Адвокат Яків Воронін

🕵️‍♂️ Агент ФБР, $1 млн в крипті та поради від ChatGPT: історія про мрії, погані рішення та речові докази У штаб-квартирі ФБР є контррозвідувальний підрозділ, який відстежує, як «ворожі держави» користуються криптовалютою. • Саме там працював Патрік Ярох — supervisory special agent, людина з доступом до матеріалів і, як трішки згодом зʼясується, з великими мріями. 📌 Одного дня Патрік знайшов приватні ключі до гаманців, за якими його ж підрозділ і спостерігав. Серед гарних новин — фактично підрозділ справді працює по кількох державах, серед яких є і росія. → Мотив у матеріалах справи описаний наступним чином: його фруструвало, що він не може зробити більше проти супротивника. Тож він зробив, що зміг — приблизно 12 транзакцій та переказав собі з ворожих гаманців близько $1 млн. 😅 Внесок у національну безпеку — є, а ще рівень особистої фрустрації, припускаю, помітно знизився)) Далі був етап фінансового планування, нюанс в тому, що в ролі консультанта був ChatGPT. • ШІ врахував усі побажання: дружину, дитину, бажання мати маєток на 2–5 гектарів та інтерес до витриманих червоних вин — і видав «Option 1: Portugal (my top choice for your specific situation)». Це буквально цитата. 📎 Квиток до Лісабона на 3 вересня було куплено, ще й зі зворотним рейсом. 31 липня Патріка звільнили, а вже 1 серпня — заарештували. 🤬 Свою позицію він сформулював колегам, які прийшли до нього з обшуком, однією фразою: «I f**ked up» — і з насправді цим важко сперечатись. Але кримінальна частина — це ще таке. Найцікавіше почалось, коли в цю історію зайшли американські податківці. 1️⃣ З краденого мільйона Патрік винен податки. • У офіційній інструкції IRS про оподатковувані доходи є окремий пункт про stolen property: вкрали майно — включіть його вартість у дохід за рік крадіжки. Виняток тут тільки один — якщо ви повернули майно власнику в тому ж році. Іншими словами, американська податкова не має жодних претензій до способу заробітку — виключно до незадекларованості. 📌 Це ще спадок «ери Аль Капоне», якого, нагадаю, посадили саме за несплату податків із (!) нелегальних доходів. Відтоді податкова кваліфікація в США — запасний план обвинувачення: розсиплеться справа про крадіжку — декларація нікуди не дінеться. 2️⃣ Тепер про декларацію. 📄 У формі 1040 вже кілька років стоїть пряме запитання про digital assets: отримували, продавали, розпоряджались? Одна галочка — «так» або «ні». ✔️ «Так» — і ви маєте пояснити походження мільйона. «Ні» — і до справи додається епізод про неправдиві відомості в декларації, оформлений вашою ж рукою. 3️⃣ І про якість самої консультації. 🍷 З податкової точки зору до ChatGPT питання є, але їх не багато: криптоактиви, які фізособа тримала понад рік, у Португалії при продажу не оподатковуються. Релокаційна конфігурація, як не дивно, в принципі може бути робочою. → Не вистачило дрібниці — запитання про походження коштів. 💸 Бо перший же суттєвий переказ — і португальський банк запитає про джерела походження коштів. На цьому етапі гектари з винами «закінчились» би й без участі ФБР. Окремо — про те, як діалог з ChatGPT взагалі опинився у справі. Слідству не довелося навіть нічого випитувати в OpenAI. • Листування з ChatGPT просто лежало в його ж телефоні — а телефон вилучили за ордером на обшук. Ні шифрування, ні привілею: ні адвокатського, ні лікарського — ні-чо-го. Мрії про гектари, дружина, дитина, вподобання у винах — усе тепер процитовано в матеріалах дослівно. 👉🏻 Мораль можна було б звести до «не крадіть», але це ви знаєте й без мене. Тому перейдемо до практичнішого — у розмові з ШІ ви не наодинці. • Все, що ви пишете боту про гроші, активи та плани — це не думки вголос, а потенційні матеріали справи, які просто поки що лежать не в ній. Розмову з адвокатом захищає закон, а з ботом — тільки сподівання, що вами ніхто не зацікавиться. ✍️ Наскільки це надійна конструкція — можна спитати в Патріка, але він зараз консультується з дещо інших питань. ➕ Адвокат Яків Воронін

🏦 Постанова №90: щедрість НБУ і дрібний шрифт до неї 11 серпня набрала чинності постанова НБУ №90, і це в очах багатьох найбільший пакет валютних послаблень за час війни. 📌 Послаблення справді суттєві, і з цифрами тут справді все добре. А з усім іншим — зараз розберемось. Але спершу поговоримо про ліміти, щоб усі були в контексті. 👤 Для фізосіб: купівля безготівкової валюти — ліміт зріс з 50 до 200 тис. грн/міс, причому в цей же ліміт тепер входять банківські метали та цінні папери іноземних емітентів. Зняття готівки з валютних рахунків — зі 100 до 200 тис. на день. 💸 Плюс з гривневого рахунку можна оплачувати за кордон за товари й послуги — напряму карткою або SWIFT-переказом, до 200 тис./міс. Оренда житла за кордоном — теж тепер все простіше і напряму, без чужих карток і крипти. 👥 Для бізнесу: ліміт по готівці зріс до 200 тис. на день, розрахунки за кордоном гривневими корпоративними картками — зі 150 до 400 тис./міс. Валютні корпкартки — як і раніше, без обмежень. Але це ще не все — тепер поговоримо про два моменти, які я не помітив в обговореннях ЗМІ. Перший — «додатковий» ліміт. 🗓 Рік тому НБУ запустив «донатний» ліміт: переказав кошти на спецрахунок НБУ для ЗСУ — отримав право на валютні операції понад обмеження. Чи варто казати, що за рік ним майже ніхто не скористався? Тепер механіку добудували: донатний ліміт лишився на місці, а поруч з'явився новий — за прямими пожертвами військовим частинам ЗСУ та Нацгвардії •  Іншими словами, гривня донату = гривня валютних операцій понад ліміти, включно з переказами за кордон. Профінансував армію — отримав право вивести капітал. Але є фільтр: внески мають бути підтверджені аудиторським звітом однієї з компаній «великої четвірки». 📑 Тобто формально інструмент відкритий для всіх, а фактично — тільки для тих, кому аудит від Deloitte чи KPMG коштує дешевше, ніж вигода від ліміту. І ще одна цікава деталь — «інвестиційний» та «додатковий» ліміти тепер можна передавати пов'язаним компаніям у межах бізнес-групи. •  Тобто одна компанія групи донатить і проходить аудит — інша виводить. В таких умовах цей ліміт — це вже актив, який спокійно рухається всередині холдингу. Нюанс другий — календарний. 🗓 11 серпня НБУ підняв ліміти, а вже 14 серпня стартує перший етап меморандуму банків — я про нього писав у травні. І там, попри оновлення НБУ, рух у протилежний бік — на звуження лімітів. •  Для клієнтів «підвищеного ризику» — новостворених і «сплячих» ФОПів — вихідні перекази обмежуються: 1 група — 600 тис./міс (з листопада — 400), 2–3 групи — 3 млн (потім — 1 млн). Так, постанова №90 — це про валютні операції, а меморандум — про гривневі вихідні перекази ризикових ФОПів. 📎 Формально речі різні, але для конкретного підприємця вони накладаються, і тоді виходить, що заявлений ліміт НБУ — це для багатьох недоступна стеля. ✍️ А ваш реальний ліміт складаєтьтся мінімум із трьох чисел: постанова №90, налаштування вашого банку та апетит його фінмоніторингу. 👉🏻 І визначає його не умовний Пишний, а комплаєнс-офіцер вашого банку))) Такі от зміни — лібералізація для всіх, але не для кожного.

💰 Про рекордний штраф в історії: диктофон у кишені друга, 500 років ув'язнення та найдорожча угода зі слідством У Книзі рекордів Гіннеса поруч з умовними найдовшими нігтями та найбільшою піцою є ще одна, не менш цікава, категорія — «найбільший штраф фізичній особі». 👤 Тримає її вже понад тридцять років одна людина — Майкл Мілкен. Є ймовірність, що ви про його кейс могли й не чути — тому трішки заглибимось в контекст. Отже, США, 80-ті роки. → Мілкен ще студентом натрапив на дослідження, яке його зачепило: облігації компаній з низьким кредитним рейтингом, які весь ринок вважав «сміттям», на дистанції приносять більше, ніж втрачаєш на дефолтах. На його думку ринок просто переоцінював ризики. На цій одній ідеї він побудував у банку Drexel цілий ринок так званих «сміттєвих облігацій». 📌 Компанії, яким традиційні банки відмовляли у фінансуванні, йшли до Мілкена — і отримували гроші. Але була у цього ринку і друга, менш симпатична функція. Гроші Мілкена ставали ресурсом для ворожих поглинань. → Механізм виглядав приблизно так: корпоративний рейдер знаходить недооцінену компанію, Мілкен за лічені дні збирає під нього сотні мільйонів через випуск облігацій, рейдер скуповує акції і захоплює контроль. А менеджмент компанії про це все дізнається ледве не останнім. 👥 Щорічну конференцію Мілкена в Беверлі-Гіллз преса охрестила «Балом хижаків», бо саме там ці угоди й народжувались. Загальна ситуація виглядала так, що одна половина корпоративної Америки його ненавиділа, друга — боялась. 💰 Його особистий дохід за 1987 рік — $550 млн. Це, до речі, теж був рекорд Гіннеса, тільки інший. Тепер — звідки взялись питання від держави. → Тут насправді стався цілий каскад подій: спочатку за інсайдерську торгівлю заарештували інвестбанкіра Денніса Левіна — він займався злиттями й поглинаннями в Drexel. Він, рятуючи себе, здав слідству Айвена Боскі — найбільшого арбітражера Волл-стріт, який роками заробляв на «вгадуванні» майбутніх поглинань. 💸 Боскі заплатив $100 млн штрафу (це, до речі, попередній рекорд) — і в обмін на м'якший вирок пішов на співпрацю: таємно записував свої розмови з Мілкеном на диктофон. А там, мʼяко кажучи, було що записувати. Мілкену час від часу було потрібно, щоб хтось «потримав» певні акції — формально на своєму рахунку, але фактично в його інтересах. 📊 Наприклад, щоб не показувати регулятору реальний розмір позиції Drexel або обійти вимоги розкриття інформації. Боскі ці акції купував, а Мілкен гарантував: якщо будуть збитки — він їх покриє. В Америці це називається stock parking — «паркування» акцій. → Звучить можливо не дуже зрозуміло, але суть проста: звітність, яку бачить регулятор і ринок, показує одне, а реальний розклад — інше. Плюс на цьому фоні у слідства з'явилась версія, що Мілкен зливав Боскі інформацію про майбутні угоди — а це вже класичний інсайд. 📄 Обвинувальний акт вийшов обʼємний — 98 пунктів: інсайдерська торгівля, шахрайство і рекет за законом RICO. Теоретично — понад 500 років ув'язнення і конфіскація $1,85 млрд. RICO — це, до речі, закон, написаний проти мафії, і головний його важіль — арешт активів ще ДО вироку. 🏦 Для інвестбанку арешт активів — це майже гарантована смерть незалежно від результату суду. Drexel це зрозумів швидко: капітулював, заплатив $650 млн і почав давати свідчення проти самого ж Мілкена. 📎 Не обійшлось тут і без слідчого тиску — паралельно обвинувачення отримав і молодший брат Мілкена. → І це насправді важливий момент для історії, адже саме зняття звинувачень з брата стало вирішальним аргументом, щоб Мілкен пішов на угоду. І ось тут — головний поворот цієї історії, адже у фінальній угоді Мілкен визнав вину всього за шістьма пунктами. При цьому жоден із них не стосувався ні інсайдерської торгівлі, ні рекету. ⚖️ До вироку дійшло «паркування» і кілька епізодів з недостовірним розкриттям інформації — тобто технічні порушення звітності. Ба більше — суддя у своїх висновках прямо відмовилась визнати його винним в інсайді. → Там, до речі, був цікавий податковий пункт. Мілкен допоміг клієнту провести фіктивні операції, які на папері створили збитки для його декларації. Загалом фактичну шкоду від його дій оцінили приблизно у $318 тисяч. 💵 Але скільки ж він заплатив штрафу, щоб увійти в книгу рекордів Гіннеса та триматись в ній вже 36 років? $200 млн. Якщо перерахувати це все на «сучасні» гроші з урахуванням інфляції, то вийде ≈ $518 млн. Із 10 років вироку Мілкен відсидів близько 22 місяців, а у 2020-му Трамп його повністю помилував. → Наостанок цікаво глянути, як розійшлись долі учасників: Боскі помер у забутті, Drexel не існує з 1990 року, колишній прокурор Джуліані — позбавлений адвокатської ліцензії і був винен $148 млн за програний позов про дифамацію, але теж вийшов на мирову угоду. 👉🏻 А Мілкен — мільярдер, філантроп, має власний економічний інститут, і щороку в Лос-Анджелесі проходить конференція його імені, куди з'їжджається половина фінансового світу. Виходить, що з усіх учасників цієї історії найкраще почувається той, хто тримає рекорд за покарання. ➕ Адвокат Яків Воронін

👥 Умисел у податкових спорах — коли штраф у 10% стає 25% без обґрунтування Почнемо з прикладу: компанія заплатила виконавцю як ФОПу за послуги, а на перевірці з'ясувалось, що на дату виплати ФОПом він уже не був. Отже, компанія мала утримати ПДФО та військовий збір, і не зробила цього. Перспектива — донарахування і штраф. 📌 Потім інспектор бере Податковий кодекс і бачить дві сусідні норми за одне й те саме порушення: 10% і 25% — різниця між ними тільки в слові «умисно». •  І тут вмикається проста арифметика: обрати для кваліфікації другу норму майже не коштує зусиль — обґрунтовувати її ніхто не вимагав, а сума виходить у 2.5 рази більша. Сама ситуація з «ФОПом, який не ФОП» — лише приклад. Так само це працює скрізь, де розмір штрафу залежить від того, чи зробили ви це свідомо. ⚖️ На щастя, Верховний Суд над цією прогалиною попрацював, і почав із того, чим узагалі є умисел у податкових відносинах. Перше, що потрібно розуміти — до кримінального розуміння вини він стосунку не має. Суть не в тому, щоб мати не/бажання порушити закон, а те, чи діяли ви розумно, сумлінно й з належною обачністю. → Якщо мали можливість виконати вимогу і свідомо нічого не зробили — це умисел. → Порушили попри сумлінну поведінку або в ситуації, якої об'єктивно не могли уникнути — умислу немає. Тобто це стандарт поведінки, а не стан свідомості, і саме тому «я не хотів» працює тут так само погано, як і «він же все знав». А головне — суд сказав, де умисел має бути описаний. В акті перевірки, а не в рішенні, відзиві чи поясненнях представника на засіданні. Бо якщо в акті не написано, у чому полягала умисність, платник фізично не може підготувати заперечення. •  Звідси річ, яку системно недооцінюють — штраф це окрема справа всередині справи, і окремий предмет доказування. 👉🏻Наприклад в одній зі справ ВС залишив донарахування в силі, але скасував саме підвищену санкцію. Тобто з цими штрафами навіть у програній по суті справі є частина, яку ще можна виграти. ✍️ P. S. В іншій справі ДПС написала в рішенні «умисне порушення», а штраф порахувала за ставкою 10%, тобто за неумисне. Суд визнав це довільним застосуванням закону, що, по суті, зізнання в тому, що умисел ніхто навіть не оцінював. ➕ Адвокат Яків Воронін

💸 Payoneer і CRS: правильна відповідь на неправильно поставлене запитання Питання на кшталт «чи передає Payoneer дані українській податковій» бачу регулярно, але майже завжди вони формулюються не зовсім коректно. → Нюанс тут в тому, що CRS не дивиться на прапор під логотипом чи на адресу штаб-квартири — він дивиться на те, яка саме фінансова установа веде конкретний рахунок. А Payoneer, нагадаю — це не одна компанія, а група. 📌 Ви, як користувач, бачите один застосунок і баланс, але за цим інтерфейсом стоять різні юридичні особи в різних юрисдикціях. В цій ситуації ваш статус фактично визначають три речі. 1️⃣ Адреса, вказана при реєстрації → Якщо вона європейська — весь акаунт веде європейський підрозділ, і підзвітними стають усі рахунки, незалежно від валюти. 2️⃣ Фізична картка Справа в тому, що емітент картки — ірландська структура групи, а не американська. → Це, знову таки, означає, що ваш рахунок опиняється в європейській сфері звітності, і американська реєстрація материнської компанії на це вже не впливає ніяк. 3️⃣ Якщо у вас є рахунки в європейських валютах — операції по них також адмініструє європейський офіс, з тими самими наслідками. ⚖️ Окремо про США: вони справді не є учасником Багатосторонньої угоди CRS, і звідси росте вся «народна» впевненість у безпеці. → Так, у американців є власний FATCA — тому вони отримують дані про своїх платників з усього світу, віддаючи назад помітно менше. Але неучасть США в CRS захищає саме американську фінансову інформацію, а не вашу. 🌐 До того ж відсутність автоматичного обміну не означає відсутності обміну взагалі — між державами лишається «ручний» обмін інформацією на запит. → Він повільніший і адресний, масово ним поки не користуються, але коли ДПС вже зацікавились конкретною людиною, то твердження «США не в CRS» — далеко не аргумент. 📎 Практична дія тут займає дві хвилини: відкрити налаштування акаунту й подивитись адресу реєстрації, валюти відкритих рахунків і наявність картки. 📊 Але завершити думаю варто поверненням до самої постановки питання. Автообмін не створює податкового обовʼязку, він лише дає можливість перевірити, чи ви його виконали. 💰 Дохід з Payoneer є іноземним доходом резидента України незалежно від того, яка юрособа групи веде рахунок і чи потрапить він у звіт узагалі. → А якщо гроші з акаунту рано чи пізно виходять на український рахунок — тут вже наші банки здійснюють валютний нагляд і фінансовий моніторинг за наявності визначених ознак, переказ з-за кордону якраз серед них. І слід від надходжень лишається в системі незалежно від будь-якого CRS. 👉🏻 Тому «чи передадуть?» практичної цінності майже не має, а от чи є у вас відповідь на той момент, коли передадуть — над цим варто подумати. ✍️ P. S. Випереджаючи запитання: закриття рахунку тут нічого не змінює — за стандартом CRS звітують в тому числі і про рахунки, закриті протягом звітного року. Сенсу в цьому насправді мало — просто ДПС, окрім всього іншого, отримає інформацію про те, що ви цей рахунок закрили. ➕ Адвокат Яків Воронін

⚖️ (Не) новий податок та заміна військового збору Є стара приказка: немає нічого більш постійного, ніж тимчасове рішення. • В українському законодавстві це вже навіть не приказка, а перевірений часом метод впровадження тих чи інших нововведень. Конкретно зараз я про заміну військового збору, про яку чути вже кілька днів. 📌 Цей (не) новий інструмент назвали «податком на відбудову» — подають це як новину про майбутнє, а по суті це новина про сьогодення. Ключове тут не назва нового платежу, а сама постановка задачі та її мета — НЕ переглянути навантаження, а зберегти той самий рівень надходжень. І ось тут варто пригадати, з чого взагалі починався військовий збір. • Його вводили як тимчасовий інструмент — за визначенням щось, що має закінчитися разом з обставинами, які його викликали. При цьому відразу важливо проговорити: саму доцільність існування наразі військового збору я під сумнів не ставлю. 📎 Держава веде війну, і те, що суспільство несе додаткове навантаження на фінансування оборони та відновлення — це нормальна реакція на ненормальні обставини. Питання тут не в тому, чи мали ці гроші з'явитися в бюджеті. Мали. Але я зараз не про минуле і навіть не про теперішнє. Я про те, як влаштований горизонт планування навколо цього рішення. • Нормальна логіка тимчасового інструменту проста: він діє, поки триває причина, а коли причина зникає — постає питання, чи потрібен цей інструмент далі і в якому обсязі. У нашому випадку логіка інша. 💰Бо по-суті питання стоїть не щодо того, чи потрібні бюджету ці надходження після завершення війни, а щодо того, як зберегти існуючий обсяг, коли підстава зникне. • Якщо воєнний збір пояснювали конкретною, вимірюваною метою, то його наступник виглядає так, ніби він за замовчуванням виправданий, при цьому суто фактом свого існування в структурі бюджету. Тим, що бюджет звик до цієї суми і без неї йому буде некомфортно. Іншими словами, звичкою держави до певного рівня надходжень, яку тепер намагаються зафіксувати як норму на майбутній мирний час. 📄 Але поки ставки нового податку немає, бази оподаткування теж, як і дат впровадження. Тобто формально — панікувати зарано, та й нема про що сперечатися, так? • Якщо зважати, що відправна точка — «забезпечити не менше, ніж зараз», то будь-яка майбутня цифра за замовчуванням стартує від сьогоднішніх 5%. І в таких умовах варто розуміти, що питання про доцільність і розмір навантаження в тому майбутньому уже закрите. ✍️ Таке ось податкове планування в найкращих українських традиціях фіскальноїʼ політики — давайте ще два таких з собою навинос. ➕ Адвокат Яків Воронін

👥 Як зменшити донарахування під час податкової перевірки? 📎 Є поширена думка, що сперечатися з актом перевірки має сенс тільки в суді. Але насправді між актом і судом є стадія, яку багато хто недооцінює — це, власне, заперечення на акт. → Логіка проста: якщо ДПС неправильно розрахували податок, це можна довести ще до суду — і зекономити не тільки гроші, а й рік-два життя. 🎥 У відео розбираю наш реальний кейс: акт, цифри, наші заперечення і відповідь ДПС, де сума вже на 2 млн менша. 👉🏻 Решту суми оскаржуємо далі, але ці 2 мільйони клієнт вже не винен. ➕ Адвокат Яків Воронін

⚖️ Найдорожче в CRS-звіті — те, чого в ньому немає Минулий допис трішки підняв вже цю тему — мова йшла про судову долю донарахувань на закордонні доходи. 📄 Але сьогодні зробимо крок назад, і поговоримо про те, що взагалі лежить у тому файлі, який отримує ДПС від закордонних колег, і як він формується. → Почнемо з географії. Офіційний перелік підзвітних юрисдикцій ДПС публікувала — там 119 країн. А от хто саме реально надіслав дані у першій хвилі 2024-го — окремо не деталізувала. З відкритих джерел відомо: було +- 50 юрисдикцій, і серед них практично всі країни, де реально тримають гроші українці: 🇵🇱 Польща — найбільше українців, і найбільше підзвітних рахунків. 🇨🇾 Кіпр — класика холдингових структур українського бізнесу. 🇬🇧 Велика Британія, 🇪🇸 Іспанія, 🇮🇹 Італія — плюс 🇦🇹 Австрія, яка надіслала перші дані у 2025-му. 🇪🇪 Естонія та 🇱🇹 Литва — улюблені юрисдикції нашого IT. 🇰🇾 І окремо — Кайманові острови. Цей класичний офшор теж звітує в Україну. 🇨🇭 А Швейцарія та 🇩🇪 Німеччина у першу хвилю не потрапили, але вже підтвердили початок обміну з Україною. Перші файли — одразу за весь 2025 рік — приїдуть восени 2026-го. Іншими словами, «чи бачить мене податкова» — питання не надто актуальне, а от «що саме вона бачить» — це вже цікавіше. Відповідаю: у файлі — ім'я, адреса, податковий номер, назва банку, номер рахунку та залишок на кінець року. • Для брокерських рахунків — ще й річні валові суми: відсотки, дивіденди та надходження від продажу чи викупу активів. 👥 Зверніть увагу — жодної виписки: перекази, витрати та рух коштів усередині року у файл не потрапляють. І ось тут багато хто даремно полегшено видихає, але проблема не в тому, скільки податкова бачить. Проблема в тому, ЯК виглядає те, що вона бачить. 💰 Продали акції через брокерський рахунок: купили за 295 000 €, продали за 300 000 € — заробили 5 000 €. А у файлі навпроти вашого імені стоїть валова сума — всі 300 000 €, бо прибутки CRS не рахує. → Або на кінець року на рахунку осів великий залишок — звідки він, файл не пояснює. Для податкової це просто цифра зі знаком питання. І відповідати на це питання — вам. Окремо — про улюблену конструкцію «в мене там не особистий рахунок, а компанія». → Якщо компанія на BVI чи Сейшелах кваліфікується як Passive NFE — пасивна нефінансова структура — банк розкриває не компанію, а її контролюючих осіб. І звіт іде не за місцем реєстрації компанії, а за місцем податкового резидентства власника. Тобто... додому — в Україну. 🏢 Оболонка при цьому не просто не рятує — вона робить ситуацію гірше, бо виникає обовʼязок щодо КІК-звітності. Незадекларований дохід і незадекларована структура — це дві окремі та цілком паралельні історії з паралельними штрафами. → «Але ж якщо сукупний залишок ≤ 250 000 USD — тоді не чіпають...». Формально — так: на час воєнного стану такі дані самі по собі не стають підставою для донарахувань. Тільки от проблема в словосполученні «на час воєнного стану». 🗃 Бо дані нікуди не зникають — вони лягають у базу, зіставляються з деклараціями і просто чекають. Так само, як із мораторієм на КІК-штрафи — порушення фіксуються, просто заплатити доведеться не в моменті, а пізніше. 📌 Уникнути цього можна лише одним способом — виконати всі обовʼязки протягом 6 місяців після завершення воєнного стану. 👉🏻 Головний парадокс CRS в тому, що ризик створює не те, що податкова про вас бачить, а те, чого вона не бачить. Бо «сліпі зони» — вартість придбання, зміст операцій, походження залишків — перетворюють вашу звичайну фінансову історію на знаки питання, які ДПС дуже не любить. ✍️ І так, формально доводити порушення має податкова, але в наших реаліях це часто працює навпаки: спочатку вам прилітає донарахування, а вже потім починається «доведення» — і по усіх інстанціях ходити вам. Тому пояснення (документи про вартість придбання, походження залишків) мають існувати бажано до того, як прилетить запит.

🥳OnlyFans та слабкий доказ, який виграє суди Останні кілька років тисячі українських креаторок на OnlyFans жили в правовій невизначеності: донарахування вже прийшли, а відповіді на питання «чи встоїть це все в суді?» ще не існувало. 📌 Зараз ці справи дійшли до судів — і тепер на це відповідь є. Причому настільки цікава, що з неї можна виводити цілі патерни поведінки. Але спершу — нагадаю, звідки взагалі беруться ці справи. • OnlyFans належить британській компанії Fenix International Ltd. Як і будь-який британський бізнес, вона звітує перед своєю податковою — а британські податківці, своєю чергою, діляться інформацією з Україною. Тому виходить, що раз на рік британці передають нашій ДПС дані про українські акаунти: хто, скільки і за який рік отримав від шанувальників. 👥 Далі наша податкова відкриває цей перелік — і розсилає людям зі списку «листи щастя», а згодом і рішення про донарахування: 18% податку на доходи, військовий збір, штрафи. Суми там не маленькі — часто й взагалі з шістьма нулями. • І от що важливо зрозуміти: часто вся ця конструкція тримається фактично на одному документі — на тому самому листі від британського податкового органу, де навпроти вашого імені стоїть якась цифра. Тобто не на банківських виписках, не на даних самої платформи — на листі. ⚖️ Оскільки я регулярно відслідковую нові та цікаві справи, маю для вас гарну новину — станом на зараз судова практика в цих справах визріла достатньо для того, щоб з неї можна було вивести універсальну формулу. Cьогодні нею й поділюся. Ключове тут питання — а що таке цей лист із погляду права? Суди відповіли насправді дуже неприємно для ДПС: це інформація, а не первинний документ. 📄 Бо первинний документ — це те, що фіксує саму операцію: банківська виписка, платіжка, а лист — це переказ чужих даних. Тобто цифра з Лондона — не встановлений факт вашого доходу, а лише привід цей факт встановлювати: перевіряти, звіряти, доводити. 📌 Звідси перша половина формули: якщо податкова просто переписує цифру з британського листа у своє рішення — вона програє. Бо довести вона має значно більше, ніж їй хотілося б. • Що дані ідентифікують саме вас, а не тезку з тією ж датою народження. • Що сума — це реально отримані гроші, а не якийсь узагальнений показник активності акаунта. • Що долари перерахували в гривню за курсом на дату кожного надходження, а не одним махом на 31 грудня — бо за рік девальвації такий розрахунок працює як прихована надбавка до податку. • Що врахували ваш статус ФОП, якщо він був, — це ставка 5% замість 18%. І що листи вам надсилали туди, де ви реально живете. Кожен пропущений крок — тріщина в рішенні, а пропускає їх податкова, як показує практика, регулярно))) Але якщо ви думаєте, що це про те, щоб просто сидіти тихо й чекати, поки податківці сама «завалять» власну справу, то ні. 📌 Платник, який просто мовчить і все заперечує, — теж програє. Суди називають це пасивною процесуальною поведінкою і тлумачать її на користь податкової. Логіка приблизно наступна: доводити своє рішення зобов'язана ДПС, але це не звільняє вас від обов'язку спростовувати її докази своїми. 📃 Принесли виписку не за весь спірний період — ваш мінус. Не пояснили, звідки надходження через платіжні системи, — мінус. В цих справах насправді є іронія: лист, який юридично «нічого не доводить», спокійно виграє суд, бо слабкий доказ без спростування перестає бути слабким. ✍️ Якщо підсумовувати: лист сам по собі не робить вас винними — але й сам по собі не розвалюється. 👉🏻 Виграє та сторона, яка краще попрацювала з доказами: податкова — коли якісно дослідила дані, ви — коли замість заперечень принесли виписки за кожен рік, пояснення кожного надходження і показали суду кожен кут, який податкова зрізала. 📎 І бонус для тих, хто дочитав — так, ця формула народилася на справах OnlyFans, але за тією ж схемою податкова використовує будь-які закордонні дані: про іноземні рахунки, іноземні компанії, доходи з інших платформ. А з 2027 року під автоматичний обмін підпадає взагалі все — від Airbnb до Etsy. Тож стандарти, які сьогодні виборюють у судах креаторки, завтра стануть орієнтирами для всіх нас))

👀 «Обшук — ще не підозра» та прайс на дроблення Про дроблення та його ознаки вже написано багато — від мене дописів також було про це чимало. 📌 Спільна IP-адреса, родичі-ФОПи, нульові залишки, банківська група ризику — цей список ви вже знаєте можливо навіть напам'ять. Але є нюанс, про який ми ще не говорили — про те, що відбувається ПІСЛЯ того, як БЕБ вже провело обшуки і «схему» викрили. Розглянемо це на доволі гучних кейсах: 1️⃣ Секонд-хенд EconomClass — понад 530 підконтрольних ФОПів, бюджет, за оцінкою слідства, недоотримав 38,6 млн грн ПДВ. 2️⃣ «Маркетопт» — за даними слідства, понад 3500 (!) ФОПів, оформлених на працівників, студентів, пенсіонерів. 📎 Логічне очікування: справи за ч. 3 ст. 212 ККУ → особливо великі розміри → вироки → конфіскація майна. Як мінімум саме цю картинку малює публічний наратив. Але не все так просто) → 21 травня, за кілька тижнів після обшуків, «Маркетопт» оголошує про «суттєву трансформацію»: відмову від ФОПів, єдину юрособу та ще, уявіть собі, прозорі чеки! Наступного дня — майже дослівно таку саму заяву робить «Ябко», яких БЕБ розкручує з лютого за схожою моделлю (ЗМІ пишуть про сотню ФОПів). Два різні бізнеси, дві різні галузі — і синхронне «прозріння» з різницею в день. ⚖️ Якщо ви думаєте, що це власники усвідомили свою помилку і хочуть виправити ситуацію — засмучу вас, це — цілком свідомий хід через ч. 4 ст. 212 ККУ. • Норма звучить сухо, якщо коротко: особу звільняють від кримінальної відповідальності, якщо ДО притягнення до неї вона сплатила податковий борг і відшкодувала фінансові санкції та пеню. 📎 І так, це працює навіть для ч. 3 — тобто для «особливо великих розмірів», де мова про десятки мільйонів, а не для дрібних епізодів. Домовленість, за попередньою інформацією, виглядає так: мережі відшкодовують недоплату із санкціями — і кримінальні справи проти них закривають. → Іншими словами, дроблення на тисячі ФОПів можна законно «закрити» без вироку та конфіскації. Але є нюанс — працює це не завжди. 📊 «До притягнення до кримінальної відповідальності» — це конкретний процесуальний момент: до повідомлення особі про підозру. → Обшук — уже частина розслідування, але ще не підозра. У «Маркетопту» й «Ябко» це вікно було відчинене, але є ситуації, коли воно закривається буквально за один день. 📄 Тому реакція БЕБ зазвичай двоетапна: спочатку подання про усунення причин і умов — по суті офіційне попередження, і якщо бізнес його ігнорує — підозра. І тут давайте чесно назвати те, що ми щойно побачили. Держава фактично показала великому рітейлу (і не тільки їм) прайс: схема на тисячі ФОПів у фіналі коштує доплату податків плюс штраф. 👉🏻 Для бюджету це швидкі гроші, для бізнесу — керований вихід. Невигідно тут хіба що тим, хто всі ці роки платив чесно: їм цю опцію ніхто не запропонує, бо їм нема чого «погашати». ✍️ P. S. Для «Ябко» це, до речі, вже не вперше — у 2025-му суд звільнив від кримінальної відповідальності керівника компанії з орбіти мережі після відшкодування 14,3 млн грн державі. Механізм не просто працює — у нього вже є постійні клієнти)))

⚖️ Не подумав, лайкнув — отримав позов: (не) серйозна судова практика Лайк — це, мабуть, найбездумніша дія, яку ми робимо в інтернеті: скрол → свайп → дабл-тап на картинці в інстаграмі → повторити. 📎 Саме тому історія, про яку сьогодні поговоримо, цікава — бо ця напівавтоматична дія цілком серйозно доповзла аж до Верховного Суду. Щоправда, юрисдикція цього кейсу не наша — але тим не менш, в дописі ще повернемось до українського контексту. → Отже, почалося все з того, що публіцист виклав у себе фото із сімейного свята, а під дописом чужа людина залишила образливий коментар — мовляв, ні чесності, ні порядності на цих обличчях не видно, і взагалі «сумно, що на фальші заробляють такі гроші». Далі жінка, яка того коментаря навіть не писала, просто поставила під ним лайк. Один із 77 — і саме за цей клік опинилася відповідачкою в суді. Перша інстанція в позові відмовила, а от апеляція — ні. 📌 Логіка, на якій тримався позов: лайк сигналізує згоду, а через алгоритми ще й піднімає охоплення — тобто ти його не просто схвалив, ти допоміг його поширити, а отже відповідаєш нарівні з автором. Звучить ніби непогано, але рівно до моменту, поки не помічаєш, що за цією логікою майже будь-який лайк під будь-яким різким коментарем уже потенційний позов. Але на апеляції зупинятись не будемо, бо попереду найцікавіша інстанція — Верховний Суд Австрії. → Суддям на стіл поклали той самий аргумент: лайк підсилює видимість, розганяє образу далі, а отже — шкодить. І суд цей аргумент просто не став розглядати — жодного слова про алгоритми, охоплення чи поширення, хоча саме на цьому трималася вся позиція позивача. Суд поставив питання трішки по-іншому: його не цікавило, що лайк робить, його цікавило, що лайк означає. А щойно ми фокусуємось не на наслідках, а на змісті — лайк одразу починає втрачати вагу. → Бо це ж не текст, який ви самі написали і під яким підписались, а стандартна кнопка з готового набору — ви нічого не формулювали, а лише обрали із меню те, що здалося найближчим. І вже тільки тому лайк за визначенням важить менше, ніж будь-яка фраза, яку ти склав власноруч. 🤔 Відповідачка взагалі вказувала, що натиснула випадково, — і суд відповів, що її намір тут ні до чого, бо значення має лише те, як цей клік прочитає сторонній. А прочитає він його, на думку суду, доволі розмито. → Лайк — це ж не зізнання в любові до кожного слова коментаря: це може бути симпатія до влучного формулювання, до самого автора, а може — і просто рефлекторне приєднання до настрою натовпу. А в цій конкретній історії суд побачив у тому лайку взагалі не «так, ця людина брехлива», а радше невиразну антипатію — чи то до позивача, чи то до його звички привселюдно милуватися власним сімейним щастям. 👤 Витягнути з лайка однозначне «я, ПІБ, підписуюсь під кожною комою» неможливо — то й образи в ньому немає. Тож позов відхилили й повернули все до рішення першої інстанції. І ось тут я б не поспішав закривати цей допис, бо найкорисніше — якраз далі. Австрійці в цьому висновку не одні — рівно те саме до них казав і ЄСПЛ у справі Melike. • Лайк — це пасивна симпатія, ти лише показав, що «оце мені близьке», але репост — уже активна дія: ти взяв чуже й поніс далі власними руками. 👉🏻 І лайк майже завжди «пробачається», а от репост — майже ніколи. А тепер приміряємо цю межу на нас — і виявляється, що сидить вона більш ніж чудово. Уся наша дифамація, увесь захист честі й гідності тримається фактично на одному слові — «поширення». Немає поширення — немає й предмета розмови. 📔 От тільки репост у нас цілком спокійно розцінюють як поширення за статтею 277 ЦК — та сама лінія, яку австрійський суд провів у себе, у нас теж давно проведена. → Окремо варто сказати про «неупередженого середнього читача», бо на нього спираються і Верховний Суд Австрії, і наш рідненький Верховний Суд (як на один маленький палець угору — вже доволі солідний послужний список). Цей підхід застосовує КЦС ВС для розмежування факту і оціночного судження — і саме в цьому розмежуванні дивиться на справу очима стороннього читача, а не автора. Вирішує тут не те, що ви мали на увазі, і навіть не те, наскільки боляче стало позивачу, — вирішує те, що у вашому кліку, лайку чи репості прочитає чужа людина, яка вас не знає й знати не хоче. ✍️ Звідси й практичний висновок: перш ніж щось лайкнути чи публічно кудись переслати, запитайте себе не «що я хочу цим сказати», а «як це виглядатиме збоку — очима того, хто за мить може опинитися суддею».

⚖️ Подарунок на $30 000, якого суд «не побачив» Сьогодні розберемо свіже рішення з практики Верховного Суду, яке можна описати одним реченням, від якого Bihus.info були б в захваті: «оформив на маму — не врятувало». Але спершу — трішки контексту. → Є інструмент під назвою «визнання активів необґрунтованими», у народі — цивільна конфіскація. Працює просто: якщо у чиновника-декларанта є майно, яке явно дорожче за його офіційні доходи, держава може забрати його через суд. Отже, фабула проста: є квартира, яка оформлена на матір, але фактично нею користується син — публічний службовець, суб'єкт декларування. САП заявляє позов про визнання активу необґрунтованим і стягнення в дохід держави. 📌 Події розвивались наступним чином — ВАКС квартиру забирає, апеляція це скасовує: родина «могла накопичити», та й батько подарував $30 000 готівкою. А на момент купівлі син був у відпустці й ще не приступив до нової посади. Звучить як цілком нормальне, абсолютно звичайне та побутове життєве пояснення, хіба ні? ⚖️ Верховний Суд якраз його розібрав — і це важливо розуміти, адже ця логіка буде стосуватись кожного, кому колись доведеться пояснювати походження своїх коштів. 1️⃣ Подарунок $30 000 від батька суд не зарахував • Не тому, що не повірив у батька та його спроможність накопичити таку суму, а тому, що за ст. 719 ЦК дарунок валюти на таку суму має бути письмовим і нотаріально посвідченим. Усна домовленість плюс показання свідків = юридично подарунка не було. 2️⃣ «Заощадження» теж не спрацювали • Пояснення про накопичення від продажу сільгосппродукції без жодного документа і за низьких офіційних доходів суд назвав необґрунтованими. Немає паперу — немає заощаджень. 3️⃣ «Я ще не був на посаді» — найслабший аргумент, теж спрацював повз • Значення має момент набуття активу, а не день, коли посадовець фактично сів у крісло. Гроші могли «назбиратися» й на попередніх посадах — відпустка тут нічого не доводить. 📎 І те, що склеює все докупи: оформлення на родича не рятує. Суд читає «вторинні ознаки» — хто реально живе, платить комуналку, отримує пошту, ставить паркан, чия дружина підписувала договір за довіреністю. Формальний власник і фактичний — різні люди. Тут не діє «поза розумним сумнівом», як у кримінальному судочинстві. Діє стандарт in rem — «баланс ймовірностей». → В перекладі на людську: на лаві підсудних не людина, а сама квартира. Державі не треба доводити, що чиновник щось украв — достатньо, що актив скоріше необгрунтований, ніж навпаки. Тепер переведемо це з оптики конкретної справи на вашу. Сьогодні інструмент спрямований на вузьке коло декларантів. Але стандарт, який він нормалізує, по-трішки заходить у наше з вами фінансове життя. 🏦 До прикладу, банк у межах фінмоніторингу — «доведіть походження коштів», тягар на вас. Щодо запиту «звідки гроші» при деклараціях — та сама презумпція, тільки навпаки. → Логіка фактично однакова: не держава доводить, що актив брудний — ви доводите, що він чистий, і доводите документами, бо слова «це від батьків» чи «я накопичив» — на жаль, не працюють. 👉🏻 Висновок, який варто усвідомити навіть тим, хто ніколи не декларуватиметься: у цій системі реальним є те, що оформлене. Готівка, родинна довіра, «чесне слово» — для суду це не докази. Кошти, походження яких ви не можете покласти на стіл одним документом — це кошти, які, ймовірно, належать вам тільки до першого запитання. ➕ Адвокат Яків Воронін

⚖️ Одна нудна справа, одна вигадана справа, дві дискваліфікації та рецидив Сьогодні розберемо ще один кейс про використання АІ в суді, і це рішення я рекомендую читати не як судовий акт, а як серію юридичного сіткому: зав'язка можливо трішки нудна, але далі кожна сцена абсурдніша за попередню. 👀 Отже, візуалізуємо вступ: Північний округ Міссісіпі, 8 червня, справа Withers v. City of Aberdeen. Сам спір доволі банальний: адвокат судиться з містом за несплачений гонорар, але цікаве — не в спорі, а в матеріалах справи. 📎 Бо аргументи для суду обидві сторони готували, скажімо так, не зовсім самотужки. Так, тим, що АІ вигадує фейкові аргументи вже давно нікого не здивуєш. Але тут нюанс в тому, що адвокати ОБОХ сторін подали до суду посилання на прецеденти, яких не існує в природі. У цього явища, до речі, тепер є власна судова практика))) Суддя в своєму рішенні цитує з десяток інших, і всі вони 2025–2026 років про те саме. Цікавий момент, на якому тут варто зупинитись — це те, як розподілили провину. 📌 Невеликий контекст для тих, хто поза темою: у США адвокат з іншого штату не може вести справу сам — йому потрібен «місцевий» колега, який ніби виступає поручителем і відповідає за процес. На практиці цей колега ставить підпис під чужими документами, часто навіть не читаючи їх. Так от: двоє адвокатів склали документами з фейками через ШІ й не перевірили, двоє інших — ті самі «місцеві» — підписали ці шедеври, ну а покарали, за логікою, всіх чотирьох. Суд побудував ієрархію відповідальності навколо того, хто склав документ і хто його підписав. 1️⃣ Тим, хто писав: анулювання допуску, заборона з'являтись у судах усього округу на 2 роки, штраф, скарга в адвокатську палату, для однієї — ще й обов'язковий курс з етики ШІ. 2️⃣Тим, хто лише підписав: дискваліфікація, штраф, та сама скарга в палату. Аргумент «я не користувався ШІ і навіть не знав про нього» нікого не врятував, бо обов'язок перевірити не можна делегувати. Підпис — це і є момент, коли ти береш відповідальність. 👤 Одна з адвокаток, до речі, намагалась захиститись — умовно: «так, справи фейкові, але правові висновки в тексті — правильні, реальні норми їх підтверджують. Тобто шкоди ж по суті немає». Але аргументом для суду це не стало: те, що під фейковими цитатами випадково виявилась правдива позиція — це збіг, який нічого не виправляє. Потім ця ж адвокатка намагалась узагалі не приходити на засідання — послалась на конфлікт із засіданням в іншому штаті, ось тільки суддя відкрила реєстр і побачила, що те засідання перенесли ще до того, як це слухання взагалі призначили. З’явитись їй все одно довелось, зате в рішенні тепер є окремий рядок про те, що вона збрехала суду. І якщо не брати до уваги юридичну техніку — АІ помилився рівно один раз, вигадавши неіснуючі справи. Решту доробили вже адвокати своїми ж руками: хтось підписав не глянувши, хтось переконував, що «ну по суті ж усе правильно», хтось вигадав собізайнятість. Іншими словами єдиним, хто зробив рівно одну помилку й на цьому спинився, виявився алгоритм. 👉🏻 А постраждали найбільше клієнти, які в один момент лишились взагалі без представників — суд дав їм 60 днів знайти нових, інакше справу можуть просто закрити. Прийшли судитись за гонорар, а тепер розплачуються за чужу довіру до просунутого Т9. ✍️ P.S. Ситуація місцями смішна, місцями повчальна, але точно не для всіх — одну з головних героїнь цієї ситуації за два місяці після цього засідання знову оштрафували за використання галюцинацій ШІ вже в суді іншого штату.

📄 З третього заходу: фінал з «податком на OLX» та чому 10% — це не 10% Коли Рада провалила №14025, я писав, що історія перезапуститься — питання лише коли і в якій формі. Відповідь отримали 9 червня: 241 голос, №15111-д ухвалено в цілому. 📎 Що вже знають, мабуть, усі: платформи стають податковими агентами, а продаж товарів до €2 000 на рік не чіпають. Але тепер поговоримо про деталі. Перше — ставка. → У медіа її раніше описували як «5% ПДФО + 5% військового збору», але у фінальному тексті конструкція інша: єдина ставка ПДФО 10%, а від військового збору ці доходи звільнені взагалі. Друге — база. 💵 Податок рахується не з того, що отримали конкретно ви, а з усієї суми — включно з комісією платформи і навіть самим утриманим податком. До бази входять «будь-які збори, комісії і податки, утримані та/або нараховані оператором платформи». 🚘 Поїздка в умовному Uklon коштує 700 грн, комісія сервісу умовні 20%, податок — 70 грн, бо рахуємо від повних 700. На руки — 490. Тобто для вас ефективна ставка з реально отриманих грошей — 14,3%, а не «пільгові 10%». → Але нюанс в тому, що ці 10% ще треба втримати — пільга стоїть на 7 умовах: резидентство, відсутність санкцій, рахунок, реквізити якого ви повідомили платформі, розрахунки виключно грошима через цей рахунок, жодних найманих працівників, жодної підакцизки, платформа — з реєстру ДПС. А якщо ви зареєстровані на платформі як самозайнята особа — оператор податок не утримує взагалі: оподаткування йде за вашими звичними правилами. 🗓 Якщо порушити умови — право на 10% згорає заднім числом: з першого числа кварталу, в якому допущено порушення, і мінімум до 1 січня наступного року. Далі — загальні 23%. І навіть якщо все дотримано — пільга має стелю: 834 мінімальні зарплати на рік (наразі це ~7,2 млн грн), усе «зверху» — теж за 23%. Ще один цікавий момент — готівка. 💰 Дохід вважатиметься нарахованим, якщо платформа просто знає суму або може її обґрунтовано визначити — незалежно від того, чи проходили гроші через неї. → Логічне питання: як платформа утримає податок з готівки, якої не бачила? В договорі із платформою можна включити умови, якими продавця зобовʼяжуть самостійно перераховувати їй кошти на сплату податку. І ще один момент: платформи одна одну не бачать, але ДПС бачитиме усіх))) Іншими словами, якщо ви працюєте через 2-3 платформи і сукупно вилізли за поріг, податок ви все одно зобовʼязані сплатити — але донарахує його вже сама податкова. 🗓 Коротко про строки: облік платформ починається з 1 листопада 2026-го (але не раніше приєднання України до угоди DPI), решта механіки — з 1 січня 2027-го, перший звіт до податкової планово має бути у 2028-му. Загалом податок у цьому законі — найменше з нововведень. 👉🏻 Цікавіше тут те, що держава отримує канал, яким бачитиме обороти фізосіб на платформах. Такої деталізації по фізособах податкова не мала ніколи — навіть банки дають менше. Бо підняти ставку можна будь-яким наступним законом за один вечір — а ми з вами знаємо, як швидко в нас можуть знайтись голоси, коли на це є політична воля. ✍️ P. S. Бонус: до цього законопроєкту причепили звільнення від плати за землю під знищеною війною нерухомістю — заднім числом, з 1 січня 2026-го. До платформ це не має жодного стосунку, але наша національна традиція «вагончиків» — вічна. ➕ Адвокат Яків Воронін

👥 «Прорив» із Patreon, якого не було: що насправді змінила нова ІПК В медіа та податкових блогах гуляє новина: ДПС нарешті визнала, що гроші з Patreon можуть бути доходом ФОП на єдиному податку. Подають це як прорив і «першу позитивну ІПК». → Мушу розчарувати — на рівні принципу нічого нового тут немає. Те, що продаж контенту кінцевому споживачу — не роялті, а звичайний дохід ФОП на єдиному, ДПС визнавала ще торік (досить згадати ІПК по Shutterstock). Свіжа консультація просто закрила питання вже конкретно під механіку Patreon. Але є тут річ, на якій справді варто зупинитись. 📎 Спершу коротко по суті — бо є дві різні моделі, і оподатковуються вони геть інакше. → Просто збираєте донати, без жодного контенту натомість — це не дохід ФОП. Це дохід фізособи: 18% ПДФО плюс 5% військового збору. Разом 23%. → Продаєте доступ до контенту — підписка або разовий продаж робіт — це вже дохід ФОП третьої групи. 6% замість 23%. Логіка ДПС, чому це не роялті: платформа за умовами угоди вам за твори нічого не платить. Платять покупці, а Patreon лише збирає їхні гроші і переказує через Payoneer. 👉🏻 Продаж обʼєкта інтелектуальної власності для кінцевого споживання роялті не є. Механізм, який ДПС щойно благословила: платформа збирає гроші покупців, утримує свою комісію і віддає вам чистий залишок через посередника — нічого не нагадує? → Той самий рух грошей ДПС у лютому намагалася назвати «негрошовим розрахунком» — у листі про Etsy (посилання на мій допис), яким погрожувала викинути продавців зі спрощенки. Не вийшло — у квітні Мінфін своїм листом поставив крапку: утримання комісії маркетплейсом — частина єдиного механізму розрахунків, жодного порушення. Ось чому Patreon-ІПК варто читати з календарем у руках. 📌 У ній питання інше — чи це роялті (ні, не роялті), але механіка під нею та сама, яку ДПС три місяці тому робила підставою, щоб виключити вас зі спрощенки. Просто тепер цю карту в неї вже забрали. 📄 Тобто «позитивна ІПК» — це не зміна настрою ДПС. Це консультація, видана у світі, де стара позиція не працює — бо так вирішила не ДПС, а Мінфін. Не варто дякувати ДПС за «дозвіл», якого вона не давала. ✍🏻 Висновки робіть самі, але памʼятайте, що чужими документами ситий не будеш — індивідуальна податкова консультація на те й індивідуальна, тому що захищає лише того, кому її видали. Чужа консультація в суді — хіба що орієнтир. Тож якщо хочете спати спокійно — отримуйте свою, під власну модель і договори.

🧾 Половина правди про СОД РРО, яка працює виключно до до першої перевірки Є теза, яку зараз часто повторюють у дописах про податкові перевірки: дані з СОД РРО — це лише інформація, а не доказ, тож штраф за фактичну перевірку РРО можна сміливо оскаржити. 👀 Фраза красива, але саме тому небезпечна — бо бачите ви її в телеграмі, а перевірка приходить безпосередньо до вас. Проте потрібно розуміти, що частина правди в цій тезі все ж є. → Верховний Суд справді сказав: база чеків на сервері ДПС — це податкова інформація. І сама собою вона ще не вирок: з одного рядка в базі не зробиш висновок, що розрахунки не проводилися, без конкретного фіскального чека під конкретну суму. 📎 Класичний приклад, на якому податкова стабільно сипеться: інспектор робить одну контрольну закупівлю, бере один чек — а штраф виписує так, ніби чеків не видавали три місяці поспіль. Один чек проти трьох місяців — так, на думку ВС, математика не працює. Здавалося б — питання закрите, можна ще й репостнути. → Тільки от той самий ВС в іншій справі сказав навіть більше: користуватися СОД РРО податкова має повне право — і ці дані можуть бути самостійною підставою для висновків перевірки, ще й за весь період, що перевіряється. Суперечності немає. Просто в переказі загубили межу — і, як виявляється, не одну. 1️⃣ Перша: одне — це привід прийти й підстава копати, інше — готовий штраф. 2️⃣ Друга, яку пропускають майже завжди: чи вистачить самої бази — залежить від того, ЩО вам ставлять. Непроведені операції за період — самого рядка чи однієї закупівлі мало. А ось якщо порушення в самому чеку — пробили, але без обов'язкового реквізиту — його електронна копія вже лежить у СОД РРО. Це готовий доказ, і жодна окрема закупівля вже не потрібна. «База — не доказ» рятує в першому випадку. У другому — вже ні. А це зовсім інша теза, ніж бадьоре «у них нічого немає». 📎 Бо насправді справи виграються не на магії слова «СОД РРО», а там, де податкова спотикається об власну процедуру: • наказ вручили продавцю за прилавком — а він вам не представник і допускати перевірку не вповноважений; • у наказі — безлика «господарська одиниця за адресою», за якою не зрозуміти, кого взагалі прийшли перевіряти; • контрольну закупівлю «провели», але ні акта, ні доказів, що брали за державний кошт, ні сліду повернення товару. Начебто була, а начебто й ні. Кожна така помилка — самостійна підстава скасувати штраф. Але — увага — це про ЇХНЮ недбалість, а не про вашу чистоту. 👉🏻 Загалом не плутайте: те, що в податкової слабкі докази, не завжди означає, що у вас сильна позиція. Перше — це їхній клопіт, а друге доводити все одно вам, і, невеличкий спойлер: цитата з телеграму — доказ, очевидно, неналежний))) Сильна позиція — це коли ви самі все зробили правильно: видали правильний чек, облікували товар. А їхній процедурний промах — це козир зверху, а не заміна вашій правоті. ✍️ Магія слова «СОД РРО» діє рівно до першої реальної перевірки. Тому той, хто прийде на перевірку з вірою в «СОД РРО» — піде з актом. А хто прийде з розумінням процедури — піде з можливістю та підставами цей акт скасувати. ➕ Адвокат Яків Воронін

🧾 160 млн штрафів за РРО: красива цифра, яку ламає одне слово ДПС нещодавно відзвітувала: вони провели понад 10 000 фактичних перевірок з початку року і зафіксували майже 160 млн грн надходжень до бюджету. • Можливо, ви вже бачили кейси — вони у ЗМІ доволі швидко поширились: АЗС у Запоріжжі, пригін авто з Європи, інтернет-магазин Apple, навіть страусина ферма на Київщині. Звучить більш ніж солідно, але є одне слово в тексті пресрелізу, повз яке всі чомусь пройшли. 📌 Слово — «очікувані». Очікувані штрафні санкції. 18 млн з авто-майданчика на Львівщині — очікувані. 1,5 млн з пригінників на Харківщині — очікувані. Мільйон з Apple-магазину на Дніпропетровщині — теж очікувані. → Що це означає на практиці: ДПС склала акт, винесла податкове повідомлення-рішення — і на цьому все. Це не гроші в бюджеті, а старт адміністративного спору, який може тривати 2-3 роки, пройти через три інстанції, і, зрештою, виявитись безуспішним. А пресреліз акуратно склеїв уже стягнуте з тим, що тільки нараховано — і подав усе однією сумою. 📊 Тут взагалі варто подивитись на арифметику, якої у звіті немає. 160 млн на 10 000 перевірок — це в середньому 16 тисяч гривень на одну перевірку. • При цьому один умовний авто-майданчик «дає» більше, ніж тисяча звичайних перевірок разом. Тобто вся ця кампанія тримається не на масовому контролі — а на кількох великих кейсах, які витягують загальну цифру. 📎 Але навіть вони ще мають пережити суд, і це ще далеко не гарантовано. І нюанс в тому, що вся доказова база фактичної перевірки будується ДО її офіційного початку. Контрольна закупівля — це коли інспектор приходить як звичайний покупець, купує товар, фіксує відсутність чека на камеру — і тільки потім показує наказ на перевірку. → Але контрольна розрахункова операція законна лише тоді, коли перевірку призначено саме щодо порядку проведення розрахунків. Якщо фактичну відкрили з іншого приводу, а закупівлю провели «заодно» — це вже за межами повноважень за ст. 80 ПКУ, і суди це бачать. ✍️ Перевіряти страусину ферму на Київщині, звісно, простіше, ніж розплутувати ланцюги, які генерують стомільярдний приріст боргу. Але називати це детінізацією можна хіба що в лапках. ➕ Адвокат Яків Воронін

🏦 Минулого року — картки, тепер — бізнес: куди рухається меморандум банків Раніше я вже писав про Меморандум, через який банки самі собі прописали ліміти на перекази між картками фізосіб — 50-100 тис./міс 📄 На цьому вирішили не зупинятись — 14 травня вони підписали оновлену редакцію, де та сама логіка перейшла вже на ФОПів та юросіб. Цікаво, що банки підкреслюють: документ «не запроваджує нових законодавчих обмежень», і формально — все так, вони праві. 📌 Проте з практичної точки зору — це інструмент, який працює жорсткіше за половину постанов НБУ, тільки без процедури їх ухвалення :) Бо коли пакет приймає 31 банк — включно з державними та «великою четвіркою» — «піти в інший банк» стає проблемно. Меморандум запрацює у два щаблі: перший — з 14 серпня, другий — з 14 листопада 2026. Ключовий нюанс, який пропускає більшість оглядів: ліміти стосуються не всіх ФОП і не всіх юросіб, а лише клієнтів підвищеного рівня ризику. До них Меморандум прямо зараховує дві категорії: 1️⃣ Новостворені ФОП — для 1 групи Меморандум прямо встановив строк до 6 місяців з реєстрації. Для 2-3 груп окремого числового критерію немає, банк визначає за ризик-орієнтованим підходом. 2️⃣ «Сплячі» підприємці — ті, хто довго не вів діяльність і поновив її. Умовно: якщо банк бачить тривалу паузу в русі коштів + поновлення діяльності — статус «новоствореного» вмикається з усіма лімітами 📊 Самі ліміти на вихідні перекази без додаткового обґрунтування: — ФОП 1 групи: 600 тис. грн/міс, з 14 листопада — 400 тис. — ФОП 2-3 груп: 3 млн грн/міс, з 14 листопада — 1 млн. — Юрособи: 5 млн грн/міс, з 14 листопада — 2 млн. 📒 Випереджаючи питання: так, підняти ліміт можна — подаєте в банк фінзвітність, договори, підтвердження сезонності чи капітальних витрат. Але тягар доведення повністю на вас: не банк доводить, що ви ризиковий, а ви — протилежне. Окремо — поглиблена перевірка при відкритті рахунку. Банки вимагатимуть фінзвітність попередніх періодів, виписки з інших банків, підтвердження руху товарів, наявність складів і транспорту. • Меморандум, до речі, посилається на Лист НБУ, де «зокрема, але не виключно» перелічено 10 ознак належності клієнта до «Групи пов'язаних компаній»: спільна адреса з іншою юрособою, спільні власники чи бухгалтери, значні надходження від однієї юрособи, спільний платіжний термінал — і далі за списком. Для юросіб — окремий Лист НБУ від 21.01.2026 з ознаками «компанії-оболонки». Тут поріг чіткий: понад дві ознаки — і юрособа під лімітами Меморандуму. Звучить знайомо? А мало б. 📎 Якщо ви уважно читаєте канал, ви цей перелік не просто «уже десь бачили» — я писав про подібні маркери у квітні, після заяви Карнаух щодо 30% «дробленців» та публікації законопроєкту про «податкове зловживання». → Цікаво, що Лист НБУ датований ще 2024 роком — тобто банківська система описала ці ознаки раніше, ніж ДПС публічно сформулювала свою рамку. Ці дві фактично паралельні системи мають однакові маркери, адже обидві шукають одне й те саме явище — мережу пов'язаних суб'єктів. Для бізнесу це гірше, ніж єдиний наскрізний інструмент. Бо вплив йде з двох боків за тими самими ознаками, але з різних правових підстав — закриєш податковий бік, відкриється банківський, і навпаки. Прогрес :) 🤖 І на фінал: у документі є окремий розділ — «Наступний етап (2026–2027)». Серед планів: інтеграція з «Дією» для автоматичної перевірки доходів, централізований реєстр осіб з ознакою «фінансовий мул», розширення переліку операцій під лімітами. Меморандум сам себе позиціонує як перший крок, а не фінальну рамку — лишаємось на звʼязку, триматиму вас в курсі. ✍️ Загалом, якщо у вашій структурі є хоча б кілька ознак зі списку, або ви плануєте відкриття з прицілом на оборот — є сенс перевірити «вхідні параметри» до того, як їх перевірить банк. Звертайтеся, розберемось разом. ➕ Адвокат Яків Воронін

📑 Податкова реформа рф — підняти ПДВ, затягнути туди спрощенців та скасувати пільги Останнім часом писав про різні податкові ініціативи в Україні — і «великий податковий закон», і №14025 з ПДВ для ФОП, і про тягу ДПС до інструментів проти «дроблення». Але сьогодні — гарна новина. → На росії з 1 січня запустили приблизно те, що в нас в тому чи іншому форматі обговорюється: підняття ПДВ з 20% до 22%, зниження порогу ПДВ-реєстрації втричі для спрощенців (з 60 до 20 млн рублєй — тобто втричі більше малого бізнесу автоматично під ПДВ), скасування пільги зі страхових внесків. Мінфін рф прогнозував +200 мільярдів рублєй додаткових надходжень. 🗓 Квартал минув — збори зі спецрежимів за січень-березень — 537,2 млрд рублів. Іншими словами, мінус 16% рік до року. Мінфін у тій же логіці дає навіть кращий результат: −22,2%. План: +200, реальність — десятки мільярдів мінусу від базового рівня. 📌 Чому так? За даними ТПП рф, 65% підприємств за квартал не отримали жодного прибутку. У мікробізнесі — половина в нулі або у збитках. 31% власників малого бізнесу серйозно розглядають закриття чи продаж. → При цьому коли цих самих підприємців питають, у чому головна проблема — лише чверть називає податкове навантаження. Решта — низький попит, зростання витрат, дорогі кредити. Тобто бізнес у рф закривається не тому, що йому стало невигідно платити — він закривається тому, що йому стало нікому продавати. 📎 І коли в цій ситуації держава ще й піднімає ПДВ — далі вже механіка: вища ставка → дорожчі товари → нижчий попит → менше прибутку → більше закриттів. В економічній теорії це називається кривою Лафера: якщо за певним порогом ставку підвищити — збереш менше, бо база зникає швидше, ніж росте ставка. 🎊 Російська реформа 2026 — мабуть, найкраще задокументований приклад перетину цього порогу за останні роки. З цього направду не можна не тішитися. До слова, голова ФНС у раді федерації нещодавно не зміг назвати точних показників динаміки надходжень — «дані ще не зведені». → Тут варто пояснити один нюанс: Фєдєральная налоговая служба рф — це не наша ДПС, з усією повагою. Вони роками будували одну з найбільш інтегрованих податкових інфраструктур у світі. ⚙️ АСК НДС-2 кросперевіряє кожну ПДВ-транзакцію миттєво. Кожен чек по всій країні потрапляє в систему ФНС через секунду після видачі. Кожна юрособа — як на долоні. І раптом з якогось дива — «дані ще не зведені». Побільше таких реформ на росії робіть, будь ласка. 👉🏻 Але тут давайте переведемо фокус на нас. Справа в тому, що будь-яка податкова реформа, яка приймається не за економічним розрахунком, а під політичний дедлайн, рано чи пізно опиняється в одній і тій самій точці. ✍️ І поки в нашому парламенті обговорюються ініціативи з приблизно тією ж логікою — маємо розкіш побачити результат ще до того, як підпишемось на сценарій. Лишилось тільки не повторити його з косметичними правками. ➕ Адвокат Яків Воронін

⚖️ Новий ЦК і математика, яку парламент дуже не хотів би бачити 28 квітня парламент в першому читанні ухвалив законопроєкт 15150 — новий ЦКУ. Скандал у публічному просторі великий, і він в цілому заслужений. Найбільш кричущі норми зі стартової версії ніби вилучили — це добре. 📌 Але проблема тут не в окремих абсурдних статтях. Проблема — у самому факті ухвалення нового ЦК під час війни, і саме про це майже не говорять. → Трішки про ефективність нардепів: 800 сторінок тексту і 1600 сторінок порівняльних таблиць парламент розглянув менш ніж за три тижні з моменту реєстрації. Жодне міністерство не встигло за парламентом — надати свій висновок не зміг ніхто. 🗓 Сім років роботи робочої групи — і три тижні на голосування. Геніальне нормопроєктування в найкращих його традиціях. Але навіть і це не головне. → У лютому я писав про математику судової системи — якщо коротко зупинитись на основних цифрах: суддя першої інстанції фізично має на одну справу 40-50 хвилин — разом із читанням позову, відзивів, аналізом доказів і написанням самого рішення. На рік на одного суддю першої інстанції припадає 1160 справ. 📎 Деталі та повна картина по всіх інстанціях — тут, раджу повернутись та почитати, якщо хочеться розібратись в умовах, в яких насправді працюють наші суди. Загальне резюме — система працює на межі фізичних можливостей. 📄 І ось у цю систему вкидають новий кодекс, у якому ще й з'являється нова оціночна категорія — «доброзвичайність». → Понад 20 років напрацьованої судової практики — фактично на смітник. Тисячі позицій Верховного Суду доведеться переглядати з нуля. 📔 Адекватного перехідного періоду — ймовірно не буде, як його не було під час демонтажу Господарського кодексу. Я вже навіть не хочу казати, що це третя поспіль моральна конструкція після добросовісності та доброчесності. • Визначення? Критерії? Стала практика? Ні-ні, навіщо нам ці ускладнення, давайте просто ухвалимо, а через рік-два будемо розбиратись. І тут важливо розуміти масштаб: це не тільки про сімейне право, про розлучення, про ЛГБТ. 📃 Це буквально про КОЖЕН цивільний договір у країні — купівля-продаж, оренда, послуги, позика, страхування. → Проста арифметика: ~5 млн цивільних справ, які є наразі × нова термінологія без сталої практики = реалістичний прогноз зростання кількості справ до 7–10 млн. Важливо — це при тому ж числі суддів, і в нинішніх умовах української судової системи. Кризова ситуація стає колапсом — питання тільки в темпах. 👉🏻 Буду відвертим: дуже хочеться сподіватись на вето Президента, якщо законопроєкт все-таки пройде друге читання. Бо ілюзій щодо парламенту і другого читання у мене вже немає — вони якось розчинились між 800 сторінками тексту і 1600 сторінками порівняльних таблиць. ✍️ P. S. Поправки приймаються до 19 травня. Суто в теорії — ще можна щось виправити, а на практиці — як завжди, побачимо. ➕ Адвокат Яків Воронін