Сонна Кошка

Так виглядає класика і традиції

Слідкую за одним гречневим акаунтом в інсті: людина показує свої гречані прийоми їжі. Виключно гречка в основі. І от нещодавно вловила зміну: він в армії, що видно по останнім постам. Це знову наштовхнуло мене на думку, що їжа це дуже потужний щоденник.

Завтра робочі задачі такі цікаві, як на мене: подзвонити екзорцисту подзвонити п'ятьом вантажоперевізникам в Краматорську

Мені не дуже цікаво читати вигадані історії про війну. Щось, чого не було - персонажі вигадані, ситуації також, тільки тло подій, як загальний фон - є правдивими. І це наче створює для мене небезпечну пастку: повірити в те, що відбувалося, повірити у вигаданий світ автора і вбудувати цю історію у загальну історію. Тут Жадан 2017 року взяв загальний фон подій на сході країни та створив в ньому окремий світ зі своїм героєм, щоб підсвітити аморфність місцевого населення, яке відокремлює себе від того, що відбувається. Тобто я читаю чужу рефлексію художню про регіон та події, які я знаю. І в чому цінність цього у 2026 році? Самое отакої літератури про війну? Я не знаю. Задаю це питання собі й щось починаю думати, що мені про війну цікава тільки документальна література, яка не буде вводити мене в оману.

Почала читати книгу, думала, може відгук напишу, бо вона про мій регіон, але 20 сторінка за плечима, а читати далі все менше бажання. Тут події 2014, настрої того часу, думки, вайби безнадії і не знаю, чи хочу я в то ниряти, ще й в художку, не у документальні події. Маю сумніви. І неприємний передсмак.

У Фінляндії культ Туве Янссон та її мумі-тролів. Я спочатку дуже раділа цьому, бо постійно було відчуття, що я наче всередині казки, але то тільки якщо не придивлятися. Сумки з мумі, тарілки, чашки, сірники, кефір, магніти, шапки-кепки, одяг, кава, шоколад, ковбаса, чай, енергетик, морозиво — все що завгодно може бути МУМІ. І це цікаво, прикольно, якби не оверпрайс на всі ці товари. Як тільки на коробці будь-чого з'являється хтось з цієї серії казок, то одразу цінник виростає разів в 10-20! Просто так. Через зображення. Ця комерціїзація казкових героїв мені стала вже навіть неприємна, трошки огидна, бо я відчула, як муміків просто використовують і все. Менше з мумями Фінляндія в мене асоціюватися не стала і ставлення до казки чи до письменниці не змінилося, а от капіталістичний світ в черговий раз отримав від мене червону картку, на яку йому, звісно, похуй. 😝

Наснився сон, який розблокував спогад про 11 років співжиття в тіткою, у якої була шизофренія. І про її кімнату, яка була для мене найгарнішим та найтаємничишим місцем в квартирі, бо там були коробочки з прикрасами, вази із квітами, парфуми та всяке, закрите на замок. Думаю, що варто написати про це оповідання та включити в збірку.