Притчі

@prytcha

Листи кохання Жив був юний тайванець, який відчайдушно жадав руки однієї дівчини. Протягом чотирьох років він писав їй листи, по листу на день, де описував свої любовні почуття. Якби молодий чоловік не докладав подібних зусиль, юна леді навряд чи вийшла б заміж за того, за кого вона врешті-решт вийшла, — то був листоноша, який приносив їй усі ці листи. @prytcha

@prytcha

Кімната з коричневими речами Один старий і дуже мудрий китайський чоловік сказав своєму другові: — Розглянь кімнату, в якій ми знаходимося краще, і постарайся запам'ятати речі коричневого кольору. В кімнаті було багато чого коричневого, і друг швидко впорався з цим завданням. Але мудрий китаєць йому задав наступне питання: — Закрий-но очі свої та перерахуй всі речі... синього кольору! Друг розгубився і обурився: — Я нічого синього не помітив, адже я запам'ятовував за твоєю вказівкою тільки речі коричневого кольору! На це мудрий чоловік відповів йому: — Відкрий очі, озирнися — адже в кімнаті дуже багато речей синього кольору. І це було чистою правдою. Тоді мудрий китаєць продовжив: — Цим прикладом, я хотів тобі показати правду життя: якщо ти шукаєш в кімнаті речі тільки коричневого кольору, а в житті — тільки погане, то ти і будеш бачити тільки їх, помічати виключно їх, і тільки вони будуть тобі запам'ятовуватися і брати участь в твоєму житті. Запам'ятай: якщо ти шукаєш, погане, то ти обов'язково його знайдеш і ніколи не помітиш нічого хорошого. Тому якщо все життя ти будеш чекати і морально готуватися до гіршого — то воно обов'язково станеться з тобою, ти ніколи не будеш розчарований в своїх страхах і побоюваннях, але далі будеш знаходити їм нові і нові підтвердження. Але якщо ти будеш сподіватися і готуватися до кращого, то ти не будеш притягувати погане в своє життя, а просто ризикуєш всього лише іноді бути розчарованим — життя неможливе без розчарувань. @prytcha

@prytcha

Тут і тепер У одного ощадливого чоловіка  був дуже великий яблуневий сад, який кожного року давав щедрий урожай.  Чоловік сумлінно збирав урожай, відносив яблука до льоху і потроху їх їв. Яблук було дуже багато і у льосі вони підгнивали.  Чоловік дотримувався порядку: завжди брав яблуко, що вже почало псуватись, перш ніж дійти до свіжих і рум'яних. Так він усе життя їв тільки гнилі яблука... @prytcha

@prytcha

Якщо у стрічці забагато інформаційного фастфуду — час на культурний детокс. Тут зібрали канали про мистецтво, книги, музику й історію — зазирни. 😉

Допомога Їдуть дід з онуком по дорозі. Бачать, віз якогось селянина потрапив в яму, той намагається витягнути його з ями, але ніяк не виходить. Дід кивнув онукові і вони допомогли селянинові витягнути віз. Їдуть далі. Бачать таку ж картину: віз в яму потрапив, поруч сидить селянин і плаче. Дід мовчки подивився на це і поїхав далі. Онук у нього і питає: — Дід! А чому ми не допомогли цьому селянинові? — Допомогти плакати? @prytcha

@prytcha

🌿 Поки світ навколо з’їхав з рейок, ми пропонуємо зупинитися та віднайти те, що має справжню українську душу. Замість нескінченного гортання стрічки з інформаційним фастфудом, зібрали для вас якісне та справжнє: 🎨 мистецтво, що надихає 🎶 музика, яка буде на репіті 📚 книжки, що відкривають нові світи 🎬 кіно, яке торкається душі 🕰 історія, що додає нам сили сьогодні 👉 ТИЦЯЙТЕ СЮДИ, — ваш маленький простір сучасної української культури Плекаємо український Telegram разом 💪🏻

Сім дверей Онук прийшов відвідати діда. Став старий його про справи розпитувати, але онук був небалакучий. — Ти виглядаєш стомленим, наче прожив важке життя, — зауважив дід. — Ти маєш рацію, у моєму житті немає нічого доброго, — зітхнув онук. — Я приготував подарунок, щоб розвіяти твій смуток, — сказав дід. — Та поклав його в шухляду секретера і забув, у якій. Секретер у діда був старовинний, з безліччю дверцят. — Не біда, я швидко його знайду, — посміхнувся онук і почав відчиняти одні двері за іншими. Незабаром подарунок знайшовся, а під ним лежала записка: «У житті багато дверей, і за однією з них подарунок долі. Мудрі кажуть: Треба постукати в сім дверей, щоб одна відкрилася». @prytcha

@prytcha

Перлина Коли в мушлю потрапляє піщинка, то вона починає подразнювати й ранити ніжне тіло молюска. Молюск обволікає її своїм тілом, і в результаті піщинка стає перлиною. Коли в житті трапляються труднощі, розглядайте їх як піщинку, що потрапила всередину вашого існування, — створіть із них перлину. @prytcha

@prytcha

Про очікування та реальність ⠀ До мудреця прийшла дівчина, яка страждає від нерозділеного кохання. Ось уже кілька тижнів, як вона перестала їсти і спати, не могла ні про що думати і плакала не перестаючи. Їй здавалося, що вона втратила свою другу половину, і життя втратило сенс. Мудрець посадив дівчину в крісло, вийшов в іншу кімнату і повернувся з глиняним глечиком. Чого б тобі хотілося попити зараз? — запитав він і поставив перед нею склянку. Був спекотний день, дівчині справді хотілося пити. Вона задумалася і відповіла: — Мені б хотілося напою зі свіжих ягід. Мудрець кивнув, нахилив глечик, і в склянку з нього полилася вода. — Дивись, — сказав мудрець, — із глечика я можу налити в твою склянку тільки те, що в ньому є. Так і з людьми. Ми можемо чекати від людини якихось слів і вчинків. А вона просто наповнена не тим вмістом, якого ми очікуємо. @prytcha

@prytcha

Не в грошах щастя Учень запитав Майстра: — Наскільки правильні слова, що не в грошах щастя? Той відповів: — Вони вірні повністю. І довести це просто. Бо за гроші можна купити: - ліжко, але не сон - їжу, але не апетит - ліки, але не здоров’я - слуг, але не друзів - жінок, але не любов - житло, але не домашнє вогнище - розваги, але не радість - освіту, але не розум. І те, що назване, не вичерпує перелік. @prytcha

@prytcha

Метелик Одному хлопчикові з дитинства говорили про те, що вчителі дуже мудрі люди. Одного разу він вирішив це перевірити і зловив метелика. Він подумав: — Я зараз підійду до вчителя і запитаю живий у мене в руках метелик чи мертвий, якщо вчитель відповість живий, то я затисну кулак і він помре, а якщо він скаже мертвий, то я розкрию долоню і він полетить. Він підійшов до вчителя і запитав чи живий у нього в руках метелик чи мертвий. Учитель подумавши відповів: — Все в твоїх руках. @prytcha