kvazartsevam

чорна пʼятниця — червоний день. можна купити майбутнє. достатньо посереднього, щоб все як у людей. аби не переклеїли цінники як завжди, буцім, новеньке, з нескінченним терміном придатності, однак… *штрих-код не сканується* щось нечисто, не працює захист прав споживачів, відстояти чергу легше, ніж себе. хотілося гнути свою лінію, а не підкови кульгавій блосі. але це дано не всім… дано: задачка із зірочкою. немає підказки, не ласує “ad astra”. шукачі свого місця одвічно у мареві танули, бо землі обітованій — ні власника, ані кадастру, тільки криво дописана маркером епітафія. нічим крити, писк терміналу глушить вічного критика. *оплата не пройшла* коли радили виходити за власні ліміти, не мали на увазі кредитні. шукай рятунку, землю носом рий, та скарб стирається із поля зору тінню ластику. царина розступиться лиш перед цвітом папороті, та ти знаходиш тільки пластиковий. мтб-1, липень 2024

цей текст недооцінений, тому читайте його ще раз, нового не буде 😉

це уявіть, якась рандомна людина вирішила, що для цього мему підійде моя рандомна фотка з рандомного заходу в універі 💀

фанфакт: це моя фотка. зі мною існує мем. 💀

давайте ви мені дружно побажаєте успіхів на екзамені, а я повернуся і розповім дещо про творчість! чи не розповім, як багато речей, які я обіцяла розповісти, але забула :)

якось так))) якщо хочете мене привітати, мені загалом нічого не треба, просто пишіть гарну поезію. і читайте гарну поезію. погану теж, аби вам приносило задоволення і всі були щасливі 🤙

написати вірш і страждати що його не оцінили <<<< написати гарненький звіт який зібрав 0 лайків у робочому чаті що ви знаєте про страждання таланту який не оцінили…

нарешті вони у мене!! нас розділяли місяці і країни, але це сталося)) вдячна журналу за таку можливість, а також чудовій людині, що подбала про відправку 🥰

йоу чарівні творчі люди, треба порада тих, хто знайомий з моєю писаниною. хочу почитати своїм норвегам віршиків двома мовами, шо б такого перекласти? діси не пропонуйте))))

SUCHasna puvezia skitz ангели заводи смерть кров афірмація релаксація простір. думки. слова рефлексія. у співавторстві із Андрієм Мальвою.

перша проблема української культури у світовому контексті це історичні фактори та постколоніалізм. друга проблема української культури у світовому контексті це люди, що намагаються цю саму культуру репрезентувати. не всі, але добра така частка :) але ви не готові до цієї розмови :)

піпісники, як вам така поезія? відос для ознайомлення

який же це хороший вірш

Менше знаєш — міцніше спис наслідків, що креслить на спині хрести твоїх помилок. Ти звик бути "щоб було", зігнути хребет у напівмісяць і чекати в кутку, а там хоч у колодязь отрути — головне в обличчя не плюй. Ніхто не поранить репутацію, бо ніхто — невидимий і відчутний лише коли голос із темряви хоче з'їсти частину уваги й розчинитися до наступного разу. Стазис непомірної байдужості чіпляє за живе, проте не зрозуміти ближньому, що холод розростався зсередини і мружив емоції, і вчив бути гострим до язиків, вчив робити постріл до того, як хтось зрозумів, чия цілиться тінь. Цвіль недоїдків збирається у автопортрет, шкребеться крізь поліетиленову пастку до володаря, кислим запахом муштрує звичку бути самотнім. Непереможний. Мудрість вчить, що краща та битва, якої не відбулося, на материку людей краще мати свій острів. Острах не візьме голкою за п'яту, якщо вічно спати обличчям до чиєїсь страти. "Він того не вартий". І сходячи вищиром власного інтересу, ніби сонце над містом, що спало б ще тисячу років, ти виносиш запрілі пакети у люди. Так зручно ховати ці уламки душі у чиїхось затишних вушках — улюблені пестощі, а потім зникнути по-англійськи і через деякий час принести ще. До зустрічі, тебе із людиною, людини — із плющем.

подалася на цей ваш Грандбатл, вірш ось

з прийдешнім. традиційно не буду розписувати багато, самі все знаєте 😉 хай наступний рік буде кращим за попередній, бережіть себе та своїх близьких, любіть мистецтво.

згадала свої улюблені манірні симулякри-та/й/лери 🤭

перелякані симулякри поховалися по кутах, шепочуться, ходять навшпиньки: аби їх не помітили, не подали до письмового столу, замаскувавши тухлятину базиліком і фенхелем. ходімо їх шукати, розіграємо ендшпіль на кінчику шпильки-невидимки. витягни першу з волосся — хай стрижуть хоч під одну гребінку, хоч у монашки. на другій вколешся: буває, як одібʼєшся од рук. і óдрук комусь ода до радості, все б чудово та на богів, що писали наш всесвіт, бракує кратоса. чи хоча б ластика: пройтися ним сторінкою, поки пальці не натре. на третій розсипається зачіска, а за нею зачин. а ви чого хотіли? оповідач тут ненадійний, підкований на блошиному ринку за три талери. що ти там строчиш? зітри, тайлере