Олекса

Під кінець шостого року свого життя прокоханого на війні, я не зможу злічити імен і людей, які допомагали моїм побратимам і мені, але я знаю що кожен хто кому за всі ці роки було не по#всеодно - зрозуміє, що це звернення до нього Все точно не дарма Вогонь не може згаснути, навіть якщо здається що вже нічому горіти Ви вже зробили багацько, ви круті, щоб і як не було ви бляха реально крутяцькі) Як би не було важко чи легко - пам'ятайте хто ви є і чому це робите, чому ви тут. будь де, будь коли, головне бути в контакті з собою і моментом Буде важко - пишіть, не завжди на зв'язку, але мені не байдуже як ви Обняв, підняв, пішов кімарить бо за кілька годин в холодні і брудні поля Неньки На фото сторазперезаправлений, але так само фунцікліруючий балон з газу, який просто попався на очі під час збирання на виїзд - з прізвищем одного з тих, про кого цей текст. Вогонь завжди з вами, як би ну було важко всередині чи ззовні. Сірники чи кдшку знайдем

Камон еврібаді, там 54% українців в великому опитуванні сказали, що готові в разі потреби стати до лав СОУ, але чекають відповідного моменту. Шановні українці, ви потрібні нам! Відкрита вакансія: зовнішній пілот крил розвідників / ударників - забезпечимо фахове навчання на комплекс(и) - командир роти / заступники / командири взводів - працюють разом з пілотами в полях, детально навчають і підтримують у виконанні бойових місій пліч-о-пліч - відсутність затягів, стараємось максимально йти на зустріч бійцям в усіх питаннях, що виникають - відповідне грошове забезпечення, та всі гарантії by default Вимоги: - бажання навчатись і ставати завтра - кращими пілотами, ніж ви були вчора - непереносимість до алко, nkотиків та казіка на ППД, ТПД та БР, в цьому питанні без шансів, 1 зальот і ми прощаємось, яким гарним пілотом ви б не були - вміння працювати з комп'ютерами, участь у спортивних орієнтуваннях, роботах з мапами, загальна фізична форма, стресостійкість, зосередженість - буде перевагою

Ми не знаємо яка буде ситуація з СЗЧ після 1 вересня. Але найближчі дні - ми можемо розглянути адекватних хлопців, як допустили помилки? чи не змогли впоратись з важкими обставинами? І дати можливість ефективно працювати у команді пліч-о-пліч і навчити всьому що знаємо. !!! ми точно не зможемо забрати всіх, і точно будемо проводити власний відбір - тому що якість > кількості. Але якщо ви адекватна людина, яка має мотивацію, готова вчитись і працювати у команді як одне ціле - ми точно порозуміємось.

Коли побачив цей мурал з Кузьмою (ой помилився), я згадував, що коли Кузьма загинув - мене клинило як наші тодішні пктшки, бо в той день в Пісках загинуло багато справжніх Героїв, але суспільство не говорило про них. Особливо тому, що пригадував агітацію Кузьми - за партію регіонів (цікаво, чи думав він потім про цю помилку, чи його це не гризло?) Скільки разів ви помилились вже сьогодні у чомусь? А ще, скажіть, чи можна вважати помилкою - СЗЧ? Я не знаю, бо не суддя. Але зараз формую роту - яка буде збагачувати родючість наших грунтів окупантами. Бажаючих прийти і підставити мені і моїм побратимам - у цивільних немає, тому я хочу звернутись до вас всіх, хто побачить цей пост і поширити його, а потім ще пару разів пошрити.

Пост не про те, що цей бус брав участь у навчанні великої кількості екіпажів на різних комплексах та різних напрямках. І навіть не про те, що попри те, що я не вмію прив'язуватись, і якби завтра закінчилась війна і я віддав його перекупам на розборку - то мабуть сумно посміхнувся почцхавши цього малого за бочину востаннє, пригадуючи все що ми проїхали разом. А лише про те, що тут і зараз - я формую нову роту, і цей бус має отримати новий двигун, бо списуватись можуть лише корчі, від яких залишилась згорівша кабіна. І то буває навіть після прильоту ракети буває вдається відновити авто - як це було у нас 2 роки назад з Кіа карнавал. Тож - цей панібратик може добряче допомоги мені у підготовці нових екіпажів, та логістиці по нашій буденній роботі. Тому я залишу знизу реквізити та банку https://send.monobank.ua/jar/4VeypFDJpo

Його мотор зупинився опівночі під Чугуєвом, коли ми виїхали з брки, щоб перейти до формування нової роти. Мені вдалось зупинити авто, до того як розніс двигуна перейшов би у шоу-димові наслідки. На останньому фото цієї галереї - його тягне на тросі побратим, який виїхав вніч навздогін, щоб за х годин, ми порвали кілька тросів, врешті дотягнули його до ремонту і почули: - або шукати новий (бу) мотор, або здавайте авто на розборку Мої побратими знають, що війна зробила мене людиною, яка втратила здібність прив'язуватись до людей, місць і речей. Тому мова цих фото не про ностальгію за перевезенеми тоннами бортів та обладнання на Авдіївці і Покровську, Куп'янську і Суджі (на проклятих землях цей бус теж встиг попрацювати).

Всім міцного! Друзі, я формую нову роту крил - для розвідки, корегування та ударних місій Якщо у когось з вас є бажання працювати у цьому напрямку, або є друзі-колеги, бажаючі працювати - передавайте мій контакт, будемо пробувати перевод / або по мобілізації Всьому навчимо, забезпечимо макс по можливості Не вистачає екіпажів для враження ворога, тому буду вдячний за поширення!

Все почалось з того, що я плутав українські Е та Є в молодших класах школи - бо виріс у монолітно-російськомовній родині. Мій базис української був від бабусі Зіни - до якої я ходив малим по молоко, і від Альфа з Мельмака. Я запитав у вчительки - що можна почитати, щоб покращити українську - і вона порадила Святослава Скляренка. Читання Святослава відбувалось під піратську касету Scorpions - яка по чесноку дуже асонувала з текстом. Я взяв для себе дуже багато речей з тієї книги. Одна з ключових речей лежала на початку книги. Святослав спав зі своїми воями просто на землі, підклавши сідло під голову. (Це не про сідло, і про сон - а більше про простоту в усьому). І я звісно звичайний вояк а ніякий там князь. Але кожного разу, коли є можливість кімарнути в черговій посадці, коли підкладаю під голову кевларове стегно з турнікетами замість подушки - згадую той фрагмент книги. До чого тут це? Мабуть мені б хотілось поділитись з вами тією старезною книгою, яка розповідає про багацько інших скарбів, які ми часто не відстрілюємо у житті. Особливо для тих хто буде йти після нас. А по друге - якщо ви хочете так само простецьки спати на землі) паралельно між удобренням цієї землі тим хто по неї прийшов у ваших місіях. Зустрічати світанки у найкрасивіших місцях нашої та іншої проклятоої країни з кращими людьми, бачити незакакані світловим шумом зорі і бачити плоди своєї праці у щоденній статистиці... Найближчим часом ми будемо створювати роту крил в новому підрозділі - і мені потрібні саме Ви. Якщо ви чекали знак Всесвіту і щось досі відкладали - прийшов час приєднатись до нашої команди. Всьому навчимо, чим зможемо забезпечимо і завжди будемо поруч у виконанні роботи. Стукайтесь у приватні - принаймні можете поставити питання, якщо маєте сумніви. Або ж збирайте рюкзак, час приєднуватись прийшов. Ви нам дуже потрібні.

якби мене запитали про 10 речей які зробили з хлопця, що виріс у цивільній російськомовній родині - добровольця, який готовий воювати за тих хто за спиною попри все - це перевидання оцієї книги, яку взяв до рук в 8 років і Святослав Скляренка (але коли його видали вперше не знаю, та й не важливо) 29 липня 1954 року в Лондоні у видавництві «Аллен і Анвін» вперше опубліковано «Братство персня» Перший том «Володаря Перснів» мав вийти друком улітку 1954 року, а два наступні — один за одним з невеликою перервою між ними. Тираж був скромний: три з половиною тисячі примірників першого тому й дещо менший — двох наступних, бо видавці вважали, що цього вистачить. «Я побоююся публікації, — розповідав Толкін другові отцю Роберту Мюррею, — адже не зможу не звертати уваги на те, що говоритимуть про книгу. Я виставив своє серце під стріли». Гамфрі Карпентер Дж. Р. Р. Толкін: Біографія

я уточнив - хоч і на території монастиря, але нав'язувати релігію ніхто не буде, бо проводить Пласт - тому є така можливість для дітей військових поїхати в табір на Закарпатті https://www.facebook.com/andriy.kozinchuk

1. не витрачайте ні копійки на "вшанування" якоїсь там моєї пам'яті - якщо у вас буде таке бажання. квіти, пам'ятники, меморіали, мільйони на плитки на якихсь комплексах пам'яті, камінчики, хуїнчики все що там вам запропонують депутати (якщо щось запропонують звичайно) = не робіть цього, принаймні, в моєму випадку. якщо у вас вже буде бажання витратити кошти - створіть якийсь там фонд чи просто рахунок і забезпечте моїй дитині можливість отримати норм освіту (яку б я постарався їй забезпечити, якби залишився з вами у цій грі) я розумію, що поховати просто під деревом на узбіччі моєї улюбленої темної Ворскли (там де немає поруч сіл, щоб не бруднити екологію навряд вийде), але придумайте щось супер бюджетне. мені там це взагалі буде не потрібно. а якщо це потрібно вам - я буду вдячний, якщо ви створите подушку безпеки для моєї родини. це найкраще вшанування для ветерана. 2. не сумуйте якщо так трапиться. по перше я вже 6ий рік на війні, і я трохи багато де побував за цей час, і вже давним давно міг списатись і впринципі навіть 24 лютого 2022 в мене вже було достатньо підстав залишатись вдома на культурно/інформаційно/економічному фронті. це мій свідомий вибір, в якому я дуже добре викупаю, що роблю. по друге - ... як би це пояснити.. це тут точно не вийде, але смерті не існує, в звичному для нас розумінні. ваші очі - складаються з шматків зірок, які колись палали в небі. ваші кістки шматки - якихсь давніх організмів. людина це не роздільний квант - Всесвіту, без будь якої езотерики. це фізика. Це спосіб Всесвіту подивитись на самого/саму себе. - або ж влаштуйте ірландське гульню, просто хоча б, щоб зустрітись (бо зараз люди походу зустрічаються тільки на акціях проти набу і на похоронах військових) - або ж зробіть щось корисне в цей день.. для вашої громади коли в 2017 ми запускали освітній проєкт ІТ БРО для ветеранів з програмування - ми назвали його в честь Блека, Григорія Матяша (ми провели 11 потоків з 4 чи 5 дисциплін ІТ де навчалось близько 900 ветеранів/ок) (десь 10-15% знайшли роботу у цій сфері). В 2024 я почав освітній проєкт для військових та цивільних з практичного пілотування перший потік якого названий на честь Юліана Матвійчука (потік ще в процесі, через щоденні бойові виїзди - дуже важко просувається на разі, але я над цим продовжую працювати). Бо як на мене освітні, грантові, будь які корисні проєкти - це найкраща інвестиція у пам'ять тих людей, про яких ви хочете розповісти. Дуже мало хто читає таблички, чи викупає щось з пам'ятників. Для мене - найкраща форма пам'яті про людину це суспільні проєкти - в яких ви закладаєте можливості для інших

це один з кількох прильотів дуже близько до нашого укриття в момент посадки нашого борта на Покровському напрямку весною ця позиція вже не актуальна, але навіть зараз я пощу її без прив'язки до місця і часу прильоту. до слова.. ворог працював по нам не через нас.. а через суміжників, які не вміють в маскування за цей рік, ми з вами мали попрощатись дуже багато разів я іноді згадую про якісь такі історії - бо це мабуть останній спосіб пояснити, що обладнання, яке ми юзаємо щодня у складних умовах виходить з ладу або просто згорає від уражень ворогом, але зараз мова буде зовсім про інше сьогодні побратим сказав, що помер один чоловік - який збудував собі мавзолей за 3млн чи то доларів чи то гривень у зв'язку з тим, з чого я почав цей пост, хотів нагадати і попросити вас, якщо раптом завтра ви побачите мою фотку чорно-білою