Окрема думка

ВРП, не дочекавшись стратегії від ОПУ, затвердила Стратегію діяльності ВРП на 2026-2030 роки. Проєкт Стратегії розроблявся упродовж березня – липня 2026 року робочою групою з питань європейської інтеграції та стратегічного розвитку ВРП у співпраці з Радою правосуддя Нідерландів. Можливо, саме тому, що документ розроблявся виключно професіоналами, він вийшов досить змістовним і цілком реалістичним. Головні напрями та пріоритетні завдання: Доступ до правосуддя та кадрова політика: Реорганізація мережі судів відповідно до нового адміністративно-територіального устрою та безпекових викликів. Подолання нестачі суддів і працівників апаратів шляхом проведення оперативних, прозорих конкурсів. Запровадження міжсудового автоматизованого розподілу справ та онлайн-процедур. Формування доброчесного суддівського корпусу та етика: Застосування єдиних показників доброчесності та автоматизація процедур їх перевірки. Формування передбачуваної, відкритої дисциплінарної практики. Упровадження Кодексу етики членів ВРП та створення інституту етичного консультування. Забезпечення добробуту та психологічної стійкості суддів: Затвердження  Стратегії здоров'я та добробуту суддів з урахуванням міжнародного досвіду (зокрема британського Judicial Wellbeing Survey). Створення  системи психологічної допомоги та профілактики професійного вигорання в умовах війни. Гарантування належного фінансового забезпечення та виплати суддівської винагороди. Цифровізація та штучний інтелект: Повне розгортання підсистем Електронного суду та ЄСІКС і створення єдиного централізованого цифрового архіву. Запровадження інструментів ШІ як допоміжного засобу для аналізу матеріалів, підготовки проєктів документів та забезпечення єдності судової практики. Посилення кібербезпеки та захисту персональних даних в умовах гібридних загроз. Перехідне правосуддя та робота на деокупованих територіях: Створення спеціального резерву суддів і працівників апаратів для оперативного відновлення правосуддя на деокупованих територіях із підвищеними соціально-безпековими гарантіями. Створення відкритої двомовної (укр./англ.) бази судових рішень щодо воєнних злочинів. Євроінтеграція та міжінституційна співпраця: Виконання заходів Дорожньої карти з питань верховенства права в межах переговорного Кластера 1 («Основи») щодо вступу України до ЄС. Набуття повноправного членства в Європейській мережі рад правосуддя. Наш перший коментар: Найнесподіванішим розділом є «Забезпечення добробуту та психологічної стійкості суддів». Такого розділу точно не було б, якби Стратегією займалися в ОПУ або ж грантові ГОшки. Цей розділ справді є проривом на тлі важкої психологічної ситуації, в якій працюють українські судді (та й інший персонал у судах). Наступним етапом стане розроблення плану заходів із реалізації Стратегії. Ми зі свого боку будемо уважно стежити і за змістом плану, і за дотриманням строків його розробки (2 місяці), і за тим, щоб розроблений план був реалізований.

І щоб завершити тему суддів ВАКС, які не хочуть розглядати свої справи, маємо згадати також суддю Олексія Кравчука, який є кандидатом на посаду судді Конституційного Суду України. Цього тижня суддя Олексій Кравчук (і ще пʼять кандидатів, які були визнані доброчесними) складав письмовий іспит для визначення рівня компетентності. Результати будуть згодом. Однак, під час співбесіди суддею Олексієм Кравчуком не було надано відповіді на вкрай важливе питання: а яку ж користь отримає Україна, якщо пан Олексій Кравчук звільниться з ВАКС та стане суддею КСУ? Особисті амбіції не враховуємо. Яка користь для України? Нагадаємо, в усіх міжнародних документах, меморандумах, планах, програмах і т.д. вказується про необхідність забезпечення повноцінної роботи ВАКС. Для цього ВАКС дають більше суддів, більше працівників апаратів, більше приміщення, квартири, охорону, адекватні зарплати. Оплачуються численні тренінги, навчання, закордонні поїздки. І для чого це все робиться? Щоб всі судді ВАКС кожні три місяці під час війни судилися за заплату, а кожний другий суддя ВАКС бігав на черговий конкурс? Якщо так погано бути суддями ВАКС, і конче треба стати суддею КСУ, членом ВККС чи ВРП, то треба бути принциповими до кінця: відмовитися від державного житла, відмовитися від державної охорони, розглянути всі наявні справи і лише після цього претендувати на якісь інші посади. Чи то в КСУ, чи то в ВРП. Чи то ще десь. Про шанси для суддів ВАКС обратися через зʼїзд суддів суддею КСУ чи членом ВРП навіть писати дивно. Але ж є у суддів ВАКС такий вид спору - на конкурси ходити…

У продовження попередньої публікації звернемо увагу не лише на членів РСУ, які не пропрацювавши і півроку, побігли на конкурс до ВРП, а й на інших суддів, які лише цього року змінили місце роботи, але знову вирішили йти на конкурс. Це, наприклад, суддя Діана Гнап. Вона була призначена до Сьомого апеляційного адміністративного суду лише у березні 2026 року. На співбесіді суддя Гнап розповідала, як вона прагне працювати в апеляційній інстанції, як вона має її підсилити, яка з неї там буде користь. Невже всі завдання з підсилення апеляції вже виконані? Можна спокійно, не підставляючи колег і не скидаючи на них сотні нерозглянутих справ йти у ВРП? І це не тільки про Гнап. А судді ВАКС, які не вилазять з конкурсів? Судді Маслов і Дубас провалили конкурси до Апеляційної палати ВАКС, а тепер хочуть стати членами ВРП? А Дубас ще й є кандидатом до Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду. То куди саме хоче потрапити суддя Дубас? В спеціалізовану адміністративну апеляцію? Чи стати членом ВРП? Звідки ці постійні бажання гастролювати по конкурсах? Таке ж питання до члена ВККС Коліуша. Чи не вбачає пан Коліуш (відряджений з ВАКС до ВККС) певну непослідовність в своїх діях? Отже пан Коліуш, маючи посаду судді ВАКС, хоче підвищити ефективність розгляду справа про топ-корупцію в Україні (як мінімум це він декларував, коли призначався на свою посаду у ВАКС). Для цього Коліуш йде до ВККС на 4 роки (скидаючи на колег свої нерозглянуті справи), і вже у ВККС проводить добори нових суддів ВАКС. Однак, замість того, щоб разом з новими суддями ВАКС працювати над розгляд справ про топ-корупцію, пан Коліуш збирається стати членом ВРП, і ще 4 роки провести поза межами ВАКС. Саме так підвищується ефективність ВАКС, правда ж? Відсутністю там судді Коліуша? При цьому пан Коліуш продовжує користуватися державною квартирою, яку йому надали як судді ВАКС. І ніякої проблеми в тому, що він вже 4й рік не здійснює функцій, через які йому ту квартиру надала держава, суддя ВАКС Коліуш не вбачає. Головне ж потрапити до ВРП і ще 4 роки не розглядати справ про топ-корупцію? Такі от кандидати до ВРП. Сподіваємося, Етична рада задасть питання щодо їх мотивації тим кандидатам до ВРП, які (як мавпа з відомого анекдоту) не можуть визначитися, вони до розумних чи до красивих.

Рада суддів оприлюднила портрет кандидата на посаду члена ВРП за квотою зʼїзду суддів. Ініціативна хороша. Але є одне «але»... Отже, загальна кількість кандидатів на 8 посад членів ВРП становить 71 особу. Всі вони мають статус суддів або суддів у відставці. Гендерний склад – 44 чоловіки, 27 – жінки. Інстанційність: перша інстанція (судді місцевих загальних, господарських та окружних адміністративних суддів) — 43 особи, апеляційна — 18 осіб, судді ВС – 5 осіб, судді інших судових інституцій (ВАКС, КСУ, ВАСУ, суддя у відставці) – 5 осіб. З усіх кандидатів статус діючих суддів мають 68 осіб, 3 — судді у відставці. Також членами ВРП виявили бажання стати два діючих члени ВККС. І ось тут цілком доречно було би вказати, а скільки ж членів РСУ вирішили стати членами ВРП? Це була б чесна статистика, адже РСУ вказує, скільки членів ВККС є кандидатами до ВРП. Однак, цифр щодо членів РСУ немає. Чому ж вони утаємничені? Бо доведеться визнати, що робота в РСУ цікавить лише як трамплін до ВККС і ВРП? І доведеться визнати, що деякі члени РСУ публічно збрехали на зʼїзді суддів, що відбувся у березні? Вони ж з трибуни обіцяли всій суддівській спільноті, що йдуть в РСУ на два роки представляти інтереси суддів в органі суддівського самоврядування. А тепер виходить, що насправді йшли не в РСУ, а шукати собі кращий трамплін у ВРП? Дуже негарно виглядає… Правда ж?

ВРП проінформувала, що призначила двох заступників Голови ДСА: - Мишкіну Віолету;  - Холода Руслана. Призначення відбулися без конкурсного відбору, тимчасово, за строковим трудовим договором, на строк не більше 12 місяців із дня припинення чи скасування воєнного стану або до призначення на цю посаду переможця конкурсу.

На контрасті з Угорщиною, де колишній Голова Верховного Суду став Президентом країни, маємо новини щодо рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яким суддів ККС ВС Ірину Григор’єву та Жанну Єленіну притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посад. Тобто від вручення цим суддям підозр у справі про хабар колишнього Голови ВС Князєва, який нині перебуває у вʼязниці, до рішення ДП ВРП про звільнення Григор’євої та Єленіної пройшло менше трьох місяців. Наразі обох суддів тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя. Строк дії відсторонення – до ухвалення ВРП рішення про їх звільнення з посад або скасування рішення Дисциплінарної палати.

Вчора, 11 серпня 2026 року парламент Угорщини обрав новим президентом країни Андраша Баку (András Baka) — відомого угорського юриста, колишнього суддю ЄСПЛ та колишнього голову Верховного суду Угорщини. За нього проголосували 140 із 146 депутатів, які взяли участь у голосуванні. Це дуже символічне призначення саме в контексті судової реформи та верховенства права. Бака був одним із найвідоміших опонентів судової політики Віктора Орбана. Коротка біографія: - народився 1952 року в Будапешті; - юрист, науковець, фахівець із прав людини та конституційного права; - у 1991–2008 роках був суддею Європейського суду з прав людини від Угорщини; - у 2009 році парламент обрав його головою Верховного суду Угорщини; після приходу уряду Орбана Бака публічно критикував судові реформи; - у результаті реорганізації Верховного суду в Курію його повноваження були достроково припинені. Що ж сталося? У 2009 році парламент Угорщини обрав Баку головою Верховного суду на шестирічний строк — до червня 2015 року. Одночасно він очолював Національну раду юстиції. У 2011 році Бака почав публічно критикувати судову реформу уряду Віктора Орбана. Його застереження стосувалися, зокрема, незалежності судової влади та змін у статусі й організації судів. Після цього влада провела судову реформу: Верховний суд був замінений Курією (Kúria), а повноваження Баки як голови найвищого суду припинилися достроково. Фактично він втратив посаду приблизно за три з половиною роки до завершення шестирічного строку, на який його обрав парламент. Бака звернувся до ЄСПЛ. Справа Baka v. Hungary У 2016 році Велика палата ЄСПЛ ухвалила рішення у справі Baka v. Hungary. Суд встановив порушення, зокрема: статті 6 § 1 Конвенції — права на доступ до суду; статті 10 Конвенції — свободи вираження поглядів. ЄСПЛ дійшов висновку, що існував причинно-наслідковий зв’язок між публічною критикою Бакою судової реформи Орбана і достроковим припиненням його повноважень. Особливо важливим став висновок Суду про chilling effect: усунення голови Верховного суду через його публічні висловлювання могло стримувати інших суддів від участі в суспільній дискусії щодо реформ, які стосуються судової влади. Тому Baka v. Hungary стала однією з ключових справ ЄСПЛ щодо свободи висловлювань суддів та гарантій незалежності судової влади. Тепер Андраш Бака став Президентом Угорщини. Для верховенства права це точно хороші новини.

Німецький юрист, колишній суддя та один із найавторитетніших європейських експертів із питань доброчесності й антикорупції Тільман Хоппе у вчорашньому інтерв’ю в «Дзеркалі тижня», здається, завоював багато ворогів у середовищі колег — міжнародних експертів, які з року в рік працюють у різноманітних кадрових процедурах у таких країнах, як Україна, Албанія і Молдова. Ось цитата: «Міжнародна технічна допомога — це дуже слабо контрольована монополія». Тепер детальніше: «Питання: Міжнародні партнери висувають членів комісій і фінансують оцінювання. Чи не створює це тиску підтверджувати успішність результатів замість критично їх оцінювати? Відповідь: Гадаю, навряд чи хтось стверджуватиме, що міжнародні члени комісій, яких призначають міжнародні організації, можуть бути повністю незалежними від них. Вони працюють за тимчасовими контрактами, отримують оплату і рано чи пізно шукатимуть наступний контракт. Я був свідком того, як менеджер проєкту одного з донорів запитував члена комісії про перспективи проходження оцінювання конкретним кандидатом. Водночас було відомо, що цей менеджер мав особистий інтерес стосовно цієї людини. Такі історії час від часу трапляються, і ми між собою про них жартуємо. Загалом міжнародна технічна допомога — це дуже слабо контрольована монополія, майже невидима для платників податків. Я оцінював міжнародні проєкти для різних донорів у різних країнах, а також сам їх розробляв і впроваджував. Те, що насправді відбувається всередині таких проєктів, зазвичай розуміє дуже вузьке коло людей — часто навіть не самі донори, а лише менеджери проєктів, а інколи лише експерти. І вся система міжнародної технічної допомоги об’єктивно зацікавлена в тому, щоб ця діяльність тривала й розширювалась. Якось один менеджер із міжнародної організації сказав мені: «Тільмане, мені треба звідси вибиратися — ця антикорупційна сфера перетворилася на жахливу індустрію». Я бачив, як виконавці вигадували абсолютно абсурдні проєкти лише для того, щоби створити собі більше роботи. Оцінювання доброчесності не обов’язково є винятком. Що довше триває процес, то більше днів можна виставити до оплати й то більше заробляють усі учасники. Це своєрідна дилема в’язня: для системи ефективність — благо, але з погляду індивідуальних інтересів вона далеко не завжди вигідна». Ми довіряємо експертизі Тільмана Хоппе. Його висновки цілком відповідають дійсності. А тому пропонуємо додати до них ще й скандальні факти з життя Громадської ради доброчесності та донорських організацій, які фінансують її діяльність. Адже діяльність ГРД здійснюється з швидкістю замріяного равлика. Ми давно вже наводимо щомісячну статистику і давно довели, що швидкість роботи ГРД, сюзереном якої є Жернаков, пояснюється не чим іншим, як бажанням отримувати безкінечне фінансування. Текст інтервʼю тут.

З цього тижня ВККС без Голови та заступника Голови. Повноваження Андрія Пасічника та Олега Коліуша добігли кінця минулого тижня, а нові вибори наразі не проведені. Формально - період відпусток, тому вибори перенесемо на осінь. Реально - немає домовленостей щодо наступного періоду. Ще й Коліуш зібрався стати членом ВРП ще до завершення своїх повноважень у ВККС. Наразі роль в.о. Голови виконуватиме Галина Шевчук. Вона, між іншим, теж зібралася до ВРП. А минулого тижня до участі в конкурсі до ВРП (за квотою парламенту) був допущений член ВККС Віталій Гацелюк. Нагадаємо, що навесні спроби стати суддями КСУ робили Руслан Сидорович та Роман Сабодаш. Обидва - невдалі. Загалом, цей склад Комісії відрізняється від попереднього тим, що регулярно сам собі створює проблеми на конкурсах: чи то на тих, куди бігають самі члени ВККС, чи то на тих, куди бігають близькі родичі, друзі та підлеглі членів ВККС. Така от конкурсна рулетка…

Наша постійна рубрика: ефективність роботи Громадська рада доброчесності. За липень 2026 року ГРД напрацювала 28 документів. Це один з найгірших показників за рік роботи ГРД 4.0. При цьому 14 документів - це негативна інформація; 14 документів - негативні висновки щодо суддів та кандидатів. Це також черговий доказ, що той варіант функціонування ГРД, який ми маємо зараз, не працює належним чином. Водночас помітили, що більшість висновків проголосовані за участі 10-11 членів ГРД. Фактично, це лише половина її складу. Нагадаємо, гроші для забезпечення функціонування ГРД від донорів отримує Фундація DEJURE. А минулого року при обранні ГРД 4.0. всі спостерігали скандал із списками, які показали, що DEJURE у цьому складі ГРД має 9 «своїх» членів. Друга частина скандалу полягала в тому, що частина членів ГРД отримує зарплату від DEJURE за свою роботу в ГРД, що порушує принципи залучення громадськості у процедури перевірки суддів та кандидатів в судді. Тобто наразі маємо ситуацію, коли більшість негативних висновків щодо суддів ухвалені «людьми DEJURE», яким DEJURE ще й платить за це гроші. Невже це всіх влаштовує?

ВККС завершила перевіряти виконання практичного завдання кандидатами в судді місцевих загальних судів. Нагадаємо, цей етап кваліфікаційного іспиту відбувався ще в жовтні-листопаді 2025 року. До виконання практичного завдання тоді було допущено 2 660 кандидатів на посаду судді місцевого суду та 191 суддю. Вчора встановлені результати виконання 2 834 особами (17 – не з’явилися) практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, з яких: набрали прохідний бал – 2 253 особи (тобто 79,5%); не набрали прохідного бала – 581 особа (20,5%). Таким чином 2834 роботи Комісія перевіряла приблизно 9 місяців. Рахуючи лише робочі дні, виходить цифра в 15-16 перевірених робіт на вдень. Паралельно ВККС проводила другу хвилю конкурсу до апеляційних загальних судів, конкурси до ВАКС та вищих спеціалізованих адміністративних судів. Це ставить логічне питання о доцільності подальшого існування механізму перевірки практичних робіт саме членами ВККС. Конкурси тривають роками, а результати прямо не конвертуються у суттєве збільшення призначених суддів, хоча до кінця строку повноважень цього складу ВККС лишається менше 10 місяців. З урахуванням, що мова йде про кандидатів до першої інстанції, вважаємо, що їх практичні роботи (фактично проєкти судових рішень) цілком могли б перевіряти в кодованому вигляді судді апеляційних судів. І тоді б кількість перевірених на день робіт рахувалася не одиницями, а сотнями. А конкурси тривали не роками, а в межах року. Декодовані результати кандидатів тут: https://tinyurl.com/5n6hk7tm

Член ВККС Сергій Чумак таки прокоментував рішення щодо переведення суддів ОАСК, разом з іншими рішеннями Комісії, що не викликають такого резонансу. Надамо його позицію з цього питання для балансу думок: «Також не можу не сказати про рішення, яке викликало певний суспільний резонанс. Це внесення до ВРП рекомендацій про переведення шести суддів ОАСК, які успішно пройшли кваліфікаційне оцінювання, до Київського окружного адміністративного суду. Кожен, хто прочитає положення статті 82-1 та пункту 61 прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зрозуміє, що Комісія просто виконала те, що прописано в Законі. В межах компетенції і процедур, за які відповідає ВККСУ, до цих суддів претензій немає. Питання кримінальних проваджень чи дисциплінарних справ до компетенції ВККСУ не відносяться. Позиція ВККСУ проста: суддя, який має повноваження для здійснення правосуддя повинен працювати і здійснювати їх, а не просто отримувати суддівську винагороду. Моя особиста позиція, що революційній доцільності не має бути місце в діяльності органів суддівського врядування, все повинно відбуватися виключно в межах приписів чинного законодавства. А законодавство це говорить, що суддя, який успішно пройшов КО, переводиться до іншого суду того самого рівня і спеціалізації без конкурсу. До речі, ВРП може ще і не погодитися з рекомендаціями ВККСУ, як доволі часто буває».

Вчора ВККС рекомендувала перевести до Київського окружного адміністративного суду суддів Окружного адміністративного суду міста Києва Кирила ГАРНИКА, Ігоря ІЩУКА, Костянтина КОБИЛЯНСЬКОГО, Олену ПАТРАТІЙ, Ігоря ПОГРІБНІЧЕНКА та Віктора ШУЛЕЖКА. На обґрунтування свого рішення написала чотири речення: - Комісію це зобовʼязує зробити закон; - Бюджет щороку витрачає на суддів ОАСК до 155 млн грн; - Ліквідація ОАСК можлива виключно після звільнення або переведення усіх його суддів; - Процедура переведення не передбачає оцінку компетентності, професійної етики та доброчесності судді. Якщо це було так необхідно, то чому не було зроблено раніше? Далі про це розповімо. Ми цілу добу чекали якогось адекватного пояснення від члена ВККС Сергія Чумака, який зазвичай пише повідомлення у ФБ ледь встигнувши ухвалити якесь рішення. А тут - ТИША! При цьому рішення Комісії щодо цих суддів вочевидь спричинило кризу довіри до ВККС і поставило під сумнів її попередні досягнення. Однак, на відміну від Псевдофундаціі DEJURE та доктора наук Михайла Жернакова, ми розуміємо правову природу вчорашнього рішення. Наприклад, неможливість оголошення конкурсу в окружні адміністративні суди без переведення тих суддів ОАСК, які вважаються такими, що успішно пройшли кваліфікаційне оцінювання. Але чому немає пояснення про це з боку ВККС? Однак, найцікавіше в цій історії навіть не те, чому судді ОАСК були переведені саме зараз? Чи чому про реальні причини цього рішення мовчить ВККС? Як кажуть наші джерела, голоси за це переведення збирав особисто Голова Касаційного адміністративного суду Ігор Дашутін. І не просто збирав, а переконував, що всіх суддів ОАСК треба перевести виключно в один суд, а не розкидати по різним. І що це має бути виключно КОАС. А переведення не відбулося раніше тому, що в КОАС не було достатньої кількості вакансій. Тож довелося їх почекати. Губимося у версіях, для чого це потрібно? Може для того, щоб підвищити можливість розподіляти справи, що надходять до КОАС, на потрібних та слухняних суддів, яких, як ми бачимо, передають з ОАСК «оптом»? Такими темпами ми скоро матимемо не лише відомі плівки Вовка, плівки Князєва, а й плівки з іншими прізвищами. І якщо на якихось з плівок зʼявиться прізвище Дашуніна, матимемо ще й реформу Верховного Суду за прикладом Молдови, бо чаша терпіння у європейських партнерів має свої краї. Сподіваємося, ВРП врахує це все перед ухваленням рішення про переведення суддів ОАСК. Хоча до вирішення питання про переведення, ВРП мала б розглянути всі дисциплінарні справи щодо тих суддів ОАСК, які претендують стати суддями КОАС. До тих з суддів ОАСК, хто не має дисциплінарних справ чи відкритих кримінальних проваджень, питань і ми не маємо.

ВККС оголосила конкурс на зайняття вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах. Кількість вакантних посад, на які оголошено конкурс, – 272: у Вінницькому окружному адмінсуді – 10 посад; у Волинському окружному адмінсуді – 10 посад; у Дніпропетровському окружному адмінсуді – 22 посади; у Житомирському окружному адмінсуді – 12 посад; у Закарпатському окружному адмінсуді – 5 посад; у Запорізькому окружному адмінсуді – 11 посад; у Івано-Франківському окружному адмінсуді – 7 посад; у Київському міському окружному адмінсуді – 34 посади; у Київському окружному адмінсуді – 20 посад; у Кіровоградському окружному адмінсуді – 8 посад; у Львівському окружному адмінсуді – 11 посад; у Миколаївському окружному адмінсуді – 8 посад; в Одеському окружному адмінсуді – 19 посад; у Полтавському окружному адмінсуді – 10 посад; у Рівненському окружному адмінсуді – 20 посад; у Сумському окружному адмінсуді – 9 посад; у Тернопільському окружному адмінсуді – 8 посад; у Харківському окружному адмінсуді – 19 посад; у Хмельницькому окружному адмінсуді – 13 посад; у Черкаському окружному адмінсуді – 8 посад; у Чернівецькому окружному адмінсуді – 2 посади; у Чернігівському окружному адмінсуді – 6 посад. Строк подання заяви про участь у конкурсі – з 20 до 25 серпня 2026 року (включно). Зразок заяви, а також детальні умови тут: https://tinyurl.com/bddtsu6d Звернемо увагу, що в резерві на зайняття вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах, наразі перебуває 276 кандидатів та суддів https://tinyurl.com/mptpbuw4. Це означає, що претендентів на суддівські посади лише на 4 особи більше, ніж самих посад. Тобто ніякий конкурс ВККС не проводить. По суті Комісія просто працевлаштовує тих суддів та кандидатів, які склали всі етапи іспиту та пройшли спецперевірку.

Третій день псевдоактивісти носяться із статтею Європейської правди (журналіст Сергій Сидоренко) щодо судової реформи в Молдові, як з писаною торбою. Журналіст Сидоренко і раніше відрізнявся низьким рівнем розуміння процесів в українському судочинстві. Але в питаннях правосуддя у Молдові, яке він ще й вирішив порівняти з українським, підтвердив будь-яку відсутність базових знать в цій темі. Ми не будемо переповідати цей «шедевр» маніпуляцій. Краще напишемо те, чого свідомо немає у статті Сидоренка. Кількість судів: З 2025 року в Молдові діє 18 судів загальної юрисдикції: 14 судів першої інстанції; 3 апеляційні суди — Центр, Північ і Південь; 1 Верховний суд. Ці 18 судів розглядають в рік приблизно 240 тис справ. В 18 судах працює наразі близько 350 суддів (з приблизно 500). Вакантними є десь 150 посад. Це з урахуванням того, що 23 з них зʼявилися через звільнення у відставку чи в результаті реформи суддів Верховного Суду Молдови (в подальшому кількість посад цього суду була збільшена з 24 до 48, з яких наразі заповнено 17). Населення Молдови - приблизно 2,4 млн осіб. Нагадаємо, що в Україні працює 4,7 тис суддів. Вони розглядають більше 5 млн справ на рік. Вакантними є приблизно 2,5 тис посад. Лише у Верховному Суді більше 50 вакансій. На цьому реченні пропонуємо Сидоренку та його друзям з числа псевдоактивістів дістати калькулятори та порахувати. В Україні на 1350% більше суддів, ніж в Молдові. В Україні на рік розглядається на 2100% більше справ, ніж в Молдові. В Україні на 3900% більше судів загальної юрисдикції, ніж в Молдові. І нарешті населення України з урахуванням біженців і внутрішніх переселенців приблизно на 1700% більше, ніж населення Молдови. І при всіх цих цифрах лише маніпулятори та свідомі шкідники можуть розповідати, яка в Україні «провальна» реформа, а в Молдові - «успішна». Бо це КАРДИНАЛЬНО РІЗНІ за ВСІМА показниками країни. І це з урахуванням того, що Молдова в 2023 році лише почала робити частину з того, що Україна вже зробила в 2015-2018 роках, а потім ще в 2023-2025 роках. І за що Україна вже отримала певний негативний ефект. Чому реформа в Україні не відбувалася в період 2019-2022 років детально писали буквально минулого тижня. І які негативні наслідки це все спричинило. Із задоволенням почитаємо через два-три роки статтю якогось притомного журналіста (не Сидоренка), про те, які позитивні і негативні наслідки мала ця «успішна» судова реформа в Молдові. Текст маніпулятивної статті Сидоренка тут.

ВККС повідомила, що призначена вчора суддя Олена Молчан пройшла конкурс та отримала рекомендацію про призначення суддею ще в 2019 році (07.08.2019). Подання про призначення Олени Молчан суддею Шевченківського райсуду Києва ВРП внесла Президенту ще 22.07.2021. 22.07.2021. Тобто новопризначена суддя чекала на Указ 5 років, а загалом процедури призначення проходила 9 років. Хочеться запитати Офіс Президента: а як так сталося? Де знаходилися документи Молчан цілих 5 років? Хто блокував це призначення? Подання на Молчан зайшло в ОП за часів Смирнова. Однак, він вже 2,5 роки не в ОП. Якщо блокував не Смирнов, а Єрмак, так і він вже 8 місяців не в ОП. А що робив весь цей час найбільш ефективний (за версією ЮП) правовий департамент? Скільки разів документи судді Молчан за 2,5 роки роботи команди Мудрої-Дубовика надавалися на підпис Президенту? Важливо розуміти, як так сталося, що людині, яка пройшла всі визначені законом конкурсні процедури, 5 років блокувалася можливість працювати у Шевченківському суді, де, до того ж, спостерігається суттєвий брак кадрів? І це в умовах, коли закон визначає чіткі 30 днів. Також важливо розуміти, чи будуть підписані укази щодо інших суддів, чиї документи потрапили в ОП в період з 2019 до 2025 рік.

Президент призначив 13 суддів: 12 суддів до апеляційних судів та 1 суддю першої інстанції. Один з призначених - член ВРП Микола Мороз, чиї повноваження у ВРП завершуються 14 серпня 2026 році. Прізвища призначених суддів тут. Вітаємо суддів🙂

У продовження попереднього посту звернемо ще раз увагу на строки проведення співбесід з кандидатами до Львівської апеляції. Від початку співбесід до затвердження фінального рейтингу пройшло 9 місяців. У співбесідах брали участь 55 осіб. Це фактично означає, що Комісія в цій процедурі розглядала лише 6 осіб на місяць. З одного боку абсолютно зрозуміло, що в Комісії паралельно відбувається багато різних процедур та процесів. А з іншого боку, цифра у 6 кандидатів на місяць говорить про те, що в Комісії ніхто нікуди не поспішає. І що дефіцит суддівських кадрів апеляційних загальних судів - це проблеми апеляційних загальних судів.

Сьогодні ВККС завершила конкурс до Львівського апеляційного суду. Перші співбесіди з кандидатами у Львівську апеляцію відбулися ще в жовтні 2025 року. Всього було подано 55 заяв кандидатів на 28 місць. До фінального рейтингу потрапили 42 кандидати, відповідно переможцями стали 28 осіб. Рейтинг учасників конкурсу тут: https://tinyurl.com/4a7xbakv Список переможців конкурсу тут: https://tinyurl.com/yutpwv4x Питання надання рекомендацій кандидатів для призначення ВККС планує розглянути 4 серпня 2026 року. Також Комісія припинила кваліфікаційне оцінювання 10 суддів на відповідність займаній посаді, які в межах процедури цього конкурсу підтвердили здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.