Софія Гудовсек потім вигадає назву (коли буде 500 читачів)

Бтв, підготувала для вас невеличке відео про письменницьку конференцію, залишаю посилання тут теж ❤️

🫡📚❤️

❤️📚

А ще — вітаю всіх колег з нашим професійним святом ❤️ А читачам нагадую, що сьогодні вам буде плюсик до карми, якщо ви підете до свого улюбленого автора і скажете, що вам подобаються його твори 🫡

Другий день відходжу від письменницької конференції. Заснула у подруги одразу, як голова торкнулася подушки 😴 Була неймовірно рада зустрічам! За ці довгі місяці я за всіма страшенно сумувала — тож навіть моя інтровертна натура не завадила мені патякати беззупину цілий вечір 😁 Поки чекаю на офіційні фото з події, тримайте мене вчорашню у «Сенсі», в якому я побувала вперше в своєму житті. P.S: окреме дякую кожному, хто сказав, що стежить за моїм блогом у ТікТоці — для мене це дуже цінно

Віддавила пів лиця, поки спала в потязі. Зустріла подругу буквально на місці навпроти. Поїла макдональдс Зустрінемося сьогодні на конференції від «Своя полиця»! ❤️

Я так люблю щороку стежити за Шевченкою, це щороку така солодка ягідка

Роблю домашнє завдання по брендингу міст. По приколу взяла Коростень, розписую слайд "Легенда про княгиню Ольгу як потенційна основа туристичного сторітелінгу". Шукаю новини, фестивалі, події. Увага, новина в "Україна молода" за 2005 рік:

Щас буду нить У мене виникла дуже сумна проблема — обидві історії, які я пробувала писати за цей рік після закінчення #алісія, в якийсь момент втрачали усю логіку в моїх очах. Я пишу-пишу-пишу за планом, все начебто добре, а потім в якийсь момент БАМ — і я сиджу над синопсисом і думаю, яка ж це нелогічна дурня. Історія розсипається на очах. Тому поки письменницька ситуація ось така: - Перший скрін: магічний реалізм про братські стосунки, писалося 3 місяці (і на паузі вже 3) - Другий скрін: ромком, писався трішки менше ніж 2 місяці (і на паузі вже 2) 🫡🫡🫡 Це вже криза чи ще ні?

Просто прийшла сказати вам, що я жива попри все, і зараз моя книга на стадії:

Кілька років тому я вигадала фінальну сцену своєї фентезі-антиутопії під час масованих обстрілів, лежавши у ванні, вирячившись у стелю, здригаючись від кожного вибуху. Сьогодні вночі читала її з альфа-рідером на тому ж місці, з такою ж атмосферою. Принагідно нагадую, що завтра буду закривати банку, яка не зібралася повністю. Якщо є бажання долучитися донатом до збору на потреби двох підрозділів ГУР МО (фпв, чуйки, прилад нічного бачення) — буду вдячна 🪴 Посилання на банку 🫙

А є тут актори? В Луцьку поставлять виставу за повістю Юрка Покальчука «Озерний вітер». Оголосили всеукраїнський кастинг на головну чоловічу роль. Ставитиме незалежний театр «Гармидер» (Луцьк). Шукають актора 18-23 роки, готового приїжджати на час репетицій до Луцька, якщо він не лучанин, та взяти участь у гастролях в Києві, Львові, Полтаві та інших містах України в травні-червні 2026 року. «Озерний вітер» — містична історія про озерного княжича Волина, який був красивим юнаком, доки його не викрала Царівна О, володарка лісового озера. Тепер він живе між людським і міфічним світами, знає мову русалок і вовкулак та одного дня пізнає справжнє людське кохання — і ціну, яку за нього доведеться заплатити. Мета проєкту — повернути творчість Юрка Покальчука, українського письменника та перекладача, в наше сьогодення і заговорити про Волинь мовою сучасного театру. Премʼєру планують на травень. Анкета для участі в кастингу — https://forms.gle/uCVyvrjNySeEjXyY8 Дедлайн подачі заявок — 26 січня! Подавайтеся, бо я планую сходити на цю виставу в Києві ) пост #направахреклами

Нарешті знайшла свій стиль в одязі

Дійшли з подругою до висновку, що фанфіки та текстові рольові для письменника — це як етюди для музиканта та художника. Тренувальні вправи, на базі яких будується стиль та вміння конструювати сюжет і персонажів (Звичайно, якщо ви не говоримо про неймовірної художньої якості фанфіки, у мене язик не повернеться назвати їх "тренувальною вправою")

Підсумки новорічних розмов в трьох повідомленнях: (після цього вона пішла знімати тіктоки і дописувати розділ)

Їду в автобусі з чудовою компанією

Сидимо в кафе. За сусіднім столиком дівчатка років 13 святкують День народження. Іменинниця дістає з подарункового рожевого пакету «Панк 57» і радісно скрикує: — Вау! Я дуже її хотіла, дякую! Я звертаю увагу на корінці книг, що вже лежать на столі: це все дарк-романи. Посміююся і надкушую шматок піци.

Я люблю читати Коли я була маленька, моя мама ховала від мене книгу «Клас пані Чайки» на верхній полиці своєї шафи. Я чекала, коли вона піде з дому, вилазила на стілець, забирала книжку, читала кілька глав і потім клала назад. Так продовжувалося довго, поки я не спалилася (чи сама розказала під гнітом совісті, вже не пам'ятаю), проте ще довго я вважала, що вчинила дуже погано Але все одно продовжувала читати 😁