ꖅ «Kratos»

Агов! Підписаний на «Kratos» але досі не є членом нашого руху?! Час виправляти це прямо зараз! Ми шукаємо: - Писарів; - Дизайнерів; - Піар-менеджерів; - Ідеологів; - Інших майстрів своєї улюбленої справи. Будь собою в наших рядах! Займайся тим, що полюбляєш, з користю для своїх! Цікаво? Напиши нам: @Ssich_bot Долучайся до руху «Kratos»!

День створення Української військової організації. У цей день ми згадуємо про те, що, незважаючи на поразку, українці не склали рук та продовжували свою боротьбу за вільну Україну. Після програшу у визвольних змаганнях військові УНР та ЗУНР, зокрема старшини УСС та УГА, почали переговори між собою про утворення єдиної організації. У липні 1920 р. у м. Празі відбувся один із вирішальних етапів цих переговорів, за результатами яких було започатковано діяльність Української військової організації (УВО) на чолі з полковником Армії УНР Євгеном Коновальцем. Метою УВО було проголошено створення власної національної держави шляхом збереження військових кадрів для подальшого виступу, терору проти окупаційної адміністрації та пропаганди державного відродження України. Важливо, що саме УВО стала підґрунтям для створення ОУН, яка також продовжила боротьбу за самостійну Україну. Діяльність УВО стала прикладом мужності, відданості своїм ідеалам і щирої любові до Батьківщини. Долучитись до руху «Kratos»

Вітаємо генерал-майора Михайла Драпатого із призначенням головнокомандувача Збройних Сил України!

З Днем Української Державності! Це свято є днем нашої історії та нашої багатовікової боротьби за право жити у власній незалежній державі. Витоки української державності сягають часів Київської Русі. Саме в цей величний період нашої державності, рівно 1038 років тому, князь Володимир Святославич, він же Володимир Великий, здійснив доленосний вибір, запровадивши християнство на землях Русі. Ця подія відкрила шлях до розвитку освіти, писемності та культури. Українська державність — це історична спадщина, що передавалася з покоління в покоління. Від Русі, Галицько-Волинського князівства та Козацької держави до Української Народної Республіки, Карпатської України й сучасної незалежної України — наш народ невпинно відстоював право бути господарем на своїй землі. Сьогодні, коли Україна знову виборює свою свободу та незалежність, День Української Державності набуває особливого значення. З глибокою повагою та вдячністю схиляємо голови перед українськими воїнами, які щодня захищають нашу державу, її суверенітет та майбутнє. Саме завдяки їхній мужності й самопожертві продовжується історія української державності, яку століттями творили й боронили наші предки. Нехай це свято зміцнює нашу єдність. Слава Україні! Долучитись до руху «Kratos»

Трохи про проблему українського патріотизму. Патріотизм та націоналізм є взаємопов’язаними речами. Від патріотизму йде націоналізм, а націоналізм, у свою чергу, виховує патріотів. Патріотичну людину необхідно постійно виховувати в обіймах рідної мови, культури, традицій та менталітету. Замислімося: який наш основний менталітет? Якщо вивчати історію України, починаючи з часів Київської Русі й до сьогодення, можна сказати — любов бути вільними. На сучасний манер сказав би — незалежним, суверенним. Сучасний патріот України, на жаль, свідомо чи несвідомо сьогодні готовий пожертвувати суверенітетом країни заради членства в Європейському Союзі. Та чи знає він, що пожертва суверенітетом не є проявом патріотизму, адже це не відповідає нашому менталітету? Він думає, що робить добро Україні, не підозрюючи, що робить нам зло. Чи винен цей українець у такій несвідомості? Гадаю, ні, адже сучасна Україна більшу частину свого існування не виховувала в ньому патріота. Цим питанням держава почала займатися лише після 2014 року, та й не в тих масштабах, які потрібні були. Державна політика в освіті та вихованні молоді повинна мати націоналістичний характер уже зараз, в умовах російсько-української війни. Необхідно відштовхуватися як мінімум від такої логіки: бери якомога вище, аби отримати середнє. Тобто необхідно виховувати націю як націоналістів, аби отримати як мінімум патріотів, які не захочуть віддавати наш суверенітет в інші руки. На мою думку, це один із багатьох способів виховати здорову патріотичну націю. Ці способи необхідно буде використовувати всі та комплексно. Детальніше про це поговоримо в майбутньому. Написав друг Перо Долучитись до руху «Kratos»

Ярослав Стецько: безсмертна спадщина підпільника та світового діяча Сьогодні наше націоналістичне середовище вшановує пам'ять одного з найбільш видатних та поважних політичних діячів, що відстоювали інтереси нашої Батьківщини як на рідній землі, так і за кордоном — Ярослава Стецька. Ще з юності він присвятив своє життя націоналізму та боротьбі за свободу України від поляків та більшовиків. Це бажання крізь роки переросло в мету визволити не тільки рідну Вітчизну, але й усі інші народи від пригноблення совєцького імперіалізму. Ярослав Стецько був очільником ОУН(б), головою Антибільшовицького блоку народів, одним з ініціаторів створення Світової антикомуністичної ліги та Європейської ради свободи. Свідченням величезної поваги до нього з боку цивілізованого світу є той факт, що його особисто знали Рональд Рейган, Річард Ніксон, Джордж Буш, Чан Кайші, Франсіско Франко, Конрад Аденауер, Шарль де Ґолль та багато-багато інших світових лідерів та діячів Попри підірване здоров'я в катівнях, таборах та тюрмах, Ярослав Стецько прожив 74 роки, до останнього подиху виконуючи обов'язок перед Українською Державою та поневоленими народами. Його ідеї й після смерті мають величезний вплив не лише на українську націоналістичну спільноту, але й на українське суспільство в цілому. Постулати Стецька глибоко вкорінилися як одні з основ вчення українського націоналізму та лишаються ними й донині. Хто горить Ідеєю, може знаходити спокій свого сумління тільки у марші на вершини — її втілення у життя Написав друг Перо. Долучитись до руху «Kratos»

🇺🇦 Завтра на Майдані Незалежності в Києві відбудеться прощання з бійцем ДУК ПС Дмитром Меліховим — другом «Фашистом». Дмитро долучився до «Правого сектору» ще під час Революції Гідності, був бійцем ГШР «Черепахи», згодом служив парамедиком у 3-й стрілецькій роті під командуванням друга Гонти. 16 квітня 2022 року він загинув під час виконання бойового завдання. На той момент Дмитро був командиром роти 3 ТГ 7 Центру спеціальних дій ССО ДУК. Після деокупації місця загибелі тіло друга «Фашиста» восени 2022 року було доправлено до Дніпра. Після збереження зразків ДНК його поховали на Краснопільському цвинтарі як «невстановленого захисника». Лише цього року рідні та побратими отримали можливість гідно провести Дмитра в останню путь. 🕥 10:30 — чин прощання на Майдані Незалежності. Прийдіть віддати останню шану воїну, який присвятив своє життя боротьбі за Україну. Вічна пам’ять і слава Герою!

День конституції: символ нашої державності та виклик для майбутнього. Сьогодні, 28 червня, ми відзначаємо День Конституції України – одне з найважливіших державних свят, яке уособлює народний суверенітет, незалежність і юридичну правову базу країни. Прийняття Україною конституції 1996 року, самою останньою радянською республікою яка зробила це, стало справжнім актом народження сучасної української державності після століть хвороби бездержавності та десятиліть  більшовицького панування. Основний закон проголосив Україну суверенною, демократичною, соціальною і правовою державою, поклавши фундамент цієї держави. Водночас чесний погляд на наш основний закон вимагає визнати історичну правду. Конституція України 1996 року значною мірою була переписана і адаптована з радянських конституційних традицій, насамперед з конституції УРСР 1978 року та загальносоюзних принципів. Багато формулювань, структура розділів, навіть окремі норми про соціально-економічні права несли на собі відбиток радянського законодавства. Це було очевидним ходом подій того часу, країна виходила з радянського минулого, перебуваючи в руках людей які не хотіли з цим майбутнім прощатися, людей комуністичного світогляду що були більшістю в тодішній владній структурі та залишилися видними діячами в подальші роки незалежності. Тому багато положень носили компромісний характер, поєднуючи зміни з елементами радянської правової спадщини. Незважаючи на ці проблеми, конституція залишається головним легітимним фундаментом української державності. Саме вона пройшла з нами всі неспокійні сторінки цих 35 років, через Революцію Гідності, АТО 2014 та повномасштабне вторгнення 2022. Наразі, як ніколи, важливо не просто святкувати, а працювати над її вдосконаленням. Політичне і моральне завдання та обов'язок українських націоналістів створити таку законну підставу української держави яка б служила національним інтересам та благоустрою цілої нації, захищаючи її права та гідність. З Днем Конституції! Долучитись до «Kratos» | наш бот зв'язку: @Ssich_bot

...В осягненню цієї мети [створення Всеросійської федерації] лежить запорука добробуту як всієї Росії, так і забезпечення економично-культурного розвитку цілого українського народу на міцних підставах національно-державної самобутности. Глибоко переконаний, що инші шляхи були би загибелью для самої України, я кличу всіх, кому дорога її майбутність, тісно зв'язана з будучиною й щастям всієї Росії, з'єднатися біля мене і стати грудьми за захист України й Росії... — з грамоти Гетьмана Павла Скоропадського до всіх українських громадян та козаків, 1918 Мало хто з критиків пана Скоропадського, особливо в його час, читаючи Федеративну грамоту, запитувався про передумови, що привели до оголошення цього документа перед народом України. Через особливе невігластво та радикалізм окремих таких елементів українського суспільства поширювалося таке обурення грамотою, що згодом воно стало приводом для початку повстання Директорії УНР. ​Але чому, попри все, з'явилася Федеративна грамота? ​Погляньмо на міжнародні обставини листопада 1918 року. Центральні держави, що підтримували незалежність Української Держави, програли Велику війну. Німецька імперія, під захистом якої від більшовиків перебувала Україна, вивела свої війська з Держави. Гетьманату потрібна була нова сила, яка б допомогла нам у захисті від Совєцької Росії. Безальтернативним виходом із цього становища залишалося звернення за допомогою до Антанти. ​Країни ж Згоди допомагати Україні як суверенній державі не бажали. А от як частині «Великої Росії» — будь ласка. Зі слів Антанти, звісно. Тож Гетьман був вимушений під тиском Заходу та обставин проголосити грамоту, яка згодом була названа Федеративною. ​Та слід зазначити, що ця майбутня федерація України та Росії була радше фікцією, а не реальною перспективою, адже не існувало тоді на просторах колишньої Російської імперії стабільної та централізованої влади, із якою можна було б домовлятися про якусь «федерацію». ​Що цікаво, Федеративна грамота пробудила найбільшу ворожість до Української Держави, як не дивно, серед проросійських сил. Читаючи грамоту, у них з’явилася думка: «Як так? Якісь малороси, які тільки недавно збудували щось подібне до держави, будуватимуть Велику Росію? Ще й якусь федерацію, де Мала Росія та Велика Росія рівні між собою?» Річ у тім, що в тексті грамоти вказується: Всеросійська Федерація має будуватися на основі вже збудованої та стабільної Української Держави. І, звісно, серед великоросів таке твердження викликало гнів. ​Але найбільш цікавою є реакція самої Антанти. Політично вона була позитивною, але де-факто допомагати Гетьманату Захід навіть не намагався, а прибулі війська Антанти виступали більше в інтересах білогвардійців, ніж Української Держави. Пояснюється це тим, що ідеологія Білого руху була більш зрозумілою для Антанти, а Гетьманат країни Згоди несправедливо сприймали як суто проєкт Кайзера. ​А що думав про можливу федерацію сам Гетьман? У «Спогадах» він дійсно висловлював сподівання на майбутній союз України та Росії. Але якщо уважно читати його погляд на цей союз, то можна зробити висновок, що пан Скоропадський використовує термін «федерація» некоректно, адже те, що він описує, називається конфедерацією двох суверенних держав. Та слід зазначити, що, окрім сподівання на [кон-]федерацію, Гетьман писав і про неможливість цього через зверхнє (м’яко кажучи) ставлення великороса до українця, яке не змінилося відтоді. А в еміграції він взагалі відрікся від ідеї союзу з Росією та виступав за повну незалежність Української Держави. ​Отже, які висновки з тих подій важливо зробити зараз? Перше: не слід покладатися на підтримку Сходу або Заходу, адже ніхто, крім української нації, не зацікавлений у незалежності України. Друге: не слід заради підтримки Сходу та Заходу йти на такі поступки, що загрожують (навіть фіктивно) національним інтересам та ідеям, адже в підсумку Україна вкотре в історії скотиться до катастрофи. До подібної катастрофи, яка сталася в грудні 1918 року, коли Україна перестала існувати як сильне державне утворення. Написав друг Перо Любов до Істини | «Kratos»

День батька. Батько... Це слово завжди асоціюється із силою, захистом, вченням та іншими позитивними рисами та вчинками рідної, люблячої людини. І це не дивно, адже саме батько є опорою сім'ї та наставником дітей. Саме батько є тим, з кого майбутнє покоління бере приклад для наслідування. І саме батько є захисником сім'ї. З батька починалося об'єднання інших сімей в племена, племен в народи, що перетворювалися внаслідок боротьби за своє виживання в нації та держави. Тому можна впевнено сказати, що наша Nація існує завдяки батьку, завдяки його лідерським якостям, мужності, сміливості та самопожертві. Мій батько - ветеран російсько-української війни. Подібні історії є в багатьох сім'ях, але через те, що мій тато ризикував своїм життям заради мого майбутнього, нашого майбутнього та Nації, на мене покладена додаткова відповідальність та обов'язок перед собою, перед ним, перед нашою з ним сім'єю, перед сім'єю, яка в мене буде, перед майбутнім поколінням та перед Nацією загалом. Але не лише через це. Батько виховував мене патріотом України, що виховує зараз в собі Nаціоналіста. І я вдячний йому за це і за багато-багато інших внесків у мене! Наш рух впевнений, що кожному з наших прихильників та читачів є що сказати про свого батька. Обдумайте сьогодні що особисто для вас зробив ваш батько та привітайте його із сьогоднішнім днем. Будьмо вдячними їм за наше теперішнє та майбутнє! Написав друг Перо Долучитись до «Kratos»

❗️ Максимальний РЕПОСТ❗️ ХОДА НА ЗАХИСТ СІМʼЇ, ДІТЕЙ ТА УКРАЇНИ. КИЇВ. 21 ЧЕРВНЯ О 9:00 МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ Під час війни ми захищаємо не лише територію держави, а й ті цінності, на яких ґрунтується українська ідентичність і державність. Майбутнє нашої країни залежить від того, чи збережемо ми сімʼю, дітей та моральні орієнтири для наступних поколінь Долучайтеся: Приходьте із сімʼями, запрошуйте друзів і близьких! Поширюйте інформацію! Принесіть з собою постери й банери зі гаслами, створені власноруч!

Ліквідація Запорізької Січі. 5 червня 1775 року російські війська генерала Текелія без бою увійшли на територію Запорізької Січі. Найвільніша військова держава Європи припинила своє існування за одним наказом імператриці. Запорізька Січ була не просто козацьким табором, а справжньою органічною державою, що боролась в ім'я українського духу та свободи. Там панував лицарський порядок, де влада здобувалася кров’ю, характером і заслугами, а не золотом чи придворними інтригами. Саме тому Москва завжди бачила в ній смертельну загрозу. Катерина II чудово розуміла: доки існує Січ, доти існує вільний українець, який не схилить голови перед імперією. Тому Січ знищили не через слабкість, а саме через її силу. Її знищили, щоб разом з нею вбити модель держави, яка відповідала справжній природі нашої нації, яка по своїй суті є саме жорсткою, войовничою, ієрархічною і самостійною. Ліквідація Січі стала символом найтяжчої української трагедії. Ми втратили військову фортецю та живий зразок того, якою має бути справжня Українська Держава. Зразок, який століттями лякав ворогів і надихав найкращих синів Української Нації. Історія безжально вчить: коли нація втрачає волю до влади, коли її еліта починає шукати компроміси замість боротьби, то її чекає та сама доля, що спіткала Запорізьку Січ. Тихе, ганебне вмирання під чужим чоботом. Сьогодні перед нами знову стоїть той самий вибір. Або ми продовжимо будувати чергові фіктивні республіки, або нарешті створимо державу, гідну крові наших предків, яка буде сильною, органічною, монархічною і безкомпромісною. Долучитись до «Kratos»

Коли ворог не може здолати нас на полі бою, він намагається здолати нашу віру. Сьогодні внаслідок ворожої атаки постраждала найбільша та найцінніша святиня нашого православ'я - Києво-Печерська лавра. Вона була свідком всіх прекрасних та трагічних моментів нашої історії, починаючи з часів Київської Русі та до наших днів. В її стінах зверталися до Бога козаки, воїни всіх Визвольних змагань, учасники Революції гідності та інші. В 1918 році саме тут благословляли останнього (наразі) гетьмана Української Держави Павла Скоропадського. І саме тут ворог завдав удару - в серце нашої віри. Коли ворог не може здолати нас на полі бою, він намагається здолати нашу віру, нашу культуру, нашу пам'ять. Він починає знищувати наші церкви, галереї, музеї, бібліотеки. Так само як і в минулому переможці знищували будь-які згадки про переможених. Та ми не переможені. Росіяни заявляють, що ми переписуємо істинну історію, замінюємо правду на брехню. Що ж, тоді ми скажемо те, що відомо і нам, і ворогу. Монгольська імперія, Річ Посполита, Нацистська Німеччина, Совєцькій Союз - не існує зараз тих держав, які знищували Києво-Печерську лавру та топтали православну віру. Чи дозволить Господь існування Росії після сьогоднішнього глуму над православ'ям? Питання риторичне. Любов до Істини | «Kratos»

День народження Євгена Коновальця. 14 червня 1891 року в маленькому селі Зашків під Львовом з’явився на світ хлопчик, якого згодом знатиме весь націоналістичний рух, його побратими та закляті вороги – Євген Михайлович Коновалець. Він ріс у звичайній галицькій родині, де любили рідну мову і мріяли про вільну Україну. Ще змалку доля хлопцю призначила покликання все своє недовге життя присвятити українському відродженню. Коли почалася Перша світова війна, Коновалець не став сидіти і просто чекати. Він узяв до рук зброю і став одним із тих, хто творив Легіон Українських Січових Стрільців. Пізніше, під час української революції, саме він очолив Січових Стрільців і боронив Київ. Коновалець не боявся важких рішень і завжди був попереду. Для багатьох українських вояків він став справжнім символом мужності й віри в перемогу. Після поразки революції багато хто вже назавжди полишив боротьбу і цей світ, але не Коновалець. У 1929 році він разом із однодумцями з дрібніших націоналістичних організацій створив ОУН, до того, зокрема будучи лідером УВО, і став її першим провідником. У важкі часи окупації він не припиняв діяльності, працював у еміграції, збирав людей і готував їх до майбутніх дій. Проте в цієї історії знайшовся свій трагічний кінець, Євген Коновалець був підло вбитий агентом СРСР Павлом Судоплатовим в Роттердамі. Судоплатов втершись в довіру до Коновальця передав у кафе готеля «Атланта» вибухівку, замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом. Сьогодні, 14 червня, ми відзначаємо день його народження. Ще одну дату для пам'яті лицарів національного спротиву України, згадуючи часи героїчних звершень і помилок що ніколи не повинні були траплятися. 5/10 пімсти смерть великих лицарів! Долучитись до руху «Kratos»

12 років тому бійці добровольчого батальйону «Азов» підняли український прапор над Маріуполем. Не просили, не чекали дозволу, не озиралися на світову спільноту. Просто блискавичним, жорстоким ударом вони показали всьому світу справжнє обличчя української сили, яка здатна не лише стояти до останнього, а й повертати втрачене вогнем і кров’ю. Всі окуповані землі, всі споконвічні українські національні території, всі землі, пролиті кров’ю наших предків будуть нашими. Долучитись до «Kratos»

Не кожна рука, що простягається, варта потиску. Але є моменти, коли відчуваєш: це свої. Головне Управління українського інтегрального націонал-монархічного руху «Kratos» отримало від ветеранського видавництва «Rainshouse» справжню підтримку. Не звичайну посилку, а інструменти для тієї боротьби, яку ми ведемо. Книги, що не дають спати спокійно через свій міцний заряд мотивації та ідей, патчі й прапори, які нагадують, хто ми є, і кишеньковий варіант молитви українського націоналіста, що звучить як клятва перед боєм. Ветеранське видавництво «Rainshouse» допомогли нам краще розуміти суть сьогодення та мати можливість для саморозвитку, тому що ми збираємося зробити нашу Вітчизну краще. Ми прагнемо перекувати Українську Націю в повноцінне традиційне суспільство, де не буде місця для слабкості, зради і брехні. Де порядок буде природним, а влада чесною і дисциплінованою. Засновник видавництва, письменник та військовослужбовець ІІІ армійського корпусу друг Консул і його команда прислали нам безцінний скарб і допомогли стати кращими в нашій справі. Така щира підтримка є рідкістю, але саме з таких і складається той залізний кістяк, на якому встане майбутнє. Не на сльозах і мріях, а на волі, крові і непохитній вірі в те, що український народ має право не просто існувати а панувати на своїй українській землі. Головне Управління руху «Kratos» приносить свою щиру вдячність за таку сильну підтримку та великий вклад у розвиток нашої Ідеї Нації.  Долучитись до «Kratos»

Не кожна рука, що простягається, варта потиску. Але є моменти, коли відчуваєш: це свої. Головне Управління українського інтегрального націонал-монархічного руху «Kratos» отримало від ветеранського видавництва «Rainshouse» справжню підтримку. Не звичайну посилку, а інструменти для тієї боротьби, яку ми ведемо. Книги, що не дають спати спокійно через свій міцний заряд мотивації та ідей, патчі й прапори, які нагадують, хто ми є, і кишеньковий варіант молитви українського націоналіста, що звучить як клятва перед боєм. Ветеранське видавництво «Rainshouse» допомогли нам краще розуміти суть сьогодення та мати можливість для саморозвитку, тому що ми збираємося зробити нашу Вітчизну краще. Ми прагнемо перекувати Українську Націю в повноцінне традиційне суспільство, де не буде місця для слабкості, зради і брехні. Де порядок буде природним, а влада чесною і дисциплінованою. Засновник видавництва, письменник та військовослужбовець ІІІ армійського корпусу друг Консул і його команда прислали нам безцінний скарб і допомогли стати кращими в нашій справі. Така щира підтримка є рідкістю, але саме з таких і складається той залізний кістяк, на якому встане майбутнє. Не на сльозах і мріях, а на волі, крові і непохитній вірі в те, що український народ має право не просто існувати а панувати на своїй українській землі. Головне Управління руху «Kratos» приносить свою щиру вдячність за таку сильну підтримку та великий вклад у розвиток нашої Ідеї Нації.  Долучитись до «Kratos»

Тільки незалежна національна держава дасть українському народові можливість існувати і розцвітати, тільки лицарським духом сильна, глибокою вірою... І любов'ю до батьківщини напоєна військова сила збудує незалежну державу та оборонить її від ворогів. Тільки віками вироблені і жертвою крови предків наших освячені лицарські традиції дадуть... силу непереможну нашій армії. — полковник Іван Полтавець-Остряниця, Ад'ютант Павла Скоропадського. Генеральний писар (1918р). Долучитись до «Kratos»