Настя. Безумовне щастя

Вчора натрапила на досить цікавий фільм "Втеча зі шлюбу" (2020), де дуже класно показали подружжя, в якому жінка весь час тисне на чоловіка, а чоловік просто мовчки з цим погоджується, зовсім не усвідомлюючи того, що причина зовсім не в його дружині, а в тому, що він сам не може відчути свободу робити те, що хочеться і діє лише з почуття боргу і, швидше за все, страху знецінення його власних дій чи слів дружиною. Дуже цікаво поглянути на те, як це виглядає з боку і яким це не є очевидним, коли знаходишся "всередині" ситуації.

Коли немає часу чи можливості для чогось, коли весь час виникають якісь обмеження, усе це - лише контраст, завдяки якому можна відчути, як НЕ ХОЧЕТЬСЯ, щоб було і зрозуміти, ЯК ХОЧЕТЬСЯ. Усі ці ситуації ми створюємо для себе і відчуваємо їх саме такими, для того, щоб усвідомити, що обмежуємо насправді ми себе самі своїми ж думками. Але робимо ми це зовсім не для страждань чи для того, щоб пожаліти себе, а для того, щоб побачити це своє переконання і змінити його на протилежне. А яка протилежність до обмеження? СВОБОДА. І, насправді, свобода - це внутрішній стан, який не має залежати від подій, що відбуваються навколо. Свобода - це знати і відчувати, що усе що ти робиш, ти робиш з власної волі. І ти можеш відмовитися робити це в будь-який момент. Ніхто тобою не володіє, ти нікому не належиш, ніхто тебе не може примусити. Крім тебе самої. Лише ти сама є головним тираном власного життя. Лише ти змушуєш себе залишатися у стосунках з іншими людьми, які вже давно не влаштовують, жити в тих умовах, які більше не є прийнятними, займатися тим, що більше не приносить задоволення. Якщо ти це усвідомлюєш, немає сенсу винуватити себе через це чи сварити. Єдине, що варто зрозуміти - насправді ти абсолютно вільна припинити робити будь-що в будь-який момент, навіть якщо ти робила це останні 10 років свого життя, навіть якщо всі навколо до цього звикли і їм буде важко це пережити. І швидше за все ти не зможеш припинити усе, що більше не є твоїм власним бажанням в один момент. Але саме відчуття повної свободи, відчуття, що ти не зобов'язана, не повинна, не змушена запускає цикл змін, які у підсумку приведуть тебе до життя, де ти робиш усе лише з любові, а не з відчуття боргу. Головне тільки - цю свободу відчувати всередині, не зважаючи на те, що відбувається зовні.

Усі ми творці свого життя. Ми самі створюємо несвідомо різні ситуації. Але абсолютно усі з них мають єдину мету - показати, що саме (які думки, переконання, упередження) заважає нам жити життя, яке хочеться. І відчувати те, що хочеться. Як правило, глибинні причини, які "заставляють" жити нас саме так, як ми живемо і зупиняють від того, щоб щось змінити, у більшості людей однакові: страх бути неприйнятим, страх бути тим, кого не люблять, страх не вижити. Та будучи всередині свого життя, проживаючи одне й те саме щодня, відчуваючи одні й ті самі почуття, це побачити неможливо. Зате, абсолютно можливо, коли стаєш спостерігачем власних ситуацій. Це можна порівняти з грою в Sims, коли ти бачиш ситуацію, але "головою" і почуттями не знаходишся в ній, не забираєш собі кожне слово, звинувачення, образу. Спробуйте колись, це дуже цікавий досвід, від якого вже ніколи не захочеться відмовлятись. Особливо прикольно, коли чергова сварка з родичами чи чоловіком перестає викликати злість, біль, роздратування, а запускає аналіз того, яке моє чергове переконання дає змогу побачити ця ситуація. Це є одним з перших кроків на шляху до зміни свого життя: Помітити свою автоматичну думку/почуття і, але відмовитися думати наступну думку таку, як завжди. А через деякий час, з'явиться сміливість відповісти по-іншому, а ще через якийсь проміжок часу ви вже зможете зробити іншу дію. А, як відомо, нові дії завжди приводять до нового результату. І ось так, крок за кроком, ваше омріяне життя вже починає ставати реальним.

ЯК ЗМІНЮВАТИ ДУМКИ Алгоритм простий: 1. Помічаємо думку, яка викликає неприємні відчуття. 2. Подумки говоримо собі будь-яке стоп-слово або фразу (наприклад: я не буду про це думати; я не буду продовжувати цю історію; або просто стоп і т.д ) 3. Робите щось, щоб змістити фокус уваги на відчуття в тілі (наприклад: глибокий вдих і видих; доторкнутися пальцями однієї руки до іншої; розтерти долоні і т.д.) Через деякий час необхідність в цьому пункті відпаде сама собою. 4. Думаєте нову думку, яку вам думати приємно. Найпростіше - просто протилежну до тієї, що думали раніше (наприклад, мені не вистачає часу => мені завжди достатньо часу; у мене нічого не виходить => у мене все виходить; якщо раптом не знаєте, як змінити неприємну думку на протилежну, можете просто думати: все добре, у мене все вже є. Почати помічати думки дуже просто. Але буквально через хвилин 5-10 ви вже забудете, що намагались слідкувати за думками. Тому, напочатку, буде зручно поставити будильник, наприклад, через кожні 30 хвилин, для того, щоб не забувати звертати увагу всередину себе. Спочатку слідкувати за думками і змінювати їх на інші буде захопливо. Через невеликий проміжок часу це буде здаватись чимось із розряду позитивного мислення, яке не працює. Типу, я бачу очима, що все погано, як можна думати, що все добре. І ось в цей момент важливо не зупинитись, бо далі станеться чудо, якщо ви продовжите. А якщо не продовжите, просто будете жити так, як і раніше. Пройде ще невелика кількість часу і спостерігаючи за своїми думками (вже на автоматі), ви з подивом помітите, що вже думаєте зовсім не так, як раніше і нові думки, які ви повторювали замість старих, тепер стали вашими власними і не відчуваються, як щось несправжнє і чужеродне; ви перестали страждати, ображатися, вибухати з будь-якого приводу і реальність навколо вас стала змінюватись згідно ваших нових думок. Тепер, іноді, ви навіть дієте зовсім по-іншому і відповідаєте людям зовсім іншими словами. Саме так починається шлях до великих внутрішніх змін, що тягнуть за собою зміни зовнішні, які відбуваються так швидко і здаються такими неможливими, що зазвичай їх називають співпадіннями, знаходженням у вдалий час у вдалому місці чи просто везінням 💫

Якщо стається щось погане, з цим треба просто погодитись. Так, це вже сталось. І жити далі. Не опиратися цьому. Не роздумувати весь час про те, що можна було щось змінити, що можна було зробити краще. Зупинитись. Насправді, думки - це те, що найбільше впливає на наш стан. Не самі події, а наші думки про ці події. Бо ми не можемо зупинити себе про це думати. Подія вже завершилась, а ми далі продовжуємо знаходитися у ній. І це може тривати роками. І це не про те, щоб перестати відчувати сум, біль чи злість з приводу якоїсь ситуації. Це про те, щоб ці відчуття побачити і набувшись у них достатню кількість часу вибрати інші - приємні. Бо ніхто з нас не створений для вічних страждань. Та саме завдяки ним ми знаємо, що таке щастя. Якби цього контрасту не було, ми б ніколи не зрозуміли.

На чому зараз фокус твоєї уваги? Це щось приємне чи не дуже? Навіщо про це думаєш?

Як би дивно це не звучало, але те, що подібні неприємні ситуації весь час повторюються в нашому житті - добре. Тому що саме вони дають нам можливість побачити, які одні й ті самі наші думки і почуття призвели до їх виникнення. Більшість наших думок, насправді, не є нашими від початку. Щось ми взяли від батьків, щось від інших людей, щось із книг, фільмів і т.д. Але не всі з цих думок нам "підходять". Ми можемо думати про щось безперервно, при цьому, наче десь глибоко всередині не погоджуючись з цим, але ми вже настільки повірили у цю думку, що вважаємо її своєю і вона безпосередньо впливає на нашу поведінку і на усе життя. Якщо тіло реагує на думку неприємними відчуттями, заставляє нас внутрішньо стиснутись, значить вона нам не підходить, вона не є правдою для нас. Якщо ж тіло реагує на думку приємним теплом, розслабленням, відчуттям, що все добре - значить ця думка є нашою правдою. І саме вона здатна приводити нас до стану задоволення від життя. Але якщо не дуже зрозуміло, чи якась думка допомагає нам жити прекрасне життя, чи, навпаки, не дозволяє, треба задати собі всього одне питання, і відчути, як на це відреагує тіло, відключивши у цей момент логічний і послідовний розум. Питання, яке є ключиком до майбутніх великих змін дуже просте: А ЩО, ЯКЩО...? Я виснажена, бо важко працюю. - сум, апатія, тіло втомлене, відчуття неприємні А ЩО, ЯКЩО мені більше не потрібно важко працювати? Що, якщо робота може приносити задоволення і гроші одночасно? Що, якщо від неї можна кайфувати? - відчуття приємні, тіло розслабляється. Мене не цінують і з моєю думкою не хочуть рахуватись. - сум, образа, неприємно А ЩО, ЯКЩО цінують і прислухаються? А що  якщо я сама себе ціную і мені, в цілому все одно, хто що каже, бо я не сумніваюся у собі? Що, якщо я почуваюся добре, незалежно від оцінки інших і можу говорити і робити що хочу? - це відчувається приємно Я постійно потрапляю в токсичні стосунки. - злість, сум, відчуття безвиході, неприємно А ЩО, ЯКЩО я вже не у таких стосунках? Що, якщо людям навколо можна довіряти і ніхто мене не може образити? Що, якщо я люблю себе настільки сильно, що інші ставитися до мене без любові просто не можуть? - це дуже приємно відчувати Цікаво, чи помітили ви, як після приємного відчуття у тілі зразу з'являються думки, типу: "ні, це нереально, нашо про це думати, це все одно неможливо, йди повертайся до справ, розмріялась вона..."? Як ми навчились думати стільки неприємного і відчувати це як норму, а думки про приємне, навпаки, відкидати подалі як щось ненормальне? Я погана мама, бо зриваюсь на дитину. - провина, біль, жалість, неприємно А ЩО, ЯКЩО я хороша мама? Що якщо я все роблю правильно? - тут приємні відчуття А що, якщо дитині потрібен саме такий досвід? Що якщо більше не потрібно себе контролювати і стримуватись, не треба дотримуватись порад психологів і можна поводитись з дитиною як хочеш? - ця думка взагалі звучить дико і викликає страх, що ніби якщо я себе не буду контролювати, то стану злою мачухою, яка обов'язково своїм відношенням глибоко травмує дитину. Але це працює абсолютно навпаки. Коли відпускаєш контроль - розслабляєшся і злість на дитину розчиняється сама собою. Бо тепер не треба слідувати правилам і рекомендаціям, які встановили інші, не треба обмежувати себе не своїми думками. Нарешті, почувши себе і свої справжні думки, що приносять радість, серце починає наповнюватись безмежною любов’ю і теплотою, і зриви на дитину просто зникають, бо це вже не потрібно. І раптом рекомендації і поради дитячих психологів вже виконуються самі собою, без додаткових зусиль, бо в більшості випадків вони дійсно описують безумовну любов. Але є величезна різниця між тим, щоб просто прочитати про це почуття і намагатися його відтворити за допомогою розуму і тим, щоб проживати щодня це почуття всередині, без необхідності в якихось додаткових поясненнях, як це робити. Про те як змінювати неприємні думки на приємні напишу далі.

Реальність навколо нас - стовідсоткове відображення наших виборів, як свідомих, так і неусвідомлених. А усі наші вибори являються наслідком віри/знань про те, як жити це життя. І я на власному досвіді переконалась, що це працює саме так, а не навпаки. Тобто, насправді, НЕ ПОДІЯ ВІДБУЛАСЬ і мої ПОЧУТТЯ повністю ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ЦІЄЇ ПОДІЇ, а спочатку Я ПОСТІЙНО МАЮ ЯКІСЬ ПОЧУТТЯ/ВІРУ/ЗНАННЯ і вже як наслідок ВІДБУВАЄТЬСЯ ПОДІЯ, що повністю їх підтверджує. Я думаю: Я виснажена, бо важко працюю. Насправді: Я впевнена (маю віру/знання), що повинна важко працювати. Я впевнена, що інший сценарій для мене не можливий, альтернативи немає. Наслідок: Мій фокус уваги знаходиться лише на одному варіанті, я навіть мріяти собі не дозволяю про інше, відповідно, інші варіанти навіть не потрапляють у мій простір і я продовжую важко працювати і почуватись втомленою. Коло замкнулось. Я думаю: Мене не цінують і з моєю думкою не хочуть рахуватись. Наспраді: Десь у глибині душі я дійсно впевнена, що це так і є і моя несвідома поведінка дійсно призводить до ситуацій, які знову і знову підтверджують це моє знання про себе. Наслідок: Мій фокус уваги на тому, що зі мною щось не так, я завжди тримаю увагу на ситуаціях, де мене знецінюють, я прокручую це постійно в своїй голові і постійно це відчуваю, навіть коли прямо зараз зі мною нічого не відбувається. Потім ці події знову відбуваються, я знов реагую так само. Знов ті самі почуття і ситуації. Все по колу. Я думаю: Я постійно потрапляю в токсичні стосунки. Насправді: Я несвідомо вибираю такі стосунки, бо вони підтверджують мої знання (попередній досвід) про те, що хорошу людину знайти важко, краще бути обережнішою, бо мене можуть підставити, людям краще не довіряти, бо вони часто обманюють і тд. Наслідок: Кожні стосунки підтверджують моє знання про те, що по-іншому неможливо. Вже під час знайомства з будь-якою новою людиною я готуюся до "нападу" і "оборони". "Напад" обов'язково відбувається і я знову впевнююсь, що мої знання про людей і стосунки вірні, я права. Я думаю: Я погана мама, бо зриваюсь на дитину. Насправді: Я зриваюсь на дитину, бо відчуваю себе поганою мамою)) не виконала список своїх вимог до себе, як до хорошої мами і все, зразу сварю себе, виню, моя дитина створює для мене ситуації, що знову і знову це підтверджуть, я знову себе сварю і виню. Нескінченний цикл. Наслідок: Кожна ситуація з дитиною призводить до мого крику, кожен крик викликає провину. Фокус уваги весь час на тому, що я не справляюсь з власною дитиною, відчуття себе поганою підтверджується з кожною новою ситуацію все сильніше. Продовження буде

Повертаючись до питання: Чому ми можемо "пропрацьовуватись" роками у спеціалістів, а зміни відбуваються таааак повільно? Чому всередині стільки вічних сумнівів і нерішучості? Чому з нами не стаються квантові стрибки і глобально нічого не змінюється? я бачу відповідь в тому, що у багатьох з нас просто відсутній фундамент у вигляді непохитного знання ЗІ МНОЮ ВСЕ ТАК. Що б не відбувалося навколо, хто б що не робив, хто б що не казав, я знаю, що зі мною все так і я все роблю правильно. Ми часто вирішуємо проблеми точково, але потім виникають нові, схожі на попередні. Все ніби повторяється по колу: одні й ті самі ситуації і люди, що своєю поведінкою викликають одні й ті самі почуття... А все через відсутність базового відчуття, базового стану, що зі мною все ок. Бо якщо зі мною не ок, то я весь час буду намагатись щось виправляти і все одно всього ніколи не виправлю, бо фонове відчуття неідеальності так нікуди не дінеться... І це відчуття напряму впливає на будь-який мій вибір і, відповідно, на усе моє життя. Але найприкольніше те, що лише за допомогою зміни думок можна повністю змінити сприйняття себе і, відповідно, усе своє життя. І реально за тижень-два можна раптом усвідомити себе тією, яка тепер відчуває, що з нею завжди усе так, тією, хто завжди усе робить правильно.

Відчувши це ⤴️ одного разу на на 15 секунд, відчуття мені дуже сподобались. Стало так добре, як, мабуть, ніколи до цього за останній час. Якщо ВСЕ ВЖЕ Є, і ВСЕ ЗАВЖДИ ДОБРЕ, можна робити що хочеш, нічим не обмежуватись і ні про що не хвилюватись. Але через 15 секунд налетіли думки: ти що, забула де ти живеш? В сенсі все добре? Так не буває! Не треба ні про кого піклуватись? Ти що егоїстка? Придумала собі тут, що все можна. Зніми рожеві окуляри! Давай краще вставай і йди робити щось корисне. Життя - не казка, перестань про це навіть мріяти! Але ж ті 15 секунд абсолютного щастя... було так добре... і так не хочеться це втрачати. Чому так не може бути завжди? Дійсно, ЧОМУ ТАК НЕ МОЖЕ БУТИ ЗАВЖДИ? А що, якщо може? А що, якщо можна хоча б іноді думати про це, щоб відчувати ті приємні почуття? Що, якщо ТАК ДУМАТИ МОЖНА ЗАВЖДИ? Не обов'язково комусь про це розказувати, це ж просто думки? І якщо я можу думати про погане, то чому не можна думати про хороше? ЧОМУ ЦЕ МРІЯТИ ПРО ХОРОШЕ НЕ МОЖНА І ОБОВ'ЯЗКОВО СЕБЕ ВІД ЦЬОГО СЛІД ЗУПИНЯТИ? Думки в моїй голові "сперечались". Частина з них сподобалось викликати приємні відчуття в тілі від того, що все може бути добре, а інша - забороняла це робити, бо НАСПРАВДІ Ж ЦЕ НЕ ТАК! ВІДКРИЙ ОЧІ І НЕ ВИГАДУЙ! І в той момент я зробила найкращий в своєму житті вибір. Я вирішила почати вірити тим думкам, які викликали приємні відчуття. А для того, щоб Розум не заважав, я пояснила йому усе дуже логічно: по-перше, це просто думки. Я можу думати, що хочу. Ніхто до мене в голову ніколи не залізе і не скаже: "ага, попалась! Думаєш, що тобі можна більше не мити посуд, а сама стоїш миєш. Це поліція думок і ти заарештована!" по-друге, якщо я можу думати часто про погане і продумувати невеселі сценарії майбутнього, то я так само замість цього можу думати про хороше. Фактично, це ж нічого не змінить, але від приємних думок і настрій краще і відчуття. Так я почала свідомо замінювати "погані" думки (які відчувалися тілом як, щось неприємне, що "стискає" всередині) на "хороші" (які дають розслаблення і приємне тепло, що розливається по всьому тілу). Звісно, напочатку, я робила це, лише, коли про це згадувала. І це реально було важко, бо звичка думати по-іншому, в більш негативний бік, формувалася роками. Але в якийсь момент приємні думки стали переважати. Через деякий час, я вже не просто думала "хороші" думки замість "поганих", а ще і почала їм вірити, як колись вірила "поганим" і мене все більше наповнював спокій і розуміння, що все дійсно буде добре. А ще через якийсь час це перетворилось на фундаментальне знання, на внутрішню опору. Опору, яку я дала сама собі назавжди. Те, чого мені так не вистачало все життя, те що я завжди шукала в інших. Можливо, знаєте, про поняття базової довіри до світу, яку ми так намагаємося закласти своїм дітям від самого народження? Так от, я її відчула свідомо. Вперше. В 34 роки. І це була точка з якої почалися інші мої усвідомлення.

То ж... Спробуйте лише уявити: ВАМ УСЕ МОЖНА! Ви можете вставати зранку в будь-який час і лягати, коли захочете. Вам не потрібно піклуватися про будь-кого, окрім себе. Ви можете їсти найкращу їжу, будь-яку, за вашим бажанням. Вам більше не потрібно нікуди бігти і щось встигати. Ви можете робити лише те, що вам подобається, а від того, що не подобається відмовлятись, без будь-яких пояснень чи виправдань. Чуже засудження ваших дій не має на вас жодного впливу. У вас є пожиттєва гарантія, що ви ніколи не допустите жодної помилки. Усе, що б ви не зробили в майбутньому, зробили колись і робите зараз - правильно і так і має бути. Також, ви маєте гарантію, що все, що відбувається навколо вас - добре і завжди закінчиться добре, навіть якщо на якусь мить може здатися, що це не так. Вам не треба ні в кого питати дозволу, не треба ні з ким радитись. Ви можете просто робити ВСЕ ЩО ХОЧЕТЬСЯ, без будь-яких негативних наслідків. А якщо вам дуже хочеться щось мати чи щось змінити у своєму житті, вам достатньо просто про це подумати і невдовзі у вас це вже буде. Вам більше ніколи не потрібно переживати ні за себе, ні за когось іншого. Вам більше не потрібно боятись. Ви точно знаєте, що з вами завжди усе буде добре і ваш світ піклується про вас... Вийшло відчути це хоча б на мить? Як відчуття? Приємні? А якісь ще думки з'явилися?

Але мені здається, що я дійсно знайшла відповідь. Ну, для себе так точно. Та може вона стане в пригоді і для вас.

Жартую😁

Чому ми можемо "пропрацьовуватись" роками у спеціалістів, а зміни відбуваються таааак повільно? Чому всередині стільки вічних сумнівів і нерішучості? Чому з нами не стаються квантові стрибки і глобально нічого не змінюється? Я знаю відповідь! І поділюся нею з вами на новому курсі "ЯК ЗМІНИТИ ЖИТТЯ ЗА ОДИН ДЕНЬ" всього за 55 555 грн. Ціна діє тільки сьогодні!

Прихильність до солодкого закладена у нас генетично. Ніколи про це не думала в такому ключі. З книги Браян Грін "До кінця часів"

Чи дійсно я радітиму своїй новенькій Lamboghini Veneno, якщо ніхто ніколи мене у ній не побачить і не буде захоплено спостерігати як я лечу на ній по місту? Швидше за все ні, бо для мене її сенс у тому, щоб викликати конкретні емоції у інших людей. А як я це зроблю, якщо вони цю красуню ніколи не побачать? Тобто, виходить, це бажання не для мене, а для того, щоб справити враження наявністю цієї речі на інших. А от чи радітиму я маленькому будиночку на березі моря, якщо нікому не зможу про нього розказати? У мене тут навіть сумнівів не виникає. Так, так і ще раз так!😁 Такий простий і цікавий спосіб перевірки. Якось про нього почула і завжди тепер користуюсь🥰

ЯК ПЕРЕВІРИТИ ЧИ ТВОЄ БАЖАННЯ ДІЙСНО ТВОЄ? Чи точно ти хочеш саме цього з власної волі, чи бажання просто випадково "прилипло" до тебе, бо є однією з тих речей, які прийнято хотіти всім? Це визначити досить просто. Для цього достатньо уявити, що було б, якби це бажання у тебе дійсно збулось, але ніхто б про це не дізнався?