й чудовиськами за цей напій або за засоби його виготовлення. Археологічні знахідки також підтверджують значення алкоголю, про що свідчить велика кількість зображень, питного посуду та обладнання для пивоваріння. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Зв'язок Одіна з алкоголем пронизує поезію. Скажімо, в Grímnismál: Ґері та Фрекі м'ясом годує переможний Ґерфадр; тільки вином живиться Одін збройнопрекрасний. (с) Переклад В.Кривоноса. Саме ім'я Одін походить від давньонорвезького слова óðr ("несамовитість", "екстаз", "поезія"). Слово також є першою частиною назви міфічного меду поезії та мудрості — Óðrerir ("Одрерір"). Цей мед теж не простий. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 У Молодшій Едді розповідається, що після війни аси і вани уклали мир, здійснивши такий ритуал: 〰️вони плюнули до великого казана, 〰️стали варити на цій заквасці мед, 〰️і так виник чоловік на ім'я Квасір, який став наймудрішим серед усіх. Це точно історія про користь здорового пофігізму. Плюнь на все та будь мудрим. Згодом його вбили два дверги, які зібрали його кров у казан (або кілька казанів) і перетворили її на мед Одрерір. Ну, я ж кажу, здоровий пофігізм, а не тотальний. Дослідники давно кажуть, що ім'я Квасір пов'язане з норвезьким і данським kvase ("роздавлювати", "розчавлювати", "розмазувати"). Скоріш за все, тут мається на увазі ягідний сік, отриманий від роздавлювання або пережовування ягід із подальшим спльовуванням для бродіння та виготовлення хмільного напою. За словами Сімека: Сам опис змішування слини як складової укладення миру також свідчить про надзвичайну давнину цього міфу, оскільки як змішування слини, так і спільне споживання хмільного напою займали усталене місце в обрядах укладання союзів і мирних угод у багатьох народів. Крім того, Жорж Дюмезіль тлумачив цей обряд, відображений у міфі про Квасіра, як символ об'єднання представників трьох міфологічних функцій у єдину соціальну та релігійну систему індоєвропейської спільноти. (c) Lexikon der germanischen Mythologie, міф про Квасіра. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Використання хмільного напою для підтвердження або зміцнення угоди є дуже давньою й глибоко вкоріненою рисою язичницького суспільства. Воно було частиною складної системи соціальної комунікації, де: 〰️ обмін дарами, 〰️бенкети, 〰️принесення клятв, 〰️надання почестей та інші дії становили формальні, освячені релігією елементи, що підтримували єдність громади. У найпростішому сенсі запрошення до пиття було пропозицією дружби. Водночас це покладало на того, хто приймав напій, певні зобов'язання перед тим, хто його надав. Для знаті це було засобом підтримувати й розширювати свій вплив серед громади або дружини. Водночас вони були зобов'язані влаштовувати ритуали й дарувати коштовні подарунки. Саме через такі дії створювалася й розвивалася єдність соціальних груп. Питні ритуали створювали умовну спорідненість між учасниками та пов'язували їх між собою. Те ж саме було у традиційному споживанні "весільного елю" (Brides Ale), що скріплював шлюб: Спільне пиття також необхідно розглядати як культову дію. Воно було спрямоване на створення міцного зв'язку вірності, а алкоголь використовувався тому, що саме через нього людина досягала екстазу й таким чином вступала у спілкування з надприродним. (c) Lady with a Meadcup: Ritual, Prophecy and Lordship in the European Warband. У цьому сенсі алкоголь виконував у суспільстві роль, подібну до тієї, яку виконували жінки. Тому алкоголь і жінки концептуально були дуже тісно пов'язані. Ймовірно, міф про Фрея і Ґерд є відголоском цієї традиції, адже якщо по-аматорські досліджувати етимологію її імені, то Ґерд може бути пов'язана із дріжджами. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Шлюб, завдяки передачі нареченої з однієї родини до іншої, поєднував обидві сім'ї в єдине ціле, створював союзи та відновлював мир під час міжродових конфліктів. Саме тому, як зазначає Енрайт, жінку, яку видавали заміж, часто називали "reoðuwebbe" — "ткаля миру" (frith-weaver). Є ще такий есей: An Analysis of Freoðuwebbe and the Art of Peace-Weaving. У ритуальному контексті алкоголь виконував таку ж функцію. Найяскравішим прикладом такого об'єднавчого обряду є sumbl, де і жінка-господиня, і алкоголь займають центральне місце. Сумбель (давньоангл. symbel) зустрічається в багатьох пам'ятках середньовічної германської літератури. Точне значення цього слова залишається предметом дискусій. Пол Баушац висунув припущення, що воно походить від поєднання давньонорвезького sum/sam, що означає "зібрання", "спільність", і öl / ealu — «ель». У такому разі symbel буквально означає "зібрання за елем" або "спільне пиття елю". Незалежно від етимології, сумбель свого часу мав як соціальне, так і релігійне значення для германських народів. Найяскравіше це видно в англосаксонському епосі "Беовульф" VIII–IX століть, де цей ритуал є невіддільною частиною соціальної та політичної системи, що об'єднує володаря, господиню залу й дружинників. Головною метою symbel було об'єднати учасників у мережу взаємних обов'язків, заснованих на принципі спорідненості. Щодо клятв і шлюбу Енрайт пише: Існував особливий ритуал, під час якого жінка подавала своєму майбутньому чоловікові напій. Це був офіційний символічний жест, яким вона проголошувала його своїм чоловіком. Його прийняття чаші означало згоду й було важливою частиною завершення союзу. Очевидно, цей ритуал має дуже давнє походження. (c) Lady with a Meadcup: Ritual, Prophecy and Lordship in the European Warband. Згадаймо міф про повернення меду, де Одін ввів в оману Ґуннльод. Там бідна йотунка подає Одіну ріг із напоєм, як частину весільного ритуалу, який він завершує, провівши з нею ніч (або три ночі). Тобто, там точно був шлюб, який Одін заключив не заради жінки, а заради отримання меду Одрерір. Мені ото цікаво, Одін і Ґуннльод технічно досі одружені? Чи загс все ж таки видав їм документ про розлучення? В реальному житті клятва, принесена над bragarfull або над іншою ритуальною чашею, ставала обов'язковою саме завдяки її священному контексту у присутності родичів і богів. Боги, безперечно, були присутні під час питних ритуалів і самі були частиною складної системи дарування, виголошення тостів і принесення клятв. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 У "Hákonar saga Góða" описується зимовий бенкет, під час якого ритуально випивали чаші (full) алкоголю: 〰️першу — на честь Одіна за перемогу, 〰️другу — на честь Ньйорда й Фрейра за "ár ok friðar" ("врожайний рік і мир"), 〰️а останню — на спомин померлих родичів. Ці тости називаються minni ("пам'ять", "спомин"). У "Bósa saga" також описані тости богам під час царського весілля. Перший тост виголошували за Тора, другий — за всіх асів, третій — на спомин Одіна (minni), а четвертий — за Фрейю. Пиття на честь богів або піднесення їм алкоголю було частиною того самого соціального комплексу, що й спільне пиття між членами громади. Це забезпечувало продовження взаємних стосунків між усіма учасниками та підтверджувало існуючий суспільний порядок. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Отже. Алкоголь і ритуали, частиною яких він був, становили необхідний елемент будь-якого важливого зібрання. Вони входили до системи символічних дій, образів і промов. Ці системи створювали й постійно підтверджували суспільний лад, підтримували його цілісність і відображались в міфах. Сам ритуал спільного пиття часто здійснювали впливові жінки, які, подібно до "ткалей миру", допомагали підтримувати мир і єдність суспільства. Не дивно, що образ жінки, яка тримає питний ріг, так часто зустрічається на підвісках і наскельних зображеннях. #боги #цікаве

А ще важливо додати дещо про Дурйодгану (так, наше слово «дурний» споріднене з його іменем, як і з іменем… Дурґи. Схоже, остання ще в авестійські часи трактувалась трооооохи інакше). Отже. З одного боку — сліпий і чварливий (читай: варунічний). З іншого — як каже нам Г-сподь Кришна: всі, хто стоять на полі Куру, мусять бути тут, бо так воно задумано. 11.33: «Тому повстань, здобудь славу! Перемігши ворогів, насолоджуйся квітучим князівством. Вони вже вбиті Мною. Сав’ясачіне, будь лише Моїм знаряддям» (переклад Дмитра Бурби). Поле Куру в одному з аспектів уособлює сам Всесвіт, а пізніша вайшнавська теологія коментує цей фрагмент так: усе наперед визначено, всі виконують свої ролі — зрештою, зло не може апріорі перемогти Добро, бо Господь керує геть усім, і все вкладається в Його план. Тобто Дурйодгана є «поганим» героєм лише в профанному прочитанні. Насправді він рівно настільки «поганий», наскільки це необхідно для розгортання подій (читай: для урівноваження космосу). Можна припустити, що пра-індоєвропейська концепція — мітраїстично-варунічна ідея (закон / натхнення) — тут трансформується в більш складну модель: продуманість подій, керованих Абсолютом, який допускає лише те, що узгоджується з Благом. Можливо, це гіпертрактування, але предикати такої інтерпретації справді існують. І ще один аспект. Поле Куру — це остання велика битва Двапара-юґи, після якої настає Калі-юґа. Це своєрідний малий кінець світу. Дурйодгана, як носій «злого» полюса, тут для того, аби все відбулося згідно з планом. Порівняймо це з Рагнарьоком: схожий на Дурйодгану Локі теж стоїть на боці руйнації, але й він виконує свою функцію в структурі подій. Будь-який його виверт — це виверт у межах передвизначеного порядку. Якщо хочете, Дурйодгана і Локі — це «ліва рука» космічного порядку. Зрештою, навіть фінал битви на Курукшетрі нагадує фінал Рагнарьоку: перемога там здобута, але вона радше піррова. Із мільйонів учасників виживають лише одиниці. Після битви — і там, і там — настає новий еон. Отже, ми маємо структурно подібну подію, яка, можливо, виростає з пра-індоєвропейського міфу — не обов’язково «історичної зими» V століття, а значно глибшого уявлення про циклічний кінець світу. Додайте до цього циклічне мислення — і отримаємо очищувальний кінець, після якого завжди починається новий початок. Тож між Локі і Дурйодганою стільки ж паралелей, скільки між Рагнарьоком і битвою на Курукшетрі. Як ми й припускали.

Локі лосось або Пригоди лінгвістів з його іменем Попередження: неймовірно задротська стаття індоєвропеїста-лінгвіста. Обережно, можна зламати мозок. Але воно того варте. Loki et le saumon by Olivier Simon. Етимологія імені Локі менш складна, ніж здається, каже Олів'є Сімон. Проблема лише в тому, що відповідний корінь слабко засвідчений у праіндоєвропейській мові (ПІЄ). 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Спочатку вчений наводить популярні теорії щодо виникнення імені Локі: Закінчення -i є банальним для давньоісландської мови і слугує просто для утворення імен людей або агентів (діячів). Залишається корінь Lok-, який одразу викликає асоціації з: 〰️кучерем волосся в німецькій мові (Locke), 〰️запірним пристроєм в англійській (lock) 〰️і навіть у французькій із клямкою чи заскочкою (loquet), яка по суті є маленьким гачкоподібним елементом для замикання дверей або вікон. Загальна ідея полягає просто у викривленні, згинанні. Прагерманськими відповідниками є: 〰️lukkaz = «кучер волосся» 〰️та lûkanan = «закривати», 〰️споріднені з грецьким lùgos = «гнучкий, покручений; гвинтовий прес» 〰️та литовським lùgnas = «гнучкий, піддатливий». Або ще дослідники наводять прагерманське luka- (іменник середнього роду) = «бур'ян» (weed), споріднене з грецьким lùgos = «гілка, пагін». Усі ці слова приводять нас до індоєвропейської основи *leug(^) = «biegen» (згинати). Жорж Дюмезіль довів автентичність персонажа Локі, порівнявши його насамперед з осетинським трикстером Сирдоном, а в більш віддаленій перспективі — з індійським Дурйодганою та ірландським (уладським) Брікріу. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Далі Олів'є Сімон робить хід конем (згадуємо Слейпніра, так) і доводить, що ім'я Локі пов'язане з індоєвропейською назвою «лосося». Стаття Salmon в «Енциклопедії індоєвропейської культури» вказує: *lok^s (родовий відмінок *l(e)k^sòs) — «лосось (пструг)». Далі стаття наводить купу споріднених слів з різних мов: 〰️давньоісландське lax «лосось», 〰️давньоанглійське leax «лосось» (< прагерманське *lahsa-), 〰️давньопрусське lasasso (< *lok^sok^ieH₂-) «лосось», 〰️литовське lašis «лосось», 〰️латвійське lasis «лосось» (литовське та латвійське < *lok^si-), 〰️литовське lašiša (< *lok^sikîeH₂-) «лосось», 〰️вірменське losdi «лососевий пструг», 〰️осетинське læsæg «лососевий пструг» (слов'янські та іранські < *lok^sok^o-), 〰️тохарське Б laks (< *l(e)k^si-) «риба». Давньоіндійський когнат (споріднене слово) також вбачали у lâkṣa «лак» (червона смола). Припускають такий семантичний розвиток: «кольору лосося» > червонуватий > лак. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Отже, корінь *lok^s- чітко належить до доби ПІЄ. Перша частина *lok^sok^ походить від кореня *leug^, загальне значення — «кручення, згинання». Другий елемент — корінь *seH₁k^ = «бути там, прибути», що передбачає тематичне *soH₁k^-òs = «той, хто прибув». Таким чином, складне слово є таким: lug^ + soH₁k^òs = *lùk^soH₁k^os = «той, хто прибуває туди за допомогою викручування (згинання)». Семантично цей композит добре відповідає тому, що ми хочемо описати: риба, яка пересувається, досягає своєї мети, «вигинаючись» (*leug^-). У скандинавській міфології можна знайти два випадки, де Локі з'являється разом із лососем або в його подобі. Це відбувається в «Речі Регіна» (Reginsmál) та «Мові поезії» (Skáldskaparmál). Дієслівний корінь, який утворює ім'я «Локі», є тим самим, що й корінь для назви лосося в ПІЄ; цей зв'язок був відомий за часів спільної індоєвропейської епохи, навіть якщо назва риби була скорочена до *lok^s- у кількох гілках. Кілька елементів в історіях про чотирьох трикстерів покажуть це. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 По-перше, розповідь про те, як спіймали Локі в наступних рядках «Видіння Ґюльві» (Gylfaginning). ...а він утік від них і замешкав на якійсь горі, побудував там хату з чотирма дверима, щоб міг звідти бачити на всі сторони, а вдень він у подобі лосося часто плавав у водоспаді, що зветься Франанґер. (с) Переклад В. Кривоноса. У своєму будинку з чотирма дверима Локі роздумує, як саме боги зможуть його схопити, коли він плаватиме як лосось у сусідньому водоспаді, і плете собі сітку. Типу, інструкцію для них пише, бо самі бідосі ні за що не здогадаються. Коли він чує, що аси наближаються, він кидає сітку у вогонь і перетворюється на лосося, щоб урятуватися у своєму водоспаді. Квасір знаходить сліди у багатті, і боги плетуть такі самі тенета (а нічого, що у Ран та Еґіра вже є сітка, яку Локі трохи раніше позичав? Сітка вже мала бути відома асам). Далі боги таки ловлять Локі, і після кількох спроб: «Тор ухопив його рукою і стиснув, а той почав борсатися, тож Тор міцно стиснув його за хвоста, тому задня частина у лосося вузька». (с) Переклад В.Кривоноса. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 По-друге, Сирдон з Осетії також володіє даром метаморфози. Осетинська розповідь є наративно більш «реалістичною», але містить фінальний елемент, який доводить її спорідненість з історією Локі. Сирдон об'єднується з молодими нартами, які хочуть запросити на свій бенкет старого Уризмага, щоб напоїти його там до смерті. Старий, виявляючи обережність, таємно домовляється про план порятунку. У фатальний момент бенкету, коли Уризмаг подає сигнал хусткою, Батрадз вирушає йому на допомогу, але ледь не упускає Сирдона, який перетворився на ластівку. Меч Батрадза встигає лише вдарити по його хвосту; і саме з того дня хвіст ластівок має свою характерну роздвоєну форму. Цей фінальний епізод, що пояснює форму хвоста тварини, гарантує індоєвропейське походження осетинської казки; просто лосося замінили птахом. Нарт Сослан теж має вельми дивну гробницю з трьома вікнами (на захід, південь і схід), і, згідно з деякими легендами, він «погоджується» увійти туди «живим»; і, отже, згідно з цією ж версією, саме звідти він випускає стрілу, яка вбиває Сирдона. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 По-трете, ірландський Брікріу/Брікне. Нема історії про лосося. Натомість зв'язок цього персонажа походить із самого його імені, заснованого на гаельському brecc, від пракельтського *brikkos = «смугастий, плямистий». Цей корінь закономірно походить від нульового ступеня відомого ПІЄ кореня *perk^ = «борознити, покривати смугами», який дає назви: 〰️дикого поросяти (*pork^os), 〰️зимового дуба (через його потріскану в дорослому віці кору *perk^u-), 〰️блискавки та борозни, 〰️а також лосося або окуня в давньоірландській мові — erc. Достатньо порівняти це з французьким словом perche (окунь), що походить від грецького perkê. У оповіді про Брікріу: «Тоді Брікріу зробив балкон (gríanán) на одному рівні з ложем Конхобара [і так само високо, як ложа] звитяжних героїв. Оздоблення його облаштування було чудовим. Скляні вікна були розміщені з кожного боку від нього, і одне з них було над ложем Брікріу, так що він міг бачити залу зі свого місця, оскільки знав, що люди Ульстера не потерплять його всередині». 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 І зрештою, індійський епос. Доля Дурйодгани вирішується під час міфічної битви на Курукшетрі. Оскільки його війська були винищені після сімнадцяти днів боїв, він вирішує зачаїтися на дні озера, води якого він робить твердими за допомогою магії. Цей епізод із дивною схованкою (близьке озеро, де вороги швидко його знайдуть) слід зіставити з Локі, який лежить на дні води. Але спочатку Дурйодгана намагався позбутися Пандавів, заманивши їх до штучного палацу, побудованого з легкозаймистих матеріалів (смола, лак) і змащеного маслом гхі, з якого вони врятуються завдяки заздалегідь викопаному тунелю. Цей епізод відомий під назвою «смоляний будинок» = jatu gṛha або частіше lâkṣâ-gṛha = «лаковий будинок». Згадуємо про те що вище писали: Давньоіндійський когнат (споріднене слово) також вбачали у lâkṣa «лак» (червона смола). Припускають такий семантичний розвиток: «кольору лосося» > червонуватий > лак. Отже, можна прочитати lâkṣâ-gṛha як таке, що походить від можливого пізнього ПІЄ *lok^so-grdhos = «загін/оселя лосося». 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠 Висновок: Узгодженість як етимологічних, так і наративних елементів доводить існування у спільну індоєвропейську епоху персонажа-трикстера, пов'язаного з корінням *leug^ і через нього — з лососем (або спорідненою «стрибучою» рибою). Раджу прочитати сам есей. Його достатньо просто скопіювати та загнати в ШІ для перекладу на бажану мову. Або і так читати, якщо ви знаєте французьку. Там ще більше цікавого. ❤️ #боги

Чорношкірі божества Вчергове побачила чорношкірого Хеймдаля і маю думку)) Ідріс Ельба чудовий актор, я його обожнюю. Плюс, не маю нічого проти чорношкірих північних божеств. Адже "головне щоб говорили". Хай говорять, дискутують та згадують богів якомога частіше. Ура, маркетинг. Разом з цим, чорна шкіра, якщо орієнтуватися на погляди північан, переводить божеств у статус йотунів, ворожих людям. Варто мати це на увазі)) Я тут писала про чорношкірих на Півночі. Скандинави ставили їх в один ряд з велетами, дверґами, звірами, драконами, а пізніше і з демонами. Так-то аси дійсно походять від йотунів, Одін сам як мінімум наполовину йотун — по матері. Разом з цим, варто згадати, що вплив клімату, географії, оточення сильно редагує уяву людей. Ми сприймаємо "наше" як те що схоже на нас. Рептильний мозок каже: що схоже на нас, то хороше й добре, а що не схоже, то треба вбивати заздалегідь. Тому боги зазвичай схожі на самих людей. Ну ми їх так уявляємо, бо це "наше, хороше, за нас". Які боги насправді — нууу, як знати. Тому, думаю, що скоріш за все, скандинави таки уявляли своїх богів білими. За контекстом: якщо боги схожі на нас, вони хороші. Ми білі — то й боги білі. І щодо самого Хеймдаля: "Хеймдаллем зветься один ас. Його кличуть білим асом. Зуби його золоті." (с) Молодша Едда, переклад В.Кривоноса). Хеймдаля чітко пов'язують із білим і золотим кольорами. Він "білий ас із золотими зубами". До речі, гарна збірка фактів про Хеймдалля — тут (англійською). Тут, звісно, питаннячко: біла людина із золотими зубами? Проблемний, гм, візуал)) Я б не здивувалась, якби Марвел зробив Локі чорношкірим. Це якраз підкреслило б його статус outcast, йотуна, "не зовсім аса", психологічний концепт "Іншого". Плюс зв'язок із вогнем, типу шкіра спалена вогнем. Прикиньте, чорношкірий Локі з вогняним волоссям, а? Сексі. Вогонь. Ну да ладно)) Питання Марвелу залишається без відповіді; а написала я пост лише тому, що вчергове побачила чорношкірого Хеймдалля. Запам'ятаємо і подивимось, через скільки років Хеймдалля будуть уявляти виключно чорношкірим. Бо маркетинг — це сила)) #боги

#цікаве Енджой!

Сни в ісландській традиції Неймовірна дослідниця магії лімінальності Scholar Sheep переклала для нас українською Dreams in Icelandic Tradition фундаментального вченого Gabriel Turville-Petre. В цьому есеї він досліджує роль снів та ворожіння в середньовічній скандинавській культурі. Ось вступний абзац: Згідно прислів'я, що було в Ісландії популярним багато сторіччь, сни не мають значення (ekki er mark at draumum). Зазвичай ці слова згадують як вступ до чергової історії, що демонструє глибоку значимість сну, або його пророчу цінність. Ніякий інший з європейських народів не має настільки глибоко вкоріненого культу снів. Ніяка інша література не має символізму снів такого складного, ні його інтерпретацій таких хитрих і складних. Стаття була написана у 1958, але і досі цитується дослідниками. Як правило, думки з есею використовуються при поясненні: 🔺 як скандинави тлумачили сни, 🔺 що люди вважали сни формою передбачень або віщування, 🔺 фатальності світогляду вікінгів. Тепер маємо українською! Красно дякую Scholar Sheep! Насолоджуємось. І раджу підписатися, якщо вам цікава тема лімінальності)) В автора є такі цікаві пости, як: Великий Дім, песиголовці та меми про вовків Темний ліс, сейд та андрогінні шамани Тому що термодинаміка [Європо]центричність Гель, мавки та мотузки-медіатори Сакралізація буденного Для зручності — Майстер-пост постів #цікаве