Пасіка День за Днем

🔹 У цю мить Чжі згадав рекомендації зоологів на такий випадок: категорично не можна тікати, прикидатися мертвим, залазити на дерева або, боронь боже, здійснювати будь-які провокаційні дії чи різкі рухи. Натомість слід дивитися ведмедю в очі й повільно відступати. Покидати свою територію Мінчень не став, тому «гляделки» тривали дуже довго - близько 40 хвилин. Зрештою ведмідь втомився пялитись, доїв мед і заснув. Чжі будити звіра не став і обережно ретирувався. 🔹 Про інцидент Мінчень повідомив місцеве Агентство лісового господарства та охорони природи. Їхня реакція несподівано потішила пасічника: його дії визнали зразковими. Такими, що, ймовірно, врятували йому життя, а ведмедю - позбавили потреби «брати гріх на душу». На знак вдячності Агентство повністю компенсувало Чжі завдані збитки, а також відзначило його грошовою премією в межах програми «Платежі за екосистемні послуги». 🔹Крім того, як прояв визнання за вмілу реакцію, Агентство допомогло пасічнику розробити подарункову коробку для його меду. На ній зображено злодійкуватого звіра та розміщено напис «Схвалено ведмедем». Завдяки широкому висвітленню цієї історії в місцевій пресі мед почав продаватися значно краще.

🫣 ЗУСТРІЧ ДНЯ: 🔹Якось пасічник Чжі Мінчень приїхав на свою пасіку в селищі Чжуосі (Тайвань) і виявив, що понад 20 бджолиних сімей були розорені ведмедем, а майже весь вміст вуликів ним з’їдений. Поряд із бджолиними будиночками красовалося велика купа екскрементів клишоногого. 🔹 Того ж вечора засмучений Мінчень знову приїхав на пасіку, щоб навести лад. Несподівано всього за 20 метрів від себе він зіткнувся з чорним тайванським ведмедем (рідкісний вид охороняємий законом). Обидва завмерли...

🔺 Джон зв’язався зі спеціалістом з форид Браяном Брауном, який дослідив ці організми й ідентифікував їх як Apocephalus borealis. 🔺 Здавалося б, нічого особливого: A. borealis - паразит, який нападає на великих комах із засідки, встромляє в них голкоподібний яйцеклад і відкладає яйця всередину тіла. За кілька днів з яєць виходять личинки, які починають поїдати внутрішні органи жертви. Жити їй залишається недовго… Після смерті хазяїна личинки ще приблизно тиждень живляться його тканинами, потім виходять назовні та заляльковуються. Ще за тиждень з лялечок з’являються дорослі мухи, які, швидко перебираючи міцними лапками, вирушають на спаровування та пошук нової жертви. 🔺 Незвичайним у цій історії було те, що зазвичай ця муха паразитує на джмелях, рідше на мурахах або осах. А от щоб вона нападала на бджіл - такого наука раніше не знала. 🔺 Нагадаємо, що цей епізод стався п’ятнадцять років тому. Саме тоді почали масово гинути бджоли, і у життя входило поняття «колапс бджолиних сімей», а причини цього явища залишалися незрозумілими. Хафернік замислився: а що, якщо A. borealis, яка набула здатності паразитувати на бджолах, масово розмножилася і стала причиною нічного масового виходу бджіл з вуликів? 🔺 Хафернік разом із групою ентомологів розпочав дослідження цієї проблеми. Серед іншого вони створили громадський науковий проєкт ZomBee Watch («Спостереження за бджолами-зомбі»), у межах якого закликали колег, пасічників і ентузіастів громадянської науки перевіряти загиблих бджіл на наявність у них личинок A. borealis. З часом завдяки даним і карті, створеній завдячуючи цій ініціативі (https://www.zombeewatch.org/map/public), стало очевидно, що зараження не має масового характеру, трапляється поодиноко і переважно характерне для Західного узбережжя США. 🔺 Висновок. Так, A. borealis може атакувати бджіл, але робить це рідко й лише за певних обставин, наприклад, за дефіциту джмелів та інших характерних для неї жертв. Те, що ці мухи іноді вбивають наших підопічних, радше є поодинокою локальною примхою природи та прикрим невезінням окремих особин. Ба більше, науковці не вбачають у цьому потенційної загрози для бджіл і навіть вітають присутність форид в екосистемі вважаючи це індикатором її здоров’я. 🔺 У Європі є власні схожі паразити. Наприклад фориди з родини Phoridae, чи мухи-паразити Conopidae (товстоголовки). Більшість їхніх видів паразитують на мурахах, осах і джмелях. Даних про те, що вони вбивають бджіл, немає або такі випадки вкрай рідкісні, а «зомбі-поведінки» не спостерігалося взагалі. Ризики того, що ці види з якихось причин масово перейдуть на бджіл, украй низькі, так само як і ймовірність того, що A. borealis якимось чином потрапить до Європи та почне шкодити тут. 🔺 Попри те, що всі страшилки щодо небезпеки A. borealis для бджіл давно спростовані, у популярних медіа ця тема час від часу знову спливає. Пояснити це можна хіба що сильним медійним ефектом заголовків на кшталт «Мухи-фориди масово перетворюють бджіл на зомбі» та перебільшеною драматизацією пересказу цієї теми. 🔺 Наприклад, існує популярна байка про те, що коли личинка A. borealis вибирається з тіла бджоли, вона, перебираючи лапками по ґрунту, може пересунути мертву бджолу на значну відстань, створюючи враження «ожилого трупа». Це, зрозуміло, додає пікантних деталей до історії про «зомбі-поведінку». Однак правда полягає в тому, що коли личинки прогризають отвір у шийній частині бджоли й виходять назовні, вони не здатні рухати тіло бджоли через свою малу масу та силу. Звідки виник цей міф - незрозуміло. Можливо, бджолу свідомо плутають з мурахою: коли личинки виходять з мурахи, вони справді можуть злегка поворушити її тіло, але не більше. Закони жанру жахів, схоже, застосовують навіть в ентомології.

😱 ЖАХ ДНЯ: 🔺 Ця історія розпочалася раннім ранком у червні 2010 року. Тоді професор ентомології Університету штату Сан-Франциско Джон Хафернік прогулювався територією кампусу й звернув увагу на незвичну поведінку бджіл. Мало того, що вони вилітали з вуликів уночі, так ще й дивно кружляли біля ліхтарів, рухалися неприродньо, перебуваючи у повній дезорієнтації, та гинули, охоплені незвичним тремтінням. Згодом ці передсмертні особливості бджіл були охарактеризовані як «зомбі-поведінка», а самих комах почали називати «бджолами-зомбі». 🔺 Учений вирішив зібрати бджіл та дослідити їх. За тиждень він побачив у пробірці лялечки невідомих комах, а ще за тиждень з них вийшли дорослі особини, у яких він упізнав мух-форид. Це сімейство характеризується малими розмірами (0,5–6 мм), «сутулою» формою тіла, довгими ногами, що дозволяють їм швидко бігати (вони надають перевагу пересуванню перебіжками, а короткі перельоти здійснюють лише у разі небезпеки), та веде прихований спосіб життя.

▪️ Сусідка Міхаеля подала на нього до суду. Її дратує те, що через близьке розташування вуликів у її дворі занадто багато бджіл. І хоча розміщення пасіки відповідає всім санітарним нормам, вона знайшла до чого причепитися. У німецькому законодавстві є положення, згідно з яким будівельні об’єкти, які не може підняти людина, вважаються пов’язаними із землею та потребують спеціального дозволу на встановлення. А оскільки в нашому випадку вулики, які повні меду, сусід не в змозі підняти самотужки, то, на її думку, це є порушенням. І воно загрожує пасічнику штрафом у кілька тисяч євро. ▪️ Йохен Андреес, голова Земельного союзу бранденбурзьких пасічників, зазначив, що це вже не перший випадок, коли від пасічників вимагали подавати дозвільні будівельні заявки на встановлення вуликів. «Ми вважаємо такі вимоги притягнутими за вуха, оскільки вага вулика протягом року змінюється, а загалом це мобільна споруда. Ми наполягаємо, що в цьому питанні має бути однозначна правова визначеність з боку Міністерства інфраструктури, яка буде на боці пасічника. А від так, такі позови взагалі не повинні розглядатися», - сказав Андреес. ▪️ А поки що такої «правової визначеності» немає, загроза того, що пасічник справді отримає значний штраф і буде змушений оформлювати абсурдні дозволи цілком реальна і вже змусила його зазнати збитків - він наняв адвоката, готуючись до судового розгляду цієї справи.

😵‍💫 КОЛІЗІЯ ДНЯ: ▪️ Міхаель Йон - пасічник-аматор із Фюрстенвальде (Німеччина). На околиці міста він має земельну ділянку площею близько 1 000 квадратних метрів, де утримує з десяток вуликів. У сприятливі роки йому вдається зібрати до 50 кг меду з однієї бджолосім’ї, що є відчутною надбавкою до пенсії. ▪️ Серед сусідів до захоплення Йона здебільшого ставляться дуже прихильно, адже розуміють, що його бджоли запилюють плодові дерева, огородину і сприяють підвищенню врожайності та приносять користь іншим квітучим рослинам. Однак несподівано виявилося, що задоволені не всі…

👍 ПАСІЧНИК ДНЯ: 🔹 Протягом шести років Ян Домінік Шпайдель із Мартінсріда (Німеччина) доглядає за своїми дев’ятьма бджолиними сім’ями та пропонує мешканцям долини Вюрм органічний мед, свічки з бджолиного воску і свіжий пилок. Він також є членом Naturland — відомої міжнародної організації, діяльність якої зосереджена на розвитку органічного сільського господарства. 🔹 У своїй заявці на Екологічну премію долини Вюрм Шпайдель наголошує, що все необхідне для обслуговування пасіки (включно вулики з бджолами) він перевозить велосипедом. Своїм прикладом він прагне показати, що бджільництво можливе без автомобіля і що навіть невеликі повсякденні рішення можуть сприяти захисту клімату. 🔹 Окрім медоносних бджіл, Шпайдель також займається охороною диких бджіл та ос. За допомогою плакатів, добірок і публікацій цікавих фактів він просвітлює громадськість про місцевих перетинчастокрилих, підвищуючи обізнаність про їхню важливість для місцевого біорізноманіття.

🔸 Фронт-Ройал розташований біля підніжжя знаменитих Блакитних гір і офіційно вважається «воротами» до національного парку Shenandoah, що робить містечко популярним місцем серед любителів природи та активного відпочинку. Тут часто проводяться різні фестивалі, ярмарки й спортивні заходи. 🔸 У листопаді минулого року Рашингами вирішили приєднатися дод традицій і організували власне спортивно-фестивальне шоу, яке назвали Mead Mile Festival. 🔸 Програма заходу незвична. Учасникам пропонується пробігти 4 кола по 400 метрів, і кожне коло супроводжується дегустацією певного сорту медовухи. У забігу 2024 року взяли участь 145 осіб. Змагальний момент, звичайно, присутній, адже кожен учасник біжить на час, а переможці отримують призи. Проте за бажання можна бігти не на результат, та навіть вживати алкоголь під час забігу необов’язково - головне перебувати в гарному настрої та розділяти загальне свято (хоча як цього всього досягти без медовухи…). 🔸 Вартість участі - близько $50. Зібрані кошти покривають організаційні витрати, а залишок передається Movember - благодійній організації, що займається проблемами чоловічого здоров’я. 🔸 Після фінішу стартує міні-фестиваль. Будь-хто може прийти, купити квиток чи дегустаційний набір і приєднатися до веселощів, навіть якщо не бігав. У програмі - жива музика, спілкування, фастфуд-перекуси, демонстрація виробів місцевих ремісників і, звичайно ж, головна родзинка - подальша дегустація та продаж медового вина Mead Mile Festival.

🍷 ФЕСТИВАЛЬ ДНЯ: 🔸 Брати Айзек, Адам та Іан Рашингами родом з Аляски. У 2015 році один із братів захопився виготовленням медовухи. Захопивши цим заняттям і решту братів, вони вирішили кардинально змінити своє життя - у 2020 році переїхали до містечка Фронт-Ройал (штат Вірджинія) і, маючи невеликий капітал у 11 тисяч доларів, організували маленьку медоварню та зареєстрували бренд Honey&Hops Brew Works. Починали з п’яти сортів медового напою, але швидко розширили асортимент до 30 варіантів медовухи. 🔸 Свою продукцію брати реалізовують через магазинчик з дегустаційною кімнатою при ньому, власний сайт (https://www.honeyandhopsbrewworks.com/) та інші торгові онлайн-платформи країни.

▪️ Додатково програма виявляє ознаки інших захворювань (вапняний розплід, деформація крил, патології личинок та інші). Прилад здатен визначати рівень загрози здоров’ю бджіл за шкалою: «усе нормально», «уважно, є підозра», «необхідна обробка». Результати сканування автоматично зберігаються в пам’яті пристрою і за бажанням можуть виводитися на телефон чи комп’ютер для аналізу динаміки. ▪️ Розробники сподіваються, що пристрій суттєво підвищить продуктивність роботи пасічника та дозволить швидко виявляти хвороби на ранніх стадіях. ▪️Наразі BeeSion працює як портативний прилад із камерою та модулем штучного інтелекту, але його планують інтегрувати у систему всередині вулика. Тоді він зможе здійснювати онлайн-моніторинг в автоматичному режимі, повідомляючи про виникнення проблем. ▪️ Серійне виробництво приладу поки що не розпочато. Його планують налагодити у 2028 році. Вартість наразі не оголошена, але орієнтовно становитиме близько 3 000 доларів США.

👌 ТЕХНОЛОГІЯ ДНЯ: ▪️ Дослідницька група під керівництвом професора кафедри біосистемної інженерії Національного університету Канвону (Південна Корея) Мо Чан-йона розробила пристрій для виявлення кліща варроа та ще 16 хвороб бджіл. ▪️ Прилад, що отримав назву BeeSion (на фото), працює наступним чином: пасічник вставляє рамку з розплодом і бджолами у спеціальний відсік (або підносить її до камери). Упродовж 15 секунд пристрій робить відео, програма аналізує дані й через 30 секунд повідомляє про кількість виявлених кліщів та відсоток зараження сім’ї з точністю близько 97%. На практиці достатньо просканувати 3–4 рамки (чим більше, тим точніші результати).

✅ ФОТО ДНЯ: 🔹 Знімок із серії «Комахи – архітектори сталого майбутнього». На ньому не колега-пасічник, а науковець, який у вольєрі збирає яйця мухи чорної львінки для дослідження на фабриці Agronutris у Франції. Компанія спеціалізується на вирощуванні цієї комахи та виробництві борошна й олії для корму тварин. 🔹 Білок комах набирає популярності, його виробництво стає рентабельним завдяки новим технологіям. Інвестори вкладаються у будівництво великих підприємств. Ринок оцінюється у кілька мільярдів доларів до 2030 року. Очікуються й значні екологічні вигоди завдяки зменшенню вирубки лісів та розвитку інтенсивної аквакультури. 🔹 Можливо, й пасічники займуть частину цієї ніші. Нам є що запропонувати - бджолиний підмор, наприклад, чи трутневий гомогенат… 🙂

🔸Дослідники звернули увагу, що, незважаючи на те, що жуки ізольовані від їжі, вони тривалий час зберігають активність, а справи з виділенням продуктів життєдіяльності у них ідуть більш ніж добре. Як таке можливо? 🔸Виявилося, що в процесі того, як жуки прагнуть дістатися щільників, бджоли намагаються схопити і вкусити жуків своїми жвалами. Під час цих баталій вусики та частини рота жука торкаються вусиків та інших частин голови бджоли. Під час цих контактів жуки навчилися пускати в хід ще й свої передні лапи, якими вони торкаються щелеп бджіл. Ці зіткнення дуже схожі на те, як бджоли поводяться при обміні кормом, так званому трофаллаксисі (обмін їжею та виділеннями залоз між членами спільноти у соціальних видів тварин через годування з рота до рота). Ця схожість призводить до того, що спантеличені бджоли, мимоволі діляться з паразитом їжею! Обмін їжею відіграє важливу роль у процесах комунікації та обміну інформацією у бджолосім'ї. А хитрому жуку вдалося підключатися до цієї фундаментальної системи зв'язку! 🔸«Ми досліджували, чим бджоли годували жуків, і виявилось, що часто це маточне молочко. Корм виняткової харчової цінності. Не дивно, що, перебуваючи фактично в полоні, жуки залишалися в такій чудовій формі» - розповів професор зоології та ентомології, Університету Преторії Чаманті Лейнг. 🔸Мімікрія поширена серед комах. Наприклад, бражник мертва голова, пахне як бджола, що дозволяє йому проникати у вулики і харчуватися нектаром і пилком. Але щоб комахи навчилися імітувати трофаллаксис? - це виявилося вперше! 🔸«Ще ми звернули увагу, що самки жуків вправніше і більш успішно виманюють у бджіл багаті білком виділення. «Жінки» мають більш високі потреби у харчуванні, тому й змушені бути більш умілими та заповзятливими» - додав Чаманті Лейнг. Особисто мене, автора, останнє спостереження професора не здивувало…🙂

❗️ТЕМА ДНЯ:🔸Малий вуликовий жук – паразит бджолиного гнізда, який наробив багато галасу у світі після того, як у 90-х роках минулого століття вийшов за межі проживання свого ареалу (Центральна та Південна Африка) і почав більш-менш успішно поширюватися світом. Нині його іноді можна зустріти у США, Австралії, Бразилії, Філіппінах. Навідується він і до країн Європи, наприклад, до Італії, Іспанії, Франції. В Україні він поки не помічений. Кожне виявлення жука - привід для оголошення надзвичайного стану. У цих районах вводяться карантинні зони, пасічники інформуються про методи боротьби та профілактики. Завдяки цим жорстким заходам, масового поширення жук наразі не отримав. 🔸Вуликовий жук відкладає яйця на стільники. Личинки, що з'являються, поїдають пергу, мед, бджолиний розплід, руйнують цілісність стільника, прогризаючи в ньому отвори. Тобто,за наслідками руйнувань схожий на дію личинок воскової молі. 🔸У себе на батьківщині жук не вважається якимось особливо страшним. Приблизно як наші щипавки чи мурахи. І лише потрапивши до країн з європейськими расами бджіл, виявляє свої паразитичні таланти на повну. А все тому, що наші бджоли, не маючи із прибульцем загальної еволюційної історії, не вміють, так би мовити, ефективно «загнати паразита під лаву». 🔸Дослідницька група, що вивчає соціальних комах в Університеті Преторії в Південній Африці, поставила собі за мету розібратися, яким чином африканські бджоли навчилися співіснувати з жуком, не маючи від нього значної шкоди. Виявилося, що в процесі еволюції африканські бджоли навчилися бути більш послідовними та наполегливими у контролі над жуками. Вони ефективно відганяють їх від стільників, шляхом активного пресингу обмежують у переміщенні, ізолюючи в щілинах і тріщинах вулика. Мало того, довкола цієї «резервації» бджоли стоять «тюремну стіну» з воску та прополісу і на цьому рубежі тримають оборону, відганяючи жука фізично. Лише невеликій кількості самок вдається прорвати цей редут і дати потомство.

📏ЦИФРА ДНЯ: 🔺Виходячи з біологічних особливостей, бджоли вибудовують своє гніздо витримуючи певні розміри. Так, відстань між середостіння двох сусідніх стільників 37,5 мм, величина вуличок (проходів для бджіл) між стільниками 12,5 мм; відстань між бічними планками рамок та стінками житла-вулика - 7,5 мм. Підрамковий простір – 20 мм. Всі непотрібні щілини, проходи в гнізді які менше 6,5 мм бджоли, забудовують прополісом, а які більше 10 мм – воском. Ці цифри пасічникові бажано міцно запам'ятати.