ПРАВИЙ СЕКТОР

Ода нашим Корчам: Металобрухт, що рятує життя Знайомтеся - іржаві герої війни, які харчуються вірою механіків та армованим скотчем. Наші старі L200, Navara та "Буханки" везуть ротації, поранених та БК під обстрілами. Ми їх не ремонтуємо, а РЕАНІМУЄМО. Постійно впала турбіна, ходова - "все", а електрика живе своїм життям. Але без них - смерть. Там, де проповзе наш корч, ніхто не проїде. Допоможіть нашим "пенсіонерам"! Збираємо кошти на реанімацію: заміна турбіни, перебирання ходової, зварювання рами тощо. Донатьте, будь ласка! Нашим корчам потрібна реанімація, а не відспівування! 🎯Ціль: 95 000.00 ₴ 🫙Посилання на Банку https://send.monobank.ua/jar/AP9258EUAS 💳Номер картки Банки 4874 1000 3226 9378 ✉️Посилання на конверт Приват https://www.privat24.ua/send/4qtvi 💳Номер картки конверта 5168752160986066 PayPal: pylypasandriy@gmail.com (на ремонт)

ЗБОРІВСЬКА БИТВА: Програна перемога 15-16 серпня 1649 року неподалік міста Зборів на берегах річки Стрипа відбулася битва між об'єднаними військами козаків під проводом Богдана Хмельницького і кримських татар Іслама Гірея ІІІ з польським коронним військом під керівництвом короля Яна ІІ Казиміра. Битва ця стала черговою перемогою українського гетьмана, одначе... 16 серпня козаки та татари взяли штурмом польський табір, проте ситуацію дещо "вирівняли" німецькі спільники поляків. Козацтво з татарами не довели справу до кінця. Ян Казимір запропонував сепаратний мир Ісламу Гірею і той пішов проти батька Хмеля, боючись, що козацька держава занадто посилиться після перемоги над Польщею. Кожен дбав про свій інтерес. Не маючи змоги одночасно воювати проти поляків і татар, Хмельницький змушений був відпустити подолані війська і підписати 18 серпня 1649 року "Декларацію Його королівської милості Запорозькому війську", відому в історії як Зборівський мир. Та це був лише етап національно-визвольної війни...

УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ 🕊️ Сьогодні православні та греко-католики відзначають одне з найбільших і найшанованіших християнських свят — Успіння Пресвятої Богородиці. У цей день Пречиста Діва Марія завершила Свій земний шлях і відійшла до вічної слави Свого Сина. Відтоді Вона стала для християн могутньою Покровителькою та Заступницею перед Богом, до Якої з вірою звертаються мільйони людей. У час тяжких випробувань для України особливо потребуємо Її материнського заступництва. Нехай Пресвята Богородиця Своїм омофором покриє наших воїнів і мирних людей, захистить українські родини, зміцнить нашу віру та дарує Україні Перемогу, мир і свободу. Пресвята Богородице, спаси нас! 🇺🇦

Повернення Провідника Через 88 років після загибелі в Роттердамі, Полковник Євген Коновалець нарешті повертається додому. Полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, засновник УВО та перший голова Організації Українських Націоналістів. За життя Коновалець став не просто відомою особистістю, він став Лідером, Провідником для борців за волю України. На його могилі побратими дали клятву - повернути тіло полковника вже у вільну та незалежну Україну. Майже через 90 років ця клятва буде виконана. Спершу останки Коновальця буде перепоховано на Національному військовому меморіальному кладовищі, а після завершення створення, буде перенесено до Українського національного пантеону. Євген Коновалець повертається в Україну. Вітаємо вдома, Лідере! 3/44 Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї Нації і борись та працюй для великого майбутнього.

🛡 Згадаємо. Сьогодні зі скорботою згадуємо нашу посестру — Юлію «Тишу» Бояновську, яка віддала своє життя за Україну. 12 серпня 2024 року «Тиша» прийняла свій останній бій біля села Греківка на Луганщині. Вона загинула під час ворожого мінометного обстрілу. До мобілізації Юлія була активісткою Львівського осередку Правої Молоді. Із червня 2023 року проходила службу в лавах 3-ї окремої штурмової бригади, де була старшим стрільцем-оператором штурмового відділення. Вона обрала шлях боротьби й до кінця залишилася вірною Україні. 🕯 Вічна пам’ять і вічна слава Юлії «Тиші» Бояновській! Герої не вмирають!

🕯 Згадаємо. Роковини розстрілу бійців ДУК ПС 📅 12 серпня 2014 року група бійців ДУК ПС вирушила в напрямку окупованого Донецька для здійснення обміну. Планувалося передати чотирьох терористів в обмін на тіло полеглого правосекторівця. Та замість обміну на бійців чекала засідка. На підступах до блокпоста «Гамалія», біля залізничної станції «Мандрикине», автобус із добровольцями потрапив під прицільний вогонь ворога. Бійці прийняли бій, але атака була раптовою та стрімкою. У нерівному бою за Україну загинули Володимир Величко, Михайло Волощук, Анатолій Зозуля, Олександр Малолітній, Олександр Мартинов, Меруж Мірошниченко, Олександр Пальгуєв, Олександр Петрушов, Леонід Смолінський та Сергій Суховий. Живими повернулися Марлен Місіратов, Олег та Андрій Мартинови. Пам’ятаємо кожного. Не пробачаємо ворогу. Пімстиш смерть Великих Лицарів.

Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них. 13 років - це вік, коли більшість дітей лише починають шукати себе, а Сергій Коновалов вже тоді зробив свій вибір, долучався до патріотичних рухів та присвятив своє життя боротьбі за Україну. Для багатьох він назавжди залишиться другом «Роландом» - воїном, добровольцем, побратимом і людиною, яка до останнього залишалася вірною своїй державі. Ми хочемо згадати його не лише як Героя, а як людину з його життєвим шляхом, характером, переконаннями, дружбою та боротьбою. Тому щиро запрошуємо вас на вечір пам’яті Сергія Коновалова, друга «Роланда». Ми говоритимемо про Сергія з тими, хто знав його особисто, хто був поруч із ним і може розповісти те, чого не знайдеш у підручниках чи архівах. На вечорі пам’яті виступлять його побратими та люди, які особисто знали «Роланда». Це буде вечір спогадів. Вечір вдячності. Вечір пам’яті, бо пам’ятати - це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто віддав за Україну найдорожче. 📅 Дата: 14.08.26 🕐 Час:16:10 (!)*вхід на подію вільний за обовʼязковою реєстрацією ! Місце проведення повідомимо за 1 день до події. Посилання на реєстрацію

Згадаємо. Корінний донеччанин, палкий патріот України, свідомий націоналіст і доброволець — таким був Андрій Бутенко (друг "Легат"). Сьогодні йому виповнилося би 34 роки, однак, не судилося. 💪 Завжди усміхненнй, він з гордо піднятою головою зустрічав будь-які примхи долі. Війна, що прийшла у наш дім весною 2014 року, покликала його стати на захист рідної землі від загарбника. Андрій Бутенко був відважним бійцем Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". А ще — надійним другом, який не раз підставляв плече бойовим побратимам. 🕯️ Друг "Легат" поліг смертю хоробрих у червні 2016 року під час артилерійського обстрілу шахти "Бутівка-Донецька", не доживши до свого дня народження якихось 2 місяці. Ми пам'ятаємо твій Чин, побратиме! Вічна пам'ять і слава Герою! #правийсектор #дук #добровольці

🕯 Згадаємо. 10 серпня — день, коли ДУК ПС втратив своїх побратимів. 2014 рік — бої за Іловайськ. Анатолій Федчишин, друг «Білий» — доброволець із перших днів війни. Пройшов близько 60 боїв, був поранений, але повернувся до строю. Свій останній бій прийняв під Іловайськом. Олег Тарасюк, друг «Тарас» — колишній спецпризначенець, учасник боїв у Донецьку, Амвросіївці та Карлівці. Загинув, захищаючи Україну та своїх побратимів. 2015 рік — бій під Старогнатівкою. Добровольці ДУК ПС разом із військовими відкинули ворога до Білої Кам’янки. Андрій Бодяк, друг «Бодяк» — воював у Пісках і Широкиному. Посмертно нагороджений «Бойовим Хрестом Корпусу». Василь Лавкай, друг «Бізон» — пішов добровольцем, коли його доньці було лише 8 місяців. Загинув, так і не почувши від неї слова «тато». Віталій Тіліженко, друг «Кекс» — заснував благодійний фонд «Волошка», допомагав українським воїнам, а згодом сам став до лав ДУК ПС. Загинув, обороняючи українські позиції. 🕯 Пам’ятаємо кожного.

🕯 Згадаємо. На початку серпня 2014 року українські війська впритул наблизилися до кордону з Московщиною. Бійці Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» разом із підрозділами ЗСУ вели наступальні бої поблизу Сніжного на Донеччині та Міусинська на Луганщині, вибиваючи ворога з його позицій. Серед учасників цього визвольного походу був боєць ДУК ПС Андрій Прищепюк — командир розвідувальної групи. Він здобував і передавав українському війську важливі розвідувальні дані про пересування ворога, працюючи під постійним вогнем і ризикуючи власним життям. 9 серпня 2014 року під час відступу бандформувань так званої «ЛНР» із Міусинська розвідувальна група друга «Шершня» потрапила у ворожу засідку. У нерівному бою Андрій загинув смертю Героя. Тимчасово похований на околиці Красного Луча, він тривалий час залишався серед невідомих Героїв. Згодом його тіло вдалося ідентифікувати. 11 листопада 2015 року на фасаді рідної школи в Івано-Франківську відкрили меморіальну дошку на його честь. Вічна слава Герою!

Святим не торгують! Або як Садовий відмиває сектантів, а нам вкотре показують «хороших рюзких». Передісторія: Новий корпус реабілітаційного центру UNBROKEN, де проходитимуть лікування та відновлення українські військові, освятив митрополит Львівської єпархії УПЦ московського патріархату Філарет Кучеров. У 2013 році уряд Януковича і Миколи Азарова передав цей будинок у користування тодішній УПЦ московського патріархату, попри протести частини львівської громади. У 2023 році будівля перейшла до Першого медичного обʼєднання Львова. Садовий тоді сказав, що історія московського патріархату у Львові завершена. Сьогодні ж нам розказують про благодійну благодійність від «хорошого» сектантського попа. Такими темпами ви почнете повертати усіх друзів: Фрідмана, а потім Януковича, до якого їздили на день народження?? Сумніваємось, що просто напекло у голову, бо ми бачимо і маємо кожну вашу ниточку з московією, починаючи з 2014 і не тільки. Сюрреалізм! Місце, де будуть лікувати воїнів, справжніх героїв, освячує представник московської секти. Ці люди постраждали від бомб, дронів самої ж москви, а ви плюєте на всіх і на все, за що бореться Українська Нація! Ви можете скільки разів казати, що «я не я і хата не моя», але ж хіба не великий садівник колись сказав, що якщо у місті якась проблема, то винен сам мер, бо він відповідальний за все? Пригадайте 2018 рік і цю парадигму. Дуже дивно, коли у Львові служать десятки священників ПЦУ та УГКЦ , капеланів, які від початку війни перебувають поруч із військовими на фронті, до останнього подиху бійців тримають їх за руки і провадять у кращий світ, нам показують «хорошого» агента в рясі. Чому запрошують таких гостей? Поки ж, ви від усього відхрещуєтесь, а інші депутати і посадовці знову нам розказують про їхній статус «запрошених гостей» і пробують відмазатись, нічого не зробивши. Смішно, що ці ж люди паралельно дякують за запрошення😂 На цьому фоні виникає ряд питань: - Чому ніхто не зупинив попа? - Чому ніхто не висловив незадоволення під час цієї постанови? - Для кого ви відмиваєте статус попів? - Хто дозволив дезінформувати людей про «щедрий і особистий подарунок місту»? - Чому після резонансу лунають виправдання замість вибачень перед усіма священниками, капеланами і львівською громадою? Для того, щоб щось зробити потрібно бути второпним, мати клепку, незламний вектор принципів і чітких переконань. Ну, а для того, щоб щось казати, заперечити чи зупинити когось - потрібно «to have balls», як кажуть мої колеги. Ми це розглядаємо, як легітимізацію ворожої структури, поширення наративів, які послаблюють довіру до державної політики і країни вцілому. Після такого, окремо зʼявляється ряд питань щодо послідовності державницької позиції місцевої влади і вас, Садовий, як мера вцілому. Це не перший випадок, який показує, що питання Держави і Нації для вас не є значущими. Якщо ви перевіряєте наше терпіння і громади в цілому то краще цього не робити. У нас в країні вже є політична криза. Такими темпами, вам краще збирати валізи і їхати до друзів, вони точно зачекалися. Автори: - Керівник Політичної партії «Правий сектор» у Львівській області Юрій «Піротехнік» Череватий. - Начальник штабу 2 сотні ДУК ПС ім. Тараса «Хаммера» Іван Смага «Офіцер» А ви що про це думаєте?