Віршометрія

за найбільш аргументований коментар до конкурсних віршів серед підписників каналу, оберемо 1 людину, яка отримає грошовий бонус

Вірші

Учасник 3 💥 Галочка Жахтить криївка — вивергаючи назовні чорними пасмами душі повстанців-бандитів просто з-під моїх ніг. Я знаю їхні імена: Корнило Воробець, псевдо Рогіз, Василь Мельник, псевдо Явір, Михайло Левицький, псевдо Крутіж. Галочка, галочка, галочка — ліквідовані. Підпис: начальник районного управління МДБ¹. Та Сонце за овидом торкається хирних чорнил — крилами, обіймає мене, натомленого, провадить панахиду: для них — посмертно, для мене — буденно. Наледве сідаю, пригубивши краплю горя: на столі трофейний годинник цокотить — живе самотою — ніби дихає ядухою через згорілі легені. Струшуючи з мундира попіл, зачиняю сейф і полишаю у ньому ворохобництва тінь, що снується отут потворою німою. Цок — вимикаю живосилом лампу, цок — спрожогу виходжу в коридор, цок — пелехи страху липнуть до тиші, ламають долівку і стіни до біса знайомого відомства. Цок. На ґанку — чорна «емка»². Водій мовчки відчиняє двері, споглядає живим жалем на стоси паперу з новими іменами, з новими псевдо; сваволя гріхів серед ночі густої мовчить, іде на запросини смерті. Та посеред глухих вулиць цоканням хмизу й химер — конечністю бути — чую голоси: Рогіз шурхотить листям, Явір гримить під днищем авто, Крутіж стугонить у зачинене скло, ніби промовляє жмаком: «Ну що, начальнику, підписав?» Підношу три персти до чола і вуста розтуляю: — Ліквідований! — Ліквідований! — Ліквідований! Цок Цок Цок Темно… Цокання забиває вуха, жадібно жартує-сміється: а інші почвари УПА просто їдуть на задньому сидінні поруч зі мною, без імен, без псевдо, незакріплені жодною галочкою. ЦОК ЦОК ЦОК 1 — Міністерство державної безпеки СССР, каральний совєтський орган 2 — «емка» — автомобіль чекістів ГАЗ-М1 #фінал

Учасник 2 🎓 не ототожнюй нас ми – не ціле твої змучені руки нагадують знак рівності знекровлена шкіра шурхотить мов опале листя ти тягнеш долоні до неба бо мрієш переселитися подорожую твоїми судинами гойдаюсь на м'язах як на тарзанці витискаю очі з орбіт в нас одна сюжетна арка на двох поки ти зайнятий ловлею бліх я засіваю білими крупинками твоє сиволісся не знаю міри складно на золотому перетині кордону – ніколи не вмів залишати відбитків я влаштую суцільну запару аби ти скинув пожухлий кожух і відчув прохолоду ґрунту наполягаю знести храм у скронях годі жувати соковитий думскролінг і запивати п'янкими слізьми я тобі не попутник і не провідник а скоріше квиток не підлягаю поверненню виданий автоматично як зуботичина тим хто бажає поїхати дахом в мене багато імен ентропія відчай смуток втома най перелічу чотири байдуже ти маєш знати не три кити тримають землю лише один і той синій #фінал

Учасник 1 🎒 ʼполювання за перетвореннямʼ заходжу потайки в щастинку імені скульптурною блакиттю вітру, щоб знищити вівтар з її обличчям прозорі обриси тієї, що не кличе і не вдивляється пейзажем погляду у коло перемовин — (та ще болить) відчужено далека безмовна тінь минулого на терезах самовладання — багатолика жінка і жона і посестра проявлена у всіх світах тримати щит над позолоченим вінцем спокуси та сумнівами опадають лі‌та жовтороті груші за браму півдня й си‌віє роса допоки не окликнула(!) не вигризла зручну поточену безпомилково вірну позбавлену фантому пуповини догідну спраглість марних сподівань і врешті відступила, туди де проросло на сходинах спустошених орбіт відлуння брязкалець браслетів останніх втрачених ілюзій — зречення. зомліле видиво. прогіркла гілочка закляклих привидів ламайся навпіл прові‌сний вітер неминуче дме, я за плечем своїм ошу‌ю* /вперше/ — *Ошую — ліворуч #фінал

Привіт! триває набір на поетичний конкурс тризуб Посейдона тут умови конкурсу

Допоміжна банка на авто для роти БпАК ББС "Маґура" основний збір проводить Веронічка Автівка потрібна для мобільності та швидкого виконання задач. Потреба термінова, збір відкрито вже тривалий час, потрібно в швидкому темпі закривати питання з автівкою. Донатити сюди: send.monobank.ua/jar/8BnYSGsVp9 4874 1000 3099 1536 Вйо до донатів! Маленькі донати роблять свою справу.

фуга «Форшмак» досліджую мотузку на ногах залишаючи трафаретні форми вище неба де завжди порожньо а ти говориш — шпилькою викорчовуй сльози всередині посіченого полотна хмари і вилітай моʼ зустрінемося впізнаван(о)безголовлені побиті досвідами херувими онде чоловік вигулює відстань не пройшовши фільтрацію забороненими речовинами у водоймі коротких кисневих імпульсів ще подалі вислизає послання останнього листка грабу передостанньому — пізнавати самотність природньо наші свідчення рукотворного співіснування залило релігією кофеїнового дофаміну і тільки герой верхівець у запрягу запланованих невипадковостей обдурив смерть обігнавши її тінь — давай не про почуття ще зустрінемося у кожного свої кінотворці провівши поліфонічне двоголосся поверхами тропосфери риба зʼїла поетів #вм9 #півфінал

Привіт, люди. Чи нікому часом не треба планшет епл в акуратному стані за 3000 грн? Продаю

Василь Стефаник "Камінний хрест" Саундтрек: DachaBracha "Пливе човен" Горб Іванової гори Суха земля забилась під нігті, в'їлася в пори, запеклася струпами. Вона пахне солоним потом трьох поколінь, що вросли у цей схил. Сонце зачепилося за верхівку старої груші, червоне, достигле. Чоловік на тому ж пагорбі теж схожий на дерево – вітер крутить ним, але не може вивернути з корінням (бо обплело кістки померлих). Ремінь канадської валізи врізався в плече. Йому пече ніздрі запах шкіри та чужини, дешевого заліза, крижаного океану. Він його ще не бачив, але вже ненавидить. Духи дідів у білих сорочках вийшли з хати, поклали руки йому на плечі, прощаючи та прощаючись. Межа: нові дороги та колії / порожні очиці вікон. Іде. На пагорбі лишається тінь, прибита до підребер'я неба важким камінним хрестом. Нести нікому. 24.05.2026 @olesya13r Для ВМ. Вірш отримав спецприз, кошти передані притулку для тварин.

Я буду твоїм криком від шепоту за вікнами, від холоду запалення. Опалення не ввімкнене. Новини дурять текстами, стандарти труять голову, у мене є книжки, грішки, я теж буваю голою. У тебе — я, солдатик твій. Вогонь з’їдає олово. Лови іскру від моїх слів. На вулиці казково так. Помилка — не клеймо, а знак, що зміни загартовують. Коліна в позі лінощів, чарі́вний чай... Я знову тут. Ми знову там, де місто спить і торохтить вагонами. Ти — сценарист, пиши свій шлях, нанизуючи грона миль, або сиди й не рухайся, обрати — мов достигнути, для цього треба плід думок з’єднати з парадигмами. Судити — намір тих «святих», що люблять бути владними. Упасти б водоспадами на їхні плеса з вадами. Безмежний світ приймає всіх: чистеньких, захаращених і тих, хто йде до сивих гір доріжками чи хащами. Візьми мій шепіт, збережи, лікуйся ним і вибач їх. Твій біль згорнеться та засне, не розірвавши звичаїв. Усе крихке в мінливості. Щоб пам’ятати — вузлики. Лиш відданість — міцна струна, що нас вплітає в музику. © Олена Галунець @virshoplitkarka 🎸 #олена_галунець 🎙Декламує Олександра Хопта

Віршометрія pinned «завдання на фінал — явіть, що ви – антагоніст. У екшені, триллері, чи, можливо, біографічній драмі. Наявність чи відсутність спецефектів, жанр і сюжет – на ваш розсуд. Головне, щоб це була ваша оригінальна історія від обличчя персонажа, який протистоїть головному…»

Віршометрія pinned a photo

завдання на фінал — явіть, що ви – антагоніст. У екшені, триллері, чи, можливо, біографічній драмі. Наявність чи відсутність спецефектів, жанр і сюжет – на ваш розсуд. Головне, щоб це була ваша оригінальна історія від обличчя персонажа, який протистоїть головному герою. Дедлайн: включно по 14 серпня о 23:59

Дорогі півфіналісти, ви всі неперевершені, проте лише троє з вас пройшли у фінал. табличка коментарі вірші 🍒🍒🍒 Вітаємо у фіналі N.litvinova Славко Баляндрасник Марк Лафер 🎒🎒🎒 * подарунок від ВМ отримує Славко Баляндрасник * N.litvinova та Марк Лафер мають по 2 бонусних бала за читацьке голосування, за 1 та 2 тур до фіналу

На додачу ще сплела гердан із соняхами🧡💛