Сонна Кошка

описание

Письменниця і дослідниця Пишу про Донеччину та Луганщину Розказую про роботу над книгою, журналістику й мандрівки по Україні та світу 🔬🐈‍⬛

← к каналу @spluiem

307

подписчиков

Охват к подписчикам

20,8%

ERR

Реакции к просмотрам

5,33%

248 на 49 постов

Пересылки к просмотрам

0,95%

Постов в день

3,0

всего 110

Где отзываются чаще

доля реакций к просмотрам

14 авг.У Фінляндії культ Туве Янссон та її мумі-тролів. Я спочатку дуже раділа цьому, бо постійно було відчуття, що я наче всередині казки, але то тільки якщо не придивлятися. Сумки з мумі, тарілки, чашки, сірники, кефір, магніти, шапки-кепки, одяг, кава, шоколад, ковбаса, чай, енергетик, морозиво — все що завгодно може бути МУМІ. І це цікаво, прикольно, якби не оверпрайс на всі ці товари. Як тільки на коробці будь-чого з'являється хтось з цієї серії казок, то одразу цінник виростає разів в 10-20! Просто так. Через зображення. Ця комерціїзація казкових героїв мені стала вже навіть неприємна, трошки огидна, бо я відчула, як муміків просто використовують і все. Менше з мумями Фінляндія в мене асоціюватися не стала і ставлення до казки чи до письменниці не змінилося, а от капіталістичний світ в черговий раз отримав від мене червону картку, на яку йому, звісно, похуй. 😝20,69%
14 авг.Мені не дуже цікаво читати вигадані історії про війну. Щось, чого не було - персонажі вигадані, ситуації також, тільки тло подій, як загальний фон - є правдивими. І це наче створює для мене небезпечну пастку: повірити в те, що відбувалося, повірити у вигаданий світ автора і вбудувати цю історію у загальну історію. Тут Жадан 2017 року взяв загальний фон подій на сході країни та створив в ньому окремий світ зі своїм героєм, щоб підсвітити аморфність місцевого населення, яке відокремлює себе від того, що відбувається. Тобто я читаю чужу рефлексію художню про регіон та події, які я знаю. І в чому цінність цього у 2026 році? Самое отакої літератури про війну? Я не знаю. Задаю це питання собі й щось починаю думати, що мені про війну цікава тільки документальна література, яка не буде вводити мене в оману.20,34%
10 авг.Найкращим було раптово відкрити калитку — куди? Я не знаю. Але пройти до садика, де росте малина, і їсти її, їсти, а десь ще були троянди, хоча і не смачні, мабуть. Острів запрошував у свої таємничі кутики, що мені захотілося тут пожити, аж поки не приїхав паром і з нього не вивалилися люди з фотоапаратами, голодні до вражень, вони бігли, розтікаючись островом. #Фінляндія #Свеаборг20,00%
11 апр.Сразу День 2, впав-сохранивсь Це був дуже довгий день сьоні, і ще досі я щось хобочусь роблю, бо є робота — стаття про пасочки. Почався він с того, що паспорт ми удачно забрали — чувак ще такий привітний виявився, сразу обняв нас, я пожаліла, що ми йому шоколадку не взяли. Потім ми лазили по барахолці, де я купила собі нарешті фігурки душевні чайні, ледь не спокусилася на порно-карти. Потім ми схаменулися, що пора бігти на вокзал саджати Франка на автобус. Прибігли, хутко почали їсти, Франк вже сів, а я доїдала картопельку, як раптом як уїбе, все застряслось, по вухам вдарило, ми почули ще свист, їбалом в пол впали - воно знов, вдруге. Полежали трохи, бо крикнули, що ще буде, а потім понеслись в укриття і там вже чекали, поки каби перестануть відслідковуватися. Піднявся стовб диму, ми думали що робити, хотілося продовжити каву пити, тільки нормальну. Ми піши і БАЦ сразу вперлися в місце прильоту, бо це було в 7 хвилинах від нас, почали працювати, знімати. Я знімала, поки не прибіг Денис і не сказав, що зараз по шапке получу, бо в мене акреди немає, але в Антоніни була, тож я її лишила працювати, а сама відійшла. На місці прильоту я відчула страх, воняло різними запахами гарі, димно, з газової труби виривалося полум'я, як вічний вогонь. Під ногами валялося різне текстурне, від уламків, скла, вспортого асфальту, кабелів, цегли, речей, віконних рам, непонятно чого ще. Була вирва воронкова, купа людей, машини понівечені, будівлі, одразу перестали бути будівлями, а такими, наче в них ніколи не було життя. Валив дим. Вулиця була засипана. В очах був пил, горло почало скребсти, я почувала себе небезпечно, а ще й стидалася себе, що я як шакал все назнімала. Коли пішла, то вже потроху відпустило. Якийсь мужик сказав мені "не втикай". Зустріч з подружжям творчим відминилась, тому ми пішли з Тошьею додому перепочити, ще каву взяли-таки. Вдома перезагрузилися і розбіглися по справах. Я пішла до Вані, його мами та бабусі. Зустрілися, був храм, а потім пішли до них у гості, балакали про всяке, вони показали свій зруйнований будинок, нову квартиру, синтезатор, розповіли про сертифікат на житло, про свої плани на виїзд. Я пішла від них наче після зустрічі з родичами, було тепло та спокійно. Перед домом зустрілась з Михайлом, ми якомусь п'яному мужику викликали таксі, але він сів і водій сказав, що той неадекватний, затрєбував відмінити заказ. Я відмінила і побігла до Антоніни. #Краматорськ17,06%
14 апр.День чотирисотий по відчуттях Зранку, оминувши відро, ми поїли бутріки та з монахами поїхали назад в Крамаху. Я пересобрала рюкзак і навіть не почиствши зуби, бо воду вже вимкнули, побігла на зустріч з Левоном та письменницею Вікторією Белім. Оголосили загрозу обстрілу центру міста, тож зустрілися в парку, як раз прилетіли бпла і уїбали кудись — оказалось біля мого дому, Антоніна як раз була там, побігла на місце прильоту. А ми сиділи під деревами, бо ще й фпв прилетіли. Левон був з чуйкою та антидроновою рушницею, тож я побачила, як воно хоч виглядає. Взяла інтерв'ю у Вікторії під деревом на землі. Побігла до художниці Олени та її чоловіка Олександра брати інтерв'ю про картини. Роботи були зроблені з шматочків берести, листячка, квітів, і всякого різного. А будинок їх весь в зелені, на подвір'ї більше 20 котів! Мені подарували магнітики та накормили тортом величезного розміру, а я принесла пасочку. Наостанок забігла до Вані та його родини, мене знову накормили, а я намагалась замотивувати Ваню їхати за кордон. Після йшла в темряві, кайфувала, а біля стадіону почула запах сирості, вологи, трави і так закортіло туди в центр поля, там сісти щолкнути банкою з чимось холодним, і сидіти пити схрестивши ноги та слухаючи музику та ніч, що насувається. Обожнюю це відчуття (зараз доїду до Кривого і куплю щось в банці!).🕊 З Тосею слухали різні версії Мурки на кухні та розмовляли про все підряд, угорали. Я поїду скоро до неї в Катовіце! На ранок треба було рано вставати, але в мене стався якийсь безсонний момент і довго не могла заснути ще. #Краматорськ16,89%
13 авг.Наснився сон, який розблокував спогад про 11 років співжиття в тіткою, у якої була шизофренія. І про її кімнату, яка була для мене найгарнішим та найтаємничишим місцем в квартирі, бо там були коробочки з прикрасами, вази із квітами, парфуми та всяке, закрите на замок. Думаю, що варто написати про це оповідання та включити в збірку.14,29%
14 авг.Завтра робочі задачі такі цікаві, як на мене: подзвонити екзорцисту подзвонити п'ятьом вантажоперевізникам в Краматорську13,33%
11 апр.Короткий щоденник, просто для фіксації. День 1, Прелесне, дощ, бронхіт В цей день ми втрьох з Тошьею, Франком та мною поїхали в Прелесне. Сдали книжку в бібліотеку та почали вибиратись з міста дуже поступово до місця, де можна ловити попутки. Ловили вже прям в місті, але супер-мега-повільно, бо трьох людей ніхто не хотів брати. Якась бабуся вже вмовляла нам йти з нею НЕСТИ ГРОБ ХРИСТА ВНІМАНІЄ!!! це було ну дуже заманчіво і дикувато, але ми були настирні. Лив дощ, в мене був жахливий кашель бронхітний, тому я їла льодняники до нудоти вже. Ми кудись йшли мокрі, потім нас взяли одразу до Прелесного, довезли, і ми почали чалапати в грязі по селу до музею. Музей етнографічний був у вигляді вуличної експозиції різних домівок та млина, звезених з різних куточків сходу. Ми ще хтіли поспілкуватися з кимось звідти, але нікого не було, і в магазині нас направили до доньки художника, що створив музей, але вона була непривітна. Пам'ятаю мене вразило те, що вони нічого не будуть робити з евакуйованими фондами. І що місто, де вони, це секрет. Який секрет? Воно буде там гнити. Питаю, чого ви не хочете робити виставку з роботами Шевченка, а вона каже, що воно нікому не треба. Ну та, ало. Рвонули назад змерзлі мокрі, відсижувались в Забої, який закривається наприкінці квітня, ще ходили, ввечері їлі пельмені з м'ясом пластикової акули, вдягали Франка в облачну піжаму. А ще Антоніна загубила паспорт закордонний, але його хтось найшов, тому на ранок домовилися про зустріч. #Краматорськ11,92%
18 февр.без подписи11,16%
11 апр.Якось воно сусідствує одне з одним. У невідомій для мене формулі, яку я поки не готова рефлексувати, адже знаходжусь у дивному стані з тривоги, страху, бажанні носитись та говорити, бачити, читати, малювати, никатися в шпарини. #Краматорськ10,03%
10 дек.Так люблю збирати ці написи і думати, чи дочекалися. #Краматорськ9,48%
15 мар.без подписи8,44%