Любов до істини

Агов! Підписаний на «Kratos» але досі не є членом нашого руху?! Час виправляти це прямо зараз! Ми шукаємо: - Писарів; - Дизайнерів; - Піар-менеджерів; - Ідеологів; - Інших майстрів своєї улюбленої справи. Будь собою в наших рядах! Займайся тим, що полюбляєш, з користю для своїх! Цікаво? Напиши нам: @Ssich_bot Долучайся до руху «Kratos»!

З Днем Української Державності! Це свято є днем нашої історії та нашої багатовікової боротьби за право жити у власній незалежній державі. Витоки української державності сягають часів Київської Русі. Саме в цей величний період нашої державності, рівно 1038 років тому, князь Володимир Святославич, він же Володимир Великий, здійснив доленосний вибір, запровадивши християнство на землях Русі. Ця подія відкрила шлях до розвитку освіти, писемності та культури. Українська державність — це історична спадщина, що передавалася з покоління в покоління. Від Русі, Галицько-Волинського князівства та Козацької держави до Української Народної Республіки, Карпатської України й сучасної незалежної України — наш народ невпинно відстоював право бути господарем на своїй землі. Сьогодні, коли Україна знову виборює свою свободу та незалежність, День Української Державності набуває особливого значення. З глибокою повагою та вдячністю схиляємо голови перед українськими воїнами, які щодня захищають нашу державу, її суверенітет та майбутнє. Саме завдяки їхній мужності й самопожертві продовжується історія української державності, яку століттями творили й боронили наші предки. Нехай це свято зміцнює нашу єдність. Слава Україні! Долучитись до руху «Kratos»

Ярослав Стецько: безсмертна спадщина підпільника та світового діяча Сьогодні наше націоналістичне середовище вшановує пам'ять одного з найбільш видатних та поважних політичних діячів, що відстоювали інтереси нашої Батьківщини як на рідній землі, так і за кордоном — Ярослава Стецька. Ще з юності він присвятив своє життя націоналізму та боротьбі за свободу України від поляків та більшовиків. Це бажання крізь роки переросло в мету визволити не тільки рідну Вітчизну, але й усі інші народи від пригноблення совєцького імперіалізму. Ярослав Стецько був очільником ОУН(б), головою Антибільшовицького блоку народів, одним з ініціаторів створення Світової антикомуністичної ліги та Європейської ради свободи. Свідченням величезної поваги до нього з боку цивілізованого світу є той факт, що його особисто знали Рональд Рейган, Річард Ніксон, Джордж Буш, Чан Кайші, Франсіско Франко, Конрад Аденауер, Шарль де Ґолль та багато-багато інших світових лідерів та діячів Попри підірване здоров'я в катівнях, таборах та тюрмах, Ярослав Стецько прожив 74 роки, до останнього подиху виконуючи обов'язок перед Українською Державою та поневоленими народами. Його ідеї й після смерті мають величезний вплив не лише на українську націоналістичну спільноту, але й на українське суспільство в цілому. Постулати Стецька глибоко вкорінилися як одні з основ вчення українського націоналізму та лишаються ними й донині. Хто горить Ідеєю, може знаходити спокій свого сумління тільки у марші на вершини — її втілення у життя Написав друг Перо. Долучитись до руху «Kratos»

День конституції: символ нашої державності та виклик для майбутнього. Сьогодні, 28 червня, ми відзначаємо День Конституції України – одне з найважливіших державних свят, яке уособлює народний суверенітет, незалежність і юридичну правову базу країни. Прийняття Україною конституції 1996 року, самою останньою радянською республікою яка зробила це, стало справжнім актом народження сучасної української державності після століть хвороби бездержавності та десятиліть  більшовицького панування. Основний закон проголосив Україну суверенною, демократичною, соціальною і правовою державою, поклавши фундамент цієї держави. Водночас чесний погляд на наш основний закон вимагає визнати історичну правду. Конституція України 1996 року значною мірою була переписана і адаптована з радянських конституційних традицій, насамперед з конституції УРСР 1978 року та загальносоюзних принципів. Багато формулювань, структура розділів, навіть окремі норми про соціально-економічні права несли на собі відбиток радянського законодавства. Це було очевидним ходом подій того часу, країна виходила з радянського минулого, перебуваючи в руках людей які не хотіли з цим майбутнім прощатися, людей комуністичного світогляду що були більшістю в тодішній владній структурі та залишилися видними діячами в подальші роки незалежності. Тому багато положень носили компромісний характер, поєднуючи зміни з елементами радянської правової спадщини. Незважаючи на ці проблеми, конституція залишається головним легітимним фундаментом української державності. Саме вона пройшла з нами всі неспокійні сторінки цих 35 років, через Революцію Гідності, АТО 2014 та повномасштабне вторгнення 2022. Наразі, як ніколи, важливо не просто святкувати, а працювати над її вдосконаленням. Політичне і моральне завдання та обов'язок українських націоналістів створити таку законну підставу української держави яка б служила національним інтересам та благоустрою цілої нації, захищаючи її права та гідність. З Днем Конституції! Долучитись до «Kratos» | наш бот зв'язку: @Ssich_bot

...В осягненню цієї мети [створення Всеросійської федерації] лежить запорука добробуту як всієї Росії, так і забезпечення економично-культурного розвитку цілого українського народу на міцних підставах національно-державної самобутности. Глибоко переконаний, що инші шляхи були би загибелью для самої України, я кличу всіх, кому дорога її майбутність, тісно зв'язана з будучиною й щастям всієї Росії, з'єднатися біля мене і стати грудьми за захист України й Росії... — з грамоти Гетьмана Павла Скоропадського до всіх українських громадян та козаків, 1918 Мало хто з критиків пана Скоропадського, особливо в його час, читаючи Федеративну грамоту, запитувався про передумови, що привели до оголошення цього документа перед народом України. Через особливе невігластво та радикалізм окремих таких елементів українського суспільства поширювалося таке обурення грамотою, що згодом воно стало приводом для початку повстання Директорії УНР. ​Але чому, попри все, з'явилася Федеративна грамота? ​Погляньмо на міжнародні обставини листопада 1918 року. Центральні держави, що підтримували незалежність Української Держави, програли Велику війну. Німецька імперія, під захистом якої від більшовиків перебувала Україна, вивела свої війська з Держави. Гетьманату потрібна була нова сила, яка б допомогла нам у захисті від Совєцької Росії. Безальтернативним виходом із цього становища залишалося звернення за допомогою до Антанти. ​Країни ж Згоди допомагати Україні як суверенній державі не бажали. А от як частині «Великої Росії» — будь ласка. Зі слів Антанти, звісно. Тож Гетьман був вимушений під тиском Заходу та обставин проголосити грамоту, яка згодом була названа Федеративною. ​Та слід зазначити, що ця майбутня федерація України та Росії була радше фікцією, а не реальною перспективою, адже не існувало тоді на просторах колишньої Російської імперії стабільної та централізованої влади, із якою можна було б домовлятися про якусь «федерацію». ​Що цікаво, Федеративна грамота пробудила найбільшу ворожість до Української Держави, як не дивно, серед проросійських сил. Читаючи грамоту, у них з’явилася думка: «Як так? Якісь малороси, які тільки недавно збудували щось подібне до держави, будуватимуть Велику Росію? Ще й якусь федерацію, де Мала Росія та Велика Росія рівні між собою?» Річ у тім, що в тексті грамоти вказується: Всеросійська Федерація має будуватися на основі вже збудованої та стабільної Української Держави. І, звісно, серед великоросів таке твердження викликало гнів. ​Але найбільш цікавою є реакція самої Антанти. Політично вона була позитивною, але де-факто допомагати Гетьманату Захід навіть не намагався, а прибулі війська Антанти виступали більше в інтересах білогвардійців, ніж Української Держави. Пояснюється це тим, що ідеологія Білого руху була більш зрозумілою для Антанти, а Гетьманат країни Згоди несправедливо сприймали як суто проєкт Кайзера. ​А що думав про можливу федерацію сам Гетьман? У «Спогадах» він дійсно висловлював сподівання на майбутній союз України та Росії. Але якщо уважно читати його погляд на цей союз, то можна зробити висновок, що пан Скоропадський використовує термін «федерація» некоректно, адже те, що він описує, називається конфедерацією двох суверенних держав. Та слід зазначити, що, окрім сподівання на [кон-]федерацію, Гетьман писав і про неможливість цього через зверхнє (м’яко кажучи) ставлення великороса до українця, яке не змінилося відтоді. А в еміграції він взагалі відрікся від ідеї союзу з Росією та виступав за повну незалежність Української Держави. ​Отже, які висновки з тих подій важливо зробити зараз? Перше: не слід покладатися на підтримку Сходу або Заходу, адже ніхто, крім української нації, не зацікавлений у незалежності України. Друге: не слід заради підтримки Сходу та Заходу йти на такі поступки, що загрожують (навіть фіктивно) національним інтересам та ідеям, адже в підсумку Україна вкотре в історії скотиться до катастрофи. До подібної катастрофи, яка сталася в грудні 1918 року, коли Україна перестала існувати як сильне державне утворення. Написав друг Перо Любов до Істини | «Kratos»

День батька. Батько... Це слово завжди асоціюється із силою, захистом, вченням та іншими позитивними рисами та вчинками рідної, люблячої людини. І це не дивно, адже саме батько є опорою сім'ї та наставником дітей. Саме батько є тим, з кого майбутнє покоління бере приклад для наслідування. І саме батько є захисником сім'ї. З батька починалося об'єднання інших сімей в племена, племен в народи, що перетворювалися внаслідок боротьби за своє виживання в нації та держави. Тому можна впевнено сказати, що наша Nація існує завдяки батьку, завдяки його лідерським якостям, мужності, сміливості та самопожертві. Мій батько - ветеран російсько-української війни. Подібні історії є в багатьох сім'ях, але через те, що мій тато ризикував своїм життям заради мого майбутнього, нашого майбутнього та Nації, на мене покладена додаткова відповідальність та обов'язок перед собою, перед ним, перед нашою з ним сім'єю, перед сім'єю, яка в мене буде, перед майбутнім поколінням та перед Nацією загалом. Але не лише через це. Батько виховував мене патріотом України, що виховує зараз в собі Nаціоналіста. І я вдячний йому за це і за багато-багато інших внесків у мене! Наш рух впевнений, що кожному з наших прихильників та читачів є що сказати про свого батька. Обдумайте сьогодні що особисто для вас зробив ваш батько та привітайте його із сьогоднішнім днем. Будьмо вдячними їм за наше теперішнє та майбутнє! Написав друг Перо Долучитись до «Kratos»

Давньоукраїнська «N» Ця літера використовувалася з часів Київської Русі й до російської письмової реформи початку XVIII століття. Її можна побачити на різних документах того періоду (до прикладу, підпис Анни Ярославни, доньки Ярослава Мудрого, що стала королевою Франції), а також в Конституції Пилипа Орлика. Тоді ця буква мала назву "Нашъ" та позначала приголосний [н] та м'який [н']. Після реформи Петра І 1708-1710 рр. перекладину в букви «N» «вирівняли» на сучасну «Н». В часи існування Української Держави гетьмана Скоропадського були спроби повернути «N» в ужиток. Ці спроби очолював український художник Георгій Нарбут. Це була потужна візуальна та ідеологічна кампанія, адже букву «N» тоді зображували усюди, починаючи з Державної печатки (див. фото) і закінчуючи грошима та грамотами. Зараз цю букву використовують представники українського націоналістичного руху. Далі наводжу цитату українського історика та націоналіста Миколи "Крука" Кравченка: Після 2014 року «націоналістичне» написання літери перетворилося у своєрідний «ідеологічний наголос» в окремих словах. Приміром коли ми пишемо «Nаціоналізм», то зрозуміло, що йдеться саме про Українські ідеї й чини, а коли пишеться «Крим Nаш», то не викликає сумнівів чий саме є півострів Питання, над яким я зараз думаю, звучить наступним чином: чи потрібно графічно замінити в українській мові «Н» на «N»? Олексій «Консул» Рейнс, що є учнем вище згаданого Миколи Кравченка, вважає, що доцільніше буде використовувати «N» для позначення «ідеологічного наголосу». Однак існують аргументу на користь того щоб повернути у майбутньому давньоукраїнське написання. Їх як мінімум два: 1. Ми ще більше зможемо відмежуватися від російської мови за допомогою графіки (до прикладу, зрозуміло буде що слово «ПАNОРАМА» написана українською, а «ПАНОРАМА» - російською); 2. Ми показуємо тією ж графікою, що є спадкоємцями Київської Русі. Ми не нова країна на руїнах Російської імперії, а давня держава з тисячолітньою історією. А як ви гадаєте? Чи потрібна ця графічна заміна? Написав друг Перо Любов до Істини | «Kratos»

Ліквідація Запорізької Січі. 5 червня 1775 року російські війська генерала Текелія без бою увійшли на територію Запорізької Січі. Найвільніша військова держава Європи припинила своє існування за одним наказом імператриці. Запорізька Січ була не просто козацьким табором, а справжньою органічною державою, що боролась в ім'я українського духу та свободи. Там панував лицарський порядок, де влада здобувалася кров’ю, характером і заслугами, а не золотом чи придворними інтригами. Саме тому Москва завжди бачила в ній смертельну загрозу. Катерина II чудово розуміла: доки існує Січ, доти існує вільний українець, який не схилить голови перед імперією. Тому Січ знищили не через слабкість, а саме через її силу. Її знищили, щоб разом з нею вбити модель держави, яка відповідала справжній природі нашої нації, яка по своїй суті є саме жорсткою, войовничою, ієрархічною і самостійною. Ліквідація Січі стала символом найтяжчої української трагедії. Ми втратили військову фортецю та живий зразок того, якою має бути справжня Українська Держава. Зразок, який століттями лякав ворогів і надихав найкращих синів Української Нації. Історія безжально вчить: коли нація втрачає волю до влади, коли її еліта починає шукати компроміси замість боротьби, то її чекає та сама доля, що спіткала Запорізьку Січ. Тихе, ганебне вмирання під чужим чоботом. Сьогодні перед нами знову стоїть той самий вибір. Або ми продовжимо будувати чергові фіктивні республіки, або нарешті створимо державу, гідну крові наших предків, яка буде сильною, органічною, монархічною і безкомпромісною. Долучитись до «Kratos»

Коли ворог не може здолати нас на полі бою, він намагається здолати нашу віру. Сьогодні внаслідок ворожої атаки постраждала найбільша та найцінніша святиня нашого православ'я - Києво-Печерська лавра. Вона була свідком всіх прекрасних та трагічних моментів нашої історії, починаючи з часів Київської Русі та до наших днів. В її стінах зверталися до Бога козаки, воїни всіх Визвольних змагань, учасники Революції гідності та інші. В 1918 році саме тут благословляли останнього (наразі) гетьмана Української Держави Павла Скоропадського. І саме тут ворог завдав удару - в серце нашої віри. Коли ворог не може здолати нас на полі бою, він намагається здолати нашу віру, нашу культуру, нашу пам'ять. Він починає знищувати наші церкви, галереї, музеї, бібліотеки. Так само як і в минулому переможці знищували будь-які згадки про переможених. Та ми не переможені. Росіяни заявляють, що ми переписуємо істинну історію, замінюємо правду на брехню. Що ж, тоді ми скажемо те, що відомо і нам, і ворогу. Монгольська імперія, Річ Посполита, Нацистська Німеччина, Совєцькій Союз - не існує зараз тих держав, які знищували Києво-Печерську лавру та топтали православну віру. Чи дозволить Господь існування Росії після сьогоднішнього глуму над православ'ям? Питання риторичне. Любов до Істини | «Kratos»

Не кожна рука, що простягається, варта потиску. Але є моменти, коли відчуваєш: це свої. Головне Управління українського інтегрального націонал-монархічного руху «Kratos» отримало від ветеранського видавництва «Rainshouse» справжню підтримку. Не звичайну посилку, а інструменти для тієї боротьби, яку ми ведемо. Книги, що не дають спати спокійно через свій міцний заряд мотивації та ідей, патчі й прапори, які нагадують, хто ми є, і кишеньковий варіант молитви українського націоналіста, що звучить як клятва перед боєм. Ветеранське видавництво «Rainshouse» допомогли нам краще розуміти суть сьогодення та мати можливість для саморозвитку, тому що ми збираємося зробити нашу Вітчизну краще. Ми прагнемо перекувати Українську Націю в повноцінне традиційне суспільство, де не буде місця для слабкості, зради і брехні. Де порядок буде природним, а влада чесною і дисциплінованою. Засновник видавництва, письменник та військовослужбовець ІІІ армійського корпусу друг Консул і його команда прислали нам безцінний скарб і допомогли стати кращими в нашій справі. Така щира підтримка є рідкістю, але саме з таких і складається той залізний кістяк, на якому встане майбутнє. Не на сльозах і мріях, а на волі, крові і непохитній вірі в те, що український народ має право не просто існувати а панувати на своїй українській землі. Головне Управління руху «Kratos» приносить свою щиру вдячність за таку сильну підтримку та великий вклад у розвиток нашої Ідеї Нації.  Долучитись до «Kratos»

Скін на картку Монобанк за донат ꑭ Для отримання потрібно оформити підписку на сервіс Base. Рівень донату обирається самостійно. Кожен підписник також отримує доступ до закритого ідеологічного Лекторію Консула в телеграм-каналі з ексклюзивним контентом про внутрішню культуру військових підрозділів, а також можливість встановити на свою картку естетичний лімітований скін з націоналістичної символікою. Обирайте скін та оформлюйте підписку: ꑭ https://base.monobank.ua/cnsl ☨ Катехон ꑭ | «Kratos»

Від спільноти до руху, «Kratos» розширюється! Те, що починалося як спільнота однодумців, як коло тих, хто дихав одним повітрям Ідеї Нації, перепливає свої береги. «Kratos» більше не звичайна спільнота. Саме сьогодні 3 червня 2026 року, ми розширюємось до повноцінного українського інтегрального націонал-монархічного руху. Чому? Тому що спільнота виросла із звичайного об'єднання однодумців в повноцінний рух, який перевалив за межі декількох каналів. На сьогоднішній момент, світ входить у добу великого зіткнення і той, хто не хоче бути поглинутим хаосом, мусить кувати сталь. Ми розширюємо платформу, яка вже вийшла за межі звичайної об'єднаної спільноти, тому сама реальність штовхає нас рухатись уперед. Ліберальна система все більше намагається поглинути нас та винищити, а марксистська химера поширює свою гниль всюди де тільки може, тому Україна стоїть на порозі або національного відродження, або остаточної загибелі, бо третього не дано. Тому «Kratos» виходить із числа спільноти та заявляємо про себе не як про черговий гурток однодумців, а як про повноцінний український інтегральний націонал-монархічний рух, головна задача якого, це в даний момент просвітницька діяльність. Раніше ми говорили: «Нація це спільнота крові, духу, традиції» Ми говорили про меритократію, про інтегральний та економічний націоналізм, про православне християнство як стрижень і все це залишається нашим основним світоглядним принципом. Але сьогодні ми зрозуміли одну чудову істину, яка є останнім вінчальним каменем нашої арки, а саме ідея монархії. Не декоративна. Не конституційна іграшка. А спадкова влада Українського Монарха, який є Божим помазаником, легітимність якого визначається не натовпом, а Богом, Національною Аристократією, Кров’ю та Традицією. Справжня, сильна, відповідальна влада, що будує Державу не на піску виборчих обіцянок, а на граніті віри, роду та служінню Ідеї Нації та Божому порядку. Ми відкидаємо республіку як форму правління, бо вона завжди веде до олігархії, продажності та розмивання національного інтересу. Ми виступаємо за монарха, бо це єдина форма, за якої Нація стає не «виборчим округом», а родиною, яка об'єднана спільними ідеалами. До п’яти основ нашого світогляду українського інтегрального та економічного націоналізму, православного християнства, меритократії, просвітництва ми додаємо шостий, фундаментальний: Монархізм. Відтепер повна назва нашої ідеологічно-філософської структури є український інтегральний націонал-монархізм. Це цілісна доктрина, де: · Нація це — органічна спільнота крові й духу. · Влада це — спадкова, освячена Церквою, сформована спадковою та виборчою аристократією і обмежена лише Божим законом. · Еліта це — аристократична, відкрита для найкращих, але підпорядкована монарху, яка здатна в разі падіння монарха чи її деградації зайняти місце на престолі і очолити державу. · Економіка це — національна, протекціоністська, що служить не прибутку, а виживанню Нації. · Освіта це — просвітництво в дусі традиції, а не ліберальна інженерія. · Церква це — духовний арбітр, що має право зупинити князя, якщо той зрадить Христа. Ми прагнемо побудувати Українську Державу, де нація не обслуга, а господар, де Божа благодать вище за матеріальні блага, де монарх служить інтересам Української Нації. «Kratos» більше не спільнота, ми повноцінний український націонал-монархічний рух, який займається просвітництвом. Рух тих, хто готовий не лише думати, а й працювати. Не лише читати Донцова й Морраса, а й втілювати їхню волю в реаліях нашого повсякденного життя. Пора обирати розвиток а не деградацію, доєднуйся до лав українського інтегрального націонал-монархічного руху «Kratos», який стоїть на інтересах: українського інтегрального націоналізму, православного християнства та Монархії. Долучитись до українського інтегрального націонал-монархічного руху «Kratos» Наш бот: @Ssich_bot

З Днем Святої Трійці! Сьогодні християни святкують день П'ятидесятниці, коли до апостолів зійшов Святий Дух і наповнив їх благодаттю. З цього моменту Блага звістка стала ширитися по всьому світу, від краю до краю. «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» — (Мт 28:19) Долучитись до «Kratos»