Philosophical Orthodox

Щороку від свята Преображення до свята Успіння маленькі змійки приповзають у церкву в селі Маркопуло на острові Кефалонія, що у Греції. Приповзли й цього разу, щоб просичати: "Богородице, радуйссссся!"

Чи можна православним християнам їсти в піст ковбасу? Ні, не можна. Капучино теж не можна.

У роботі вже стаття Ейдана Харта про освітлення у храмах: Цю статтю надихнув нещодавній візит до великого православного собору. Вони найняли досвідчену компанію для дизайну та встановлення нового освітлення як частину великого проeкту з оновлення. Результат був би вражаючим, якби це була світська будівля: усі архітектурні деталі цієї будівлі були чудово освітлені. Але це місце поклоніння, а не світська будівля. Єпископ та парафія відчували, що світла забагато. Вони шукали допомоги, щоб виправити це. Так, люди, церква - це не банк і не офіс.

Чи може один єпископ відлучити людину від Святого Причастя, тобто від Христа та Церкви? Безсумнівно, це може і ваш звичайний священник на парафії. Це абсолютно нормально. Ні, міжнародні комісії для цього не скликаються. Так, ця людина реально відлучена від Христа і Церкви. Це страшна річ: можливість, яку має священник, про яку ми часто забуваємо. Дисципліна необхідна, щоб спонукати до покаяння. Без дисципліни не буває Церкви. Однак, абслолютна більшість відпадає від Христа сама: не прийшовши на службу. Ліньки, громада не така, “у мене Бог в душі”, “я занадто недостойний”, головне в релігії - це моралізаторство, мені далеко йти в церкву - та інші безглузді аргументи, відлучать нас самих від Джерела життя. Так не має бути. На цьому тижні попостимо у середу та п’ятницю, почитаємо трохи молитви та й ходімо у православну церкву в неділю. В суботу нагадаю.

Петро та Павло Святі апостоли Петро та Павло є стовпами Церкви, вони представляють єдність та різноманіття Христової Церкви. Один був учнем Христа — мандрував та ночував поряд із Ним, їв та слухав Його, врешті покинув Його в найважливіший момент і потім покаявся. Опісля Петро проповідує вірним Слово Боже — Ісуса Христа. Він розбудовує та приводить до віри багатьох. Коли апостоли благовістили в Юдеї, потім по Самарії, й охрестили вже й ефіопа, апостолу Петру було дано видіння — не зупинятися, усі народи мають прийти до Бога, вони не повинні ставати юдеями, щоб прийняти Христа. Павло ж, відомий також як Савло, з Христом не ходив. Навпаки, він гнав християн, що дорівнює гонінню Христа. Однак він побачив Сина Божого й повірив у Нього. Він став апостолом для народів, маючи амбіцію навернути самого цезаря. Цей його план здійснився через пару сотень років, коли святий Костянтин навернувся до Бога. І так трудами апостолів проповідувався по всіх кінцях землі Бог Авраама, Ісаака та Якова, Бог Ізраїлю — малого блукаючого зібрання рабів; Бог, що створив небо та землю. І так народи увірували в Бога через Сина у Святому Дусі.

Походження супергероїв нагадують походження святого Іоана. Батько його був убитий у храмі, матір втекла з малюком у пустелю. Невдовзі й вона померла й дитя виховували ангели. Церква величає його “ангелом во плоті”. Святий Іоан приготував шлях Господу у пустелі. Він проповідував Євангеліє і на землі за життя, і в аду після мученицької смерті. Його життя було суцільним служінням Богові, а отже й Його Синові. Від Різдва Іоана ми починаємо відраховувати час до Різдва Христового - через півроку буде Христове народження. “Покайтеся” - ось заклик святого Іоана. Це центральний заклик Церкви. Покаятися в гріхах, що не означає бути засмученим, а активно міняти свою поведінку, та навернутися, приліпитися до Христа.

А ось й православний анімований фільм про святу Женевʼєву. (Англійською) https://youtu.be/aPx1Q0U_H3Q

Як не дивно, уряд вирішив робити зібрання усіх богів української нації - пантеон - у Лаврі. Тобто, це повторює патерн французької Республіки, де їхній пантеон зріс на місці церкви святої Женев'єви. Мощі цієї великої святої спалили республіканці. Сподіваюся, до спалення мощей печерських святих не дійде. Утім, меседж зрозумілий - християнство на вихід, релігія майбутнього на вхід. У православному християнстві, у Ісусі Христі, не в націоналізмі чи жодній іншій ідеології є спасіння українського народу.

Протестантська апологкектика - «Ісус походить від звіра, Ісус походить від одноклітинного, Адам походить від мавпи.» Православні роблять обкладинку під це. Ой не можу це так смішно 😹

Слушно, бо й священники буває роблять ШІ "образи святих". Іконограф Адам Бургграф запостив це у групі іконографів. Слушним здається особлив пункт 3, бо з часом іконографія може стати навіть несвідомо забруднена ШІ, що базуватиметься суто на його галюцінаціях. Подаю власне переклад у іншому пості.

Оце влучний коментар(переклад мій) по суті, щодо іронічності усієї ситуації. Як відомо нещодавно Рим відрізав від себе традиціоналістську групу. Традкатолик - це найсумніший та найприкріший вид католика. Вертайтеся в христову Церкву (і це звісно не римська церква), чуваки.

Наш праведний отець Авраам та праведний Лот.

Буття 19 (початок) - чеснота Лота З нагоди місяця Содому та Гоморри, бувало безбожники відкривали рота на Лота, ганячи його. Однак, у Бутті 19 він проявляє надзвичайну чесноту, віддзеркалюючи чесноту Авраама. Лот, утім, вибрав мешкати у місті, що одразу забарвило його життя та вибори у дуже темний відтінок. Лот, чекав до вечора біля воріт міста і він бачить двох подорожніх. Не знаючи, що це ангели (пізніше, ми говорили що Ісус Христос лишився з Авраамом, а два ангели пішли до міста), він надзвичайно радо їх вітає. Він виявляє чесноту гостинності, яку він переймає у свого дядька Авраама. Він навіть вимагає, щоб вони ночували у нього, а не деінде. Він годує їх та дає відпочити. Його частування скромне - прісні хліби - але його турбота дуже велика. Ми усі здатні на таку турботу до ближнього. Лот такий наполегливий, бо знає що то за містяни живуть у цьому місті й чому ночувати на вулиці не можна. Містяни приходять і починають вимагати, щоб Лот видав їм подорожніх для групового зґвалтування. Поліції раніше не було й якщо ти чужий та самотній у місті (чи сирота, чи убогий, чи вдова) тебе не захистить ніхто. Але Лот захистить. Він стає перед кривдниками, які тиснуть. У паніці він навіть пропонує віддати власних дочок юрбі, ніж здати подорожніх. Тепер погляньмо чи віддзеркалює пізнішу жертву Авраама і його бажання віддати сина? Якщо і є схожість, то як у кривому дзеркалі: Авраам отримує заповідь від Бога. Його готовність пожертвувати сином є ознакою вірності, вічної вірності, яка розтинає час та простір. Лот же займається антикризовим менеджментом у бридкій реальності Содома. Його вибір замешкати біля міста, поставив його у цю позицію. Він мусить обирати серед зла, шукати рішення. Його намір добрий, але сама дія є жахливою. На щастя ангели насилають сліпоту на людей (від малого до великого, тобто там були й діти) і ситуація вирішується.