Віталій Хромець

«Можна привести коня до водопою, але не можна змусити його пити» — англійська приказка, відома ще з XII століття. Я часто використовую її, коли намагаюся пояснити собі та іншим різницю між процесом учіння з боку вчителя і процесом научіння з боку учня. Якщо учень не бажає навчатися, його неможливо навчити. Нещодавно я натрапив на цікаву інформацію. Виявляється, коли коні потрапляють у незвичне середовище, вони іноді відмовляються пити воду. Тоді господарі кидають у поїлку яблуко. Намагаючись дістати улюблені ласощі, кінь мимоволі починає пити воду. Ця історія наштовхує на глибоку педагогічну аналогію. Як коневі потрібне яблуко, щоб виникло бажання пити, так і дитині потрібен внутрішній стимул, щоб виникло бажання навчатися. Таким «яблуком» у навчанні є цікавість. А цікавість народжується з подиву. Саме подив пробуджує запитання, запитання спонукають до пошуку, а пошук стає початком справжнього навчання. Тому головне завдання вчителя — не просто привести учня до «водопою» знань, а допомогти йому відчути подив і пробудити цікавість, яка перетворить навчання на внутрішню потребу.

Чи справді війни виграють не генерали, а шкільні учителі та парафіяльні священники? Розбираємо цю тезу Бісмарка не просто з фахівцями освіти, але з тими, хто творить українську школу майбутнього. У студії #FaithTalks: Віталій Хромець — доктор філософських наук, професор богослов’я Української Євангельської теологічної семінарії, директор Несторівського центру; Yrina Chernilevskay — заслужений працівник освіти, директор київського ліцею №179, учитель історії вищої категорії. Говоримо на теми: • Що означає теза «війни виграють учителі і священники» — і чи це взагалі справедливо? • Як школа та Церква формують людяність і стійкість у час війни. • Чи можлива хороша школа під постійні повітряні тривоги. • Як учителю історії навчати об’єктивності, коли історія твориться просто зараз. • Освіта як процес формування особистості: де Україна між «передачею знань» і «вихованням людини». Посилання https://youtu.be/RkZYXv7BgIc?si=55XEP69h7eCxGLSs

Шановні колеги! Запрошую вас взяти участь у цікавій конференції. Матиму доповідь на тему: «Освіта як спільне благо». Деталі — нижче. 2 червня 2026 року в Державному університеті «Київський авіаційний інститут» відбудеться науково-практична конференція «Спільне благо: цінності та смисли, навколо яких можлива відбудова України». У межах конференції пройдуть дві панельні дискусії за участі провідних українських філософів, науковців, громадських діячів та дослідників, присвячені темам суспільної консолідації, громадянської відповідальності, духовних цінностей і ролі молоді у відбудові України. Організатори події — ГО «Софійське Братство» та ДУ «Київський авіаційний інститут» за підтримки Zivik/IFA (Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини) у межах проєкту «Молодь за майбутнє України». 📍 Місце проведення: м. Київ, вул. Любомира Гузара, 1, 1 корпус, 3 поверх, актова зала 🕤 Реєстрація учасників — з 9:30 🎤 Початок панельної дискусії — о 10:00 Для участі необхідно заповнити реєстраційну форму: https://forms.gle/mxto14duSrHYsnV66 Онлайн-участь: https://us04web.zoom.us/j/72347853063?pwd=OQUN66HTZX7qMdcAfoeBtxv62Zj0NI.1

🎓 Ми дуже часто ототожнюємо університет із закладами вищої освіти. Коли чуємо слово «університет», то маємо на увазі просто місце, куди людина вступає після школи. Але університет у своєму первісному сенсі — це дещо інше. Університет як окремий феномен виникає в XI столітті — насамперед у Болоньї та Парижі. Сам термін universitas magistrorum et scholarium означав спільноту викладачів і студентів. Тобто університет у своїй основі — це не адміністративна одиниця, а корпорація людей, об’єднаних пошуком нового знання. Другий важливий аспект — фундаментальність. Університет завжди орієнтований на знання, яке може не мати негайної користі. Його завдання — дослідження і розвиток мислення. 📌 Університет — це не про швидку практичну вигоду. Він завжди певною мірою «надлишковий». 🔹 Що сталося в Україні Після здобуття незалежності майже всі заклади вищої освіти захотіли називатися університетами. Інститути ставали академіями, академії — університетами. Разом із назвою масово з’явилися аспірантури, але часто — без реальної дослідницької бази. У результаті ми отримали девальвацію самого поняття «університет». Сьогодні це слово дуже часто означає просто заклад вищої освіти — і не більше. 📌 Більшість українських університетів втрачають свою університетськість саме через втрату дослідницької спрямованості. 🔹 Три негативні тренди Перший — комерціалізація. Коли університет починає мислити насамперед прибутком, дослідження відходять на другий план. Другий — професіоналізація. Університет дедалі більше готує вузьких спеціалістів, а не людей, здатних мислити й створювати нове знання. Третій — знецінення назви. Університетами називаються заклади, які принципово не реалізують саму ідею університету. 📌 Називатися університетом можна лише тоді, коли є реальні дослідження і продукується нове знання. 🔹 Що робити Не руйнувати систему і не проводити косметичні реформи. Потрібно будувати інакшу освіту поряд — таку, в основі якої буде дослідження, академічна свобода і реальна автономія. ⚡⚡⚡ Немає жодної країни, яка здійснила технологічний чи культурний прорив без якісної системи освіти, на вершині якої стоїть університет. Коли ми говоримо про майбутнє України й не дбаємо про освіту — цього майбутнього не буде. #університетсьогодні #інакшаосвіта #університет #вищаосвіта #хромець #реформаосвіти

Шановні випускники Майстерні соціального служіння, запрошуємо вас на лідерську конференцію «Богослов’я для життя»! Лідерство сьогодні — це не лише про рішення та відповідальність. Воно також про напругу, втому, внутрішні виклики й пошук опори. У час тривалих криз і невизначеності особливо важливо мати простір, де можна чесно подивитися на стан лідера, переосмислити себе та знайти шлях відновлення. Саме про це — конференція «Зранене лідерство: виклики та шляхи відновлення» Це подія для пасторів, служителів, молодіжних лідерів і всіх, хто несе відповідальність у служінні. Спікери та їх теми: ▪️ «Трансформуюча сила зраненості та вразливості в служінні лідера», Федір Райчинець ▪️ «Лідерство в умовах війни в Україні: траєкторії мислення, моделей і зрілості (2022–2025)», Олександр Негров ▪️ «Вразливість: лідерство, яке не приховує ран, і відновлення, яке не вдає зцілення», Тарас Дятлик ▪️ «Духовна синергія: від одного Духа до загального блага», Сергій Флюгрант ▪️ «Почуття як простір зустрічі з Богом, іншим і собою», Мілена Міленіна ▪️ «Ідентичність як шлях: від імітації до автентичності», Радислав Тацюн ▪️ «Як побудувати командні процеси, щоби запобігати вигоранню?», Ольга Кондюк ▪️ «Стійкість лідера», Вікторія Ульянова 📅 Дата й час: 22 травня, 10:00–21:00 23 травня, 9:00–17:30 📍Київ, вул. Квітки Цісик, 57 (кампус УЄТС) 💸 Вартість: офлайн участь — 500 грн онлайн участь — 350 грн для студентів УЄТС діє знижка і ціна складає 350 грн. Це простір для чесного діалогу, переосмислення лідерства й пошуку здорових шляхів служіння в нових реаліях. Більше інформації та реєстрація — за посиланням

Шість століть без центрального тексту для всіх православних християн. І цей текст випускає в світ Острозька академія. Друкує його Іван Федоров — першодрукар слов'янський. Сам набір, оформлення, гравюри — це не просто текст, це мистецький артефакт. Серед тих, хто приїздить викладати до академії, — Кирило Лукаріс, грек, племінник олександрійського патріарха. Кілька років він тут викладає, потім очолює академію. А далі стає патріархом Константинопольським — першим серед рівних в усьому православному світі. За весь — досить короткий — період існування академія підготувала близько 500 випускників. Серед них — Петро Конашевич-Сагайдачний, майбутній гетьман. 🔹 «Академія схизматиків» — і символічна крапка** А тепер найцікавіше. Острозька академія ніколи не мала офіційного статусу академії. За тогочасною класифікацією академією заклад стає тоді, коли отримує офіційний дозвіл викладати філософію і богослов'я. Такого дозволу їй ніколи не давали — отримати його було неможливо. Тобто філософський і богословський блок викладався з-під поли. Нелегально. Але її все одно називали академією. Так називали її опоненти-католики — нерідко «академія схизматиків». Бо вона давала рівень, який повністю відповідав академічному. 📌 «Ми маємо визнати, — пишуть католицькі полемісти, — православні досягли того інтелектуального рівня, що ми не можемо це ігнорувати.»* У 1636 році академію остаточно закривають. І ось деталь, від якої стає важко: з цегли Острозької академії єзуїти будують свою колегію. Будинок розібрали — і з тієї самої цегли звели єзуїтський колегіум. Така була затятість на спадкоємниці. Але задум встиг спрацювати. Випускники й вчителі йдуть до Києва. Спочатку Києвобратська школа, потім Лаврська Петра Могили — потім Києво-Могилянська академія. Острозька не зникла. Вона розчинилася в православному світі — як зерно, що проросло в десятку місць одразу. Коли ми сьогодні кажемо «у нас на території України 450 років вищої освіти» — це не просто гарна цифра. Це наша підстава бути частиною великої європейської сім'ї через освіту. І починається вона тут — в Острозі, 1576 року. ⚡⚡⚡ Це перший пост рубрики «Українська освітня традиція». Далі — Києво-Могилянська академія: як учні Острога перенесли традицію до Києва і чому Петро I 1701 року дозволив їй те, чого Острогу не дозволяли ніколи. #інакшаосвіта #архіпедагогіка #університет #вищаосвіта #хромець #українськатрадиція #острозькаакадемія #КостянтинОстрозький #ОстрозькаБіблія #колегіум #КирилоЛукаріс #Сагайдачний #ІванФедоров #історіяосвіти

Острозька академія — першопрохідник** Як одна школа на Волині дала православному світу повну Біблію — і саме поняття академії на українських землях ⚡⚡⚡ Починаю рубрику «Українська освітня традиція» саме з Острозької академії. Без перебільшення — вона відіграла в цьому процесі ключову роль. Той час, коли вона виникає — 1576 рік, друга половина XVI століття. Період, який і в політичному, і в освітньому, і в культурному, і особливо в церковному плані — просто визначальний. Розкажу, чому. 🔹 Контекст: православна еліта губиться** XVI століття проходить під знаком протестантської революції. У 1517 році Мартін Лютер — професор Віттенберзького університету, доктор теології — починає проголошувати з університетської кафедри реформи католицької церкви. У відповідь католицька церква проводить Контрреформацію і робить ставку на освіту. Саме тоді з'являється орден єзуїтів, який створює мережу колегіумів на території Речі Посполитої. Єзуїтські колегіуми починають масово навчати — і конвертувати — дітей православної шляхти. Православна еліта, яка хоче дати дітям якісну освіту, віддає їх до католиків — і втрачає їх для православ'я. Саме в цій точці народжується задум Острозької академії. 🔹 Магнат, який стратегував** Академію засновує князь Костянтин-Василь Острозький — найбільший магнат Речі Посполитої, нащадок святого Володимира. Він поступає як абсолютно відповідальна людина, для якої важливо, щоби академія не тільки добре функціонувала, а й процвітала — щоб вона не думала, де брати кошти. Тому князь робить три речі. Перша. Закріплює за академією чітко фіксовані надходження з маєтностей — щоб ректор не клопотав про гроші. Окремі проєкти, як-от повний переклад Біблії, дофінансовує особисто. Друга. У межах академії створює інфраструктуру: перекладацький центр, друкарню, іконописну школу, осередок Острозького церковного наспіву. Вони не просто супроводжують академію — вони ще й приносять їй додаткове фінансування. Третя — і найвищий клас стратегування. Князь розуміє, що отримати від польської корони офіційний дозвіл на академію в православному регіоні — неможливо. Що він робить? Створює фундацію на заснування шпиталю — добра справа, її дозволять. А потім фонд переспрямовується на підтримку академії. 📌 Оце приклад того, як треба стратегувати навчальний заклад. Не «створити щось за все хороше проти всього поганого». Чітко визначити фокус. Подивитися, що навколо. Князь Острозький і його команда повністю врахували загальноєвропейський контекст і відразу поставили планку — відповідати найвищому рівню, який є в Європі.* 🔹 Фішка моделі: три мови замість двох** На той час класичний гуманістичний колегіум був трьохмовним: латина, грецька, єврейська. Це просунутий європейський рівень — більшість шкіл взагалі викладала тільки латину. Острозький бере цю модель і робить одну принципову заміну. Замість єврейської ставить церковнослов'янську. > *slavonica · graeca · latina* Чому це принципово? Тому що церковнослов'янська — мова богослужіння і всіх церковних книг. Але не існує її граматики. Уявіть: цією мовою вже шість століть богослужать — а описати її як систему правил нема як. В Острозькій академії її створюють. Спочатку Герасим Смотрицький, потім — повна граматика Мелетія Смотрицького. Цю граматику згодом використають для основи літературної української, білоруської, а Ломоносов — для російської. Тобто Острозька академія створила інструмент, без якого не існувало б самих національних мов східних слов'ян. 🔹 1581 рік: те, у що складно повірити** Через п'ять років після заснування виходить Острозька Біблія — перше повне видання церковнослов'янською мовою. 📌 *На територію українських земель християнство приходить у X столітті. А повний переклад Біблії слов'янською мовою з'являється тільки в XVI столітті — через шість століть.*

🔖 #КарʼєрніШляхи 🔥 12 років "карʼєрних шляхів" у школах Делавера: 6000 випускників — що далі? 📌 Дослідники RTI International відстежили долю 6000+ випускників, що пройшли мінімум два курси програми "карʼєрних шляхів". Програма стартувала у 2014 році й охоплює сьогодні 70% старшокласників Делавера — близько 30 000 підлітків. 💡 75% випускників вступили до коледжів — на 12 пунктів вище за середній рівень по США (63%). Менше половини лишилися в обраній у школі сфері — і автори вважають це не провалом, а цінним відкриттям: знати, "що тобі НЕ підходить", — теж результат. 🇺🇦 Для післявоєнної відбудови України — чіткий сигнал: системна профпідготовка має поєднуватися з гнучкою навігацією між шляхами і реальним стажуванням на підприємствах. Це класичний приклад "інакшої освіти" — еволюція ремісничої традиції, а не хайп нової моделі. 📚 The Hechinger Report, травень 2026 · Jill Barshay · аналіз звіту RTI International (Sandra Staklis) 🔗 hechingerreport.org/proof-points-pathways-delaware/

Назва програми — це не просто слова. Це богословська позиція. «Публічне» означає, що богослов'я не замикається у стінах церкви чи академії. Воно покликане говорити до суспільства — у сфері культури, освіти, медіа, державної політики, соціального служіння. «Богослов'я» означає, що в основі — серйозна наукова праця. Не просто душпастирський досвід, а систематичне дослідження, що відповідає стандартам вищої освіти. Разом — це програма для тих, хто прагне поєднати вірність Євангелію з відповідальною присутністю у публічному просторі. З правилами вступу до УЄТС у 2026 році можна ознайомитися на сайті семінарії: Українською євангельську етологічної семінарії, у розділі «Вступнику»→ «Правила прийому»

Тому ми сьогодні повертаємося до ідеї загальної освіти — не як до романтичної ностальгії за античністю, а як до єдиної розумної відповіді на виклик автоматизації. Людина, яка отримала справжню загальну освіту, не конкурує зі штучним інтелектом. Вона надбудовується над ним — використовує його як інструмент, залишаючись при цьому тим, ким машина ніколи не стане: суб'єктом, який мислить, судить і обирає. Питання до вас: а яку освіту ви б назвали сьогодні справді вільною? #інакшаосвіта #liberalarts #університет #вищаосвіта #пайдея #освітамайбутнього #хромець

Коли ми говоримо про Liberal Arts, цей термін абсолютно чітко тяжіє до античної і частково середньовічної традиції. Liberal Arts — це спроба в сучасній освітній системі відтворити задуми і аспекти загальної освіти, які були поширені і розвивалися, в першу чергу, з періоду античності. Власне, Liberal Arts — це і є те, що ми називаємо загальною освітою. Але не в тому поверховому сенсі «трохи всього», який сьогодні часто вкладають у це поняття. Це загальна освіта у її первинному, античному задумі — освіта, покликана повернути людину до всебічного розвитку. Не вузький фахівець, не «гвинтик» у виробничій системі — а людина, здатна мислити, судити, діяти в різних вимірах реальності. І перше питання, яке тут виникає: чому «вільні»? Від кого вони вільні? Давайте розберімося. Термін «вільні мистецтва» — те, що ми перекладаємо як Liberal Arts або латиною як Artis Liberalis — має своє коріння в грецькій традиції. Грецька мова використовує термін Techne Eletera. Його активно використовує Платон, його активно використовує Арістотель — і він застосовується безпосередньо до освіти того часу. Що означає «вільні»? Вільні мистецтва — це, власне, ті мистецтва, які мають в першу чергу вивчати вільні громадяни. Напротивагу кому? Якщо ми говоримо про грецький концепт свободи, то вільна людина — це та, яка протистоїть людині невільній. Вільність і невільність людини визначалася, в першу чергу, її соціальним станом. Тобто: ти є вільний або ти є раб. Як говорить Арістотель, раб — це є розмовляючий інструмент. Він повинен виконувати абсолютно чітку функцію. І тому навіщо йому отримувати освіту? Але Liberal Arts — це не просто «освіта для вільних». Тут є друге і значно глибше значення. Вільні мистецтва є вільними від безпосередньо утилітарної користі. Вони в першу чергу орієнтовані на культивування людської душі. Коли ми говоримо про архітектора — є конкретний результат, побудований будинок. Коли ми говоримо про вільні мистецтва, то їхньою головною користю є не зовнішні результати. Користь є сама душа, яка набуває досконалої форми. І тут — ключова ідея, яку часто не розуміють: Liberal Arts — це програма формування людської душі. Не набір дисциплін. Не перелік курсів. Платон вказував на те, що кожна душа кожної конкретної людини не має досконального стану. Цей досконалий стан треба набути в процесі формування — і формування не просто якесь хаотичне, а з орієнтацією на певний прообраз, парадигму. Так само як скульптор, відсікаючи від каменя «зайве», орієнтується на певний ідеал — так і педагог, займаючись вільними мистецтвами, орієнтується на певний образ людини, яку він формує. Отже, якщо хтось скаже вам, що Liberal Arts — це «гуманітарні науки»: це неточний і, по суті, хибний переклад. Не «гуманітарні науки» — це не те. Liberal Arts — це формальна освіта, тобто освіта, яка формує душу. Формальна — від форми, від образу. Потреба у вільних мистецтвах виникає в період виникнення демократичних устроїв у Греції. Коли з'явилося розуміння, що для того, щоб людина була вільним громадянином, здатним приймати відповідальні рішення, вона повинна бути носієм чеснот — арете. І ось тут — парадокс нашого часу, про який варто говорити прямо. Ми живемо в епоху, коли штучний інтелект і автоматизація забирають на себе рутину — і не лише просту, фізичну. Вже сьогодні машина виконує значну частину того, що ще вчора вважалося суто професійною діяльністю: аналізує, складає документи, ставить діагнози, пише коди. Тобто саме те, чому ми вчили людину двадцять, тридцять, п'ятдесят років — машина робить швидше і дешевше. Що ж залишається людині? Тут і виникає відповідь, яку античність знала ще до нас: залишається те, чого машина принципово не може — творча, нюансована, ціннісно насичена діяльність. Та діяльність, яка вимагає не просто виконання алгоритму, а судження, смаку, мудрості. Саме ця здатність і є тим, що формують вільні мистецтва.

⏰ Залишилося кілька днів — 14 травня останній день реєстрації на ЄВІ та ЄВВ! Якщо Ви розглядаєте можливість вступу до аспірантури — ця дата є для Вас критичною. Якщо є прагнення здобути ступінь доктора філософії з богослов'я — перший крок необхідно зробити вже цього тижня. ✅Чому саме зараз? Без реєстрації на ЄВІ (Єдиний вступний іспит) та ЄВВ (вступне випробування з методології наукових досліджень) участь у конкурсному відборі є неможливою. Реєстрація закривається 14 травня. ✅Як зареєструватися? Будь ласка, зверніться до приймальної комісії УЄТС зручним для Вас способом: телефоном або електроною поштою. ✅Де ознайомитися з правилами вступу? Усі офіційні правила прийому до УЄТС у 2026 році розміщені на сайті семінарії у розділ «Вступнику» Буду радий відповісти на Ваші запитання в коментарях або в особистих повідомленнях. Якщо серед Вашого оточення є ті, хто розглядає можливість вступу до аспірантури, — будь ласка, поділіться цією публікацією. 🙏

🏛️ Слово «освіта» в українській мові вказує на «світло». А стародавні греки вклали в це поняття ще більше — вони назвали його paideia. І ця назва не перекладається. Жодною мовою. Ні англійське education, ні французьке éducation, ні навіть українська «освіта» не передають повного обсягу того, що мали на увазі Платон, Ісократ і Арістотель, коли говорили про пайдею. Чому? Бо грецька paideia — це одночасно процес навчання, культурний ідеал, спосіб формування особистості й політична технологія. Це не просто передача знань. Це формування людини як такої. ⚖️ В центрі грецької освіти стояло поняття arete — доброчесність, досконалість. Не в моральному сенсі тільки, а в набагато ширшому: виконувати свою функцію найкращим чином. Arete вчителя — бути найкращим учителем. Arete громадянина — бути найкращим громадянином. Arete людини — реалізувати весь потенціал своєї людськості. 📊 Сучасна освіта натомість ставить у центр компетентності та результати тестів. Ми вимірюємо те, що легко виміряти, — і поступово забуваємо про те, що виміряти важко, але важливо: характер, мудрість, громадянськість, здатність до критичного мислення. ✍️ Анрі-Ірене Марру, один із найбільших дослідників античної освіти, писав: «Paideia! Необхідно роздумувати над суттєвою амбівалентністю цього слова, яке одночасно позначає освіту й культуру». Освіта і культура — не синоніми, але в грецькому розумінні вони нерозривні. Людина без культури — не повністю освічена. Людина без освіти — не повністю культурна. 💬 Може, варто повернутися до цього питання: ми хочемо виховати компетентного спеціаліста — чи людину в повному сенсі слова? #ІнакшаОсвіта #Архіпедагогіка #УкраїнськаОсвіта #ВіталійХромець

В наших реформах ми зараз просто переставляємо стільчики в кімнаті — витрачаємо час не на те, що потрібно. Я спостерігаю за українською освітою понад двадцять років — як викладач, як ректор, як людина, що брала участь у розробці освітнього законодавства. І раз по раз бачу одну й ту саму помилку: ми хочемо «нової» освіти, але не розуміємо, що означає це слово. «Нове» в нашому розумінні означає: відкинути старе. Знести й побудувати з нуля. Але в освіті це концептуально хибний підхід. Чому? Бо освіта — це не будівля, яку можна знести й поставити нову. Це культурна пам'ять, що передається через покоління. Саме тому я говорю не про «нову», а про «інакшу» освіту. Різниця принципова. «Нова» освіта радикально відкидає минуле, що є категоричною помилкою — адже в минулому накопичено колосальну педагогічну мудрість від грецької paideia до сучасних фінських практик. «Інакша» освіта передбачає рефлексивне ставлення: що з набутого досвіду варто зберегти, що трансформувати, а від чого справді відмовитися? Ми підходимо до освіти не прогресивно, а редукціоністськи. Скорочуємо, спрощуємо, «оптимізуємо» — і водночас дивуємося, чому результати падають. Наша система витрачає близько 4% ВВП на освіту, але більшість українців не задоволені її якістю. Ми реформуємо протягом всього періоду незалежності — і якість лише погіршується. Інакша освіта починається не з нових підручників і не з нових стандартів. Вона починається з іншого питання: а навіщо взагалі людина навчається? Що означає бути освіченим? Яку людину ми прагнемо виховати? Поки ми не відповімо на ці питання — ми так і будемо переставляти стільчики. Яким ви бачите справжній фундамент освіти — той, на якому варто будувати? #ІнакшаОсвіта #Архіпедагогіка #УкраїнськаОсвіта #ВіталійХромець

Колеги, хочу запросити вас на презентацію моєї книги. Вже в найближчий четвер буду радий вас бачити, щоб разом поспілкуватися про головне в освіті. До зустрічі! https://www.facebook.com/share/p/18hHNBYsSP/

Багато хто з нас чув про впливову групу в сучасній американській адміністрації — так звану PayPal mafia, яку пов’язують із технооктимістами. Ми вирішили поговорити про ідейні джерела цих поглядів — зокрема про філософію Ніка Ленда. Просто зараз триває наша розмова про це з Михайлом Шевченком: https://www.youtube.com/watch?v=mst90OHflKk⁠�

https://youtu.be/mfZqZdy2QQ0?si=Mgk6O96dPjrJI9Wc

#cowoанонси ✮ Пропонуємо доєднатись до лекції з Віталієм Хромцем - «Львівський університет: осердя освіти, науки й національного життя»! 🔳Ця лекція є частиною циклу «Освітні інституції формування українськості» і присвячена Львівському університету - унікальній інституції, яка від часів єзуїтської академії і аж до австрійських реформ становила основу інтелектуального життя регіону. Саме на базі цього університету відбулося поступове пробудження українських студій - процес, який став особливим чинником створення модерної української ідентичності. Від єзуїтської освітньої традиції XVII століття, через ключові реформи австрійського періоду, до появи українських наукових кафедр, студентських товариств і новітніх гуманітарних шкіл — Львівський університет став тим місцем, де визрівав український інтелектуальний рух, народжувалися наукові напрямки, формувався національний проєкт. Що обговоримо під час лекції? – Як розвивалася єзуїтська академія та яку роль вона відіграла у становленні вищої освіти регіону? – Які зміни приніс австрійський період та чому саме він став передумовою для появи українських студій? – Як і коли в університеті почали формуватися українські кафедри, наукові школи та студентські товариства? – Які професори й інтелектуальні середовища стали рушійною силою українського наукового та культурного пробудження? – Чому Львівський університет став центральним майданчиком творення модерної української гуманітарної думки та національної свідомості? ЕКСПЕРТ: ВІТАЛІЙ ХРОМЕЦЬ — доктор філософських наук, доцент, експерт з питань освіти, директор ГО «Несторівський центр», координатор ініціативної групи «Інакша освіта». ᯤ Час: 18.12 (чт), 18:30-21:30 ᯤ Формат: онлайн (Zoom) ᯤ Мова: українська ᯤ Вартість: 350 грн 🇺🇦 Для тих, хто зараз веде військове протистояння, участь у лекції — безкоштовна! Аби оплатити подію, напишіть, будь ласка, адміністраторці: ! Тоня (@egal_was_passiert)