[ZHERDEL’] Жердель

Їм булочку, читаю «Приховану мову символів» Метью Вілсона, щоб ті картини лускати, немов горішки. Особливо хочеться розібратися з ванітас, хоч дехто й вважає натюрморт найпримітивнішим жанром. Ну то таке. Якщо хочете розбирати картини на молекули і з видом знавця розповідати, що символізують риба, дракон і виноградина, — купуйте. А ще там купа якісних ілюстрацій і папір на дотик 🫠 #книги #мистецтво

Була в бібліотеці. Та не в простій, а в золотій у прямому сенсі цього слова ✨ Усі книги тут стоять не корінцями до читача, а золотими зрізами. Спочатку здалося, що це просто неймовірно естетично і дорого-багато. Але, звісно, я відразу посьорфила в інтернетах і вияснила, що так зберігали дорогі шкіряні палітурки від світла й пошкоджень, а позолота ще й краще відбивала світло, тому вся зала буквально сяяла. І вона досі сяє. Просто фото, на жаль, не передають цього wow-ефекту. 📍Real Biblioteca Del Monasterio De El Escorial

Валіза, літак і роман про мистецтво. Кращого моменту, аби вище хмар дочитати «Останню картину Сари де Вос», годі й шукати ✨

Мене давно захоплює історія мистецтва — не лише художники, а й колекціонери, меценати та люди, які змінюють мистецький світ. Тож пройти повз роман «Пеґґі» Ребекки Годфрі та Леслі Джеймсон було б справжнім злочином. Адже це історія життя Пеґґі Гуггенгайм — однієї з найвпливовіших колекціонерок і меценаток ХХ століття. Я покладала на книжку великі сподівання. Дуже кортіло зазирнути за лаштунки життя культурної еліти: дізнатися більше про дружбу й стосунки Пеґґі з художниками, про те, як вона відкривала нові імена і збирала свою легендарну колекцію (яка сьогодні експонується в музеї Гуггенгайм на Гранд-каналі у Венеції) та трохи «попліткувати» про арт Париж, Лондон і Нью-Йорк першої половини ХХ століття. #книги #мистецтво #роман Продовження в коментарях👇🏽

Така є тільки в мене і у Міуччі Прада 🤤