Безпечна Медична Практика

Такі да скасовано Коли я написав, що наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23 лютого 2001 року № 72 щодо денного стаціонару, який виконувати вимагає МОЗ у новому стандарті з госпіталізації,було скасовано самим МОЗ наказом від 17 жовтня 2016 року N 1080, не усі змогли знайти його у загально доступних джерелах. І це не дивно. Я користуюсь більш надійними джерелами правових актів. Між тим, я звернувся до МОЗ аби вони підтвердили що наказ скасовано. Ось сьогодні отримав офіційну відповідь. Користуйтесь)))

МОЗу не вистачило МОЗоку – 3 Продовжимо розбирати недоліки нового стандарту госпіталізації. Сьогодні розглянемо Критерії госпіталізації та порядок відступу від них. 1. Стандарт МОЗ, попри назву, взагалі не має точного визначення терміну «критерії» та/або їх переліку Тому виникає багато питань. Наприклад, чи можна вважати п.4 Стандарту переліком Критеріїв: «Рішення щодо госпіталізації пацієнта приймається на підставі: клінічного стану та рівня ризику; наявності показань до інвазивних, діагностичних або лікувальних втручань; потреби у цілодобовому моніторингу, безперервному нагляді або терапії, що не можуть бути безпечно забезпечені в амбулаторних умовах; відсутності безпечної та доступної амбулаторної альтернативи.» 2. «Відступ» від Критеріїв. У п.8 так написано: «Відступ від Критеріїв обов’язкової госпіталізації допускається за клінічним рішенням лікаря за наявності задокументованих клінічних підстав» Але, у наведеному вже п.4 вже передбачено, що «Рішення щодо госпіталізації пацієнта приймається на підставі: клінічного стану та рівня ризику; наявності показань до інвазивних, діагностичних або лікувальних втручань; потреби у цілодобовому моніторингу, безперервному нагляді або терапії, що не можуть бути безпечно забезпечені в амбулаторних умовах; відсутності безпечної та доступної амбулаторної альтернативи.» Як співвідноситься «задокументовані клінічні підстави» (п.8) та «клінічний стан та рівень ризику; наявність показань до інвазивних, діагностичних або лікувальних втручань; потреби у цілодобовому моніторингу, безперервному нагляді або терапії, що не можуть бути безпечно забезпечені в амбулаторних умовах» (п.4). Якщо це одне й те саме, то про який «відступ» йде мова? А як різне, то у чому полягає така відмінність? 3. Відступ потребує «погодження» з зав відділенням та/або черговим лікарем. Що таке, з юридичної точки зору, «погодження» - незрозуміло. Незрозуміло що робити, як черговий лікар буде проти «погодження», а зав відділення за?… Незрозуміло, що робити, як рішення приймає саме черговий лікар, який за відсутності інших є одночасно і лікуючим, а зав відділенням не має (ніч, вихідний тощо). 4. Рішення про відступ від Критеріїв, вже після «погодження», додатково мають бути перевірені щоденним моніторингом. Хто проводить - не зрозуміло. Які рішення мають бути прийняті – незрозуміло. Які наслідки рішень – незрозуміло. Розподіл відповідальності за пацієнта – невизначено. 5. Госпіталізація «за соціальними показаннями» ще цікавіша. МОЗ пише: «Щоденний моніторинг доцільності госпіталізацій перевіряє 100% випадків госпіталізацій за соціальними показаннями. Моніторинг здійснюється безперервно та охоплює всі випадки стаціонарного лікування, включаючи госпіталізації за соціальними показаннями.» Але, «ЩОДЕННО» та «БЕЗПЕРЕРВНО» - це цілком різні моніторинги. Чи МОЗ вирішив, що написати «щоденно» недостатньо і треба «посилити» свої вимоги, але зробив це невдало? Чи під час перевірки будуть казати, що треба було два моніторинги робити? Однак, і це ще не все. МОЗ, після усіх (безперервних та щоденних) моніторингів вимагає ще і проведення аудиту: «Керівник ЗОЗ забезпечує функціонування моніторингу та проведення аудиту (наприклад, щорічно), призначає відповідальних осіб.». Що має бути предметом такого аудиту – клінічні рішення лікуючого лікаря чи висновки моніторингів? Це істотно впливає на розподіл відповідальності. Які наслідки аудиту? Чи можна аудит робити раз на 10 років (бо начебто не заборонено)? Питань багато – відповідей замало. P.S. Те що МОЗ поспіхом намагається організувати якийсь вебінар свідчить лише про те, що галузь вже на межі колпасу. Між тим, поясненнями під час вебінару неможливо виправити усі помилки. Необхідно негайно скасовувати цей стандарт та починати ретельно опрацьовувати новий пункт за пунктом, враховуючи думки фахівців.

МОЗу не вистачило МОЗоку - 2 Продовжимо вивчати Стандарт «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги», затв. наказом МОЗ від 30 липня 2026 року № 1044. Сьогодні розгляднемо основні фінансові ризики. 1.     Ризики для закладів, які працюють з НСЗУ НСЗУ оплачує медичні послуги, а не саме фізичне перебування пацієнта у приміщенні закладу. При цьому, згідно умов договору, такі послуги мають надаватись згідно з вимогами стандартів МОЗ. Якщо під час моніторингу НСЗУ буде встановлено, що: ✅критерії обов’язкової госпіталізації були відсутні; ✅відступ від критеріїв не був належно обґрунтований; ✅відсутнє передбачене Стандартом «погодження»; ✅не проведено повторну оцінку; ✅пацієнт міг отримувати допомогу амбулаторно, може виникнути ризик невизнання відповідного випадку або окремих днів перебування такими, що підлягають оплаті за Програмою медичних гарантій. Особливо вразливими є шаблонні записи які не містять належного обгрунтування наявності Критеріїв. З такої документації неможливо буде встановити: ✅чому пацієнт продовжував потребувати стаціонару; ✅які саме втручання неможливо було безпечно провести амбулаторно; ✅які критерії виписки ще не були досягнуті. 2.     Фінансування госпіталізацій за соціальними показаннями Розділ V Стандарту вводить окреме та нове поняття госпіталізації за соціальними показаннями. Соціальним показанням названо соціальну обставину, яка створює ризик неефективності амбулаторного лікування або заподіяння шкоди пацієнтові та не може бути усунута протягом 24–48 годин за участю соціальних служб. При цьому документ не відповідає на основне фінансове питання: ❗️Хто оплачує перебування пацієнта у стаціонарі, якщо медичних критеріїв госпіталізації немає, а є лише соціальна обставина? Визначення «медична допомога» у статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я пов’язує її з профілактикою, діагностикою та лікуванням хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, вагітності та пологів. Соціальна проблема сама по собі не є окремим об’єктом медичної допомоги. Для закладів, які працюють з НСЗУ, це створює ризик, що госпіталізація, здійснена виключно з соціальних причин, не буде оплачена як медична послуга (тут взагалі не зрозуміло що писати у Реєстрі медичних записів).   3.     Ризики для надання платних послуг Приватні клініки та КНП традиційно використовують моделі, за яких пацієнт добровільно оплачує: ✅додаткову добу перебування; ✅післяопераційний догляд; ✅VIP-палату; ✅перебування під наглядом за власним бажанням; ✅продовження перебування після досягнення медичних критеріїв виписки. ✅ранню госпіталізацію Новий Стандарт ускладнює використання такої моделі, якщо клініка продовжує оформлювати її саме як стаціонарну медичну допомогу. У пункті 7 розділу І зазначено, що за відсутності критеріїв обов’язкової госпіталізації пацієнт отримує допомогу в амбулаторних умовах, зокрема у денному стаціонарі. Тому бажання пацієнта та його готовність оплатити послугу самі по собі не створюють медичних показань для початка або продовження стаціонарного лікування. Якщо потрібні правові моделі, які будуть мінімізувати усі ці ризики, звертайтесь – будемо працювати разом над вирішенням цих проблем.

МОЗу не вистачило МОЗгу? Наказ від 30 липня 2026 № 1044, який зараз активно обговорюється медичною спільнотою, насправді потребує дуже багато часу для опрацювання. Але, однин висновок я для себе вже сформував остаточно – безграмотність МОЗ пробила чергове дно. У п.7 Стандарту написано: «За відсутності Критеріїв обов’язкової госпіталізації пацієнт отримує медичну допомогу в амбулаторних умовах, зокрема в умовах денного стаціонару відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23 лютого 2001 року № 72.». Однак, проблема у тому, що наказ МОЗ від 23 лютого 2001 року № 72 було скасовано самим МОЗ наказом від 17 жовтня 2016 року N 1080… Це свідчить, що навіть елементарної юридичної експертизи з боку МОЗ проведено не було. Не дивно, що зміст цього Стандарту породжує величезні юридичні колізії. Але, про них поговоримо трошки пізніше.

Ваш дохід майже ніколи не перевищує масштаб вашої особистості. Неприємна думка. Але саме тому вона заслуговує на увагу. І це стосується не лише доходу окремого лікаря. Так само працює і медичний бізнес. У певний момент розвиток клініка впирається вже не у ринок, не в маркетинг і навіть не у фінанси. Вона впирається в особистість її власника. Саме наші психологічні установки, професійні звички, соціальні переконання, страхи та упередження найчастіше визначають межу, яку ми не можемо подолати. Парадокс у тому, що більшість цих меж існує лише в нашому сприйнятті. Але ми захищаємо їх дуже завзято. Недарма психологи й філософи, які досліджували природу змін зазначали, що людина нерідко готова терпіти незадоволення роками, аби тільки не змінювати саму себе. Найскладніше - не заробити більше. Найскладніше - зробити перехід на інший рівень особистого розвитку. І той, хто проходить цей шлях, отримує не лише новий рівень доходу. Він отримує новий спосіб бачити світ. А саме такий погляд і стає конкурентною перевагою, яку неможливо скопіювати.

У нас такі правила! Мабуть, одна з найнебезпечніших фраз, яку може почути пацієнт. Бо дуже часто вона означає, що ніхто вже не пам’ятає, навіщо це правило колись з’явилося. Його просто успадкували. Запам’ятали. І продовжують виконувати. Як у старому анекдоті про сосиски та маленьку каструлю. Саме так внутрішні алгоритми поступово перетворюються із продуманих рішень на традиції, які вже ніхто не переосмислює. Так, це спрощує роботу. Наш мозок любить готові шаблони - про це багато писав Даніель Канеман. Але водночас саме такі шаблони часто стають головною перешкодою для розвитку сервісу. У ресторанному бізнесі є цікаве правило: уважно дивитися на те, що гості залишають на тарілці. Саме недоїдена страва часто чесніше за будь-яке опитування показує, що з нею щось не так. У медицині існує свій аналог. Це питання пацієнтів. «Чому саме так?» «Навіщо це потрібно?» «Чому не можна інакше?» Такі запитання — це не завжди прояв конфліктності. Дуже часто це безкоштовний аудит ваших внутрішніх процесів. Звісно, далеко не кожне правило потрібно скасовувати. Частина з них продиктована законом, вимогами безпеки або клінічними стандартами. Але якщо працівник може пояснити лише: «У нас такі правила» або «Ми завжди так робили», - це вже привід поставити питання до самого правила. Кожне правило у клініці має мати зрозумілу мету. І якщо сьогодні вже ніхто не може пояснити таку мету, можливо, настав час переглянути правило.

Білий халат - символ влади! Як не вірите, почитайте книгу Психологія впливу Роберта Чалдині. І дійсно, пацієнтами людина у халаті сприймається як Великий Шаман Останньої Надії. До вас йдуть не за бажанням, а коли вже погано. Ви розмовляєте незрозумілою мовою, бачите те, що не бачать інші, уходите у пошуках нових методів лікування у місця, про які мало хто може помислити, призначаєте лікування, іноді за межами протоколів, грунтуючись на власній інтуїції, ви ніколи не знаєте чим закінчиться лікування та просите Богів Медицини про допомогу. І попри періодичні помилки (а історія медицини - це історія помилок), ваше чаклунство стає все сильнішим. Тож вітаю вас з професійним святом! P.S. Сьогодні можна і вогняної води скуштувати не тільки вам, але і мені разом з вами!

Це ШІ робив? Саме таке питання я останнім часом все частіше ставлю своїм клієнтам, коли проводжу аудит документів. І справа зовсім не в тому, що штучний інтелект часто помиляється у правових чи медичних питаннях. Це якраз очікувано. Проблема в іншому - ви не бачите його помилок. А якщо їх не бачите ви, то і він сам їх ніколи не виправить. Я сам постійно використовую ШІ у своїй роботі. Це дійсно потужний інструмент, який економить час і допомагає аналізувати великі масиви інформації. Але є одна особливість. ШІ працює під вас. Якщо ви неточно поставили завдання - він сумлінно розвиватиме цю неточність. Якщо ви не перевірили його висновки - він сприйматиме їх як правильні. Якщо ви не помітили логічної помилки - він не помітить її теж. У моїй практиці це трапляється регулярно. Іноді вся проблема в одному неправильно використаному терміні. Іноді ж він взагалі не зрозумів основної ідеї та побудував «правильний аналіз»… хибної вихідної моделі. Але це можна виправити. Коли я пояснюю ШІ, де саме помилка і чому вона виникла, він дуже швидко перебудовує логіку та видає цілком інший результат. Тому сьогодні головне питання вже не в тому, чи має людина користуватися штучним інтелектом. Головне питання - чи здатна вона перевірити те, що він написав. Бо якщо ні, то ШІ може не допомогти. А дуже впевнено завести вас у неправильному напрямку. А ви це навіть не зрозумієте.

Судовий процес як відмова від прийняття реальності У справах де має місце смерть пацієнта, таке, нажаль, трапляється тоді, коли родичі, замість того, аби прожити біль, оплакати близьку людину, відпустити її і, зберігши пам’ять, поступово повернутися до власного життя, обрають інший шлях. Вони не відпускають померлого. Шукають винних навіть там, де їх немає. Перетворюють втрату на сенс власного подальшого існування. Сьогодні в апеляційному суді завершилася саме така справа. Родичі померлого пацієнта вимагали від лікаря три мільйони гривень компенсації. Проте ні вони самі, ні їхній адвокат фактично не були готові почути остаточне рішення. Родичі до суду не з’явилися. Адвокат намагався відкласти розгляд справи. Можливо, тому що після програшу в першій інстанції розумів: ще одна поразка означатиме остаточне зіткнення з реальністю. Суд відмовив у клопотанні опонентів, розглянув справу, вислухав мої заперечення проти апеляції та залишив рішення без змін. Тобто, у позові відмовлено. Я виграв справу. І в цей момент я подумав зовсім не про лікаря та свій професійний успіх. Я подумав про людей, які витратили роки свого життя не на те, щоб навчитися жити після втрати, а на те, щоб жити помстою. Навіть якби вони виграли ці три мільйони… Чи повернули б вони їм втрачені роки власного життя?

Правильна комунікація Це не «довісок» до медичної допомоги. Це її невід'ємна частина. І дуже часто саме від того, як клініка та лікар спілкуються з пацієнтом, залежить його задоволення. Іноді - значно більше, ніж від самого результату лікування. Саме про це ми вчора говорили з новим клієнтом - однією з провідних клінік естетичної медицини. У цій сфері значення комунікації особливе. Адже, на відміну від більшості напрямів хірургії, лікарі тут працюють не лише з тілом, а й з очікуваннями, емоціями, страхами та суб'єктивним сприйняттям власної зовнішності. Тому стандарти взаємодії з пацієнтами є не менш важливими, ніж клінічні протоколи. Колись ЄСПЛ розглядав дуже показову справу - «"Берґенс Тіденде" (Bergens Tidende) та інші проти Норвегії». Відомий пластичний хірург, власник однієї з найбільших клінік, подав позов до журналістів після того, як вони опублікували листи пацієнток, незадоволених результатами пластики грудей. За словами лікаря, саме ці публікації призвели до повного краху його бізнесу. Але найцікавіше полягало в іншому. Проблемою виявилися не стільки медичні ускладнення. Вони виникали приблизно у 15-20% операцій і були відомим ризиком, про який пацієнток попереджали. Фатальними стали помилкові комунікація після виникнення цих ускладнень. Пацієнтки були готові прийняти ризик операції. Але вони не були готові миритися з байдужістю, зверхністю чи неповагою після того, як цей ризик реалізувався. Це дуже важливий урок для будь-якої клініки. Пацієнти можуть пробачити навіть ускладнення. Але не пробачають погане ставлення, навіть коли медичний результат задовільний. Саме тому стандарти комунікації - це не тільки про сервіс. Це про репутацію, довіру, безпеку і, зрештою, про розвиток (або навпаки) медичного бізнесу.

Тренд чи стратегія? Досить часто керівники клінік приймають рішення про публічні комунікації дуже просто. Дивляться, що зараз “залітає” в інших. Усі танцюють? Значить і ми будемо танцювати. Хтось зробив презентацію команди у стилі серіалу «Друзі»? Чудово. Повторимо. Але є одна проблема. Тренд — це не стратегія. Будь-яка публічна комунікація існує не сама по собі. Вона або працює на ваш бренд, або працює проти нього. Саме тому оцінювати потрібно не окремий ролик, допис чи рекламну ідею, а їх місце у загальній системі. Я зазвичай ставлю лише одне запитання: Що це робить із нашим брендом? І тут можливі лише три варіанти. ▪️ Це суперечить нашій стратегії та руйнує образ, який ми роками будували. ▪️ Це підсилює бренд і робить його більш впізнаваним та цінним. ▪️ Це не шкодить, але й не дає жодної конкурентної переваги. Жодної універсальної відповіді тут не існує. Іноді новий тренд справді показує, що настав час переглянути власну стратегію. А іноді він лише демонструє, що хтось інший знайшов рішення для своєї аудиторії, але зовсім не для вашої. Тому коли ви бачите чергову модну ідею, не поспішайте її копіювати. Спочатку запитайте себе: Чи це посилює мій бренд? Бо копіювання — це завжди рух за кимось. А лідери створюють власний стиль.

Власні програми медичного супроводу. На мою думку, саме ними медичні заклади будуть конкурувати між собою у найближчі роки. Саме вони поступово стануть одним із найстабільніших джерел доходу. Саме вони дозволять менше залежати від рішень НСЗУ та сезонних коливань попиту. Якщо ви ще не дивилися у цьому напрямку — саме час почати. До речі, ще у 2019 році ми вперше брали участь у розробці такої програми для великої медичної мережі. Тоді це виглядало майже екзотикою. Сьогодні із такими запитами до нас звертаються вже навіть лікарі-ФОП. Чому? Тому що дедалі більше власників розуміють одну просту річ. Лікування саме по собі — це ще не бізнес-модель. Якщо ви заробляєте лише тоді, коли людина захворіла, то ваші доходи напряму залежать від того, скільки людей захворіє цього місяця. Один із наших клієнтів нещодавно розповідав, що минулого епідсезону замість традиційного зростання кількості пацієнтів він отримав... спад. Так працює модель, яка повністю залежить від випадку. Натомість правильно побудована програма медичного супроводу змінює саму логіку. Ви перестаєте продавати окремий прийом чи аналіз. Ви створюєте довгострокові відносини з пацієнтом, у яких цінність полягає не лише в лікуванні хвороби. Саме тому фінансовий потік стає значно передбачуванішим. Але тут є одна поширена помилка. Багато хто думає, що програма супроводу - це просто набір консультацій, аналізів і знижок. Насправді ні. Це окрема бізнес-модель, де юридична конструкція, організація процесів, сервіс, маркетинг, комунікації та економіка повинні працювати як єдина система. Якщо відповіді на питання «як саме це побудувати» поки що немає, не поспішайте запускати власну програму. Краще витратити трохи більше часу на проєктування, ніж потім виправляти помилки. Минулого тижня ми завершили роботу саме над таким проєктом. Крім юридичних порад, замовник отримав рекомендації щодо організації процесів, маркетингу, комунікацій, сервісу та окремий блок із рішеннями, які дозволяють суттєво посилити всю модель. Саме так і працює справжня зовнішня експертиза. Вона допомагає не просто оформити документи, а побачити можливості, які зсередини часто залишаються непомітними.

— Ви не маєте права вирішувати, законні наші вимоги чи ні. Просто виконуйте! Саме до цього зводився лист керівника київського Управління стратегічних розслідувань Національної поліції, який надійшов після того, як клієнт відмовився надавати документи на їхній попередній запит. Коли я прочитав новий лист, то спочатку навіть не повірив своїм очам. Здавалося, що я вже десь це бачив. Відкрив свій архів - так і є. Майже слово в слово - ті самі аргументи, які багато років тому використовувало одеське СБУ. Що ж, цього разу я просто дістав свою стару відповідь, трохи оновив її під нові обставини та відправив. До речі, після тієї відповіді працівники СБУ до моїх клієнтів більше не приходили. Бо правоохоронці мають право діяти лише у межах закону. А вимога «не думайте, а виконуйте» — це не норма права. Це лише чиєсь дуже щире бажання розраховане на те, аби власним нахабством примусити виконувати незаконні вимоги.

Клініка і лікар - це як Інь і Ян. Вони не можуть існувати один без одного. Але водночас постійно перебувають у своєрідному діалектичному балансі. І сьогодні я хочу звернути увагу на питання, яке давно потребує системного вирішення, хоча більшість клінік про нього навіть не замислюється. Мова про публічні комунікації. Сьогодні практично кожна клініка має власне цифрове представництво: сайт, соціальні мережі, рекламні кампанії. Але й лікарі дедалі активніше розвивають власні особисті бренди. І це абсолютно природний процес. Навіть якщо лікар є найманим працівником, він прагне професійного визнання, довіри та власної аудиторії. Саме тут і виникає ключова проблема. Бренд клініки та бренд лікаря не можуть існувати ізольовано. Вони або взаємно підсилюють один одного, або поступово починають конкурувати. Будь-яка клініка зацікавлена, щоб у ній працювали найкращі лікарі. Найкращі лікарі прагнуть працювати у найкращих клініках. Так само мислить і пацієнт. Для нього не існує хорошої клініки з поганими лікарями. І навпаки - важко повірити у видатного лікаря, якщо сама клініка не викликає довіри. Саме тому особистий бренд лікаря та корпоративний бренд клініки повинні працювати як єдина система. А це вже не питання випадковості чи доброї волі окремих людей. Це питання внутрішньої політики. Клініка має визначити зрозумілі правила публічних комунікацій: як просувається бренд закладу, як підтримується особистий бренд лікаря, де вони взаємодіють, які існують заборони. Така політика повинна захищати інтереси обох сторін. Бо без правил два бренди дуже швидко починають конкурувати між собою. А конкуренція всередині однієї команди майже завжди закінчується тим, що програють обидва.

— Там друзів немає! Саме це я постійно повторюю керівникам медичних закладів, які щиро вірять, що якщо виконати всі забаганки правоохоронців, то з ними складуться добрі стосунки. Не складуться. Це нещодавно підтвердив і один із керівників КНП під час публічного заходу, розповідаючи, чому свого часу дослухався до моїх порад. Бажання будь-що догодити людині у погонах майже завжди ґрунтується на хибній думці: «Якщо я відмовляюсь співпрацювати, значить виглядатиму винним». Насправді все навпаки. Ваше право не надавати інформацію, яку від вас вимагають незаконно, не робить вас винними. А ось усе, що ви добровільно передасте або поясните без належних правових підстав, цілком може бути використане проти вас. Системі байдуже, винні ви чи ні. Її завдання — зібрати максимум інформації. Чому пишу про це зараз? Тому що по всій країні медичні заклади отримують листи від ДСР з вимогою надати значний обсяг інформації. На мою думку, ці вимоги є незаконними. Саме тому для всіх наших клієнтів ми вже підготували юридично обґрунтовані відмови. Моя порада іншим керівникам така сама: не варто власноруч відкривати ворота тому, хто прийшов шукати порушення. А якщо вам потрібне професійне обґрунтування законної відмови — із задоволенням допоможемо.

НСЗУ наказало. Держаудит виконав. Минулого тижня до мене звернулося керівництво одного КНП. Підстава — перевірка Держаудитслужби, проведена в межах так званого «меморандуму про співпрацю» з НСЗУ. Результат — мільйонні вимоги щодо повернення коштів. Про цю схему я вже писав раніше. Але цього разу мене здивувало інше. Держаудит обґрунтовує свої висновки тим, що надавач нібито порушив вимоги наказу МОЗ… …який суд уже визнав незаконним та скасував. Тобто державний орган нараховує мільйонні суми, посилаючись на нормативний акт, який визнаний незаконним з моменту його прийняття. А навіть якби суд і не скасував цей наказ, виконання його вимог усе одно суперечило б закону. Це я ретельно пояснював усім нашим клієнтам з моменту його прийняття. І тут навіть складно сказати, що викликає більше запитань: позиція контролюючого органу чи той факт, що штатний юрисконсульт не звернув на це уваги. Саме в такі моменти і стає зрозуміло, за що насправді платить клієнт: ⁃ за системний підхід: знання судової практики, увагу до деталей і здатність побачити те, що інші пропускають Саме це економить медичному закладу мільйони гривень. Бо насправді дорого коштують не мої консультації. Найдорожче для медичного бізнесу — це помилки людей, які були впевнені, що все знають. Особливо тоді, коли ці помилки вимірюються вже не словами, а мільйонами гривень.

Завжди з радістю спостерігаю, як зростають наші клієнти. Але масштабування бізнесу - це не лише нові кабінети, більше пацієнтів та вищі доходи. Це ще й масштабування відповідальності та ризиків. Саме тому цього разу мене попросили підготувати не один, а одразу два страхові сертифікати щодо захисту лікаря. Один - для однієї локації. Другий - для іншої. Такий сертифікат вішають, як оберіг, на видному місці. Я давно помітив цікаву закономірність: люди рідше порушують чужі межі там, де бачать символи готовності їх захищати. Тому, коли на стіні висить наш сертифікат, кожен, хто раптом захоче вирішувати питання криком чи агресією, ще до початку конфлікту отримує простий сигнал: ❗️У цьому закладі лікар не залишиться сам. Саме так і працює справжнє управління ризиками. Бо найкращий спосіб виграти конфлікт - зробити так, щоб він взагалі не виник.

Чого ще не має на нашому сайті? Напрямку, над яким ми працюємо вже багато років. Ще до початку повномасштабної війни ми почали супроводжувати проєкти, пов’язані з новітніми клітинними технологіями у медицині. Спочатку це були переважно косметологічні напрямки із застосуванням фібробластів. Сьогодні ж сфера використання клітинних технологій значно ширша. Відновлення суглобів, регенеративна медицина, інші перспективні напрямки, які ще декілька років тому здавалися чимось із майбутнього, поступово стають частиною повсякденної медичної практики. І саме тут виникає проблема, яку багато хто недооцінює. Коли у звичайній медицині виникає спір, лікар та клініка можуть спиратися на клінічні протоколи, стандарти, накази МОЗ та усталену практику. У сфері новітніх клітинних технологій цього часто просто не існує. А там, де немає державних стандартів, основою захисту стають внутрішні документи закладу. Саме вони згодом пояснюватимуть, чому було прийнято те чи інше рішення, які ризики обговорювалися з пацієнтом, які процедури контролю якості застосовувалися та чи діяв лікар належним чином. Тому якщо ви вже працюєте або лише плануєте працювати у цих швидко зростаючих напрямках медицини, не залишайте власний захист на «авось». Практика показує, що найдорожчими зазвичай стають не помилки. Найдорожчою стає відсутність системи, яка здатна довести, що помилки не було.

НСЗУ вважає себе вище закону? Ми вже давно звикли, що державні органи періодично надсилають на розгляд анонімні звернення. І зазвичай достатньо нагадати очевидне: анонімні звернення не підлягають розгляду. Але цього разу НСЗУ вирішила піти іншим шляхом. Після отримання нашої позиції щодо анонімності звернення клієнту надійшов лист із вимогою… все ж таки його розглянути. Тобто фактично НСЗУ пропонує порушити вимоги закону. Під листом стоїть підпис голови НСЗУ Наталії Гусак. Що це означає? Лише одне. Навіть найвищі посадові особи державних органів дозволяють собі вимагати від інших того, чого сам закон робити не дозволяє. Втім, змінювати свою позицію ми не збираємось. Відповідь на три сторінки з посиланнями на законодавство та судову практику вже підготовлена. А поки що повертаюсь до іншої справи — аналізу вимоги НСЗУ про повернення 16 мільйонів гривень за результатами моніторингу. Щось підказує мені, що ці кошти НСЗУ від мого клієнта не отримає.