Космічні Шпальти

(закінчення) У кремлівських наразі виникає головна біль – як перерозподілити існуючі ракети-носії “Союзи”. Або продовжувати підтримувати пілотовану (1 раз на 8 місяців) та вантажну (3-4 рази на рік) складові в рамках російського сегменту Міжнародної космічної станції поки вони не закінчяться. Або все спустити на “Рассвєти”. P.S. Питання пересідання російського космосу виключно на ракети-носії сімейства “Ангара” (існують в легкому та важкому класах, тоді як “Союз” – середнього класу) потребує окремого розгляду та невизначеного часу у роках, тим більш, що їх пілотована космонавтика у цьому ракурсі в принципі не передбачалась. P.P.S. Виття з московських болот буде тепер чути й на майданчиках Радбезу ООН, й в скаргах до Білого дому та NASA. P.P.P.S. А що нам: дивимось на титул допису та рекомендуємо немитим потрясти рогозіна на предмет використання його батуту.

На військовий космодром Плесецьк (Архангельська обл., рф), в основному постачається модифікація “Союз-2.1б”, у якій третій ступень обладнаний більш потужним двигуном ніж у побратима з індексом «а». І у монтажно-випробувальному комплексі там замість пілотованого корабля до ракети-носія пристиковується або пакет космічних апаратів (як у випадку з “Рассвєтом”) або один важкий супутник (наприклад, запущений “Союзом-2.1а” навесні ц.р. “Меридіан”). Якщо підтвердиться знищення або суттєве пошкодження унікального технологічного устаткування в Самарі, то випуску ракет-носіїв космічного призначення “Союз” буде ГАПЛИК на не один рік, а з урахуванням, що ті “лекала” створювали ще “ДЕДИ”, то всілякі технологічні припуски витримати буде ой як не легко при спробі відновити. Питання скільки комплектів готових “Союзів” існує наразі на всіх космодромах (вкл. Східний у Забайкаллі) та на складі у виробника – підрахувати зі сторони дуже важко, але за моєю оцінкою від 5 до 7. Це при тому, що вже відбулося цього року 8 пусків

À la guerre comme à la guerre Коли чотири роки тому ми отримали подібний удар, то від безсилля відповісти важко було втриматись морально. Але сьогодні знайшлися засоби та вміння (крилата ракета “Фламінго FP-5”, бойова частина більше 1 тони) нанести навіть більш вагому шкоду агресору - якщо супутники найточніше підтвердять локацію та масштаби руйнувань. Поки що на момент виходу допису ми маємо дані української групи “КіберБорошно” (перший слайд) та російськомовного ресурсу ASTRA (другий слайд) щодо влучення у цехи самарського ракетно-космічного центру “Прогрес”, в яких відбувається остаточна зборка систем та ступенів ракет-носіїв космічного призначення “Союз” різних модифікацій. Про те, які саме технологічні операції виконуються у цих будівлях та яким чином все це відправляється на космодроми, нам напередодні люб’язно продемонстрував Роскосмос (відео на 1 хв додається також). (див. продовження)

На УНІАН вийшли тези з моїми роздумами як найкраще завадити розгортанню ворожої супутникової системи мобільного зв’язку «Рассвєт» (на стоп-кадрі момент відділення одного з космічних апаратів цього угрупування від ракети-носія "Союз- 2.1б"). https://www.unian.ua/weapons/rosiyskiy-analog-starlink-chomu-zapusk-suputnikiv-treba-zirvati-shche-na-zemli-13468845.html Зрозуміло, що для наших Сил оборони дуже багато «смачних» цілей на території агресора, а на всіх одночасно поки що рук не вистачає, - але й з усуненням цієї загрози не варто зволікати. І ми вже знаємо, що коли для наших «птахів» встановлюється конкретний пріоритет, то їм протидіяти майже неможливо

(закінчення) Слід зауважити, що ракета-носій з космічними апаратами на борту знаходиться у вертикальному положенні на стартовому майданчику майже 3 доби (за звичайним регламентом, але могли скоротити наразі процедури й до 2 діб) та найбільш вразливий під час періоду заправки перед пуском (200 з гаком тон палива заливаються не за 1 годину) Загальну картинку можна побачити на стоп-кадрі з їх пропагандистського фільму «Таежный космодром» (2018) А ось власну наступну фразу хотілось би зробити вишенькою на торті якби не глибокий смуток: будь-який OSINT-аналітик, який спеціалізується на застосуванні повітряних засобів враження в російсько-українській війні, навряд чи знайде достовірні свідчення про знаходження українських «добрих птахів», а тим більш про їх знешкодження, над територією військового космодрому Плесецьк або навіть на великій відстані від нього за 2-3 доби до запуску або під час запуску ракет-носіїв протягом цієї війни Тобто ПАРАНОЯ все більш розпалюється в Плесецькій тайзі, а ми ще й не починали…

Інша сторона запусків рашистських супутників зв’язку системи «Рассвєт-3» Друга партія з 16 космічних апаратів була запущена, як й перша аналогічна, з військового космодрому Плесецьк, що розташований в Архангельській області. Підготовка та запуск відбувалися в атмосфері глибокої таємничості, притаманній для цих «воріт у космос» вже фактично з початку 2026 р. Ще 10 липня розпочалася операція прикриття, основним елементом якої став випуск низькі фальшивих NOTAM – попереджень про закриття зон повітряного та морського просторів, в середині яких мають падати відпрацьовані елементи (ступені та обтічники) ракети-носія з супутниками на борту. Ці повідомлення навмисно були згенеровані так, щоб протягом як мінімум двох тижнів неможливо було вгадати коли (дата та час) та який тип ракети-носія космічного призначення або навіть міжконтинентальна балістична ракета мають бути запущені, з якого стартового майданчику космодрому, по якій траєкторії, та відповідно визначити корисний вантаж (вид космічного апарату та їх кількість). Крім того, NOTAMи постійно змінювались або відмінялися – так відбувалося до майже 21 години 19 липня коли нарешті був здійснений пуск. Але про нього, як й 23 березня під час випровадження у космос першої партії «Рассвєтів-3», - ані Міноборони московії, бойові розрахунки якого безпосередньо забезпечували всі процедури підготовки та запуску, ані Роскосмос, який тоді лише через пару тижнів рапортував про це кремлівському диктаторові – знову всі нібито набрали води до рота. Лише після розгортання космічних апаратів на орбіті та взяття їх в управління, розробник цієї системи супутникового зв’язку компанія «Бюро-1440» оголосила про успіх, тоді як американська система стеження за космічною обстановкою їх виявила та класифікувала – можна стверджувати, що й цей етап фсбешної операції знов пройшов бездоганно. Відомий дослідник російського військового космосу Bart Hendrickx роз’яснює всю цю гру наступним чином: «Don't forget that Ukrainian drone attacks on Plesetsk didn't begin until December last year with the launch of Obzor-R, so this is a relatively new threat. Since another drone attack on Plesetsk took place on the day of the first Rassvet-3 launch in March, Russia appears to have done everything it could to sow confusion over the launch date of the second batch.» (переклад - Не забувайте, що українські атаки безпілотників на Плесецьк почалися лише в грудні минулого року з запуском космчного апарату «Обзор-Р», тож це відносно нова загроза. Оскільки ще одна атака дрона на Плесецьк відбулася в день першого запуску «Рассвет-3» у березні, Росія, здається, зробила все можливе, щоб посіяти плутанину щодо дати запуску другої партії.) Але виникає питання – чи був той хлопчик, пардон, дрончик !? Перше твердження ґрунтується на повідомленні, розміщеному на одному тамошньому регіональному ресурсі, про те, що місцеві мешканці натрапили ЗА ПЕРИМЕТРОМ космодрому (площа майже 1800 кв км) на залишки двох сверхмалих літальних апаратів після запуску 25 грудня 2025 р. радарного супутника «Обзор-Р», що належить Роскосмосу (він планувався та повністю задіяний у підтримці агресії, а також ще й використовується на користь Ірану). Про походження цих уламків інформації не було, тому можна їх розглядати як частину сучасного браконьєрського спорядження (там тайга дуже багата на мисливські ресурси навіть сьогодні), а можна зробити висновок, який призвів до того божевілля з прикриттям, яке наразі супроводжує кожний наступний запуск з Плесецьку (а їх вже було цього року аж шість з різними космічними апаратами військового та подвійного призначення). Про інший начебто випадок під час запуску 23 березня 2026 р. першої партії «Рассвєт-3» прозвучало з тремтячих вуст їхнього головного по космосу під час доповіді бункерному напередодні Дня космонавтики: «…наши друзья в кавычках сделали всё, чтобы этот пуск не состоялся. У нас в этот день были попытки прилётов серьёзных по космодрому, но тем не менее совместные боевые расчёты предприятий «Роскосмоса» и Космических войск осуществили заданное.»

7 липня ц.р. в Анкарі (Туреччина) під час саміту НАТО відбувся Форум оборонних індустрій, на якому заступниця Генсеку НАТО оголосила про подальший розвиток Альянсу у сфері військово-безпекового космосу. У 2019 р. НАТО визнало космос п’ятим операційним доменом і з того часу постійно поглиблює власні спроможності. Альянс немає власних космічних сил, але його зусилля базуються на військово-космічних активах держав-членів, які вони виділяють для програм НАТО – і не обов’язково все, що мають. Є напрямки, які вимагають всеохоплюючого підходу – наприклад, Спільний центр з обізнаності у космічній обстановці, що розташований на авіабазі Рамштайн (Німеччина), або Центр обміну передовим досвідом у Тулузі (Франція). Однак інші сегменти військово-безпекового космосу мають необов’язковий характер для держав-членів і вони кооперуються для отримання СИНЕРГІЇ від об’єднання, повністю або частково, відповідних власних національних космічних засобів. Про їх розвиток й наголошувалося в Анкарі. Отже, як зазначається на офіційній веб-сторінці НАТО: Вісім союзників - Данія, Канада, Фінляндія, Німеччина, Норвегія, Нідерланди, Швеція та Туреччина - запустили багатонаціональну ініціативу під назвою HALO – Hybrid Alliance Layered Operations in Space. HALO зосередиться на покращенні зв'язку та інтеграції суверенних, національно власних і контрольованих військових супутників у мережеву мегасузір'я. Вона має на меті підвищити стійкість Альянсу та військову перевагу в космосі, забезпечуючи високошвидкісний зв'язок, розвідку та відстеження ракет. Одночасно, подолає обмеження вартості, часу та покриття супутникових угрупувань однієї держави. Канада стала 15-м членом багатонаціональної ініціативи НАТО STARLIFT, яка досліджує шляхи розвитку мережі пускових можливостей, що допоможуть союзникам швидко запускати активи з космопортів по всьому Альянсу. Це підвищить здатність НАТО швидше реагувати на загрози з космосу. Внаслідок чого, німецька компанія Isar Aerospace також підписала контракт із канадською Maritime Launch Services на забезпечення доступу до інфраструктури та послуг запуску космодрому Нова Шотландія та підвищення готовності до запуску на орбіті (це там, де Україна планувала запускати свій «Циклон-4М», але повномасштабне вторгнення московії перекреслила ці плани). Іспанія стала 19-ю країною, що приєдналася до Альянсу з постійного спостереження з космосу (APSS) НАТО — найбільшої багатонаціональної інвестиції в космічні можливості в історії НАТО. Іспанія сприятиме посиленню прибережного спостереження за допомогою зображень зі своїх супутників «Атлантичне сузір'я». Після успіху оригінального супутника спостереження Землі IMECE Туреччина оголосила про амбітний план розробки двох додаткових супутників високої роздільної здатності для доповнення потужних космічних можливостей регіону. Це додатково до інвестицій у супутники низької орбіти для військового зв'язку та розробки систем радарного попередження, які допоможуть підтримувати зв'язок і безпеку Туреччини на полі бою. Потенційна участь України у всіх зазначених програмах НАТО буде можлива лише після того, коли у нас розвиватимуться власні військово-космічні спроможності. А для цього потрібно взагалі не забувати «дивитися вгору».

Чому немає приводу для паніки (закінчення) Як й у попередньому випадку, назви конкретних супутників компанії ICEYE, які виділені для нас, із зрозумілих причин не афішуються, але наше ГУР публічно стверджує, що вони наразі мають можливість бачити з роздільною здатністю 25 см, що говорить про космічні апарати останніх серій з дуже продвинутими технологіями (загалом, нумерація супутників компанії ICEYE вже давно перевалила за восьмий десяток). Що стосується намірів згаданих російських супутників, то вони «переслідують» космічний апарат Х36 – він належить американській дочці компанії ICEYE. Юридична особа, зареєстрована під законодавством США, як правило, утворюється для можливості отримання контрактів в рамках американськи державних програм. Враховуючи специфіку космічних апаратів компанії ICEYE, його клієнтами там є, скоріш за все, розвідувальне співтовариство США та Пентагон. А в космосі московія полюбляє протидіяти саме американським засобам та їх союзників по НАТО.

Чому немає приводу для паніки (продовження) Договір оренди, укладений фондом Притули у серпні 2022 р. за народні гроші, передбачав дворічний термін виділення одного космічного апарату з супутникового угрупування компанії ICEYE - без публічної ідентифікації, який з них. Наразі вже можна говорити про конкретний супутник під назвою Х8, який вірою й правдою задовольняв потреби нашої космічної розвідки з роздільною здатністю 1 м (він зійшов з орбіти та згорів у верхніх шарах атмосфери в середині листопада 2025 р.). Щоб продовжити плідну співпрацю й надалі, з повідомлень інфоресурсів нашого Мііноборони, у липні 2024 р. воно підписало з компанією ICEYE окремий Меморандум, а у жовтні 2024 р. уряд Німеччини надав відповідне фінансування для розширення можливостей використовувати Україною радарні супутники компанії ICEYE – і мова йде вже не про один космічний апарат.

Чому немає приводу для паніки 16 квітня ц.р. з військового космодрому Плесецьк (Архангельська обл., рф) були запущені космічні апарати, які своєю поведінкою підняли неабиякий галас серед світової спільноти. Після виводу у космос чотири супутники здійснили незвичайний маневр, який потребував витрат достатньо вагомої кількості обмеженого запасу бортового палива, щоб вийти на орбіту одного з радарних супутників фінської компанії ICEYE (див. слайд). Західні ЗМІ та деякі аналітики відразу згадали про те, що компанія ICEYE надавала українській стороні право використовувати ресурси одного свого космічного апарату на орендній основі та прив’язали російські дії з наміром заважати отримання українською розвідкою радарних даних Спостереження Землі з космосу. Чому це не так – намагався обґрунтовано донести до нашого інформаційного простору різними засобами (як приклад, див. скрін з ефіру Суспільного). Коротко повідомляю суть (ди. продовження).

(продовження) Воно й не дивно, оскільки неозброєним оком видно, чиї вуха там стирчать – компанія «Бюро-1440», яка є номінальним власником системи, була пару років тому «рейданута» типовим засобом головною спецслужбою кремля Хто ще зі звичайних комерційних…

(закінчення) Дуже дивно ця перша партія супутників поводиться після запуску – хоча це вже третя версія «Рассвета», будемо називати її вже серійною, оскільки попередні дві відпрацювали на орбіті, хоча й обмеженою кількістю космічних апаратів, майже всі технології, включаючи лазерний зв'язок між супутниками (див перший слайд). Замість того, щоб після запуску «на всіх парах» рухатися на заплановану висоту 800 км, як це роблять всі, супутники «затрималися» на досить великий час на опорній орбіті, яка відноситься до ультра-низких (до речі, Ілон Маск планує наступну версію Starlink V3 розміщати саме там на висоті 350 км). Цікаво, що до того ж космічні апарати розділилися на майже дві рівноцінні групи по висотам (див другий слайд, від Jonathan McDowell) – спадає на думку, що «перевзуваються» на ходу з метою по іншому використовуати систему ніж планували їх комерсанти свого часу. А те, що Роскосмос раптово, не відразу, а як по отриманій через певний час команді зверху, почав показувати себе начебто опекуном системи – демонструє всю пікантність навколо використання «Рассвета».

(продовження) Воно й не дивно, оскільки неозброєним оком видно, чиї вуха там стирчать – компанія «Бюро-1440», яка є номінальним власником системи, була пару років тому «рейданута» типовим засобом головною спецслужбою кремля Хто ще зі звичайних комерційних компаній може отримати «на шару» ракету-носій «Союз-2.1б» вартістю у десятки млн дол, ультра пільгові кредити на виробництво супутників та безпрецедентні безпекові заходи з підготовки запуску, сам запуск на орбіту та створити максимально таємничу ауру навколо всього цього. А сама доповідь кремлівському диктатору напередодні Дня космонавтики про успішний запуск першої партії «Рассвета» та як вони її уберегли від спроби злих укрів завадити цьому !!! (щось на пам'ять навіть не приходить така явна показуха щодо конкретного запуску на орбіту) Тому вангую, що проти нас ця система буде використовуватися в інтересах спеціальних операцій там, де це можливо та доцільно на думку істинних господарів системи, а не очікувати побачити її відразу у військах. (далі нижче)

Чи загрожує ворожа система супутникового зв’язку «Рассвет» Вже пройшло дві хвилі обговорення цього питання – безпосередньо після запуску перших 16 супутників системи 23 березня ц.р. та наприкінці травня після відповідного допису Сергія «Флеша». Може не такий страшний цей чорт як його малюють одні, або абсолютно не до теми «СВО» за думкою інших? Пропагандисти з московії характеризують її як аналог Starlink – хоча вона й близько не стоїть як за запланованим масштабом, практично відсутністю комерційного зиску а-ля-Starlink, так й по за технічними характеристиками майбутнього угрупування. Запускали та планують наступні партії запускати в основному з військового космодрому Плесецьк – а все що звідтіля потрапляє на орбіту, чисто цивільним застосуванням, якщо це не одноразова дія, й не пахне. Так, спочатку ані їхнє Міноборони, ані Роскосмос взагалі не повідомляли про свою причетність до цього !!! Багато роздумів тут й не потрібно – є третя сторона ))) (далі нижче)

Європа тягне Україну у власні космічні програми Минулого року Євросоюз фактично подарував Україні участь без попередніх умов у компоненті "Copernicus" (Спостереження Землі з космосу) та підкомпонентах "Події космічної погоди" і "Навколоземні об'єкти" компонента "Космічна ситуаційна обізнаність" Космічної програми Європейського Союзу: https://www.facebook.com/andrii.a.kolesnyk/posts/pfbid0ZLoLjnJUrXNvwN3novRUiLErhYkfAsArNBSMsKZLkk9MzdyDHzWhszCvEoZgK8y2l Але для залучення країн, які не входять до ЄС, до безпекових компонентів Космічної програми ЄС, є окрема процедура, прописана в законодавстві ЄС. Вона розповсюджується, у тому числі, й на компоненти урядового зв’язку GOVSATCOM та урядових послуг безпечних комунікації (частини майбутньої системи IRIS2). 09 березня ц.р. Європейська Рада надала дозвіл виконавчому органу ЄС – Європейській Комісії – на початок переговорів щодо залучення України до цих важливих компонентів власної космічної програми та затвердила позиційні Директиви. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32026D0587 Після узгодження обома сторонами положень відповідної Угоди між ЄС та Україною, Європейська Рада, до якої входять всі держави-учасниці ЄС, має схвалити рішення про підписання такої Угоди. І тільки після цього Україна зможе використовувати для власних потреб сервіси віртуального угрупування європейських супутників GOVSATCOM, яке розпочало функціонування з початку 2026 року, та майбутньої системи IRIS2 (термін введення в експлуатацію - до 2030 року). До речі, дві держави, які не входять до ЄС – Ісландія та Норвегія – вже підписали відповідні угоди наприкінці березня ц.р., витративши на вищезгадані процедури відповідно 1 рік та 1 рік і 3 місяці. Шлях непростий та некороткий. М’яч на українській стороні.

08 травня Держдеп США увів санкції проти китайських суб'єктів за надання супутникових знімків, які дозволяють Ірану завдавати військових ударів по американських силах та їх союзників на Близькому Сході: • Meentropy Technology (Hangzhou) Co. Ltd (MizarVision) — геопросторова розвідувальна компанія, яка агрегує доступні на ринку супутникові зображення, що детально відслідковують військову діяльність США під час операції Epic Fury • Earth Eye (TEE) — оператор супутників дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), яка надала Ірану у користування один з них - ТЕЕ-01В • Chang Guang Satellite Technology Co., Ltd.(Chang Guang) — перша китайська комерційна компанія у сфері ДЗЗ, заснована у 2014 році. Володіє та управляє угрупованням супутників Jilin-1, яке включає понад 100 активних космічних апаратів ДЗЗ з роздільною здатністю менше 1 метра. Хусити також користуються її послугами Опосередковано, оголошені санкції можуть вплинути й на допомогу зазначеними структурами російській агресії проти України

Запитують про "Повітряний старт". Декілька років тому досліджував це питання про досвід США, про яке згадував нардеп Ф.Веніславський - читаємо приєднаний допис https://www.facebook.com/andrii.a.kolesnyk/posts/pfbid03kej2DCJ7kGeEfVjZXCEk5f6RqJvAwZDu13qnwbYJH7hSAagsP33mMPxYff81SxQl

(Продовження) А ще з Байконуру очікуються відкладені з минулого року запуски наступних трьох супутників серії “Хайям” з оптикою вже у 0,5 метрів, а також геостаціонарний супутник “Екватор” також російського виробництва для використання, у тому числі, для урядового та військового зв’язку. Для них безперечно передбачатимуться саме мобільні системи управління та приймання і обробки інформації. А поки їх немає на орбіті, вся доступна космічна рать московії, що забезпечує підтримку з космосу їх окупаційні дії під час агресії проти України, також надає військові космічні послуги через захищені комунікації й Ірану – хоча їх на порядок (за кількістю та якістю) менше ніж тих, що ми отримуємо від партнерів. Але під дурня вимагати нерівномірний розмін – типу Росія відмовляється від підтримки з космосу Ірану в обмін на припинення допомоги Україні космічними послугами/даними від Заходу – класичний хід кремля. Тим більш, що вони в курсі, що, наприклад, вся супутникова навігація для іранських ракет та дронів забезпечується китайською системою BeiDou, та й основні розвідувальні дані з космосу в інтересах Ірану, які також на порядок кращі за російські – проксі-компаніями китайського походження. Але це інша історія.

Вже через декілька днів після початку своєї операції проти Ірану американські військові керівники оголосили про знищення іранського космічного командування. Скоріш за все, також й вся наземна стаціонарна інфраструктура, яка забезпечувала управління та прийняття і обробку інформації з 13 діючих іранських супутників, які вони не були далекі від передових космічних технологій – також була зруйнована. Але є нюанси. Так, супутник Спостереження Землі з космосу “Хайям-1” з просторовою розрізненістю 0,7 метрів, що був розроблений приватною російською компанією та запущений з Байконуру у серпні 2022 року (світлина 1) та забезпечений не тільки стаціонарними центрами управління та приймання і обробки інформації, але й мобільними (світлина 2) – й чи вцілили саме ті, що на колесах, та/або поставлені запасні – питання залишається відкритим.