Автор цих рядків 🇺🇦

проблеми з довірою з’являються не через невпевненість у собі вони з’являються після того, як людина бачить, як їй клянуться всім підряд, дивлячись прямо в очі, і брешуть, навіть не здригнувшись…

вчіться чекати одне одного з відряджень, з лікарень, з депресій і навіть після найстрашніших сварок вчіться чекати, а не шукати заміну з будь-якого приводу просто любіть

Найглибші зміни відбуваються тихо, без оплесків і визнання…

коли ти зрозумієш, що весь світ — відображення твого стану і мислення, ти усвідомиш, що ніхто тобі не заважає, це ти борешся сам із собою

стався до всіх із добром і повагою, навіть до тих, хто грубий із тобою, не тому, що вони гідні люди, а тому, що ти — гідна людина

яка ціна думок, що навідують тебе вночі? вони, як кораблі в океані, що загубили свій причал.

дощі я відчуваю запах свободи, життя — у пахощах квітів. люблю сміятися під зливою і плакати під чистим небом. спробуй озирнутися навколо: сірість барв — лише в тобі. бо хтось давно пустив безглуздий поголос, знай: світ прекрасний — не лише уві сні

так важко… коли любов - це вища математика а ти лише простий гуманітарій чи все ж поет? і це здається найбільша проблематика та найважчий у житті предмет головна ціль: це щоб знайшлися все ж ті двоє невідомі обов' язкова умова: мають бути в одній площині а мої думки чіткі й свідомі спершу зрозуміло, а далі щось ні… інтегральні числення диференціальні рівняння якщо коротко про моє розуміння цього вашого «кохання» #bosa

За 4 роки існування нашого каналу настав час для змін — ми оновили наш логотип! Як вам результат? 👇 1️⃣ Старий логотип 2️⃣ Новий логотип

Свобода чи самотність? Суміш дивних почуттів. Помітив монотонність тих минулих сірих днів? Ти прагнув незалежності, її ж ти так хотів? Тепер ти вʼязень серед цих замкнутих кутів. Ти можеш прогулятись містом, вийти з дому, Та суть незмінна, що б ти не зробив, Тобі тепер довіку плентатись самому. Це - та свобода, яку ти так хотів. Піди до дзеркала, поглянь на що себе перетворив, Ну-ж-бо, сміливіше, не лякайся. Тобі з цим жити, хто б там що не говорив. Свобода чи самотність? Розбирайся.

знаєш, що таке прозріння? це коли перестаєш бачити в людях те, чого в них ніколи не було

Сонячним світлом, дитячим сміхом Зібрати по клаптях все, що розкидала війна. І щоб любов, сполохана лихом, Зашила кожну рану, що лишила вона. Щоб обабіч доріг додому шуміли тополі, І тісто сходило тихо на кожнім столі. Щоб було чим зшивати розірвані долі — Із світла, що вперто росло у імлі. Щоб нитка любові умілими швами З'єднала розлуки, тривоги й жалі. Щоб те, що колись розійшлося між нами, Знов проросло на рідній землі. Щоб кожен стібок додавав нам терпіння, А кожен світанок — наснаги й тепла. Щоб навіть із попелу страху й тремтіння Надія, як квітка, уперто цвіла. Щоб душі, зболілі від втрат і розлуки, Навчились довірливо йти до тепла. Щоб ніжність людська і натруджені руки Відновили усе, що зруйнувала війна. Щоб там, де учора чорніли руїни, Сміялися діти у сонячний час. Бо щастя не виросте просто з цеглини — Його творить кожен із нас. #vesnianochka_18 "Зшиті долі"❤️‍🩹

Давай замінимо міста, Де рухаємося тільки Ти і Я. Ми будемо переміщатися з тобою, Лише між просторами. Щоб знайти спільну точку зіткнення, яка б задовольнила нас. #mrvlad18

Відчувати задоволення чи отримувати його? Здавалося б, хіба це не одне і теж? Та іноді потрібно стримуватись і не виходити за поставлених меж. #mrvlad18

Наввипередки із ракетами птахи, Летять до нас що тільки є в них сили, Моря долаючи, поля й високі схили До краю рідного вертаються таки У них єдині правила, один маршрут, Усе, що їм назустріч - неважливе, Їх рідний край пульсує міцно в жилах, Тому птахи вже майже знову тут Птахи не знають, що планета, як сірник, Який щодня всі хочуть підпалити, Птахи не знають, їм би просто жити Так, як раніше. Так, як кожен звик Птахи не знають про війни страшенний гул, Вони курличуть пісню урочисту, Так хочеться, щоб небо було чисте, Щоб без шахедів, без ракет. І щоб без куль Щоб кучеряві хмари і птахи І літаки, щоб пасажирські білі І щоби люди всі лишались цілі, А не ставали «цілями» війни Більше віршів: 🖋️ @mary_poems 🤍

правильні рішення — не ті, що нав’язує суспільство, а ті, які ви ухвалили самі

Найважчі речі людина переживає не зовні,а в себе в голові.

той ризик, який ти боїшся прийняти, може виявитися тим єдиним, що змінить все твоє життя