WithPortugal - все про Португалію

⭐️ ПІДТРИМАТИ НАШУ РЕДАКЦІЮ Кожного місяця я нагадую, що ви можете підтримати мою роботу. Ця треба, щоб ми продовжували робити якісний контент про Португалію, щоб вам було, що читати і дивитись. Зробити це можна на платформі buy me a coffee 👈 Всім, хто вже підтримує - сердечко 🧡

Президент Португалії - №17 за впливом у країні Португальський економічний часопис Jornal de Negócios щороку формує список найвпливовіших людей у Португалії. Це не обовʼязково мають бути португальці, це ті люди, чиї рішення найбільше впливають на щоденне життя місцевих. Президент Португалії António José Seguro зайняв 17 сходинку у цьому рейтингу.  Поки невідомі всі імена більш впливових за Президента людей, хоча там точно буде Премʼєр-міністр Португалії, путін, Сі, Трамп, може Ілон Маск тощо. Серед менш впливових, але тих, хто у списку ТОП-50: Макрон на 22 місці, Президент Анголи на 27, Кріш на 36, Мерц на 37. Для нас незвичний такий відносно невисокий рівень впливу Президента країни.  Про посаду Президента Португалії та чим вона відрізняється від посади Президента України я записував детальне відео. Подивіться, якщо цікаво.  Вікна ПВХ у Лісабоні 👈 #russiaisaterroriststate 👉 Підпишіться ☕️ Купити мені каву

Португалія: Тут зараз нічого не відбувається  Серпень… всі у відпустках, на дорогах пусто, пляжі повні, в ресторанах багато португальців, які живуть за кордоном, приїхали на батьківщину на відпочинок і розмовляють зі своїми дітьми французькою, німецькою чи англійською. Загалом нічого глобального не відбувається.  Хоча... ЗМІ вже котрий день обговорює новину про те, що уряд купив частку акцій компанії REN - це оператор національних електромереж і мереж природного газу, типу українського «Укренерго». «Укренерго» - державна компанія, належить державі, а REN - була повністю приватна компанія з 2014 до 2026 року.  Колись Португалія володіла 51% акцій, потім розпочалась криза 2011 року і по суті зовнішнє управління країною так званою “трійкою”: Єврокомісія, ЄЦБ і МВФ. Вони змусили державу продати свої частки в багатьох компаніях, таких як REN, EDP чи CTT, наприклад. Тоді про це було багато дискусій, але ніхто нічого не міг зробити - "головні" вірили у неоліберальний підхід: приватизація, вільний ринок і зменшення державних видатків. У Португалії цей період називався austeridade (аскетизм). Тим, хто жив у Португалії було досить важко. Хоча, коли та кому з тих, хто прочитає цей допис було колись легко?  Отже, тоді продали, а зараз купили. Знову багато розмов про цю угоду, бо цього разу на меншу частку витратили більше коштів, ніж отримали, коли продавали 51%.  Уряд пояснює свої дії посиленням контролю над критичною інфраструктурою електромереж. Електромережі вже мають величезне значення у контексті національної безпеки, а враховуючи, подальшу стрімку електрифікацію всього, роль електроенергетичних компаній тільки зростатиме. Але, не тільки Португалія, як держава володіє акціями приватних португальських компаній. Якщо взяти до уваги головний біржовий індекс Португалії PSI, то найбільші частки мають такі держави (за зменшенням): Ангола, Китай, Португалія, Норвегія, Канада і Сінгапур.  Наприклад, Китай володіє 25% REN, а Португалія зараз матиме тільки 13,7%. А ви у відпустці? Меблі на замовлення у Португалії 👈 #russiaisaterroriststate 👉 Підпишіться ☕️ Купити мені каву

Чому серце імператора Бразилії зберігається у Порту Порту - друге за значенням місто Португалії, а ще його ім’я дало назву країні. Мешканці Порту цим пишаються і частенько хизуються цим статусом перед іншими португальцями. Ще один привід для гордості - офіційний титул Порту - Cidade Invicta, тобто Непереможне місто. Отримало це почесне звання Порту за те, що пройшло важкі випробування і вистояло у 13-місячній блокаді (Cerco do Portо) в період громадянської війни в Португалії. Також ті події називають - Ліберальні війни. Все це відбувалось майже 200 років тому і ми тут про ці події вже розповідали. Порту на початку війни був опорником лібералів, але прихильникам короля-узурпатора Мігела вдалося захопити місто та встановити контроль над всією континентальною Португалією. На морі справи у абсолютистів були значно гірші й цим скористався бразильський імператор Педру (і старший брат Мігела, він у 1831 зрікся престолу в Бразилії на користь сина, а сам повернувся на батьківщину рятувати країну) - 8 червня 1832 він висадив десант на півночі й швидко відновив контроль над Порту. Туди ж почали прибувати вірні дону Педру та його доньці Марії (батько був регентом, а донька - королевою) люди. Узурпатора все це занепокоїло, тож він зібрав війська (близько 60 000) та вирушив на придушення повстання. Сили були нерівними (у лібералів було мінімум в 5 разів менше війська), але Педру залишився в Порту та взяв командування обороною міста на себе, ставши символом незламності. За це він отримав прізвисько “Король-солдат”. Він брав участь у плануванні оборонних ліній і укріплень навколо міста. Його часто бачили на передовій, де він особисто керував батареями артилерії. Під час облоги у місті закінчилися харчі. Педру свідомо відмовився від королівських привілеїв і харчувався тим самим бідним раціоном, що й звичайні солдати та містяни. Благо, море і Дору годували. Населення міста страждало від голоду, постійних артилерійських обстрілів та епідемій холери й тифу. Але ліберали вистояли. Жертва Порту не було марною, завдяки цьому вдалося виграти час і послабити суперника. У липні 1833 Педру, який мав у розпорядженні потужний флот, раптово відплив на південь, де у лібералів також були свої прихильники. Там регент зібрав армію та рушив на Лісабон, який не було кому захищати, оскільки всі сили Мігела були біля Порту. Тож ліберали без бою взяли столицю Португалії 28 липня 1833, а Мігел сам опинився в оточенні. Тож йому нічого не залишалося, як 18 серпня зняти осаду Порту та тікати. Це стало вирішальним епізодом Ліберальних війн, який забезпечив перемогу Педру вже в наступному, 1834-му. Той знову став володарем країни та нагородив місто, яке витримало усі випробування, званням Cidade Invicta. Зробив це Педру особисто. В серпні 1834 він кілька тижнів гостював в Порту. Там в присутності міської влади та духовенства урочисто проголосив про свій заповіт - після смерті його тіло залишиться в Лісабоні, але серце має належати лише Порту: “Я залишаю своє серце героїчному місту Порту — театру моєї справжньої слави”. Так і сталося. Оборона Порту підірвали здоров’я короля й він помер за місяць. 35-річного короля звів у могилу туберкульоз. У лютому 1835 його останню волю виконали, і забальзамоване серце короля урочисто привезли до Порту в Igreja da Lapa. Цей храм Педру дуже любив і часто відвідував під час облоги. Там його серце спочиває й донині. Тіло ж монарха поховано на його другій батьківщині - в Бразилії. До речі, ми щотижня збираємось на площі Praça de D. Pedro IV, це саме на честь цього Педру вона названа. Довгострокова оренда у Португалії 👈 #russiaisaterroriststate 👉 Підпишіться ☕️ Купити мені каву

Португалія: дефіцит будівельників  Будівельний сектор Португалії переживає гострий кадровий голод. Компанії буквально змагаються за кваліфікованих робітників, перекуповуючи їх один в одного дедалі вищими зарплатами. Зарплати зростають, але дефіцит нікуди не зникає За словами представників галузі, зарплати кваліфікованих будівельників за останні роки значно зросли — приблизно з 1.500 євро до 2.500, а подекуди й до 3.000 євро на місяць, залежно від спеціалізації та потреб компаній. Втім, навіть таке підвищення оплати праці не розв'язує проблему: попит на робочу силу настільки перевищує пропозицію, що компанії відкрито "переманюють" уже працевлаштованих спеціалістів кращими пропозиціями. Раніше дефіцит закривався іммігрантами, зараз відповідальність за імміграційні процеси перекладено на будівельні компанії: наче функціонує механізм отримання віз і таке інше, але воно не працює… Все це впливає на ситуацію у країні загалом: будівельні компанії не встигають дотримуватися графіків, збільшується загальна вартість будівництва, ті, хто хочуть розпочати будівництво, тепер мають розраховувати щонайменше від пів року до року очікування, перш ніж знайдуться робітники. Якщо ви дотичні до сфери будівництва, або хоча б робили косметичний ремонт у квартирі, ви знаєте, як складно знайти робітників. Екскурсії у Португалії 👈 #russiaisaterroriststate 👉 Підпишіться ☕️ Купити мені каву

Чому влада Португалії ненавиділа Чехословаччину Ми вже розповідали вам про роль Португалії в громадянській війні в Іспанії, але тема настільки широка (та цікава), що кількома постами тут не обійдешся. Ще й календар натякає. Бо 17 серпня 1937 Португалія розірвала дипломатичні відносини з Чехословаччиною.   Як ви вже здогадались. Через Іспанію. Португалія у громадянській війні була, типу, нейтральною, але підтримувала “правих”, а Чехословаччина, була, типу, нейтральною, але підтримувала “лівих”. І робила це доволі активно. Чехословацька військова розвідка “Другий відділ Генштабу” (аналог нашого ГУР МО) допомагала радянським військовим діставатися до Іспанії, щоб воювати на боці республіканців. Зокрема, і через територію Португалії.   Салазару це не подобалось. Він всюди бачив “червону загрозу”. Не можна сказати, що він не мав рації. У вересні 1936 у Лісабоні відбулася спроба заколоту на кораблях ВМС. Його організували комуністи та анархісти. У січні 1937 на воєнних заводах і урядових установах сталася серія вибухів, а в липні сам Салазар пережив замах. Тоді “терористів” швидко знайшли (ми про це розповідали), але осад залишився. Спецслужби почали підозрювати, що це справа рук не місцевих анархістів, а іноземної розвідки. Наприклад, “Другого відділу”. Через це декількох громадян країни було вислано з Португалії як викритих шпигунів. Відносини між двома країнами загострилися й потрібний був лише формальний привід. Ним стало звинувачення з Праги, що португальський уряд нібито купує у чехословацької державної компанії Zbrojovka Brno велику партію легких кулеметів Bren не для себе, а для франкістів. Буцімто маленькій португальській армії не потрібні 600 кулеметів, а тому на експорт зброї було накладене ембарго. Невідомо на що Салазар образився більше - звинувачення в допомозі франкістами чи констатацію “розмірів”, але 17 серпня 1937 Португалія розірвала дипломатичні відносини з Чехословаччиною, звинувативши Прагу в тому, що та діє «за вказівкою з Москви». Цікаво, що під час Другої світової чехословацький уряд і “Другий відділ” на чолі з легендарним Франтішеком Моравцем перебралися до Лондона, звідки продовжили планувати свої операції, зокрема, і в Португалії. Наприклад, у Лісабоні “Другий відділ” стежив за нацистами й встановив зв’язок з німецькими офіцерами, які готували замах на Гітлера. Також чехословацький уряд у Лондоні через португальські банки таємно фінансував рух опору всередині окупованої Праги. Звісно, не таємно від Салазара, який завдяки PVDE (попередниці PIDE) все знав, але, немов досвідчений багатовекторний Кучма, закривав на це очі. Відновлено дипломатичні відносини було вже після Революції Гвоздик в Португалії - в червні 1974 року. Щоправда, вже у 1982 Лісабон і Прага знову побили горшки і вдруге за століття розірвали стосунки. Але цього разу точно через “руку Москви” - тоді Чехословаччина була під радянською окупацією та узгоджувала свої шпигунські операції в Португалії з КГБ. Але про цю історію розкажемо іншого разу. Тож все ОК між країнами стало лише в 1989 після повалення комуністичного режиму внаслідок Оксамитової революції. Нині Португалія та Чехія і Словаччина (країни мирно розійшлися в 1993) - друзі та союзники. Юрист у Португалії 👈 #russiaisaterroriststate 👉 Підпишіться ☕️ Купити мені каву