Видавництво Уроборос

☑️☑️☑️☑️☑️☑️ «Відділ рукописів» — нарешті передзамовлення! 📖 У цій книжці є все, за що ми любимо літературні детективи: таємничий рукопис; автор, справжнього імені якого ніхто не знає; залаштунки паризького видавництва й відчуття, що кожен текст може приховувати значно більше, ніж здається на перший погляд. Коли дебютний роман потрапляє до видавництва, усі працівники переконані: перед ними щось особливе. Згодом це підтверджує і комітет найпрестижнішої літературної нагороди Франції — Ґонкурівської премії. Утім, після оголошення короткого списку редакторка Віолен Лепаж усвідомлює: вона й гадки не має, ким насправді є автор. Ба більше, коли поліція починає розслідувати серію вбивств, деталі яких дивно перегукуються зі злочинами, описаними в книжці, ця історія стає значно моторошнішою. 🐈‍⬛🐈‍⬛ А ще тут Марсель Пруст, Мішель Вельбек, Патрік Модіано й Жорж Перек, які допомагають редакторці в цій химерній історії про тексти, пам’ять і таємниці, заховані між рядків. 😼 «Відділ рукописів» — ідеальний детектив для книголюбів: дотепний, атмосферний і сповнений любові до літератури. ➡️ https://ouroborosbooks.com.ua/product/viddil-rukopysiv/

Радимо заглянути на сторінку нашої "гаражки" 👀 💔 По-перше, є буквально по 1-2 примірника того, що постраждало в поїздках на BestsellerFest та назад. 💔 По-друге, знову, як і місяць тому, з книгарні, що закрилася, повернулося те, чого давно днем-з-вогнем не знайдеш.

😱 Це абсолютно неймовірний текст✨ Коли хочеться читати повільно, смакуючи кожне слово, перечитувати речення по кілька разів, аби закарбувати їх на сітківці, втиснути глибоко у пам'ять. При цьому текст ллється легко, як молоко з графіна, і м'яко загортає у себе. Так добре, що аж бісить. Прекрасний та похмурий магічний реалізм. Оля пише неймовірно. Та заковика у тому, що так писати не навчишся. Ніколи. Жодні курси, книги й практикуми не навчать цієї магії, з нею можна тільки народитися (а ще – багато читати якісної літератури). Немає цензурних слів, аби пояснити, наскільки мені подобається усе, що тут відбувається, а особливо – як воно написане. 💔

💕 Знайомтесь — капітан Адам Моров — той, хто поведе ваш корабль серед холодні моря Півночі (чи до Півночі, якої не існує) вже цієї осені. Показуємо вам одну з внутрішніх ілюстрацій книги "Північ, якої не існує" і питаємо, чи показати ще? 🐈‍⬛ ▫️ Ілюстрація — @yana__mark ▫️ Передзамовлення — https://ouroborosbooks.com.ua/product/pivnich-yakoi-ne-isnuye/

🧡Катерина Шильпп «Земля молодих» Прекрасно. Справді. Щоб ви розуміли, я прочитала книжку за півтора дня. Ну, якщо точніше - за пів дня і дві ночі. «Фейт Гелен — студентка-антропологиня, яка знає: кістки ніколи не брешуть. Коли вона отримує запрошення долучитися до розкопок двохсотлітнього склепу на острові Мен, то не вагається ані миті. Разом із командою музею дівчина спускається під землю — і швидко розуміє: щось не збігається…» 🤍Історія починається повільно, липко, і сторінка за сторінкою втягує в сюжет. Перша частина мені максимально нагадує атмосферу класичної дарк-академії. Єдине, в цій же першій частині у мене стався приступ пошуку інформації в гугле 😂 🤍Коли я починаю читати будь-яку книжку, то за замовчуванням вважаю, що автор у темі, про яку пише, апріорі знає більше за мене. Тому, якщо мене нічого не бентежить, я нічого не перевіряю. Але тут я почала читати про острів Мен і його закони. Якщо коротко: археологічні розкопки так не ведуться, і на острові Мен також. Там ще жорсткіші умови, ніж у тій же Ірландії. Але оскільки це художня література і за сюжетом ця сцена реально була потрібна… тож, нічого страшного, але майте на увазі, що в даному випадку, то повністю художній вимисел 🤍герої в романі дуже колоритні, одні більше розкриті інші менше, але всі дуже яскраві. Окремо сподобалося, як авторка прописала «незрячість» героїні в її повсякденному житті. в якийсь момент я навіть почала думати, що авторка закрутить щось типу: героїня не може осліпнути в підземеллі, бо й так за життя була сліпою 😂 🤍Було цікаво спостерігати, як героїня поступово розуміє що відбувалося насправді. І це вже все в антуражі тієї самої Землі Молодих де все незрозуміло важко. Один словом - цікавенько 🤍Окрема насолода - підземелля. Дуже цікаво було читати. Поступово занурюватися в складний устрій довкола. В окремі моменти дуже яскраво відчувалися приреченість і втома. Це було прекрасно і дуже яскраво написано. В таких випадках прийнято говорити кіноматографічно 🤍Підсумовуючи: захоплива історія, дуже швидко і легко читається Оформлення це окрема частина. Дуже естетично, нічого більше додати Тож #раджу.🤍 Руда стерлядь про книжки

«Серед крові й лайна людина шукає чогось прекрасного. А даси їй це прекрасне — і вона знову шукатиме кров і лайно». Ольга Мерц «Світ для фрау Еверс», 2026 Апокаліпсис від несвятого Франциска і (неймо)вірного крука, що першим вилетів з того самого Ковчега і бачив все. «Світ для фрау Еверс» — одна з тих книжок, про які я вже на 30 сторінці знав, що це 5 зірочок і що далі, то більше був того певен. Голосно скажу, що це наразі дебют року. 🏰 Ольга Мерц дарує нам екскурсію містечком Оснабрюк початку 1920-х років — час проклятий, непевний і брудний. Так, це саме екскурсія — місто є повноцінним героєм роману, Ольга все розкаже і покаже (в кінці книги на вас чекають фотографії всіх локацій). 🐀 Отже, Оснабрюк накрило божевілля, як і наш світ. Як і наша земля, Оснабрюк стає об’єктом інтересу зла, ціллю. Чому, звідки? Пам’ятаєте, я казав, що немає нічого небезпечнішого за дурні ідеї? Згадайте про це наступного разу, коли питатимете, звідки все це береться. Потворні режими, божевільні диктатори, руйнівні ідеології — словом, те, що спадає вам на думку, коли ви нарікаєте на «все це». Хочете знати, звідки воно? Виповзло з-за ДВЕРЕЙ і отруїло людські мізки через сни. ✍️ Ольга пише, як досвідчена авторка: стиль, мова, структура рівня топ-авторів, я клянуся! Загравання з культурними маркерами (здебільшого, німецькі легенди та Едгар По, але не тільки) та німецькою (і не тільки) мовою — дуже сексі, просто вогонь.🔥 У романі постійно змінюється оповідач, ним може стати майже будь-хто, але зроблено це дуже комфортно, монтаж філігранний. Працюючи з кроскультурним історичним фентезі, Ольга говорить як про нас, так і про загальнолюдське. Літає тут хіба що крук, ну а те, що мистецтво відкриває двері — хіба у цьому так вже й багато фантастичного? 🔈 Саундтреком роману мав би стати Джим Моррісон, але Ольга пропонує гурт ДК Енергетик. Нехай так, але для мене все це відбувалося під «This is the End». Ще з улюбленого — тут немає нецікавих персонажів, панує сіра мораль і одночасно — любов: Франциск казав, що любов неможливо заслужити. Що ніхто не достойний любові, і саме тому її потрібно давати без обмежень. Маєш — давай. Не торгуйся, як на базарі, не думай, чи воно себе виправдає — ні, не виправдає, любов ніколи себе не виправдає, але ти давай. Бо якщо кожен почне отримувати лише те, на що заслуговує, світ стане нестерпним місцем. 📖 Окремо мушу сказати про мистецьку верстку та ілюстрації Сергія Мірчука — блискуче! Роман Ольги Мерц — дебют року наразі для мене, але важко повірити, що це дебют. Я взагалі думаю, що саме такі книжки варто писати і читати, тому #раджу_почитати всім, аби не забувати, що: …немає в світі більшої банальності, ніж зло. Воно банальніше за будь-який людський афоризм. Але, я не втримаюся, і дам у коментарі ще одну цитату. Хочу, щоб ви це побачили. Читайте Ольгу Мерц, це перлина!! Дякую видавництву Уроборос, неймовірна робота!💪

⭐️ІННИЦЕ, зустрічай! ✨ ⭐️ак, я киянка, і так, перша презентація «Фрау» евер(с) буде саме у Вінниці. Чому? Вже цієї неділі приходьте і спитайте особисто 🫶 ⭐️ксклюзивний бонус: хто прийде, той зможе також підписати книгу у Сергія Мірчука — чарівника-ілюстратора, завдяки якому вона стала чимось більшим, ніж просто книга. ⭐️екаю на вас, прекрасні вінничани ❤️

📖🤌 Прочитав 50 сторінок "Світу для фрау Еверс" Ольги Мерц. Наразі це дуже добре! 💪

Ця книга настільки ж красива наскільки сумна. Хотілось би розуміти її трошки менше, але ми живемо не в ті часи. А ще я давненько так не насолоджувалась текстом який написаний: просто хотілось читатиму й читати, не виринаючи з нього ні на секунду. Єдина моя претензія до пані авторки - вона обіцяла бітерсвіт фінал, а він якийсь мені такий бітер і зовсім зовсім не світ💔 Але в цілому я дуже стішена, бо коли так сильно чекаєш на книгу, а вона виявляється такою прекрасною, ще й зачіпає щось в середині тебе, то це одне з найкращих відчуттів у світі😌

📚 Книжковий клуб "Уроборос" — чергова онлайн-зустріч! 📖 Розмовляємо про дилогію "Промені Аласі" із авторкою Алісою Корж вже 18 серпня о 19:00. 📆 Зустріч проходит у google meet, тому беріть улюблений напій, вмощуйтеся в улюблене крісло і гайда мандрувати пустелею, наповненою токсинами в повітрі та політичними інтригами в містах! ➡️ Кількість місць обмежена, реєстрація за ПОСИЛАННЯМ. В день клубу вам на пошту прийде запрошення на зустріч.